Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

досада

  • 1 досада

    досада (ум. досадонька), докука, нуда; озлість (р. озлости), пересердя. [Ой, де-б я, де-б я із досадоньки пішла! Аж нуда пориває (досада берёт) дивитися на таку роботу. Кульбашного взяла озлість. Хтось навіть аж плюнув з пересердя]. Какая досада - яка шкода! С досадой - досадливо, з серцем. Причинять досаду кому - досадувати кого. [Пані- матка і та мене досадує хвалами (Куліш)]. Почувствовать досаду - задосадувати. [А він так задосадував, що задумав собі смерть зробити]. Досада разбирает - досада бере, забирає, нуда пориває, досадно стає кому. Подавлять досаду - здавлювати своє серце (Васильч.).
    * * *
    доса́да, доку́ка, нуда́; (раздражение, неудовольствие) при́крість, -рості, о́злість, -лості, пересе́рдя

    \досада берёт (разбирает) кого́ — доса́да бере́ (забирає) кого, доса́дно стає́ кому́

    Русско-украинский словарь > досада

  • 2 назола

    (грусть) смуток (-тку), сум (-ку), журба; (досада) досада. В -лу кому - на злість (на прикрість) кому.
    * * *
    диал.
    1) (тоска, печаль) ту́га, сму́ток, -тку, журба́; ( досада) доса́да
    2) ( о навязчивом человеке) сльота́ (разг.), зола

    Русско-украинский словарь > назола

  • 3 брать

    1) брати, сов. узяти. [Бери, що дають. Скільки брато грошей?]. Берущий (только как сущ.) - браха, взяха, взяхар (р. -ря). [Будеш даха (дахар), будеш і браха (взяхар)];
    2) (б. много) набиратися. [Не набирайся - важко буде нести];
    3) забирати. [Він мене з собою забірає];
    4) приймати. [Чотири карбованці даю за таке нікчемне теля, ще й не хоче! Приймай гроші!];
    5) побирати. [Не говорив нікому, відки гроші побирає];
    6) (б. часть зерна за помол) мірчити (гал.);
    7) (б. в жёны) дружити собі, брати за себе. [Гарну дівчину він собі дружить. Хлібороби опанували замки, брали за себе панських жінок, мов тих сабинянок. (Куліш)];
    8) (б. верх) брати гору, перемагати, горувати, запановувати над чим. [Бере баба над козаком гору. Форма перемагає у Сидора Твердохліба (Єфр.). Горують негарні інстинкти. Пам'ять запанувала над картинами уяви (Франко)];
    9) (б. взятки) хабарювати, хапати (брати) хабарі, драти, дерти, хап[в]турувати. [У поліції деруть і з живого, і з мертвого];
    10) (б. в долг, взаймы) позичати, позичатися, брати на-бір (на-борг), в позику, боргувати. [Пішов чумак до шинку боргувати горівку]. Б. в счёт сомнительных будущих благ - брати на зелений овес. Б. в счёт работы - брати на відробіток;
    11) (б. землю в аренду на один посев) - (редко) купувати. [На пшеницю землю в пана купили];
    12) (б. тайком) викрадати. [Викрадає в тебе Харитина гроші і Денисові віддає]:
    13) (б. заказанное, заплатив деньги) викупляти;
    14) (б. на крючок (дверь, окно)) защіпати, закидати на защіпку;
    15) (б. безжалостно имущество в уплату долга, штрафа) грабувати. [На селі лемент, плач - за викуп грабують];
    16) (б. начало) зачинатися. [Наша річка зачинається десь дуже далеко];
    17) (досада, злость берёт) досада, злість пориває;
    18) (б. чью сторону) ставати на чиємусь боці, прихилятися до кого. [В спірці з Грицьком більшість до старшого брата прихилялась (Грінч.)];
    19) (б. в свидетели) брати за свідка;
    20) (б. за основание, в качестве чего) засновувати на чому, класти чим. [Як-би він тільки заснував свої праці на поважних наукових джерелах. Провідною думкою своїх нарисів кладу принцип громадського слугування письменства народові (Єфр.)];
    21) (б. приступом) добувати що й чого. [Довго бушувала сірома, хотіла вже замку добувати, та гармат побоялася (Куліш)];
    22) (об инструменте, орудии, огне) брати, няти, нятися. [Коса не бере - погострити треба. Твоєї шиї міч не йме. Мокрого поліна вогонь не йметься]. Гребень не берёт - гребінець не вчеше;
    23) (ружьё берёт ниже цели) рушниця низить. (Прич.) браний и братий. [У їх невістка молода, торік брата].
    * * *
    1) брати; (грибы, ягоды) збира́ти; (крепость, город) здобува́ти
    2) (отнимать, поглощать, требовать) забира́ти
    3) (преодолевать) бра́ти, дола́ти

    Русско-украинский словарь > брать

  • 4 невольный

    1) (несвободный) невільний, без волі. Гость - -ный человек, - где посадят, тут и сядет - гість - невільник: де посадять, там і сиди (Номис);
    2) (подневольный) підневільний, поневільний, приневільний, невільний, (вынужденный) силуваний, (принудительный) примусовий. -ный брак - поневільний (силуваний, примушений) шлюб; срв. Насильный. -ная работа - підневільна (приневільна, силувана, примусова) праця, праця з примусу;
    3) (действующий без намерения; непроизвольный) мимовільний, несамохітні[и]ий, (неумышленный) невмисний, ненавмисний, незумисний. [Свою мимовільну дрож він складав на змучене і ослаблене тіло (Франко). Мимовільна усмішка (Крим.). Несамохітний рух (Корол.). Невмисна хиба (Куліш). Моє становище незумисного підглядача здалося мені не зовсім зручним (Корол.)]. -ный вздох - мимовільне зідхання. -ная досада - мимовільна досада. -ный свидетель - мимовільний свідок.
    * * *
    1) неві́льний; ( случайный) мимові́льний

    \невольныйая ложь — неві́льна брехня́

    \невольныйый свиде́тель — мимові́льний свідок

    2) (непроизвольный) мимові́льний; ( бессознательный) несвідоми́й, позасвідо́мий

    \невольныйое движе́ние — мимові́льний (несвідо́мий, позасвідомий) рух

    \невольныйый вздох — мимовільне зітха́ння

    3) ( вынужденный) ви́мушений, мимові́льний

    \невольныйая поса́дка самолёта — ви́мушена (мимовільна) поса́дка літака́

    Русско-украинский словарь > невольный

  • 5 проглядывать

    I. проглядеть
    1) (пробегать глазом) переглядати, переглянути и перегле[я ]діти, проглядати, проглянути, передивлятися, передивитися, продивлятися, продивитися що; см. Просматривать, Просмотреть 1. Прогляди счёт - переглянь, проглянь, продивись рахунок;
    2) что (пропускать, не заметив) - недоглядати, недоглянути и недогле[я]діти, недодивлятися, недодивитися чого, проминати, проминути, проґавити що; см. Просматривать, Просмотреть 2;
    3) (насквозь) проглядати, прогледіти, проглянути, (о мн.) попрогледжувати що, прогледітисд: крізь що, продивлятися, продивитися у що, (с отрицанием) чого. [Ой гаю-ж, мій гаю, густий, - не прогляну (Чуб.). Така гущиня, що й прогледіть не можна (Черн. г.). Усі вікна попрогледжувала (Г. Барв.). Хотіла продивитись їй у душу (Мирн.). Небо синє, чисте, - не продивитись його глибини (Мирн.)];
    4) -деть на кого, на что (известн. время) - продивитися на кого, на що якийсь час; см. Просмотреть 3 (под Просматривать). [Цілий вечір продивився на зорі];
    5) -дывать, -деть глаза - видивляти, видивити очі. [Очі видивила, виглядаючи (Свидн.). І ходив він, і стежив він, очі видивляв (Гр.-Григ.)].
    II. проглянуть (выглядывать) проглядати, проглянути, виглядати, виглянути, прозирати, прозирнути, (о солнце ещё: сквозь тучи) вискалятися, вискалитися, вис[ш]кирятися; вис[ш]киритися. [І блідий місяць на ту пору з-за хмари де-де виглядав (Шевч.). У темному волоссі прозирає срібло (Грінч.). Із хмари прозирнуло сонце (Куліш). То хмарно, то вискириться сонце (Вовч. п.). То дощ, то вискалиться]. Луна -нула из-за облака - місяць прозирнув (про[ви]глянув) з-за хмари. Досада -вает в его словах - досада прозирає з його слів.
    * * *
    I несов.; сов. - прогляд`еть
    1) ( просматривать) перегляда́ти, перегля́нути и перегля́діти и поперегляда́ти, прогляда́ти, прогля́нути, передивля́тися, передиви́тися и попередивля́тися, продивля́тися, продиви́тися
    2) (что - несов.: не заметить) недогля́нути, недогля́діти (чого, що), недоба́чити (чого); ( пропустить) пропусти́ти, промину́ти (що)
    3) (несов.: глядеть в течение определённого времени) диви́тися [ці́лу годи́ну], продиви́тися

    прогляде́ть [все] глаза́ — ви́дивити [всі] о́чі

    II несов.; сов. - проглян`уть
    прогляда́ти, прогля́нути, прозира́ти, прозирну́ти

    Русско-украинский словарь > проглядывать

  • 6 досадование

    досадування, досада.
    * * *
    доса́дування, доса́да

    Русско-украинский словарь > досадование

  • 7 душить

    1) (давить) душити кого, давити, (о многих = передушить, передавить) видушувати, видавлювати, сов, видушити, видавити. [Тхір видушив усі курчата. Кашель душить (давить)];
    2) (угнетать, терзать) душити, давити, гнобити кого. [Ляхи душили (гнобили) Україну. Досада давила];
    3) (тушить) тушкувати (редко - душити). Душё[о]ное мясо - душенина, тушковане м'ясо;
    4) (духами) напахувати. Надушить - напахати, (зап.) перфумувати, наперфумувати. Надушенный - напаханий, напаханий пахощами, (зап.) наперфумований. [Затулила носа напаханою пахощами хустиночкою (Неч.-Лев.)];
    5) (издавать, запах) душіти, дхнути. [Перцем так і душить (М. Вовч.). Горілкою дхне].
    * * *
    I
    1) ( убивать) души́ти, заду́шувати
    2) ( затруднять дыхание) души́ти, дави́ти, стиска́ти, ти́снути
    3) (перен.: подавлять, угнетать) души́ти, приду́шувати
    II
    ( духами) напа́хувати, души́ти

    Русско-украинский словарь > душить

  • 8 зло

    I. сущ.
    1) зло (р. зла), лихо (-ха), лихе (р. лихого), (редко) худо (-да). [Ну, брате, - кажуть: як ти жив? добро чи зло робив? (Гліб.). Люди не однаково розуміють добро і зло, правду і неправду (Наш). Хто сіяв зло, той пожинав скорботу (Куліш). Піп людей карає, а сам лихо робить (Номис). Романе! лихим живеш, литвином ореш (Номис). Я їм добра не зичу, худа не мислю (Чуб. V)]. Делать зло - лихо коїти, чинити, учинити (сделать) кому, (образно) лихо кувати кому. Ом сделал страшное зло - він вчинив (зробив, скоїв) страшне лихо. Желать зла кому - мислити зло кому, бажати (зичити) лиха кому. На зло научать кого - на лихо вчити кого. Употреблять во зло - вживати на зле що, зловживати що; см. Злоупотреблять. Считаться за зло - йти (вважатися) за зле;
    2) (беда) лихо, біда, (неожид.) лиха година; см. Беда. Общественное зло - громадське лихо. Рабство есть величайшее из зол - рабство - це найгірше лихо (зло). Из двух зол выбирай меньшее - котре лихо меншеє те й вибирай. Постигло зло кого - спіткало лихо кого, побила кого лиха година. Как на зло (на беду) - як на зло, як на ту пеню, як на те. [Як на ту пеню й мати приходять (Сл. Гр.)]. Избежать зла - уникнути, втекти лиха (біди). Уйти от зла - втекти від лиха (біди). Вещать зло - лихо (біду) віщувати кому;
    3) (злость) злість (-ости). На зло (делать) - на збитки, на злість, на прикрість, на пеню, на капі[о]сть, (на перекор) навкір, навкірки, наперекір, насукір кому (чинити). [Це він на збитки отак робить (Кам. п.). На злість моїй жінці нехай мене б'ють (Приказка). Усе на капость робить (Сл. Гр.)]. Зло взяло меня - зазлісно мені стало, люто зробилося мені. Сорвать зло на ком - зігнати сердце (оскому) над ким на кому. [Щоб над ким-небудь серце своє зігнати (Квітка)]. Со зла - зо-зла, зі-зла, з серця, з пересердя. [Трохи з серця не сказивсь (Стор.)].
    II. нрч.
    1) (злостно) люто, злісно, зло[і]сливо, зо-зла; (плохо) зле; срвн. Злобно, Жестоко. Зло раскритиковали его книгу - злісно розкритикували його книгу. Он зло (плохо) обращается с людьми - він зле поводиться з людьми;
    2) (ретиво) завзято. Зло браться за что - завзято братися до чого.
    * * *
    I сущ.
    1) зло; ( беда) ли́хо, біда́
    2) (досада, злость) злість, род. п. зло́сті, зло

    со зла — спересе́рдя, із (зі, зо, від) зло́сті, зі зла

    II нареч.
    зло; зо́зла; ли́хо; злі́сно, злости́во; серди́то; лю́то

    зло пошути́ть над кем — зло (зле, недо́бре) пожартува́ти над ким

    Русско-украинский словарь > зло

  • 9 изливаться

    излиться литися, зливатися, злитися, ллятися, зіллятися, виливатися, вилитися и виллятися; спливати, спливти. [Мати любить дитину, і ця любов виливається на дитину повною мірою (М. Грінч.). Вчора зіллявся над нашим селом великий дощ (Звин.). Під образами горіла лямпадка; святочний настрій спливав з богів (Коцюб.)]. -литься на кого (о гневе, досаде и т. п.) - вилитися на кого, (разразиться) окошитися на кому. [Захаркові не випадало споритися з панією, досада його окошилася на Оксані (Крим.)]. Её печаль -валась в жалобах на судьбу - її журба виливалася (вимовлялася) гіркими жалями на долю.
    * * *
    несов.; сов. - изл`иться
    1) вилива́тися, ви́литися, -ллюся, -ллєшся и ви́ллятися, -ллюся, -ллєшся; ( проливаться) пролива́тися, проли́тися, -ллє́ться и пролля́тися, -ллє́ться; ( разливаться) розлива́тися, розли́тися, -зіллє́ться и розілля́тися, -ллє́ться; ( вытекать) витіка́ти, ви́текти, -тече
    2) перен. вилива́тися, ви́литися, злива́тися, зли́тися, розлива́тися, розли́тися

    \изливаться ва́ться в выраже́ниях благода́рности — уклі́нно дя́кувати, розсипа́ти подя́ки

    Русско-украинский словарь > изливаться

  • 10 обида

    образа, у[в]раза и ураз (м. р.), кривда, (ум. кривдонька, -дочка, кривдиця, уразка), покривда, напасть (-сти), обижа (-жі), оскорбнота. [Сокіл не дасть гнізда в обижу (Рудан.). На нас оскорбнота - ми робили, а нам не заплачено (Вол. г.)]. Жестокая, кровная -да - тяжка образа, кривда. Кровавая -да - кривава образа, ураза. В -ду давать - в образу (кривду) пускати. Не дать себя в -ду - не дати себе скривдити. Нанести, причинить -ду кому - скривдити, покривдити кого, кривду заподіяти (вчинити) кому. Творить -ды - напастувати на кого. Считать за -ду - вважати за образу, кривду. Выносить -ды - кривду терпіти. Не в -ду вам будь сказано - не ображаючи вас скажу.
    * * *
    обра́за, ура́за; оби́да; ( несправедливость) кри́вда; ( досада) при́крість, -рості

    Русско-украинский словарь > обида

  • 11 огорчение

    жаль (-лю), смуток (-тку), скорбота, гризота, прикрість (-рости). Причинять -ния кому - завдавати кому прикростей (жалю, туги, скорботи), чинити кому прикрості, робити кому гризоту. [Та не роби гризоти, моєму серденьку скорботи].
    * * *
    засму́чення; (досада, горечь) при́крість, -рості, гіркота́, жаль, -лю и -лю́ сму́ток, -тку; ( горе) го́ре; ( боль) біль род. п. бо́лю

    Русско-украинский словарь > огорчение

  • 12 охватывать

    охватить
    1) (обнимать) обхоплювати, обхопити кого, що, обні[ій]мати, об(ій)няти, понімати, по(й)няти, осягати, осяг(ну)ти кого, що, (о)повивати, (о)повити. [Що то за цивілізація була, коли вона осягла тільки саме панство (Куліш)]. Это дерево не -тить руками - цього дерева не обхопиш руками. Зараза -ла весь город - пошесть усе місто обхопила. Этот период -вает несколько десятилетий - ця доба обіймає кілька десятиліттів. Пламя мигом -ло всё здание - полум'я враз поняло (обхопило) ввесь будинок. -ла прохлада - обняло холодком (прохолодило) кого. Истома -вает - млості беруть кого, млосно стає кому. -тить глазом - оком (за)сягати, за)сяг(ну)ти, зсягати; зсягнути оком, запосягти, захоплювати, захопити оком, зглянути оком, скидати, скинути оком. [Скільки можна було засягти оком на всі боки. Пшениці такий лан, що й оком не зглянеш]. -тить (постичь) умом, мыслью - збагнути, засягти що (розумом, думкою);
    2) (о чувствах, сне, дремоте и т. п.) понімати, поняти, обнімати, обняти, брати, взяти кого, (перен.) (о)повивати, (о)повити, о(б)гортати, о(б)горнути, окривати, окрити, поривати, порвати кого. [Радощі душу мені обнімали (Грінч.). Поняли його жалощі до тих нещасливих. Чогось і мене вже страх бере. Обгорнула мене самота. Горе тяжке оповило його. Мене пориває досада. Недобре почування окрило їй душу]. Грусть, тоска, жаль -вает кого - сум, туга, жаль понімає, бере, посідає кого. -ла зависть кого - заздрощі вхопили кого, завидки взяли кого, заздрість поняла кого. - ла страсть кого - жага (пристрасть) вхопила, поняла, взяла кого;
    3) (окружать) оточувати и оточати, оточити кого, що, ким, чим. См. Окружать, Облегать; (перехватать) перемацувати, перемацати, перелапувати, перелапати. Всё в лавке -тает, а ничего не купит - усе в крамниці перемацає, а нічого не купить. Охваченный - обхоплений, обнятий, по(й)нятий. -ный ужасом - понятий жахом.
    * * *
    несов.; сов. - охват`ить
    2) (окружать, опоясывать) охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; ( окружать) ото́чувати, оточи́ти; ( облегать) обляга́ти, облягти
    3) (обволакивать, окутывать) охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; ( обнимать) пойма́ти, пойня́ти, обійма́ти, обійня́ти, обніма́ти, обня́ти, поніма́ти, поня́ти; ( окутывать) огорта́ти, огорну́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, сповива́ти, спови́ти; (осаждать - о чувствах, мыслях) перейма́ти, перейня́ти, обляга́ти, облягти́, окрива́ти, окри́ти; (о чувствах, сне) бра́ти, узя́ти (ві́зьме), забира́ти, забра́ти; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти
    4) (постигать) осяга́ти, осягну́ти и осягти́, засяга́ти, засягну́ти и засягти́, охо́плювати, охопи́ти; (несов.: постичь) збагну́ти
    5) (включать в свой состав, вовлекать в круг действия чего-л.) охо́плювати, охопи́ти
    6) воен. охо́плювати, охопи́ти

    Русско-украинский словарь > охватывать

  • 13 прискорбие

    жаль (-лю), скорбота, сум (-му), прикрість (-рости), досада. С -бием - з жалем С душевным -бием - з великим (з сердечним) жалем. К -бию моему - на превеликий мій жаль, на превеликий мені жаль.
    * * *
    жаль, род. п. жа́лю и жалю́, сум, -у; ( скорбь) скорбо́та

    Русско-украинский словарь > прискорбие

  • 14 против

    I. Противу, нар. навпроти, навпроть, насупроти. [Сказав пан, що приїде, щоб виїхали навпроти (Козелец.). Безглуздо хочуть вас до шлюбу потягти, а ви не кажете ні слова навпроти (Самійл.). Та не йдіть бо навпроть (Київ.). А легенький насупроти вітер несе з холодком пахощі степової рослини (Мирн.)].
    II. предл. с род. пад.
    1) проти, навпроти, напроти(в), супроти(в), насупроти(в), (визави) просто, напросто кого, чого. [Хлопці стояли один проти одного (Н.-Лев.). Я сів на бульварі напроти будинку (Коцюб.). Супротив двора та твоя кума (Чуб.). Хата його стоїть просто церкви (Борз.). Просто Зінька сидів зовсім білий дід (Грінч.). Напросто Лаговського містився за столом грецький консул (Крим.)]. Я живу -тив - я живу просто церкви. Поставить что -тив огня - поставити що попри огонь, просто огню. -тив неба на земле - просто (проти) неба на землі;
    2) проти, супроти(в) кого, чого; (вопреки) всупереч кому, чому; на кого, на що. [Проти насильства боронюся я (Грінч.). Супротив його ніхто не встоїть (ЗОЮР. І.). І досада уперше ворухнулась в мене в серці супроти нього (Л. Укр.). Добре нам відомо, як тобі Бог помагає на всякого ворога (Куліш)]. -тив воли, желания - проти волі, мимо волі, проти бажання, всупереч бажанню, нехотячи, наперекір, через силу. Делать против ч.-л. желания - іти на супереки а ким. -тив убеждения, совести, чести - проти переконання, совісти (сумління), чести, всупереч переконанню, совісті (сумлінню), честі. -тив течения - проти води, устріть води. [Чи легше тягти проти води, чи за водою (Гр. І.)]. - тив солнца - навпаки сонця. [Вулицями обходила навпаки сонця (Квітка)]. Ошибка -тив языка, грамматики - помилка проти (супроти) мови, проти (супроти) граматики. Я -тив этого - я проти цього, я противний цьому. Это -тив закона - це проти закону, це противно законові. Лекарство, средство -тив лихорадки, насморка - ліки проти пропасниці, проти нежитю и на пропасницю, на нежить. Помощь -тив кого - поміч проти кого и на кого. [Запобігав їх помочи на Шведа (Куліш)]. Выступить, идти -тив неприятеля, войной -тив кого - вирушити, іти проти ворога и на ворога, війною на кого. Болезнь ваша -тив его болезни ничего не значит - хвороба ваша проти (супроти) його хороби нічого не варта.
    * * *
    1) предл. с род. п. про́ти (кого-чого); ( напротив) навпро́ти, напро́ти, супроти́ и супро́ти (кого-чого)
    2) (предл. с род. п.: вопреки) про́ти (кого-чого), всу́переч (кому-чому); (вопреки воле, желанию) ми́мо
    3) в знач. сказ. про́ти

    Русско-украинский словарь > против

См. также в других словарях:

  • ДОСАДА — ДОСАДА, досады, мн. нет, жен. Чувство раздражения и неудовольствия вследствие неудачи, обиды или какой нибудь неприятности. «Руслан, досаду в сердце кроя, грозит ей молча копием.» Пушкин. Такая досада мне на него! Он даже заплакал от досады.… …   Толковый словарь Ушакова

  • досада — См. неприятность... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. досада гнев, неприятность, недовольство, неудовлетворение; раздражение, неудовлетворенность, неудовольствие,… …   Словарь синонимов

  • досада — жестокая (Короленко); ревнивая (Майков); холодная (Надсон) Эпитеты литературной русской речи. М: Поставщик двора Его Величества товарищество Скоропечатни А. А. Левенсон . А. Л. Зеленецкий. 1913. досада Бешеная, великая, видимая, внутренняя,… …   Словарь эпитетов

  • ДОСАДА — ДОСАДА, ы, жен. Чувство раздражения, неудовольствия вследствие неудачи, обиды. Д. берёт кого н. С досады чуть не плачет. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • досада — досада. досадовать. досадный. досадно. с досадой. раздосадовать. | досадливый (# жест). обидный (# недосмотр). обидно …   Идеографический словарь русского языка

  • досада — • бешеная досада • большая досада • великая досада • горькая досада • жгучая досада • крайняя досада …   Словарь русской идиоматики

  • досада — сущ., ж., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего? досады, чему? досаде, (вижу) что? досаду, чем? досадой, о чём? о досаде 1. Если вы испытываете досаду, значит, вы раздражены, огорчены или недовольны тем, что что либо получилось не так, как… …   Толковый словарь Дмитриева

  • досада — др. русск. досада iniuria, ὕβρις , русск. цслав. досадити, досаждати, сюда же досадный (ср. Гоголь: досадные волосы докучающие, досаждающие волосы ). Из до и садить; ср. нем. jemandem zusetzen приставать, досаждать к. л …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • досада берет — жаль, жалко, жалость берет Словарь русских синонимов. досада берет нареч, кол во синонимов: 4 • досада берёт (1) • жалко (28) • …   Словарь синонимов

  • Досада — ж. Чувство неудовольствия, раздражения, вызванное неудачей, обидой и т.п. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • досада — досада, досады, досады, досад, досаде, досадам, досаду, досады, досадой, досадою, досадами, досаде, досадах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …   Формы слов

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»