достаток

достаточек достаток, достаточок, (чаще мн.) достатки, вжитки. [Він при достатку живе. Се були люди середніх достатків (Крим.). Е, які вже наші вжитки! Зоставляю тобі всі мої ужитки і маленькі дітки].

* * *

1) ( зажиточность) доста́ток, -тку, ста́ток; доста́ча; ( довольство) добро́

2) ( изобилие) доста́ток, бага́тство; ( множество) вели́ка (величе́зна) кі́лькість, числе́нність, -ності

3)

чего ряснота, рясота чого, розкішшя, розкіш (-коши), при[до]вілля, призвіл (- волу) у чому, (полнота) щерть, повня, повнява у чому, чого, (достаток) достача, достаток (- тку), обычно во мн. достатки (-ків) в чому чого, (довольство) догода в чому; срвн. Обилие, Избыток. [Моїм багатством я втішався і повнею моєю веселився (Кн. Іова). І на полі у тебе буде повня (Кн. Іова). Там рясота така, що гілля підпирай (Кам. п.)]. В -лии что - уповні, удозвіль, здобіль чого. [Удозвіль хліба (Звин.). Всього в мене здобіль; скриня як налита (Г. Барв.)]. Иметь в -лии что, чего - мати удозвіль, здобіль чого, (достаточно) удостач, удосталь чого. В -лии (обильно) - рясно; в таком -лии (так обильно) - так рясно. [Співець тужливих переживаннів, яких рясно доводиться зазнавати серед нашої буденщини (Єфр.)]. Жить в -лии - жити в розкошах, в довіллі, в привіллі, гойно. -лие плодов земных - ряснота овощ[ч]ів земних (на овощ[ч]і земні), розкішшя, довілля в овочах земних или уповні, удозвіль овочів земних. Рог -лия - ріг достатку (достатків). [Вони були для мене тим рогом достатків, з якого сипалися на мене всякі раювання (Кон.)].

* * *

1) ( множество) вели́ка (величе́зна) кі́лькість (-кості), числе́нність, -ності, си́ла, ( избыток) доста́ток, -тку, диал. зби́тки, -ків, по́вня, (об урожае плодов и перен.) ряснота́ и рясно́та, рясо́та́, ря́сність, (о буйном росте и перен.) буя́ння

2) ( достаток) доста́ток, доста́тки, -ків, по́вний доста́ток, наддоста́ток, диал. гара́зди, -дів, ( богатство) бага́тство, диал. зби́тки, по́вня

1) благодать (р. -ти), ласка духа святого;

2) добро, ласка. [Найвища в світі ласка],

3) розкіш (р. -коши), призвіл, призвілля, достаток.

* * *

1) благода́ть, -ті

2) ( достаток) доста́ток, -тку, доста́тки, -ків; ( роскошь) ро́зкіш, -коші

привілля, добро, догода, достаток (р. -тку), розкіш (р. -коши), (гал.) гаразди (р. -дів). [От я житиму у всякому привіллі (Квітка). А я вже не могла в палатах жити в добрі, в догоді, - я пішла за ним. Ах, те життя безжурне, у достатках, у розкошах - воно тільки розпестило її (Коцюб.). Наше киценя живе у вас в розкоші]. Жить в довольстве - розкошувати, в достатках жити, (гал.) гараздувати. [В достатках ти цвітеш: стодоли - повні (Грінч.)]. Пожить в довольстве - порозкошувати.

* * *

1) ( достаток) доста́ток, -тку, ро́зкіш, -коші

2) ( удовлетворение) задово́лення, удово́лення

майно, добро (диал. добре, р. -рого) статок (-тку) и статки (-ків), статки- маєтки, достаток, худоба, (ум.) худібчина, (преим. земельное) маєток (-тку) маєтність (- ности), добра (р. дібр). [Оддаю тобі в руки все його майно (Св. П.). Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози, - все добро своє (Пісня). Що я, не хазяїн на свойому доброму? (Козел. п.). А статку було в його сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п'ятсот ярем волів (Св. П.). Нажив собі статки-маєтки кривою присягою (Л. Укр.). От як умер батько, зосталася їм худоба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Маєток його доходить до мільйона (Франко). Маєтність рухома і нерухома (К. С.). Порозпорошували дідизну і великі добра (М. Вовч.)]. -во движимое - рухоме добро (майно), рухомість (-мости). [Їй (Академії) надається право набувати рухоме й нерухоме майно (Ст. Ак. Н.). Худоба і вся рухомість при йому (Номис)]; (пожитки) збіжжя, худоба, скарб (-бу), ужитки (-тків), манатки (-ків), манаття (ср. р.), (жалкое) мізерія, злидні (-нів), (неплохое) достаток (-тку). -во недвижимое - нерухоме добро (майно), нерухомість. Государственное, общественное -во - державне, громадське добро (майно). Казённое -во - скарбове (казенне) майно. Городское -во - міське (комунальне) майно. Удельные -ва - удільні добра (маєтки). Церковное -во - церковне добро (майно). Частное -во - приватне майно. Благоприобретенное -во - набуте (надбане, нажите) добро (майно), набуток (-тку), надбанок (-нку), надбання. [Неділене між нами все надбання наше (Куліш)]. -во наследственное - спадкове добро (майно), спадщина, спадок (- ку), спадки (-ків). -во родовое - родове добро (майно), родовий маєток. -во, доставшееся от предков - предківщина. -во, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братівщина, (от деда) дідівщина, дідизна. -во пожалованное - надане добро (майно). -во заповедное - заказне майно, заповідник. -во долговое - боргове майно, борги на кому. -во наличное - наявне майно (добро), готовизна. -во раздельное и нераздельное - майно подільне і неподільне. -во тленное и нетленное - майно тлінне і нетлінне.

* * *

1) достаток (-тку), достача, розкоші (-шів), рясота, ряснота (плодов, цветов, листьев), щерть (-рти), надмір (Фр.);

2) (хлеб, огородина) пашня, городина.

* * *

1) ( множество) вели́ка (величе́зна) кі́лькість (-кості), числе́нність, -ності; (плодов и перен.) рясно́та и ряснота́, рясо́та́; (о пышном росте и перен.) буя́ння; ( густота) густота́

2) ( достаток) доста́ток, -тку; доста́ча; ( богатство) бага́тство

1) добро, добробут. [На сторожі добробуту народнього стояти];

2) достатки. [Політична самостійність і економічні достатки].

* * *

1) (зажиточность) заможність, зажитість (р. -ости); срв. Достаток;

2) достатність (р. -ности).

* * *

1) доста́тність, -ності

2) замо́жність

(излишек, изобилие) лишок (-шку), надлишок, надмір (-ру), зайвина, наддостаток (-тку), переповня. [Вони з лишку свого клали в дар богові, а убога вдовиця з злиднів своїх (Єв.). Така роздача надмір-би вменшила, і в кожного всього було-б доволі (Куліш). Зайвини не маю - що заробив, те й проїм (Харківщ.). Прийде-ж і сім літ голодних за ними, і забудуть про наддостаток в Єгипетській землі (Св. П.)]. Жить в -ке - жити в достатках. От -ка сердца говорят уста - з переповні серця промовляють уста (Єв.). С -ком - з лишком, з лишкою, (аж) надто, (фамил.) з надтом, (образно) у три щиті, (шутя) з чохом. [Усього є доволі, аж з надтом. Усього-б тут - у три щиті на тихе та на любе життя (М. Вовч.)]. Ему с - ком пополнили его потери - йому аж надто (з надтом) поповнено (вернено) його втрати. Затруднение от -ка чего - клопіт через надмір чого, з надміром чого. -ток жизненных сил - надмір життєвої сили. Не в -ке (имеется что) - не густо, не гурт, не надмір (мається) чого. [Дав-би вам грошей, та в самого не гурт (Звин.)].

* * *

1) (чрезмерное количество чего-л.) надли́шок, -шку, на́дмір, -у, зайвина́, перепо́вня; ( остаток) ли́шок; зби́тки, -ків

2) (обилие, полнота) на́дмір; (достаток, богатство) доста́ток, -тку; ( изобилие) наддоста́ток

1) (нынешний) теперішній, (современный) сучасний, сьогочасний, (этот) цей, сей. [Ваша доля - це доля молодих чесних людей теперішнього часу (Н.-Лев.). Він уважав за профанацію рівняти давніх аскетів до теперішніх черців (Крим.). Забуваєш про сучасне життя (Крим.)]. В -щее время - тепер, (пров. теперечки), теперішнього часу, в теперішній час, в теперішніх часах, за теперішніх часів, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) нині. [Тепер я про це не думаю (Київ). Там теперечки новий базар (Квітка). Не був ще тоді тим, чим був теперечки (Крим.). Дія, котра діється в теперішній час (Н.-Лев.). Нема краще в теперішніх часах, як бути орендарем (Франко). Про одіж мало дбають нині (Франко)]. В -щее время я работаю на фабрике - тепер (на цей час) я працюю на фабриці. До -щего времени - до цього (до теперішнього) часу, дотепер, досі, (зап.) донині. [Довгота в цих складах задержалася й до цього часу (В. Ганцов). Бідив я, та й дотепер бідую (Кам'янеч.)]. До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) - дотеперішній. [Всі дотеперішні досліди не дали великих наслідків (Крим.)]. В -щем году - цього (в текущем: поточного, біжучого) року. В начале -щего года - на (з) початку цього (поточного, біжучого) року. -щее положение - теперішній (сучасний, сьогочасний) стан, -нє (-не) становище. В -щем своём виде эта вещь мне не нужна - в теперішньому (в цьому) своєму вигляді ця річ мені не потрібна;

2) грам. -щее время - теперішній час (-су);

3) (этот, находящийся перед кем) цей, (данный) даний. По -щему делу - в цій (в даній) справі. -щий случай - цей (даний) випадок (-дку). -щим удостоверяется, что… - цим свідчу (свідчимо), що..;

4) (подлинный, истинный) справжній, правдивий, справедливий, (действительный) дійсний, (неподдельный) щирий, (сущий) сущий, сутий, (истый) існий, істий, істотний, (точь-в-точь, чистейший) чистий, достотний, (всамделишный) справдешній, правий, прямий; срв. Подлинный. [Се наш справжній друг (Коцюб.). (Він) справжній був поет (Самійл.). Тепер ви справжнє своє обличчя показали, досі-ж була то маска (Грінч.). Кохання справжнє соромливе (Тобіл.). Незабаром той шипучий кашель переходив у справжній (Коцюб.). З весною, коли розпочалися справжні роботи (Коцюб.). Йшли відважно, як правдивії герої (Франко). Правдиві волоські гарбузи (Сим.). Фальшиве золото - для вас правдиві гроші (Самійл.). Знаходять своє правдиве призначення (Корол.). Справедливий чумак був (М. Вовч.). Хліб, одежа, паливо тощо, - оте все й є справедливий достаток, справжнє багатство (Рада). Дійсна столиця Данії - не Копенгаген а Гамбург (Грінч.). Щирий козак ззаду не нападається (Номис). Це не казка, а щирая правда (Чуб. II). Там упокою людина зазнає, тільки де воля є щира (Грінч.). Красуня щирого класичного типу (Н.-Лев.). Суща драма, не вигадана, не підмальована (Кониськ.). Суща причина суперечки проявилася ясно (Павлик). Ото було суще щастя моє (Кониськ.). Існий москаль (М. Вовч.). На обличчя істотний Степан, але не він (Звягельщ.). Чистий батько, - от як удався синок! (Чигиринщ.). Ходив чистим босяком (Виннич.). Справдешній козак (Сл. Гр.). Сиділа собі вільно, як справдешня пташка (М. Вовч.). Відчула справдешній апетит (Н.-Лев.). Я не міщанка якась там, а справдешня пані (Н.-Лев.). Правий рицар, ще молодий, а вже не має рівні (Куліш). То моя права жінка (Яворськ.). Як побачиш, так прямий запорожець! (Мирний). Прямеє пекло там було (Греб.)]. Самий -щий - справжнісінький, щирісінький, існісінький, чистісінький. [Щирісінький матеріяліст (Рада). Існісінька щирість (Основа 1862). Чистісіньке пекло (Крим.)]. -щее золото - щире (суте) золото. -щая стоимость - дійсна (справжня) вартість. -щая цена - справжня (правдива, справедлива) ціна. Теперь -щая пора садить деревья - тепер саме час садити (садовити) дерево. По -щему - а) по-справжньому, по правді, справді, (искренно) щиро, щиросердно, по щирості; (как следует) як слід, насправжки, дійсно[е]. [Не вміє нічого як слід зробити (Київ). Посваритися насправжки не могли (Крим.). Довідаємось дійсне, побачимо його - який (М. Вовч.)]. Я вас по -щему люблю - я вас правдиво люблю (кохаю), я вас по правді (таки справді, щиро, щиросердно) люблю (кохаю); б) (сказать правду) направду; правду (направду, по правді) кажучи, по щирості, (в сущности) суще. [Направду вам не треба було втручатися в цю справу (Київ). Вона суще не була черницею, постригу не брала (Кониськ). Продражнили його «Зимою», а суще він прозивався Гуркалом (Кониськ.)]. -щим образом - по-справжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде - показати себе в справжньому своєму вигляді.

* * *

1) ( теперешний) тепе́рішній; ( нынешний) ни́нішній; ( современный) суча́сний, сьогоча́сний; ( этот) цей, род. п. цього́

2) ( подлинный) спра́вжній, справедли́вий; справде́шній, спра́вдішній, достеме́нний, нестеме́нний; ( неподдельный) щи́рий; ( истинный) су́тий; ( форменный) фо́рмений

незалежний від кого, від чого; (неподвластный) непідлеглий, непідвладний кому, чому; (свободный) вільний; (самостоятельный) самостійний. [Вільний я тепер і незалежний (Самійл.). Саманідська династія силувалася бути незалежною од багдадських халіфів (Крим.). Незалежний від чужих впливів (Л. Укр.). Непідлегла воля духа (Куліш). Непідлегла адвокатура (Грінч.). Почував себе непідлеглим батькові (Крим.). Жити не рабом злиденним, а вільним, непідвладним (Л. Укр.). Вільний дух людський (Коцюб.). Кожний великий пан мався собі мов самостійний король (Куліш)]. -мое мнение - незалежна (вільна) думка. -мое положение - незалежне становище, незалежний стан. -мое состояние (имущество) - незалежний достаток, незалежна маєтність.

* * *

1) см. Обилие, Изобилие;

2) см. Избыток, Излишек.

* * *

1) (чрезмерное количество чего-л.) надли́шок, -шку, на́дмір, -у; ( лишнее) зайвина́

2) (обилие, полнота) на́дмір; (достаток, богатство) доста́ток, -тку, ( изобилие - иногда) наддоста́ток

безбідність, заможність, достаток, достатки, достатність.