портить

1) псува́ти; ( повреждать) пошко́джувати, ушко́джувати; ( уродовать) ні́вечити, перево́дити

2) ( вредить) шко́дити

•

- портиться

1) псува́ти; ( повреждать) пошко́джувати, ушко́джувати; ( уродовать) ні́вечити, перево́дити

2) ( вредить) шко́дити

•

- портиться

испортить

1) псувати, попсувати, зо[і]псувати, нівечити, знівечити, понівечити, спотворювати, спотворити, (повреждением) ушкоджувати, ушкодити, (небрежным обращением) нехтувати, понехтувати кого, що, (изводить) переводити, перевести, збавляти, збавити, (о мн.) попереводити, позбавляти що. [Пісня змовкла… чужа людина, очевидячки псувала трохи настрій (Коцюбин.). На тій роботі ушкодив коня]. -тить отношения - псувати відносини;

2) партачити, спартачити, споганювати, поганити, споганити, паскудити, спаскудити;

3) (не хватать) непутити. [Наше село гарне, нас усе є; одно тільки непутить, - церкви немає];

4) (сглазить) наврочувати, наврочити, наврокувати, навректи, зурочувати, зурочити, спристрітити, робити, поробити причину. Порченный -

1) попсований, зіпсований, зіпсутий, спотворений, збавлений и т. д.;

2) причинний, причинуватий, зурочений. [Плаче або об землю б'ється… піна з рота, - чисто тобі причинувата (Кор.)]. -ная рыба - притхла риба.

* * *

1) псува́ти; ( повреждать) пошко́джувати, ушко́джувати; ( уродовать) ні́вечити, перево́дити

2) (что - ухудшать; вредить) шко́дити (чому); збавля́ти (чого)

1) (делать пакости, мерзости) капостити, пакостити, капості чинити кому;

2) (марать, гадить) паскудити, каляти, поганити. [Посудини не погань];

3) (портить) гидити, нівечити, псувати, шкодити, поганити що.

* * *

1) ( делать пакости) ка́постити; паску́дити; ( вредить) шко́дити

2) ( гадить) паску́дити; (пачкать, грязнить) пога́нити

3) ( портить) псува́ти; паску́дити

повредить

1) что - (причинять физический вред) ушкоджати, ушкодити, увереджати и увереджувати, увередити, надвереджати и -джувати, надвередити, вражати, вразити що, (портить) псувати, попсувати, пошпетати що. [Чого ти сичиш? - Пучку вразила (Борз.). Ушкодив собі зуба, увередив руку. Вельми ввередите свою честь (Кліш). Град увесь хліб попсував или безл. Градом хліб попсувало. Гаврахи пошпетали пшеницю, позаїдали місцями]. -дить своё здоровье - увередитися, підвередитися, надвередитися. [Ще й кравці увередяться, шиючи на кожного по сто жупанів. Не дуже греби - підвередишся]. -дить рассудок кому - спричинити розум кому;

2) кому, чему - пошкодити, зашкодити кому, чому, (помешать) завадити кому. [Це може пошкодити моїм інтересам. Щоб не зашкодити своїй фортуні (Куліш)]. -дить здоровью - зашкодити, завадити, (диал.) запротивити. Если не поможет, то и не -дит - як не поможе, то й не зашкодить (не завадить). Не -дит - не пошкодить, не зашкодить, не завадить. Повреждённый - ушкоджений, увереджений, надвереджений, уражений, попсований, пошпетаний. [У мене зуб ушкоджений, палець надвереджений (уражений). Ляхи мстились над Руссю за свою надвереджену славу (Куліш). У нас пшениця пошпетана місцями, позаїдали гаврахи]. -ное здоровье - підвереджене, надвереджене здоров'я. -ный живот - надвереджений, підірваний, порушений живіт. -ный ум - спричинений розум.

* * *

несов.; сов. - повред`ить

1) ( что) ушко́джувати, ушко́дити, пошко́джувати, пошко́дити; ( портить) псува́ти, зіпсува́ти и попсува́ти

2) (несов.: причинить ущерб кому-чему) пошко́дити, зашко́дити; ( здоровью) зава́дити

техн., несов. переви́нчивать, сов. перевинти́ть

техн., несов. поврежда́ть, сов. повреди́ть

- повреждаться

техн., несов. переви́нчивать, сов. перевинти́ть

техн., несов. поврежда́ть, сов. повреди́ть

- повреждаться

матем.; техн.; физ. искажа́ть, переве́рчивать, переви́нчивать (портить, винтя), перекру́чивать

техн. поврежда́ть ( портить - ещё), по́ртить

1) каляти, поганити, паскудити. [Кошеня паскудить у хаті. Корова напаскудила коло самих дверей];

2) нівечити, псувати, поганити.

* * *

1) (о животных, птицах) паску́дити, ги́дити, каля́ти

2) ( кому-чему - делать пакости) паску́дити, ги́дити (кого-що); ( вредить) шко́дити (кому-чому)

3) (пачкать, марать) паску́дити, каля́ти, пога́нити; ( портить) псува́ти

життя, живоття. [Життя і смерть. Нові форми життя. Ми не все знаємо про Шевченкове життя на засланні. Чи для того-ж нам бог дав живоття? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жизни) - вік (ум. вічок, р. -чку), (время или образ -ни) - життя, живот, жизність, житів'я, прожиток, буття, (образ -ни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба. [Ох, боже, боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (Коцюб.). Та й вічок довгий, пробуток добрий. Це все діялося ще за батькового живота. Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (Неч.-Лев.). За всенький час мого житів'я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (Крим.). Тихий, спокійний прожиток (Франко). Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Добра жилба, коли сварки нема (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування. [Прочитайте про Шевченкове перебування в засланні. Підчас нашого побуту в Москві]. В -ни - за життя, в житті, за живота, на віку, живши. [Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (Неч.-Лев.)]. Никогда в -зни - зроду-(з)віку. [Я зроду-звіку не оженюся (Неч.-Лев.)]. Всю жизнь - покіль віку, до віку. [Гуляла-б у батька, гуляла-б до віку дівчиною молодою]. До конца -ни - до віку, довічно, до віку і до суду, до смерти-віку, до живота. [Йому три дні до віку зосталося]. Длящийся до конца -ни (пожизненный) - доживотній. При -ни - за життя, за живоття, за живота, заживо. [Ще за життя покійного о. Гервасія (Свидн.). Ще за живоття батькового (Грінч.). Я вам за живота добро своє оддаю (Самійл.)]. В продолжение всей -ни - через увесь час життя, протягом цілого життя, увесь вік, усе життя. Жизнь земная - сей світ, життя сьогосвітнє. Ж. загробная - тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік. Ж. райская - раювання. Ж. довольная, спокойная - життя безпечне, спокійне, супокійний прожиток. Ж. будничная - буденне життя (житів'я), щоденщина, буденщина. Ж. современная - сучасність (р. -ности), сучасне життя, (нынешняя ж.) - сьогочасне життя. Ж. семейная идёт согласно, хорошо - в сім'ї гарно ведеться. Ж. долговременная - вік довгий. Ж. счастливая, радостная - уквітчаний, заквітчаний вік. [Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г. Барв.)]. Ж. безрадостная - безпросвітнє життя. Ж. тяжёлая - бідування. [Бідування єднає людей (Конис.)]. Ж. супружеская - життя (пожиття) подружнє, шлюбне. Ж. совместная - життя (пожиття) спільне. Ж. барская - панування. Ж. бродячая - волочаще (волоцюжне) життя. Ж. холостяка, бобыля - бурлакування. Ж. дорогая, дешёвая - прожиток дорогий, дешевий. [Колись прожиток був дешевий]. Уклад, строй -ни - лад. [Москалі не мали права по своєму, по московському переробляти український лад (Грінч.)]. Радости -ни - життьові розкоші. Вызвать к -ни - сплодити. [Трудно думи разом сплодити (Руд.)]. Загубить, испортить жизнь - зав'язати світ, зав'язати вік. [Зав'язала собі світ за тим ледащом (Коцюб.). Молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ]. Лишать, лишить -ни кого, себя - страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку, життя кому, собі, укоротити віку кому, собі, зганяти, зігнати зо світу кого, одібрати життя кому, собі, заподіювати, заподіяти смерть кому, собі. Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что - наложити головою, душею за що, душі позбутися за що. Портить жизнь кому - заїдати вік чий. Укоротить жизнь кому - умалити віку кому. [Лихая дружина мені віку вмалила]. Жизнь провести - вік звікувати. Проводить в жизнь - переводити в життя. Быть проведену в жизнь - перейти в життя. Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем - вік вікувати, звікувати. [У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Грінч.). Сором в пітьмі духа вік ізвікувати]. Борьба не на жизнь, а на смерть - боротьба до загину, -ба смертельна. [Боротьба у їх смертельна почалася серед ночи (Грінч.)]. Жизнь прожить - не поле перейти - вік прожити - не дощову годину пересидіти; вік ізвікувати - не пальцем перекивати; на віку, як на довгій ниві - всього побачиш.

* * *

несов.; сов. - забалов`ать

1) розпе́щувати, розпе́стити; ( распускать) розпуска́ти, розпусти́ти; ( портить излишней заботой) розбе́щувати, розбе́стити, -бе́щу, -бе́стиш

2) (сов.: начать баловаться) поча́ти пустува́ти (ба́луватися), запустува́ти; поча́ти дурі́ти, задурі́ти

1) (убивать чем-л. острым) запо́рювати, -рюю, -рюєш, запоро́ти, -порю́, -по́реш; ( закалывать) зако́лювати, заколо́ти, -колю́, -ко́леш

2) ( портить) запо́рювати, запоро́ти; псува́ти (псу́ю, псує́ш), зіпсува́ти

извратить (слова, факты, смысл, содержание чего-либо) перекручувати, перекрутити, переинакшувати, переинакшити, перевертати, перевернути перебріхувати, перебрехати; калічити, покалічити, (о мн.) поперекручувати, попереинакшувати, поперевертати. [Поперекручував історію так, як її й досі перекручують (Куліш). Не перекручуйте правди. Мої слова переинакшено - я не так говорив (М. Грінч.). Хіба-ж тобі так було говорено? ти все по-своєму перевернув (М. Грінч.). Ніколи не перекаже так, як чула, а все перебреше (Харківщ.). Не виправив він мову в перекладі, а покалічив (М. Грінч.)]. -ть (характер, талант, вкус) - калічити, скалічити, покалічити, псувати, зі[о]псувати, (диал.) знатурювати, знатурити. [Нащо ви псуєте (калічите) вдачу дитині? Так знатурив собі смак, що тепер тільки й може їсти щось гостре (М. Грінч.)]. Извращённый - (о словах, фактах, смысле, содержании ч.-л.) перекручений, покручений, перебріханий, (по)калічений; (о характере, таланте, вкусе) покалічений, зіпсований, викривлений, збочений, знатурений. [Викривлений талант (Єфр.). Збочена вдача (Н.-Лев.). Покалічений розум (М. Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - изврат`ить

1) ( ложно толковать) перекру́чувати, перекрути́ти и мног. поперекру́чувати, переверта́ти, переверну́ти и мног. попереверта́ти; викривля́ти, ви́кривити; ( искажать) спотво́рювати, спотво́рити; ( нарушать) пору́шувати, пору́шити

2) ( портить) псува́ти (псую́, псує́ш), зіпсува́ти и мног. попсува́ти; (наклонности, вкусы) розбе́щувати, розбе́стити, -бе́щу, -бе́стиш

-ся, изгадить, -ся загиджувати, -ся, загидити, -ся, згиджувати, -ся згидити, -ся, запоганювати, -ся, запоганити, -ся, споганити, -ся, запаскуджувати, -ся, запаскудити, -ся, випаскудити, -ся, (о мног.) позагиджувати, -ся, погидити, -ся, позапаскуджувати, -ся, попаскудити, -ся и т. д.; бути загидженим, запоганеним, запаскудженим. Изгаженный - загиджений, запоганений, споганений, запаскуджений.

* * *

несов.; сов. - изг`адить

1) заги́джувати, заги́дити и мног. позаги́джувати, запаску́джувати и паску́дити, запаску́дити и мног. позапаску́джувати и попаску́дити, спаску́джувати, спаску́дити, сов. ви́паскудити; ( испоганивать) спога́нювати, спога́нити, запога́нювати, запога́нити; (сов.: запачкать) закаля́ти

2) (перен.: портить) псува́ти (псую́, псує́ш), зіпсува́ти и мног. попсува́ти; паску́дити, спаску́дити и мног. попаску́дити

-ся и Изламливать, -ся, изломать, -ся и Изломить, -ся ламати, -ся, поламати, -ся, зламати, -ся, ломити, -ся, зломити, -ся, поломити, -ся, (на куски) трощити, -ся, потрощити, -ся; срвн. Ломать, -ся. [Зламав косу об камінь (Харківщ.)]. Изломанный - поламаний, зламаний, поломаний, зломаний, потрощений.

* * *

несов.; сов. - излом`ать

1) лама́ти, полама́ти, зла́мувати, -мую, -муєш, злама́ти и мног. позла́мувати; ( портить) псува́ти (псую́, псує́ш), зіпсува́ти и попсува́ти, ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити; (на куски, на части) трощи́ти, потрощи́ти

2) (калечить, увечить) калі́чити, покалі́чити; (перен.: делать неестественным; коверкать) ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити, лама́ти, полама́ти

3) (изнурять, измучивать - о болезни, тяжёлой дороге) му́чити, зму́чити и заму́чити, несов. лама́ти, полама́ти

исколотить розбивати, розбити, побивати, побити, набити кого, що, (о мн.) порозбивати, побити. Тяжело (в кровь) -тить - геть по[роз]бити кого. Исколоченный - по[роз]битий.

* * *

несов.; сов. - исколот`ить

1) би́ти (б'ю, б'єш), поби́ти и наби́ти и мног. попоби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, потовкти́, тасува́ти, потасува́ти

2) (вколачивая что-л., портить какую-л. поверхность) би́ти, поби́ти; товкти́, потовкти́; ( ломать) лама́ти, полама́ти

несов.; сов. - искорёжить

1) крути́ти (кручу́, кру́тиш), покрути́ти; ( корчить) ко́рчити, поко́рчити; ( кривить) криви́ти, покриви́ти

2) (перен.: портить, уродовать) спотво́рювати, спотво́рити