(о+многих)

выдоить видоювати, видоїти, здоїти; (многих) повидоювати. Выдаивать отдельно каждый сосок - цяпати, вицяпати, відциркувати, відциркати, вицеркати (гал.). Выдоенный - видоєний, здоєний.

* * *

несов.; сов. - в`ыдоить

-ся, выкормить, -ся

1) годувати, -ся, вигодувати, -ся, згодовувати, -ся, згодувати, -ся, вгодовувати, -ся, вгодувати, -ся; (о многих) повгодовувати, -ся, (на пастбище) випасати, -ся, випасти, -ся;

2) (детей) годувати, згодувати, вигодувати, плекати, виплекати, витішити. [Згодувала сина злодія (М. Вовч.)]. Выкормленный - вигодуваний, вгодований, (упитанный) годований. [Чернець годований сидить (Шевч.)]; (в садке) сажовий.

* * *

несов.; сов. - в`ыкормить

-ся, выкрестить, -ся вихрещувати, -ся, вихрестити, -ся, перехрестити, -ся, (о многих) повихрещувати, -ся.

* * *

несов.; сов. - в`ыкрестить

-ся, выкупить, -ся викупати, -ся, викупляти, -ся, викуповувати, -ся, викупити, - ся, відкупляти, -ся, відкупати, -ся, відкупити, -ся, окупати, -ся, окупити, -ся; (из неволи) викупати з неволі; (в песнях) відміняти, відмінити, (многих) повикуповувати, повикупляти, повідкупляти. Выкупленный - викуплений, відкуплений, відмінений.

* * *

выплевать, выплюнуть випльовувати, виплювати, виплюнути; (о многих) повипльовувати. Выплюнутый - виплюваний.

* * *

несов.; сов. - в`ыплевать и однокр. в`ыплюнуть

выселить виселяти, виселити, відселяти, відселити, (насильно) викидати, викинути; (с земельного участка) вируговувати, виругувати, (многих) повируговувати. [Я вас відселю звідсіль геть отуди над став. Її викинуто з кімнати, бо не мала чим платити].

* * *

несов.; сов. - в`ыселить

сов. выслушание вислухування, вислухання; (свидетелей на суде, вообще многих или многое) переслухування, переслухання; (больного) обслухування, обслухання, переслухування, переслухання.

* * *

вытаскать, вытащить тягати, витягати, (сов.) витягти, виволікати, виволокти (многих - повиволікати), вицуплювати, вицупити; (из плетня хворостину) випручувати (ломаку), випрутити; (раков из их норок) печерувати (раки), випечерувати. Вытаскиваемый - витягуваний, виволікуваний. Вытасканный, вытащенный - витягнений, витягнутий, виволочений и т. д.

* * *

несов.; сов. - в`ытащить и в`ытаскать

о ком о чём

1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];

2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;

3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;

4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.

* * *

1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́

2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати

3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.

* * *

несов.; сов. - дать

1) рух, хід (р. ходу). [Життя - то вічний рух. Море-море, без краю просторе, руху повне і разом спокою! (Л. Укр.). Громадський рух. Хід небесних планет];

2) (проявление -ния, жест) рух, порух, мах. [Її рухи зробилися жвавими, нервовими (Коцюб.). Звичним порухом торкнувсь держака від кинжала. Інтимний порух душі (Єфр.). Кинув зручним махом на плечі пальто (Неч.-Лев.)]. Он весь в движении (фамил.) - движки його всього беруть. Движение рефлекторное (невольный жест) - відрух. Сделать быстрое движение к чему - порватися до чого. [Порвався бігти (Крим.)]. Делать, сделать быстрое судорожное движение ногою - дриґати, -ся, дриґнути, -ся, дриґонути. Быстрое судорожное движение ногою - дриґання;

3) движение многих одушевл. предметов - рух, ворушня, руханина. Движение суетливое - метушня. [Метушня в хаті зчинилася: всі метушаться, не знають, що почати. Ворушня, гамір, крик, біганина (Франко)];

4) (волнение, смута) розрух, ворохобня;

5) движение вперёд (о культуре = прогресс) - поступ. [Шляхом вічного поступу]; (к известной цели) прямування, простування, хід (р. ходу) до чого. [Невпинний хід до кращих форм життя (Єфр.)]. Дать делу движение - дати справі хід, зрушити справу. Дело лежит без движения - справа не рушає наперед, (диал.) діло лежить (в суді) без подвигу;

6) прийти в движение (зашевелиться) - заворушитися. [В корчмі все заворушилося; жид утік; горілка булькотіла на землю]. Привести в движение - двигнути, зворухнути, пустити в рух.

* * *

1) рух, -у; ( к известной цели) прямува́ння; ( перемещение) посува́ння

2) (телодвижение, жест) рух, по́рух, -у

-ся робити, -ся; а отвлечённее - діяти, -ся, продіяти, -ся, чинити, -ся; виробляти, -ся. [Що він, старий, тепер діятиме за світі? (Грінч.). Мати дуже турбувалася: що таке продіється з її сином? (Крим.). Ой, боже, що чинити? Благословіть нас, мамо, коровай виробляти]. Делать плохое что-либо - коїти, витворяти. [Спусти їм, то таке закоють! (Котл.)]. Делать своё дело исправно - справляти, -ся, правити. [Ат собі чоловічок був; а проте - своє діло правив (Конис.)]. Делать усердно - робити щиро, припадати до роботи, пильнувати. Делать лениво - робити як не своїми. Делать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело - партачити, партол[р]ити, базграти, поганити, паскудити, (реже) капарити, кремсати, глемуздати. [Роби добре, не паскудь]. Изо всех сил делает - як не перерветься! Делать очень энергично (шутл.) - перцювати. Делать медленно, мешкотно - длубатися, марудитися, мацатися, момсатися, робити як мокре горить, як через пень колоду тягти. Делать легко, как бы играя - за играшки робити. [Та це вона за играшки зробить!]. Делать иначе - иначити, переиначувати, переинакшувати. Делать не спеша, с толком - покладаючи робити. Делать с оглядкой (шутл.) - позирати на задні колеса. [Позирай, дівко, на задні колеса (Конис.)]. Делать по своему - чинити свою волю, своїм робом (ладом) ходити, своїм богом робити (піти), узяти свою волю, робити по- вподобі. Делать кому приятное - догоджати, чинити кому втіху. Делать наперекор - насупереки йти з ким, бороздити кому, що. Делать по примеру - у слід іти. [У слід старої попаді йде (Конис.)]. Он может делать, что хочет - йому вільний світ (вільно) робити що хоче. Что будешь делать? - що маєш робити? Ничего не делать - байдики бити, лежня (лежники) справляти, посиденьки справляти, ханьки м'яти, бимбувати. [Бимбує, як жид у шабаш]. Решительно ничего не делает - і за холодну воду не береться (не візьметься), ані до холодної води, ні кує, ні меле. От нечего делать - знічев'я, від нічого робити. Делать кого чем - наставляти, настановити кого за [на] кого. [Настановлено його за соцького]. Делать, -ся, сделать, -ся - ставати, -ся, стати, -ся (о многих - постати). [Хто стається вівцею, того вовк з'їсть (Ном.). Ходім, сестро, лугами та постанем квітками (Чуб.)]. Делаться каким-л. - …ішати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурнішати - делаться глупым, гладшати - д. жирным, гіршати - д. хуже. Делающий, -щая всё по своему - своєумець, -мка. [Така вона своєумка, непокірлива (М. Вовч.)]. Делающий, -щая за раз несколько дел - семидільник, -ниця.

* * *

-ся, докопать, -ся докопувати, -ся, докопати, -ся, (о многих) подокопувати, -ся. [Подокопували канави]; (переносно) докопувати, -ся, докопати, -ся, доскрібувати, -ся, доскребти, -ся, доскіпувати, -ся, доскіпати, -ся, дошпортувати, -ся, дошпортати, -ся, додлубувати, -ся, додлубати, -ся. [Докопувався причини, через що у дітей така холодність (Крим.). До всього доскрібується, скрізь свого носа стромляє. Розумний чоловік до всього доскіпається (Мирн.). Скільки я голову пополамав, поки дошпортався, в чім діло (Неч.- Лев.). Додлубавшися Зінько до того всього, розказав про його й товаришам (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - докоп`ать

докурить докурювати, докурити, допалювати, допалити. [Допалив люльку, витрусив із неї попіл], (о многих - подокурювати, подопалювати). Докуренный - докурений, допалений.

* * *

несов.; сов. - докур`ить

-ся долежати, -ся, (о многих) подолежуватися, (о доспевающих сорванных плодах) влежуватися, влежатися. Долежавшийся - долежаний, (о плодах) влежаний.

* * *

см. долёживать

долезть долазити (долізати), долізти (о многих) подолазити, подолізати.

* * *

несов.; сов. - дол`езть

доползать, доползти долазити, долізти (о многих - подолазити); (о пресмыкающихся) доплазовувати, доплазувати.

* * *

тж. дополз`ать; несов., сов. - доползт`и

допить допивати, допити. Допитый - допитий, випитий. Недопитое - недопивок. [Шинкарі позливають у чарку недопивки (Г. Барв.)]. -ся - допиватися, допитися (о многих - подопиватися), дошинкуватися.

* * *

несов.; сов. - доп`ить

-ся, дописать, -ся дописувати, -ся, дописати, -ся (о многих - подописувати, -ся). [Ой, ненечко, до чого подописувалися наші письменники (О. Пчілка)]; (красками) домальовувати, -ся, домалювати, -ся, дописувати, -ся, дописати, -ся, виписати, -ся. [Портрета я бачив уже дописаного]; (стихами) довіршовувати, -ся, довіршувати, -ся. [Помер не довіршувавши своєї поеми]. Дописанный - дописаний; (красками) домальований, дописаний (фарбами); (стихами) довіршований.

* * *

несов.; сов. - допис`ать

доплатить доплачувати, доплатити, приплачувати, приплатити (о многих - подоплачувати). [Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. Кому чого був не доплатив, тепер подоплачував].

* * *

несов.; сов. - доплат`ить