поперёк

предл. с род. п.

1) упоперек, уперек, (у)півперек, напівпереки, навперек. Положить бревно -рёк дороги - покласти деревину впоперек дороги. Вдоль и -рёк - в(з)довж і впоперек, в(з)довж і навхрест. Схватить кого -рёк тела - вхопити кого за поперек. Он мне -рёк горла стал - він мені кісткою в горлі став, він мені сіллю в оці став. Становиться кому -рёк дороги - заступати шлях (дорогу) кому, ставати кому притичиною. Знаю его вдоль и -рёк - знаю його вздовж і впоперек; (пренебр.) знаю його як облупленого;

2) (наперекор) всупереч, наперекір, насупереки. Не говори -рёк - не говори всупереч. Всё мне -рёк делает - усе мені наперекір (всупереч, насупереки) робить, чинить.

* * *

1) нареч. упо́перек, попере́к

2) предл. с род. п. попере́к (кого-чого)

1) нар. - уздовж, уподовж, упродовж. [Ой іде чумак уздовж улицею]. Вдоль и поперек - уздовж (уподовж) і впоперек, уздовж і вшир;

2) (предл. с род. пад.) (у)здовж, упродовж, поздовж чого, попід чим, понад чим. [Поздовж берега. Уподовж шляху. Дорога йшла попід лісом, понад річкою].

* * *

1) нареч. уздо́вж, удо́вж, удо́вжки, подо́вж, по́довж, повздо́вж, упродо́вж

2) предл. с род. п. уздо́вж, уподо́вж, удо́вж, подо́вж, повздо́вж (чо́го), ( над) по́над и пона́д (чим), ( под) по́під (чим)

попереду, спереду, перед, поперед, поперідь. Впереди всего, впереди всех - посамперед, всамперед, на чолі. Быть впереди - бути на переді, вести перед. Пойти впереди - повести перед. Ваша речь впереди - ваше слово згодом буде. Продолжение впереди (впредь) - далі буде. Командир шёл впереди войска - отаман ішов на чолі війська. Часы впереди - годинник показує наперед, поспішає.

* * *

1) (перед кем-чем-л.) нареч. спереду, попере́д попе́реду и попере́ду

2) (нареч. в будущем) нада́лі, да́лі, у майбу́тньому

3) предл. с род. п. попере́д, попе́реду (кого, чого), пе́ред (ким-чим, кого чого), (преим. перед мест. "мною") пе́реді, пе́редо (ким, чим)

1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька; срв. Глотка. Кричать во всё горло - зіпати що-духу, гукати (кричати, горлати и т. п.) на все горло, на ціле горло, на всю горлянку, з усього горла, на всі заводи, на ввесь голос, на всю губу, на ввесь рот, на пуп кричати. По-горло сыт, по-горло работы и т. д. - до-не(с)хочу, до-незмогу, по (саму) зав'язку. Всего тут по-горло - усього тут аж по-горло, до призволящого, до-схочу, у три щиті. Становиться поперёк горла кому - ставати кому в горлі руба. Драть горло - см. Горланить. Залить горло (напиться пьяным) - залити (залляти) очі. Приступить с ножем к горлу, наступить на горло - наставати з ножем до горла, пристати з короткими гужами, добиватися чого в одну шкуру, притьмом вимагати чого. Дыхательное горло - дихало, ум. дихальце, дихалка, дихавка, дишка;

2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко.

* * *

1) го́рло, горля́нка

2) ( у сосуда) ши́йка, го́рло

3) ( выход из залива) го́рло

1) (в букв. смысле и переносно - как поведение) дорога (ум. доріжка, доріженька, доріжечка), шлях (ум. шляшок, р. -шку), путь (ж. р. пути), тропа (ум. тропка). [З батька була людина чесна, а син пішов иншою дорогою. По-під темним гаєм ідуть шляхом чумаченьки (Шевч.). Шляшок битий звивався до міста (М. Вовч.). Перед вікном широка бита путь. Московський поїзд стоїть на третій путі]. Дорога большая, торная, торговая - битий шлях, великий шлях, гостинець (р. -нця). Д. проезжая - проїзний шлях, проїзна дорога. Д. столбовая, почтовая - верстовий (стовповий) шлях. Д. железная - залізниця, залізна колія. Д. просёлочная - путівець (р. -вця) (Г. Барв.). Д. перекрестная - перехресний шлях, середохресна дорога, (гал.) крижова дорога. Д. окольная - манівець. [Хто манівцями простує, той удома не ночує (Присл.).]. Д. на гору из оврага, от берега - узвіз (р. узвозу). [Боричів узвіз]. Д. для прогона скота - прогін (р. -гону). Д. уторенная (летом) - накочений шлях; (зимой) натертий, утертий шлях. Гладкая санная дорога - плавкий шлях. Установившаяся дорога - становкий шлях. [Поїдемо нехай, як становкий шлях буде]. Д. ухабистая - вибоїста путь. Д. весенняя, летняя, зимняя - вешняк, літняк, зимняк. Д. забитая снегом - забивна путь. Д. с колотью - грудна путь. Д. покрытая шероховатым льдом - дерешуватий шлях. Часть дороги, по которой бегут лошади - ступа. Боковые части дороги - обочини. Без дороги - бездоріжно, бездоріж. [Пішов бездоріжно, навмання]. Место расхождения дорог - розвилки, перехрестя. Какою дорогою? - яким шляхом? кудою? Вот этой дорогой - сюдою, осюдою. Той дорогой - тудою. По дороге - по руці; в завороті. Не по дороге - не по руці, не в завороті, не в шляху. Живущий за дорогой - задорожній;

2) (путешествие) дорога, подорож, путь (р. пути). Дальняя дорога - велика дорога, далекий шлях, далекая путь. [Ой не їдь, синку, у велику дорогу. Далекая путь, хвилини не ждуть (Л. Укр.). В далекую путь піду (Грінч.)]. Собираться в дорогу - лаштуватися (лагодитися) в дорогу, в путь. Тянет в дорогу (шутл.) - мандрівочка пахне. [А вже весна, а вже красна, із стріх вода крапле, молодому чумакові мандрівочка пахне]. Устать от дороги - стомитися з дороги, здорожитися. [Здорожився, все тіло болить. Діти такі були здорожені, що зараз і поснули]. Счастливой дороги - щасливо! час добрий, щасливої дороги! Найти дорогу, стать на настоящую дорогу - вийти на певний шлях, тропи вхопити, тропи набігти. [Як-би мені вхопити тієї тропи, де щастя (Г. Барв.). Не набіжу тропи (Г. Барв.)]. Стать кому поперёк дороги - заступити стежку, стати поперек шляху, стати на перешкоді; (неблагоприятствовать) непутити. [Це мені непутить отой Улас Головатий, а то не взяли-б сина в москалі]. Туда ему и дорога - Своїм шляхом пішов! - Так йому й треба! Котузі по заслузі! «А як була пожежа, то крадений кожух згорів». - Своїм шляхом пішов!

* * *

Зарубка

1) заруб (-бу), зарубина, зарубка. [Подивись, які зарубини на шолому в нього. Оце так зарубини. - Се так мечами (Куліш). Одломилась одна зарубка в коромислі (Київщ.)];

2) -бина на вальке для катанья белья, на посуде и т. п. - рубіж, рубеж (-жа), рубежик (-ка), зарубин(к)а. [Дуже мілкі рубежі на рублі - не добре викачуються сорочки];

3) -бина на бирке - карб (-бу), карбик (-ка). [Зміряв купу буряків та й зарізав на ціпку маленького карбика: скільки зміряє куп, то стільки й на палиці заріже карбиків (Звин.)]. -на поперёк дерева - зарубка, ивер (-ра). -на на дереве для добывания сока - калабанка, (для приметы) зарубка. [Поділ на періоди - це тільки зарубки або верстові стовпи на шляху розвитку (Єфр.)]. Делать, сделать -ну - робити, зробити зарубку на чому; карбувати, закарбувати що.

* * *

-ся, отжечь, -ся

1) что (сожигать часть ч.-л.) - спалювати, -ся, спалити що, -ся;

2) (отделять огнём) відпалювати, -ся, відпалити, -ся, (хирург.) відпікати, відпекти що; (поперёк) перепалювати, -ся, перепалити, -ся. Отжечь нитку - перепалити нитку. Наросты -гают - нарослі відпікають;

3) (сталь) відпускати, -ся, відпустити, відгартовувати, -ся, вигартувати, -ся;

4) (водку для опред. крепости) випалювати, -ся, випалити, -ся;

5) солнце уже отожгло - сонце вже не пече, не палить. Отожжонный - спалений, від[пере]палений, відпечений.

* * *

несов.; сов. - отж`ечь

перевязать

1) (связать поперёк, скрепить) перев'язувати, перев'язати, обвязувати, обвязати, звязувати, звязати, (о мног.) поперев'язувати, позвязувати, пов'язати кого, що чим. [Поперев'язувала старостів рушниками]. -зать рожь в снопы - пов'язати жито в снопи. -зать рану - обвязати, зав'язати, перев'язати рану (позав'язувати рани). -зать волосы лентой - з[по,пере]вязати стрічкою волосся. -зать тюк накрест - звязати пакунок навхрест. -зать бечёвкой - перемотузити;

2) (связать наново) перев'язувати, перев'язати, (о мног.) поперев'язувати. [Твої снопи треба перев'язувати, бо який візьмеш, то й розсиплеться];

3) (чулки, сети наново) переплітати, переплести, (о мног.) попереплітати (панчохи, сіті). Перевязанный - перев'язаний, обвязаний, звязаний; поперев'язуваний, пов'язаний; переплетений, перемотужений.

* * *

несов.; сов. - перев`язать

1) перев'я́зувати, перев'яза́ти и поперев'я́зувати; ( раны) диал. перевива́ти, переви́ти и поперевива́ти

2) ( вязать заново - чулки) перев'я́зувати, перев'яза́ти и поперев'я́зувати, перепліта́ти, переплести́ и поперепліта́ти

пережать

1) (поперёк и снова) передавлювати, передавити, перечавлювати, перечавити, перетискувати, перетиснути (перетянуть) перетягати, перетягти кого, що. Тугая подвязка -жала мне ногу - тісна зав'язка передавила (перетисла) мені ногу. -жать жилу - перетягти жилу;

2) (всё) передавити, перечавити, подавити, почавити; повидавлювати, повичавлювати (все). Пережатый - передавлений, перечавлений, перетиснутий, перетягнений и т. д.

* * *

несов.; сов. - переж`ать

1) ( ягоды) переда́влювати, передави́ти, переча́влювати, перечави́ти, несов. повида́влювати, повича́влювати, почави́ти, ви́чавити; ( бельё) віджима́ти, повіджима́ти

2) (чрезмерно нажимать, воздействовать) перети́скувати, и перетиска́ти, перети́снути

-ся, перекопать, -ся (снова, поперёк, всё) перекопувати, -ся, перекопати, -ся, (о мног.) поперекопувати, -ся, покопати. [Перекопав грядку. Перекопав дорогу, щоб не їздили. Перекопав увесь город. Лихії воріженьки покопали доріженьки]. Перекопанный - перекопаний, покопаний.

* * *

-ся, перекосить, -ся

I. перекошувати, -ся, перекосити, -ся, скошувати, -ся, скосити, -ся; кривити, -ся, покривити, -ся; (на один бок) скособочитися. [Стіл скособочився]; (коробиться) жолобитися, зжолобитися, пачитися, спачитися, (о мног.) пожолобитися, попачитися. [Двері спачилися]. Перекосившийся - скривлений, перекривлений, перекошений. [Уста, скривлені від гніву. Скривлений стіл].

II. Перекашивать, перекосить (косою) -

1) (поперёк, вторично) перекошувати, перекосити, поперекошувати;

2) (всё или многое) викошувати, викосити, повикошувати, покосити, перекосити.

* * *

1) (действ.) перекір (-кору), суперечка, змагання;

2) (всё, что делается поперёк кому) перекір, перекірочка. -ры - перекори, перемовки, змагання. На -кор кому - на перекір, в перекір, в супор, на злість кому. [Вона усе робить на перекір матері].

* * *

см. перекоры

перенять

1) кого, что (перехватывать, настигать поперёк) - переймати, пере(й)няти, (о мног.) попереймати, перехоплювати, перехопити, (перестреть) перестрівати, перестріти, (останавливать) перепиняти, перепинити кого, що. [Роман воли покидає і дівчину переймає. Не все переймай, що по воді пливе (Номис)]. Заяц перенял дорогу - заяць перебіг дорогу;

2) (подражать) переймати, пере(й)няти, (о мног.) попереймати, перехоплювати, перехопити, поняти, похопити, засвоювати, засвоїти що, від кого, запозичатися чим у кого. [Діти почали переймати од неї пісні (Неч.-Лев.). Від німців усе те попереймали. Він гарного не похопить, а погане зараз (Н.-Вол. п.). Почала у нас Литва запозичатися усякими здобутками (Єфр.)]. Перенятый - пере(й)нятий; перехоплений. -мающий - см. Переимчивый.

* * *

несов.; сов. - перен`ять

1) (усваивать, подражая) перейма́ти, перейня́ти диал. перейми́ти и поперейма́ти; ( заимствовать) запозича́ти, запози́чити; несов. диал. похопи́ти

2) (во время движения, действия) перейма́ти, перейня́ти, диал. перейми́ти; ( перехватывать) перехо́плювати, перехопи́ти; (задерживать, встречая) перестріва́ти, перестрі́ти и перестрі́нути; (преим. о скоте: направлять по другому пути) займа́ти, зайня́ти и позайма́ти

3) (брать, доставать) диал. перехо́плювати, перехопи́ти

перепахать

I. 1) (наново и поперёк) переорювати, переорати, переганяти, перегнати, (ралом) перералювати, перералити, (о мног.) попереорювати, попереганяти, поперералювати що. [Хто пізно жито посіяв, так тепер переорюють на гречку. Переорав дорогу]. -вать во второй раз - двоїти, видвоїти. -вать в третий раз - троїти, витроїти;

2) (вспахать всё) поорати, повиорювати. [Поорали всі облоги];

3) (запахиваться в чужое) ворюватися, воратися в що. Перепаханный - переораний, перералений. -ться - переорюватися, переоратися, бути переораним и т. д.

* * *

несов.; сов. - перепах`ать

перепилить (поперёк) перепилювати, перепиляти, (о мног.) поперепилювати що; (распилить всё) попиляти (все). [Поперепилюй дошки на троє. Ці дрова ми на день попиляємо]. -ться - перепилюватися, перепилятися, поперепилюватися, бути перепиляним, попиляним. Перепиленный - перепиляний; попиляний. -ные дрова - поперепилювані, попиляні дрова. -ный лес - попиляний ліс.

* * *

несов.; сов. - перепил`ить

перехватить

1) что - перехоплювати, перехопити, переймати, пере(й)няти. [Хоче дати другого персня Руфінові, Теофіль перехоплює (Л. Укр.). Перехопив м'яча. Замірилась зірвати з нього шапку, але він переняв її руку (Л. Укр.). Листи мої перехоплюють. Може хто перейняв листа?]. -вать дыхание, голос - перехоплювати, перехопити, перебивати, перебити, перещепнути дух, голос кому. [Дух йому перехопить, і не вимовить він нічого (Грінч.). Дух перебивало, не здужала говорити. Стиски (спазмы) перещепнули голос];

2) что, чем (перевязывать поперёк, кругом) - перев'язувати, перев'язати що, чим, (охватывать) обхоплювати, обхопити що, чим. -тить тюк верёвкой - перев'язати (обвязати) пакунок мотузкою;

3) (сузить в одном месте) звужувати, звузити. [Глечик (кувшин) вгорі звужено];

4) (о деньгах, пище) перехоплювати, перехопити. [Де-б мені перехопити карбованців зо два? Перехопив борщу, водиці]. -тить (лишку: о хмельном) - перебрати, перехавкнути. [З людьми випив, і може й перехавкнув у шинку (Кониськ.)];

5) -тить полено, верёвку (пересечь) - перехопити на двоє (перетяти) поліно, мотузку;

6) -тить след, охотн. - перестріти, перейняти кого;

7) см. Перенимать;

3) -хватывать, перехватать кого, что (похватать) - перехоплювати, перехапати, похапати, вихапати. [Перехапали усіх злодіїв. Шуляк курей усіх трохи не вихапав (Звин.)]. Перехваченный - перехоплений, перейнятий. Гонец -хвачен неприятелем - гонця перехопив (перейняв) ворог.

* * *

несов.; сов. - перехват`ить

1) перехо́плювати, перехопи́ти; диал. перейми́ти; ( перенимать) перейма́ти, перейня́ти; (несов.: дыхание, голос) перетя́ти, перетну́ти; (голос диал.) перещі́пувати, перещіпну́ти

2) (стягивать, перевязывать) перехо́плювати, перехопи́ти; ( подпоясывать) підпері́зувати, підпереза́ти и попідпері́зувати

3) ( наскоро съедать) перехо́плювати, перехопи́ти; ( перекусывать) переку́шувати, перекуси́ти; ( перерезать) перері́зувати и переріза́ти, перері́зати и поперері́зувати и попереріза́ти, перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти и поперетина́ти; несов. перечикри́жити; ( брать в долг) перехо́плювати, перехопи́ти

4) ( проявлять неумеренность) перебира́ти мі́ру (мі́рку, через край), перебра́ти мі́ру (мі́рку, через край); перебо́рщувати, переборщи́ти

потягти, потягнути, потаскати, (поволочь) поволокти, (грубо) поцупити, потараб[г]анити, поперти, потирити що; см. Тащить. [Тут коні не потягнуть. Потяг сердечную в діброву (Гліб.). Із бою потаскали в стан (Котл.). Куди ти попер дошку?].

* * *

преградить перегороджувати, перегородити, загороджувати, загородити, (переносно) перетинати, перетяти и перетнути, перепиняти, перепинити, перепинати, переп'ясти, замикати, замкнути, заступати, заступити, заставляти, заставити, застановляти, застановити що. -дить дорогу, путь кому к чему - перегороджувати, перегородити, загороджувати, загородити, затарасувати дорогу, шлях кому до чого; (перерезать) перетинати, перетяти, перепиняти, перепинити, перепинати, переп'ясти, (став поперёк дороги) заступати, заступити дорогу, шлях кому до чого, забігати, забігти, перебігати, перебігти дорогу, шлях кому, перед займати (зайняти) кому, (образно) перекопувати, перекопати дорогу, шлях кому до чого. [Загородив дорогу волами, що не можна і пройти. У тому сліпому завзятті, котре загороджувало дорогу соціяльному прогресові (Куліш). В болоті загрузла і заднім путь затарасувала (Грінч.). До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можна й попід тином (Олександр.). Стережися, щоб вона тобі не перепинила дороги до царства небесного (Квітка). Хотів переп'ясти бусурменцям шлях (Куліш). Де не візьметься вогонь, - увесь шлях заступив (Рудч.). Коронний гетьман не забігав Підкові шляху (Куліш). Перебігла мати дорогу їй: «Куди ти?» - визвірилась (Тесл.)]. -дить выход, проход кому - заступити вихід, прохід кому. -дить доступ чего куда-л. - перепинити, перетяти доступ чого куди. [Схоплено за горлянку український народ, щоб перетяти йому всякий доступ свіжого повітря в легені (Єфр.)]. Преграждённый - перегороджений, загороджений, перетятий, переп'ятий, замкнутий, заступлений. -ться - перегороджуватися, бути перегородженим, загороджуватися, бути загородженим, перетинатися, бути перетятим и т. д., (образно) перекопуватися, бути перекопаним. [Упадають видання, зникають просвітні товариства, перекопуються шляхи до культурної праці (Єфр.)].

* * *

несов.; сов. - преград`ить

протянуть

1) (простирать) простягати, простягти и простягнути, протягати, протягти, простирати, простерти що до чого, що куди, (вытягивать) вистягати, вистягти що, (во мн.) попростягати и т. д. [Верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко (Грінч.). Він простяг руку та й поблагословив мене (М. Вовч.). Як безсильна дитина протягнув до неї руки (Стеф.). Руці свої простираєте (Франко, Етн. Зб. V). Кучеряві в'язи попростягали зелені лапи над річкою (ЗОЮР. II.)]. -вать, -нуть руку, руки к кому, к чему - простягати; простягти руку, руки, (о мног.) попростягати руки до кого, до чого, сягати, сягнути, посягнути рукою за чим. [Тай посягнув за рожею стрілець молоденький (Федьк.)]. -нуть руку кому - простягти, подати руку кому. Не -вай руки, не дам - не простягай руки, не дам. -нуть ногу, ноги (расправить, вытянуть) - простягти, вистягти ногу, ноги, (о мног.) попростягати, повистягати ноги. [Не лежиться мені, ногу то простягну, то підкорчу (Тесл.)]. -вай ножки по одёжке - по своєму ліжку простягай ніжку. - нуть ноги (умереть) - випростатися, простягтися, дуба дати, ґиґнути, освіжитися. [Я побіг, так ще жива була; а може вже досі й простяглась (Кониськ.). Я дам, дак тут і освіжиться (Борз.) Ґиґнув старий (Липовеч.)]. -вать, -нуть верёвку поперёк улицы, двора - перепинати, переп'ясти и перепнути мотузку уперек вулиці, двора. -нуть межу к самой реке - протягти межу до самої річки;

2) что во что, через что, сквозь что - протягати, протягти, промикати, промкнути що в що, крізь що. [Ой протягну я волоконце крізь віконце (Чуб.)];

3) (дело, время) продляти, протягти, проволокти, проволоводити (діло, час); (прожить, перебиваясь) перетягти, прокалантати, перебідувати. [Продляли цілий день (Черк.). Як- небудь ще цей тиждень перетягнемо (Зміїв.)]. Лишь-бы -нуть время - аби протягти, загаяти час; аби день до вечора. Больной до вечера не -нет - хорий до вечора не дотягне, не витягне, не доживе;

4) (голосом) протягати, протягти. [Так? - якось злякано протяг поет (Л. Укр.)]. Говорить -вая слова - говорити з протягом, на-розтяг. Протянутый - простягнутий и простягнений, протягнутий и -тягнений и т. д.

* * *

несов.; сов. - протян`уть

1) протяга́ти и протя́гувати, протягти́ и протягну́ти; (руку, ногу) простяга́ти, простягти́ и простягну́ти и попростяга́ти

2) ( затягивать) протяга́ти и протя́гувати, протягти́ и протягну́ти, затяга́ти и затя́гувати, затягти́ и затягну́ти; (несов.: медлить) зволіка́ти

3) ( подвергать критике) протяга́ти и протя́гувати, протягти́ и протягну́ти