это+тебе!

1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яким чином, по-якому? [Як ти підеш, що такий дощ? (Харк.). Яким чином помирити вбийчий песимізм і заклик до розгнузданої веселости? (Крим.)]. Как бишь? - як бо, як пак, як бак? [Як бо його звати? Як пак він казав? (Сл. Ум.)]. Как быть - як його бути? що почати? Как велик? - який завбільшки? Как вы говорите? - як кажете? Как далеко (до Киева)? - чи далеко (до Київа)? Как дорого? - чи дорого? по чому? Как же (ритор. вопрос) - як, як його, як таки? Как ваше здоровье? - як ся маєте? як там (ваше) здоров'ячко? Как зовут? - як звати, як на ім'я, як по батькові, як прізвище, як звуть? [Як-же твого брата звуть? (Сл. Гр.)]. Как ваше имя? - як вас (реже вам) на ім'я? як вас звати? Как именно? - як саме? Как фамилия? - як прізвище? як прозиваєтесь? Как? как? (при переспрашив.) - що? що? Как много? - як багато? як забагато? Как можно? - як (-же) можна? як таки можна? де-ж можна? Как не (нельзя не)? - як таки не? як його не? Как поживаете? - як ся маєте? як ся можете? Как прикажете вас называть? - як вас маємо звати? Как пройти на такую-то улицу? - як його перейти до такої-то вулиці? Как скоро (это будет)? - як (чи) швидко (це буде)? Как же так? - як-же (воно) так? як пак так? як таки так? Как так? - як то? через що? як то так? Как таки так? - як таки так? Как это (при возражении) - як то? [Чому… я повинна геть в усьому вас слухать? - Як то чому? Та я-ж тебе зродила на світ (Крим.)];

2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, як-же! [Ой, як болить моє серце, а сльози не ллються (Котл.). Як дам ляща тобі я в пику! (Котл.). Як крикну я: брешеш! (Стор.). Як-же зчепились вони, - така була буча (М. Вовч.)]. А как же! (утверд.) - атож, ато, аякже, (зап.) ая! Вот как! - ось як, он як! Как вот… - як ось, аж ось, агу, коли ось. [Тут тільки що перемолився (Еней)… як ось із неба дощ полився (Котл.). Агу, нашій Марусі трошки легше стало (Квітка)]. Как во, как на… (народно-поэтич.) - що. [Що на Чорному морі на камені біленькому, там стояла темниця кам'яная (Дума)]. Как во городе, во Казани - що в городі та в Казані. Как вдруг - коли це, аж, аж гульк, (диал.) ажень. [Коли це, серед уважного мого писання, раптом мене щось ударило десь у глибу душі (Крим.). Аж гульк, з Дніпра повиринали малії діти сміючись (Шевч.). Тільки що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню (ЗОЮР)]. Как не! (положит. знач.) - коли не, як не! [Кабан коли не розбіжиться, коли не вдариться об дуб! (Казка)]. Вон как - аж-аж як. [Я вже їсти хочу, аж-аж як (Н.-Лев.)]. Да как не - як не, як-же не. Как же (печально, горько) - як- же, то-то. [Ой мій сину! то-то гірко, гірко умирати (Рудан.)]. Как же! А то как же! (иронически) - де-ж пак! [Пнеться, неначе справді велика цяця. Де-ж пак! нові штани справив (Номис)]. Как бы не… - коли-б не… [На мене він не нарікатиме, а от коли-б ви його не зневажили (Куліш)]. Как бы не так! - овва, та ба, авжеж, але-ж, але, але-але, еге, де-ж пак! [Не одна тихенько від матери по п'ятінкам пряла на свічечку, щоб Кость її узяв, а Кость і овва! (Квітка). Вже що не робить світло, намагаючись просунутися ближче до темного закутка - та ба! ніяк не може (Коцюб.). Ну, то бери Ганну! - Авжеж! оце взяв-би той кадівб, що бублика ззіси поки кругом обійдеш (Н.-Лев.). Годі вилежуватись, іди молотити. Але-ж! (Сл. Гр.). І мені даси меду як піддереш? - Але-але! (Сл. Гр.). Ходім, Рябко! - Еге, ходім! Не дуже квапся… (Г.-Арт.). Злякаються вони? Де-ж пак! (Шевч.)]. Как много - як багато, якого багато, якого. [Якого багато людей на ярмарку! Якого тут людей (М. Вовч.)]. Как бы ни (было)… а… - що-що… а; хоч-би як… а… [Що-що, а батьків чіпати не слід (Крим.). Хоч-би як дивились ми на такий методологічний спосіб… а повинні будемо признати (Єфр.)]. Как раз (мигом) - як раз, як стій. [Вважав я себе за аскета; жоргнула - попався, як стій (Крим.)]. Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) - який, який- же. [Яка-ж гарна! Які дурні люди бувають]. Тут как тут - як тут. [Всім молодим - гарбуз як тут (Греб.)]. Как угодно! - про мене, як хочете! [Про мене, йди з ним на мир, коли вже таке діло скоїлось (Н.-Лев.)]. Уж как-нибудь будет - якось то (вже) буде, якось-такось буде. Уж как (бранит, хвалит) - так то вже (лає). [Так то вже мене лає (М. Вовч.)]. Уж как ни (старался) - хоч як-як, вже-ж як не… [Хоч як-як я силувався загрузнути в ученій праці, але літературне тяготіння не кидало мене (Крим.)]. Как бы это (желательн.) - як-би його. [Як- би його пообідати! (Ніков.)];

3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, яко, що, (гал.) гей, (как бы) як-би, (зап.) коби, (гал.) гей-би, (словно) мов, немов, (будто) ніби, наче, неначе. [Вода чиста як сльоза. Яко поет правдивий, а не підспівувач… (Куліш). В душі йому Галя, що та зірочка сяє (Свидн.)]. Как-будто (как бы) - як, як-би, наче, неначе, ніби, (словно) мов, немов, (будто) десь, знай, буцім. [Еней тоді як народився (Котл.). Пішов на свято не явно, а як-би потай (Єв.). А що се - галас наче? Ба ні, спів (Грінч.). Дивлюся я на його, то от неначе-б межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь (М. Вовч.). Море за пароходом не так шуміло, ніби вже збираючись на нічний спочинок (М. Левиц.). Це був немов батько школярам (Єфр.). Сьогодня, десь, неспокійно у городі (Коцюб.). Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками (Федьк.). Мати шуткуючи одпихала їх, буцім сердита (Крим.)]. Как будто бы - якби-то, як-ніби, начеб-то, неначеб-то, ніби-то, нібиб-то, мов-би, мовби-то, немов-би, немовби-то, буцім-то. [Мокриною цікавляться, немов-би знайомою дівкою з своєї слободи (Грінч.). Ноги були, мов-би підтяті (Крим.). То так губи і складе, як-ніби свистати (Рудан.)]. Как встрёпанный - як перемитий, як скупаний. Как горохом об стену - як горохом об стінку, як пугою по воді. Как есть - чисто, чистий, зовсім, цілком. [Хлопчик - чистий батько. Чисто вовк якийсь, а не людина]. Как есть все - чисто всі, геть усі. Как живой - як живий, як живісінький. Как кто (в качестве кого) - як хто, за кого. [Він присланий сюди за лікаря. Я вам буду за сина рідного (як рідний син). Порається всюди за видющу (Г. Барв.)]. Как например - як наприклад, як от. [Було багато племен слов'янських, як от: поляни, деревляни, дуліби, тиверці, сівер (Куліш)]. Как нарочно, как на зло - як на те, як навмисне. [І так ніколи, а тут як на те ще й друге діло приспіло]. Как нельзя лучше, хуже - як-найкраще, як-найгірше, що-найкраще, що-найгірше. Как очумелый - як навіжений, як сказившися, як зджумілий, як зджумлений (бігає, дивиться). Как сумасшедший - як (той) божевільний якийсь. Как… таки - як… так; що… що. [Тепер, пані, усі рівні перед законом: що великі пани, що останні капарі (Яворн.)]. Как то (при перечислении) - як, як от. [Вироблено особливі типи виданнів, як місячники, тижневики, щоденні газети (Єфр.). Не треба витолковувати, що вабило до Бранда чистих людей, як от Агнес (Єфр.)]. Как у Христа за пазухой - як у Бога за дверима. Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) - як що, за що. [Все то (мідяки) бідним мужикам за срібло спускає (Рудан.)]. Как что (подобный чему) - як що, рівний до чого, схожий на що, подібний до чого. [Рука біла, до паперу рівна (Васильч.)];

4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яким чином, способом, поби[у]том. [Частенько пригадує та розказує, як у тому Чорноставі колись ми жили (М. Вовч.)]. Как бы то ни было - будь-що-будь, хоч що- б там було, будь-як-будь. Как видно - бачиться, (фамил.) бачця, знати, мабуть, (зап.) відай. Как водится - як заведено, звісно, як воно ведеться. [На беседі, вже звісно, попились (Глібов)]. Как должно - як слід, як треба, як годиться, належно, належито. Как есть - як є, все по-правді, наголо. [Нехай-же батько зна все чисто, наголо (Самійл.)]. Как-либо - а) см. Как-нибудь; б) хоч так, хоч так; якось. Как можно - як(о) мога. [Як мога швидше утікай (Котл.)]. Как-нибудь, кое-как - як-небудь, аби-як, аби-то, деяк, якось, сяк-так, будлі-як, леда-як. [Як-небудь достати його (Казка). Ти все робиш тільки аби-як (Сл. Гр.). Він усе робить аби-то (Сл. Гр.). Не плач, каже, лягай та спи: якось поїдемо (Казка). Коби то деяк на вольний світ (Франко)]. Как бы ни - хоч-би як, хоч-би який. [Минуле не вернеться, хоч-би яке гарне було воно та принадне (Єфр.)]. Как ни - хоч як, хоч і як. [Хоч іспанці й як хоробро відбивали кожен забіг, а що-день нова облога і ще гіршії бої (Крим.). Хоч як роби коло землі, а не забагатієш (Липовеч.)]. Как-никак - якось-не-якось, якби не було. [Якось-не- якось, велося пару місяців, поки я розкрутив трохи грошей (Франко)]. Как (ни) попало - а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жужмом, (о живых сущ.) безбач, в безладі. Как придётся - як вийде, як випаде, на галай-балай; см. Как-нибудь. Как раз - саме, саме враз, як раз, акурат, помірно. [Явдоха стала саме проти війї (Конис.)]. Буде акурат, як ти казав (Желех.)]. Как следует (как нужно) - як слід, як треба, доладу, до-діла, до пуття, улад, доладно, догодне, належно, належить, гаразд; (с честью) чесно, (шутл.) по-чеськи; (вежливо) ґрече, звичайно, догоже. [Що зробите, то все не до-ладу (М. Врвч.). Народу чесно поклонився (Грінч.). Не вміє… вслужити догодне (М. Вовч.)]. Как-то (неопред.) - якось, як-то, якось- то, яктось, як-ся. [Якось так чудно було бачити ноги в чоботях (Коцюб.). Якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)]. Как… так… - як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо (Номис)]. Так - как (причин.) - см. Так;

5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли. [Чи ти прийдеш тоді до мене, як сонце згасне, звечоріє? (Лепкий)]. А как… - а як, як-же. [Як-же вмер паволоцький полковник, він вийшов (Куліш)]. Как вот - аже ось, аж, аж тут, аж от, коли, коли це. [Аж от перестріва на дорозі становий (Казка)]. Всякий раз как - що, що тільки, аби, аби лиш. [А що тільки в церкві дяк «іже» заспіває, бідна баба у кутку мало не вмліває (Рудан.). Що розженеться против Кожом'яки, то він його булавою (Казка)]. Между тем как… - тим часом як… Как-нибудь (когда-нибудь) - як- небудь, якось, коли, колись, часом. [Заходьте, як-небудь. Але таки й зайду якось до вас (Крим.). Ти, мабуть, часом погадаєш собі: «бувають-же й поміж старшими добрі люди» (Крим.)]. Однажды как-то - раз якось. [Раз якось хмара наступала (Гліб.)]. Как раз (во время) - саме, як-раз, притьмом, акурат, саме враз. [Сімнадцятий рік пішов саме з Пилипівки (Крим.). Притьмом у сій порі прийшов, - ні, каже, опізнився (Н.-Вол. п.)]. С тех пор как - з того часу як, відтоді як. Как-то (однажды) - якось, колись, якось-то, колись. [І ото було якось над вечір (Крим.). Колись приходжу, а він такий гнівний (Сл. Гр.)]. Как только - а як, скоро. [Скоро жених і гості з двора, панночка в плач (М. Вовч.)]. Уже час, как он у меня - вже година, що (як) він у мене;

6) (условный союз - если) як, якби, коли, коли-б, коби. [Правду каже, як не бреше (Приказка). Коли-ж згинув чорнобровий, то й я погибаю (Шевч.)]. Как бы - якби, коли-б, коби; см. Кабы. [Лихі люди ходять тепер раз-у- раз по вулицях, коли-б ще до нас не залізли (Коцюб.). Пливе човен, води повен, коби (якби) не схитнувся (Пісня)]. Как скоро - скоро, скоро тільки, (зап.) скоро-но. [Дитина його загине, скоро тільки не покине він вогкого, отрутного для життя місця (Єфр.)].

* * *

1) нареч. як

2) союз ( сравнительный) як; ( словно) на́че, нена́че, мов, немо́в; ( для выражения сравнения) нена́че, на́че, немо́в, мов; (для выражения сомнения, недоверия) ні́би; ( присоединительный) як; ( временной) як; ( когда) коли́

3) част. як; (в восклицательных предложениях о сказуемым, выраженным прилагательным) яки́й

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

побудить кого к чему спонукувати и спонукати, спонукати, підгонити, підігнати, підбуджувати, підбудити. примушувати, примусити, змушувати, змусити, призводити, призвести, поривати, порвати, підіймати, підняти, порушати и -рушувати, порушути, зрушати и зрушувати, зрушити, подвигати, подвигнути; (склонять) підохочувати, підохотити, підраджувати, підрадити, (воспламенять) запалювати, запалити кого до чого и на що. [Підгонюй його військо до походу (Куліш). Шевченкове слово пориває й досі до боротьби за світ і волю (Грінч.). Напевне тебе хтось призводив красти. Як тебе сумління порушило отак зробити? Не знаю, що мене підрадило вкрасти]. Какие причины -дили вас к преступлению? - які причини спонукали (призвели) вас до проступства, зрушили (порушили, підняли) вас на проступство (злочинство)? Что -дило вас оставить службу? - що спонукало (примусило) вас покинути працю? -ди его чем-нибудь заняться делом - піджени (поруш, підохоть) його чим-небудь узятися до діла. Это обстоятельство - дило меня ускорить свой отъезд - ця обставина підігнала (примусила, змусила) мене прискорити свій від'їзд. Побуждаемый - спонукуваний, підгонений, підохочуваний. Побуждённый к чему - спонуканий, змушений, призведений до чого.

* * *

несов.; сов. - побуд`ить

користь (-сти), пожиток (-тку); пожива, поживок, ужиток (-тку), уживок, нажиток, вигода, зиск (-ску), (гал.) хосен (р. хісна); (прок) пуття (-тя); (помощь, облегчение) пільга, помога. [Коли він стає для инших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада (Франко)]. Для общей -зы - для загального добра. Для своей (собственной) -зы - для своєї (власної) користи (вигоди), на свою (власну) користь (вигоду), для свого пожитку (нажитку). [Іванець для своєї користи роздуває старе огнище (Куліш)]. -за государства, государственная -за - інтерес (добро) держави, державний інтерес, державна користь. Частная -за - приватний інтерес, приватна вигода. На -зу отечества, человечества - на користь (на пожиток) батьківщині, людськості. [П'ю за працю на пожиток країні нашій, панове (Коцюб.)]. Общественная -за - громадський ужиток. [З мене нема громаді ніякого вжитку (Стор.). От які попи! От який з них ужиток для пастви (Свидн.)]. В -зу бедных - на користь (на вжиток, на поміч) бідним. Что -зы из того, что… - яка користь із того, який ужиток з того, який хосен із того, яка вигода з того, що… [Яка тобі користь з того, що Походенка виб'ють різками? (Конис.). Який з того був нам ужиток? (Куліш). Який з тебе, чоловіче, для народу хосен? (Маковей)]. Невелика -за, мало -зы из того - мало користи (пожитку), малий спасибіг и мале спасибі з того. Приносить -зу, служить на (в) -зу кому, чему - бути, іти кому на користь (на пожиток, на хосен), на чию користь (на чий пожиток, на чий хосен), користувати кого. [Як мають вони чужих людей користувати, то нехай лучче нашому князеві на зброю складуться (Куліш). Працею, і тільки нею одною, перетворюється усе сирове в готове - таке, що йде людям на пожиток (Єфр.)]. Получать, извлекать -зу из чего - мати користь (пожиток, поживок, вигоду и т. п.) з чого, брати (узяти) користь з чого, використовувати (використувати) що, срв. Пользоваться. Я не извлёк ни малейшей -зы из этого дела - я не мав ані найменшої користи (пожитку, поживи, поживку, нажитку, вигоди, зиску) з цього діла (з цієї справи). Извлекать для себя -зу из чего-л. - (фигур.) грати на чому в свою сопілку. [На цьому увесь час грало в свою сопілку галицьке москвофільство (Єфр.)]. Употребить с -зой что-л. - спожиткувати що. Обращать что в свою -зу - повертати, обертати що на свою (собі на) користь, собі на пожиток, вернути (навертати, повертати, горнути) що на свою руч. [Люди повернули оці сили на користь собі (Комар). На свою руч навертали справу (Грінч.)]. Всё обратилось к его -зе - все повернулося йому на користь (на пожиток), на його руч. Располагать в свою -зу - привертати, привернути до себе. На -зу кому, в чью -зу - на користь (на вигоду) кому. [Лишаю все, що на мою вигоду закони рицарства установили (Куліш)]. Говорить в чью-л. -зу - на чию руч казати. [Таких, щоб вони на нашу руч казали (Грінч.)]. Всё это говорит не в вашу -зу - все це не за вас (не на вашу руч) промовляє (говорить). Суд вынес решение в -зу истца - суд вирішив на користь позовникові. Высказаться в -зу кого-л, чего-л. - висловитися за кого, за що. Он расположен в мою -зу - він прияє мені, він прихильний до мене. Он истолковал это в свою -зу - він витовмачив це на свою користь (вигоду), собі на користь (на вигоду). Некоторые соображения говорят в -зу этого предположения, а не против него - деякі мірковання промовляють (говорять) за цю гадку, а не проти неї. Мои советы не принесли ему никакой -зы - мої поради нічого йому не врадили (не зарадили). Это лекарство приносит -зу - ці ліки помагають, це помічні ліки. Пойти без -зы - піти без пуття, марне, даремне, даром, пусто; срв. Бесполезно.

* * *

1) ко́ристь, -ті и кори́сть; ( выгода) ви́года, пожи́ток, -тку; ужи́ток, -тку; ску́ток, -тку; диал. хосе́н, род. п. хісна́ и хісну́; ( полезность) кори́сність, -ності

2) (нажива, барыш) зиск, -у

принести и принесть

1) приносити (в песнях приношати и доношати), принести, (во множ.) поприносити; (подносить) надносити, наднести, (во множ.) понадносити що куди, кому, до кого, до чого. [А я меду принесу на закуску (Рудч.). Та його тіло козацьке, молодецьке до Дніпра до берега приношали (Мартин.). Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати (Метл.). Поприносили до його всіх недужих (Єв.). Пити бозна-як хочеться, а діжка порожня. Коли це дівка наднесла воду з криниці (Звин.)]. -неси мне платок, топор - принеси мені хустку, сокиру;

2) (о стихийных силах) приносити, принести, наносити и наношати, нанести, надносити, наднести, (о ветре) привівати, привіяти, навівати, навіяти що и чого. [То в той час чотири чоловіка козаків-запорожців Господь наношає (Мартин.). Нанеси, Боже, кудлатого, щоб було за що скубти (Номис). Повій мені з Буковини, чорногірський вітре, та привій ми від братчика щирую пораду (Федьк.)]. Этот ветер -несёт к нам дождь - цей вітер нам дощу навіє (надме, наднесе). [Вже не той вітер повіяв - щоб дощу не надніс (Звин.)]. Водой много лесу -несло - водою багато дерева, лісу нанесло. Отколь тебя -несло? - звідки (відкіля) се тебе принесло, привіяло? И -несла же его нелёгкая - і принесла-ж (наднесла-ж) його нечиста (сила), і принесла-ж його лиха година, і наднесло-ж його лихо. [Моя пані, лихо вже знов наднесло якогось урядника в село (Стеф.)];

3) (родить детёнышей) водити и вести, приводити, привести; (о растениях: давать урожай, плоды) родити, уродити, зародити що. [Телиця його привела нам цілий плуг волів і двох корів (Кониськ.). Панам вже і верби зародять грушки (Франко)];

4) (давать, доставлять) давати, дати; (причинять) завдавати, завдати кому що. Эта земля не -носит никакого дохода - ця земля не дає жадної користи, жадного прибутку. -носить пользу - см. Польза. -носить удовольствие - давати втіху кому. -носить, - нести вред кому - шкодити, пошкодити и зашкодити кому, робити, зробити шкоду кому. -нести свою лепту - покласти свою лепту. -носить благодарность - складати (скласти) подяку, дякувати (подякувати) кому за що. -носить присягу - складати (скласти и зложити) присягу, виконувати (виконати) присягу кому. [Присягу на братерство старшина генеральна Орді виконала і од Орди такої-ж присяги допевнилася (Куліш)]. -носить жертву - а) (совершать жертвоприношение) правити (приносити) жертву; б) (жертвовать) приносити жертву, жертвувати. -носить мольбу кому - звертати моління до кого, благати кого. -носить на кого жалобу - заносити, подавати скаргу на кого. [Мало не кожен з читачів заносив і складав свої скарги до редакції (Єфр.)]. -нести вину свою, повинную - повинитися кому в чому, признатися (до вини); срв. Повиниться. -носить кому неприятности, огорчения, разочарования, страдания - завдавати кому неприємностей, прикростей, розчарованнів, стражданнів, чинити (робити) кому неприємності, прикрості, розчаровання, страждання. Это -несло мне одни только неприятности - це завдало мені самих-но неприємностей. -нести честь, почёт, уважение кому - дати честь, шанобу, пошану (повагу) кому, честь повести кому. [Він (ґрунт) тебе загріє і накриє, і погодує, і честь тобі поведе (Стеф.)]. -носить в дар кому, что - дарувати (подарувати) кому що, в дар (в даровизну) давати (дати) кому що;

5) см. Принашивать. Приносимый - приношений. Принесённый - принесений, наднесений; нанесений, навіяний и т. д.

* * *

несов.; сов. - принест`и

1) прино́сити и приноша́ти, принести́ и поприно́сити

2) ( что - давать) дава́ти, да́ти, прино́сити, принести́ (що); ( причинять) завдава́ти, завда́ти (чого, що); (о благодарности, извинениях) склада́ти, скла́сти (що)

3) ( родить - о животных) приво́дити, привести́ и поприво́дити

4) ( давать урожай) дава́ти, да́ти, прино́сити, принести́

увага; (сильнее) пильна увага. Обращать, обратить внимание на что-л. - звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, (вульг.) вдаряти (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком; (сжалиться) зглянутися на кого. [На все сам звертає увагу (Рудч.). На вважають вони на літа, на вроду (Шевч.). Москаль на сльози не вдаря (Ном.). Вона недужа лежала, дак він і тоді уваги не клав (Червіг.). Я вже її накинув оком. Згляньтеся (огляньтеся) на мене невидющого!]. Обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание - спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь. [Уривок з пісні, що спав на увагу ще авторові «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притяг до себе увагу таткову (Крим.). Кожному мусіла кинутися на увагу його чорна борода (Крим.)]. Обратите внимание - уваж, уважте, вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание - збирати (зосереджувати) увагу на чому. Не обращать, не обратить внимания, оставлять без внимания - не звертати уваги, не вважати, не (по)турати на що, занехаювати, занехаяти що, занедбувати, занедбати що, нехтувати, знехтувати (занехтувати) що, чим, легковажити що. [Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов'язки]. Он, и внимания не обращает на это - він і байдуже на те, про те, до того (Квіт.). А это остаётся без внимания - а це байдуже, а про це (за це) байдуже. Принимать во внимание, в соображение что-л. - брати, взяти що на увагу, зважати, зважити на що-неб., уважати, уважити на що-неб., мати на увазі, оглядатися, оглянутися на що. Принимая во внимание - беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого. [Маємо письменство не так-то вже й бідне, як на наші обставини]. Представлять чьему-л. вниманию - подавати, подати кому до уваги щось, ставити, поставити що-н., кому-н. перед очі, на очі. [Левицький поставив перед очі читачеві багатющу колекцію «пропащих» (Єфр.)]. Отвратить (отвлечь) внимание - відвернути (одтягти) увагу чиюсь, (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти бери (Мнж.)]. Оказать внимание - дати увагу комусь, показати увагу, зробити ласку. Благодарю за внимание - дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе). Относиться со вниманием к чему, посвящать внимание чему-л. - віддавати увагу чомусь. Заслуживающий, достойный внимания - вартий уваги, (справедливый) слушний. [Думка ця слушна: дає вихід із становища].

* * *

I. груда, груддя (ср. р.), хра[я]па, струпа, струпаки, гостра дорога. [На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди (Приказка). На струпаках чоботи збив (Харк.). Гостра дорога, не можна їхати (Кам'янеччина)].

II. кольнуть

1) (раскалывать) колоти (-лю, -леш, -лють). [Тріски колоти (Сл. Гр.). Лід колоти]. -ть (раскалывать) дрова - дрова колоти. -ть камень - лупати. [Почали скелю лупати (Звин.). Оставсь він у Криму, лупає сіль вагову (Пісня)]. -ть лучину - скі[и]пати скалку (скіпку). [Скіпки скіпає з дровини (Тесл.)]. -ть сахар - бити, рубати, грудкувати цукор;

2) (вонзать острие) колоти, (сов.) кольнути, заколоти, шпорнути, шпигати, шпигнути, штиркати, штиркнути, ш[с]трикати, ш[с]трикнути, (о мн.) поколоти, поштиркати. [Де ступнем ступаю, тернина коле (Руд.). Голкою колов (Сл. Гр.). В серце коле (Шевч.)]. В боку -лет - у бік штрикає, коле. В груди -лет - у грудях коле. Кольнуло (безл.) - закололо, кольнуло, шпорнуло, штиркнуло (щось). -лет иглами, мурашками - мов голками коле, мов приском обсипає. В ноги -лет (босого) - колько (и коле) в ноги. -ть скот - різати, зарізати, бити, забити (скотину), колоти, заколоти (свиню, порося). Хоть глаз коли - хоч у(в) око стрель. -лет в ухе - штрикає в усі;

3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти, випікати очі кому, цвенькати в очі, викидати на очі, вибивати очі кому, шуркати до ока. [Треба-ж хоч трохи познайомитись із народом, щоб усяке дрантя, таке як отець Кирило, не цвенькало в очі (Крим.). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Т. Барв.). Перший хазяйський син тебе візьме? А потім буде докоряти та паничем очі вибивати? (Мирний)]. -ть булавками (переносно) - шпичками, шпильками, остючками колоти, пускати шпильки кому. Это ему глаза -лет (от зависти или злости) - це йому сіль в оці. Правда глаза -лет - правда очі коле. -ть прямо в глаз - до живого (місця) ціляти, поцілити, ліпити;

4) (задевать за живое кого) шпигати, шпигнути, дотикати, діткнути, діймати, дійняти кого. [Тоді не було моди пащикувати про людей і шпигати їх язиками (Квітка)]. Всегда меня -лет - все мене шпигає. Это возражение его -нуло - цей вислів його діткнув, шпорнув, уколов. -ть в сердце - шпигати, колоти в серце. -нуло самолюбие - укололо, вразило амбіцію. -нуть (сказать колкость кому) - шпигнути, шпорнути, уразити, (пров.) штирк[х]нути, штегнути, дюґнути кого. Колотый - колений, рубаний, (о щепках) скіпаний. -тая посудина (насм. о женщине или девушке) - щербата миска. -тая рана - колена рана. -тый сахар - битий, грудкуватий цукор, цукор груд(оч)ками. Колющий - що коле; колький, колющ[ч]ий. -щие глаза - колючі очі. -щее орудие - колюще знаряддя. -щая трава - колька трава.

* * *

несов.; сов. - кольн`уть

нагарывать, нагореть

1) (накаляться в огне) напалюватися, напалитися, розпікатися, розпектися, (о мног.) понапалюватися, порозпікатися. [Вже в печі напалилося (Полтавщ.). Цегла розпеклася (Київщ.)];

2) (покрываться нагаром) нагоряти, нагоріти. Свеча -рела - ґніт нагорів;

3) (перен.). В горле -рело - в горлі пересохло, (сильнее) в горлі аж горить (аж душа горить). -рит (попадёт) ему за это - буде (нагорить, натруситься) йому за це. Нагоревший - що напалився и т. п.; см. ещё Нагорелый.

* * *

несов.; сов. - нагор`еть

1) нагоря́ти и нагора́ти, нагорі́ти, -рить

2) (перен.: доставаться) нагоря́ти и нагора́ти, нагорі́ти

1) (действие) - см. Награждение 1;

2) нагорода, (зап.) надгорода, (вознаграждение) винагорода, заплата, (від)дяка. [Душа не безсмертна, ніякої кари або нагороди їй немає (Крим.). Академія присудила за Грінченкового словника нагороду (Рада). Варті ми за все від Польщі надгороди, а не кар (Франко). Подружжя чесне матиме заплату на небесах (Л. Укр.)]. Первая -да - перша нагорода. Денежная -да - грошева нагорода, нагорода грошима. Достойная -да - гідна нагорода (винагорода). Надлежащая -да - належна нагорода (винагорода). В -ду за это ему дали - як нагороду (у віддяку) за це йому дали (дано). Вот тебе -да - ось тобі заплата (дяка). Это ли -да за мою преданность, службу? - чи це (так оце) заплата (дяка) за мою відданість, службу?

* * *

I. или об и обо пред.

1) с вин. п. - об, в, на. Разбиться о камень - розбитися об камінь. Об землю, о стену - об землю, в землю, об мур, в мур. Биться головою о стену - об мур (об стіну) головою битися (товкти). Опереться о стол, о перила - спертися на стіл, на поруччя. Споткнуться о порог, о камень - спіткнутися на поріг, на камінь. Исколоть ноги о жнитвину - на стерню ноги поколоти. [На біле каміння, на сіре коріння свої ноги побиває (Дума)]. Стена о стену, двор о двор, межа о межу - стіна повз (крізь) стіну и опостінь, двір повз (крізь) двір, межа об межу. [Поховали його трупа об труну з Степановою (Кониськ.)]. Рука об руку, бок о бок - рукою до руки, поруч, побіч;

2) с вин. и предл. п. п. (для обозн. времени) - об, на, за. О Пасху (о Пасхе), о Покров, о Рождество, о полночь (о полночи) - об Великодні и на Великдень, об Покрові и на Покрову, об Різдві и на Різдво, опівночі. О Троице - об Зеленій (Клечальній) неділі, на Зелену неділю. О святках - святками. Об эту (ту) пору - об цій (тій) порі, на цю (ту) пору, на цей (той) час, під цей (той) час. Это было о прошлое воскресенье - це було минулої неділі. О семидесятых годах - за семидесятих років и семидесятих років;

3) с предл. п. - за, про, (реже) на (с вин. п.). Думать, знать, слышать, говорить, петь о ком, о чём - думати, знати, чути, говорити, співати за кого, за що и про кого, про що. Я часто об этом думаю - я часто про (за) це думаю. Я давно слыхал о вас - я давно за (про) вас чув. Спрашивать, вспоминать, помнить, забыть о ком, о чём - питати(ся), згадувати, пам'ятати, забути(ся) за кого, за що, про кого, про що и (реже) на кого, на що. [Не все-ж бог дарує, про що люд міркує. Я йому за свій намір нічого не казала (Неч.-Лев.). Він за ню не знав, вона за нього не знала. За милого як співати - любо й потужити (Шевч.). Хто-ж за мене спогадає (Рудан.)]. Дума о трёх братьях Азовских - дума про трьох братів Озівських. Рассказы о животных - оповідання про звірів. Об этом - за це, про це. Беспокоиться, заботиться о ком, о чём - турбуватися, пеклуватися, дбати за кого, за що, про кого, про що, (гал.) дбати о що. Обо мне не беспокойтесь - за мене не турбуйтесь. Довольно об этом - годі про це. Донести о происшествии - доповісти (сповістити) за пригоду. Переговариваться о мире - умовлятися за мир. Просить, ходатайствовать о ком, о чём - прохати (просити), клопотатися за кого, за що. Жалеть о ком, о чём - жалувати, жалкувати, шкодувати за ким, за чим. Не об одном хлебе живы будем - не самим хлібом живі будемо. О сыне только на свете живу - сином (за-для сина) тільки й живу на світі;

4) (с качеств. прил. и числительными) - на, з. Дом о трёх этажах - будинок на три поверхи (на три осади). Изба о двух горницах - хата на дві світлиці. Стол о трёх ножках - стіл на трьох ніжках, з трьома ніжками. Храм о золотой голове - церква з золотим верхом. Храм о трёх главах - церква з трьома банями (верхами), на три бані. Ведь ты не о двух головах - у тебе-ж не дві голови, ти-ж не з двома головами. Птица о восьми ногах - (в сказке) птах об восьми ногах.

II. межд. о! ой! ну й…! [О, боже мій милий! О, друже мій добрий! (Шевч.). Ой, лишечко мені! (о, горе мне!)]. О времена, о нравы! - ну й час, ну й люди! О-о - ого, еге. О-о, брат, это уж слишком! - ого (еге), брате, це вже занадто!

* * *

1) с вин. п.; (при указании на соприкосновение, столкновение, пребывание вплотную чего-л. с чем-л.) об, о; ( иногда) у, на; (при указании на расположение кого-чего-л. возле чего-л., со стороны, чего-л.) диал. по; диал. о; (при обозначении времени, в которое совершается действие) диал. на, у, о, об

2) с предложн. п.; (при обозначении лица, предмета, явления, которые представляют собой объект разговоров, размышлений, забот) про, за, об; диал. о; (при указании на количество частей, членов, из которых состоит предмет) на, з, об, о; (при обозначении времени, в которое совершается действие) диал. на, у, о, об

1) о

2) (при выражении чувства боли, отчаяния) о, ой

1) (способность помнить) пам'ять (-ти), (реже) тямка. -ть к числам - пам'ять на числа, до чисел. Твёрдая -ть - добра пам'ять. В здравом уме и твёрдой -ти - в добрій пам'яті і при розумі (или: в цілому і повному розумі) бувши. Дурная, слабая -ть - ледача пам'ять. Короткая -ть - коротка пам'ять. Врезаться (врезаться) в -ть - в тямки (в тямку) вбиватися (вбитися), в тямку вдаватися (вдатися), в помку даватися (датися), в пам'ять (в пам'ятку) впадати (впасти) кому. [Добре Московщина в тямку їй далася (Шевч.). Чимсь вона йому в тямки вбилася]. Выбрасывать, выбросить из -ти - викидати; викинути з пам'яти (з тямки, з голови). Держать в -ти - мати на пам'яті (в тямці), держати в голові. Не задержалось в -ти - не впало в пам'ятку, не вдержалося голови. Запечатлевать, запечатлеть в -ти - відбивати, відбити (закарбувати) в пам'яті, в пам'ятку. Запечатлеться в -ти - відбитися в пам'яті, впасти в пам'ятку, бути в тямку. Зараниваться, зарониться в -ть - западати, запасти в пам'ятку. Изглаживаться (изгладиться), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из -ти - виходити (вийти) з пам'яти, випадати (випасти) з пам'яти, зникати (зникнути) з пам'яти, викидатися (викинутися) з пам'яти, вилітати, вилетіти з пам'яти, кому, голови не держатися. [Вона ніколи в мене з пам'яти не виходила і до віку не вийде (Конис.)]. Изощрять, -рить -ть - виправляти (гострити), виправити пам'ять. Лишаться, лишиться -ти - тратити, утратити пам'ять позбуватися, позбутися пам'яти. Оставаться, остаться в -ти - пам'ятатися, запам'ятатися. Притуплять, притупить -ть - притирати, притерти пам'ять. -ть притупилась - пам'ять притерлася. Удержать в -ти - запам'ятати, запам'ятувати. [Він добре запам'ятував кожне слово]. Удерживаться в -ти - держатися голови. Это совсем вон у меня из -ти - це зовсім (геть) випало мені з пам'яти. На -ти вертится - на думці крутиться. Приводить, привести в -ть кого - опам'ятати кого. Приходить, прийти в -ть - до пам'яти приходити, прийти, опам'ятатися. Без -ти - непритомно, без помку. [Він непритомно впав на стілець. Плив без помку]. Не идёт из -ти - не йде з пам'яти, з думки кому що. Без -ти влюблён - шалено закоханий. -ть изменила кому - пам'ять зрадила кого. Если не изменяет мне -ть, то это случилось в прошлом году - коли (як) не зраджує мене пам'ять, то це сталося минулого року (торік). Учить на -ть (наизусть) - учити на пам'ять. С -ти, по -ти - з пам'яти, з голови. Сказать, прочитать по (с) -ти - по пам'яті, з голови проказати. Отшибло кому -ть - памороки забило кому;

2) (воспоминанье) пам'ять, пам'ятка, пам'ятання, згадка, спомин, споминок (-нку). [Небіжчик лишив добру по собі пам'ять. Пам'ятання про тебе час у мене не відніме (Куліш). Один по однім роки встають у спомині моїм (Черняв.)]. На -ть - на пам'ять, на пам'ятку, на спомин(ок), на споминку, на спогад, на згадку, на згадування, на пам'ятання, на незабудь про кого, про що. [Я вам на незабудь спишу думки сумні (Л. Укр.)]. В -ть кого - на пам'ять (на спомин, на спогад) про кого, про що. За мою -ть, на моей -ти - за моєї пам'яти. [За моєї пам'яти такого не бувало]. Для -ти - на пам'ятку, на незабудь. [Запишу собі на пам'ятку]. Блаженной -ти - святої пам'яти. По старой -ти - за давньою звичкою. Дай бог -ть, -ти - дай, боже, на пам'ять. [Дай, боже, на пам'ять, у вівторок, чи що не діялось]. Я дам ему о себе -ть - я йому пригадаюся. Приводить, привести что кому на -ть - нагадувати, нагадати, пригадувати, пригадати кому що. [Усе пригадав собі, а того таки не згадав]. Приходить (прийти) на -ть - приходити (прийти) на згадку, навертатися (навернутися) на пам'ять, спадати (спасти) на думку кому, даватися (датися) на згадку, уставати (устати) в думці. [Прийшла йому на згадку давня розмова. Але той мотив ніяк не давався на згадку (Л. Укр.)]. Стёрлась -ть о ком - згладилася пам'ять про кого, слід загув на ким. [Їх давно на світі нема, і слід за ними загув].

* * *

1) па́м'ять, -ті

2) ( воспоминание) па́м'ять, спо́гад, -у, спо́мин, -у, зга́дка

3) (способность воспринимать действительность) па́м'ять

1) піти куди, по що, до чого; (направиться, отправиться) податися, побратися до чого; (тронуться) рушити; (пуститься) потягти. [От і пішли вони одного разу влітку по ягоди (Грінч.). Батько до млина подався. Побрався шляхом-дорогою. Поїзд рушив. Та й не ївши потяг додому]. -ти вместе - піти разом, вкупі. -ти впереди - піти попереду, перед повести. [Голова повів перед (Квітка)]. -ти без дороги, наобум - піти навманя, наверле. -ти напрямик - піти навпростець, попростувати, попрямувати. -ти в театр - піти до театру (у театр). -ти в гости - піти в гості, у гостину, у бесіду, на посиденьки. -ти в село - піти на село, у село, до села. -ти за ягодами - піти по ягоди. -ти за водой - піти по воду. -ти (поплыть) по течению воды, реки - піти за водою, за течією. [Як за водою підеш - назад не вернешся]. -ти на рыбную ловлю - піти по рибу, на рибу. -ти на охоту за зайцами, за волками - піти на зайців, на вовків. -ти в люди, на люди; между людей - піти поміж люди. -ти бродяжить - піти в мандри, на побрідки, помандрувати, змандрувати. -ти бродить по свету - піти світами, у світи, піти в блуд. -ти куда глаза глядят - піти світ за очі; піти, де очі понесуть (Грінч.). Куда ни -ду - хоч куди (де) піду; куди (де) не піду; де не повернуся. [Я один тут, як той палець, де не повернуся (Рудан.)]. -ди(те)-ка сюда - ходи (ходіть)-но сюди; а ходи (ходіть) сюди. Пошли! Пошёл! (идёмте, иди!) - ходімо, гайда! -дём(те)! - ходім(о)! -шёл вон! - геть іди! геть(те)! -шёл! (отвяжись, не получишь) - дзуськи, дзусь, адзусь. -шёл к чорту - іди (геть) к чорту! геть к нечистому! до дідька! -шёл! (трогай) - торкай, рушай! (езжай быстрее) поганяй, паняй. Пади, поди! - а-гов! з дороги! -ди-ка, -ди ж ты - а диви. [І маю я діти, і ніби не маю. А диви, до матери так і горнуться, а до мене холодні (Крим.)]. Вот -ди-ж ты - от маєш. -ди-ка, вот что делается - бач, що робиться. -ди с ним - що з ним поробиш. Да -ди (вишь) - та ба. [Хоч він собі і сирота, та ба, і отцевський син не буде такий бравий козак (Квітка)]. Коли на то -шло - як на те пішлося. -шло к тому - пішлося на те, повернуло на те. Это -шло к несчастью - це пішлося на нещастя (на біду, на горе, на лихо), на біду повернуло. -шло прахом - пішло на (в) нівець (на марне, за вітром, за водою), повітрилося, випадком випало. [Повітрилася робота (Гліб.). Чужим живилися, ото воно нам випадком і випало (Кониськ.)]. -шло по-прежнему - пішло (повелося) по-старому (по-давньому). -шло наоборот - пішло діло на переверт. -шло дело в ход - пішла робота. Дело -шло в лад (хорошо) - справа пішла (повелася) добре, гаразд, на добре. -шло кому в прок - пішло в руку (на добро). [Багатство не пішло йому в руку]. -шли разногласия - пішло на нелад (розлад, розбрат). -ти за кого - піти за кого. [Путяща дівчина за тебе не піде]. -ти по миру - піти в жебри, піти з довгою рукою, на прошений хліб перейти. -ти в бега - піти на втечі, піти в світи, змандрувати. Он -шёл по другой дороге - вій пішов иншим шляхом. Лёд -шёл (тронулся) - лід рушив; крига пішла (скресла). Мороз -шёл у него под кожей - мороз пішов йому (у його) по-за шкурою, морозом сипнуло по-за шкурою. Гвоздь вбок -шёл - цвях убік пішов (погнався). Птица в отлёт -шла - птаство у вирій потягло (полетіло). Дорога -шла под гору - дорога пішла з гори. Река -шла на восток - річка пішла (повернула, скрутила) на схід. Эхо -шло по дубраве (лесу) - луна пішла гаєм (лісом). Шум - шёл по дубраве - шум (шелест) пішов дібровою. -шёл вгору (возвысился) - пішов угору. [Пішли наші вгору]. -ти по чьей дорожке (по чьим следам) - на чию стежку ступити (спасти, попасти). [Він ступив на батькову стежку. От і я на дідову стежку спала: він учора розбив кухля, а я сьогодні]. -ти разными путями (в разные стороны) - піти різно, порізнитися. [Ой, у полі три дороги різно]. -ти на уступки - поступитися. -ти в пари - заложитися. -ти ходуном - заходити ходором. [Кущі бузку захиталися, затріщали, заходили ходором, ніби несподівано звели між собою люту бійку (Васильч.)]. -ти в кого - удатися в кого, уродитися в кого. [Чорт її зна, в кого вона й уродилась така хороша (Тобіл.). І мій батько такий мався, і я в його вдався]. -ти в бубны (с бубён) - піти дзвінкою. -ти в поход - піти (рушити) в похід. -ти против кого - піти проти кого, (вульг.) сторч проти кого стати. -ти в бой - у бій піти; до бою (побою) піти; до бою стати. -ти жить к чужим людям - піти в прийми (сусіди), піти в комірне. -ти на хлеба - на чужий хліб перейти, піти на дармоїжки. На платье -шло много материи - на сукню пішло багато матерії. Под воду -ти - нирця дати. Некоторое время -ти - попойти. [Чимало ще треба попойти, поки додому дійдемо. Як-би дощик попійшов на мою капусту]. См. Итти, Ходить;

2) (согласиться) піти на що, пристати на що, пуститися на що. -ти на мир - піти на мир (на мирову), замиритися. -ти на компромисс - пристати на компроміс, вчинити компроміс (Грінч.). Не верю, чтоб он на это -шёл - не вірю, щоб він на таке пустився;

3) (начать) піти, почати, узяти. -шёл врать, хвастать - зачав (давай) брехати, хвалитися. И -шёл бранить - та й узяв (ну) лаяти. Опять -шёл дурить - знов почав коверзувати (химороди гонити). -шёл плясать - пішов танцювати. -шёл в пляс - пішов у танець. Да и -шли (болтать) - та й пішли. [Та й пішли: то чия торбина важча, то на скільки харчів стане у котрої, то як котра з дому виряджалась (Тесл.)]. -шёл расспрашивать - пішов (ну) розпитувати. Вот трава -дёт рости после дождя - от зілля рухне рости після дощу. -шла валять, -шла писать - завели, почали вже;

4) (начаться) піти, початися. -шли у них внутренние усобицы - пішли у них домові чвари (Куліш), (вульг.) і пішла у них сварка та змажка (Неч.-Лев.). -шла дружба - пішло товариство, на дружбу пішлося. [Таке товариство пішло між бузимком і хлоп'ям (Мирн.)]. Дождь -шёл - дощ пішов. Ему -шёл второй год - йому на другий (на другу весну) повернуло, йому другий поступив, йому на другий пішло. -дёт беда, растворяй ворота - лиха конем не об'їхати; біда сама не ходить

5) (поступить) піти. -ти в учителя - піти в учителі, піти учителювати. -ти в услужение - піти у найми. -ти в солдаты - піти у москалі. -ти в войско - піти до війська (у військо);

6) (кому, безлич.) повестися, пощастити, поталанити, пофортунити кому.

* * *

1) піти́; ( отправиться) пода́тися, побра́тися; ( двинуться) ру́шити; ( поплыть) поплисти́, попливти́

2) ( начать) поча́ти; піти́

3) ( начаться) поча́тися; піти́

предл. с предлож. пад.

1) (возле, у) при кому, при чому, попри кому, попри чому, коло кого, коло чого, край кого, край чого. [Була в мене небога, при мені вона і зросла (М. Вовч.). Одну взяли попри коні, другу взяли попри возі (Пісня). Котору дитину любила-кохала - край себе не маю (Макс.). Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). З якою бувало жадобою коло книжок історичних приписки перечитуєш (Куліш)]. Город лежит при реке - місто лежить коло річки, понад річкою. При городе слободка - (по)при місті (городі) слобода (слобідка). При входе, при въезде (при обозначении места) - з приходу, з приїзду, на приході, на приїзді. [Згоріло сімнадцять дворів зараз з приїзду (Гр.). З приходу в селі (Радом.). Нора з приходу узенька (Драг.). Його хата у містечку на приході (Звяг.)];

2) (в присутствии кого) при кому, перед ким. Это было сказано при свидетелях - це було сказано при свідках, перед свідками. Не при вас будь сказано - не перед вами хай буде сказано. При отце - перед батьком. [Я її перед батьком вилаяла (Проскур.)];

3) (для обозначения времени: при жизни кого, во времена кого, чего) за кого, за чого. [Дай-же, Боже, - козаки промовляли, - за гетьмана молодого жити, як за старого (Ант.-Драг. II)]. При мне, при нас (в наше время) - за мене, за нас. [За мене то вже в дворі жили ми спокійненько (М. Вовч.). Не за нас се стало, не за нас і перестане (Номис)]. При покойном отце - за покійного батька. При жизни - за життя. [А сам собі за життя ще похорон справляє (Рудан.)]. При жизни отца - за батькового життя. При крепостном праве - за панського права, за панщини. [Він був ще за панського права кухарем (Грінч.)]. При республиканском правлении - за республіканського урядування. При солнце (до захода солнца, пока оно светит) - за сонця. [Наш господар дозорця вижав жито за сонця (Грінч. III)];

4) (для обозначения связи, принадлежности, условного отношения к чему-л.) при кому, при чому, за чого, на чому, на що. Состоять секретарём при ком - бути за секретаря при кому, у кого. Американский посланник при французском дворе - американський посол при французькому дворі. Остаться при университете, при кафедре - залишитися при університеті, при катедрі. При заводе есть и кузница - при заводі є й кузня. При нём нашли бумаги - при ньому знайдено папери. Иметь при себе оружие - мати при собі (з собою) зброю. При ком - за ким. [За нею й скотина плодиться, за нею й дробина водиться (Г. Барв.)]. Читать при свече, при солнечном свете, при электрическом освещении - читати при свічці, при сонячному світі, при електричному світлі. При приближении чего-л. - при наближенні и -нню чого. [Котрі були маєтніші, повиїздили при наближенню зарази в гори (Франко)]. При наступлении грозы - при початку грози, як гроза надходила. При исполнении служебных обязанностей - при виконанню службових обов'язків, під час виконання службових обов'язків. При подписании этого условия - при підписанні цієї умови, під час підписання цієї умови. При заключении договора - при згоді. [При згоді були люди (Кам'ян.)]. При обыске найдено - під час трусу знайдено. При одной мысли об этом - на саму згадку про це. При этом известии - на цю звістку. [Люборацький! підвода до тебе! - хтось гукнув. Аж затрясся малюк на цю звістку (Свидн.)]. При первом слове - на першому слові. При этом слове, при этих словах - на цім слові, на цих словах. [На сім слові чую - торохтять колеса (Кониськ.)]. При этом слове он вздрогнул - на цім слові він здригнувся. При первом же вопросе он смешался - на першому-ж питанні він збентежився, сплутався. При звуке его голоса - з звуком його голоса. При малейшем шуме, шорохе - на найменший шум, шелест. При каждом вздохе - за кожним подихом. [Той пил набивавсь у ніздрі за кожним подихом (Крим.)]. При первом случае, который мне представится - при першій нагоді, з першою нагодою, що матиму, що мені трапиться. При всяком случае - при кожній нагоді, кожної нагоди. При случае поговорите с ним о моём деле - як буде нагода, при нагоді поговоріть з ним про мою справу (в моїй справі). Я вспомню об этом при случае - я згадаю про це при нагоді. При гробовом молчании - при могильній тиші, під могильну тишу. При громких криках толпы - під голосні вигуки натовпу. При помощи - см. Помощь. Быть при оружии - бути при зброї. Быть при деньгах - бути при грошах. При скорости 30 вёрст в час - при скорості 30 верстов у (на) годину. Длина окружности при радиусе равном… - довжина округу при радіусі рівному… При температуре в 100 градусов - при температурі в 100 градусів, під температуру в 100 градусів. При давлении в 740 милиметров - при тисненні (під тисненням) в 740 міліметрів. При прочих равных условиях - (по)при инших однакових умовах, за иншими однаковими умовами. При такой жизни - по такому життю. [Що-дня тов карти грали, то пісеньок співали. Не гадки нашій панії по такому життю (М. Вовч.)]. При таких заработках можно хорошо жить - по таких заробітках можна добре жити. При всех своих значительных недостатках, произведение это имеет и несомненные достоинства - (по)при всіх своїх чималих вадах, твір цей має і безсумнівні вартості. При этих, при таких обстоятельствах, условиях - за цих, за таких обставин, умов, за цими, за такими обставинами, умовами, по цих, по таких обставинах, умовах. [Легко зрозуміти, як почувало себе українське письменство за таких обставин (Єфр.)]. При тех или иных исторических обстоятельствах - за тих чи инших історичних обставин (Єфр.), за тими чи иншими історичними обставинами, по тих чи инших історичних обставинах. При всём своём уме он был обманут - з усім своїм розумом він був одурений. При всём том - з усім тим. Прилагаемое при сем письмо - доданий до цього лист. Лежать, находиться при смерти - лежати, бути при смерті, на смерті, (образно) стояти на божій дорозі. [На смерті побивавсь цілу ніч (Черк.)].

* * *

1) ( для обозначения близости по месту) ко́ло, бі́ля (кого-чого), при (кому-чому); ( подле) побі́ля и побіля́ (кого-чого); ( рядом) по́ряд, по́руч (кого-чого, з ким-чим); ( близ) під (чим); (у) край, окра́й (кого-чого)

2) (для указания на наличие чего-л. рядом и в связи с чём-л., а также для указания на службу где-л.) при (кому-чому)

3) (для указания на наличие чего-л. у кого-л.) при (чому)

4) (при обозначении лица, имеющего в наличии что-л.; под присмотром, в сопровождении, под начальством кого-л.) при (кому-чому); (с) з, із (ким-чим)

5) ( в присутствии) при (кому-чому), в прису́тності (кого-чого)

6) (для указания на сопутствующие обстоятельства, условия, при которых что-нибудь происходит) при (чому); ( в отдельных выражениях) за (чого), а также переводится другими предлогами или конструкциями без предлогов

7) (для указания на обстоятельство, условие, событие, во время которого что-нибудь происходит) під час (чого), при (чому)

8) (для указания на эпоху, период, время, в течение которого что-нибудь совершается) за (кого-чого), під час (чого)

9) ( посредством) за допомо́ги (чого), че́рез (що); ( благодаря) завдяки́ (чому); ( вследствие) вна́слідок (чого)

10) ( несмотря на) при (чому); по́при (що)

привести и привесть

1) приводити, привести, припроваджувати, припровадити, (во множ.) поприводити, поприпроваджувати кого куди, до кого, до чого. [Приводить він до того дерева вовків (Рудч.). Узяв її старий жовнір за білую руку, припровадив Каньовському на велику муку (Гр.)]. -ведите его ко мне - приведіть його до мене. Если откажется, силою -ведите его сюда - якщо відмовиться, то силою припровадьте його сюди;

2) доводити, довести, призводити, призвести, приводити, привести до чого, справляти, справити, спроваджувати, спровадити, (являться причиной, содействовать) спричинюватися, спричинитися до чого. [Який добрий у Київі був ґрунт для громадських організацій і як він справляв їх до національного питання, бачимо з того, що… (Єфр.)]. -водить (-вести) дело к концу, к окончанию - доводити (довести) справу до кінця, до краю. Всё это -водит к тому, что… - все це доводить (при(з)водить, спричинюється) до того, що… [Безупинна праця важка та хатнє лихо за останні роки призвели до того, що давня та слабість знов повернула (Єфр.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду, привівши до того, що люди почали перебирати старі кривди (Грінч.)]. Одинаковые причины всегда -водят к одинаковым следствиям - однакові причини призводять завжди до однакових і наслідків (Єфр.)]. -водить к недоразумениям, к нежелательным последствиям - доводити (довести), призводити (призвести) до непорозуміннів, до небажаних наслідків. [Коцюбинський давав такі иноді вказівки, які доводили потім до явних непорозуміннів (Єфр.)]. -вести к моральному падению, к погибели, к тюрьме - призвести до морального занепаду, довести до погибели, завести в погибель, до тюрми. [Гляди тільки, щоб тебе сі думки не завели у погибель (Квітка). Всі ті в його житті події, що завели його в кінці до тюрми (Васильч.)]. -вести к мысли, к предположению кого - навернути кого на думку, на гадку. Это -вело меня к твердому убеждению - це довело мене до твердого переконання. -водить (-вести) своё намерение, замысел в исполнение - доводити (довести) до діла, справдити свій намір, задум. [Чи був-же у нас такий случай, щоб ми свій задум до діла довести зуміли потай Риму (Куліш)]. -вести в исполнение приговор, решение суда - виконати присуд, вирок суду. [Тепер я сам обстоюю за тим, щоб виконати присуд той негайно (Грінч.). Руфін заздалегідь приймає вирок і просить виконать його скоріше (Л. Укр.)]. Куда -ведёт нас эта тропинка? - куди виведе нас ця стежка?;

3) (ссылаться на что-л.) наводити, навести (во множ. понаводити), подавати, подати, приточувати, приточити що. -водить примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. - наводити приклади, факти, доводи, докази, причини, мірковання. [Наведу хоч один приклад (Грінч.)]. -водить текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника - наводити, подавати текст, уривок, цитату з якого автора, джерела. [Але нехай далі говорять сами автори, - подаю їх статті повним перекладом (Грінч.)]. -веду здесь его слова - наведу (подам) тут його слова. Журнальная статья, которую -водим ниже - стаття з часопису, котру подаємо (наводимо) далі;

4) -водить кого-л. в чувство, в сознание, в память - приводити, привести до пам'яти, до притомности кого, тверезити, отверезити, очутити, опам'ятати кого. [Це очутило трохи Корнія; він підвівся і махнув рукою (Грінч.). Скількись шклянок холодної води, висипаної йому на голову привели його до притомности (Крим.)]. -вести в восторг, в восхищение кого - кинути в захват, захопити кого. -вести кого в уныние - засмутити кого, завдати суму кому. -вести о отчаяние - в розпач (в)кинути кого, до розпачу довести кого. -вести кого в (крайнее) удивление в изумление - (великим дивом, надзвичайно) здивувати кого. -водить, - вести в ужас кого - сповняти, сповнити жахом кого, завдавати, завдати (и наганяти, нагнати) жаху, страху кому, жахати, вжахнути кого. -водить в негодование - обурювати (обурити) кого. -водить в ярость - лютити, розлютити кого, роздратовувати, роздратувати кого. -вести кого в тупик, в затруднение, в замешательство - загнати кого на слизьке, на лід посадити. -вести в краску кого - засоромити кого, завдати сорому, стиду кому. -вести к послушанию - до послуху кого довести. -вести в порядок что-л. - упорядкувати що, лад (порядок) дати чому, зробити лад в чому; срв. Порядок. -вести в беспорядок что-л. - до безладу довести, призвести що, (дела, счета, мысли) заплутати (справи, рахунки, думки). -вести в хорошее состояние - довести до пуття, навести на пуття. -вести в разорение кого - до руїни довести кого. -водить в движение что-л. - давати (дати) рух чому, пускати (пустити) в рух що, двигати (двигнути) що, дати розгін чому. [(Розум) страшну машину сю спорудив і вміє двигати важким знаряддям (Куліш)]. -водить, -вести кого к присяге - брати (взяти) з кого присягу, відбирати (відібрати) від кого присягу;

5) доводити, довести, дати. Не -веди Господи - не доведи Господи (Боже). Не -вёл Бог увидеться с ним - не дав Бог з ним побачитися. -ведёт ли меня Бог побывать в тех местах? - чи дасть мені Бог побувати в тих місцях?

6) приводити, привести. Корова -вела телёночка - корова телятко привела;

7) арифм. - зводити, звести до чого. -вести дроби к одному знаменателю - звести дроби до одного знаменника. Приведённый -

1) приведений, припроваджений;

2) доведений, при(з)ведений;

3) наведений, поданий. -ные выше слова - наведені попереду слова;

4) арифм. - зведений.

* * *

несов.; сов. - привест`и

1) приво́дити, привести́ и поприво́дити

2) (данные, примеры, чужие слова) наво́дити, навести́; ( представлять) подава́ти, пода́ти

3) (в движение, в равновесие) надава́ти, нада́ти (чого), приво́дити, привести́ (в що, до чого)

4) ( к чему - служить причиной) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти (що), спричиня́тися, спричи́нюватися, спричини́тися (до чого, чому), приво́дити, привести́ (до чого); ( вести к отрицательным результатам) призво́дити, призвести́ (до чого); ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати (що)

5) ( во что - доводить) дово́дити, довести́ (до чого); ( повергать) укида́ти, уки́нути (в що); ( причинять) завдава́ти, завда́ти (чого, що)

6) мат. зво́дити, звести́; не приведи́

причинить что заподіювати, заподіяти, діяти, удіяти що, чинити, учиняти, учинити що, спричиняти и -чинювати, спричинити що, спричинятися и -чинюватися, спричинитися до чого; (доставлять, приносить) завдавати, завдати кому чого и що. [Що я заподіяв оцим людям, - твоїм людям, - за що мене судять? (Шевч.). Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити (Грінч.). Завдала ти мені великої турботи. Любов ті рани завдавала (Куліш). Мати найбільше любить ту дитину, що більше слабувала, більше ночей безсонних їй спричинила (М. Левиц.)]. -нить вред кому - удіяти, заподіяти, учинити шкоду кому, пошкодити кому. [І людська злість та неправда не вдіє мені ніякої шкоди (Неч.-Лев.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду (Грінч.)]. -нить зло, несчастье - учинити зло, нещастя, заподіяти, вдіяти зло, лихо и зле, лихе кому, завдати (накоїти) лиха (безголов'я) кому. [Ніколи зла я не вчинив-би їй (Грінч.). Скільки вам зла я вчинила (Грінч.). Ні, ні, Господь не заподіє злого! (Куліш). А що він кому лихого заподіяв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не знаю, хто їй лихо заподіяв (Шевч.). Не золотом те лихо оплатити, що завдали ви нам (Грінч.). Музо богине! Співай нам про гнів Пелієнка Ахилла, згубний которий сто сот безголов'я Ахейцям накоїв (Ніщинськ.). Дуже багато Ахейцям лиха накоїв (Самійл.)]. -нить кому много хлопот, беспокойства - завдати, заподіяти, наробити кому багато клопоту, турбот. [Мало тобі того клопоту і сорому, що досі нам заподіяла ? (Кониськ.)]. -нять затруднения - чинити труднощі кому, ставити труднощі кому и перед ким, завдавати кому труднощів. -нять, -нить печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому - завдавати, завдати жалю, журби, туги, скорботи, горя, прикростей, страждання кому, завгорювати, завгорити кому; срв. Огорчение, Огорчать. [Цим ми йому не завгоримо і його не навчимо, але нехай знає, що вовк ловить, але й вовка ловлять (Неч.-Лев.)]. -нять муку, муки - завдавати муку, муки кому. [Хіба то я завдав їм муку? (Л. Укр.). Найгірші особисті муки, які завдає розлука з усім, що серцю любе (Єфр.)]. Это -няло боль, страдания кому - це боліло кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. -нить обиду кому - заподіяти, вчинити кривду кому, скривдити кого. -нить убыток, ущерб, урон кому - наробити втрати (збитків кому, призвести до втрати кого. Война -няет большие бедствия - війна призводить до великого лиха, війна діє, спричинює багато лиха. Это может -нить взрыв - це може спричинити вибух, призвести до вибуху. Причинённый - заподіяний, удіяний, учинений, спричинений, завданий кому. -ться -

1) заподіюватися, бути заподіяним, діятися, бути вдіяним, чинитися, бути учиненим, завдаватися, бути завданим кому, чому;

2) (безл.: приключиться) заподіятися, статися, зробитися, учинитися. Что тебе -лось? - що тобі сталося? що тобі зробилося?

* * *

несов.; сов. - причин`ить

дойти

1) до чего, до кого - доходити, (-джу), дійти до чого, до кого. [Доходить до лисиччиної хатки. Листи до нас не доходять. Дійшов до лісу, до міста, до річки]; перен. - дить до отчаяния, изнеможения, безумия, наглости - доходити до розпачу (одчаю), знемоги, божевілля, зухвальства (нахабства);

2) (случаться) доходити, дійти до чого (напр., до бійки, до сварки) и доходитися, дійтися до чого. [До поганого в нас доходиться. Дійшлося до того, що не стерпіла вона знущання і покинула чоловіка]. Если уж до того дело дойдёт - як до чого дійдеться, як до чого ряд дійде;

3) (достигать, узнавать) доходити, дійти чого. [Доходимо вершків Короленкового оптимізму (Єфр.). Він усього доходить сахотужки (собствен. усилиями)]. -дить до правды - доходити правди;

4) (созревать) доходити, дійти. [Жита доходять];

5) дойти кого-н. чем (доконать) - доконати кого чем, -дёт и до тебя очередь - дійдеться і твій ряд, дійде й до тебе ряд (черга). -ти до крайности - дійти(ся) до скрути. Мы -шли до крайней бедности - злидні нас обсіли. -ходить, дойти до сведения кого - доходити (дійти) до чиєго відому, доходитися, дійтися до кого. [До царя те дійшлось]. Это -шло до моего сведения - це дійшлось до мене. Дойти вестям, безл. - дійтися, перечутися. [Дійшлося до батька, що не шанується син його, пусто йде. Перечулося в нас про Варку, що живе гарно]. Вот до чего мы дошли! - ось до чого дійшлись ми!

* * *

несов.; сов. - дойт`и

1) дохо́дити, дійти́; ( достигать) досяга́ти, досягти́ и досягну́ти, сяга́ти, сягну́ти; (добираться куда-л.) прибива́тися, приби́тися

2) (становиться вполне готовым, созревать) дохо́дити, дійти́; (довариваться, допекаться) упріва́ти, упрі́ти, умліва́ти, умлі́ти

испытать

1) (пробовать, проверять) спитувати, поспитати, брати, узяти на спиток, на спробунок кого, що, чаще: випробовувати и випробувати, сов. випробувати, пробувати, спробувати кого, що, досвідчати и досвідчувати, досвідчити кого, чого, (выверять) вивіряти, вивірити (редко довірити), вивідувати, вивідати кого, що и чого; см. Пробовать 1, Искушать 1. [Бог випробовує святого (Куліш). Це щира правда, Єфреме, яку я сам на собі спробував (Крим.). Нехай дурнями броди спитують (Черкащ.). І задумує, як сина на спробунок взяти (Рудан.). Ти думаєш, козаченьку, що я умираю, а я в тебе, молодого, ума вивіряю (Мил.). Не всякому духові віруйте, а досвідчайте духів, чи від Бога вони (Св. П.)]. -тать свои силы - поспитати, спробувати свої сили. -тать чью-л. верность - спробувати, вивірити чию-небудь вірність, досвідчити чиєї вірности. Я -тал это на опыте, на своём личном опыте - я сам спробував, досвідчив це, я спробував це на собі. -тать на практике - досвідчити на практиці, спрактикувати що. [Я вже спрактикував, що на цій землі гречка не родить (Городище)]. Не -тав, не узнаешь - не спробувавши, не взнаєш;

2) (исследовать) досліджувати, дослідити що (напр. природу); см. Исследовать. -тать таинства природы - дослідити таємниці природи;

3) (экзаменовать) іспитовувати, виіспитувати, проіспитувати, виспитати, вивіряти, вивірити кого; срвн. Экзаменовать. [Пан Лукаш, вивіривши мене, сказав, що дасть мені науку усю, як сам уміє (М. Вовч.)];

4) (пережить, изведать) зазнавати, зазнати, ді[о]знавати, ді[о]знати и ді[о]знаватися, ді[о]знатися, спізнавати, спізнати, досвідчати(ся) и досвідчувати(ся), досвідчити(ся), заживати, зажити, сов. спробувати, поспитати чого, (вкусить) скуштувати чого, (набраться) набиратися, набратися (напр. лиха), (принять) приймати, прийняти чого (напр. біди, лиха, нужди); срвн. Изведать 2. [Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра (Приказка). Жила в батька не рік, не два, не зажила добра (Грінч. III). (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом (Куліш)]. -вать недостаток, нужду в чём - зазнавати недостачі, нужди в чому, (иногда) нуждатися чим. -тать много превратностей судьбы - зазнати химерної долі, багато злигоднів (бедствий). Я -тал что на себе, на личном опыте - я сам зазнав чого, я на собі зазнав (дізнався) чого, я сам на собі спробував що, (грубов.) я на власній шкурі спробував (досвідчився) чого. -тать много всего - зазнати (скуштувати) усячини чимало, (образно) перейти крізь сито й решето (Номис). -вать давление - зазнавати тиску, нагніту. -вать терпение чьё - брати на пробу (випробувати, спокушати) чий терпець. -вать страх - відчувати страх, зазнавати страху. -вать чувство - зазнавати почуття. -тать неприятное чувство - зазнати прикрого почуття;

5) (замучить пыткой) закатувати, замордувати кого; см. Запытать. Испытанный, прич. и прил. -

1) випробуваний, спробуваний, досвідчений, вивірений. [Треба йти відомим і випробуваним шляхом (Н. Рада). Це вже спосіб спробуваний (Звин.)]. -ный друг - певний друг, випробуваний, вивірений друг;

2) (пережитый) зазнаний, дізнаний, спізнаний, спробуваний, зажитий. -ться - випробовуватися, спитуватися, бути випробуваним и т. д.

* * *

несов.; сов. - испыт`ать

1) (кого-что) випробо́вувати и випро́бувати, ви́пробувати (кого-що), робити (-блю́, -биш) і́спит, зроби́ти і́спит (кому-чому); (несов.: экзаменовать) іспи́тувати (кого); (несов.: пробовать) спи́тувати (що); ( проверять на опыте) переві́рити, переві́рити и мног. поперевіря́ти (кого-що); ( исследовать) дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -сліди́ш (кого-що)

2) ( что - изведывать) зазнава́ти, -зна́ю, -зна́єш, зазна́ти (чого), зві́дувати, зві́дати (чого, що), дізнава́ти, ді́знати (чого); зажива́ти, зажи́ти, -живу́, -живе́ш (чого, що), сов. скуштува́ти (чого); ( ощущать) відчува́ти, відчу́ти (що), почува́ти, почу́ти (що); ( переживать) переживати, пережи́ти (що); ( узнавать) пізнава́ти, пізна́ти (що)

1) (в карт. игре) козир (-ря), ув.-соб. козиряччя, (открытый) світка. [До всякої масти козир (Номис). У тебе було саме козиряччя (Яворн.). Світка - туз (Звин.)]. Старшие - ри - старші (більші) козирі. Что -ри? - що козир? що світить? Ходить, пойти с -рей - см. Козырять, Козырнуть 1. Быть -рем - бути козирем, світити. [Що світить? - Червова шістка (Звин.)]. Открывать, открыть (вскрывать, вскрыть) -зырь - світити козиря, висвічувати, висвітити що, яку масть, яку карту. Выменять -зырь - висвітити що (Сл. Ум.). Свои -ри (игра) - віз (р. воза), візок (-зка). Это ему -зырь в руки - це на його млин вода, це йому на руку ковінька;

2) козир (-ря), зух (-ха), козак (-ка), бравий, жвавий, голінний, моторний, сміливий. -зырь-девка - козир-дівка (Квітка). [А дівка-ж то собі й козир! (Федьк.)]. Ходить -рем - (півнем) козиритися, хизуватися, кукурічитися. [Коло дівки парубонько півнем козириться (Чуб.)]. Смотреть -рем - козирем дивитися, козиритися, мати бравий вигляд (-ду);

3) (навес над дверью, окном и т. п.) дашок (-шка), маркіза;

4) (в обуви) козир, верх (-ху) (перед(к)ів);

5) (патроны нашитые на черкеске) гузирі (-рів);

6) (головка полоза в санях) скорс (-са), головка.

* * *

1) (предел в пространстве) кінець (-нця), край (р. краю), ум. кінчик, кінчичок (-чка), краєчок (-чка). [Попустила низько кінці стрічок (Сл. Гр.). Кінцем ножа копирсає (Сл. Гр.). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (- ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]сок (-ска); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гузка; (пальца на руке) пучка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. рогу), (ум.) ріжок (-жка); (загнутый: полоза в санях) скорс (- са); (кнута, арапника) приконечник, хвостик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околичник (Шух.). -нец аллеи, поля - кінець (край) алеї, поля. -цы города - кінці (краї) міста; (части) дільниці (частини) міста. Палка о двух -цах - у палиці два кінці; палиця на два кінці. Всякая вещь о двух -цах - кожна річ має два кінці. В -нец чего - на кінець, на край чого. [Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Окуляри йому зсунулися аж на край носа (Єфр.)]. Из -ца в -нец - від (з) краю до краю, з кінця в кінець. [Там (в Україні) широко, там весело од краю до краю (Шевч.). Хай вона (пісня) з краю до краю гуляє (Грінч.)]. Со всех -цов - з усіх усюд(ів), звідусіль. В -це, на -це чего - кінець, край, в (на) кінці, на край, навзкрай, по кінець, по край, на краю, з краю чого. [Сидить батько кінець стола (Шевч.). Сіла кінець столу (Тесл.). Росте вона край чистого поля (Рудан.). В кінці хуторця буде будиночок біленький (М. Вовч.). Жила вдова на край села (Пісня). Навзкрай ниви курився димок (Сл. Гр.). Десь там, по край села, гука якась-то мати (Яворн.). На краю ліса (Франко)]. Ударение во французском языке стоит на -це слова - наголос у французькій мові стоїть на кінці (наприкінці) слова. В самом -це, на самом -це - в (на) самому кінці, на самому краю, наостанці. [А наостанці, під сьогоднішньою дниною було записано (у щоденнику) усю пригоду (Крим.)]. Находящийся в -це, на -це - кінцевий, прикінцевий. Без -ца, нет -ца - без кінця, без краю, без кінця-краю, нема краю, нема кінця- краю. [Нема краю тихому Дунаю (Мет.)]. Не имеющий -ца - безкраїй; срвн. Бесконечный. Точить -нец ножа - гострити кінець ножа. Соединить два -ца - сполучити два (обидва) кінці. -нец к -цу - кінець (кінцем) до кінця, край до краю. Прятать, хоронить -цы - ховати кінці. И -цы в воду - і кінці у воду. Сводить -цы - добре орудувати (своїми) справами, викручуватися, крутити-вертіти. Сводить -цы с -цами - зводити кінці з кінцями, жити ощадливо. Еле сводить -цы с -цами - ледве перебуватися (перемагатися). -цы с -цами не сходятся - кінці з кінцями не сходяться. -нец глухой, техн. - кінець сліпий;

2) (отрезок ч.- л.) кінець, край чого. Бросить -нец с лодки - кинути кінець (кінець мотуза, мотуз) з човна;

3) (торговая единица) шматок (-тка), сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). -нец пряжи - пуд пряжі. -нец снасти - сто сажнів снасти. Хазовый (казовый) -нец - показний кінець (край);

4) швальный -нец (верва) - дратва;

5) (доля) частина, частка, пайка. У нас подать на два -ца разводят - у нас податок (подать) розписують (розкладають) на два півріччя;

6) (о расстоянии) кінець, перехід (-ходу), переїзд (-ду). Большой, порядочный, добрый -нец - довгий (далекий, здоровий, добрий) кінець (перехід, переїзд), не блигомий світ, добра промашка. [Такі переходи здорові од вокзалів до тюрми (Теел.). Од нас до вас не блигомий світ - за годину не дійдеш (Київщ.). До лісу добра промашка (Звиног.)]. Нанять извозчика в один -нец - найняти візника на один кінець. Оба -ца - обидва кінці; туди й назад. В оба -ца - на обидва кінці; туди й назад;

7) (предел времени и действия) кінець, край, приконеччя. [Надіходив кінець лекції (Крим.). Всьому під сонцем край один, всьому земному - тлін і тлін (Філян.). Сиджу в кімнаті, жду краю ночі (Черняв.). Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. Начало и -нец - початок і кінець. Не иметь ни начала, ни -ца - не мати ні початку, ні кінця (ні краю, ні кінця-краю). От начала до -ца - від (з) початку до кінця. Нет ни -ца, ни краю - нема кінця-краю. -ца-краю не видно - кінця- краю не видк[н]о. В -це, на -це - в кінці, наприкінці, наостанці, наостан[т]ку, на приостанку, на остан[т]ок, на скінчанні, на скінчу, на скінчі (Куліш); (напоследок) напослідок, напослідку. [Наприкінці того-ж року поїхав він на Херсонщину (Єфр.). Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась (Крим.). Лаговському бажалося, хоч наостатку, на прощання, надивитися на них (Крим.). Що це він на приостанку розказував? (Борзен.) Криваві чвари, що почались на скінчанню 15-го віку (Куліш). На скінчу схопила себе обіруч за лиця (Свидниц.)]. В -це месяца, года - в кінці, наприкінці, під кінець, в кінець, наостанку місяця, року; з кінцем місяця, року. [Якось я вже в кінець літа прийшла (Грінч.)]. В самом -це, в -це всего - наостанці, наостан[т]ку, наостан[т]ок, насамкінець, на(при)послідку; срвн. Напоследок. В -це-концов - кінець-кінцем, нарешті, врешті, наостанку, наостанці, насамкінець. [Кінець-кінцем ніхто не знав, що можна, чого не можна (Єфр.). Він слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався (М. Вовч.). Покинувши чесну працю, руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Наступництво політичної й духовної власти наостанці переходить з Візантії на Русь (Єфр.)]. Под -нец - наприкінці, на кінці, під кінець, при остан[т]ку, наостан[т]ку, на остан[т]ок, при послідку; срвн. В конце. [Навіть в душі нам залізти забажали на кінці (Франко). При остатку козачка заграли (Житом. п.). Розмови наші, співи й на останок уривчаста, палка, завзята річ (Л. Укр.). Тепер я при послідку своєї служби і під суд попав (Звиног.)]. К -цу - під кінець, на кінці, наприкінці. К -цу лета - під кінець (наприкінці) літа. Дело близится к -цу - справа доходить кінця (краю). В -нец, до -ца - вкрай, до краю, до решти, до остан[т]ку, до останнього, до-щенту, геть, геть-чисто. [Збавив своє здоров'я вкрай (Звиног.)]. Разбранить в -нец - вилаяти на всі боки (на всі заставки) кого. До -ца - до кінця, до краю, до останку, до послідку; (всё до капли, решительно всё) до щерця, до ґрунту, до щаду, (вульг.) до канцура, до шниру. [До кінця там досидів (Сл. Гр.). Будуть захищатись до краю (Коцюб.). Як не дасть бог талану змалку, то й не буде до останку (Номис). Кажи всю правду до щерця (Мова). Очі, шию, голос твій буду пить до щаду (Пачов.)]. До -ца жизни, дней - довіку, довічно, повік, до смерти, віку, до суду-віку, до віку й до суду, до кончини (до скінчання) віку, поки живота. [Гуляла-б довіку дівчиною молодою (Мет.). Не взнать тому весни повік, хто серцем холодний (Самійл.). Будеш у мене до смерти-віку хліб-сіль уживати (Дума)]. При -це жизни - наприкінці життя, на скінчанні (на сході) віку. Не без -ца же - не довіку-ж, не доки. [Пора була молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм (Сл. Гр.)]. Достигнуть желаемого -ца - дійти бажаного (жаданого) кінця. Положить -нец чему - зробити (покласти, дати) кінець (край) чому, берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада). Цьому процесові край вже покладено (Єфр.)]. Чтобы положить -нец этим толкам - щоб покласти край цим пересудам, поговорам. Приводить, привести, доводить, довести до -ца что - доводити, довести до кінця, (до) краю що, доходити, дійти краю у чому, довершити що. [Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати (Шевч.). Він не вміє нічого довершити (Л. Укр.)]. Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -цу - доходити, дійти краю (до краю, до кінця), кінча[и]тися, (с)кінчитися, бути на скінчу (Свидн.), вийти на кінець; срвн. Приходить 1. [Третя зима його життя доходила краю (Короленко). Екзамени дійшли до краю (Крим.)]. Дело приближается к -цу - справа доходить кінця. Приходило к -цу что у кого - став (почав) вибиватися з чого хто. [От і стали ми з харчів вибиватись (Короленко)]. Пришло к -цу что - (с)кінчилося що, завершився кінець чого, в чого. [У денної бійки кінець завершився (Рудан.)]. Водка приходит к -цу (шутл.) - горілці видко денце. Расследовать, узнать дело до -ца - розслідити (розвідати, дізнати) справу до кінця (до краю), дійти кінця справи. [Не дійшли ми кінця сеї справи (Куліш)]. -нец света (мира) - кінець (кончина) світу (світові). Вот и -нец всему - от і край усьому; от і все (с)кінчилося; от і по всьому. Всему есть -нец, всё имеет свой -нец - всьому (на все) є (єсть) кінець (край). -нец слезам, заботам - кінець (край) сльозам, турботам. -нец службы - кінець служби[і]; (завершение) відслуга. Ещё не настал -нец его несчастьям - ще не настав (не прийшов) кінець його нещастю. -нец делу; дело с -цом; да и -нец - скінчено справу; та й по всій справі; та й край! та й уже! та й квит! та й конт! по цей дуб миля. -нец чему - по чому. [Вже по дощеві (Звиног.)]. -нец был бы мне, будет нам - було-б по мені, буде по нас. Пришёл кому -нец - прийшов кінець кому, прийшла на кого остан[т]ня година, (перен.) урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому, (фам.) сів маком хто. Тут тебе и -нец (капут, аминь) - тут тобі й край, капут, амінь, рішенець, решта, (провинц.) рехт, гак, хата, ярмиз, саксаган, амба, капець, капурис, каюк. -нец - делу венец, -нец дело венчает (красит) - кінець - ділу вінець (Номис). Не смотри начала, смотри -ца - не вважай на цвіт, бо чи буде ще плід. Не хвались началом, похвались - цом - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. На худой -нец - в найгіршому разі. Всему бывает -нец (о терпении) - на всякий терпець буває кінець;

8) (цель) мета, ціль (-лі). На какой -нец ты это делаешь? - нащо (навіщо) ти робиш це?

* * *

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на