-
61 помешивать
помешать1) что - мішати, помішати, (о жидк. ещё) колотити, поколотити що чим. [Борщ каже: «помішай мене!» Надя поколотила чай ложечкою (Н.-Лев.)]. -шивать, -шать (дрова) в печи - перегортати, перегорнути (дрова, вогонь) в печі. Помешанный - помішаний, поколочений. -ться - мішатися, бути помішаним;2) помешать кому в чём, чему (попрепятствовать) - перешкодити, по[за]шкодити, завадити, стати на заваді, на перешкоді, перебити, перечепити кому в чім, чому. [Піду-ж, щоб вам не перешкодить (Сам.). Я боявся, що вони пошкодять нам іти на Січ (Кон.). Що вам перебило прийти? (Звин.)]. -шать кому работать - перебити кому (чиюсь) працю, перебити кому в роботі. Боюсь -шать вашим занятиям - боюсь перебити вашу працю (вам у роботі). Одно другому не -шает - одно одному не пошкодить (не завадить);3) -шать что (мешать) - помішати. [З хатами помішані якісь хлівці (Н.-Лев.)]. Помешанный - помішаний, мішаний. -ное зерно - мішане зерно. -шаться с кем, чем - по[з]мішатися з ким, з чим.* * *I( мешать) помі́шувати, міша́ти [потро́ху, зле́гка, коли́-не-коли́]; ( о жидкости) колоти́ти [зле́гка, коли́-не-коли́]II( месить) помі́шувати, міси́ти [потро́ху, зле́гка, коли́-не-коли́] -
62 порядок
порядок (-дку), ряд (-ду), лад (р. ладу), стрій (-рою), полад, розпорядок, (в действии, в работе) рада, чин (-ну), (очередь следования) черга, колія. [Громадський порядок (Куліш). Після татарщини нові порядки на Україні постали (Куліш). Народній добробут залежить від того, які закони дають народові ряд (Леонт.). Державний лад. Приватна власність, то - основа теперішнього капіталістичного ладу (Єфр.). Світовий стрій одвічний (Л. Укр.). Ні ладу, ні поладу нема. Життя починалось своєю чергою (Коцюбинськ.). Тепер прийшла колія, так треба йти]. Привычный -док (обыкновенье) - звичай (р. звичаю). Установленный -док (правило) - установа. [Сам я знаю всі входи й звичаї в (його) хаті (Франко). У нього (пана) така встанова, що попереду відроби панові, хоч-би ту громові кулі летіли, а вже відтак - собі (Франко)]. В -дке - як слід, у порядку. [У мене все як слід, каже Оверко: худобі позаносив, понапував, клуня і возівня на замку (Кониськ.)]. В таком -дке размещать(ся) (о людях) - таким ладом, таким розпорядком ставити, поставити (ставати, стати). По -дку - по ряду, по ряду черги, за рядом, по колії, у порядок. [Спало на думку й мені, довідавшись пильно про все з початку, списати по ряду (Єв.). Він правив по ряду черги своєї службу перед богом (Єв.). Тоді по колії підходили і другі (до столу) і кожен розписувавсь (Свид.)]. В -дке содержать (дело) - мати, тримати (справу) в порядку; на порядках содержувати (справу). [Господарство содержувала на порядках (Квіт.)]. Давать -док - знаходити, знайти лад кому, чому, давати, дати лад кому, чому, знаходити, чинити, давати ярміс кому, чому, рядити, урядити, розпорядити що. [Військо стояло, ладу не знало, пан Іван ішов, лад війську знайшов. Мене на дворі другі дожидаються; - треба усім ярміс дати (Мирн.). Старшина приїде, розпорядить та й знов на хутір. Чоловік мислить, а бог рядить]. Приводить в -док -1) (о деле, работе или группе предметов) доводити, довести до ладу, робити, зробити лад чому, зводити, звести до порядку (на лад), упорядковувати, упорядкувати, улагоджувати, улагодити, уладжувати, уладити, уладнати, направляти, направити що. [Силувалась дорогою упорядкувати свої думки, зупинити їх на чім-небудь однім (Франко). Хтось штовхнув діжечку з водою… пообливав одежу, з'явився сторож… і довів знову все до ладу (Грінч.)];2) (о предметах отдельных) оправляти, оправити, облагоджувати, облагодити, опоряджувати, опоряджати, опорядити, упоряджувати, упоряджати, упорядити, припоряджати, припорядити, наряджати, нарядити, направляти, направити, виладновувати, виладнати, порати, упорати що; (наводить чистоту) прибирати, прибрати, чепурити, причепурити -ся (себя), відхрещувати, відхрестити. [Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ (Котл.). Треба упорядить школу. Ми йому ґанки нарядили. Погонич узяв порати санки (Крим.). Вмилася холодною водою, щоб не знати було сліз, ще причепурилася трохи й пішла (Грінч.). Там таке вдома застала, що насилу-силу відхрестила (Свид.)]. Заводить -дки - порядкувати; лад, порядок, розпорядок запроваджувати, запровадити. [Козацтво перебивало королівським урядам порядкувати по своїй уподобі (Куліш)]. Заведены, существуют -дки - звичаї поводяться. [Що то за люди в ній (у бурсі) живуть, і що то за звичаї поводяться в ній (Яворн.)]. -док наводить в чём - лад давати, дати, лад робити, лад знаходити чому, упорядковувати, упорядкувати, на лад зводити, звести що. [Дячиха господарювала і всьому лад давала (М. Вовч.)]. Прийти в -док - зійти, спасти на лад. [Як попорядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде (Мова)]. Стать, поставить на -док дня - стати, поставити на чергу дня, на порядок денний. [Жіноче питання стало нарешті тут (у Галичині) на чергу дня (Єфр.)]. Соблюдать -док - додержувати, додержати порядку, глядіти, доглядіти порядку. [Гляди, дядьку, порядку]. Нарушать -док - порушувати, порушити лад, порядок, розпорядок, ламати, зламати звичай, -чаї. Нарушение -дка - порушування, порушення ладу и т. д., ламання звичаю, -їв. Плохие -дки - безладдя (-дя), безлад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) - безуряддя. Никакого -дка не стало - ніякого ладу не стало. Поддерживать -док - пильнувати ладу. Правовой -док - правний, правовий лад. Смотреть за -дком - вести порядок. По порядку - підряд, по-черзі, поряду. В алфавитном -ке - за абеткою, в абетковім порядку. В обычном -ке - звичайним порядком. В спешном -ке - негайно, спішно. В -ке очереди - за рядом, по ряду черги. В -ке настоящего постановления - порядком цієї постанови. В -ке назначения, выдвижения - порядком призначення, висування. В судебном -ке - судовно[е]. Для -ку (без существен. надобности) - для годиться. В -ке вещей - як водиться, як звичайно, як слід, як годиться. Это в -ке вещей - це річ звичайна.* * *1) (состояние налаженности, организованности) поря́док, -дку, лад, род. п. ла́ду и ладу́всё в поря́дке — ( в исправном виде) все в поря́дку, все як слід; (перен.: благополучно) все гара́зд
для поря́дка — для поря́дку; ( для соблюдения обычая) для годи́ться
наводи́ть, навести́ \порядок — наво́дити, навести́ поря́док (лад), роби́ти, зроби́ти лад
приводи́ть, привести́ в \порядок что — упорядко́вувати, упорядкува́ти що, дава́ти, да́ти лад чому́, дово́дити, дове́сти до ладу́ що; ( убирать) прибира́ти, прибра́ти що
приводи́ть, привести́ себя́ — ( свой туалет)
в \порядок — опоряджа́тися, опоряди́тися
э́то в поря́дке веще́й — це звича́йна (приро́дна, норма́льна) річ, це норма́льно
2) (строй, режим) лад, поря́док, у́стрій, -рою, стрій, род. п. стро́ю; (обычай, обыкновение) зви́чай (-чаю и -ча́ю) и звича́й, постано́вапоря́дки — (мн.: общественные отношения) поря́дки, -ків, зви́ча́ї, -чаїв и -ча́їв, постано́ви, -но́в
3) ( последовательность) поря́док; ( очередь следования) че́рга и черга́в поря́дке о́череди — по че́рзі, че́ргою, за че́ргою, почерго́во, почере́жно
\порядок дня — поря́док де́нний, поря́док дня
по \порядок дку — за поря́дком, згі́дно з поря́дком; ( по очереди) по черзі, че́ргою, за че́ргою, почерго́во, почере́жно
идти́ свои́м поря́дком — іти́ [собі] свої́м зви́ча́єм (своє́ю че́ргою; диал. свої́м три́бом)
4) (способ, метод осуществления чего-л.) поря́докв спе́шном поря́дке — спі́шно; ( немедленно) нега́йно
5) (тип, род чего-л.) рід, род. п. ро́дусоображе́ния такти́ческого поря́дка — міркува́ння такти́чного шти́бу, такти́чні міркува́ння
два поря́дка мы́слей — два на́прями думо́к
напряже́ние поря́дка 500 вольт — напру́га бли́зько (ко́ло) 500 вольт
6) воен. поря́док7) биол. поря́док8) (ряд домов, составляющих одну сторону улицы в деревне) диал. перія́ -
63 пошлина
(таможенная) мито, (высокая) промито (стар.); (вообще налог) оплата; срв. Подать, Налог. [Право одержувати крам з-за кордону без мита]. Судебная -на (стар.) - судова оплата, судове (-вого), пересуд, пересудок (-дка), пересуддя, присуди (-дів). Гербовая -на - гербова оплата. Обложить -ною что-л. - накласти, накинути мито на що, обмитити що. Сборщик -ны - см. Пошлинник.* * *2) старови́нний зви́чай (-чаю и -ча́ю) и звича́й; ( стародавность) старода́вність, -ності -
64 приводить
привести и привесть1) приводити, привести, припроваджувати, припровадити, (во множ.) поприводити, поприпроваджувати кого куди, до кого, до чого. [Приводить він до того дерева вовків (Рудч.). Узяв її старий жовнір за білую руку, припровадив Каньовському на велику муку (Гр.)]. -ведите его ко мне - приведіть його до мене. Если откажется, силою -ведите его сюда - якщо відмовиться, то силою припровадьте його сюди;2) доводити, довести, призводити, призвести, приводити, привести до чого, справляти, справити, спроваджувати, спровадити, (являться причиной, содействовать) спричинюватися, спричинитися до чого. [Який добрий у Київі був ґрунт для громадських організацій і як він справляв їх до національного питання, бачимо з того, що… (Єфр.)]. -водить (-вести) дело к концу, к окончанию - доводити (довести) справу до кінця, до краю. Всё это -водит к тому, что… - все це доводить (при(з)водить, спричинюється) до того, що… [Безупинна праця важка та хатнє лихо за останні роки призвели до того, що давня та слабість знов повернула (Єфр.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду, привівши до того, що люди почали перебирати старі кривди (Грінч.)]. Одинаковые причины всегда -водят к одинаковым следствиям - однакові причини призводять завжди до однакових і наслідків (Єфр.)]. -водить к недоразумениям, к нежелательным последствиям - доводити (довести), призводити (призвести) до непорозуміннів, до небажаних наслідків. [Коцюбинський давав такі иноді вказівки, які доводили потім до явних непорозуміннів (Єфр.)]. -вести к моральному падению, к погибели, к тюрьме - призвести до морального занепаду, довести до погибели, завести в погибель, до тюрми. [Гляди тільки, щоб тебе сі думки не завели у погибель (Квітка). Всі ті в його житті події, що завели його в кінці до тюрми (Васильч.)]. -вести к мысли, к предположению кого - навернути кого на думку, на гадку. Это -вело меня к твердому убеждению - це довело мене до твердого переконання. -водить (-вести) своё намерение, замысел в исполнение - доводити (довести) до діла, справдити свій намір, задум. [Чи був-же у нас такий случай, щоб ми свій задум до діла довести зуміли потай Риму (Куліш)]. -вести в исполнение приговор, решение суда - виконати присуд, вирок суду. [Тепер я сам обстоюю за тим, щоб виконати присуд той негайно (Грінч.). Руфін заздалегідь приймає вирок і просить виконать його скоріше (Л. Укр.)]. Куда -ведёт нас эта тропинка? - куди виведе нас ця стежка?;3) (ссылаться на что-л.) наводити, навести (во множ. понаводити), подавати, подати, приточувати, приточити що. -водить примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. - наводити приклади, факти, доводи, докази, причини, мірковання. [Наведу хоч один приклад (Грінч.)]. -водить текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника - наводити, подавати текст, уривок, цитату з якого автора, джерела. [Але нехай далі говорять сами автори, - подаю їх статті повним перекладом (Грінч.)]. -веду здесь его слова - наведу (подам) тут його слова. Журнальная статья, которую -водим ниже - стаття з часопису, котру подаємо (наводимо) далі;4) -водить кого-л. в чувство, в сознание, в память - приводити, привести до пам'яти, до притомности кого, тверезити, отверезити, очутити, опам'ятати кого. [Це очутило трохи Корнія; він підвівся і махнув рукою (Грінч.). Скількись шклянок холодної води, висипаної йому на голову привели його до притомности (Крим.)]. -вести в восторг, в восхищение кого - кинути в захват, захопити кого. -вести кого в уныние - засмутити кого, завдати суму кому. -вести о отчаяние - в розпач (в)кинути кого, до розпачу довести кого. -вести кого в (крайнее) удивление в изумление - (великим дивом, надзвичайно) здивувати кого. -водить, - вести в ужас кого - сповняти, сповнити жахом кого, завдавати, завдати (и наганяти, нагнати) жаху, страху кому, жахати, вжахнути кого. -водить в негодование - обурювати (обурити) кого. -водить в ярость - лютити, розлютити кого, роздратовувати, роздратувати кого. -вести кого в тупик, в затруднение, в замешательство - загнати кого на слизьке, на лід посадити. -вести в краску кого - засоромити кого, завдати сорому, стиду кому. -вести к послушанию - до послуху кого довести. -вести в порядок что-л. - упорядкувати що, лад (порядок) дати чому, зробити лад в чому; срв. Порядок. -вести в беспорядок что-л. - до безладу довести, призвести що, (дела, счета, мысли) заплутати (справи, рахунки, думки). -вести в хорошее состояние - довести до пуття, навести на пуття. -вести в разорение кого - до руїни довести кого. -водить в движение что-л. - давати (дати) рух чому, пускати (пустити) в рух що, двигати (двигнути) що, дати розгін чому. [(Розум) страшну машину сю спорудив і вміє двигати важким знаряддям (Куліш)]. -водить, -вести кого к присяге - брати (взяти) з кого присягу, відбирати (відібрати) від кого присягу;5) доводити, довести, дати. Не -веди Господи - не доведи Господи (Боже). Не -вёл Бог увидеться с ним - не дав Бог з ним побачитися. -ведёт ли меня Бог побывать в тех местах? - чи дасть мені Бог побувати в тих місцях?6) приводити, привести. Корова -вела телёночка - корова телятко привела;7) арифм. - зводити, звести до чого. -вести дроби к одному знаменателю - звести дроби до одного знаменника. Приведённый -1) приведений, припроваджений;2) доведений, при(з)ведений;3) наведений, поданий. -ные выше слова - наведені попереду слова;4) арифм. - зведений.* * *несов.; сов. - привест`и1) приво́дити, привести́ и поприво́дити2) (данные, примеры, чужие слова) наво́дити, навести́; ( представлять) подава́ти, пода́ти3) (в движение, в равновесие) надава́ти, нада́ти (чого), приво́дити, привести́ (в що, до чого)приводи́ть в движе́ние что — надава́ти ру́ху чому́, приво́дити (пуска́ти) в рух що, урухо́млювати що
привести́ в равнове́сие что — нада́ти рівнова́ги чому́, привести́ до рівнова́ги, зрівнова́жити що
приводи́ть, привести́ пригово́р суда́ в исполне́ние — вико́нувати, ви́конати ви́рок су́ду
приводи́ть, привести́ в исполне́ние своё наме́рение — зді́йснювати, здійсни́ти сві́й на́мір
привести́ в него́дность — довести́ (призвести́) до неприда́тності, зроби́ти неприда́тним
приводи́ть в затрудне́ние — ста́вити в скрутне́ стано́вище
приводи́ть, привести́ в изве́стность (в я́сность) — з'ясо́вувати, з'ясува́ти
4) ( к чему - служить причиной) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти (що), спричиня́тися, спричи́нюватися, спричини́тися (до чого, чому), приво́дити, привести́ (до чого); ( вести к отрицательным результатам) призво́дити, призвести́ (до чого); ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати (що)всё э́то приво́дит к тому́, что... — все це приво́дить (спричиня́ється, спричи́нюється или призво́дить) до то́го, що
5) ( во что - доводить) дово́дити, довести́ (до чого); ( повергать) укида́ти, уки́нути (в що); ( причинять) завдава́ти, завда́ти (чого, що)привести́ в отча́яние — довести́ до ві́дчаю (до ро́зпачу), вки́нути у ві́дчай (в ро́зпач)
привести́ в у́жас — спо́внити жа́хом
6) мат. зво́дити, звести́; не приведи́Бог (Го́споди, Госпо́дь) — не доведи́ Бо́же (Го́споди), борони́ (боро́нь) Бо́же
не приведёт к добру́, не приведёт ни к чему́ хоро́шему — не доведе́ до добра́
приведёт Бог (Госпо́дь) — да́сть Бог
не привёл слу́чай — не довело́ся
привести́ в себя́ (в чу́вство, в созна́ние) — привести́ до па́м'яті (до прито́мності), опам'ята́ти
привести́ де́ло к концу́ — довести́ спра́ву до кінця́, заверши́ти спра́ву
привести́ к поря́дку — закли́кати до поря́дку
-
65 приготовляться
приготовиться готуватися, наготуватися, приготуватися, лаштуватися, злаштуватися, налаштуватися, лагодитися, злагоджуватися, злагодитися, налагоджуватися, налагодитися, прилагоджуватися, прилагодитися, ладнатися, зладнатися, ладитися, зладитися, споряджатися, спорядитися, наряджатися, нарядитися, строїтися, настроюватися, настроїтися. [Всі наготувалися слухати (Грінч.). Налаштувавсь писати (Крим.). Налагодились пити чай (Неч.-Лев.). Злагодився їхати в місто. Прилагоджується на ярмарок (Кам. п.). Настроїтись на баталію]. См. Готовиться.* * *несов.; сов. - пригот`овиться1) готува́тися, приготува́тися, приготовля́тися, пригото́витися; (несов.: настроиться) наготува́тися, нагото́витися2) страд. (несов.) готува́тися, приготовля́тися; нагото́влюватися, наготовля́тися -
66 приличие
звичай, звичайність, пристойність, ґречність (-ности) призвоїтість (-тости), прилика. [Своїх діток доглядала, звичаю навчала (Шевч.). Яка бо ти неввічлива, прилики нема в тебе: пан старий стоїть, а ти, молоденька, і не підведешся (Кониськ.)]. Соблюдать -чия - додержувати(ся) звичаю, звичайности, мати звичай. Знать правила -чия - знати звичай. -чие требует чтобы - звичайність вимагає, велить щоб… Как -чие требует - см. Как приличествует (Приличествовать). Смеяться над -чиями, нарушать -чия - зневажати звичай. Для -чия, из -чия - для годиться, ради годиться, для звичаю, для призвоїтости, для прилики. [Люди гомоніли тільки для «прилики», щоб не мовчати (Кониськ.)]. Делать что для -чия - робити що для годиться.* * *присто́йність, -ності; ( установленные правила поведения) зви́чай, -чаюдля (ра́ди, из) прили́чия — для зви́чаю, для звича́йності; для годи́ться, про лю́дське́ о́ко
-
67 прихлёбывать
прихлебнуть присьорбувати, сьорбати (потроху), сьорбнути чого, прихлиськувати, припивати, запивати, запити що чим. [Бере (чай) осьміхається, присьорбує (Тесл.)]. Ест булку, а чаем -вает - їсть булку, а чаєм запиває, прихлиськує. [Їсть паляницю, а чаєм прихлиськує (Зміїв. п.)]. -бни вина - попробуй (скуштуй) вина.* * *несов.; сов. - прихлебн`утьсьорба́ти и сьо́рбати и присьо́рбувати, сьорбну́ти и сьорбону́ти, [потро́ху] хлиста́ти, хлисну́ти; несов. диал. хли́ськати -
68 самоварничать
пи́ти (п'ю, п'єш) чай [із самова́ра] -
69 смешной
смішни́й; ( смехотворный) сміхови́нний; ( забавный) куме́дний; ( нелепый) безглу́здийдо \смешной о́го — до смішно́го, до смі́шності
\смешной о́й слу́чай — смішни́й (куме́дний) ви́падок
-
70 уклад
I1) ( в организации быта) по́бут, -у, укла́д, -у; ( обиход) зви́чай, -чаю; ( образ жизни) життя́2) эк. укла́д; ( строй) у́стрій, -роюII см. дань 1) III( булат) фольк. була́т, -у -
71 устав
1) стату́т, -у2) (правила поведения, распорядок жизни) зви́чай, -чаю, уста́в, -у\устав вы — мн. зви́чаї, -чаїв, уста́ви, -вів
3) филол. уста́в -
72 ухватка
1) мане́ра; мані́ра; ( привычка) зви́чка, зви́чай, -чаю -
73 чаёвничать
чаюва́ти, пи́ти чай -
74 частный
1) прива́тнийча́стная пра́ктика — прива́тна пра́ктика
ча́стная со́бственность — прива́тна вла́сність
ча́стное де́ло — прива́тна спра́ва
ча́стное обвине́ние — юр. прива́тне обвинува́чення
\частный пове́ренный — юр. дорев. прива́тний пові́рений
ча́стным о́бразом — прива́тно, прива́тним спо́собом
2) ( частичный) частко́вий; ( случайный) випадко́вий; ( отдельный) поодино́кий, окре́мий; ( изолированный) ізольо́ванийвся́кий \частный челове́к — ко́жна поодино́ка (окре́ма) осо́ба (люди́на)
заключе́ние от ча́стного к о́бщему — ви́сновок від частко́вого до загального
ча́стное определе́ние — юр. окре́ма ухва́ла (постано́ва)
ча́стное явле́ние — окре́ме (поодино́ке, випадко́ве, ізольо́ване) я́вище
\частный слу́чай — поодино́кий (окре́мий) випадок
3) дорев. поліці́йний\частный дом — часть, -ті
\частный при́став — при́став ча́сті
4) в знач. сущ. дорев. при́став ча́сті -
75 чать
диал. см. чай II -
76 чин
1) чин, -убез чино́в — ( запросто) без церемо́ній; за́просто
в чина́х быть — бу́ти в чина́х
кла́ссные чины́ — юр. кла́сні чини́
[не] по чи́ну — [не] по чи́ну
чин чи́на почита́й — чин чи́на шану́й (поважа́й), поважа́й ста́рших чи́ном
чин чи́ном, чин по чи́ну — як слід, як годи́ться
2) (служащий, чиновник) чин, -а\чин держа́ть (пра́вить) — дотри́мувати (доде́ржувати) зви́чаю
4) церк. чин, -у -
77 Левкония полевая
бот. Chamaenerium angustifolium Scop. зніт вузьколистий, іван-чай, кипрей, льонок, плакун. -
78 Лянсин
льянсин (-ну), чай льянсинський (квітковий). -
79 Насыпочный
насипний; (развесной) ваговий, важений. [Ваговий чай (Київ)]. -
80 Находу
нрч. серед ходу, серед руху, на-всьому ході, (только о человеке) походя, (мимоходом) мимохідь, за одним ходом, (бегло, вскользь) побіжно. [Хіба-ж можна посмарувати вагон серед ходу? (Київ). «Ти-ж і торбу не зав'язав!» - «Та це я походя зроблю» (Кониськ.). Біжу мерщій на роботу, хліб походя їм (Н.-Лев.). «Увечері буду», - шепнув він мені мимохідь (Крим.). Побіг і, за одним ходом, сіпнув мене за рукав: «примічай!» мовляв (Крим.)].
См. также в других словарях:
чай — сущ., м., употр. очень часто Морфология: (нет) чего? чая и чаю, чему? чаю, (вижу) что? чай, чем? чаем, о чём? о чае; мн. что? чаи, (нет) чего? чаёв, чему? чаям, (вижу) что? чаи, чем? чаями, о чём? о чаях растение, его части 1. Чай это… … Толковый словарь Дмитриева
ЧАЙ — 1. ЧАЙ1, чая (чаю), мн. чаи, муж. (от китайск. cha yeh чай в листьях). 1. Название различных видов вечнозеленого растения, из листьев которого приготовляется напиток. 2. (мн. употр. только в знач. разных сортов). Листья такого растения, особым… … Толковый словарь Ушакова
ЧАЙ — 1. ЧАЙ1, чая (чаю), мн. чаи, муж. (от китайск. cha yeh чай в листьях). 1. Название различных видов вечнозеленого растения, из листьев которого приготовляется напиток. 2. (мн. употр. только в знач. разных сортов). Листья такого растения, особым… … Толковый словарь Ушакова
ЧАЙ — муж. деревцо Thea bohea et viridis, чайное дерево или подсушенные листья его и самый настой этих листьев, напиток. Произн. также цай, чвай. Пожалуйте кушать чай! Чаи черные, цветочные, зеленые, красненькие, желтые (высшие). Чай и (да) сахар, и:… … Толковый словарь Даля
чай — Пищевой продукт, представляющий собой молодые листья постоянно вегетирующего растения (кустарника или дерева), называемого Tea chinensis, прошедшие сложную механическую и физио биохимическую обработку (завяливание, скручивание, ферментацию,… … Кулинарный словарь
чай — 1. ЧАЙ, я ( ю), предлож. в чае и в чаю; м. [тюрк. чай из китайск.] 1. Вечнозелёное дерево или кустарник сем. чайных, листья которого используются для приготовления пить. Куст чая. Плантации чая. Разводить, выращивать ч. Собирать ч. 2. мн.: чаи,… … Энциклопедический словарь
ЧАЙ — как напиток представляет собой настой особым образом обработанных листочков чайного куста. В зависимости от технологии производства товарные чаи делятся на 2 группы: байховые (рассыпные чаи, листочки чая имеют скрученный вид) и прессованные.… … Краткая энциклопедия домашнего хозяйства
ЧАЙ — (продукт) получают (обычно завяливанием, скручиванием, ферментацией, сушкой) из листьев, стеблей растения чай. Содержит кофеин, эфирное масло, дубильные вещества, витамин С и др. Выпускают чай байховый (рассыпной) и прессованный (кирпичный,… … Большой Энциклопедический словарь
чай — ЧАЙ, я ( ю), мн. (при обозначении сортов) чаи, чаёв, муж. 1. Культивируемое вечнозелёное растение, высушенные и особо обработанные листья к рого при заварке дают ароматный тонизирующий напиток. Плантации чая. Сбор чая. 2. Высушенные, измельчённые … Толковый словарь Ожегова
ЧАЙ — (кит.). Деревцо Thea viridis, также подсушенные листья его и самый настой этих листьев. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ЧАЙ кит. Дерево, высушенные листья которого употребляются в виде горячего… … Словарь иностранных слов русского языка
чай — давать на чай. . См. думать... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. чай чаепитие, чаевничание, чайничанье; вероятно, думаю; чифирь, как никак, напиток, чаевничанье, черняга,… … Словарь синонимов
