напасть

I. напасть (-ти), нападок (-дку), нападь (-ди), лихо, пеня, пригода, халепа, нахаба [І відкіля ця напасть на мене взялася! (Звин.). І заступайте од вражди, од бід, напраслини, нападку (Котл.). Така нам лучилася пеня (Сл. Гр.). Кажуть, пригоди учать людей згоди (Грінч.). Халепи якої щоб не напитать (М. Левиц.). Подякував богу, що зняв з мене ту нахабу (Кониськ.)].

II. Напасть, -ся - см. Нападать, -ся. II.. Напасть - см. Нападывать.

* * *

напрасна обмова, напрасна (-ни), напасть (-ти), напасниця, набалачка, пеня, марний наклеп, поклеп (-пу), наговір (-вору); срв. Поклёп, Клевета. [Все, що свідки кажуть, сама напасниця (Кониськ.). «Ти хіба не крав?» - «Ні, це напасть на мене!» (Звин.). «Чи правда, що ти свекруху била?» - «То набалачка!» (Борзенщ.). Мамо, як ти можеш такий на мене наклеп допускати? (Л. Укр.)]. Взводить, взвести -ну - наволікати, наволокти напрасну обмову, зводити, звести пеню на кого, пеню волокти, наволокти, прикидати, прикинути пеню кому, натягати, натягти напасть, клепати, наклепати, натягати, натягти на кого. [Напасть натягає на мене (Звягельщ.). А ви пеню на нас ізводите (Грінч.). Хіба я буду на себе пеню волокти? (Сл. Гр.). Прикинуть пеню, що й копою не одбудеш (Квітка). Лисиця на вівцю Петрову наклепала, що, буцім, ніччю кури крала (Боров.). Хіба можна таке натягати на людину? (Лубенщ.)]. Выдумывать -ну - вигадувати напрасну, видумувати напасть. [Де-ж це видано, щоб на Грицька таку напрасну вигадувати? (Грінч.)].

* * *

біда, лихо, лишенько, недоля, лиха година, пригода, причина, притуга, халепа, пеня. Беды - злигодні. Прибавка к -де - прибідок. Ох, беда, беда! - лишенько тяжке. На -ду - на лихо. Беда да и только - лихо та й годі. Не беда - дарма, байдуже. Прийдет беда - до лиха прийдеться. Жди беды - начувайся. Попасть в беду - доскочити лиха, біди, ускочити в халепу, в лихо. Из беды не выберешься - не спекаєшся лиха, халепи. Спасти, -сь, избавить, -ся от беды - вирятувати, -ся, вимотати, -ся. Переживать, испытывать -ду - біду бідувати, б. приймати. Пережить -ду - перебідувати. Причинять -ду кому - напастувати кого. Взвести -ду - прикинути пеню. Наделать себе -ды - напитати собі лиха, біди. Натворить, наделать беды - наробити шкоди, клопоту. Помочь в -де - порятувати, зарадити лихові. Предотвратить -ду - запобігти лихові. Беда стряслась - лихо спіткало, скоїлося, спіткала напасть, лиха година. Желаю тебе всех бед - бодай тебе злидні побили; безголов'я на тебе.

* * *

1) біда́, ли́хо, недо́ля, лиха́ годи́на; приту́га; ( напасть) напа́сть, -ті и на́пасть, хале́па и ха́лепа; причи́на

2) в знач. сказ., біда́, ли́хо

3) в знач. нареч. до ли́ха, страх

1) (группа лиц) комісія. Образовать, составить, выделить -сию - утворити, скласти, виділити комісію. Образовывать, составлять (ср. зал.) -сию - складати, утворювати комісію. -сия по составлению словаря - комісія для складання словника. -сия по вопросам украиноведения - комісія в справах українознавства. -сия по хлебозаготовкам - комісія в справах хлібозаготівлі, хлібозаготовча комісія. -сия о строении дорог - комісія прокладання шляхів. -сия подачи прошений - комісія (для) подавання прохань. -сия суда, судебная -сия - судова комісія. Особая -сия - осібна, окрема комісія. Переселенческая -сия - комісія в справах пересельників, переселенська комісія. Согласительная -сия - угодова, (по)єднальна комісія. Чрезвычайная -сия по делам о спекуляции - надзвичайна комісія в справах спекуляції. Избирательная -сия - виборча комісія. Следственная -сия - слідча комісія. Приёмная -сия - приймальна комісія. Принимать участие в заседании -сии - брати участь у нарадах комісії. Прибыть в -сию - прибути до комісії (на збори комісії);

2) (поручение) доручення, комісія. Исполнить, исправить -сию - виконати, справити доручення. Порученная мне -сия - доручена мені комісія. По вашей -сии я всё сделал - у ваших дорученнях я все зробив, ваше доручення я виконав. Заниматься -сиями, брать -сии - справляти доручення (дела: орудки) чиї. Взять, принять товар на -сию - узяти прийняти крам на комісію, (реже) на коміс;

3) (комис. плата) комісія, комісове (-сового), коміс (-су). За небольшую -сию - за невелике комісове, за невеличкий коміс. Взял слишком много -сии - узяв надто багато комісового;

4) (возня) клопіт (-поту), халепа, морока, пеня, воловодня, кара, напасть (-тп). Вот так -сия! - от ще морока! Ну, уж -сия мне с вами! - ну, та й морока мені з вами! Такая, право, -сия! - така, далебі, напасть! Что за -сия! - от клопіт! от морока!

* * *

отстранить відстороняти, відсторонити; відсувати, відсунути, усувати, усунути; (отводить) відхиляти, відхилити, відводити, відвести, відвертати, відвернути, (о мног.) повідстороняти, повідсувати, повідхиляти и т. д. Он -нил меня и стал на моё место - він відсторонив мене та став на моє місце. Он слегка -нил меня рукой - він злегка відсунув (відхилив) мене рукою. -нить чьи-л. руки, об'ятия, бокал - відхилити, відвести чиї руки, обійми, келих. -нить от дел (от должности), от участия в чём-л. - відстановляти, відстановити від справ (від уряду), усувати, усунути від справ (з посади), відшивати, відшити від участи в чому. Срв. Устранять, устранить. -нить свидетелей, юрид. - усунути свідків. -нить напасть от кого - відвернути, відвести напасть від кого. -нить от себя всякие подозрения - відвести, відвернути від себе всяку призру. Отстранённый - відсторонений, відсунений и відсунутий, усунений и усунутий; відхилений, відведений и т. д.

* * *

несов.; сов. - отстран`ить

1) відстороня́ти, відсторони́ти; ( отодвигать) відсува́ти и відсо́вувати, відсу́нути и мног. повідсува́ти ( отклонять) відхиля́ти, відхили́ти и мног. повідхиля́ти; ( отгонять) відганя́ти и відго́нити, відігна́ти; ( прогонять) проганя́ти, прогна́ти; (удалять диал.) відстановля́ти, відстанови́ти

2) (устранять, освобождать от должности) усува́ти, усу́нути; ( увольнять) звільня́ти, звільни́ти

I. (действ.) жаль, жалкування на кого, на що, дорікання кому, ремствування на кого, на що.

II. 1) пеня, напасть (-сти); см. Выговор, Упрёк;

2) (штраф) пеня, штраф (-фу); напасть (-сти).

* * *

взвести

1) зводити, звести. [Звів його на сходи]; (о многих) позводити, (на гору). В. напраслину - прикидати (-кинути) пеню, напасть, натягати, натягти на кого. [Ще скажуть, що я вас отруїв та прикинуть пеню, що й копою не одбудеш (Квітка)];

2) (курок) відводити, відвести, одвести курок. [Одвів курка і хотів стріляти].

* * *

несов.; сов. - взвест`и

-ся, возвести, -ся, возвесть, -ся зводити кого, -ся, звести, -ся, виводити кого, -ся, вивести, -ся. [Звів (вивів) його на високу гору] а теснее:

1) (строить) зводити що, -ся. [Сам мусів зводити нові мури (Грінч.)], звести, -ся [Треба конче розкидати стару повітку та звести нову (Коц.)], виводити що, -ся, вивести, -ся [Виводили мур], будувати, -ся, збудувати, -ся, ставити, -ся, поставити, -ся. -дить, -ся что-н. из камня, кирпича - мурувати, -ся, сов. з[ви]мурувати, -ся, помурувати, -ся; (высокую постройку) спинати, сов. сп'ясти [Цілісіньке літо маяк спинали (Кониськ.)];

2) (обращать устремлять вверх) зводити, -ся, звести, -ся, підводити, -ся, підвести, -ся, знімати, -ся, зняти, -ся, піднімати, -ся, підняти, -ся. [Звести очі до неба. Погляд свій на небо звожу (Л. Укр.). Знімав руки та очі до неба (Неч.-Лев.). Підводити очі вгору];

3) (на степень чего-л.) зводити на що, -ся [Ціле життя зводити на один суцільний подвиг (Єфр.) = всю жизнь возводить на степень одного сплошного подвига]. -дить в квадратную степень - підносити (піднімати) до квадратового степеня. -дить что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. - ставити, поставити що-небудь як щось самостійне, вище і т. и. [Намагається поставити письменство, як щось самостійне (Єфр.)]. -дить в должность, в сан - підносити (піднести), виносити (винести) кого на посаду, до гідности [За його заслуги піднесено його до князівської гідности], а скромнее - ставити (поставити) кого на що. [Поставив на вчителя. За браком освічених людей, тепер одразу ставлять дяків на попів, на попівство], (срв. Повысить). -дить в перл создания - підносити (піднести) на рівень архітвору (гал.), робити (зробити) з чогось перлину над творами (вінець творива), вивершувати;

4) -дить на кого что (напраслину) - натягати (натягти) на кого що [Ці люди напасть на нас натягають], пеню волокти (наволокти) на кого. [Хіба я буду на себе пеню волокти!].

* * *

несов.; сов. - возвест`и

1) ( поднимать кверху) зво́дити, звести́ и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести и мног. повиво́дити; (глаза, взгляд) підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити; ( поднимать) підніма́ти, підня́ти и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти и мног. попідійма́ти

2) ( сооружать) зво́дити, зве́сти и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести, підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити, спору́джувати и споруджа́ти, споруди́ти и мног. поспору́джувати и поспоруджа́ти, ( строить) будува́ти, збудува́ти, побудува́ти, ста́вити, поста́вити; ( из камня) мурува́ти, змурува́ти и помурува́ти

3) (в кого́-что - перен. возвышать до какого-либо положения, звания) зво́дити, звести́, підно́сити, підне́сти (в кого-що); ( ставить) ста́вити, поста́вити

4) ( приписывать напрасно) зво́дити, звести́

5) мат. підно́сити, піднести́

6) (относить происхождение чего-л. к чему-л.) виво́дити, ви́вести (від чого, з чого)

избавиться (спасаться) визволятися, визволитися від чого и з чого, відзволятися, відзволитися від чого, ря[а]туватися, виря[а]товуватися, виря[а]туватися з чого, (зап.) вибавлятися, вибавитися з чого, (диал.) (о)слибонятися, (о)слобонитися від чого, (лишаться) позбавлятися, позбавитися чого, (отделываться) збуватися, збутися и позбуватися, позбутися кого, чого, збувати, збути кого, що, відбуватися, відбутися від чого, відмагатися, відмогтися від кого, від чого, (с трудом) спекатися, здихатися кого, чого, здихати кого, що. -виться от наказания - відзволитися, відмогтися від кари. [Він од усякої кари відможеться, як оте прокаже (Г. Барв.)]. -виться от опасности, от смерти - визволитися, виря[а]туватися, вибавитися з небезпеки, від смерти. [Ледве вирятувався од видимої смерти (Грінч.)]. -виться от оков рабства - збутися кайданів неволі, визволитися з кайданів, з неволі. -виться от греха - визволитися від гріха, відкупитися, (диал.) скупитися гріха. -виться от беды, от напасти, от неприятностей, беспокойства и т. п. - збутися, позбутися, спекатися, здихатися, позбавитися, біди (лиха), напасти, прикростей, клопоту, збути, здихати біду (лихо), напасть, прикрості, клопіт, вибавитися з біди (з лиха), з напасти, з прикростей, з клопоту, відбутися, (диал.) (о)слобонитися від біди (від лиха) від напасти, від прикростей, від клопоту, то-що. [Збувся тато клопоту: жито змолотив і гроші пропив (Номис). Щоб позбутися халепи, погонич хутко погнав коні (Крим.). Не спекаєшся халепи (Крим.). Не здихався біди (Н.-Лев.). Якось-то так оборудується, що я і з лиха вибавлюсь і свого покуштую (М. Вовч.). Вона прийшла, щоб тільки відбутись від людського нарікання (Н.-Лев.)]. -виться от своих недугов - визволитися від своїх недуг (недугів), позбутися, позбавитися своїх недуг (недугів). -виться от горя, печали, тяжёлых мыслей (дум) и т. п. - збутися и позбутися горя, смутку, важких думок, збути горе, смуток, важкі думки і т. п. [Але зараз-же схотілося збутися цієї думки, цього важкого почування (Грінч.). Не збуду смутку, ані вдень, ні вночі (Чуб. V)]. -виться от непрошенных гостей - спекатися, здихатися, збутися, збути непроханих гостей. Он не знает, как и -виться от своих кредиторов - він не знає, як і збутися (и збути), здихатися, спекатися своїх кредиторів. Как бы мне от него (от нее) -виться - як-би мені його (її) спекатися, здихатися (и здихати), збутися и збути. [Коли ми їх здихаємось! (Сл. Левч.). Цар посилає їх в таку непевну війну, аби збутися їх (Л. Укр.). Він ще й рад буде збути нас, щоб тут йому своя воля була (Квітка)]. Никак не -вимся от мух - ніяк не спекаємся (не зведемося) мух.

* * *

несов.; сов. - изб`авиться

(некоторый, известный) деякий, який-не-який; (пустячный) такий-сякий, сякий-такий, який(сь), (с отрицанием) аби-який. [Деякий матеріял до міркування про се (Грінч.). Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Сяка-така напасть та спати не дасть (Номис). Було хазяйство так якесь в його (М. Вовч.). З його не аби-який чоловік вийде (Сл. Ум.)]. Я рассчитываю получить от него кое-какие сведения об этом - я сподіваюся дістати в його (в нього) деякі відомості про це.

* * *

1) де́який

2) (неважный, незначительный) таки́й-сяки́й, род. п. тако́го-сяко́го, сяки́й-таки́й, аби́який

1) (удалец) зух (-ха), дзіндзівер-зух, хват-молодець (-дця), шукай-біда, козак (-ка), козир (-ря), голінний хлопець (-пця), моторний парубок (-бка);

2) (извозчик) скорокінний візник (-ка), козир (-ря), (рус.) лихач (-ча);

3) (болезнь) лиха напасть (-ти).

* * *

1) ( удалец) молоде́ць, -дця; ( хват) зух, хват

2) ( кучер) лиха́ч, -а

навлечь

1) наволікати. наволокти, (чаще) стягати, стягти, (реже) натягати, натягти, спроваджувати, спровадити на кого що. [Од бога помсту наволікає! (Сл. Гр.). Вони мене не слухали і через те наволокли страшений напад ординський на узграничні землі (Куліш). Що мені за охота стягати на себе ненависть? (Звин.). І не признаюся! нащо я буду на себе натягать? (Борз.). Нам-же страшно, що він напасть на християн спровадить (Л. Укр.)]. -влечь на себя чей гнев - чий гнів на себе стягти (натягти). -влечь на себя беду, стыд, позор - стягти біду, сором, ганьбу на себе. [Сам ти, друже, сам біду на себе стяг (Франко)]. -влечь на себя насмешки - насміх (глум) стягти на себе. [I насміх на себе стягли ви (Франко)]. -влечь на себя подозрение - стягти (натягти) на себе підозру, викликати до себе підозру;

2) см. Наволакивать. Навлечённый - наволочений, стягнений, натягнений, спроваджений на кого. -ться - наволікатися, стягатися, натягатися, спроваджуватися, бути наволіканим, наволоченим, стяганим, стягненим, натяганим, натягненим, спроваджуваним, спровадженим.

* * *

несов.; сов. - навл`ечь

I. см. Нападывать.

II. напасть

1) нападати, напасти на кого и кого, (со всех сторон) о(б)падати, о(б)пасти, (шутл.) обаранювати, обаранити, (обседать) обсідати, обсісти кого, (о мног.) понападати, поо(б)падати, пообсідати; (о войске и перен. ещё) бити, ударяти, ударити на кого, чинити, учинити напад, (делать набег) наскакувати, наскочити на кого. [Аж тут раптом двадцять тисяч на них (козаків) нападають (Рудан.). Сорок комісарів в замку цім мене напали (Грінч.). Собаки обпали тих людей (Бердич.). Опала його сарана (Куліш). Діти обаранили мене за гостинцями (Н.-Лев.). Бджоли як обаранили його! (Манж.). А тим часом орендарів обсіли комахи (Рудан.). І хоче ворогом на тебе бити (Куліш). Ми вдарим несподівано на їх (Грінч.). Наскочив на наш хутір загін татарський (Тобіл.)]. -пасть врасплох - напасти несподівано (зненацька) на кого и кого, заскочити несподівано, збігти кого. [Тепер ляхи збіжать нас п'яних (Куліш)]. -дать, -пасть на еду - допадатися (припадати), допастися (припасти) до їжі, накидатися, накинутися на їжу;

2) (взъедаться, напускаться, на кого) нападатися, напастися, напосідатися, напосістися, насідатися, насістися на кого, насідати, насісти кого, накопуватися, накопатися, нагрібатися на кого, напастувати кого, (приставать к кому) наскіпуватися и наскіпатися, наскіпатися, накасуватися и накасатися (несов.), накасатися (сов.) наважувати на кого. [Жінки найбільше нападалися на Ївгу (Грінч.). Напосілися злодії раз на мужика (Рудан.). Чого ти насідаєшся на мене? (Сл. Гр.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Кониськ.). Чого це ви всі накопалися на мене? (Звин.). Я вам усе даю, а ви ще й нагрібаєтеся на мене! (Звин.). Чого це ти на парубка наскіпався? що він зробив тобі таке? (Мирний). Та чого ти накасаєшся на мене? (Харківщ.). Жінка як накасалась: «Біжи та й біжи за околицю!» (Г. Барв.). Защо ви всі наважуєте на мене? (М. Вовч.)]. -дать, -пасть на что (осуждать, критиковать) - нападати(ся), напасти(ся), ударяти, ударити на що, напастувати що. [На цю книгу часом нападалися (Грінч.). Ударив з своєю критикою на двоперсне знамення (Короленко). Духовний уряд гостро напастує шлюбну розлуку (Доман.)];

3) (наталкиваться, встречать) нападати, напасти на кого, на що, натрапляти, натрапити на кого и кого, на що, наскакувати, наскочити на кого, на що, упадати, упасти на кого, надибати, надибати, здибати, здибати, (диал.) нагибувати, нагибати кого, що. [Ходив, ходив і таки напав на таких (Стор.). Чув якесь незадоволення, не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Заблудив у лісі, та на щастя надибав карбівничого (Сл. Ум.). Ходив лісом та нагибав стільки полуниць (Грінч.). Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на след - напасти (натрапити) на слід, узяти слід кого, чий. [Нах тільки слід мерщій-би взяти, то не сховаються вони й у хмарах (Тобіл.)];

4) (овладевать, одолевать) нападати, напасти кого и на кого, опадати, опасти кого, находити, найти на кого. [Щоб не потерпіти від диких капризів, що нападали його якось раптом (Франко). Хіба не всякого з вас иноді нападав безпричинний смуток? (Крим.). Чогось мене позіхи напали (Переясл.)]. На него -пала лень - його обсіли лінощі (ліньки, баглаї). На меня -пал сон - на мене найшов сон, мене взяв сон. -дает, -пал страх - страх нападає (падає, находить), напав (найшов) на кого, страх опадає (посідає), опав (посів) кого. [Такий страх на мене пада, що й сказати вам не можу (Поділля). Находили на неї якісь страхи (Сл. Гр.)].

* * *

нещастя (-тя); (неблагоприятная судьба) недоля, безщастя, безталання (-ння), бездо[і]лля (-лля), (невезение) неталан (-ну), (бедствие, погибель) безголов'я (-в'я), (беда) лихо, біда, лиха година, причина, (беда, несчастный случай) пригода, лиха пригода, (напасть) халепа; ум. недоленька, лиха годинонька, пригодонька. [Багатство дме, а нещастя гне (Номис). Повен світ нещастів (Грінч.). Його болять нещастя України (Франко). Поодинокі нещастя творять загальне щастя (Кандід). Коли я тут недолі досить маю, хай буду я щаслива там, у иншім краю! (Л. Укр.). Нащо вам судилось тут загинути в недолі? (Рудан.). Усім людям щастя, доля, - мені-ж безталання (Метл.). У тім селі, на безталання та на погибель, виріс я (Шевч.). Нам на здоров'я, а тобі на безголов'я (Номис). Сам собі накликав безголов'я (Крим.). Завжди нарікала на своє безголов'я (Черкас.). Лихо зненацька підкралося (Коцюб.). Сталась мені причина: жінка вмерла, зосталась дитина (Пісня). Чому не зарятувати, коли чоловік у пригоді (человека постигло -тье)? (Мирний). Халепи якої щоб не напитать (М. Левиц.). Як-би то її визволити з такої халепи та журби? (Кониськ.)]. Это верх -тья - це найбільше нещастя (лихо). К (по) -тью - (як) на нещастя, (чаще) (як) на біду, як на лихо. [На біду, ці дурні люди мали силу (Крим.). Талановитий, на лихо дочасно померлий публіцист (Рада). Треба, думаю, зайти провідати хрещеників, та, як на лихо забув (Васильч.)]. К моему -тью - на моє нещастя, на мою біду, на моє лихо, мені на нещастя и т. п. К вящему -тью - на ще більше нещастя (лихо); ще й (ба й) гірш(е) від того, ще й гірше лихо. На -тье чьё - на нещастя, на лихо чиє, кому, на біду чию, кому, на безголов'я чиє, на голову чию. [Упаду собі на лихо (Л. Укр.). Закаявся женитись, щоб знов не взяти лихої (жінки) на своє безголов'я (Коцюб.). Чим-же я винна, що тую думу постановили на наше безголов'я? (М. Левиц.). Нехай горшки б'ються на ганчареву голову (Номис)]. В -тьи - у нещасті, у (лихій) пригоді, при лихій годині. [Не годиться журитись в пригоді такій, адже иншим ще гірше буває (Л. Укр.). Як-би їм запомогти Мендля в його лихій пригоді? (Франко). Та нема гірш нікому, як тій сиротині: ніхто не пригорне при лихій годині (Пісня)]. Мне -тье в картах - мені не щастить (не таланить) у картах, мені карта не йде. Впадать, впасть в -тье - потрапити (попасти(ся)) в біду, зазнавати, зазнати нещастя (недолі, безталання, лиха, біди), сходити, зійти на біду, знедолюватися, знедолитися, знедоліти, збезталаніти, знещасливлюватися, знещасливитися. Приносить, принести -тье кому - приносити, принести нещастя кому, завдавати, завдати лиха (біди) кому, (пров.) випадком випасти кому. [Сльози мої випадком йому випали: вона (його корова) здохла (Кониськ.)]. С ним случилось -тье - його спіткало (побило) лихо, з ним стала(ся) пригода, на його (впала) пригода, на його впало безголов'я. [На козака - пригодонька; козак зажурився (Пісня)]. Не бывать бы счастью, да -тье помогло - коли-б (якби) не нещастя, не було-б і щастя. Счастье одного основано на -тьи другого - на безталанні одного виростає щастя другого (Тобіл.).

* * *

образа, у[в]раза и ураз (м. р.), кривда, (ум. кривдонька, -дочка, кривдиця, уразка), покривда, напасть (-сти), обижа (-жі), оскорбнота. [Сокіл не дасть гнізда в обижу (Рудан.). На нас оскорбнота - ми робили, а нам не заплачено (Вол. г.)]. Жестокая, кровная -да - тяжка образа, кривда. Кровавая -да - кривава образа, ураза. В -ду давать - в образу (кривду) пускати. Не дать себя в -ду - не дати себе скривдити. Нанести, причинить -ду кому - скривдити, покривдити кого, кривду заподіяти (вчинити) кому. Творить -ды - напастувати на кого. Считать за -ду - вважати за образу, кривду. Выносить -ды - кривду терпіти. Не в -ду вам будь сказано - не ображаючи вас скажу.

* * *

отклонить

1) что, кого - відхиляти, відхилити (о мног. повідхиляти), ухиляти, ухилити, відхитувати, відхитнути, відводити, відвести, (отвращать) відвертати, відвернути, (отбросить) відкидати, відкинути що. Срв. Отвращать, Отводить. -нить кого-л. от себя - відхилити когось від себе. -нить просьбу, предложение - відхилити прохання, пропозицію чию. -нять (-нить) беду, несчастие - відвертати (відвернути), відводити, відвести біду (напасть), нещастя. -нять, -нить магнитную стрелку - відхиляти, відхилити магне[і]тну стрілку (голку);

2) кого от чего (отговаривать) - відхиляти, відхилити, відвертати, відвернути, відраджувати, відрадити кого від чого. Отклонённый - відхилений, відведений, відвернутий.

* * *

несов.; сов. - отклон`ить

згуба, загибель, загиба, загиблиця, загибок, загин, погибель, погуба, пагуба; (напасть) безголов'я. См. Гибель. [Сказав це собі на згубу (Звин.). А, пагуби на тебе немає (Звин.). Нам на здоров'я, а тобі на безголов'я (Номис)]. Согнуть кого в три -бели - в дугу зігнути кого. Он как-будто стремится к своей -бели - він наче сам шукає собі згуби.

* * *

1) поги́бель, -лі, заги́бель; ( пагуба) згу́ба, диал. загу́ба; (несчастье, беда) безголо́в'я, безголі́в'я; (смерть, конец) заги́н, -у

2) ( множество) бе́зліч, -чі; си́ла, си́ла-силе́нна, ги́бель, ги́біль

причіпка, зачіпка, приклепка, прикліп (-лепу), напасть.

* * *

Пустяковый пустий, пустяковиний, (ничтожный) нікчемний, (незначительный) незначний, неважний, аби-який, сякий-такий, (маленький) дрібний. [Я пам'ятаю все, все до найменшого, незначного, пустого (Ворон.). Сяка-така напасть, та спати не дасть (Ном.)]. -ковое дело - пуста справа, пусте діло. -тячный человек - пуста людина, (ничтожный) нікчемна людина.

* * *

см. пустяковый

нападать и напасть нападати, нападати, понападати. [За ніч нападало багато снігу (Київщ.). Після бурі такого багато нападало в саду груш та яблук (Сл. Гр.)].