нарушать

I. чего нарізати, накраяти, (о мног.) понарізувати, понакраювати чого; срв. Нарезать (под Нарезывать). Нарушанный - нарізаний, накраяний, понарізуваний, понакраюваний.

II. нарушить порушувати и порушати, порушити, ламати, зламати, (реже) зломити, поламати и (редко, диал.) поломити що, (преступать) переступати, переступити що и через що; (расстраивать, прерывать) зрушувати, зрушити, розбивати, розбити, перебивати, перебити, збивати, збити, руйнувати, зруйнувати що. [Це порушує наші вигоди (Пр. Правда). Коли я порушу сю нашу угоду, то… (Ор. Левиц.). Я стара, щоб мала звичай батьківський ламати (Л. Укр.). Ти зламав наказ (Грінч.). Не зломить віри (Свидн.). Ти поламав пункт нашої присяги (Куліш). Громадську волю поламали (Мирний). Поломила матусину волю (Чуб. V). Князьки стародавні звичаї переступали (Куліш). Педагоги переступають усяку справедливість (Крим.). Не любив, коли розбивали його самотину (Короленко). Ніхто не перебивав тут нашої самотини (Короленко). Сувора дійсність перебила фантазію (Крим.). Не хотілося руйнувати того тихого, думного настрою (Василь.)]. -ть (супружескую) верность - ламати, зламати, порушувати, порушити (подружню) вірність. [Я не ламала ніколи вірности (Л. Укр.)]. -ть владение - порушувати, порушити володіння (посідання), (чужое земельное, стар.) в чужий ґрунт вступати, вступити. -шить границы земельного владения - порушити межі земельного володіння (земельної посілости), (стар.) землю переступити. -шить граничные знаки - порушити межові знаки, (стар.) закони рушити. -ть договор - порушувати (ламати), порушити (зламати) договір (умову, угоду). -ть долг, обязанности службы - порушувати, порушити обов'язок (повинність), службові обов'язки. -ть закон, заповедь, присягу (клятву) - ламати, зламати (зломити), порушувати (порушати), порушити, переступати, переступити закон, заповідь (заповіт), присягу, (реже) переступати, переступити через закон и т. п. [Не думайте, що я прийшов зламати закон або пророків (Біблія). Ви, святий закон гостинности зламавши, мене замкнули у темницю (Грінч.). Не зломлю закону (Г. Барв.). Ми присяги не хочемо ламати (Л. Укр.). Порушають суспільний та моральний закони (Наш). Через закон переступлю, а зроблю по-своєму (Квітка)]. -ть интересы - порушувати, порушити інтереси. -ть мир - а) (о покое) порушувати, порушити, ламати, зламати, розбивати, розбити, руйнувати, зруйнувати спокій. [Не злама спокою за-для нас (Доман.) Прилине щось пізно осінньої ночи, розбудить, засмутить, спокій зруйнує (Васильч.)]; б) (об отсутствии войны) ламати, зламати, руйнувати, зруйнувати мир. -ть обещание - ламати, зламати, порушувати, порушити, схибити обіцянку. [Схибить хоч малу частину обіцянки (Куліш)]. -ть очарование - руйнувати, зруйнувати чар(и) (о[з]чарування). -ть порядок - см. Порядок 2. -ть право - порушувати, порушити, ламати, зламати, переступати, переступити право. [Ламаючи права народні (Грінч.)]. -ть приличия - переступати, переступити пристойність, порушувати, порушити, зневажати, зневажити звичай (звичайність). -ть равновесие - порушувати, порушити, зрушувати, зрушити рівновагу. -ть слово - ламати, зламати (редко поламати, поломити), порушувати, порушити слово, (сов. ещё) схибити (змилити) слово, змилити на слові. [Хто ламає слово, той віру ламає (Номис). Не зламав Роберт свойого слова (Л. Укр.). Не порушить слова (Ор. Левиц.). Ви знайшли тепер, до чого причепитись, щоб слово схибить (Самійл.). Не ти змилив слово, - я (Кониськ.). Коли-б чого не було нам за те, що змилимо на слові (Кониськ.)]. -ть тишину - порушувати (порушати), порушити, зрушувати, зрушити, розбивати, розбити, перебивати, перебити, збивати, збити тишу. [Напружену тишу ніщо не порушало (Кодюб.). Гудок паровоза порушав иноді урочисту тишу ночи (Черкас.). Затримував дихання, щоб не зрушити тиші (Л. Укр.). Тишу перебивало тільки дзенькання дзвоника (Короленко). Тільки крик шуліки різко збивав тишу (Короленко)]. -шать общественную тишину - порушувати громадський спокій. -ть ход работы - перебивати, перебити роботу. Нарушенный - порушений, зламаний, поламаний, переступлений; зрушений, розбитий, перебитий, збитий, зруйнований. [Охорона зламаного права (Рада)]. -ться - порушуватися, порушитися, ламатися, зламатися; бути порушуваним, порушеннм, ламаним, зламаним, переступленим и т. п. [Сили небесні порушаться (Біблія)]. Равновесие - шилось, -шено - рівновага порушилася (зрушилася), рівновагу порушено (зрушено). Законы природы не -ются безнаказанно - законів природи не можна зламати (порушити, переступити) безкарно.

* * *

несов.; сов. - нар`ушить

I. см. Нарушать.

II. Нарушить, -ся - см. Нарушать, -ся.

* * *

см. нарушать

преступить

1) переступати, переступити що, через що; см. Переступать 1;

2) что (нарушать) - переступати, переступити що и через що, ламати, зламати, порушувати, порушити що; см. Нарушать. [Для чого ученики твої переступають заповіти дідів? (Єванг.). Стародавні звичаї переступали (Куліш). Переступили через право (Куліш)]. -пить закон, присягу - переступити право (закон), присягу, зламати (порушити) право, присягу. -ться - переступатися, ламатися, порушуватися, бути переступленим, зламаним, порушеним від кого.

* * *

несов.; сов. - преступ`ить

турбувати, непокоїти, бентежити, клопотати кого.

* * *

1) ( нарушать покой) турбува́ти, непоко́їти, триво́жити; ( заботить) клопота́ти

2) ( внушать тревогу) турбува́ти, непоко́їти, триво́жити; ( волновать) хвилюва́ти, бенте́жити; (касаться - с отрицанием "не") обхо́дити

-ся, возмутить, -ся

1) (о жидкости) каламутити, -ся, скаламутити, -ся, перекаламутити, -ся, закаламучувати, -ся, закаламутити, -ся, баламутити, -ся, збаламутити, - ся, забаламутити, -ся, мутити, -ся, змутити, -ся, замутити, -ся, колотити, -ся, сколотити, -ся, (во многих местах - поколотити, -ся, посколочувати, -ся), збивати, -ся, збити, -ся, збуряти, - ся, збурити, -ся, збантурити, -ся;

2) (приводить в беспокойство, нарушать спок. состояние) баламутити, -ся, забаламутити, -ся [Забаламутив кров дівоцьку (Кул.)], збаламутити, -ся, каламутити, -ся, скаламутити, -ся [Скаламутила щастя], колотити, -ся, сколотити, -ся [Сколотила мій спокій], заколочувати, -ся [Заколочувати спокій], ґвалтувати, заґвалтувати [Немов дика орда ґвалтувала тишу стуком (Коц.)], турбувати, стурбувати [Не турбуй мого спокою!];

3) (приводить в негодование) обурювати кого, обурюватися на кого, проти кого, обурити, -ся. [Кого такі вчинки не обурять!]. Возмущённый - обурений;

4) (побуждать к мятежу, бунтовать) бунтувати кого проти кого, бунтуватися, збунтувати, -ся, підбурювати, підбурити, бурити, -ся, збурити, -ся, баламутити, -ся, збаламутити, -ся, каламутити, -ся, скаламутити, -ся, колотити (кого, ким), -ся, сколотити, -ся, піднімати, -ся, підняти, -ся на кого, зривати бунт, бунт бунтувати, бунт забунтувати, ворохобити, зворохобити, (восставать) повставати (сов. повстати). [Гуща отой не крав, а народ бунтував (Коц.). Чого се так бунтуються народи? Каламутиться народ. Народ бурився, хотів повбивати польських комісарів. Хотіли підбурити народ та перерізати дворян].

* * *

несов.; сов. - возмут`ить

1) (вызывать негодование, гнев) обу́рювати, обу́рити

2) (подстрекать к мятежу, восстанию) підбу́рювати, підбу́рити; ( выводить из состояния покоя) збу́рювати, збу́рити; ( баламутить) баламу́тити, збаламу́тити, бунтува́ти, збунтува́ти и побунтува́ти, колоти́ти, сколоти́ти, мути́ти, помути́ти

3) ( водную поверхность) збу́рювати, збу́рити; ( мутить) каламу́тити, скаламу́тити, мути́ти, помути́ти, баламу́тити, збаламу́тити, колоти́ти и сколо́чувати, сколоти́ти

извратить (слова, факты, смысл, содержание чего-либо) перекручувати, перекрутити, переинакшувати, переинакшити, перевертати, перевернути перебріхувати, перебрехати; калічити, покалічити, (о мн.) поперекручувати, попереинакшувати, поперевертати. [Поперекручував історію так, як її й досі перекручують (Куліш). Не перекручуйте правди. Мої слова переинакшено - я не так говорив (М. Грінч.). Хіба-ж тобі так було говорено? ти все по-своєму перевернув (М. Грінч.). Ніколи не перекаже так, як чула, а все перебреше (Харківщ.). Не виправив він мову в перекладі, а покалічив (М. Грінч.)]. -ть (характер, талант, вкус) - калічити, скалічити, покалічити, псувати, зі[о]псувати, (диал.) знатурювати, знатурити. [Нащо ви псуєте (калічите) вдачу дитині? Так знатурив собі смак, що тепер тільки й може їсти щось гостре (М. Грінч.)]. Извращённый - (о словах, фактах, смысле, содержании ч.-л.) перекручений, покручений, перебріханий, (по)калічений; (о характере, таланте, вкусе) покалічений, зіпсований, викривлений, збочений, знатурений. [Викривлений талант (Єфр.). Збочена вдача (Н.-Лев.). Покалічений розум (М. Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - изврат`ить

1) ( ложно толковать) перекру́чувати, перекрути́ти и мног. поперекру́чувати, переверта́ти, переверну́ти и мног. попереверта́ти; викривля́ти, ви́кривити; ( искажать) спотво́рювати, спотво́рити; ( нарушать) пору́шувати, пору́шити

2) ( портить) псува́ти (псую́, псує́ш), зіпсува́ти и мног. попсува́ти; (наклонности, вкусы) розбе́щувати, розбе́стити, -бе́щу, -бе́стиш

1) в чём, чего, чем (присяга, обет) - клятьба, присяга, (клятвенное уверение) присягання, заприсягання на що, чого, чим. [Як я порушу цю клятьбу, то хай мені оберне назад в'язи (Звин.). Як зрадництво я бачити могла, у присяганнях вірного кохання? (Грінч.). Вона не хтіла вірити заприсяганням хлопчаковим (Крим.)]. Давать, дать -ву - давати, дати присягу (клятьбу), присягати(ся), присягнути(ся), заприсягати(ся), заприсягти(ся) и заприсягнути(ся), клястися, поклястися, заклинатися, заклястися; срвн. Клясться 1 и Поклясться. [Дати велику присягу, що в світі ніхто не почує невільничих співів моїх (Л. Укр.). Дали один перед другим клятьбу (Звин.). Заприсягну, якщо ви віри не ймете! (Крим.)]. Обязать -вою - заприсягти кого; обязанный -вою - заприсягнений. Нарушать нарушить -ву - ламати (зап. ломити), зламати, поламати присягу, клятьбу. [Такої присяги ніхто не зламає (Грінч.). Пани не раз ломили свою клятьбу (Павлик)]. Остаться верным -ве, сдержать -ву - додержати присяги (клятьби), справдити присягу (клятьбу). Отпереться от чего с -вой (божбой) - відклястися, відприсягтися (від) чого. Скреплённый -вой - см. Клятвенный. Ложная -ва - неправдива (фальшива) присяга (клятьба), кривоприсяга. [Боялись розливу крови і татар, і диби, і кривоприсяги (Л. Укр.)];

2) (божба) присягання, божіння;

3) (проклятье) клятьба, кляття, прокляття, проклін и прокльон (- льону); срвн. Проклятие 2;

4) церк. - см. Анафема и Проклятие 2.

* * *

1) клятьба́; ( клятвенное уверение) заприсягання, присяга́ння, прися́га

2) (проклятие) прокля́ття, клятьба́, проклі́н, -кльо́ну, прокльо́н; диал. кляття́

I. нарізання, накраяння.

II. порушування, ламання, оконч. порушення, (редко поруха), зламання, поламання чого, (преступание) переступання, оконч. переступлення, переступ (-пу) чого и через що; (расстраивание, прерывание) зрушування, розбивання, перебивання, збивання, руйнування, оконч. зрушення, розбиття, перебиття (-ття), зруйнування чого; срв. Нарушать. [Порушення закону природи (Наш). Накликає гнів на тих, то-б насмілився вчинити хоч малу поруху її останньої волі (Ор. Левиц.). Ламання умови з ляхами (Куліш). Ламання прав української нації (Грінч.). Зламання присяги (Л. Укр.)]. -ние владения - порушування (порушення) володіння (посідання). -ние должностной тайны - порушування (порушення) службової таємниці. -ние закона - ламання (зламання), порушування (порушення), переступання (переступ) закону, переступство, (преступление) переступ. [Що ти гріхи мої перебираєш, переступу дошукуєшся грізно? (Куліш)]. -ние обязательного постановления - порушування (порушення) обов'язкової постанови. -ние порядка - см. Порядок 2. -ние слова - ламання (зламання), порушування (порушення) слова. В -ние слова - ламаючи (зламавши), порушуючи (порушивши) слово.

* * *

отступить

1) (назад) відступати, відступити, відступатися, відступитися, о[у]ступатися, о[у]ступитися, поступатися, поступитися, подаватися, податися (назад) перед ким, перед чим или від кого, від чого. -пать в сторону - відсторонятися, відсторонитися. [То підійде до криниці, то знов одступає (Шевч.). Стала перед очима і не вступається (Свидн.). «Нас видно знадвору», сказала Онися, оступаючись од вікна (Н.-Лев.). Злякавшись, парубок поступився назад. Перед мечем назад не подається (Куліш)]. -пить назад на два шага - оступитися (поступитися) назад на два кроки (ступені); (при постройках) відступити (відійти) на два ступені. -пи, дай дорогу! - оступися, дай (пусти) дорогу! Неприятель -пил от города - вороги відступили від міста (уступилися з-перед міста). Татары начали -пать к берегу - татари почали оступатися до берега (Леонт.). -пать шаг за шагом - поступатися назад поступцем. Не -плю (не отстану), пока… - не відступлюся, поки… -пать поздно, дело решено - відступатися пізно, справу вирішено (скінчено);

2) (отказываться) відступатися, відступитися від чого, відрікатися, відректися, зрікатися, зректися чого и від чого, поступатися, поступитися чим. -пить от веры - см. Отступиться;

3) (уклоняться) віддалятися, віддалитися від чого, відбігати чого, від[у]хилятися, від[у]хилитися від чого. -пить от закона, от правил - порушити закон (право), правило. -пить от истины - відбігти правди, ухилитися від правди, розминутися з правдою. -пить от контракта - порушити контракт, умову.

* * *

несов.; сов. - отступ`ить

погрешить

1) (совершить грех) грішити, погрішити, прогрішати(ся), прогрішити(ся), сов. провинити в чому и проти чого. [Не хочу впевняти, щоб ніколи ні в чім не прогрішилась (Мова). Я провинив проти своєї совісти (Крим.)];

2) (ошибаться) хибити, схибити, помилятися, помилитися, обмилятися, обмилитися, змилювати, змилити, кривити, скривити. [Мір землю сажнем, а не ланцюгом, то де будеш хибити (Черк.). Гарно по- нашому пише, тільки де-не-де скривить (Куліш)]. -шать против чего - хибити, схибити проти чого. [Трапляється бо часом так, що перекладчик против оригіналу схибить (Куліш)]. -шать против здравого смсла - відбігати здорового розуму.

* * *

несов.; сов. - погреш`ить

порядок (-дку), ряд (-ду), лад (р. ладу), стрій (-рою), полад, розпорядок, (в действии, в работе) рада, чин (-ну), (очередь следования) черга, колія. [Громадський порядок (Куліш). Після татарщини нові порядки на Україні постали (Куліш). Народній добробут залежить від того, які закони дають народові ряд (Леонт.). Державний лад. Приватна власність, то - основа теперішнього капіталістичного ладу (Єфр.). Світовий стрій одвічний (Л. Укр.). Ні ладу, ні поладу нема. Життя починалось своєю чергою (Коцюбинськ.). Тепер прийшла колія, так треба йти]. Привычный -док (обыкновенье) - звичай (р. звичаю). Установленный -док (правило) - установа. [Сам я знаю всі входи й звичаї в (його) хаті (Франко). У нього (пана) така встанова, що попереду відроби панові, хоч-би ту громові кулі летіли, а вже відтак - собі (Франко)]. В -дке - як слід, у порядку. [У мене все як слід, каже Оверко: худобі позаносив, понапував, клуня і возівня на замку (Кониськ.)]. В таком -дке размещать(ся) (о людях) - таким ладом, таким розпорядком ставити, поставити (ставати, стати). По -дку - по ряду, по ряду черги, за рядом, по колії, у порядок. [Спало на думку й мені, довідавшись пильно про все з початку, списати по ряду (Єв.). Він правив по ряду черги своєї службу перед богом (Єв.). Тоді по колії підходили і другі (до столу) і кожен розписувавсь (Свид.)]. В -дке содержать (дело) - мати, тримати (справу) в порядку; на порядках содержувати (справу). [Господарство содержувала на порядках (Квіт.)]. Давать -док - знаходити, знайти лад кому, чому, давати, дати лад кому, чому, знаходити, чинити, давати ярміс кому, чому, рядити, урядити, розпорядити що. [Військо стояло, ладу не знало, пан Іван ішов, лад війську знайшов. Мене на дворі другі дожидаються; - треба усім ярміс дати (Мирн.). Старшина приїде, розпорядить та й знов на хутір. Чоловік мислить, а бог рядить]. Приводить в -док -

1) (о деле, работе или группе предметов) доводити, довести до ладу, робити, зробити лад чому, зводити, звести до порядку (на лад), упорядковувати, упорядкувати, улагоджувати, улагодити, уладжувати, уладити, уладнати, направляти, направити що. [Силувалась дорогою упорядкувати свої думки, зупинити їх на чім-небудь однім (Франко). Хтось штовхнув діжечку з водою… пообливав одежу, з'явився сторож… і довів знову все до ладу (Грінч.)];

2) (о предметах отдельных) оправляти, оправити, облагоджувати, облагодити, опоряджувати, опоряджати, опорядити, упоряджувати, упоряджати, упорядити, припоряджати, припорядити, наряджати, нарядити, направляти, направити, виладновувати, виладнати, порати, упорати що; (наводить чистоту) прибирати, прибрати, чепурити, причепурити -ся (себя), відхрещувати, відхрестити. [Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ (Котл.). Треба упорядить школу. Ми йому ґанки нарядили. Погонич узяв порати санки (Крим.). Вмилася холодною водою, щоб не знати було сліз, ще причепурилася трохи й пішла (Грінч.). Там таке вдома застала, що насилу-силу відхрестила (Свид.)]. Заводить -дки - порядкувати; лад, порядок, розпорядок запроваджувати, запровадити. [Козацтво перебивало королівським урядам порядкувати по своїй уподобі (Куліш)]. Заведены, существуют -дки - звичаї поводяться. [Що то за люди в ній (у бурсі) живуть, і що то за звичаї поводяться в ній (Яворн.)]. -док наводить в чём - лад давати, дати, лад робити, лад знаходити чому, упорядковувати, упорядкувати, на лад зводити, звести що. [Дячиха господарювала і всьому лад давала (М. Вовч.)]. Прийти в -док - зійти, спасти на лад. [Як попорядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде (Мова)]. Стать, поставить на -док дня - стати, поставити на чергу дня, на порядок денний. [Жіноче питання стало нарешті тут (у Галичині) на чергу дня (Єфр.)]. Соблюдать -док - додержувати, додержати порядку, глядіти, доглядіти порядку. [Гляди, дядьку, порядку]. Нарушать -док - порушувати, порушити лад, порядок, розпорядок, ламати, зламати звичай, -чаї. Нарушение -дка - порушування, порушення ладу и т. д., ламання звичаю, -їв. Плохие -дки - безладдя (-дя), безлад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) - безуряддя. Никакого -дка не стало - ніякого ладу не стало. Поддерживать -док - пильнувати ладу. Правовой -док - правний, правовий лад. Смотреть за -дком - вести порядок. По порядку - підряд, по-черзі, поряду. В алфавитном -ке - за абеткою, в абетковім порядку. В обычном -ке - звичайним порядком. В спешном -ке - негайно, спішно. В -ке очереди - за рядом, по ряду черги. В -ке настоящего постановления - порядком цієї постанови. В -ке назначения, выдвижения - порядком призначення, висування. В судебном -ке - судовно[е]. Для -ку (без существен. надобности) - для годиться. В -ке вещей - як водиться, як звичайно, як слід, як годиться. Это в -ке вещей - це річ звичайна.

* * *

1) (состояние налаженности, организованности) поря́док, -дку, лад, род. п. ла́ду и ладу́

2) (строй, режим) лад, поря́док, у́стрій, -рою, стрій, род. п. стро́ю; (обычай, обыкновение) зви́чай (-чаю и -ча́ю) и звича́й, постано́ва

3) ( последовательность) поря́док; ( очередь следования) че́рга и черга́

4) (способ, метод осуществления чего-л.) поря́док

5) (тип, род чего-л.) рід, род. п. ро́ду

6) воен. поря́док

7) биол. поря́док

8) (ряд домов, составляющих одну сторону улицы в деревне) диал. перія́

I. нареч. -

1) (ей, ей! уверяю) далебі(г), бігме, (в самом деле) справді, дійсно, певне, [Далебі, що правда! (Гр.), Далебіг, не знаю, що й діяти (Н.-Лев.). Бігме, я не брав твоєї сокири (Кам'янец.). Ні, справді, не мав часу - тим і не зайшов (Ум.)];

2) (справедливо) право, по правді, справедливо. [Свої своїх не так то будуть право судити (Куліш). По правді роби, доброго й кінця сподівайся (Приказка)].

II. сущ.

1) право. [Ми маєм права на папері, а обов'язки на плечах (Франко)]. -во собственности - право власности. -во пользования - право користування чим и з чого. Естественное -во - природнє, натуральне, прирожденне право. -во сильного - право дужчого. -во на наследство - право на спадщину, на спадок. Пожизненное -во - доживотне (досмертне) право. Вступать в -ва - вступати в права. -во участия в выборах - право участи в виборах. Заседать с -вом голоса - засідати з правом голосування. Иметь -во на что - мати право на що и до чого. [Ми то маємо на се право, тільки-ж се таке право, що не маємо права так зробити (Куліш). Чує Русь право до цього (Куліш). Це-ж моя теличка. Яке ви маєте до неї право? (Звин.)]. Я имею -во на эту землю - я маю право на цю землю. Иметь -во, быть в -ве что-л. сделать - мати право щось зробити. Я в -ве говорить так - я маю право так казати. Лишиться -ва - позбутися права, відпасти права. Приобрести -во на что-л., что-л. делать - набути право, добути права на що (и до чого), що робити. Через жіночку добув я права дорогого пана другом звать (Самійл.)]. Присвоить себе -во - узяти (загарбати) собі право. Оставить за собой -во - застерегти собі право. Пользоваться всеми -вами гражданства - мати всі права громадянські. Имеющий -во - правний. [Тепер уже вона в хаті правніша за мене, казала свекруха про невістку, як умер свекор (Сквир.)]. Давать, дать законное -во кому - уповажнювати, уповажнити (правом) кого, надавати, надати право кому. Лишить кого-л. всех прав состояния - позбавити кого всіх громадянських прав. Нарушать, попирать чьё-л. -во - порушати, ламати чиє право, топтати чиє право. По -ву - правом, з права. По -ву давности - правом давности. По -ву покупки - правом набуття. По -ву вечного владения - вічистим правом. По какому -ву владеет он этим имением? - (за) яким правом, з якого права посідає він цей маєток? По -ву завоевания - правом завойовництва, заборчим правом. По -ву отца, наследника - правом батьківським, спадкоємницьким, як батько, як спадкоємець. По -ву (по справедливости) гордиться чем-л., по -ву считаться чем-л. - з правом, по правді пишатися чим и з чого, з правом уважатися за що;

2) (в объект. смысле: законы) право (мн. права). [Право польське. Як велять права й статут (Біл.-Нос.)]. -во обычное, уголовное, гражданское, международное, наследственное и т. п. - право звичаєве, карне, цивільне, міжнародне, спадкове і т. п. (см. под соответствующими терминами). -во участия общего - загальне право в чужій речі, право спільности. -во участия частного - право участи приватної, (приватне) право в чужій речі. Действующее -во - дійове право. -во представления, юрид. - право заступництва. -ва, преимущества дворянства - право шляхетського стану. Крепостное -во - кріпацтво, кріпаччина, панське право, панщина. [Се було ще за панського права (Гр.)]. Вопреки -ву - через право. [Не всі-ж однаково слухались великого князя, що сидів у Києві, і не один і з менших п'явсь на його столець через право (Куліш)];

3) право, правознавство; см. Правоведение.

* * *

звичай, звичайність, пристойність, ґречність (-ности) призвоїтість (-тости), прилика. [Своїх діток доглядала, звичаю навчала (Шевч.). Яка бо ти неввічлива, прилики нема в тебе: пан старий стоїть, а ти, молоденька, і не підведешся (Кониськ.)]. Соблюдать -чия - додержувати(ся) звичаю, звичайности, мати звичай. Знать правила -чия - знати звичай. -чие требует чтобы - звичайність вимагає, велить щоб… Как -чие требует - см. Как приличествует (Приличествовать). Смеяться над -чиями, нарушать -чия - зневажати звичай. Для -чия, из -чия - для годиться, ради годиться, для звичаю, для призвоїтости, для прилики. [Люди гомоніли тільки для «прилики», щоб не мовчати (Кониськ.)]. Делать что для -чия - робити що для годиться.

* * *

присяга. Приводить, привести к -ге кого - брати, взяти присягу з кого. Давать, дать, приносить, принести -гу - см. Присягать, присягнуть. Подтвердить -гой что - ствердити що присягою, заприсяг(ну)ти що; стати під присягу, що…; присягнути на що. [Сам я був при тім, то можу вам напевно сказати і кожде слово заприсягнути (Франко). У мене шість стане під присягу, що та земля не її (Кониськ.). Перед всіми людьми я присягну на те, що татуньових грошей не маю (Франко)]. Давший служебною -гу - см. Присяжный. Нарушать, нарушить -гу - ламати, зламати, поламати присягу. Ложная -га - кривоприсяга. Давший ложную -гу - кривоприсяжник.

* * *

несов.; сов. - распуст`ить

1) розпуска́ти, розпусти́ти, -пущу́, -пу́стиш и мног. порозпуска́ти

2) (развёртывать, раскрывать) розгорта́ти и розго́ртувати, -тую, -туєш, розгорну́ти, -горну́, -го́рнеш, розпуска́ти, розпусти́ти и мног. порозпуска́ти; ( паруса) напина́ти, напну́ти и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти

3) ( развязывать) розпуска́ти, розпусти́ти и мног. порозпуска́ти; (ослаблять что-л. туго стянутое) попуска́ти, попусти́ти; ( о верёвке) розшмо́ргувати, -гую, -гуєш, розшморгну́ти, сов. відшморгну́ти; ( нарушать связь петель в вязании) розсо́тувати, -тую, -туєш, розсота́ти, несов. сота́ти

4) (распространять слух, молву) розпуска́ти, розпусти́ти и мног. порозпуска́ти, пуска́ти, пусти́ти; см. распространять II

5) перен. розпуска́ти, розпусти́ти и мног. порозпуска́ти; ( развращать) розбе́щувати, -щую, -щуєш, розбе́стити, -бе́щу, -бе́стиш

1) рва́ти; ( вырывать) вирива́ти; ( дёргать) сми́кати (сми́каю, сми́каєш и сми́чу, сми́чеш), ша́рпати; диал. ми́кати

2) (нарушать целость чего-л.) рва́ти; ( разрывать на части) де́рти, -ру́, -ре́ш, дра́ти (деру́, дере́ш), матува́ти, -ту́ю, -ту́єш; ( терзать) ша́рпати

3) ( подрывать) підрива́ти; ( взрывать) виса́джувати (-джую, -джуєш) в пові́тря

1) руйнува́ти, -ну́ю, -ну́єш; (ломая, разбивая) розва́лювати, -люю, -люєш; ( валить - ещё) вали́ти, -лю́, -лиш

2) ( нарушать) уст. пору́шувати, -шую, -шуєш; (слово, клятву) лама́ти

3) ( просо) спец. шеретува́ти, -ту́ю, -ту́єш

несов.; сов. - смеш`ать

1) змі́шувати, -шую, -шуєш, зміша́ти и мног. позмі́шувати; (нарушать порядок, перемешивать) перемі́шувати, переміша́ти и мног. поперемі́шувати; ( перепутывать) переплу́тувати, -тую, -туєш, переплу́тати и мног. попереплу́тувати

2) ( принимать одно за другое) змі́шувати и міша́ти, зміша́ти; ( спутывать) плу́тати, поплу́тати, сплу́тувати, сплу́тати

3) (сов.: привести в замешательство) збенте́жити; см. смущать 1)

що порушує (ламає, переступає и т. п.) що; порушувальний, ламальний; срв. Нарушать.