жить

привілля, добро, догода, достаток (р. -тку), розкіш (р. -коши), (гал.) гаразди (р. -дів). [От я житиму у всякому привіллі (Квітка). А я вже не могла в палатах жити в добрі, в догоді, - я пішла за ним. Ах, те життя безжурне, у достатках, у розкошах - воно тільки розпестило її (Коцюб.). Наше киценя живе у вас в розкоші]. Жить в довольстве - розкошувати, в достатках жити, (гал.) гараздувати. [В достатках ти цвітеш: стодоли - повні (Грінч.)]. Пожить в довольстве - порозкошувати.

* * *

1) ( достаток) доста́ток, -тку, ро́зкіш, -коші

2) ( удовлетворение) задово́лення, удово́лення

зажить

1) гоїтися, загоюватися, загоїтися, безл. затягати, затягнути, (о мног.) позагоюватися, позатягати. [Рана загоїлася. Уже рани позатягало]. До свадьбы -вёт - загоїться, поки весілля скоїться;

2) (заработать в найме) заживати, зажити, заробити. [Скільки це вже я в вас грошей зажила?];

3) (отживая уплаченные деньги) відживати, віджити; (отслуживая взятый долг) відслужувати, відслужити, відбувати, відбути, відробляти, відробити;

4) -жить - зажити. -вём во всю - заживемо на всю губу. -жить домом - зажити своєю господою (домівкою), на власній господі. -вать чужой век - чужий вік заживати. Заживший (о ране) - загоєний. Зажитой - зажитий, зароблений и т. д.

* * *

1) ( зарабатывать) заробля́ти, зароби́ти, -роблю́, -ро́биш; диал. зажива́ти, зажи́ти

2) ( отрабатывать взятые деньги) відробля́ти, відроби́ти; ( возмещать службой) відслу́жувати, -жую, -жуєш, відслужи́ти, -служу́, -слу́жиш

заслужить заслуговувати и заслугувати, заслугувати, заслужувати, заслужити, вислужувати, вислужити, заробляти, заробити на що и чого, бути (статися) вартим чого. [Здорового сміху заслуговують (парадокси) (Єфр.). Заслужував гетьманство він криваво (Куліш). Робітник заслугує плати своєї (Куліш). Не тямлю, чим на кару заслужив (Франко). Матір ні купити, ні заслужити (Номис). Походенка виб'ють різками? - Заробив на те! (Кониськ.). Громада може й геть скинути, коли він того заробить (Загірн.). Служив я, служив та й вислужив три вирви в шию]. -жить славу - заслужити, заробити, зажити слави. [Ой не знав козак да не знав Супрун, да як слави зажити: ой зібрав військо славне запорожське та й пішов Орду бити (Пісня). Зажила вона собі слави доброї панночки (М. Вовч.)]. -жить похвалу, порицание, благодарность и т. п. - заслужити (заробити) хвали, догани, (по)дяки. -вать внимания - заслуговувати уваги и на увагу. Заслуживающий чего (как прил.) - вартий чого. Заслуживающий доверия - гідний (сокращ. годен) віри, вірогідний, вартий довіри. [Хіба він віри годен? (Звин.)]. Заслуженный - заслужений, зароблений, вислужений. Заслуженное - зароблене, заслужене (-ного), заслуженина, вислуженина, заслужчина; см. Заработок.

* * *

несов.; сов. - заслуж`ить

виганяння, зганяння, проганяння, оконч. вигнання, вигін (-гону), зігнання, прогнання кого звідки. -ние кого (из пределов республики и т. п.), юрид. - вигнання кого (за межі республіки, то-що), (стар.) виволання, банітування кого, баніція. [Нехай у Рим з вигнання Публій Ціммер вертається негайно (Куліш). Та геть її в пустиню, на вигнання (Л. Укр.). Проступників карали прогнанням з краю (Павлик). Бісмарковці задумали варварський вигін з Познаня поляків (Н.-Лен.). Тим, хто переховував виволанця, або давав йому якийсь порятунок, Статут погрожував теж виволанням (Ор. Левиц.)]. -ние временное, вечное - вигнання тимчасове, довічне, (стар.) доживотне. Осудить кого на -ние - засудити кого на вигнання, (стар.) на виволання, на баніцію, присудити баніцію кому. Жить в -нии - жити на вигнанні, жити вигнанцем, (стар.) виволанцем, банітою. -ние плода - зігнання, страчення плоду, дитини, (зародыша) зародку.

* * *

1) вигна́ння, (неоконч. д.) виганя́ння

2) зганя́ння, зігна́ння

1) см. Жилище;

2) (нанятое помещение) квартира, кватира, (зап.) помешкання (ср. р.), мешкання, (помещение) приміщення. [Що ж ви, панно, в кватирі живете, а грошей не платите вже другий місяць? (Грінч.). Вступив до своєї маленької кватири (Крим.). Перенісся на инше помешкання, наняв два покої кухнею (Франко). І наняли собі таке мешкання, щоб так як слід приятелів приймати (Куліш)]. -ра с пансионом - квартира з удержанням, з харчами (харчею), (одна комната) станція. [У тієї Пйотрової поставила Антося на станцію (Свидн.). Приїхали до Київа, стали на станції (Н.-Лев.)]. Общая -ра (общежитие) - житлогурток (-тка), житлогурт (-ту), гуртожит (-ту), гуртожиток (-тка). Снимать, снять -ру - наймати, на(й)няти, винаймати, винайняти квартиру (помешкання), закватирувати, замешкати, стати на квартиру де, у кого. [Закватирував у попа (Кон.)]. Расположиться на -ры (о войске) - постоєм стати, закватирувати де. Сдать -ру кому - наняти квартиру (помешкання, мешкання) кому, пустити (при(й)няти) на квартиру (в комірне) кого. Сдать -ру кому в своём помещении - пустити (при(й)няти) до себе в комірне (в сусіди) кого, (с пансионом) узяти кого на станцію (на квартиру з удержанням). Очистить -ру - звільнити квартиру (помешкання, приміщення). Переменить -ру - перейти на иншу квартиру (в инше помешкання). Отдаётся меблированная -ра - наймається квартира (помешкання, приміщення) з меблями (умебльована квартира, -не помешкання). Временная -ра - тимчасова, квартира, -ве помешкання. Жить в наёмной -ре - жити (мешкати) в найманій квартирі (помешканні), жити в комірнім, у сусідах. Совместная -ра - спільна квартира (помешкання). Жить в совместной -ре - жити (мешкати) спільно з ким, у посполі. [Ще й нажилася в комірнім: викидав Тимоха з подвір'я, і вона найняла собі хатину в посполі, так і жила (Свидн.)]. Главная -ра, воен. - головна квартира. Стоять на зимних -рах (о войске) - стояти на зимових квартирах, зимувати.

* * *

1) (мучиться) мучитися, (редко) маячіти, (томиться) томитися, нудитися, світом нудити; (изнемогать) знемагати. С немилым жить, только -ться - з (за) нелюбом жити, тільки мучитися (нудитися); срв. Промаяться;

2) (прозябать, жить в тяжёлых матер. условиях) животіти, нидіти, скніти, бідувати, злиднювати. [Побіч жиють люди, брати її, і нидіють у темряві та злиднях (Коцюб.). І хліба у нас не було, на самій картоплі скніли (Дубенщ.)];

3) (в пляске) поволі крутитися.

* * *

I. 1) (согласие, лад) (добра) згода, (добра) злагода, (реже) мир (-ру), мирність (-ности), сумир (-ру). [Зникли скрізь тоді зо світу згода братня і любов (Грінч.). Культивування доброї злагоди й справжнього замирення (Єфр.). Помирилися так, що миру не стало й до вечора (Н.-Лев.). Щоби-сте дочекали (свят) в мирності, радості і веселості ( Kolb.)]. В -ре (с кем) - у згоді, у злагоді (з ким). [Я вмер-би з чистою душею у згоді з небом і землею (Черняв.). Умерти хотів у злагоді з усіма (Грінч.)]. Быть, жить в -ре с кем - бути, жити в (добрій) згоді, в (добрій) злагоді, ладнати з ким, у миру, сумиром жити з ким. [Помиріться та живіть у згоді (Коцюб.). Живемо в злагоді (Харківщ.). Він з братом ладнає (Сл. Гр.). Живуть, страх, не в миру (Тесл.). Сумиром з тобою не проживеш (Звягельщ.)]. Кончить дело -ром - дійти (добити) згоди (в справі). Покончить ссору -ром - перевести сварку на мир (Еварн.). Склонять, склонить к -ру кого - до згоди при[на]вертати, при[на]вернути, до згоди приєднувати, приєднати кого. [Батька з сином до згоди приєднайте (Самійл.)]. Худой мир лучше доброй ссоры - краща солом'яна згода, як золота звада (Приказка);

2) (покой, спокойствие) спокій, упокій, супокій (-кою), (з)лагода, мирнота, сумир, (ц.-слав.) мир (-ру). [Се я сказав вам, щоб ви у мені спокій мали (Біблія). Святий спокою, добре з тобою (Номис). Для розвитку науки найбільш потрібно того супокою, яким даремно тужить сучасник (Єфр.). Вони мечем та кулаччям, а ми миром та лагодою (Куліш). Затишний куток, повний злагоди, ніжности й спокою (Ніков.). Спокій і мирнота були і в серці молодих людей (Н.-Лев.)]. Душевный мир - душевний спокій. Мир вам - мир вам; нехай буде з вами супокій или упокій (Біблія). Идите с -ром - ідіть з миром, ідіть щасливі. Мир праху твоему - см. Прах 2;

3) (отсутствие войны) мир, замир'я (-р'я), замирення (-ння). [Захочемо правдивий із ляхами мати мир (Франко). Король трактував з ханом про довічне замир'я (Куліш)]. Заключать, заключить мир - замиряти(ся), замирити(ся), складати, скласти мир; см. Заключать. Заключение -ра - складання миру, замиряння, (оконч.) складення миру, замирення. [Після Зборовського замирення до якогось часу стало тихо (Ор. Лев.)]. Нарушение -ра - порушення спокою, розмир (-ру). [Чи мир, чи розмир - є на все свій звичай (Крим.)].

II. Мир -

1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи, -тів), всесвіт (-ту), всесвіття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пишний світ, ввесь рух життя отут у мені, в серці (Коцюб.). Доки світ світом, не буде баба дідом (Кониськ.). Ви світло світу (Куліш). І до мене цілий всесвіт усміхавсь (Олесь). Ой, видить бог, видить творець, що мир погибає (Колядка)]. От сотворения -ра - від с(о)творе[і]ння світу, від початку світу; відколи світ настав. [Відколи світ настав, не бувало ще такого (Брацл.)]. Ещё до сотворения -ра - ще з- передвіку, ще як світ не настав, ще перед сотворенням світу. Системы -ра - системи світу (всесвіту). Мир божий - світ (мир) божий. [І світ божий, як великдень, і люди, як люди (Шевч.)];

2) (светило) світ. [Горять світи, біжать світи музичною рікою (Тичина)];

3) (земля) світ, наш світ, земний світ, (ум.-ласк.) світочок (-чка), світонько (-ка, ср. р.). [Зійду я на гірочку та гляну я по світочку: світе мій ясний, світе мій красний, як на тобі тяжко жити (Пісня). Над нашого козаченька і в світі нема (Метл.)]. Во всём -ре - в усьому світі (всесвіті), по всьому (по цілому) світі; на всьому світі. Нигде в -ре - ніде в світі. По всему -ру - по всьому (по цілому) світі. На весь мир - на ввесь світ. Дурак на весь мир - усьогосвітній, світовий дурень, (фамил.) перістий дурень (-рня). Горний мир - вишній (надземний) світ, (вишнє) небо. Дольний мир - долішній (земний) світ, земля. Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир - цей (цьогобічний) світ, сьогосвіття, той (потойбічний) світ, тогосвіття (-ття). [Усе на цім світі зникає (Грінч.). Привели до неї одну бабу, що недавно обмирала і на тім світі була (ЗОЮР. I)]. Этого -ра, потустороннего - ра - сьогосвітній, тогосвітній (несьогосвітній, несвітній). [Блукали якісь тіні несьогосвітні (Н.-Лев.). Мара несвітня озивається (М. Вовч.)]. Он человек не от -ра сего - він людина несьогосвітня, (возвыш.) не від миру сього. Сильные -ра (сего) - можні, владні (-них), зверхники (-ків) (світу сього); володарі світу сього. Гражданин -ра - громадянин всесвіту, всесвітянин (-на, им. мн. -тяни, р. -тян), (космополит) всесвітник. [Я всесвітянин римський і бажав-би побачить Рим столицею всесвіту (Л. Укр.)];

4) (перен.: круг явлений) світ. Два -ра (противоположных) - два світи. Внешний, внутренний мир - зовнішній (околишній, зверхній), внутрішній світ. Идеальный, физический мир - ідеальний, фізичний світ. Новый, старый (древний) мир - новий, старий світ. Мир красоты - світ краси. Мир психических явлений - круг (коло, світ) психічних явищ. В -ре неведомого - у світі невідомого;

5) (все люди) світ, (общество) громада людська, загал (-лу). [Світ прозвав (діда Хо) страхом (Коцюб.). Хто так недавно приймав гучну славу, світ того хутко забув (Л. Укр.)]. Пустить по -ру - см. Пускать 1. Ходить, пойти по -ру, в мир - з торбами (з торбою), з довгою рукою ходити, піти, за проханим (за ласкавим) хлібом, попідвіконню, по жебрах (на жебри, в жебри) ходити, піти, на прошений хліб перейти, (пров.) по миру ходити, (нищенствовать) жебрачити, жебрати, жебрувати, старцювати. [Стара мати пішла з торбою і з того сім'ю годувала (Крим.). «Чим заробля?» - «По миру ходить» (Звин.)]. С -ру по нитке, голому рубашка - зернятко до зернятка - от і ціла мірка. На весь мир мягко не постелешь - всім не догодиш; всім (на всіх) не наста(р)чиш, на всіх не настараєшся. С -ром и беда не убыток - як усім біда, то то вже півбіди. На -ру и смерть красна - за кумпанію і цигани вішаються (Приказка);

6) (социальная группа) світ. [Світ розбурканих людей (Єфр.)]. Крещённый, христианский мир - хрещений, христіянський світ. Преступный мир - злочинний світ, злочинна громада;

7) (крестьянская община) громада, (редко) мир, (пров., рус.) обчество, (стар.) копа, (ум.) громадка, громадочка, громадонька. [Вже вся громада зібралася коло волости (Грінч.). Біля зборні зібрався ввесь мир (Коцюб.). Копа переможе й попа (Номис)]. - ром - громадою, миром. [Поховали громадою (Шевч.). Миром і богу добре молитися (Номис)]. Он выбран -ром - його обрала громада;

8) (мирская сходка) сход (-ду), громада. [Як сход скаже, так і буде (Брацлавщ.). Прийшов батько з громади такий сердитий (Грінч.)]. Класть, положить на -ру - класти, покласти (вирішити) на сході;

9) (светская, неотшельническая жизнь) (грішний) світ, світське (мирське) життя (-ття); мир. [Чернець Пахомій, у миру Петро Борзенко (Крим.)]. Жить в -ру - жити серед людей, провадити світське (мирське) життя, жити в світовій (в земній) марноті. Оставить, покинуть мир - а) (светскую жизнь) покинути світ, відійти від (грішного) світу. [Покидає світ і волю, щоб в печері смерти ждать (Франко)]; б) (умереть) покинути світ, зійти з(о) світу, переставитися. II.. Мир, бот. - см. Кудрявец 2.

* * *

1) світ, -у; ( вселенная) все́світ, -у

2) ( сельская община) ист. грома́да, мир

1) (отсутствие вражды, войны, ссоры) мир, -у; ( согласие) зго́да, зла́года; ( спокойствие) спокій, -кою и -ко́ю

2) ( соглашение) мир; ( прекращение войны) замирення

1) міжчити, товкти (доки не розтовчеться), (дробить) дробити, кришити, (плющить) плющити, плескати, чавити що; (колотить кого) товкмачити, мотлошити кого. [Можчили голови і спини (Котл.). Міжчив мене (Звягельщ.)]. -жить голову кому, перен. - гризти (міжчити) голову кому, золити кого, дозоляти кому. -жить кого (просьбами о чём) - канючити в кого чого, жебрати в кого що и чого, циганити;

2) (безл.: ломить) ломити, крутити що, ломотіти в чому, (корчить) судомити що в кого и кому. [На негоду кості в мене крутить (Київ)]. У меня голову -жит - мені голову ломить, у мене голова тріщить.

* * *

1) (ныть, ломить) ни́ти, ломи́ти

2) (кого) перен. золи́ти (кого), дозоля́ти (кому), гризти (кого)

I. см. Над.

II. Надо и Надобно, глаг. нрч. - треба, (в разговоре, пров. тра и тре), (нужно) потрібно; (следует) слід, належить. [Треба хліба, треба й до хліба (Приказка). Мені треба знати, що він робить (Київ). Не сердьтеся, не тра, - я жартував (Крим.). Потрібно вам за границю їхати! чом ви не хочете тут сидіти? (Л. Укр.)]. Что, кого вам -до (-бно)? - чого, кого вам треба? Не -до ли вам этого? - чи не треба вам цього? Нет, не -до - ні, не треба. Ему как раз того и -до - йому саме того й треба, (шутл.) йому й на руку ковінька. Не вам меня, а мне вас -до благодарить - не ви мені, а я вам маю (мушу) дякувати. Так -до - так треба, так мусить бути. Так ему и -до! - (о)так йому й треба! -до полагать, что - треба гадати (думати), що; мабуть. -до бы - треба-б.

* * *

населить

1) (водворять жителей) заселяти и заселювати, заселити, обселяти, обселювати, обселити, залюднювати и залюдняти, залюднити, (колонизовать) осаджувати, осадити, (о мног.) позаселяти и позаселювати, пообселяти и пообселювати, позалюднювати, поосаджувати що ким; срв. Заселять;

2) -лять что (жить где) - жити, проживати, сидіти де, оселяти и оселювати, залюднювати и залюдняти що. [Молдовани оселяють частину Подолії понад Дністром (Сл. Ум.). Залюдняли її (подніпрянську землю) наші хліборобні предки (Куліш)]. Населённый - заселений, обселений, залюднений, осаджений, позаселюваний, пообселюваний, позалюднюваний, поосаджуваний ким. -ться -

1) (стр. з.) заселятися, бути заселюваним, заселеним, позаселюваним и т. п. Голландия густо -лена - Голандія - густо залюднена країна. Северо-западная Франция -лена бретонцами - північно-західню Францію оселяють (залюднюють, залюдняють) бретонці, у північно- західній Франції сидять бретонці,

2) (поселяться) оселятися, оселитися, осідати, осісти де.

* * *

несов.; сов. - насел`ить

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) не́бо

2) (в шахте, печи) верх, -у; ( потолок) сте́ля; ( свод) склепі́ння

1) (действие) - см. Нежение;

2) (полное довольство) розкіш (р. розкоши) и (чаще мн.) розкоші (-шів). [Шкода мені Оксаночки: вдома в мене їй була розкіш, а в чужих людях не те (Звин.)]. Жить в -ге - жити в розкоші (чаще в розкошах), розкошувати, купатися в розкоші (в розкошах), (переносно) панувати. [Наше цуценятко живе у вас в розкоші (Звин.). Наші коти живуть у таких розкошах, як рідні діти (Звин.). Дійна корова у розкоші купається (Шевч.). Він багатий, одинокий, будеш панувати (Шевч.)]. Содержать скот в -ге - держати (купати) товар у розкоші (у розкошах);

3) (упоение, услада) розкіш и розкоші, пестощі (-щів и -щей), насолода, (очень редко) ніга; (разнеженность) розніженість (-ности); (сладостное изнеможение) (солодка) знемога, (истома) мло[і]сть (р. млости) и (мн.) млості (-тів). [Хотілося мовчати, щоб не зменшувати почуття розкоши (А. Чайківський). Вся ніга минеться - з льодом води нап'ється (Пісня). Все навколо, поблизу і далеко, мліло в солодкій знемозі (Кінидь Неволі)].

* * *

1) ( полное довольство) доста́ток, -тку; ( роскошь) ро́зкіш, -коші, ро́зкоші, -шів

2) ( блаженство) [солодка] знемо́га, [соло́дка] млість (род. п. мло́сті); ( наслаждение) насоло́да

3) ( нежность) ні́жність, -ності; ( ласковость) ласка́вість, -вості; ( ласка) пе́стощі, -щів, пе́щення, диал. пе́стіння и пестіння

1) (состояние) а) (неизвестного) невідомість, незнаність, незвісність, безвісність; незнайомість; недовідомість; срв. Неизвестный 1. [Нема у світі гірше, як та невідомість, непевність (М. Вовч.). Кожна хвилина наближала страшну невідомість (Коцюб.). Жах, болючий, як невідомість (Черкас.). Накипіло на серці у купця з недовідомости й горя (Корол.)]. Полная -ность - цілковита невідомість. -ность о чём - невідомість про (за) що. Быть в -ти о чём - бути в невідомості, (нічого) не знати про (за) що, (пров.) бути незвісним (невідомим) про (за) що. Жить в -ти - жити в невідомості. [Невідомість, що в їй живемо (Грінч.)]; б) (незнаменитого) невідомість, незнаність (-ости). Жить в -ти - жити в невідомості, жити (нікому) невідомим (незнаним);

2) (неизвестное) невідомість, невідоме, незнане (-ого), безвість (-ти) и (мн.) безвісті (-тей). [Лине в безвість чоловік (Вороний). «Куди ти йдеш?» - «Не знаю. Так, на безвість» (Л. Укр.). Правда й сила в безвістях пропали (Млака)].

* * *

старцювати, жебрачити, жебрати, жебрувати, (о нищем ещё) дідувати, (ходить по миру) з торбами (з торбою, з довгою рукою, по жебрах, на жебри, за прошеним или проханим хлібом) ходити, попідвіконню ходити; (жить в нищете) злиднювати, голодні злидні годувати (Шевч.), за проханим хлібом жити. [(Хоч які вони) злидарі, а старцювати не піде жоден (М. Левиц.). Пішов уже жебрувати (Номис)].

* * *

1) старцюва́ти, -цюю, -цю́єш, жебрува́ти, жебра́чити, же́брати; ходи́ти попідвіко́нню (на же́бри)

2) ( жить в нищете) жи́ти (живу́, живе́ш) в зли́днях (в убо́зтві), злидарюва́ти, -рюєш, злиднюва́ти, -рю́ю, -рю́єш

(в прямом и перен. знач.) убозство, (сильнее голе вбозство), убогість, нужденність, бідність, мізерність (-ости), мізерія, (редко, ц.-слав.) нищота, (только в прям. знач.) злидні (- нів); см. ещё Нищенство 2. [Всюди розкоші, багатство безмежне і тут-же страшенне убозтво (Загірня). Я запоможу твою мізерність останками мого багатства (Куліш). Оповідали про свою домашню мізерію (Франко). Насміхаються сусіди з наших злиднів (Куліш). Дома злидні зосталися злиднями, але хоч голодні не сиділи (Грінч.). Хоче із дому вигнати (мене) і в злидні кинути (Самійл.).]. Жить в -те - жити (влачить существование: животіти, нидіти) в (при) злиднях (при вбозтві, убого), злиднювати. [Нидіють у темряві та злиднях (Коцюб.)]. Впадать, впасть в -ту - доходити, дійти до вбозтва, бідніти, збідніти, убожіти, зубожіти, мізерніти, змізерніти, переводитися, перевестися на злидні, озлидніти, оголіти, (редко) нищіти, знищіти, (о мног.) позлидніти, поголіти. [Були колись заможненькі, а тепер озлидніли (Радом.). Не тим наші діти поголіли, що солодко пили й їли (Номис). Як Василь збіднів, так і Онисько знищів (Мирний)]. Впавший в -ту - зубожілий, озлиднілий. Доводить, довести кого до -ты - доводити (призводити), довести (призвести) кого до (голого) вбозтва (до жебрацтва, до жебрів), (ввергать) вкидати, (в)кинути кого в злидні, (делать нищим) убожити, зубожити, зголити кого. «Нищета философии» К. Маркса - «Убозтво філософії» К. Маркса.

* * *

1) убо́зтво, убо́гість, -гості, злиде́нність, -ності, зли́дарство; убо́жество; (прям.) зли́дні, -нів

2) (собир.: нищие) старці́, -ці́в, старе́цтво, жебра́цтво, жебро́та, жебраки́, -кі́в; злидарі́, -рі́в; старці́вство; диал. харла́цтво

и Нужда

1) потреба, (изредка, ц.-слав.) нужда, (потребность) потребина, (редко) потріб (-си), треба; срв. Надобность. [Вже яка потреба, - ні до кого не йду, - вона зарятує (Г. Барв.). Надумались збирати гроші про таку народню нужду (Куліш)]. -да в чём - потреба чого или в чому, на що, нужда в чому; срв. Потребность. Иметь -ду в чём - мати потребу (нужду) в чому, потребувати чого; срв. Нуждаться 1. А тебе какая -да до этого дела? - а тобі яке діло до цієї справи? а тобі що до цього (до того)?, (фам.) а тобі до цього якого батька горе? -да в ком - потреба в кому, на кого. Ему -да в нём - йому він потрібний (потрібен), він має діло (справу, зап. інтерес) до його. -да к кому, до кого - діло (справа, зап. інтерес) до кого. [Є в мене діло до вас (Київ)] Какая мне -да до тебя? - яке мені діло (яка мені нужда) до тебе? [Яка мені нужда до тебе? (Квітка)]. Мне до них -ды мало - мені про них (їх) малий клопіт (байдуже). Не твоя -да, не заботься - не твій клопіт, не турбуйся. Что нужды? - яка потреба?, (какой смысл?) яка рація?, (зачем?), нащо? навіщо?, (пустое!) дарма! Велика -да! - велика вага! овва! велике діло опеньки!, (пустое!) дарма. Что за -да (Какая -да) знать это? - яка потреба (нащо треба) знати це? Нет нужды говорить об этом - нема потреби говорити про це. Нет нужды (кому до чего) - байдуже (байдужки, байдужечки) (кому про (за) що), дарма (кому), (и горя жало) мале горе (кому), ні гадки (гадки мало) кому про (за) що, і гадки не має хто про (за) що, (шутл.) і за вухом не свербить кому. [Недоля жартує над старою головою, а йому байдуже (Шевч.) Дитина кричить, як не розірветься, а їй і байдуже (Сл. Ум.). «Байдуже!» - сказала: «не журись, коханий!» (Дніпр. Ч.). А мені про те й байдужечки (Кролевеч.). Хай світ завалиться, - дарма мені! (Грінч.). «Піду, тільки нехай об осени!» - «Дарма, й підождемо» (Квітка)]. Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) - тобі, бачиться, й за вухом не свербить (перекл. М. Рильськ.). Нужды нет, что - дарма що. [Дарма що старий, аби багатий Приказка)]. Без видимой -ды - без видимої (явної, очевидної) потреби. В случае -ды, при -де - в потребі, під нужду; см. ещё Надобность (В случае -сти). [Що-ж, і горщик річ непогана в потребі (Рада). Ви постерегли що і під нужду, як вашої запобігав він ласки (Куліш)]. Крайняя (неотложная) -да в чём - велика (конечна, пильна) потреба в чому й чого; скрута на що. Я имею крайнюю -ду в деньгах - мені аж надто (конче, до скруту) треба грошей, мені аж надто (конче, до скруту) треба (потрібно) мати гроші. Я имею крайнюю -ду видеть его - см. Крайний 3. По -де от -ды - з потреби, через потребу. По крайней (неотложной) -де - з великої (конечної) потреби, через велику (конечну, пильну) потребу. Испытывать -ду в чём - зазнавати не достачі, (нужди) в чому, (нуждаться) потребувати чого, нуждатися чим. [Роздавати хліб не тільки своїм підданцям, а й иншим, хто його потребував (Ор. Левиц.). Злидар Максим поліном дров нуждавсь (Боров.)]. Он не испытывает -ды ни в чём - він не знає нужди ні в чому, він нічим не нуждається, йому нічого не бракує. -ды - потреби (-треб), нужди (р. нужд), (редко) потребини (-бин). [Устами письменників народ говорить про своє життя і потреби (Н. Громада). Се не може перешкодити нам писати про свої потреби (Грінч.). Нужди у всякого є: кому хліба, кому до хліба (Кониськ.). Оплачували податки, мита і инші рядові потребини (Куліш)]. Повседневные, текущие -ды - повсякденні (щоденні), поточні потреби, (фам.) потрібка. На все -ды не запасёшься - на всі потрібки не наста(р)чишся; і не треба, і те треба, і тому требові кінця немає (Приказка). Отправлять свои -ды - відбувати свої (природні) потреби. Удовлетворение нужд - задовол(ьн)ювання (заспокоювання), оконч. задовол(ьн)ення (заспокоєння) потреб. Большая, малая -да (естественная надобность) - велика, мала потреба, велике, мале діло. [Треба на часиночку спинитися, за малим ділом (Звин.)];

2) (недостаток) нужда, нестаток (-тку) и (чаще мн.) нестатки (-ків), (реже) недостаток и (чаще мн.) недостатки, недостача и недостачі (-тач), (нищета) злидні (-нів), убозтво, (реже) убожество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.). [Нужда закон зміняє (Приказка). Гнала козаків нужда і жадоба волі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). Поки був живий батько, ми нужди й не знали (Мирний). Він, як і всі, з хатин убогих, повитих мороком нужди (Сосюра). І голодом не раз намлівся і всякої нужди натерпівся (Свидн.). Прийшов нестаток, забрав і остаток (Приказка). Нестатки ймуть (-да одолевает) (М. Вовч.). А чи відаєш ти, що то недостатки, ти, що зросла в розкошах? (Коцюб.). Зістарена тяжкою працею та недостатками жінка (Грінч.). Її врода красна, змарніє у злиднях та недостачах (Мирний). Я побоялася злиднів, звичайного матеріяльного вбожества (Л. Укр.)]. -да всему научит - нужда (біда) всього навчить, нестатки (злидні) всього навчать, нужда-мука - добра наука (Приказка). По -де - через нужду (нестатки, злидні, убозство). Жить в -де, терпеть -ду - жити в нужді (в не(до)статках, в злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед злиднів, серед нужди), жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно), терпіти нужду (злидні), (бедствовать) (дуже) бідувати, злиднювати. [Вони живуть скрутно (Звин.)]. Жить без -ды - жити без нужди (без недостатків, несутужно, безнуждно, невбого). Денег наживёшь, без -ды проживёшь - грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (или біду перебудеш). Крайняя -да - як-найбільша (крайня, остання) нужда, злидні злиденн, останні (великі) злидні, велике вбозтво. Быть, нах(о)диться в крайней -де - бути в як-найбільшій (крайній) нужді, терпіти як-найбільшу (крайню) нужду, жити у великих злиднях (недостатках, у великому вбозтві), сильно бідувати. Испытывать, испытать -ду - зазнавати, зазнати нужди (недостатків, злиднів, убозтва), (бедствовать) бідувати. [Змалечку зазнав нужди та бідування (Васильч.)]. Про -ду закон не писан - як нема нічого, то й закон ні до чого; на порожню кешеню й закон не важить. Он близок к -де - йому недалеко до злиднів. -да скачет, -да плачет, -да песенки поёт - злидні навчать співати й скакати. -да горемычная - злидні злиденні, (голь перекатная) голота нещадима. -да -птица - пугач (-ча). -да-хлеб - голодний хліб;

3) нужда, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.), скрутне становище, (стеснённое положение) сутуга, (реже притуга), сутужне становище, тіснота, (бедствие) біда, лихо, халепа, (горе) горе. Быть, находиться в -де - бути в нужді, бути в скрутному становищі, бути в скруті (в тісноті, в біді, в притузі), зазнавати (сов. зазнати) халепи. [Хіба ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли був у нужді і зголоднів? (Морач.)]. Кто в море не бывал, тот -ды не знал - хто на морі не і бував, той лиха не зазнав;

4) (неволя) неволя, (принуждение) сила, примус, мус (-су), принука. -дою - а) (поневоле) зневолі, мимоволі, несамохіть; б) (принудительно) силою, примусово, примусом; в) (по принуждению) з примусу, з мусу, з принуки, неволею.

* * *

диал. н`ужа

1) ( бедность) нужда́; ( недостаток) неста́ток, -тку, неста́тки, -ків; ( нищета) зли́дні, -нів

2) ( потребность) потре́ба, нужда́

обезнадёжить позбавляти, позбавити надії кого, зневіряти, зневірити кого. Обезнадёженный - позбавлений надії, зневірений.

* * *

несов.; сов. - обезнадёжить

обнадёжить кого чем, в чём убезпечати, безпечати, убезпечити, запевняти, запевнити кого чим, в чому, манити кого чим, подавати, подати надію кому чим, в чому. Судья -живает его скорым концом дела - суддя подає йому надію (запевняє його), що справа швидко (скоро) скінчиться. Обнадёженный - убезпечений, запевнений, обдарований надією від кого.

* * *

несов.; сов. - обнадёжить

отжить

1) (умереть) відживати, віджити свій вік (своє), умерти, (о мног.) померти, повмирати. [Я вже віджив своє, пора й умирати]. -жили отцы, -живём и мы - померли батьки, помремо й ми;

2) (одряхлеть) відживати, віджити, застарюватися, застарітися, перестарюватися, перестарітися. Срв. Одряхлеть. -вший - застарілий, перестарілий, віджилий. -лый - віджитий. [Застарілі форми життя. Давно віджиті звичаї]. Человек -вший свой век (одряхлевший, отжилой) - збуй-вік, збудь-вік. [Якщо баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; і на діда: збуй-вік];

3) (свой срок службы) вибувати, вибути, вислужувати, вислужити; (за взятые деньги) відслужувати, відслужити. -жить (в помещении) - вижити;

4) -жить кого от себя - спекатися, збутися кого.

* * *

несов.; сов. - отж`ить

1) спокій, упокій, супокій (-кою), покій (-кою). [На віщо я тобі збентежив, сину, ясний душі твоєї спокій? (Самійл.). Все село обіймав упокій, тихий, святковий упокій (Грінч.). За дурною головою нема ногам упокою. Супокій навкруг панує (Грінч.)]. Нет минуты -коя (отдыха) - нема просвітлої (промитої) години; просвітку нема кому. Нет -коя кому - спокою немає кому, не має спокою хто. От детей -коя нет - діти спокою не дають; за дітьми спокою нема. В -кое - з упокоєм, спокійно. [Хліба-соли з упокоєм уживати]. Жить в -кое - жити з упокоєм, жити с(у)покійно. [Дітей подружили, тепер живемо вдвох, тихо, з упокоєм]. Не давать -коя кому - не давати спокою кому, непокоїти, турбувати, клопотати кого, долягати кому, муляти кому. [Думки не дають мені спокою та й мені долягають. Всередині щось гризе та муляє (Крим.)]. Оставить в -кое кого - дати святий (чистий) спокій кому. [Дайте мені чистий спокій з тією справою, не хочу я про неї чути]. Нарушить чей -кой - збентежити (збурити, зламати) спокій кому. Вечный -кой - вічний спокій. Об'ятый -коем - оповитий спокоєм (упокоєм, супокоєм), утихлий. [Ліс дрімав, оповитий спокоєм. Подивіться на двері позачинювані, на втихлий двір (М. Вовч.)]. Мёртвый -кой - мертва тиша (спокій);

2) (отдых) спочив[н]ок (-нку), опочивок (-вку). [Кістки давно просяться на спочинок]. Уйти на -кой - піти на спочинок. Жить на -кое - на спочинку жити. [Він уже покинув служити - на спочинку живе]. Нет -коя от чего - немає спочинку, немає просвітку за чим. [Немає просвітку за роботою; ніколи не спочиваю];

3) покій (-кою), кімната, світлиця, горниця. [Чотири покої маємо, а живемо тісно, бо сім'я велика]. Богатые -кои - пишні (багаті) покої. [Жила у пишних покоях панських]. Приёмный -кой - приймальня. Мёртвый (приёмный) -кой - см. Покойницкая.

* * *

1) спо́кій, род. п. споко́ю и спо́кою; (спокойствие, мир) по́кій, -ко́ю, супокі́й, -ко́ю

2) ( отдых) спочи́нок, -нку, спочи́н, -у, спочи́вок, -вку, спочи́в и спо́чив, -у