шиқан+(жалғыз+төбе)

отлежать (пролежать известн. время) відлежувати, відлежати. Больше трёх месяцев -жал в больнице - більш як три місяці (більш від трьох місяців) відлежав у лікарні. -жать ногу, руку - відлежати ногу, руку. [Повідлежував ноги, руки]. -жать бока - повід[об]лежувати (перележати, належати) боки.

* * *

несов.; сов. - отлеж`ать

1) відле́жувати, відле́жати

2) (несов.: пролежать долго) проле́жати, відле́жати

1) см. Печалиться;

2) о ком - уболівати за кого, за що и за ким, за чим, про (за) кого, про (за) що, пеклуватися ким, чим и про кого, про що, бідкатися за кого, за що, бідкувати за ким, за чим. -ться о судьбе родного края - уболівати за долю рідної країни, журитися долею рідної країни. [Не за скороминуще й буденне вболівати, а добувати високого й вічного (Єфр.). І взяла її злість, що всім байдуже про те лихо, а їй самій прийшлось бідкатися за всіх (Неч.-Лев.)];

3) (плакаться, жаловаться кому) бідкатися.

* * *

1) см. печалиться I

2) ( жаловаться) ска́ржитися, жалі́тися; ( на судьбу) наріка́ти; (на боль диал.) коро́ди́тися; ( плакаться) бі́дкатися, бідкува́тися, пла́катися

3) ( заботиться) піклува́тися, подба́ти; ( беспокоиться) уболіва́ти

1) уболіва́льниця

2) жалібни́ця

плачливо, жалісно, смутно, тужливо.

* * *

1) жа́лібно; пла́чно, плачли́во

2) жа́лісно, пла́чно, плаче́вно; су́мно; жалюгі́дно

3) жалюгі́дно, мізе́рно

побігти, (диал.) побігнути. -жать наперерез - побігти навперейми. -жал изо всех сил - побіг, що сили, що духу.

* * *

подать подавати, подати, давати, дати кому що; (кушанье) (по)давати, (по)дати, видавати, видати, ставити, поставити кому що. [Подав милостиню. Хто рано встає, тому бог дає. Вона видала панам вечерю (Коцюб.). Поставили їм сметани]. Подай (ка), подайте (ка) сюда - подай (лишень), подайте (лишень) сюди, ке, кете сюди. -вать обед - давати обідати. - дать кушанье на стол - подати (поставити) страву на стіл. -дай сюда лодку - давай сюди човна. -дать голос - о(б)зиватися, обізватися (до кого), датися чути. -дать голос за кого-л. - подавати, подати голос на (за) кого, голосувати на (за) кого, віддавати, віддати голос кому. - дать мысль - подати думку. -дать весть о себе - (по)дати (з)вістку про себе. -дать жалобу на кого - подавати, подати скаргу на кого, прискаржувати, прискаржити кого, жалітися, пожалітися на кого. [Подав у суд скаргу на нього. Прискаржив мене за рабунок (Франко)]. -вать ко взысканию - закладати, заложити позов кому. -вать прошение о чём - подавати прохання про що (за що). -дать надежду - (по)давати, (по)дати надію кому на що, робити, зробити надію кому на що. [І дітям не робимо надії на кращу долю (Франко)]. Он -даёт большие надежды - він подає великі надії. -вать кому ложные надежды - подавати марні надії, надіями манити кого. -вать руку - (по)давати, (по)дати руку кому, (здороваться за руку) ручкатися, поручкатися, рукатися, порукатися з ким. [І шапки не зняв, і руки не дав. У нас не було тієї моди, щоб ручкатися]. -дать кому руку помощи - підложити руку під кого. [Були такі люди, що й тут підложили-б свої руки під великого Кобзаря (Куліш)]. -дать помощь - см. Оказывать помощь. Рукой -дать - тільки що не видко, як палицею докинути. [Чоловікові додому тільки що не видко]. -дать совет - (по)давати, (по)дати раду, пораду кому (посоветовать) радити, порадити, раяти, пораяти кого, но кому що, нараяти кому що. [Нема кому порадоньки дати (Шевч.)]. -дать пример - привід дати, призвід показати кому. [Як ви дасте привід, то й инші зроблять те саме]. -вать повод - см. Повод. -вать о здравии, за упокой - (по)давати, (по)дати на часточку за кого. -вать что-л. в какую-л. сторону - посувати, посунути що в який бік. Поданный - поданий. Обед -дан - обід на столі.

* * *

несов.; сов. - под`ать

пожалувати, пожалкувати кого, що и чого, про кого, про що, за ким, за чим, пожаліти, зажаліти, ужалувати кого, чого, (преимущественно в значении поскупиться) пошкодувати (диал. пошкодіти) чого, (реже) кого, (поберечь) пошанувати що; (сжалиться) пожалитися, зжалитися над ким и кого, ужалітися, зжалітися, зглянутися на кого, на що. [Рідна мати і полає і пожалує (Звин.). Мале пожалуєш, велике втеряєш. Він пожалів мене вбить (Рудч.). Не зажалієш (не вжалуєш) батька в наймах. Пожалкував-би моїх слізочок (Квітка). Ой, пожалься, милий боже, дівчиноньки молодої (Метл.)]. Не -лей денег - не пошкодуй (не пожалуй) грошей. Пожалеешь лычка - отдашь ремешок - не жалій ухналя, бо підкову згубиш. Срв. Жалеть, Сжалиться.

* * *

1) ( кого-что - почувствовать жалость) пожалі́ти, пожа́лувати (кого-що); (несов.: сжалиться) згля́нутися (на кого-що)

2) (о ком-чём, чего - почувствовать сожаление, опечалиться) пожалкува́ти (за ким-чим, про що), пошкодува́ти (за ким-чим), пожа́лувати (за ким-чим, кого-чого, про що)

3) ( поскупиться) пошкодува́ти, пожалкува́ти, пожа́лувати, пожалі́ти

4) (пощадить, поберечь) пожалі́ти, пошанува́ти, поберегти́

поразить

1) (наносить удар) уражати, уразити, побивати, побити кого чим, (попадая) улучати, улучити кого. [Ударити кого ножем. Ударив його в саме серце. Трудно рану гоїти, а не вразити (Приказка). Де я мрію, там я вцілю, де я важу, там я вражу (Гол.). Хай на тебе х(в)ороба ударить. А побий тебе джума]. -зить кого болезнью, слепотою - ударити кого и на кого х(в)оробою, сліпотою; побити кого х(в)оробою, сліпотою. [І пішов Сат на з-перед Господа та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тім'я (Св. Пис.). На людей-же, що були під дверима в будинку, вдарили сліпотою (Св. Пис.)]. Его -зила слепота - його побила сліпота или його побило сліпотою. -зить столбняком, контрактурой - справчити, правцем поставити кого. [Та це вже два місяці, як його отак справчило (Полт.)]. -зить громом - ударити громом. -зить пулей - влучити кулею кого. Ослепительный свет неприятно -жал глаза - сліпуче світло неприємно разило (вражало) очі. -жать, -зить неприятеля - побивати, побити ворога; срв. Разбить. [За козацькі і за тії пречистії сльози побив Петра, побив ката на наглій дорозі (Шевч.)];

2) (производить сильное впечатление) уражати, разити, уразити, ударяти, ударити. [Море вразило його своєю красою. Поглянь по городах, по містечках, - усюди вдарить тебе слід русько-польської старосвіччини (Куліш)]. - зить кого удивлением, неожиданностью - дивом вразити, здивувати кого, вразити несподіванкою кого. Эта печальная весть глубоко -зила его - ця сумна звістка дуже (тяжко) вразила (прибила, приголомшила) його. Это событие -жает меня - ця подія вражає, дивує мене. Это -жает воображение - це вражає, захоплює уяву. -зить до глубины души - (описат.) живим вразом вразити, в саме серце вразити, (удивить) великим дивом здивувати кого. Поражённый -

1) ударений, улучений, уражений. -ный саблею, кинжалом - ударений шаблею, ґинджалом. Стоял словно громом -ный - стояв, наче громом ударений. -ный пулею - улучений кулею. -ный болезнью, слепотою - побитий, ударений х(в)оробою, сліпотою; (о частях организма: повреждённый) уражений х(в)оробою, увереджений. -ный столбняком - справчений;

2) (удивлённый, огорчённый) уражений. Он был неприятно -жён неожиданностью - він був неприємно вражений несподіванкою. -жённый смертью сына - вражений (прибитий, приголомшений) смертю сина. -ный мыслью - вражений думкою. -ный удивлением - дивом уражений, здивований.

* * *

несов.; сов. - пораз`ить

1) уража́ти и ура́жувати, ура́зити и урази́ти, поража́ти, порази́ти; ( ударять) ударя́ти, уда́рити; ( попадать) влуча́ти, влу́чити

2) ( разбивать) розбива́ти, розби́ти; ( побеждать) побива́ти, поби́ти

3) ( производить впечатление) вража́ти, вра́зити; ( удивлять) дивува́ти, здивува́ти; ( ошеломлять) приголо́мшувати, приголо́мшити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти

4) юр. поража́ти, порази́ти

породить

1) родити, (с)породити, зроджати и -джувати, зродити, уродити, плодити, сплодити и уплодити, виплоджувати, виплодити, (о мног.) породити, поплодити, посплоджувати, повиплоджувати кого, що. [Мене мати породила (Шевч.). Так його мати зродила (Номис). Чорт тебе сплодив (уплодив)]; срв. Родить;

2) (переносно: производить, создать) родити, зродити, плодити, сплодити, творити, витворити и утворити. [Старе письменство найдужче одбивало в собі потреби тієї вищої верстви, що його сплодила (Єфр.). Прощай, останній Римлянине, тобі товариша вже Рим не зродить (Куліш). Пантеїстичний настрій у Олеся зродив навдивовижу гарні поезії (Єфр.)]. -дать веру, надежду, сомнение - родити (зродити) віру, надію, сумнів. -ждать недоразумения, сожаления, враждебные отношения (вражду) - плодити (сплодити), родити (зродити), (вызывать) викликати (викликати) непорозуміння, жалі, ворожі відносини (ворожість). [Українці мусіли зректися свого старого історичного наймення, щоб же плодити непорозуміннів та плутанини в своїх національно-громадських стосунках (Єфр.)]. -дить из себя - вродити з себе, видати з себе. [Коли шляхетське лицарство не вродило з себе нічого кращого, як тільки Хмельниччину та Коліївщину, так чого-ж би то лицарство козацьке вродило з себе щось краще? (Куліш). Спромоглась вона (Україна) видати з себе самобутню літературу (Куліш)]. Это событие -дило много толков - ця подія викликала багато поговору. Порождённый - породжений, зроджений, сплоджежий и т. д. -ться - родитися, породитися, зроджуватися, зродитися, вродитися, плодитися, сплодитися и т. д.

* * *

несов.; сов. - пород`ить

1) несов. см. родить 1)

2) (что - служить причиной возникновения чего-л.) поро́джувати, породи́ти (що); ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати (що), спричиня́тися и спричи́нюватися, спричини́тися (до чого, чому), спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти (що); ( плодить) плоди́ти, сплоди́ти (що)

похоронний, погребний, погребовий. -ное пение - похоронний спів. -ный звон - погребний звін, подзвін (-дзвону), подзвіння (-ння). -ный обряд - похоронний обряд. -ное служение - похоронна (погребна) відправа. -ная процессия - похоронний похід (-ходу), провід (-воду), погреб (-бу), похорон. [Гучно з проводом ховали попівну (Звяг.). З погребом ідуть (Липовеч.). Похорон іде]. Бюро -ных процессий - похоронне (погребове) бюро. -ный марш - жалібний (сумний) марш. Срв. Погребальный.

* * *

присоединить (приобщать) приєднувати, приєднати, прилучати, прилучити; (прибавлять) долучати, долучити, придавати, придати, додавати, додати, приточувати, приточити, причалювати, причалити що до чого. [До їх голосів прилучає й молода свій жалібний голос (Неч.-Лев.). Мені хотілося-б прилучити його до нашого гурту (Грінч.). До кожного тому «Архива» долучено розвідку (Доман.). А до того, як іще придасть охання та сліз, то я і руки опущу (Котл.). Приточу я і своє ім'я: нехай буде разом і твоє, і моє (Рудан.). Причаль бумагу до діла (Веч.-Лев.)]. Присоединённый - приєднаний, прилучений; долучений, приданий, доданий, приточений.

* * *

несов.; сов. - присоедин`ить

пробоїна, пробій (-бою). [В широких пробоях тих бойниць стирчали горласті жерла гармат (Мирн.). Шибки в вікнах поцвіли; жалібно вітер свистав у їх чорні пробоїни (Мирн.)].

* * *

протягом, з протягом, протяжливо, протягло, протяжно, витягом, витяжно, тягуче, спроволока, (з) проволоком, прокволом, прокволисто, повагом, срв. Медленно. [Надворі хтось гудів протяжливо й сердито (Корол.). Ялини шепчуться протягло й лунко (Корол.). Вимовляв слова з протягом (Н.-Лев.). Оцю пісню у нас протягом співають (Харк.). Він говорив спроволока (Зміїв.). Розпочав «Чумака» голосно та витяжно (Н.-Лев.). Стали по душі дзвонити во всі дзвони, та повагом, та жалібно (ЗОЮР. II)].

* * *

1) жа́лісливий, жа́лісний

2) \сердобольныйые мн. в знач. сущ. жалісли́вці, -ців

1) прич. яки́й (що) сто́гне; см. стонать

2) (в знач. прил.: протяжный) протя́жний, протя́глий; ( жалобный) скигли́вий, жа́лібний и жалібни́й; ( заунывный) тужли́вий, журли́вий

1) жалі́ння, ура́ження, уража́ння

2) ура́ження, уража́ння

1) ( давать пощаду) щади́ти, жалі́ти; ( миловать) ми́лувати

2) ( беречь) берегти́; ( жалеть) шкодува́ти