Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

слог

  • 1 слог

    I грам.
    склад, -у

    закры́тый \слог г — закри́тий склад

    II
    ( стиль) стиль, -лю; ( склад) склад, -у

    высокопа́рный \слог г — високомо́вний (пишномо́вний) стиль

    Русско-украинский словарь > слог

  • 2 выспренний

    виспренній, срв. Высокопарный. -ний слог - високий стиль, (ирон.) високий штиль.
    * * *
    ирон.
    пишномо́вний, високомо́вний

    Русско-украинский словарь > выспренний

  • 3 закрывать

    закрыть
    1) (окна, двери и т. п.) зачиняти, зачинити, захиляти, захилити, (о мн.) позачиняти и позачинювати (вікна, двері); (отверстие) затуляти, затулити, затикати, заткнути и заткати, (о мног.) позатуляти, позатикати, (заслонкой) заслоняти, заслонити, (о мног.) позаслоняти, (запоной и т. п.) запинати, запнути, зап'ясти, заслоняти, заслонити, (о мн.) позапинати, позаслоняти що чим; (что-либо плотно) затушковувати, затушкувати, (пров.) заштурмовувати, заштурмувати. [Без мене й дірочки малої нікому затулити (Номис). Укинув її в піч і заслонив (Рудч. П.). А я вже й піч заслонила (Кониськ.). Робили вони, позаслонявши вікна од двору (Н.-Лев.). Запинає вікно хусткою (Сл. Гр.)]. -крой сундук, крышку - зачини скриню, причини віко, кришку. -крой бутылку - заткни пляшку. -крой кран - закрути кран. -ть уши - затикати, заткнути, заткати (в)уха, защулювати, защулити (в)уха, (о мног.) позатикати, позащулювати (в)уха. [Він сів у куті, скулився, заткав вуха (Франко). Та й мимоволі з одчаєм защулив вуха (Крим.)];
    2) (складывать) згортати, згорнути, стуляти, стулити. -ть книжку - згортати, згорнути книжку, стуляти, стулити книжку. [Книжку згорнув, сховав у свою шаховку (Грінч.)]. -ть зонтик - згортати, згорнути парасольку. -рыть рот - стулити рота, (насм.) зашити губи; (презрительно) замкнути (стулити) писок, заткнутися, заткати каглу. -ть рот кому (заставить замолчать) - заціплювати, заціпити уста, замикати, замкнути губу (уста) кому, зав'язувати, зав'язати язик(а) кому. -крыть рот кому чем - затулити рота кому чим. [Десятник затулив їй уста шапкою (М. Вовч.)]. -ть глаза (веками) - заплющувати (заплющати и плющити), заплющити, сплющувати, сплющити, закривати, закрити, стулювати и стуляти, стулити очі; заплющуватися, заплющитися, (о мног.) позаплющувати, посплющувати, постулювати очі, позаплющуватися; (смежить) склепати, склепити (очі). [Олеся заплющила очі й знов стала як мертва (Н.-Лев.). Плющить він очі (Мирн.). Сплющу очі (Кониськ.). Не дивіться, позаплющуйте очі (Харк. п.). Не стулю ні на хвильку очей (Л. Укр.). Впасти на лаву, як камінь у воду - і вмить склепити очі (Коцюб.)]. -ть глаза умершему - затуляти, затулити, закривати, закрити очі помершому. [Не сумуй, що прийдеться самій у гріб лягать, що не буде кому очей затулить (Франко)]. -крыть глаза (умереть) - с[за]плющити, (смежить) склепити очі. -крыть глаза кому (убить, погубить) - замкнути очі кому. -вать, -крыть глаза на что - заплющувати, заплющити очі на що, не мати очей на що. [Навмисне заплющуючи на правду очі (Єфр.)];
    3) (накрывать) закривати, закрити, накривати, накрити, покривати, покрити, укривати, укрити, (о мног.) позакривати, понакривати, повкривати; (сплошь) крийма крити (укривати, укрити) що. [Зострілася чумаками, закрила дитину (Шевч.)]. -крой крышкой - за[на]крий кришкою. -ть лицо руками - затуляти, затулити обличчя руками, затулятися и затулюватися, затулитися руками, утуляти, утулити лице в долоні. [Він затулив обличчя руками (Крим.). Спустився на лавку і затуливсь руками (Крим.)]. -ть голову платком - запинати, запнути, зап'ясти голову хусткою. -ть глаза чем - затуляти, затулити очі чим. [Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала (Стор.)];
    4) чем (скрывать от глаз, заграждать) - затуляти, затулити, заслоняти, заслонити, заступати, заступити, покривати, крити, покрити кого, що; (застить) застувати; (о тумане: заволакивать) застилати, заслати (-стелю, -стелеш), застеляти, застелити (-стелю; -стелиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгортати, обгорнути, оповивати, оповити що. [Затуляючи собою мало не все вікно (Васильч.). Чорні хмари непрозорі затулили ясні зорі (Чупр.). Рада- б зірка зійти, чорна хмара заступає (Мет.). І дим хмарою заступить сонце перед вами (Шевч.). Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє (Шевч.). Неначе якийсь туман застилав йому очі (Грінч.). Не застуй вікна (Київщ.). Одійди, не застуй, бо нічого не видно (Звин.)]. - ть что чем (завешивая) - запинати, запнути и зап'ясти, (о мног.) позапинати, (со всех сторон) обпинати, обіпнути, обіп'ясти що. -вать что чем, заставляя - заставляти, заставити що чим. [Двері заставлено шахвою];
    5) см. Скрывать, Укрывать;
    6) (прекращать, запрещать) закривати, закрити (засідання), припиняти, припинити (засідання, газету, журнал, товариство, приймання вантажу), (счета) замикати, замкнути (рахунки). -крыть кредиты - закрити кредити. -крыть лавку (временно, совсем) зачинити крамницю. Закрытый - зачинений, захилений; затулений, заткнутий, заткнений и затканий, заслонений, запнутий и запнений; згорнений и згорнутий; (о глазах) стулений, заплющений, сплющений, (плотно) засклеплений, склеплений; закритий, по[на]критий; заступлений; застелений; закритий, припинений (журнал), (о лавке) зачинений. -тое учебное заведение - закрита школа, інтернат. -тое заседание - неприлюдне (закрите) засідання. -тое представление - закрита (неприлюдна) вистава. -тое голосование - таємне голосування. -тое платье - закрита сукня. -тое письмо - закритий лист; (заклеиваемое по краям) закритка. -тое море - закрите море. -тый слог - закритий склад. -тый экипаж, вагон - закритий екіпаж (повіз), вагон. Вход, проезд -крыт - вхід, проїзд закрито. Книжный магазин -крыт - книгарня зачинена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книгарню зачинено. Магазины по понедельникам -крыты - крамниці понеділками зачинені. Окно -то - вікно зачинено. С -тыми глазами - з заплющеними очима. С плотно -той крышкой - щільно зачинений. Свет -рыт для кого (перен.) - світ зав'язано кому.
    * * *
    несов.; сов. - закр`ыть
    1) закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти; (загораживать, заслонять что-л.) затуля́ти и зату́лювати, затули́ти и мног. позатуля́ти и позату́лювати, заслоня́ти, заслони́ти, -слоню́, -сло́ниш и мног. позаслоня́ти; (дверь, окно, ворота; кого-л. в помещении) зачиня́ти, зачини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. позачиня́ти и позачи́нювати; (застилать, завешивать) запина́ти, запну́ти и зап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. позапина́ти; (книгу, тетрадь) згорта́ти и зго́ртувати, згорну́ти, -ну́, -неш и мног. позгорта́ти и позго́ртувати

    \закрыватьть буты́лку — затика́ти, заткну́ти (закрива́ти, закри́ти) пля́шку

    \закрыватьть кран — закру́чувати, закрути́ти (закрива́ти, закри́ти) кран

    \закрыватьть рот кому́ — (перен.: заставлять замолчать) затика́ти, заткну́ти (закрива́ти, закри́ти, зама́зувати, зама́зати, затуля́ти, затули́ти) ро́та (рот) кому́, замика́ти, замкну́ти ро́та (рот, вуста́, уста́) кому́, зав'я́зувати, зав'яза́ти (заці́плювати, заці́пити) ро́та (рот, вуста́, уста́, язи́к) кому́; вульг. замика́ти, замкну́ти пи́сок кому́

    2) ( смыкать глаза) заплю́щувати, -щую, -щуєш и плю́щити, заплю́щити и мног. позаплю́щувати, сплю́щувати, сплющити, закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти

    Русско-украинский словарь > закрывать

  • 4 изысканный

    прил. вишуканий, добірний, виборний. [Вишукані образи (Єфр.). Добірне малювання (Р. Край). Добірні вислови (Крим.). Він нашого простого їсти не хоче, йому треба добірної харчі (Звин.)]. -ный слог - добірний стиль, вишуканий стиль. -ный вкус - (утончённый) витончений смак, вишукані вподобання.
    * * *
    1) прич. ви́шуканий; зна́йдений; дослі́джений; розві́даний
    2) (в знач. прил.: изящный) ви́шуканий ( утонченный) ви́тончений; ( отборный) добі́рний

    \изысканныйый вкус — ви́тончений смак

    3) (в знач. прил.: вычурный, манерный) ви́шуканий

    Русско-украинский словарь > изысканный

  • 5 изящный

    гожий, красний, чепурний, виборний, зг[ґ]рабний, доладний, (художественный) майстерний, художній, (элегантный) елегантний. [Ой там їхав козак гожий, ще й на личенько хороший (Пісня). Все найкращеє, чим володіла перська література, поз'являлося тоді в гожих перекладах на османське (Крим.). Вона не така гарна, як гожа (Звин.). Вдяглася, іде - така чепурна (Звин.). Я довго не міг забути стрункої зґрабної постаті (Грінч.). Зграбні башти і башточки Воронцовського палацу (Кон.). Віночки виходили в неї зграбненькі та манюсенькі, мов для королеви ельфів (Л. Укр.)]. Довольно -ный - гоженький, красненький таки, чепурненький таки и т. д. -ная литература - красне письменство. [Твори красного письменства (Єфр.)]. -ная обувь, -ное платье - елегантне, красне, чепурне, (зап.) форемне взуття, вбрання. -ная женщина - гожа, красна жінка. -ные искусства - красні мистецтва. -ные работы, изделия - майстерні (художні) праці, вироби. -ные манеры - елегантні маніри. -ный вкус - виборний смак. -ный слог - виборний, добірний, доладний, елегантний стиль.
    * * *
    ви́тончений; ( красивый) га́рний, го́жий; ( прекрасный) прекра́сний; ( отборный) добі́рний; ( изысканный) ви́шуканий; ( элегантный) елега́нтний; ( грациозный) граці́йний, граціо́зний, згра́бний

    \изящныйая о́бувь — га́рне (елега́нтне) взуття́

    \изящныйая литерату́ра (слове́сность) — худо́жня літерату́ра; кра́сне письме́нство

    \изящныйые иску́сства — образотво́рчі мисте́цтва і му́зика; кра́сні мисте́цтва

    Русско-украинский словарь > изящный

  • 6 картинный

    1) (относящ. к живописи, «малярству») малярський. -ная выставка - малярська (художня) вистава, виставка картин. -ная галлерея - галерея (гал. ґалерія) картин, образів, картинна галерея. -ный лак - малярський лак. -ное полотно - малярське полотно. - ная рама - картинна рама, рама на картину (на образ);
    2) (живописный) мальовничий. -ный жест - мальовничий жест. -ная поза - мальовнича поза. -ный образ (поэтич.) - мальовничий образ. -ное одеяние - мальовниче убрання. -ный слог - образна (мальовнича) мова.
    * * *
    1) карти́нний

    карти́нная галере́я — карти́нна галере́я

    2) ( живописный) мальовни́чий
    3) (образный, выразительный) карти́нний

    Русско-украинский словарь > картинный

  • 7 коренной

    1) см. Корневой 1;
    2) перен. (основной) корінний, докорінний, осно[і]вний, (исконный) первісний, споконвічний. [Одне з корінних завдань (Касян.). Треба докорінних способів шукати, як з коренем вирвати лихо (Єфр.)]. -ная причина - корінна (основна) причина. -ное различие - основна відмінність (різниця). -ным образом - в корені, ґрунтовно. -ное (радикальное) средство - докорінний (радикальний) спосіб (-собу). -ной закон - осно[і]вний закон. -ной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка). -ная лошадь - см. Коренник 1. -ной парус (на речных судах) - середнє (велике) вітрило. -ная рыба - крутосолінка. -ной уксус - перегінний оцет, міцний (перегнаний, перепущений) оцет (р. оцту). -ной житель - тубілець (-льця), осадник, тутешній з діда-прадіда, краянин. -ное население - тубільці (-ців), корінна людність (-ности). [У Київі стрівалися між собою аж три національності - корінна місцева українська, польська й російська (Єфр.)]. -ной киевлянин - природний (прирожденний, родимий) киянин. -ной дворянин - дворянин давнього роду (з діда- прадіда), родовий (предковічний) дворянин. -ной сват - молодої батько, батько нареченої. - ное слово, грам. - корінне слово. -ной слог, грам. - кореневий склад. -ной язык - рідна мова. -ное месторождение, -ные породы, геол. - первісне родовище, первісні породи (материк). -ной вал, подшипник, техн. - головний вал (-ла), головна вальниця;
    3) сущ. - см. Коренник 1.
    * * *
    1) прил. корінни́й; ( радикальный) докорі́нний

    коренны́м о́бразом — докорі́нно; ( в корне) у ко́рені

    2) см. коренник 1)

    Русско-украинский словарь > коренной

  • 8 короткий

    1) короткий (ср. ст. коротший, пр. ст. найкоротший). -кие волосы - коротке волосся. -кое платье - коротке убрання, (женское) коротка сукня. Юбка -ка - спідниця коротка (куца). Он -ток, в солдаты не годен - він малий (приземок, фам. куций), до військової служби не придатний. -кий дух, -кое дыхание - коротке дихання. -кое зренье - короткий (близький) зір (р. зору), коротко-[близько]зорість (-рости). -кая память - коротка пам'ять (-ти). Ум -ток у кого - на розум небагатий хто, малий розум у кого. Руки -ки! - руки короткі! не твоя (не ваша и т. п.) сила! тобі зась! а зась! -кий ответ - коротка відповідь. В - ких словах - коротенько, небагать(о)ма словами, в небагатьох словах. -кий звук, слог, грам. - короткий звук, склад. Делать, сделать -роче - см. Коротить и Укорачивать. Делаться, становиться, сделаться, стать -роче - коротшати, покоротшати;
    2) (о расстоянии) недалекий, близький (ср. ст. ближчий, пр. ст. найближчий). -кий путь - недалека (близька) дорога (путь);
    3) (непродолжительный) короткий, недовгий, малий. [Короткий той веселки вік дівочий (Н.-Лев.)]. Жизнь -ка - вік короткий (недовгий), життя коротке. -кий срок - недовгий (близький) строк (термін, реченець (-нця)). -кое время - малий час, мала часина, часочок (-чку), часинка. В (за) -кое время - за малий (не за великий) час, за малу часину, не за довгий час. На -кое время - на малий (на недовгий) час, на (малу) часину, на часинку, на часочок. В самом -ком времени - найближчого часу, найближчим часом, у найближчім часі;
    4) (о близких отношениях) близький. -кое знакомство - близька знайомість (-мости). -кие отношения, связи - близькі відносини (стосунки). Они очень -ки между собой - між їми близькі відносини (стосунки), вони приятелюють (дружать, о женщ. также подругують), (фам.) панібратаються. Быть на -кой ноге с кем - бути у близьких відносинах (стосунках), (гал.) бути на короткій (близькій) стопі, приятелювати, дружити, (о женщ. также) подругувати, (фам.) панібрататися з ким.
    * * *
    1) коро́ткий; ку́ций; ( непродолжительный) недо́вгий, мали́й

    в коро́тких слова́х — небагатьма́ (кількома) слова́ми, в коро́тких (в небагатьо́х, в кілько́х) слова́х, ко́ротко, сти́сло

    2) (перен.: дружественный, приятельский) близьки́й

    на коро́ткой но́ге с кем — в близьки́х стосу́нках (відно́синах) з ким

    Русско-украинский словарь > короткий

  • 9 краткий

    короткий, (сжатый) стислий; срвн. Короткий. -кое изложение - короткий (стислий) виклад. -кое описание - короткий (стислий) опис. -кое обозрение - короткий (побіжний) огляд. -кий слог, грам. - короткий склад.
    * * *
    коро́ткий; (сжатый, коротко изложенный) сти́слий

    кра́ткие фо́рмы прилага́тельных — грам. коро́ткі фо́рми прикме́тників; и

    кра́ткое — лингв. йот

    Русско-украинский словарь > краткий

  • 10 лёгкий

    и -гок
    1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;
    2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;
    3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;
    4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;
    5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;
    6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;
    7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);
    8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.
    * * *
    легки́й и ле́гкий

    лёгкая рука́ у кого́ — легка́ рука́ в ко́го, легки́й на ру́ку хто

    с лёгкой руки́ чьей — з легко́ї руки́ чиє́ї

    Русско-украинский словарь > лёгкий

  • 11 надутый

    прлг.
    1) (недовольный) надутий. [Надуте, незадоволене обличчя (Київщ.)];
    2) (спесивый) бундючний, пиндючний, пихатий, чванливий;
    3) високомовний, пишномовний, високохмарний, напушений; срв. Напыщенный и Высокопарный. -тый слог, язык - напушений (високохмарний и т. д.) стиль (-лю), -на и т. д. мова.
    * * *
    1) прич. наду́тий; напнутий, нап'я́тий и на́п'ятий; обдурений; підду́рений, ошу́каний
    2) (в знач. прил.: увеличенный в объёме) надутий; набубнявілий
    3) (в знач. прил.: важный, высокомерный) надутий; ( спесивый) бундючний, пиха́тий, пихли́вий
    4) (в знач. прил.: обиженный) наду́тий; напри́нджений

    Русско-украинский словарь > надутый

  • 12 неударяемый

    грам. ненаголошений. -мый слог - ненаголошений склад.
    * * *

    Русско-украинский словарь > неударяемый

  • 13 низкий

    и низок
    1) низький, (невысокий) невисокий; (малый) малий. [Низька хата (Сл. Ум.). Низький тин (Номис). Низькі вікна (Сл. Ум.). Низький берег (Кінець Неволі)]. -кий голос - низький (редко низовий, преимущ. грубый: товстий, грубий) голос. [Сердитий товстий голос (Грінч.). М'який низовий баритон (Н.-Лев.)]. -ким голосом - низьким (товстим) голосом, товсто. -кий звук - низький звук. -кое место (местность) - низинне (низовинне) місце, низькоділ (-долу), низина, низовина, низь (-зи) (Франко); срв. Низменность 1. -кие ноты - низькі (низові) ноти. -кий поклон - низький поклін. -кий потолок - низька стеля. -кий разрыв (арт. снаряда) - низький розрив (гарматня). -кий рост - низький (малий) зріст. -кого роста кто - низький (малий, невисокий) на зріст хто, низькорослий хто. [Побачила постать людини не надто високої і не низької на зріст (Олм. Примха). Він був малий на зріст (Морач.)]. -кая температура - низька температура. -кая цена - низька (мала, невисока) ціна. -ное чутьё собаки - низький нюх (у) собаки;
    2) (по качеству, по достоинству) низький, (малый) малий, (невысокий) невисокий, (плохой) поганий, недобрий, (простой) простий, (незнатный) незначний, (простонародный) простонародні[и]й, (простецкий) простацький, (вульгарный) вульгарний. -кое выражение - вульгарний (простацький) вислів. -кая доброта товара - невисока (мала) добротність краму. -кое золото - см. Низкопробный (-ное золото). -кая проба - низька (мала, невисока) проба. -кое происхождение (устар.) - невисоке (просте, незначне) походження, низький (невисокий) рід. -кого происхождения, -кий родом кто - невисокого (простого, низького) роду (коліна) хто; срв. Происхождение 2. -кий разбор - невисокий (простий, підлий) ґатунок (розбір). -кий слог (язык) - простолюдна (простонародня[а], простацька, вульгарный: вульгарна) мова, простолюдний (вульгарний и т. д.) стиль. -кое сословие - низький (незначний, простий) стан;
    3) (в нравств. смысле) низький, ниций, (недостойный) негідний, (подлый) підлий, підлотний, падлюч(н)ий, падлюцький, (позорный) ганебний. [Низький спосіб мислення (Франко). Се лиш злоба низька (Франко). Селянин звикає до думки, що його мова щось низьке, недостойне (Крим.). Наваживсь на таке низьке діло (Тесл.). Вираз низької хитрости на обличчі (Едґ. По). Ница душа (Куліш). Серце нице (Куліш). Ниций страх (Грінч.). Почування нечисті і ниці (Грінч.). Підла чернь корчемна (Куліш). В душі своїй були і темні й підлі (Куліш). Падлючна улесливість (Яворн.)]. -кий поступок - низький (ниций, негідний, підлотний) учинок. [Безчільний, ниций вчинок (Л. Укр.)]. -кий человек - низька (ница, підла) людина, ницак (-ка) (Куліш).
    * * *
    1) низьки́й

    \низкий ий лоб — низьки́й лоб, низьке́ чоло́

    \низкий ий покло́н — низьки́й разг. (низенький, низесенький) поклі́н (уклі́н)

    2) перен. низьки́й, ни́ций; ( недостойный) негідний; ( подлый) пі́длий

    Русско-украинский словарь > низкий

  • 14 пёстрый

    рябий, сорокатий, строкатий, пестрявий, красий, (насм.) рябомизий; (полосатый) перістий, (о птицах, в мелких пестринках) сіменастий, зозулястий, крап(ч)астий; (цветистый) кольористий, барвистий, різнобарвний, (узорочный) цят(к)ований. -рая корова, курица - ряба (періста) корова, ряба курка, зозуляста-сіменаста курка. -рая лошадь - рябий (строкатий) кінь. -рая материя - ряба (пестрява, цяткована) матерія. -рая толпа - різнобарвна (кольориста) юрба (юрма). -рый слог, состав - сорокатий (перістий) склад.
    * * *
    1) строка́тий, пістря́вий, ( рябой) ряби́й, (в разноцветных пятнышках, полосках) пері́стий, ( пятнистый) цятко́ваний, тарка́тий, тарка́нистий, ( о птицах с оперением в черных и белых пятнышках) зозуля́стий; ( разноцветный) барви́стий, різноба́рвний, ба́рвний
    2) перен. строка́тий, ( разнообразный) розмаї́тий, ( цветистый) барви́стий
    3) (вычурный - о слоге, речи) пишномо́вний, ( цветистый) кучеря́вий

    Русско-украинский словарь > пёстрый

  • 15 письменный

    листовний, писемний, письмовний, письменний. [Писемної відповіди ви йому не дали, але усну (Франко)]. -ные принадлежности - писемне приладдя, приладдя до письма (писання). -ный стол - письменний стіл, писемне бюрко. -ные знаки - писемні знаки. -ное обязательство - присяжний лист. -ное обещание, доказательство - писана (листовна) обіцянка, писаний доказ. -ный слог, язык - книжна (писана) мова. -ный договор - писана умова. -ный ответ (работа школьн.) - письменне завдання (вправа).
    * * *
    1) письмо́вий, писе́мний

    Русско-украинский словарь > письменный

  • 16 правильный

    I. 1) (чаще о суждениях, образе действий) справедливий, правдивий, слушний. -ное замечание, соображение, заключение, -ная догадка - слушна (справедлива) увага, справедливе (правдиве, слушне) мірковання, справедливий (правдивий, слушний) висновок, справедливий (правдивий) здогад. -ный диагноз - правдива діягноза. -ное понятие - правдиве розуміння. -ный подход - добрий (додільний) підхід. -ное требование (законное) - справедлива, слушна вимога. -ные весы - справедлива, правдива вага;
    2) поправний, правильний, регулярний, ретельний (провинц. рехтельний), якслідний. -ная форма (снежинки) - правильна форма (сніжинки). -ные черты лица - доладні, правильні риси (пруги) обличчя. -ный перевод - правильний, вірний переклад. -ный слог - правильний, поправний склад. -ный чертёж, рисунок - поправний, ретельний, вірний рисунок, малюнок. -ное чередование ударений - правильне, регулярне чергування наголосів. -ное плодосменное хозяйство - регулярне плодозмінне господарство. -ный глагол, грам. - правильне, нормальне дієслово. -ный треугольник - правильний, рівнобічний трикутник.
    II. стерновий, кермовий, правильний. -ное перо (у птиц) - плав, плавок (-вка).
    * * *
    I пр`авильный
    пра́вильний; ( основательный) слу́шний; ( соответствующий действительности) правди́вий; (такой, какой нужен) справедли́вий; ( не отступающий от норм) попра́вний

    пра́вильная дробь — мат. пра́вильний дріб

    II прав`ильный
    спец.
    прави́льний; ( рулевой) стернови́й, кермови́й

    Русско-украинский словарь > правильный

  • 17 приказный

    1) прил. приказний, канцелярійний. -ный слог - канцелярійний склад, штиль. - ная строка, -ный крючок (насм.) - сіпака, посіпака; см. ещё Взяточник;
    2) сущ., канцеляриста, писар (-ря), писарчук, службовець з приказу.
    * * *
    1) наказо́вий
    2) ист. прика́зний
    3) ( канцелярский) канцеля́рський; прика́зний

    прика́зная кры́са — прен. канцеляри́ст

    прика́зная строка́, \приказный крючо́к — прен. писарчу́к, -а

    4) в знач. сущ. ист., воен. прика́зний, -ого

    Русско-украинский словарь > приказный

  • 18 склад

    I
    2) (помещёние; запас чего-л.) склад, -у

    торго́вый \склад д — торгове́льний склад

    \склад д ору́жия — склад збро́ї

    II
    1) ( строение) будо́ва; (сложение человека, животного) склад, -у

    \склад д фигу́ры — склад (будо́ва) фігу́ри

    2) (строй ума, мыслей; устройство чего-л.) склад

    душе́вный \склад д — душе́вний склад

    \склад д жи́зни — склад життя́

    3) (стройность, логическая связь) склад, лад, род. п. ла́ду и ладу́

    ни \склад ду, ни ла́ду — погов. ні скла́ду, ні ла́ду

    III
    ( слог) склад, -у

    чита́ть по \склад да́м — чита́ти по склада́х; слебізува́ти, -зу́ю, -зу́єш, слебезува́ти

    Русско-украинский словарь > склад

См. также в других словарях:

  • слог — слог, а, мн. ч. и, ов …   Русский орфографический словарь

  • Слог — Слог  это минимальная фонетико фонологическая единица, характеризующаяся наибольшей акустико артикуляционной слитностью своих компонентов, то есть входящих в него звуков. Слог не имеет связи с формированием и выражением смысловых отношений.… …   Википедия

  • Слог — одно из самых простых, но научно наиболее трудно определяемых фонетических понятий. Как это ни странно на первый взгляд, но несомненно, что сознательное выделение С. предшествовало в истории человечества сознательному выделению отдельного звука.… …   Литературная энциклопедия

  • слог — 1. СЛОГ, а; мн. слоги, ов; м. Звук или сочетание звуков в слове, произносимые одним толчком выдыхаемого воздуха. Делить слова на слоги. Ударение на последнем слоге. Закрытый с. (оканчивающийся на согласный звук). Открытый с. (оканчивающийся на… …   Энциклопедический словарь

  • слог — См. речь, стиль, язык бойкий слог, едкий слог, острый слог... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. слог манера, язык, стиль; речь; икт, склад, силлабема, перо, эвфуизм Словарь… …   Словарь синонимов

  • СЛОГ — СЛОГ, слога, мн. слоги, слогов, муж. 1. Звук или сочетание звуков в слове, произносимые одним выдыхом (линг.). Открытый слог (оканчивающийся на гласный). Закрытый слог (оканчивающийся на согласный). Делить слова на слоги. 2 только ед. Стиль,… …   Толковый словарь Ушакова

  • Слог — Слог  фонетико фонологическая единица, занимающая промежуточное положение между звуком и речевым тактом (см. Звуки речи, Артикуляция). Выделяется несколько признаков слога как фонетической единицы. С точки зрения речедвигательного управления слог …   Лингвистический энциклопедический словарь

  • слог — СЛОГ, а, мн. и, ов, муж. Звук или сочетание звуков, произносимые одним толчком выдыхаемого воздуха. Делить слова на слоги. Читать по слогам. Ударный с. Открытый с. (оканчивающийся на гласный звук). Закрытый с. (оканчивающийся на согласный звук).… …   Толковый словарь Ожегова

  • СЛОГ — минимальная произносительная единица речи, состоящая из одного или нескольких звуков, которые образуют тесное фонетическое единство. Открытый слог заканчивается гласным, закрытый согласным звуками …   Большой Энциклопедический словарь

  • СЛОГ 1 — СЛОГ 1, а, мн. и, ов, м. звук или сочетание звуков, произносимые одним толчком выдыхаемого воздуха. Делить слова на слоги. Читать по слогам. Ударный с. Открытый с. (оканчивающийся на гласный звук). Закрытый с. (оканчивающийся на согласный звук).… …   Толковый словарь Ожегова

  • СЛОГ 2 — СЛОГ 2, а, м. То же, что стиль 1 (в 3 знач.). Писать хорошим слогом. Высокий с. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»