(впечатление)

вражіння. Производить, произвести впечатление - справляти (справити, робити, зробити) вражіння на кого, порушати, порушити кого. Производить, произвести на кого сильное впечатление - (дуже) вражати, вразити кого, доходити, дійти до душі (до серця) кому, запасти в душу, в серце кому. [Її краса вразила його]. Произвести на кого неприятное впечатление - прикро вразити кого. По первому впечатлению - з найпершого вражіння.

* * *

произвести и произвесть

1) (творить, рождать) родити, зродити и породити, плодити, сплодити; (о земле) зрощати, зростити що; (создавать) творити, створити, витворяти, витворити що; (делать, совершать) робити, зробити, чинити, зчиняти, зчинити, учиняти, учинити, справляти, справити що; (служить причиной чего) спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чого. [Я-ж бо не своєю волею родивсь на світ, мене зродила природа (Крим.). Земля все була як камінь, хліба не родила (Рудан.). Де мерзлий ґрунт нічого не зроща (Грінч.). Нічого, опріч протесту та опозиції, система репресій не витворила (Єфр.)]. -сти на свет - зродити на світ, сплодити. [Та я-ж тебе зродила на світ. Я тебе годую (Крим.). Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував (Номис). Та бодай тая річка риби не сплодила (Чуб. V)]. -сти из себя - вродити з себе, видати з себе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. Страна эта -водит золото - країна ця родить (видачі) золото. Эта земля -водит много овса - ця земля родить (видає, зрощає) багато вівса. Ничтожные причины -водят часто большие перевороты - незначні причини спричиняються часто до великих переворотів (спричиняють часто великі перевороти). Это -ведёт хорошее действие - це справить (зробить) добрий вплив, це добре подіє. -дить, -сти впечатление на кого - справляти, справити, робити, зробити, чинити, вчинити враже[і]ння на кого, вразити кого. [Доклад Лаговського справив велике вражіння на з'їзді (Крим.). Той сон таке на мене зробив вражіння, що й не знаю (Кониськ.). Вражіння, яке вони чинили, нагадало мені Шіллерову баладу (Грінч.)]. -сти неприятное впечатление на кого - справити, зробити, вчинити прикре враження на кого, прикро вразити кого. Это событие -вело на него сильное впечатление - ця подія справила (зробила, вчинила) на його велике враження, дуже його вразила. -дить эффект, фурор - робити, чинити ефект, фурор. [Темні очі, натхнуті коханням, робили великий ефект (Неч.-Лев.). Його проповідь чинила фурор (Крим.)]. -сти чудо - справити, зробити чудо. [І указ сей чудо справив (Франко)]. -дить шум, беспорядок сумятицу - чинити, зчиняти, робити шум (галас, ґвалт), чинити, робити нелад, колот, бунт. [Він чинить у громаді всякий нелад (Грінч.). Погляди Д. Куліша зчинили превеликий колот і в московській, і в українській пресі (Грінч.)]. -дить, -сти опустошение - чинити, зчинити и учинити спустошення в чому, пустошити, спустошити що. -дить сон, испарину - спричиняти сон, випар. -дить давление - робити тиснення, натискати на що. -дить опыты - робити досліди;

2) (изготовлять, выделывать) виробляти, робити, виробити що, продукувати, спродукувати и випродукувати що. [Робітник виробляє ті прегарні матерії, з яких другий пошиє одежу (Єфр.). Хто робить багатство, той і повинен з його користуватись (Єфр.). Робітникові повинно-б достатися все те, що він власною працею виробить (Єфр.)];

3) (дело) переводити, перевести, робити, зробити; (исполнять) відбувати, відбути що. [Мусила стародавня Русь байдаками плавати і торги свої, і войни водою відбувати (Куліш). Атмосфера, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Н.-Рада)]. -дить следствие, дознание - переводити, провадити, робити слідство, дізнання. -дить допрос - чинити, переводити допит. -дить суд - чинити, відправляти суд. -дить ревизию - переводити (робити) ревізію, відбувати ревізію. [Сьогодні в волості одбувають ревізію (Звин.)]. -дить работу, уплату - переводити, справляти, робити роботу, виплату. -дить раздел - переводити (робити) поділ. -дить торговлю - вести, провадити торг. -дить учёт - робити облік чому. Воен. -сти смотр - перевести, зробити, учинити огляд;

4) что из чего, от чего - виводити, вивести що з чого, від чого. Он -дит свой род от знаменитых предков - він виводить свій рід під славних предків. Это слово -дят от греческого корня - це слово виводять від грецького кореня;

5) кого во что - промувати, попромувати кого в що. -дить, -сти в следующий чин - промувати, попромувати кого в вищий чин, ранг. Произведённый -

1) зроджений, сплоджений, зрощений; створений, витворений; зроблений, зчинений, учинений, справлений, спричинений;

2) вироблений, спродукований;

3) переведений, зроблений, відбутий;

4) виведений з чого;

5) попромований в що. -ться -

1) родитися, бути зродженим, плодитися, бути сплодженим, зрощатися, бути зрощеним; творитися, бути створеним, витворятися, бути витвореним, чинитися, зчинятися, бути зчиненим, учиненим, справлятися, бути справленим, спричинятися, бути спричиненим;

2) вироблятися, бути виробленим, продукуватися, бути спродукованим;

3) переводитися, бути переведеним, робитися, бути зробленим, відбуватися, бути відбутим. [Вибори до 3-ої й 4-ої дум всюди в Росії, а найбільше на Україні, переводились силами духовенства (Н. Рада), Робота дружніше одбувається, коли йде плавним, рівним ходом (Єфр.)]. Продажа -дится - продаж провадиться, торг ведеться;

4) виводитися, бути виведеним з чого и від чого;

5) промуватися, бути попромованим.

* * *

1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) учиня́ти, учини́ти; (проводить, выполнять) прова́дити (несов.), прово́дити, провести́

2) (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и повиробля́ти и повиро́блювати, несов. продукува́ти

3) (вызывать, порождать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; (причинять, становиться источником чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти

4) (давать жизнь, рождать) роди́ти и поро́джувати, породи́ти

5) ( создавать) ство́рювати, створи́ти, утво́рювати, утвори́ти

6) (кого в кого-что, кем - присваивать звание, чин) підви́щувати, підви́щити, підви́шувати, підви́сити (кого в кого-що), надава́ти, нада́ти (кому що)

7) (несов.: устанавливать происхождение кого-чего-л.) виво́дити

поразить

1) (наносить удар) уражати, уразити, побивати, побити кого чим, (попадая) улучати, улучити кого. [Ударити кого ножем. Ударив його в саме серце. Трудно рану гоїти, а не вразити (Приказка). Де я мрію, там я вцілю, де я важу, там я вражу (Гол.). Хай на тебе х(в)ороба ударить. А побий тебе джума]. -зить кого болезнью, слепотою - ударити кого и на кого х(в)оробою, сліпотою; побити кого х(в)оробою, сліпотою. [І пішов Сат на з-перед Господа та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тім'я (Св. Пис.). На людей-же, що були під дверима в будинку, вдарили сліпотою (Св. Пис.)]. Его -зила слепота - його побила сліпота или його побило сліпотою. -зить столбняком, контрактурой - справчити, правцем поставити кого. [Та це вже два місяці, як його отак справчило (Полт.)]. -зить громом - ударити громом. -зить пулей - влучити кулею кого. Ослепительный свет неприятно -жал глаза - сліпуче світло неприємно разило (вражало) очі. -жать, -зить неприятеля - побивати, побити ворога; срв. Разбить. [За козацькі і за тії пречистії сльози побив Петра, побив ката на наглій дорозі (Шевч.)];

2) (производить сильное впечатление) уражати, разити, уразити, ударяти, ударити. [Море вразило його своєю красою. Поглянь по городах, по містечках, - усюди вдарить тебе слід русько-польської старосвіччини (Куліш)]. - зить кого удивлением, неожиданностью - дивом вразити, здивувати кого, вразити несподіванкою кого. Эта печальная весть глубоко -зила его - ця сумна звістка дуже (тяжко) вразила (прибила, приголомшила) його. Это событие -жает меня - ця подія вражає, дивує мене. Это -жает воображение - це вражає, захоплює уяву. -зить до глубины души - (описат.) живим вразом вразити, в саме серце вразити, (удивить) великим дивом здивувати кого. Поражённый -

1) ударений, улучений, уражений. -ный саблею, кинжалом - ударений шаблею, ґинджалом. Стоял словно громом -ный - стояв, наче громом ударений. -ный пулею - улучений кулею. -ный болезнью, слепотою - побитий, ударений х(в)оробою, сліпотою; (о частях организма: повреждённый) уражений х(в)оробою, увереджений. -ный столбняком - справчений;

2) (удивлённый, огорчённый) уражений. Он был неприятно -жён неожиданностью - він був неприємно вражений несподіванкою. -жённый смертью сына - вражений (прибитий, приголомшений) смертю сина. -ный мыслью - вражений думкою. -ный удивлением - дивом уражений, здивований.

* * *

несов.; сов. - пораз`ить

1) уража́ти и ура́жувати, ура́зити и урази́ти, поража́ти, порази́ти; ( ударять) ударя́ти, уда́рити; ( попадать) влуча́ти, влу́чити

2) ( разбивать) розбива́ти, розби́ти; ( побеждать) побива́ти, поби́ти

3) ( производить впечатление) вража́ти, вра́зити; ( удивлять) дивува́ти, здивува́ти; ( ошеломлять) приголо́мшувати, приголо́мшити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти

4) юр. поража́ти, порази́ти

несов. производи́ть, сов. произвести

1) техн. (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити; ( делать) роби́ти, зроби́ти, учиня́ти, учини́ти; ( проводить) прова́дити, провести́

- производить ремонт

2) матем. ( совершать) вико́нувати, ви́конати, зді́йснювати, здійсни́ти

- производить расчёт

3) ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( порождать) поро́джувати, породи́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; ( причинять) спричи́няти и спричи́нювати, спричини́ти

4) ( создавать) твори́ти, утвори́ти, ство́рювати, створи́ти

5) (выводить что-л из чего-л, от чего-л) виво́дити, ви́вести

несов. производи́ть, сов. произвести

1) техн. (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити; ( делать) роби́ти, зроби́ти, учиня́ти, учини́ти; ( проводить) прова́дити, провести́

- производить ремонт

2) матем. ( совершать) вико́нувати, ви́конати, зді́йснювати, здійсни́ти

- производить расчёт

3) ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( порождать) поро́джувати, породи́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; ( причинять) спричи́няти и спричи́нювати, спричини́ти

4) ( создавать) твори́ти, утвори́ти, ство́рювати, створи́ти

5) (выводить что-л из чего-л, от чего-л) виво́дити, ви́вести

1) дія, діяння;

2) (поступок) учинок (р. -нку), чин, діло, акція, (о машине) хід (р. ходу). [Часом людей тільки гарними словами вмовляють, що-ж то дією власною можна? (М. Вовч.). Фізичне діяння й протидіяння. Дія - найперша умова драми, і без дії - драми не буває (Єфр.). Треба живого, діяльного чину (Єфр.). Акції мало в цій пієсі, а самі розмови]. Привести (машину) в действие - пустити (машину) в хід. Образ действий - поводіння, поводження, спосіб поводження, (гал.) поступування; роб. Подражать чьему образу действий - поводитися так само як хтось, робити чиїм робом. Оказывать, оказать действие, производить, произвести, возыметь действие на кого на что - діяти, (подіяти) на кого, (влиять) впливати (вплинути) на кого, на що; своє діло (силу) чинити, вчинити, (свою) силу мати над ким. [Діяти на широкі маси народні. Це прикро подіяло на мене. Погроза таки вплинула (мала силу). Брехні своє діло вчинили: неповинну людину викинуто з громади]. Какое действие произвело это на него? - який вплив, яке вражіння це на його мало (зробило, справило)? Як це на його подіяло? Какое действие оказало лекарство? - Як подіяли ліки на хорого? Лекарство оказало хорошее действие - від ліків помоглося, ліки мали добру силу. Уничтожать, -жить действие чар - відробляти, відробити. [Побіжу я в Хохітву до знахурки, - в нас є така баба, що одробить. Одробляє од пристріту]. Место действия - дійове місце, дійовище. [Криниця, дійове місце тієї легенди (Ол. Пчілка.)]. Действие в драмат. произведении - дія, акт, відслона. [Драма на три дії = в трёх действиях]. Действие арифметическое - аритметична дія;

3) (юрид.) чинність (р. чинности), сила. [Найвища влада може продовжити чинність того тимчасового закону. Закон не має зворотної сили]. Военные -ия - військові дії (акції), воювання.

* * *

1) ді́я, ді́яння, чин -у; ( событие) поді́я; ( влияние) вплив, -у; ( пребывание в силе) чи́нність, -ності, си́ла; ( впечатление) вра́ження

2)

3) театр. ді́я, акт, -у

4) мат. ді́я

зоровий, (редко) зроковий; глядний (напр. -на заля). -ный нерв, -ное впечатление - зоровий нерв, зорове вражіння. -ный зал - заля для глядачів, глядна заля. -ная труба - зорова, підзорна, прозірна труба.

* * *

1) (не благоприятствующий) несприятливий, несприятний кому и для кого, чому и на що, недобрий, негарний, поганий на що, (неудобный, неподходящий) недогідний; (о погоде ещё) непогожий, непогідний, непогодливий. [Не дивлячись на низку несприятливих умов, дитячих садків уже функціонувало багато (Азб. Комун.). Наші національні скарби, не зважаючи на несприятну долю історичну, заховалися в Київі (Рада). Під тиском недогідних обставин життя (Доман.)]. -ная обстановка - несприятливі умови (обставини), несприятлива обстанова, несприятливе оточення. -ная погода - непогідна (непогожа) година, (для растительности) недобра (негарна, погана) погода (година) на що (напр. на яблука). -ное лето - непогідне (непогоже) літо, (для растительности) недобре (погане) поліття, недобрий (поганий) політок (-тку) на що;

2) (о ветре) непогожий, (противный) (су)противний;

3) (о поре, времени) недобрий, недогідний, несприятливий, (неподходящий) неслушний. -ное время - недобрий (лихий) час, недобра (лиха, тяжка) година, лихоліття (-ття), знегіддя, безгіддя (-ддя), знегода; (неподходящее) неслушний час. В -ное время - не в добрий час, не в добру годину, в недобрий час, в недобру годину, недоброї години, під злу годину; (в неподходящее) в неслушний час, неслушного часу, в неслушну годину, неслушної години;

4) (неприязненный) неприязний, неприхильний, неласкавий до кого;

5) (неодобрительный) неприхильний до кого, непохвальний. -ный ответ - неприхильна відповідь, (письменный) неприхильний відпис. -ный отзыв о ком, о чём - неприхильна думка, неприхильний відзов про кого, про що;

6) (неудачный, неприятный) недобрий, нелюбий, поганий, лихий, нещасливий. -ное впечатление - недобре (нелюбе, погане, несприятливе) враже[і]ння. -ное известие - недобра (лиха) (з)вістка (новина). -ный исход дела - нещасливий кінець справи.

* * *

1) (не способствующий чему-л.) несприя́тливий; ( неудобный) неслу́шний

2) ( неодобрительный) несхва́льний; ( плохой) пога́ний; ( неблагосклонный) неприхи́льний

1) (о человеке и животных) миршавий, (худосочный) щуплий, щуплявий, (невидный) непоказний, (лицом) поганкуватий. [Такий він із себе миршавий, нікчемний (Грінч.). А сам він маленький, миршавий, куценький (Гр. Григор.). Пара маленьких миршавих коненят (М. Левиц.). Ви не дивіться на мене, що я такий непоказний (Київ). Соловейко - пташка непоказна, а як співає! (Звин.). Дівка вже дохожала, тільки поганкувата і до роботи лінива (Основа, 1862)]. -ное лицо - негарне (невиразне) обличчя (лице). -ная наружность - непоказна зовнішність. -ной наружности - миршавий (непоказний) на вигляд. Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным - миршавіти, з[по]миршавіти, замиршавіти;

2) (о вещах) миршавий (редко); (жалкий) мізерний, нужденний, злиденний, (хилый) щуплий, заміркуватий. [Мізерне пальто (Київ). Нужденна (злиденна) халупа (Київ). Щуплий колосок (Звягельщ.). Колосок заміркуватий (Звин.). Щупле будування (Котл.)];

3) (об отвлеч. понятиях) мізерний, нужденний, жалюгідний, благенький. -ное впечатление - мізерне враже[і]ння.

* * *

невідпорний, невідхильний, невідворотний, непереборний, непоборний, неподоланний, непереможний; незаперечний, незбитий, (без промаха, верный) не(по)хибний; (роковой) призначений долею, фатальний. [Змалювати дівчину фарбами, створити з неї дивний, невідпорний портрет, що перед ним кожен тремтів-би (В. Підмог.). Як зберегла ти цю непоборну ніжність? (В. Підмог.)]. -мый довод - незаперечний (незбитий) доказ. -мый красавец - непереможний (поразительный: надзвичайний, дивний) красень. -мое средство против чего - не(по)хибний (неомильний) спосіб на що. [Я знаю нехибний (неомильний) спосіб на щури (Зеркало)]. -мый рок - непереможна (неминуча) доля, (в выражениях: так на віку (неминуче) судилося). -мый удар - невідхильний (непереможний, фатальний) удар. Его речь производила -мое впечатление - його мова справляла непереможне (непоборне) враже[і]ння.

* * *

1) невідпо́рний, невідхи́льний; ( непреодолимый) неперебо́рний; ( непобедимый) неперемо́жний

2) (перен.: чрезвычайный) чарівни́й, ди́вний, надзвичайни́й

оставить лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, облишати, облишити, кидати, кинути, покидати, покинути, (з)оставляти, (з)оставити, (о)пускати, (о)пустити кого, що, попускатися, попуститися чого, кидатися, кинутися чого, (о многих) позалишати, пооблишати, покидати, позоставляти. -вьте меня одного - (за)лишіть мене самого. -вьте меня в покое - дайте мені спокій. Он -вил детям большое наследство - він залишив велику спадщину дітям. -вить за собою, позади себя кого - лишити кого позад себе, випередити кого. Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление - він лишив по собі гарний спомин, гарне вражіння. Не -вил и следа - не (за)лишив і сліду, і сліду не кинув. -вляю это на ваше попечение - припоручаю це вам. -вить что при спешном бегстве - відбігти чого. Он -вил город и уехал в деревню - він покинув місто і поїхав на село. -вить службу, должность - (по)кинути службу, покинути служити и покинути хазяїна, уступити(ся) з служби. -вить службу у кого - відійти від кого, покинути кого. [На жнива Антін одійшов од жида (Кониськ.). Чого-ж ти кидаєш мене, году не добувши?]. -вить свет - покинути світ, зійти з світу, переставитися. -вить мир - то же и відійти від (грішного) світу. Он не -вляет его ни днём, ни ночью - він не покидає його ані вдень, ні вночі. Он -вил по себе жену и детей - він покинув (залишив, зоставив) по собі жінку й дітей. Счастье -вило его - доля (по)кинула його. Ещё не -вило счастье - ще не вмерла доля. Силы -вляют его - сили кидають (покидають, опускають) його. -вить без призора, без попечения, в пренебрежении - занехаювати, занехаяти, занехати, занедбувати, занедбати, замітувати, знехтувати що, (о многих) позанехаювати, позанедбувати, позамітувати. -ть что-л. в полном пренебрежении - упосліджувати, упослідити що. -вить на произвол судьбы - покинути (зоставити, лишити) на призволяще. Не на кого -вить дом - ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. -вить без внимания - поминути (лишити) без уваги що, не звернути уваги, не вважити на що, обминути, поминути що, (ирон.) в комені записати. Не -вьте меня вашею милостью (советом) - не забудьте (не поминіть) мене вашою ласкою (порадою), не позбавте мене вашої ласки (поради). Не -вьте меня без ответа (уведомления) - не відмовтеся мені відповісти (мене повідомити). -вить своё намерение, мысль - покинути свій намір, свою думку, відмовитися від свого наміру, від своєї думки, кидатися, кинутися свого наміру, своєї думки. -вить помышление о чём - покинути думати про що, спустити що з думки. [Не міг Шевченко спустити з думки кріпацьку неволю (Єфр.)]. -вить на чьё благоусмотрение - лишити, дати кому на добру волю, до вподоби. -вляя в стороне что-л. - полишаючи, поминаючи що. -вить без последствий - залишити без наслідків. -вить (дурную) привычку - покинути, закинути (погану) звичку, кинутися (поганої) звички. [Давно вже пора закинути звичку звати народом тільки селян-хліборобів (Єфр.)]. Оставь эту дурную привычку - покинь цю звичку погану. - вить примету - лишати прикмету, на признаку давати. [Віти тернові рубайте, на шляху покидайте, мені на признаку давайте (Дума)]. -вить в наследство кому - відказувати, відказати, приказувати, приказати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка)]. -ть кому по духовному завещанию - відписувати, відписати кому и на кого що. [Відписала на їх і хату, і ґрунт, і поле (Конис.)]. -вить себе, у себя, за собою, для себя - взяти собі, на себе. [Громада не дозволила землі продавати, а взяла на себе (Грінч.)]. -вить кого в живых - лишити кого при життю. -вим это - облишмо це, (по)киньмо це, залишімо це. Оставь! оставьте! - облиш! облиште! (по)кинь, (по)киньте! Оставь, надоело! - годі, обридло! -вьте его! - не руште! не займайте його! -вить за собой право - застерегти собі право. -вить до начала будущего лета - на залітки зоставити. -вить кого в дураках, с носом - пошити кого в дурні, на сухеньке вивести кого, візка кому підвезти, (гал.) облазнити кого. Оставленный - (за)лишений, полишений, облишений, (по)кинутий, (з)оставлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ост`авить

гидкий, гидотний, огидний, огидливий, бридкий, відворотний, відразливий, поганенний, мерзенний, паскудний, гидосний, гидесний, нечвидний. -ная тварь - гидка (бридка, огидна, відворотна, мерзенна, паскудна) тварина. -ное впечатление - огидне (гидотне, огидливе, відразливе, відворотне) вражіння. -ный поступок, дело - гидотний, огидний вчинок, гидотне, огидне діло. -ный на вкус - гидкий, відворотний на смак. -ная погода - бридка погода. -ный человек - огидник, огидниця, паскудник, паскудниця, паскуда (общ. р.), поганець, поганка. Сделать для кого-л. что-л. -ным - спротивлювати, спротивити, бридити, збридити кому що.

* * *

1) оги́дний, бридки́й, обри́длий, обри́дливий, гидки́й, оги́дливий, відворо́тний, хи́рявий, хире́нний, хи́рний, хи́рий; ( отталкивающий) відра́зливий

2) ( очень плохой) ду́же пога́ний; препога́ний

противный) відразливий, відворотний, огидливий, нечвидний. [Щось іде - таке нечвидне, що й глянути гидко (Свид.)]. Производить -щее впечатление - справляти (робити) відворотне вражіння на кого.

* * *

1) прич. яки́й (що) відшто́вхує, відшто́вхуючий, яки́й (що) відпиха́є; яки́й (що) відтру́чує

2) в знач. прил. відшто́вхуючий; ( отвратительный) оги́дний, відра́зливий, оги́дливий, відворо́тний

потрясти

1) трясти, с[по]трясати, потрясти, стрясти що, чим, струшувати, струсити що, чим, (колебать) хитати, за[по]хитати що, чим, (однократ.) струснути, хитнути, (сильно) струсонути що, чим. [Буря трясла хатою (хату). Струмок струшував цілим млином (Дн. Ч.). Здавлене ридання потрясає все її тіло (Л. Укр.). Правили жертву богу, що землю хитає (Пот.). Світова війна захитала всю Европу. Грізний Зевес-самодержець струснув небом і землею. Нечистий дух стряс його (Св. П.). Грім струснув всіма вікнами в хаті]. -сать государственные устои - хитати державні підвалини;

2) (душевно) зворушувати, зворушити, збурювати, збурити, вражати, вразити кого чим. Потрясённый -

1) по[с]трясений, захитаний;

2) вражений, зворушений, збурений. Сильно -сённый таким зрелищем - тяжко вражений таким видовищем. Общественный строй -сён - суспільний (громадський) лад захитано.

* * *

несов.; сов. - потряст`и

1) ( чем - трясти) трясти́ и потряса́ти, потрясти́, труси́ти, потруси́ти, стру́шувати, струси́ти (чим); ( толчками) стряса́ти, стрясти́ (чим)

2) ( что - колебать) потряса́ти, потрясти́, хита́ти, захита́ти и однокр. хитну́ти, стряса́ти, стрясти́, однокр. струсну́ти, струсону́ти (що); ( встряхивать) трясти́ и труси́ти, потруси́ти, стру́шувати, струси́ти, несов. трусну́ти, трусону́ти (що)

3) (перен.: производить сильнее впечатление) звору́шувати, зворуши́ти и звору́шити, розвору́шувати, розворуши́ти, вража́ти, вра́зи́ти, потряса́ти, потрясти́; ( ошеломлять) приголо́мшувати, приголо́мшити

4) (перен.: расшатывать основы, устои; подрывать что-л.) підрива́ти, підірва́ти, розхи́тувати, розхита́ти; (тишину, покой) пору́шувати, пору́шити

що вражає, разючий. -щие события, известия - разючі події, вісті. Это произвело -сающее действие, впечатление на кого - це тяжко вразило кого.

* * *

1) прич. яки́й (що) трясе́ (потряса́є)

2) в знач. прил. приголо́мшливий, приголо́мшуючий; ( разительный) разю́чий, надзвича́йний

заступництво, представництво, репрезентація. [В офіціяльному повідомленні єсть згадка про народнє заступництво, але конкретніших форм його не показано (Н. Рада). Коли письменство розвивається серед національно-пригнобленого народу, то воно мусить перейняти на себе функції народнього заступництва (Єфр.). Право репрезентації в державних сеймах (Доман.)]. Народное -во - народнє заступництво. Торговое -во - торговельне представництво (заступництво). Советское -во за границей - радянське заступництво за кордоном.

* * *