глаза

выпялить глаза см. Выпучивать, выпучить глаза, Пялить.

* * *

см. выпячивать

закатать

I. 1) см. Укатывать;

2) (во что-л. катя) закачувати, закачати, що в що. [Сорочку попирскай, згорни щільно і закачай тісно в рушник, щоб була вогка до прасування];

3) (в раскатанное тесто) заліплювати, заліпити що в корж; загортати, загорнути коржем. [Заліпи шинку в корж і засунь у піч, хай печеться];

4) куда (заключать, ссылать) - завдавати, завдати, запро(в)торювати, запро(в)торити кого куди. [Завдано його до в'язниці аж на чотири роки. Його завдадуть (или запроторять) на Сибір, бо він душогуб]:

5) -тать розгами, плетьми на смерть - закатувати, забити, зашмагати кого різками, нагаями на смерть.

II. Закатывать, закатить -

1) зака[о]чувати, закотити. [Закотила клубок аж під піч];

2) укочувати, укотити; (только экипаж) заточувати, заточити, (о мн.) позаточувати. [Укотили барило в льох. Ой, де-ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози (Дума). Вози у возівню позаточував];

3) -ть глаза под лоб - заводити, завести (закотити) очі вгору (під лоба), пускати, пустити очі під лоба. [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік - тільки не крикне (М. Вовч.). Співаючи пускав очі під лоба];

4) (розог, плетей) сипати, усипати кому. [Усипано йому двадцять і п'ять]. Закаченный - закочений; укочений, заточений.

* * *

1) (завёртывать, обматывать во что) загорта́ти, загорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. позагорта́ти

2) ( засучивать) засу́кувати, засука́ти и и мног. позасу́кувати, зака́чувати, закача́ти и мног. позака́чувати, зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; (катая, сворачивать) згорта́ти и зго́ртувати, згорну́ти и мног. позгорта́ти и позго́ртувати

3) ( укатывать) укочувати, укоти́ти (укочу́, уко́тиш); ( дорогу) уторо́вувати и торува́ти, уторува́ти

4) ( в тюрьму) запрото́рювати, -рюю, -рюєш, запрото́рити

5) ( утомлять катанием) сто́млювати (-люю, -люєш) ката́нням, стоми́ти (-млю́, -миш) ката́нням, утомля́ти ката́нням, утоми́ти ката́нням; сов. заката́ти

6) сов. поча́ти кача́ти; см. катать

1) зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; ( вкатывать) уко́чувати, укоти́ти; ( повозку) зато́чувати, заточи́ти, -точу́, -то́чиш

2) (сов.: уехать) покоти́ти, чкурну́ти; помча́ти, пої́хати, -ї́ду, -ї́деш

3) (устраивать, делать что-л.) улашто́вувати, улаштува́ти; сов. утну́ти и утя́ти (утну́, утне́ш), устругну́ти, учи́стити (учи́щу, учи́стиш), ушква́рити, уджиґну́ти; ( учинять) учиня́ти, учини́ти (учиню́, учи́ниш)

4) ( сильно ударять) улі́плювати, уліпи́ти (уліплю́, улі́пиш) (кому що), затопля́ти и зато́плювати, затопи́ти, -топлю́, -то́пиш

возвр. - запестр`еться

1) (показаться, выделиться) зарябі́ти; (преим. на расстоянии) замайорі́ти; ( начать часто встречаться) зарясні́ти

2) ( стать пёстрым) зарябі́ти

затуманить

1) затуманювати, затуманити, туманити, потуманити, (отчасти) притуманювати, притуманити, (омрачать) затьмарювати, затьмарити, (о мног.) позатуманювати, попритуманювати, позатьмарювати що. -нить глаза кому (о слезах) - затуманити очі кому. -нило, безл. - затуманило, притуманило;

2) (обманывать) туманити, затуманити, запаморочувати, запаморочити, заморочувати, заморочити кого. -вать глаза кому - тумана пускати (напустити) кому, закаламучувати (закаламутити), заснічувати (заснітити) очі кому. Затуманенный - затуманений притуманений, затьмарений, потьмарений, запаморочений, заморочений.

* * *

несов.; сов. - затум`анить

1) вопрос. - куди? (иногда) де? (каким путём) кудою? куди? [Куди ти йдеш, не спитавшись? (Шевч.). Що робить, куди піти? Де я помандрую? (Боров.). Кудою мені йти до вокзалу? (Київщ.)]. -да он девался? - де (куди) він подівся (дівся)? -да же? - куди-ж? де-ж? (каким же путём?) кудою-ж? куди-ж? куди саме? -да бы? - куди-б? де-б? кудою-б? -да-то? - куди то? де то? кудою то?;

2) (зачем?) нащо? навіщо? -да ему столько? - нащо (навіщо) йому стільки?;

3) указат., относит., неопредел. - куди, (иногда) де, (каким путём) кудою, куди. [Люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє (Шевч.). Я йшов туди, де розум посилав (Грінч.). Яка мука стояти на роздорожжі і не знати, кудою йти (Коцюб.)]. Вот -да - ось (от он) куди; ось (от, он) кудою. Кто -да - хто куди. Куда-куда - куди-куди. -да - туда - куди - туди; кудою - тудою. [Куди кінь з копитом, туди жаба з хвостом (Номис). Пішов тудою, кудою йшла Хведоська (Грінч.)]. -да же - куди-ж, де-ж; кудою-ж. -да ни - куди не, де не; кудою не. -да ни кинься - куди не зарви. [Куди не зарви - скрізь коня треба (Переясл.)]. -да ни шло - де наше не пропадало! (так и быть) гаразд, добре, нехай так. -да бы - куди-б, де- б; кудою-б. -да бы ни - хоч-би куди (де), хоч куди-б, куди-б (де-б) не; хоч-би кудою, кудою-б не. [Наш панич, хоч-би куди пішов, носить із собою книжечку (Звиног.). Де-б я не пішла, і він слідком іде (Київщ.)]. -да то - кудись, кудись то, кудись-там, десь. [Тікали кудись люди й коні (Коцюб.). Шатнувся кудись-там і приніс води (Богодухівщ.)]. -да-либо, -да-нибудь - куди, кудись, куди-небудь, де, десь, де-небудь; (-да бы то ни было) будь-куди; (в иное место) инкуди, куди-инде, де-инде. [Може-б ти пішов куди звідси (Брацлавщ.). Поїдемо кудись, аби не сидіти (Київщ.). Поїдемо де-небудь, де ще нас не знають (Київщ.). Магомет- Оглі радий був хоч на час збігти будь-куди (Коцюб.). Поїхали ми не инкуди, а в саму університетську церкву (Морд.). Іди, ринде (неряха), куди-инде, там тебе не знатимуть і риндею не зватимуть (Приказка)]. -да ни есть, -да угодно - аби-куди, будь-куди, куди-будь, хоч-куди, (вульг.) куди-завгодно. [Неси сміття аби-куди (Сл. Гр.)]. -да попало - куди трапиться, куди попадя, куди (де) луча. [Як та туча, куди луча, так і покотили (Вірша XVIII в.)]. -да глаза глядят - світ за очі, світ за очима, куди-глядя, навма(н)ня, навманяки. [Пішов козак світ за очі (Шевч.). Чи ви за ділом яким, чи вештались світ за очима? (Потеб. Одис.). Мчався куди-глядя (Крим.). Подався навмання і забрів на кладовище (Коцюб.)]. Убегать -да глаза глядят - тікати куди видно, тікати не-обзир (Куліш). Чорт знает -да - казна куди, чорт (лихий, дідько) знає куди. Кое-куда - см. отдельно;

4) (при сравн. ст.) куди, багато, далеко, де-то; см. Гораздо 2. [Тепер нам куди гірше (Звин.). Буде по весні де-то кращий наряд мені (Манж.)]. -да лучше - багато (багацько, далеко, геть куди) краще;

5) (в восклиц. предлож.) де, куди. -да тебе! - де тобі! куди тобі! [Куди куцому до зайця! (Приказка)]. -да уж! - де вже! е вже! [Е вже! не вичуняти мені, сину (Липовеч.)]. -да (уж), вам с таким здоровьем браться за эту работу - де вже вам з таким здоров'ям братися до цієї праці. -да там! - де там! де тобі! де в біса! де в ката! шкода! [Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! Таке лихо, що не видно й світа (Шевч.). Багато заробив грошенят на заробітках? - Де в біса! (Харківщ.). Шкода! не буде того! (Номис)]. Хоть -да - хоч-куди; срвн. Отличный 2. Что -да - що не то що. [Сміху-ж тоді наробив такого що не то що! (Яворн.)]. -да как! - диви як! ач як! -да как он забавен - ач, який він утішний! -да как хорошо! - де вже пак не гарно! -да бы хорошо - от-би добре. -да как нужно - аж он як треба. -да не бесполезный - аж ніяк не зайвий.

* * *

1) куди́

2) (зачем, для чего, к чему) на́що, наві́що; куди́; (со сравн. ст. прилагательного и наречия: значительно, несравненно, гораздо) куди́; набага́то, бага́то, зна́чно, далеко

нрч. навикот, наввирле. Глаза -кат - очі наввирле, банькаті (вирлаті) очі. Рукава - кат - рукава навикот, рукава з закаврашами.

* * *

налиться

1) наливатися, налитися и (зап.) наллятися, (о мног.) поналиватися; бути наливаним, налитим и (зап.) наллятим, поналиваним; (из крана и т. п.) наточуватися, наточитися, (о мног.) понаточуватися; бути наточуваним, наточеним, понаточуваним и т. п. [Лице пана наливається кров'ю, з уст прискає піна (Франко)]. Чай -ется в стакан - чай наливають у склянку. Вода -лась в лодку - води набралося (налилося, наллялося, набігло) в човен. Судно -ется водою - судно набирає води. Глаза -ются, -лись кровью - очі набігають, набігли (зайшли) кров'ю, очі червоніють, почервоніли, (пров.) очі ллються (зап. лляються). [Розгнівався, зачав червоніти, аж очі йому ллялись (Звин.)];

2) (о хлебах, плодах и перен.) наливатися, налитися (наллятися), набиратися, набратися, сповнятися и сповнюватися, сповнитися, виповнятися и виповнюватися, виповнитися, наповнюватися, наповнитися, наброщуватися, наброститися, (о мног.) поналиватися, понабиратися, пови[пона]повнюватися, понаброщуватися. [На ниві неозорій хліб дорогий, налившися, зросте (Грінч.). Вже жита наливаються (Сл. Гр.). Яблука наливаються (Сл. Ум.). Недобра радість наллялась їй у серці (Коцюб.). Колоски вже набираються (Звин.). Уже жито сповнилось (Звягельщ.). По кущах виповнюються розпуковочки (М. Вовч.). Гречка достоюється: вже наповнилася мов ґрона (Звин.). У ячмені колос набростився (Мил.)]. Почки на деревьях -ются - бростки на деревах наливаються (набираються и т. п.), дерева наброщуються. Оспа -ется - віспа набирає;

3) (напиваться) наливатися, заливатися, налитися горілкою (вином), напиватися, напитися як ніч (як хлюща), надудлюватися, надудлитися.

* * *

несов.; сов. - нал`иться

1) налива́тися, нали́тися, -ллюся, -ллєшся и налля́тися, -ллюся, -ллєшся и мног. поналива́тися

2) страд. несов. налива́тися; улива́тися; нато́чуватися, -чується; си́патися, -плеться, наси́патися

намозолить намозолювати, намозолити, (ногу, руку и перен.) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити, (о мног.) понамозолювати, понамулювати що. [Нащо-ж тобі, моя мила, так тяжко працювати, на пальчиках піхурчики намуляти? (Грінч. III)]. -лил себе ногу - намозолив (намуля[и]в) собі ногу. -лить глаза - намуля[и]ти очі. [Ми аж очі намуляли один одному (Крим.)]. Намозоленный - намозолений, намуля[е]ний, понамозолюваний, понамулюваний. -ться - намозолюватися, намозолитися, понамозолюватися; бути намозолюваним, намозоленим, понамозолюваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - намоз`олить

напялить

1) что на кого, на что - напинати, напнути и нап'ясти, натягати, натяг(ну)ти, (натаскивать) нацуплювати, нацупити, (о мног.) понапинати, понатягати, понацуплювати що на кого, на що. [Соня соромливо напинала щось на голі плечі (Васильч.). Наталка нап'яла хустку (Григор.). Скинув із себе синій жупан та над ним і нап'яв (Чуб. V). Натягла полотно на п'яльця (Харк.). Постоли як-же позсихались, - насилу нацупив (Основа 1862)];

2) -лить глаза - навитріщати очі. Напяленный - напнутий и нап'ятий, натягнений, нацуплений, понапинаний и т. п. [Шапка, нап'ята на вуха (Васильч.)]. -ться -

1) напинатися, напнутися и нап'ястися, понапинатися; бути напинаним, напнутим, понапинаним и т. п.;

2) на кого - нападатися, напастися, наскіпуватися и наскіпатися, наскіпатися на кого, присікуватися, присікатися до кого;

3) (вдоволь, сов.) нап'ясти, -ся, попоп'ясти, -ся (досхочу); срв. Пялить, -ся. -ться на кого (натаращить глаза) - навитріщатися на кого.

* * *

несов.; сов. - нап`ялить

1) напина́ти, напну́ти и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти, натяга́ти и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тягну́, -тя́гнеш и натягну́ти и мног. понатя́гати и понатя́гувати

2) ( надевать) надіва́ти, наді́ти, -ді́ну, -ді́неш и мног. понадіва́ти; (натягивать на себя что-л.) натяга́ти и натя́гувати, натягти́ и натягну́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати; ( с трудом) нацу́плювати, -люю, -люєш, нацу́пити, -плю, -пиш и мног. понацу́плювати; ( одежду) надяга́ти, надягну́ти, -дягну́, -дя́гнеш и надягти́; ( обувь) назува́ти, назу́ти

всё что кроет, оболокает) оболона, оболонка, оболока, обгортка, загортка, обслона. [Розрізав обгортку (загортку) на пакункові]. (Кожица ягоды, яблока) облудка, шкурка, кожуринка. [Сік з винограду висмоктуй, а облудку (шкурки) викидай]. Твёрдая -чка - см. Скорлупа. -чка вши - кожушок. -чка рака - тулубець (-бця). -чка книги - обгортка, окладинка. Слиз. -чка - слю[и]зівка. Роговая -чка глаза - рогівка, роговиця. Сетчатая -чка глаза - сітківка. -чка мозга, лёгких, кишок, одевающая их кожица - пліва, плівка. Белковая -чка - білковиця.

* * *

перевести

1) переводити, перевести, (о мног.) попереводити кого куди. -сти арестанта из одной тюрьмы в другую - перевести арештанта з одної в'язниці до другої. -сти глаза, взор на кого, на что - перевести очі, погляд на кого, на що. -дить глаза (с места на место) - переводити очі, поводити очима по чому. -сти разговор на что, на другую тему, предмет - звернути розмову (річ) на що, на иншу тему (на инший бік), звести мову на що, зійти на що, закинути на инше, (шутл.) заговорити з иншої бочки. [Нехай, сестро, опісля! - скаже було Кость, та й закине на друге на що-небудь (Квітка)]. -дить, -сти дух - зводити, звести дух, відводити, відвести дух, переводити, перевести дух, відсапувати(ся), відсапатися, відсапнути, віддихатися и -дихуватися, віддихатися, віддихнутися, відідхнути, відхлинути. [Дайте мені дух звести (відсапнути). Молодиця не переведе духу, верещить (М. Вовч.) Лаговський важко одсапував з того прудкого ходіння (Крим.). Візник важко оддихнувся й поскріб під шапкою (Васильч.)]. Не могу (не может) дух -сти - не здишуся, не здишеться, не відведу (не відведе) духу. [Аж не здишеться, мов тільки що вловлений горобчик (Куліш)];

2) (в высший класс) промувати, попромувати. [Що в йому кипіло, зараз виявилось, як тільки попромували його в четвертий клас (Свид.)];

3) переписувати, переписати, попереписувати що на кого, зводити, звести що на що. [Семилітню поволовщину звів на годову (Куліш)]. -сти имение на имя своей жены - переписати маєток на свою жінку. -дить что-л. на деньги - обертати (обернути) що на гроші. -дить рубли на франки - обертати, зводити карбованці на франки. -дить на камень, литогр. - перебивати на камінь. -дить на бумагу - перебивати, переводити на папір;

4) переказувати, переказати, пересилати, переслати що. Я -вёл ему по почте сто рублей - я переказав (переслав) йому поштою сто карбованців;

5) (с одного языка на другой) перекладати и -кладувати, сов. перекласти и переложити, (о мног.) поперекладати и -кладувати (з однієї мови на другу); (пояснить) перетовмачувати, перетовмачити, поперетовмачувати що. [На нашу мову Іліяду переклав Руданський. Промов по-нашому, а я приставлю таку рабиню, що по-римськи вміє, вона твої слова перетовмачить (Л. Укр.)]. -сти слово в слово - перекласти слово за словом. - водить что-л. стихами - перекладати (перекласти) віршем (віршами), перевіршовувати (перевіршувати, поперевіршовувати), переспівувати (переспівати, попереспівувати) що;

6) (истреблять) зводити, звести, переводити, перевести, виводити, вивести, вигублювати, вигубити, вибавляти, вибавити, (неоднократ.) позводити, попереводити, повиводити, повигублювати, повибавляти. [Позводити, повиводити и т. д. мишей, всяку погань];

7) (тратить понапрасну) переводити, перевести, марнувати, змарнувати, (о мног.) попереводити, помарнувати. -сти время, деньги - перевести, змарнувати час, гроші. Переведённый - переведений; переписаний; переказаний, пересланий; перекладений и т. д.

* * *

1) перево́дити, перевести́; ( о перемещении) поперево́дити; ( о разговоре) зво́дити, звести́

2) ( пересылать - деньги по почте) перека́зувати, переказа́ти

3) ( на другой язык) переклада́ти, перекла́сти

4) ( рисунок) перево́дити, перевести́ и поперево́дити, перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти

5) (уничтожать) вини́щувати, ви́нищити, зни́щувати и ни́щити, зни́щити и пони́щити, вигу́блювати и вигубля́ти, ви́губити, зво́дити, звести́ и позво́дити

6) ( тратить попусту) марнува́ти, змарнува́ти, несов. промарнува́ти; перево́дити, переве́сти и поперево́дити

7) (передавать чью-л. речь, сведения) передава́ти, переда́ти

імла, заслона. Глаза с -локой - імлисті очі.

* * *

подбить

1) что чем и что подо что - підбивати, підбити, (о мн.) попідбивати що чим и що під що, (подкладкою одежду, досками что-л.) підшивати, підшити, (о мн.) попідшивати що чим. -бей клин под стойку - підбий (піджени) клинка під стоян (під соху). - вать сапоги гвоздями - підбивати (підбити, попідбивати) чоботи гвіздками (цвяхами), підковувати (підкувати, попідковувати) чоботи (гвіздками); поцвяхувати чоботи. -бить платье шёлком - шовком підбивати, підбити, підшивати, підшити убрання. -бить мехом - підбивати (підбити) хутром, хутрувати, вихутрувати, похутрувати що. Утопленника теченьем -било под мост - топленика підбило течією (водою) під міст. -бить зайца, птицу (подстрелить) - підбити зайця, птицю. -бить глаз, глаза - підбити око, попідбивати очі. -бить кого (свалить с ног) - підбити (підчепити) кого. Они -били друг друга и оба упали - вони підбили один одного й обидва попадали. -бить щи забелкой - забілити борщ;

2) кого на что - підбивати, підбити, (подущать) підмовляти, підмовити, намовляти, намовити, (подстрекать) під'юджувати, під'юдити, підбуджувати, підбудити, підбурювати, підбурити, направляти, направити, настренчувати, настренчити, (советами) підраджувати и підраджати, підрадити кого на що. Срв. Побуждать. [Хіба не Хома підмовляв, не він скликав громаду (Коцюб.). Під'юдили мене на вас (Конис.). Цікавість, мабуть, вас підбуджує чимало (Самійл.). Підбурювали всіх царів в Европі, щоб воювати Англію ішли (Грінч.)]. Так меня и -вает поехать туда - так мене й пориває поїхати туди. Подбитый -

1) підбитий, підшитий, (мехом) (по)хутрований, вихутруваний чим. -тая птица - підбита, підтята птиця. -тый глаз, -тые глаза - підбите (підсинене) око, попідбивані (попідсинювані) очі;

2) (наущенный) підбитий, намовлений, під'юджений и т. д.

* * *

несов.; сов. - подб`ить

1) підбива́ти, підби́ти и попідбива́ти; (подшивать одежду подкладкой, сооружение досками) підшива́ти, підши́ти и попідшива́ти

2) (склонять на что-л.) підбива́ти, підби́ти; ( подговаривать) підмовля́ти, підмо́вити, намовля́ти, намо́вити; ( подстрекать) підбу́рювати, підбу́рити, несов. підбунтува́ти; ( подуськивать) під'ю́джувати, під'ю́дити, диал. нашти́рувати, нашти́рити

3) (итог, баланс) підбива́ти, підби́ти, підво́дити, підве́сти

подкатать и подкатить

1) (что-л. катящееся) підкочувати, підкотити, підточувати, підточити, (под навес) заточувати, заточити. [Вози підкочуйте (підточуйте) до комори, будемо навантажувати. Підкотив камінь до хати. Заточи воза під повітку];

2) (подъезжать к подъезду) підбігати, підбігти, підкочуватися, підкотитися. [По другий бік вулиці котився візок і підкотився під ворота (Неч.-Лев.)];

3) (глаза) підкочувати, підкотити, закочувати, закотити. [Закочувала під лоба очі. Підкочує білки під лоба]. Подкатанный - підк[т]очений; (о глазах) підкочений, закочений.

* * *

1) підко́чувати, підкоти́ти и попідко́чувати; (повозку диал.) зато́чувати, заточи́ти

2) (подъезжать) під'їжджа́ти и під'їзди́ти, під'ї́хати и попід'їжджа́ти и попід'їзди́ти, підко́чувати, підкоти́ти, ( о повозке) підко́чуватися, підкоти́тися

3) (о чувстве боли, тяжести) підступа́ти, підступи́ти, підко́чуватися, підкоти́тися

4) (перен.: приближаться) підко́чуватися, підкоти́тися

показать

1) показувати, показати, указувати, указати; (проявлять) виказувати, виказати, являти, явити, появляти, появити, виявляти, виявити, знак подавати, (о мн.) повиказувати, повиявляти и т. д. кого, що, на кого, на що. [Покажи палець, а він і руку просить. Появив себе нездатним до роботи. Подає жінці знак, що сердиться на неї]. -вать дорогу - показувати дорогу. -зать рукою (глазами) на что - показати (скинути) рукою (очима) на що. -зать пример - призвід показати (дати). [Сусідчин хлопець показав мені призвід красти]. -зать хороший пример - подати добрий приклад; показати добру дорогу. -вать вид - удавати, удати, в знаки давати, ознаку давати, дати. [Удав, ніби не розібрав. Удав, що заснув. Дівчата сходяться у гурт, дають ознаку, буцім кого переховують (Мирн.)]. А он и виду не -вает - а він і в знаки (і знаку) не дасть. -вать себя чем, каким - являти, явити себе чим, яким; (притворно) удавати, удати з себе що. [Він явив себе надзвичайно вражливим. Він удавав з себе знавця]. Не -вай людям слёз - не показуй людям сльози (Шевч.). Не -вай другим своих мыслей - не виявляй иншим своїх думок. -зать себя кому - показати себе; датися в знаки. [Я ще тобі себе покажу, знатимеш! Далися тобі в знаки]. -вать кого в наилучшем свете - виявляти, виявити кого в найкращому світлі. Ваши глаза -ют ваши чувства - ваші очі виявляють ваші почуття. Речь твоя -ет воспитанность - річ твоя являє виховання (Куліш). -зать выражением лица - виявити виразом обличчя; ознаймити лицем. -зывать кукиш - дулю давати (показувати, тикати, сукати), дати. -зывать язык - язика солопити. -зывать голое тело сквозь прорехи - тілом світити. Он к нам и носа (глаз) не -ет - він до нас і носа (очей) не появляє (являє), носа не потикає. И глаз не -вай - і очей (очу) не являй. Хоть бы глаза когда -зал - хоч-би очі коли появив. Ей его и не -вай - їй його ні на очі. И носа из избы не -вает - і носа з хати не витикає (не виткне). И носа к ним -зать нельзя - і носа до їх поткнути не можна. -вать пальцем на кого - пальцем витикати кого [Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають]. -вать на кого рукою - скидати на кого рукою. -зать чудо всему свету - явити чудо всьому світові. -зать свою силу - явити свою силу. -зать свои намерения - виявити свої заміри. -зывать печаль - виявляти (появляти) сум, журбу. -зать воочию - дати на явку, поставити в очу, показати в світ ока. [Покажемо в світ ока доблесть нашого люду (Куліш)]. -зать кому что (научить кого чему) - показати кому що; дати науку кому чим. [Покажіть мені раз, як робити, а вдруге я й сам зумію. Пани своїми усобицями давали науку, як своєї правди доказати (Куліш)];

2) (свидетельствовать) свідкувати, свідчити, посвідчати, посвідчити, виявляти, виявити на кого, доказувати, доказати, виказувати, виказати, доводити, довести на (проти) кого. [Свідки посвідчили, як була справа, мене й пущено на волю. Ніхто не виявив на його. Як-же мені доводити батькові проти дітей (Мирн.)]. Показываемый - показуваний, виказуваний, появляний, виявляний. Показанный - показаний; указаний; виказаний.

* * *

несов.; сов. - показ`ать

1) пока́зувати, показа́ти; ( являть) явля́ти, яви́ти; (проявлять, обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, появля́ти, появи́ти

2) юр. пока́зувати, показа́ти; ( о свидетеле) сві́дчити, посві́дчити

показаться

1) показуватися (только в неоконч.). В музеях -ваются всякие редкости - по музеях показуються усякі дива;

2) (являться, появляться) показуватися, показатися, з'являтися, з'явитися, проявлятися, проявитися, виявлятися, виявитися, (о мн.) повиявлятися. Вдали -лась гора - здалеку показалася гора. Солнце -залось на небе - сонце з'явилось на небі. -заться краем - виткнутися. [Сонце виткнулось із-за хмари]. -заться быстро, неожиданно - вигулькнути. -заться неясно вдали - забреніти, зама(н)ячіти, замріти, забовваніти. -заться из-за чего - висунутися, виткнутися з-за чого. На глазах -лись сльзы - на очах з'явились сльози; очі взялися сльозами (водою); на очах забреніли сльози; очі понялися сльозою. У него -лись усы - у його висипались (вийшли) уси, (образно) під носом засіялось. [Під носом засіялось, а на розум ще й не орано]. -зался молодой картофель - проявилась молода картопля. Он на глаза не -вается - на очі не дається (не навертається); у вічі не дається. -заться в-явь (воочию) - на явку датися. [Чорт на явку дався]. Хоть на люди не -вайся - хоч на люди не з'являйся, не потикайся. Хоть из избы не - вайся - хоч з хати не витикайся. И на глаза мне не -вайся - і на очі мені не навертайся (не потикайся). Ко мне и не -вайся - до мене і не потикайся;

3) (представляться) привиджуватися, привидітися, повидітися, примарюватися, примаритися, замаритися, верзтися, поверзтися, приуздріватися, приуздрітися, (о мн.) попривиджуватися. Так ему со сна -залось - так йому зо сну повиділось. Меж деревьями что-то -залось - поміж деревами щось замарило (М. Вовч.). -залось мне - поверзлось мені. Мне -залось (во сне), и я проснулся - мені приуздрілось (примарилось), я й прокинувся;

4) (кем) здаватися, здатися за кого, за що, видаватися, видатися за кого, за що, яким, чим. [В такі хвилини і лютий ворог міг за брата здатись (Л. Укр.). Роман видавсь мені недоладнім]. -заться долгим, продолжительным - видатися довгим, стягнутися, стягтися. [Їхали одну верству, а вона мені так стяглася, що думав і не доїду]. Мне -залось, что… - мені здалось, видалось, побачилось, звидилось, ніби… -заться (ошибочно) - удатися кому. [Я того не казав, це тобі так удалось, ти не розчув (Звин.)];

5) сподобатися, уподобатися. Ему это не -залось - йому це не вподобалось (сподобалось).

* * *

несов.; сов. - показ`аться

1) пока́зуватися, показа́тися; ( появляться) з'явля́тися, з'яви́тися, появля́тися, появи́тися; (являться куда-нибудь, к кому-нибудь) потика́тися, поткну́тися

2) (несов.: представиться воображению) зда́тися, ви́датися; (безл.: померещиться) приви́дітися, пови́дітися, уздрі́тися; поверзти́ся; (безл.: послышаться) причу́тися, учу́тися

3) (несов.: понравиться) сподо́батися, уподо́батися

полон

1) (содержащий сколько может вместить) повний, повен чого. [Напою коня з повного відра. Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Мирн.). Нарвала грушок повен фартушок]. Совершенно -ный, полным -ный - повнісінький, повніненький, (преимущ. в песнях) повна-повниця. -ная луна - місяць уповні, повня, повний місяць. -ная вода - повновіддя, велика вода. Становиться -ным - сповнятися, виповнятися. -ный возраст - повноліття. Ему -ных тридцать лет - йому сповна (всі) трицять років. Ведро -но воды - у відрі повно води; відро повне води. Двор -лон людей - у дворі повно людей. Увидел двор -ный людей - побачив у дворі повно людей; побачив двір повен людей. -ный до краёв - повний ущерть, повний аж по (самі) вінця. -ный с верхом - повний з верхом (з наспою). Глаза -ны слёз - в очах повно сліз. -ные слёз глаза - очі сліз повні. Человек -ный надежд - людина повна надій. Голова -на дум - у голові повно думок. Взгляд -ный муки - погляд повний муки. -ный интереса к чему - повний цікавости до чого, дуже цікавий до чого;

2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) повний, зуповний, цілий, (у)весь, всенький. [Та-ж кожний задум наш у цій юдолі своїх надій зуповних не доходить (Куліш). Треба, кажуть, ізозвати зуповную раду, щоб і військо з Запоріжжя було на раді (Куліш)]. При -ном собрании - при повному зборі. -ное собрание сочинений - повна (комплетна) збірка творів (писаннів). -ный пансионер - пансіонер (пожилець) на всьому готовому. В -ном уме - при повному розумі, сповна розуму бувши. В -ном ли ты уме? - чи ти сповна розуму? В -ном объёме - до краю, цілком. Он изучил эту науку в -ном объёме - він простудіював цю науку цілком (до краю). -ный рабочий день - цілий робітний день;

3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілковитий, довершений, повний. Цілковите розуміння справи. Цілковитий безлад. Цілковита ілюзія. Довершене безглуздя. Повна радість]. Предоставить -ную свободу - дати повну (цілковиту, всю) волю;

4) -ный в лице - повновидий; (в теле) гладкий, огрядний, опасистий, опалистий, тілистий, дебелий, (насм.) барилькуватий. Срв. Толстяк;

5) (об одежде) рясний. [Рясна спідниця, рясна свита].

* * *

1) по́вний, по́вен, -вна, -вне

2) (совершенный, абсолютный, достигший предела) по́вний; ( полнейший) цілкови́тий

3) ( толстый) по́вний; ( о человеке) огря́дний и огрядни́й, нато́птаний, нато́птуваний, уто́птаний; ( о теле) тіли́стий

потупить (глаза, голову) спускати, спустити, понурювати, понурити, (о мн.) поспускати (очі, голову). [Вона свої спустила тихі очі (Грінч.). Галочка понурила очиці (глазки) у землю (Квітка)]. Потупленный - спущений, понурений. -ться - похнюплюватися, похнюпитися, понурюватися, понуритися. [Не дивилась і у вічі, понурилась (Борзенщ.). Ідуть обоє, похнюпились (Тесл.)].

* * *

прикрыть

1) прикривати, прикрити, прикутувати, прикутати, окривати, окрити, оповивати, оповити, (во множ.) поприкривати, поприкутувати и т. д. що чим. [Ой вирву я та листочок, та прикрию той слідочок (Чуб.). Прикутала свою дитину (Мил.). Мухи очі виїдають, дак я рядном колиску оповила (Борз.)]. -крыть глаза рукою - прикрити очі рукою, долонею. [Кайдашиха вийшла з хати і прикрила очі долонею (Н.-Лев.)]. -крыть голову шапкой, платком - прикрити голову шапкою, хусткою, прикутати, напнути голову хусткою. -крыть растения соломой - прикутати (поприкутувати) рослини соломою;

2) (притворять) причиняти, причинити, захиляти, захилити, прищурювати, прищурити що. [Він уліз у скриню, а жінка почала прищурювать віко; поти прищурювала, поки його там і закляпнуло (Переясл.)]. -крыть двери, окно (двери, окна) - причинити двері, вікно (попричиняти двері, вікна);

3) заступати, заступити, заслоняти, заслонити, затуляти, затулити що; (служить прикрытием, защитой) захищати и хистити, захистити що. Лес -вает речку, ее не видать - ліс заступає (заслоняє, затуляє) річку, її не видно. Гора -вает хижину от ветра - гора захищає (затуляє) хату від вітру. -крыть фланг - захистити фланг. Флот -вает гавань - флота захищає (заступає) гавань;

4) (скрывать, таить) крити, прикривати, прикрити, покривати, покрити, окривати, окрити, ховати и приховувати, приховати що. Слово дано мне для того, чтобы -вать мысли, когда их выдают мои глаза - слово маю на те, щоб ховати думки, коли зраджують їх мої очі (Самійл.). -вать замыслы свои видом простодушия - окривати свої заміри виглядом простодушности. Прикрытый - прикритий, прикутаний, окритий, оповитий; причинений, захилений, прищурений; заступлений, заслонений, затулений, захищений; прихований.

* * *

несов.; сов. - прикр`ыть

1) прикрива́ти, прикри́ти и поприкрива́ти; ( притворять) причиня́ти, причини́ти и попричиня́ти, прихиля́ти, прихили́ти; ( заслонять) заступа́ти, заступи́ти, затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, присло́нювати и прислоня́ти, прислони́ти

2) (перен.: скрывать) прихо́вувати, прихова́ти, прикрива́ти, прикри́ти

3) (закрывать, ликвидировать) закрива́ти, закри́ти и позакрива́ти

-ся, приоткрыть, -ся відкривати, -ся, відкрити, -ся трохи, відтуляти, -ся, відтулити, -ся трохи, (о занавеске и т. п.) прогортати, -ся, прогорнути, -ся. [Червона занавісочка у вікні прогорнулась (Васильч.)]. -вать двери, окна, ворота - прочиняти, прохиляти, відчиняти, відхиляти (трохи) двері, вікна, ворота. -крыть сундук, крышку у гроба - відчинити трохи скриню, відхилити віко в труні. -крыть занавеску - прогорнути за(на)віску.

* * *

несов.; сов. - приоткр`ыть

1) [тро́хи] відкрива́ти, [тро́хи] відкри́ти; ( отверстие) [тро́хи] відтули́ти, [тро́хи] відтули́ти; ( приотворять) [тро́хи] відчиня́ти, [тро́хи] відчини́ти; (о двери, воротах, окне, форточке) прочиня́ти, прочини́ти, відхиля́ти, відхили́ти

2) ( свои глаза) [тро́хи] розплю́щувати, [тро́хи] розплю́щити, [тро́хи] відкрива́ти, [тро́хи] відкри́ти; (глаза кому-л.) [тро́хи] розкрива́ти, [тро́хи] розкри́ти