-
1 обычай
см. Обыкновение.* * * -
2 заведение
1) (действие) заводіння, запроваджування, оконч. заведення, запровадження чого;2) (обычай) звичай (-чаю). У нас такое -ние - у нас так заведено (так ведеться, так поводиться, такий звичай). У нас и -ния такого нет - такого звичаю у нас і в заводі нема; у нас і заводу такого нема; у нас так не ведеться (не поводиться, не заведено);3) (учреждение) установа, заклад (-ду). Учебное -ние - навчальна установа, школа. Воспитательно-исправительное -ние - виховно-поправний заклад; установа (заклад, будинок) для виховання та направи. Богоугодное -ние - шпиталь (-лю), (руссизм) богадільня. Торговое -ние - торговельний заклад. Питейное -ние - шинк, шинок (р. шинку), корчма. Трактирное -ние - трахтир (-ра). Прачешное -ние - пральня. Красильное -ние - фарбарня, красильня.* * *1) ( учебное) за́клад, -у2) ( учреждение) устано́ва, за́кладувесели́тельное \заведение ние — за́клад для розва́г
3) ( отрасль хозяйства) за́клад; ( действие) заве́дення4) ( введение) запрова́дження, (неоконч.) запрова́джування5) (обычай) зви́чай, -чаю; поведі́нка, ирон. поведе́нціятако́е \заведение ние — таки́й зви́чай; так веде́ться, така́ поведі́нка (поведе́нція)
6) ( установление) устано́влення; ( организация) організа́ція; ( создание) ство́рення -
3 новшество
новина, новість (-вости), (новый обычай) новий звичай, (новый порядок) новий порядок (лад); срв. Нововведение 2. [Почало й добро з тої новини виникати (Куліш). В своїм гурточку він завів новину - гуртову працю (Коцюб.). Се була тоді новість у Галичині і збудила загальну гутірку (Франко)]. Составляющий -ство, являющийся -ством - новинний. [Цивільний шлюб для люду українського не новинне та нечуване щось, а цінна спадщина з попередніх часів (Доман.)].* * *новина́; ( нововведение) нововведе́ння; ( новый обычай) нови́й зви́чай -
4 норов
1) (обычай) звичай (-чаю). Что город, то -ров - що край, то й звичай; що криниця, то й водиця; всяк молодець на свій взірець; у вас, у Київі, мруть, - до нас ховати не везуть (Приказки);2) (характер) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів), (обычно) вдача; срв. Нрав 1. [(Жінка) норовом страшенно непокірна (Куліш). В удови два норови, а в удівця - немає й кінця (Приказка)]. Крут -вом кто - круту (сувору) вдачу має хто; срв. Норовистый. Вести (подводить), подвести кого под свой -ров - натягати, натягти кого на свій копил, підтягати (перегинати), підтягти (перегнути) кого під свій норов. -ров не боров, на убой не откормишь - хоч яка лиха людина, та тобі не скотина: на заріз не відгодуєш. -ров на -ров не приходится - норов на норов не прийдеться;3) (у лошади и перен.) норов. [Норов - не хвороба, а тільки хиба деяких коней (Корольов)]. Лошадь с -вом - норовистий кінь. Женщина с -вом - жінка з норовом, норовиста жінка, норівниця (М. Вовч.).* * *1) но́ров, -у; но́рови, -вів; ( характер) вда́час \норов вом — з но́ровом
2) ( обычай) зви́чай, -чаю; но́ровчто го́род, то \норов в — посл. що край, то й зви́ча́й; що голова́, то й ро́зум; що крини́ця, то й води́ця; що ха́тка, то і́нша га́дка
-
5 входить
войти увіходити, входити, увійти, вхожати (несов.), вступати, вступити. -ить с трудом - вдибати, сов. вдибати. -ить протискиваясь - всуватися, всунутися, протовплюватися, протовпитися. -ить малозаметно - просмикатися, просмикнутися. Войти в воду - вбрести (сов.). -ить в землю - вгрузати, вгрузнути. -ить судном в реку - спадати, спасти. -ить во вкус чего - набиратися, набратися смаку до чого. -ить в силу (о человеке) - вбиватися (вбитися) в силу, в потугу; (о законе) набирати (набрати) сили, ставати правосильним. Войти в обычай - повестися (сов.). -ить в товарищество, заплатив вступительный взнос, пай - вкупатися, вкупитися. -ить во что (вмешиваться) - вмикуватися, втручатися до чого. [Батько тепер до господарства не вмикуєтьея, син сам усім порядкує]; срв. Вникать. -ить в соглашение - вступати в згоду, порозуміватися. Войти в милость к кому - підійти під ласку кому, здобутися ласки в кого. -ить с представлением - звертатися з поданням. -ить в пререкания - заходити (вдаватися) в суперечки. -ить в долги - запозичуватися (сов. -зичитися), напозичатися.* * *несов.; сов. - войт`и1) вхо́дити и увіхо́дити, увійти́ и мног. повхо́дити и поввіхо́дити; ( заходить) захо́дити, зайти́ и мног. позахо́дити; ( вступать) вступа́ти, вступи́ти2) (обращаться с просьбой, предложением) зверта́тися, зверну́тися -
6 исполнять
исполнить 1 а) что - виконувати, виконати, чинити, учинити, робити, зробити, сповняти (зап. повнити), сповнити, виповняти, виповнити, (точно) певнити, спевнити що, (до конца) (зап.) доконувати, доконати чого; б) (исправлять) правити, справляти, справити що (якесь діло); в) (отбывать) відбувати, відбути що (різні повинності); г) (осуществлять) здійснювати, здійснити, справджувати, справдити що; д) (держать, соблюдать) додержувати и держати, додержати що и чого (напр. закон, постанови и закону, постанов). [Цю величну ролю наше письменство і по сей день виконує (Єфр.). Перед цілим світом він не побоїться виконати присуд (Грінч.). Він спитав, чи я закон сповняю й не грішу? (Л. Укр.). Не зламати прийшов я, а сповнити (закон) (Єв.). Коли-б Господь сповнив моє жадання (Куліш). Своє діло правив: коли треба подзвонить, свічки посвітить (Кон.). Вони справляли незмірної ваги громадську функцію (Єфр.). Не можна не справити його наказу (Кон.). Співали дуже серйозно, наче одбували якусь святу повинність (Крим.). Отецький заповіт справдив я чесно (Куліш). Розказ (приказание) мій учиніте, вигубіть всі діти в мойому царстві (Чуб. III). Доконавши сего діла, робітники подалися геть (Франко)]. -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. - виконувати, виконати присуд, постанову, наказ, обов'язок, доручення и т. д. -нять служебные обязанности - виконувати службові обов'язки. -нять намерение - виконувати, здійснювати намір. -нять заповеди - виконувати, чинити, справляти, сповняти заповіді, заповіти. [Вони-ж твою заповідь чинили (Св. П.)]. -нять, -нить обещание, слово - виконувати, виконати, справляти, справити, справджувати, справдити обіцянку, слово, (сдержать) додержувати, додержати, доконати обіцянки, слова [Рабини справили свою обіцянку (Кон.). Вже де достав, то достав, а свого слова додержав (Н.-Лев.). Справдити обітницю поспішайсь (Грінч.)]. Не -нять обещания - не додержувати обіцянки, (насм.) робити з губи халяву. -нить пьесу - виконати п'єсу. -нить угрозу - здійснити, справдити погрозу. -нить условие - виконати умову. -нять обычай, обряды - виконувати, справляти звичаї, обряди, (с оттенк. сохранять, блюсти) додержувати, пильнувати звичаїв, обрядів. - нять, -нить чью-л. волю, желание - уволяти (-ляю, -ляєш), уволити (-лю, -лиш), чинити, учинити, робити, зробити, виконувати, виконати чию волю, бажання. [Мати й не подумала вволяти синову волю (Крим.). Вволіть мою волю в останній цей час (Грінч.). І він отсе тепер вволив мої бажання (Самійл.). Чини-ж мою волю (Шевч.). Вчиніть мою волю (Липовеч.). Ой, ви чумаченьки, ой, ви молоденькі, зробіть мою волю (Пісня)]. -нять, -нить повинности - відбувати, відбути повинності (відбутки);2) чем (наполнять) сповняти, сповнити, виповняти и виповнювати, виповнити чого и (реже) чим; срвн. Наполнять. [Сповнив їх серце мудрощами (Св. П.). Смуток сповнив ваше серце (Св. П.)]. Исполняемый - виконуваний, справлюваний, здійснюваний, справджуваний, додержуваний. Исполненный -1) виконаний, справлений, відбутий, здійснений, справджений, сповнений, спевнений; додержаний; (о воле, желании ещё) уволений, учинений. Это будет -нено в точности - це буде виконано достотно. Это не может быть -нено - цього не можна виконати, зробити; це не здійсненна річ;2) чем - сповнений, виповнений, повний чого и (реже) чим. [Душа його була сповнена поезії (Крим.)]. -ный скорби, радости - сповнений скорботи, радости.* * *I исполн`ятьнесов.; сов. - исп`олнитьвико́нувати, ви́конати; справля́ти, спра́вити, сов. спе́внити; ( осуществлять) зді́йснювати, здійсни́ти, спра́вджувати, спра́вдити и справди́ти; (просьбу, желание) уважа́ти, ува́жити; ( волю) уволя́ти, уво́лити; (сов.: о долге) учини́ти (учиню́, учи́ниш)II несов.; сов. - исп`олнитьвре́менно \исполнять ня́ть обя́занности — тимчасо́во вико́нувати обо́в'язки
(чем, чего - на полнять) спо́внювати и сповня́ти, спо́внити (чим, чого), випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити (чим); (охватывать - о чувствах, мыслях) пройма́ти, пройня́ти, -йме́ (чим) -
7 местный
1) місцевий, (здешний) тутешній, крайовий и краєвий, країнний, тубільний; (локальный) локальний. [З культурного погляду це були люди нижчі за місцеву українську людність (Грінч.). Серед тутешнього мішаного народу чоловіки деспотичні (Грінч.). Переселенці перемішалися з крайовими людьми (Л. Укр.)]. -ная боль - місцевий (локалізований) біль (р. болю). -ное время - місцевий час (-су). -ный закон, обычай - місцевий (крайо[є]вий) закон (-ну), звичай (-чаю). [Се, певне, вже такий краєвий звичай (Л. Укр.)]. -ные книги (о родовом занятии должностей) - старосидні реєстри, місцювальні книги -ный колорит, характер - місцевий (локальний) кольорит (-ту), характер (-ру). [Галицькі видання позбуваються потроху свого локального характеру (Єфр.)]. -ный комитет - місцевий комітет (-ту); (местком) місцевком (-му). -ный образ, церк. - намістний образ (-зу). -ный осмотр - огляд (-ду) на місці. -ная свеча, церк. - ставник (-ка). -ные условия - місцеві умови (р. умов);2) грам. -ный падеж - місцевий відмінок (-нка).* * *місце́вий, туте́шній; ( из других мест) тамте́шній; ( локальный) лока́льний -
8 молодецкий
1) молодецький, молодечий, парубоцький, парубочий. -кий вечер - молодецький вечір. -кий обычай - молодецький (молодечий, парубоцький) звичай;2) (удалой) молодецький, молодечий, юнацький, козацький, (бравый, ухарский) хвацький, зухуватий, бадьористий, бадьорний. [Гей, як крикнув цар турецький та на свої слуги молодецькі (Пісня). Стан високий, ус козацький, чорні брови і юнацький погляд сміливий, палкий (Грінч.). Де-ж сила його молодеча? Він-же і зброї в руці не вдержить (Л. Укр.). Хвацьке запорозьке військо викоренили (Стор.). Вибирай все молодців: чи убогий, чи багатий, аби був зухуватий (Чуб. V). Сам був такий бадьористий: козаки казали проміж себе - «орел» (Стор.)].* * *молоде́цький, молоде́чий -
9 нововведение
1) (действие) заводження (запроваджування) нового, новозаводження, новозапроваджування, заводження (запроваджування) вперше, оконч. заведення (запровадження) нового, новозаведення, заведення (запровадження) вперше. Путём -ния - шляхом новозаводження (новозаведення и т. п.), вперше заводячи (запроваджуючи);2) новозаведення, новозапровадження, (новшество) новина, новість (-вости), (новый обычай) новий звичай, (новый порядок) новий порядок (лад); срв. Новшество. [В нашій установі багато новозаведень (Київ). З новим завідувачем почалися нові порядки (звичаї) (Київ)]. Делать -ния - заводити (запроваджувати) нові звичаї (порядки).* * *нововве́дення; ( новшество) новина́ -
10 обиход
1) (употребление) обіхідка, обіхід (-ходу), обіхідність (-ности), ужиток (-тку), (текущая потребность) потреба, обіхідка. Для своего обихода - для власного вжитку (-ної потреби, обіхідки). Для домашнего -да - для хатнього вжитку (-ньої потреби, обіхідки). Вошедший в -ход - звичайний;2) (хозяйство) господарство, хазяйство.* * *( уклад жизни) по́бут, -у; ( обычай) зви́чай, -чаю -
11 обрядность
обрядовість (-вости).* * *1) ( система обрядов) обрядо́вість, -вості, обря́дність, -ності2) ( обрядовый обычай) обря́д, -у -
12 освящать
освятить святити, освячувати, освятити, посвячувати, посвятити, усвячувати, усвятити. -щать воду - святити (освячувати) воду. -тить храм, избу - посвятити (освятити) церкву, хату. Время -тило этот обычай - час усвятив цей звичай.* * *церк., перен.; несов.; сов. - освят`итьсвяти́ти и освя́чувати и освяща́ти, освяти́ти, посвяща́ти, посвяти́ти -
13 персидский
перський, персіянський. -ский ковёр - перський килим. -ский обычай - перський, персіянський звичай.* * *пе́рський\персидский — ковёр пе́рський ки́лим
\персидский ий порошо́к — пе́рський порошо́к
\персидский язы́к — пе́рська мо́ва
Перси́дский зали́в — Пе́рська зато́ка
-
14 повелевать
повелеть1) кому что - веліти, звеліти, повелівати, повеліти, загадувати, загадати, наказувати, наказати кому що. Срв. Приказывать. [Повелів нам любитися, тепер розлучаєш (Чуб.). Звели нам на ворога стати]. Обычай -вает - звичай велить. Мой долг мне это -вает - мій обов'язок мені це наказує (велить);2) -вать кем - панувати над ким, обладувати ким, верховодити (над) ким. -вать народом, государством - обладувати народом, державою.* * *несов.; сов. - повел`еть1) ( кому-чему что) велі́ти несов., сов., звелі́ти (несов.), повеліва́ти, повелі́ти; ( приказывать) нака́зувати, наказа́ти2) (кем-чем - несов.) панува́ти (над ким-чим); ( править) керува́ти (ким-чим) -
15 повестись
повестися. [Так воно здавна повелося]. С кем -дёшься, тем и прослывёшь - з яким пристаєш, такий сам стаєш. Кому как -дётся (посчастливится) - кому як поталанить, пощастить. У меня голуби -лись - у мене голуби повелися. -стись (начаться) - початися. С утра у нас -дётся стряпня - зранку почнеться у нас порання.* * *2) ( войти в обычай) безл. повести́ся, піти́ся3) ( начать водиться) повести́ся -
16 поворачивать
поворотить1) повертати, вернути, повернути, (в сторону и назад) завертати, завернути, (сворачивать в сторону) завертати, звернути, (диал.) скручувати, скрутити. [Сонце почало повертати на вечірній упруг (Неч.-Лев.). Обізвався, не повертаючи голови. Туди мою голівоньку що-вечора верне. Верни до мого двору. Він уже й коня завертає (Грінч.). Ішли просто, а тоді звернули (завернули) вліворуч за ріжок. Жандар скрутив направо, між корчі (Франко)]. -вать, -тить к чему (при езде, ходьбе) - привертати, привернути до чого; срв. Приворачивать. -вать направо, налево - повертати (звертати, завертати) праворуч, ліворуч, у праву, у ліву руку. -вать с дороги - звертати з дороги. -вать обратно (при езде, ходьбе) - назад завертати, -ся, завернути, -ся. [Завертай коні додому. Пішов був, аж побачив, що хмара насуває, та й завернувся]. Здесь негде и -тить - тут ніде й завернутися. -вать оглобли - вернути назад. Ветер -вает к югу - вітер верне, повертає(ться) на південь. На весну -вает - на весну кладеться (верне). На весну -тит - на весну поверне (скресне). [Сон-трава цвіте, скоро поверне (скресне) на весну. На весну вже повернуло (скресло)]. -вать в свою пользу - на свою руч навертати. [На свою руч навертали справу]. -вать по своему, на свой обычай - навертати, наворочати на своє, на свій розум, на свій звичай, обертати на свій звичай;2) что куда, вокруг чего - вернути, обертати, обернути що куди, навколо (круг) чого. [Веретено камінь обертає у млині. Обертає над огнем м'ясо, настромлене на рожен. Вітер обертає крила у вітряці].* * *несов.; сов. - поворот`ить1) см. повёртывать2) (несов.: распоряжаться, управлять) ору́дувати, верхово́дити, крути́ти, воро́чати3) (перен.: перевёртывать) переверта́ти, переверну́ти -
17 полюдье
1) ст. (собирание дани и самая дань) - полюддя (Куліш);2) см. Обычай, Заведение.* * *ист.полю́ддя -
18 порядок
порядок (-дку), ряд (-ду), лад (р. ладу), стрій (-рою), полад, розпорядок, (в действии, в работе) рада, чин (-ну), (очередь следования) черга, колія. [Громадський порядок (Куліш). Після татарщини нові порядки на Україні постали (Куліш). Народній добробут залежить від того, які закони дають народові ряд (Леонт.). Державний лад. Приватна власність, то - основа теперішнього капіталістичного ладу (Єфр.). Світовий стрій одвічний (Л. Укр.). Ні ладу, ні поладу нема. Життя починалось своєю чергою (Коцюбинськ.). Тепер прийшла колія, так треба йти]. Привычный -док (обыкновенье) - звичай (р. звичаю). Установленный -док (правило) - установа. [Сам я знаю всі входи й звичаї в (його) хаті (Франко). У нього (пана) така встанова, що попереду відроби панові, хоч-би ту громові кулі летіли, а вже відтак - собі (Франко)]. В -дке - як слід, у порядку. [У мене все як слід, каже Оверко: худобі позаносив, понапував, клуня і возівня на замку (Кониськ.)]. В таком -дке размещать(ся) (о людях) - таким ладом, таким розпорядком ставити, поставити (ставати, стати). По -дку - по ряду, по ряду черги, за рядом, по колії, у порядок. [Спало на думку й мені, довідавшись пильно про все з початку, списати по ряду (Єв.). Він правив по ряду черги своєї службу перед богом (Єв.). Тоді по колії підходили і другі (до столу) і кожен розписувавсь (Свид.)]. В -дке содержать (дело) - мати, тримати (справу) в порядку; на порядках содержувати (справу). [Господарство содержувала на порядках (Квіт.)]. Давать -док - знаходити, знайти лад кому, чому, давати, дати лад кому, чому, знаходити, чинити, давати ярміс кому, чому, рядити, урядити, розпорядити що. [Військо стояло, ладу не знало, пан Іван ішов, лад війську знайшов. Мене на дворі другі дожидаються; - треба усім ярміс дати (Мирн.). Старшина приїде, розпорядить та й знов на хутір. Чоловік мислить, а бог рядить]. Приводить в -док -1) (о деле, работе или группе предметов) доводити, довести до ладу, робити, зробити лад чому, зводити, звести до порядку (на лад), упорядковувати, упорядкувати, улагоджувати, улагодити, уладжувати, уладити, уладнати, направляти, направити що. [Силувалась дорогою упорядкувати свої думки, зупинити їх на чім-небудь однім (Франко). Хтось штовхнув діжечку з водою… пообливав одежу, з'явився сторож… і довів знову все до ладу (Грінч.)];2) (о предметах отдельных) оправляти, оправити, облагоджувати, облагодити, опоряджувати, опоряджати, опорядити, упоряджувати, упоряджати, упорядити, припоряджати, припорядити, наряджати, нарядити, направляти, направити, виладновувати, виладнати, порати, упорати що; (наводить чистоту) прибирати, прибрати, чепурити, причепурити -ся (себя), відхрещувати, відхрестити. [Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ (Котл.). Треба упорядить школу. Ми йому ґанки нарядили. Погонич узяв порати санки (Крим.). Вмилася холодною водою, щоб не знати було сліз, ще причепурилася трохи й пішла (Грінч.). Там таке вдома застала, що насилу-силу відхрестила (Свид.)]. Заводить -дки - порядкувати; лад, порядок, розпорядок запроваджувати, запровадити. [Козацтво перебивало королівським урядам порядкувати по своїй уподобі (Куліш)]. Заведены, существуют -дки - звичаї поводяться. [Що то за люди в ній (у бурсі) живуть, і що то за звичаї поводяться в ній (Яворн.)]. -док наводить в чём - лад давати, дати, лад робити, лад знаходити чому, упорядковувати, упорядкувати, на лад зводити, звести що. [Дячиха господарювала і всьому лад давала (М. Вовч.)]. Прийти в -док - зійти, спасти на лад. [Як попорядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде (Мова)]. Стать, поставить на -док дня - стати, поставити на чергу дня, на порядок денний. [Жіноче питання стало нарешті тут (у Галичині) на чергу дня (Єфр.)]. Соблюдать -док - додержувати, додержати порядку, глядіти, доглядіти порядку. [Гляди, дядьку, порядку]. Нарушать -док - порушувати, порушити лад, порядок, розпорядок, ламати, зламати звичай, -чаї. Нарушение -дка - порушування, порушення ладу и т. д., ламання звичаю, -їв. Плохие -дки - безладдя (-дя), безлад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) - безуряддя. Никакого -дка не стало - ніякого ладу не стало. Поддерживать -док - пильнувати ладу. Правовой -док - правний, правовий лад. Смотреть за -дком - вести порядок. По порядку - підряд, по-черзі, поряду. В алфавитном -ке - за абеткою, в абетковім порядку. В обычном -ке - звичайним порядком. В спешном -ке - негайно, спішно. В -ке очереди - за рядом, по ряду черги. В -ке настоящего постановления - порядком цієї постанови. В -ке назначения, выдвижения - порядком призначення, висування. В судебном -ке - судовно[е]. Для -ку (без существен. надобности) - для годиться. В -ке вещей - як водиться, як звичайно, як слід, як годиться. Это в -ке вещей - це річ звичайна.* * *1) (состояние налаженности, организованности) поря́док, -дку, лад, род. п. ла́ду и ладу́всё в поря́дке — ( в исправном виде) все в поря́дку, все як слід; (перен.: благополучно) все гара́зд
для поря́дка — для поря́дку; ( для соблюдения обычая) для годи́ться
наводи́ть, навести́ \порядок — наво́дити, навести́ поря́док (лад), роби́ти, зроби́ти лад
приводи́ть, привести́ в \порядок что — упорядко́вувати, упорядкува́ти що, дава́ти, да́ти лад чому́, дово́дити, дове́сти до ладу́ що; ( убирать) прибира́ти, прибра́ти що
приводи́ть, привести́ себя́ — ( свой туалет)
в \порядок — опоряджа́тися, опоряди́тися
э́то в поря́дке веще́й — це звича́йна (приро́дна, норма́льна) річ, це норма́льно
2) (строй, режим) лад, поря́док, у́стрій, -рою, стрій, род. п. стро́ю; (обычай, обыкновение) зви́чай (-чаю и -ча́ю) и звича́й, постано́вапоря́дки — (мн.: общественные отношения) поря́дки, -ків, зви́ча́ї, -чаїв и -ча́їв, постано́ви, -но́в
3) ( последовательность) поря́док; ( очередь следования) че́рга и черга́в поря́дке о́череди — по че́рзі, че́ргою, за че́ргою, почерго́во, почере́жно
\порядок дня — поря́док де́нний, поря́док дня
по \порядок дку — за поря́дком, згі́дно з поря́дком; ( по очереди) по черзі, че́ргою, за че́ргою, почерго́во, почере́жно
идти́ свои́м поря́дком — іти́ [собі] свої́м зви́ча́єм (своє́ю че́ргою; диал. свої́м три́бом)
4) (способ, метод осуществления чего-л.) поря́докв спе́шном поря́дке — спі́шно; ( немедленно) нега́йно
5) (тип, род чего-л.) рід, род. п. ро́дусоображе́ния такти́ческого поря́дка — міркува́ння такти́чного шти́бу, такти́чні міркува́ння
два поря́дка мы́слей — два на́прями думо́к
напряже́ние поря́дка 500 вольт — напру́га бли́зько (ко́ло) 500 вольт
6) воен. поря́док7) биол. поря́док8) (ряд домов, составляющих одну сторону улицы в деревне) диал. перія́ -
19 похищать
похитить викрадати, викрасти, вимикати, вимкнути, красти, украсти, (во множ.) повикрадати, повимикати, покрасти що. [Що викрав я дочку в сього старого, се щира правда (Куліш)]. -тить у кого важные документы, бумаги - викрасти (украсти) в кого важні документи, папери. -тить у кого тайну - таємницю в кого викрасти. Когда-то существовал обычай -щать жён - колись був звичай викрадати (вимикати) жінок. Смерть его -тила - смерть його забрала. Холера -тила половину населения - холера забрала (поглинула) половину людности. Похищенный - викрадений, вимкнений, украдений.* * *несов.; сов. - пох`ититьвикрада́ти, ви́красти и повикрада́ти; ( красть) кра́сти, укра́сти -
20 свычай
диал. см. обычай
- 1
- 2
См. также в других словарях:
обычай — Привычка, заведение, замашка, манера, мода, норов, нрав, обряд, обрядность, поведение, порядок, правило, практика, рутина, устав, шаблон. Освященный веками обычай. Этого у нас и в заводе нет. Человек честных правил. Дух времени, веяние. Жестокие… … Словарь синонимов
ОБЫЧАЙ — исходный, наиболее простой тип культурной регуляции на основе целостных, привычных образцов поведения, совершаемого по установленному поводу в опр. время и в опр. месте. О. в отличие от привычек имеют социальную природу; привычки же… … Энциклопедия культурологии
ОБЫЧАЙ — ОБЫЧАЙ, стереотипный способ поведения, который воспроизводится в определённом обществе или социальной группе и является привычным для их членов. Обычай одна из наиболее распространённых форм права на ранних стадиях его развития. Обычай,… … Современная энциклопедия
ОБЫЧАЙ — ОБЫЧАЙ, обычая, муж. Общепринятый, установившийся, традиционный порядок, укоренившийся в быту того или иного класса с давних пор. «Обычай старше закона.» погов. «Обычай деспот меж людей.» Пушкин. «Обычаев я здешних не знаю.» А.Островский.… … Толковый словарь Ушакова
ОБЫЧАЙ — унаследованная стереотипная форма социальной регуляции деятельности, края воспроизводится в определ. обществе или социальной группе и является привычной для их членов. Термин «О.» часто отождествляется с терминами «традиция» и «обряд»… … Философская энциклопедия
Обычай — правило поведения, сложившееся исторически, на протяжении жизни нескольких поколений, ставшее всеобщим в результате многократного повторения. Обычай регулирует отношения, складывающиеся на протяжении нескольких десятков поколений. В частности,… … Элементарные начала общей теории права
Обычай — ОБЫЧАЙ, стереотипный способ поведения, который воспроизводится в определённом обществе или социальной группе и является привычным для их членов. Обычай одна из наиболее распространённых форм права на ранних стадиях его развития. Обычай,… … Иллюстрированный энциклопедический словарь
Обычай — Воспитание * Величие * Гений * Здравый смысл * Идеал * Манеры * Мнение * Мораль * Помощь * Поступок * Привычка * Репутация * Совет * Тайна * Талант * Характер … Сводная энциклопедия афоризмов
ОБЫЧАЙ — правило поведения, сложившееся вследствие его применения в течение длительного времени; основная форма регулирования поведения вдогосударственном обществе в условиях родовых отношений. Соблюдение ОБЫ ЧАЯ обеспечивалось мерами общественного… … Финансовый словарь
обычай — ОБЫЧАЙ, обыкновение, традиция ОБЫЧАИ, нравы ОБЫЧНОСТЬ, обыкновенность, распространенность ПРИВЫЧКА, обыкновение, разг. манера, разг. мода, разг. обычай, разг. сниж. свычка ОБЫЧНЫЙ, обыденный, обыкновенный, общепринятый,… … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
Обычай — Обычай ♦ Coutume Привычка, но не индивидуальная, а скорее социальная. Возникнув прежде нас, обычай формирует нас или ведет по жизни. Привычку мы приобретаем, обычаи – впитываем в себя, порой переставая их замечать. «Нравственные законы, о… … Философский словарь Спонвиля
