(о+многих)

оставить лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, облишати, облишити, кидати, кинути, покидати, покинути, (з)оставляти, (з)оставити, (о)пускати, (о)пустити кого, що, попускатися, попуститися чого, кидатися, кинутися чого, (о многих) позалишати, пооблишати, покидати, позоставляти. -вьте меня одного - (за)лишіть мене самого. -вьте меня в покое - дайте мені спокій. Он -вил детям большое наследство - він залишив велику спадщину дітям. -вить за собою, позади себя кого - лишити кого позад себе, випередити кого. Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление - він лишив по собі гарний спомин, гарне вражіння. Не -вил и следа - не (за)лишив і сліду, і сліду не кинув. -вляю это на ваше попечение - припоручаю це вам. -вить что при спешном бегстве - відбігти чого. Он -вил город и уехал в деревню - він покинув місто і поїхав на село. -вить службу, должность - (по)кинути службу, покинути служити и покинути хазяїна, уступити(ся) з служби. -вить службу у кого - відійти від кого, покинути кого. [На жнива Антін одійшов од жида (Кониськ.). Чого-ж ти кидаєш мене, году не добувши?]. -вить свет - покинути світ, зійти з світу, переставитися. -вить мир - то же и відійти від (грішного) світу. Он не -вляет его ни днём, ни ночью - він не покидає його ані вдень, ні вночі. Он -вил по себе жену и детей - він покинув (залишив, зоставив) по собі жінку й дітей. Счастье -вило его - доля (по)кинула його. Ещё не -вило счастье - ще не вмерла доля. Силы -вляют его - сили кидають (покидають, опускають) його. -вить без призора, без попечения, в пренебрежении - занехаювати, занехаяти, занехати, занедбувати, занедбати, замітувати, знехтувати що, (о многих) позанехаювати, позанедбувати, позамітувати. -ть что-л. в полном пренебрежении - упосліджувати, упослідити що. -вить на произвол судьбы - покинути (зоставити, лишити) на призволяще. Не на кого -вить дом - ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. -вить без внимания - поминути (лишити) без уваги що, не звернути уваги, не вважити на що, обминути, поминути що, (ирон.) в комені записати. Не -вьте меня вашею милостью (советом) - не забудьте (не поминіть) мене вашою ласкою (порадою), не позбавте мене вашої ласки (поради). Не -вьте меня без ответа (уведомления) - не відмовтеся мені відповісти (мене повідомити). -вить своё намерение, мысль - покинути свій намір, свою думку, відмовитися від свого наміру, від своєї думки, кидатися, кинутися свого наміру, своєї думки. -вить помышление о чём - покинути думати про що, спустити що з думки. [Не міг Шевченко спустити з думки кріпацьку неволю (Єфр.)]. -вить на чьё благоусмотрение - лишити, дати кому на добру волю, до вподоби. -вляя в стороне что-л. - полишаючи, поминаючи що. -вить без последствий - залишити без наслідків. -вить (дурную) привычку - покинути, закинути (погану) звичку, кинутися (поганої) звички. [Давно вже пора закинути звичку звати народом тільки селян-хліборобів (Єфр.)]. Оставь эту дурную привычку - покинь цю звичку погану. - вить примету - лишати прикмету, на признаку давати. [Віти тернові рубайте, на шляху покидайте, мені на признаку давайте (Дума)]. -вить в наследство кому - відказувати, відказати, приказувати, приказати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка)]. -ть кому по духовному завещанию - відписувати, відписати кому и на кого що. [Відписала на їх і хату, і ґрунт, і поле (Конис.)]. -вить себе, у себя, за собою, для себя - взяти собі, на себе. [Громада не дозволила землі продавати, а взяла на себе (Грінч.)]. -вить кого в живых - лишити кого при життю. -вим это - облишмо це, (по)киньмо це, залишімо це. Оставь! оставьте! - облиш! облиште! (по)кинь, (по)киньте! Оставь, надоело! - годі, обридло! -вьте его! - не руште! не займайте його! -вить за собой право - застерегти собі право. -вить до начала будущего лета - на залітки зоставити. -вить кого в дураках, с носом - пошити кого в дурні, на сухеньке вивести кого, візка кому підвезти, (гал.) облазнити кого. Оставленный - (за)лишений, полишений, облишений, (по)кинутий, (з)оставлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ост`авить

перегрызть перегризати, (о мног. или во многих местах) поперегризати що чим. [Добрі зуби і камінь перегризуть (Ном.)]; (орехи, семечки) перелущити, полузати, полущити (горіхи, насіння). Мы все сухари -ли - ми всі сухарі пере[по]гризли. Перегрызенный - перегризений; поперегризаний, поперегризуваний.

* * *

несов.; сов. - перегр`ызть

1) перегриза́ти, перегри́зти и поперегриза́ти; (несов.: семечки, орехи) полуза́ти, полу́щити, перелу́щити, полу́скати, перелу́скати

2) (кусать, загрызать всех, многих) загриза́ти, позагриза́ти

I. -ся, перекачать, -ся

1) (воду, вино и т. п. насосом) перекачувати, -ся, перекачати, -ся, перепомповувати, -ся, перепомпувати, -ся;

2) (всех на качелях) сов. перегойдати, -ся, переколихати, -ся.

II. -ся, перекачнуть, -ся (переклонить, -ся) перекачувати, -ся, перекачнути, -ся, перехитувати, -ся, перехитнути, -ся; перехиляти, -ся, перехилити, -ся, переважувати, -ся, переважити, -ся. Перекачиваться, несов. -

1) (колебаться) коливатися, хилитатися;

2) см. Переваливаться.

* * *

1) перека́чувати, перекача́ти

2) (на качелях всех, многих) перего́йдувати, перегойда́ти

3) (подкидывать на руках всех, многих) кача́ти, покача́ти и перекача́ти

и Перерезывать перерезать

1) перерізати, перерізувати, перерізати, перетинати, перетяти и перетнути, (перекроить) перекраювати, перекраяти, (хлеб и т. п. на части, на куски) перекроювати, перекроїти, перебатовувати, перебатувати що; (быстрыми движениями) перечикрижувати, перечикрижити, сов. перечикати, перечикнути що, (во множ.) поперерізати, поперетинати, поперекраювати и т. д. кого, що. [Така шабля, що на що наставиш, так і перетне (Манж.). Перечикала шийку курчаті (Ос.)]. -зать верёвку, ремень (верёвки, ремни) - перерізати, перетяти (перетнути) мотуз, ремінь, поперерізати, поперетинати мотуззя, реміння. -резать хлеб пополам - перерізати, перекраяти, перекроїти, перебатувати хліб надвоє;

2) (изрезать) порізати. Травой все ноги -зал - травою (геть) чисто ноги порізав;

3) порізати, вирізати, повирізати и -різувати (всіх). [Порізала всіх качок. Геть виріжем вражих ляхів, геть що до одного (Нар. пісня)];

4) (о реке, овраге: прорезать) перерізати и перерізувати, перерізати, перетинати, перетяти, переймати, пере(й)няти, (во многих местах) поперерізати, поперетинати, попереймати що. [Невеличка іскорка довгою стрілою перетяла увесь степ (Мирн.)]. -зать путь, дорогу кому, -зать кого - перетинати (перетяти), перерізати (перерізати), (перехватить) заскочити путь, дорогу кому, переймати (перейняти), перебігати (перебігти) кого. Срв. Преграждать. [До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можна і по-під тином. Заскочимо, кажуть, тобі на Дніпрі всі переправи і не пустимо в Крим без бою (Куліш)]. Перерезанный - перерізаний, перетятий, перекраяний и т. д.; (прорезанный во мног. местах) поперерізуваний, поперетинаний. [Країни недоступними болотами поперетинані (Куліш). Травичка поперерізувана стежками (М. Вовч.)].

* * *

несов.; сов. - перерез`ать

1) перері́зувати и переріза́ти, перері́зати и поперері́зувати и попереріза́ти; ( пересекать) перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти и поперетина́ти; (несов.: изрезать) порі́зати; (разрезать, пересекать) перекра́ювати, перекра́яти, (несов.: резким движением) перечикри́жити

2) (несов.: зарезать всех, многих) порі́зати, ви́різати, повирі́зувати, повиріза́ти, перері́зати

подбежать (к кому, к чему) підбігати, підбігти, (подоспеть) надбігати, надбігти, (о многих) попідбігати, понадбігати (до кого, до чого). [Брат піший піхотинець за кінними біжить-підбігає (Дума). Надбіг другий вовк і з живого ще теляти вирвав шматок м'яса (Коцюб.)]. -ть под что - підбігати, підбігти, (о многих) попідбігати під що.

* * *

несов.; сов. - подбеж`ать

коптиться закапчиваться) задимлюватися, задимлятися (сов. задимитися, задиміти, о многих - позадимлюватися), закурюватися (сов. закуритися, закуріти, о многих - позакурюватися), закопчуватися (сов. закоптитися). Картины очень задымели - картини дуже позадимлювалися (задиміли, позакурювалися, закуріли, позакопчувалися).

оскоромить скоромити, оскоромлювати, оскоромити, (о многих) поскоромити, пооскоромлювати. -ться - скоромитися, оскоромлюватися, оскоромитися, (о многих) поскоромитися, пооскоромлюватися. Оскоромленный - оскоромлений, пооскоромлюваний.

1) астр., матем., техн., физ. (углубление, отверстие) комі́рка; ( отдельное звено) елеме́нт; ( звено - обычно) ла́нка

- бистабильная ячейка

2) вчт, техн. (отверстие среди многих, расположенных на одной плоскости) чару́нка

- релейная ячейка

1) астр., матем., техн., физ. (углубление, отверстие) комі́рка; ( отдельное звено) елеме́нт; ( звено - обычно) ла́нка

- бистабильная ячейка

2) вчт, техн. (отверстие среди многих, расположенных на одной плоскости) чару́нка

- релейная ячейка

вчт; техн. яче́йка (отверстие среди многих, расположенных на одной плоскости)

I. одружіння, шлюб. [Давнішими часами на Україні цивільне одружіння було правне. За імператора Лева Мудрого шлюб без вінчання в церкві оголошено було незаконним]. Вступать, (сов. -пить) в брак, сочетаться -ком - дружитися (сов. одружитися), братися (сов. побратися, понятися з ким), шлюб брати, (сов. взяти), стати дружиною з ким. Сочетать -ком - одружити, пошлюбити, в закон увести, (о многих поодружувати). Б. гражданский - цивільне одружіння, цивільний шлюб. Жить без оффициального -ка - жити на віру.

II. Брак -

1) брак (р. -ку); вибірки, покидьки. [Гарні грушки повибірали, а мені брак покинули. Такому покупцеві не варт гарного краму показувати, йому й вибірки годяться];

2) см. Бракование, браковка.

* * *

ввалиться

1) увалювати, увалити, увалюватися, увалитися, вкидатися, вкинутися, упадати, упасти в щось. [Увалився у санки. Всі так і ввалили в хату]; (насильно) втиритися, (о многих) повтирюватися, всунутися. [Всунувсь у чужу хату];

2) (о глазах, щёках и т. п.) запасти, запастися, позападати, опасти, впасти. Глаза, щёки ввалились - очі, щоки повтягало, позатягало кому-неб.; очі, щоки запали, запалися, позападали. Ввалившийся (глаз, щека) - запалий, ямкуватий. [Запалі (позападалі) очі].

* * *

несов.; сов. - ввал`иться

1) ува́люватися, ували́тися

2) (о глазах, щеках, боках) запада́ти, запа́сти и позапада́ти, запада́тися, запа́стися и позапада́тися, ува́люватися, ували́тися, впада́ти, впа́сти

-ртеть, -рнуть ввертати, ввернути, увертіти, вкручувати, вкрутити, (о многих) - повкручувати, (ввинчивать) - ушрубовувати. Ввернуть слово - ввернути, вкинути, прикинути слово (слівце). Ввернуть крючок - загнути карлючку, закрутити (заплутати) справу.

* * *

несов.; сов. - вверн`уть

1) укру́чувати, укрути́ти и мног. повкру́чувати, уві́рчувати, уверті́ти, повві́рчувати

2) ( к месту вставлять слово) укида́ти, уки́нути, докида́ти, доки́нути; уверта́ти, уверну́ти

вваживать, ввесть вводити, ввести, (о многих) повводити, заводити, завести, впроваджувати, впровадити, запроваджувати, запровадити. Вводить, ввести закон - запроваджувати, запровадити, заводити, завести закон. Вводить, ввести в жизнь - запроваджувати, запровадити до життя, переводити, перевести у життя. Вводить, ввести закон в силу, в действие - надавати, надати сили, чинности якомусь законові. Вводить, ввести (в грех, искушение, ошибку) - призводити, призвести кого до гріха, до спокуси, до помилки, підводити, підвести, на гріх. Вводить, ввести в заблуждение - навівати, навіяти помилку, вводити, ввести в оману, омиляти, омилити, змиляти, змилити кого. Вводить, ввести в соблазн - спокушати, спокусити, зраджувати, знадити, вести (привести) до спокуси. Вводить, ввести в убыток - доводити, довести до втрати, до шкоди. Вводить в обман - дурити кого, обдурювати кого, впроваджувати в обман. Вводить, ввести во владение - вводити, увести в посідання (володіння), ув'язувати, ув'язати кого (в маєток) (стар.).

* * *

несов.; сов. - ввест`и

вогнать

1) заганяти, загонити, загнати; (о многих) позаганяти. [Позаганяти телята в двір];

2) (вбивать) вганяти, угнати, увігнати, забивати, забити, вбивати, вбити, вгороджувати, вгородити. [Загнати клин (Конис.). Угнав його по коліна в землю (Чуб.). Мов ніж угородив у серце (Мир.)];

3) (в гроб, чахотку и т. д.) доводити, довести до чого, впроваджувати, впровадити до чого. [Ой, козаченьку, впровадив ти дівчиноньку до гроба]. Вогнать что-л. в руку, ногу - підколоти чим руку.

* * *

несов.; сов. - вогн`ать

1) уганя́ти, увігна́ти; ( загонять) заганя́ти и заго́нити, загна́ти и мног. позаганя́ти и позаго́нити

2) (во что - приводить-в какое-л. состояние) уганя́ти, увігна́ти (в що); дово́дити, довести́, (до чо́го)

вдавить вдавлювати, вдавити, втискувати, втиснути, втіснити, угнічувати угнітити, (о многих) повдавлювати; повгнічувати. [Дайте-но пляшку сюди, я втісню затичку].

* * *

несов.; сов. - вдав`ить

вдвинуть всувати, всовувати, всунути, засувати, засовувати, засунути, (о многих) повсовувати, повсувати, позасовувати, позасувати.

* * *

несов.; сов. - вдв`инуть

вдвинуться всуватися, всовуватися, всунутися, засуватися, засовуватися, засунутися, (о многих) позасовуватися, повсовуватися, позасуватися, повсуватися.

* * *

несов.; сов. - вдв`инуться

I. нар. з верхом, з чубком (чубатий), з наспою, горою. [Назбирай цеберко яблук повне з верхом. Брав у-щерть, а віддав з наспою. Всипте ложку соли, повну, але не чубату].

II. верхи, (о многих) верхами. [А москалі їй назустріч як один верхами (Шевч.)].

* * *

сов. повесить

1) вішати, повісити, чіпляти, почепити; (о многих) повішати, почіпляти. [Вішають людей. Намиста, рушники чіпляють];

2) см. Весить 1.

* * *