шиқан+(жалғыз+төбе)

безщадний, безпощадний, нещадний, немилосердний. -но - нещадимо, безщадно, безпощадно, нещадно, без пощадку, не жалівши. [Хай його закон карає не жалівши!].

* * *

сострадание сожаление к кому, чему) жаль (р. -лю, м. р.) до кого, до чого, для кого, для чого, про кого (о ком), жалощі (р. -щів), (редко) жалість (р. -лости). [Жаль сповняв її серце = ж. наполняла её сердце. І відчув він невимовний жаль до бідолашної дівчини (Крим.). Для мене в твоєму серці нема жалю! Глянь на мене привітніше, ну з жалощів одних (Тоб.)]. Без -сти - без жалю, без жалощів. Жалость охватывает кого - жаль бере (пориває) кого. Ж. охватила кого - жаль узяв (обняв) кого. Возбудить -лость в ком - викликати жаль у кому. Какая жалость - який жаль, як жаль (жалко), яка шкода! Из -лости к кому - з жалю, з жалощів до кого; жаліючи, шкодуючи кого.

* * *

милосердний, милосердий до (или для, супроти) кого. [Милосердний цар хотів мене нагородити (Л. Укр.). Для вбогих він немилосердний (Крим.). Був він вельми милосердий до вбогих (Куліш)]. -ный человек - милосерд(н)а людина, милосердник, (женщина) милосердниця. [Смієшся, зробивши милосердника тираном (Куліш)].

* * *

1) (действие) - а) на(д)літання, оконч. на(д)летіння; б) налітання, оконч. налетіння, наліт (р. налету). [Налітання метеликів на вогонь (Київ)]. Вешний -лёт птиц - провесняний (весняний) приліт (наліт) птахів (пташок); в) налітання, набігання, наскакування, нападання, оконч. налетіння, набіг (-гу), наскочення, напад (-ду). Срв. Налетать;

2) (внезапное движение, наскок) наскок (-ку), наліт. С -ту - наскоком, знаскоку, з розгону, навалом, (раптово, бистро) надлітаючи. Сокол бьёт с -ту - сокіл б'є наскоком (бистро надлітаючи). Ветер -том сорвал с меня шапку - вітер імпетом (нападом) здер з мене шапку. Взять -том - взяти знаскоку (навалом). Побывать где -том - побувати де наїздом (нападом);

3) (нападение) наскок, напад; (набег) наїзд (-ду). -лёт кавалерии - наскок (наїзд) кінноти. [Легка кіннота турбувала військо наскоками (М. Грінч.). Бригада легкої кінноти організувала наскок на всі торговельні пункти (Пр. Правда)]. -лёт грабителей - наскок (напад) грабіжників. [Часто бувають наскоки (напади) на банки (Київ)];

4) (тонкий слой осевшего вещества) поволока, (болезн.) падь (-ди), (плёнка) плінка, плівка. [Дуже посушливе літо було, то на листі, на ягодах, на всьому - якась падь (Звин.)]; специальнее: а) (жирный на поверхн. жидкости) суга, осуга, ум. осужка. [Як наллєш м'ясний горщик водою, то на воді й виступе осуга (Манж.)]; б) (матовый на плодах) барва, суга, осуга, туман (-ну), (преимущ. на незрелых) свид (-ду), (на сливах, синем винограде и т. п. ещё) синява (Липовеч.); срв. Мат 1; в) (на металле) цвіт (-ту); г) (на губах, на языке - от болезни, жажды усталости) смага, ум. смажка. [Дай води прогнати смагу (Лубенщ.). У горлі пересохло, смага губи попалила (Мирний)]; ґ) (в горле) обклад (-ду) и обклада (-ди); д) (перен.) поволока, (редко) плівка. [Личко Наталі було жалісне-жалісне, з поволокою смутку та журби (Н.-Левиц.). Найлегша, поволока романтичного мрійництва (М. Калин.). І обличчя, і голос, і саме (його) оповідання вкривалися особливою плівкою фантазії (Короленко)]. Покрываться, покрыться -том - братися, взятися поволокою (паддю, сугою и т. п.), затягатися, затяг(ну)тися паддю; (особ. от внутр. жара) присмагати, присмаг(ну)ти. [У його губи присмагли (Сл. Гр.). На озері вода присмагла (Сл. Гр.)].

* * *

1) наліт, -льо́ту; ( нападение) на́пад, -у, наско́к, -у

2) (тонкий слой вещества на поверхности, перен.) наліт; (на губах, на поверхности жидкости) осу́га, су́га; ( на губах) сма́га и смага́

3) мед. наліт

незадоволення, невдоволення; срв. Недовольство. [Обурилась і виявила йому своє незадоволення (Коцюб.). В його голосі Марко почув нотку чи то невдоволення, чи то роздратування (Грінч.)]. С -ствием - з незадоволенням, з невдоволенням, незадоволено, невдоволено, (обычно передаётся конструкцией с прлг. незадоволений, невдоволений). К великому (моему) -ствию - (мені) на превеликий жаль, на велике моє незадоволення. Возбуждать, возбудить -ствие чьё - викликати, викликати незадоволення (невдоволення) чиє. Иметь -ствие на кого - бути незадоволеним (невдоволеним) з кого и ким, (нарекать) ремствувати, (диал.) мати ремсть (зуб: храп) на кого. [Він на мене ремсть має та через те й коня не дав до міста (Канівщ.)]. Навлекать, навлечь на себя -ствие чьё - стягати, стягти на себе незадоволення чиє (диал. жалі чиї), викликати, викликати до себе незадоволення (невдоволення) чиє. Подавать, подать повод кому к -ствию - давати, дати привід кому до незадоволення (до невдоволення, до жалів), спричинюватися, спричинитися до чийого незадоволення (невдоволення), призводити, призвести кого до незадоволення (до невдоволення).

* * *

1) незадово́лення, невдово́лення

2) ( неприятность) неприє́мність, -ності; ( недоразумение) непорозумі́ння

плачливий, плачний, жалібний, журкий, смутний, тужливий. [Плачливий голос. Плачлива доля. Смутні обставини].

* * *

1) ( жалобный) жа́лібний и жалібни́й; (содержащий плач, напоминающий плач) пла́чний, плачли́вий

2) (вызывающий сожаление, жалость) жа́лісний, пла́чний, плаче́вний; ( печальный) сумни́й; ( жалкий) жалюгі́дний

3) (не оправдывающий ожиданий, ничтожный) жалюгі́дний, мізе́рний

I. пробежать

1) пробігати, пробігти, перебігати, перебігти, убігати, убігти; (только о времени: протекать) збігати, збігти. [День так швидко пробіжить, як часиночка. Час перебіг нам швидко. Серед праці збігали літа (Єфр.)]. Он -жал это расстояние в полчаса - він перебіг цю відстань за півгодини. Поезд -гает вёрст пятьдесят час - поїзд убігає верстов п'ятдесят за годину. -жать через улицу - перебігти вулицю. -жать по улице - перебігти вулицею. Уже сотню вёрст -жали - уже сотню верстов убігли (пробігли). У меня мороз по коже -жал - по мені холод перебіг, мене мов снігом обсипало, мене ніби морозом потисло. -жать с топотом - протопотіти. -гать, -жать мимо кого, чего - пробігати, пробігти повз кого, повз що, минати, (по)минути кого, що. Задумчивость -жала по лицу его - задума промайнула в нього на обличчі;

2) (бегло прочесть) перебігати, перебігти (очима) що. [Перебігає очима засіяні дрібним писанням сторінки (Васильч.)].

II. 1) пробігати, вибігати. [Вибігаєш за день верстов з двадцять на тих побігеньках];

2) (упустить бегая) пробігати. [Пробігав ти свій обід, тепер дожидай вечері (Харківщ.)].

* * *

протяглий, протяжливий, протяжний, витяжний, тягучий, срв. Длительный, Медленный. [Протяглий жалібний спів (Коцюб.). Протяжна, тужлива пісня (Стефаник). Пісня жалібна, витяжна, плакуча (Н.-Лев.)].

* * *

1) см. Полый 3;

2) порожній, пустий; голий. -той дом, -тая изба, церковь - пустий, порожній будинок, пуста, порожня хата, хата-пустка, пуста, порожня церква. [Привезли вас аж на край села, завели у велику пусту хату й зачинили там (М. Вовч.). Церква була зовсім порожня (Н.-Лев.)]. -тая комната, зал - пуста, порожня кімната (світлиця), заля. [Над тією кімнатою є ще п'ять инших, зовсім порожніх (Л. Укр.). Перша світличка порожня, зовсім без меблів (Кониськ.)]. -той кошелёк, бочёнок, сума - порожній, пустий, гаманець, порожнє, пусте барило (порожня, пуста бочка), порожня, пуста торба (торбина). [Порожня бочка гучить, а повна мовчить (Приказка). І довго ще не міг ніяк втекти від того порожнього млина: порожній млин за мною гнався, і я чув довго ще, як у порожньому млині товчуть порожні ступи й мелють порожнії каміння (Тобіл.). Хоче їсти сіромаха, та пуста торбина (Рудан.)]. -той сундук - порожня скриня. С -тыми вёдрами - з порожніми відрами, упорожні. [Не переходь мені дороги впорожні (Н.-Лев.)]. С -тыми руками - з порожніми (з голими) руками, голіруч, порожняком. [Кождий дає десять процентів свойого зарібку на компанію до рівного поділу. Се на те, щоб один не паношився занадто, коли йому пощастить, а другий щоб не виходив голіруч (Франко)]. -той город - пусте (безлюдне) місто. Улицы были совершенно -ты - вулиці були зовсім пусті (голі), пустісінькі. -тое (не занятое) место - порожнє місце, голе місце. -той желудок - порожній шлунок. -тое пространство -порожнява. -тая полоса (типогр.) - біла сторінка. Переливать из -того в порожнее - воду в ступі товкти, теревені правити. -тая голова - пуста голова. -той человек - пуста (порожня, пустограшня) людина, ледащо, шелихвіст (-хвоста), пустоб'яка. -тое семя, зерно - пужина. [Переточи зерно, нехай пужина відійде (Ум.). Пужину й маленький вітер знесе (Ум.). Сіяв добре зерно без пужини (Кониськ.)]. -той орех - порожній, холостий оріх, дутель, мокляк. [Дутеля взяв (Черк. п.). Цього року нема горіхів, а як є де які, то все мокляки (Поділля)]. -тые щи - нізчимний, голий борщ, (шутл.) нежонатий борщ. [Нізчимний борщ йому обрид (Гліб.). Чи знаєте ви, що то за страва - голий борщ? (Бордуляк)];

3) (тщетный, бесплодный) марний, пустий, порожній, химерний. -тая надежда - марна (пуста, порожня) надія. [Порожня надія твоя (Вовч. п.)]. -тые издержки - марні трати. -тая мечта - химерна мрія, даремна мрія. -тая слава - марна (пуста) слава. -тые радости - марні радощі. -тые сожаления - марні (порожні) жалі. [Смутнії картини не безнадію, не жалі порожні плодять у Грінченковій душі (Єфр.)]. -тая трата времени - марна трата, марне витрачання, марнування часу;

4) (вздорный, ничего не стоящий) порожній, марний, пустий, нікчемний, незначний; срв. Пустячный. [Проти міщанської буденщини, нікчемного й порожнього животіння серед мізерних утіх знайдеться у Чернявского потужне слово (Єфр.)]. -тая книга - пуста книга. -той разговор - порожня (пуста, марна) розмова, бесіда, балачка. [Розмова була якась порожня (Грінч.). Да ти пусту оце бесіду звів (Федьк.)]. Это пустой разговор - шкода про це й говорити. -тое слово, -тые слова - порожнє (марне, пусте) слово, порожні, марні, пусті, химерні слова, пустословні речі. [За всяке порожнє слово, котре промовить чоловік, воздасться йому в день судний (Куліш). У мене син марного слова не скаже (Звяг.). Химерні слова (Шевч.). Хто-б же подумав, що сі пустословні речі прорвуть на рідній землі велике джерело води живої (Куліш)]. -тая похвала - порожня хвала. -тые отговорки - пусті вимовки, викрути. -тое любопытство - пуста (порожня) цікавість. Под самым -тым предлогом - за найменшим приводом, за аби-що. -тое дело, -тая работа - пуста, дрібна, незначна справа, пусте, марне діло, пуста робота. [Розгнівався мій миленький та за марне діло (Чуб.)]. За -тую вы работу взялись, -тое вы затеяли - за пусту ви роботу взялися, пуста вас робота взялася, дурницю робите. -тая забава - марна іграшка, мізерна втіха. Пустое! -пусте! дурниця! марниця! нікчемниця! пустяковина! дарма! байка! срв. Пустяк. [Кажуть - діти щасливі: дитина не знає біди, не знає лиха! Пусте! Скільки сягає його пам'ять в час дитинства, - усе не вбачає він себе щасливим (Коцюб.). Ну, це - дарма, це пройде, мотнула вона байдуже головою (Гр. Григор.)].

* * *

1) ( ничем не заполненный) поро́жній, пусти́й; безлю́дний

2) ( полый) пусти́й, поро́жнистий

3) (бессодержательный, легкомысленный; бесполезный) пусти́й, поро́жній; (тщетный, напрасный) ма́рний

1) жаль, род. п. жа́лю и жалю́

2) ( сочувствие) співчуття́; (жалость, сострадание) жалкува́ння, жа́лощі, -щів, жа́лування, жалі́ння

1) жалісливий, милосердий;

2) сердечний, милий, любий, дорогий;

3) безталанний, нещасливий.

* * *

1) (несчастный, жалкий) безтала́нний, бідола́шний, убо́гий, серде́шний

2) в знач. сущ. безтала́нний, -ого, бідола́шний, серде́шний; небора́к, небора́ка

взвыть вити, завити; (жалобно) заводити, скиглити, квилити, квилити-проквиляти. [Хто так жалібно заводить? Вітер скиглить. Вовки квилять-проквиляють. Пугач квилить]. Воющий (о ветре) - скиглявий (Куліш).

* * *

тужно, боліз[с]но, гірко. [Обіллється гірко сльозами]. Горестно плакать, вздыхать - ревно (ревне, жалісно) плакати, зідхати. Горестно на сердце - болізно (тужно) на серці, болізько в серці. Горестно живётся - гірко живеться. Ум. - гіренько, гіркенько, ревненько. [Неня заплакала гіренько (Федьк.)].

* * *

I. см. Жалость.

II. Жаль, нар. - жаль, жал(ъ)ко, шкода кого и на кого [Мені не жаль на тебе] - см. Жалко 1 и 2; (к сожалению) жаль, шкода; на жаль. [Теплий кожух, тільки шкода не на мене шитий (Шевч.). Прийшов, та, на жаль, пізно]. Очень жаль - дуже жаль, дуже жалко, дуже шкода, велика шкода. [Мені дуже його шкода. Велика оце нам шкода, що кидаєте нас (Кон.)]. Становится кому жаль кого - жаль бере (пориває) кого за кого. Становится очень жаль - живий жаль бере. Стало, сделалось жаль - стало (зробилось) жаль, жалко, шкода. [Мене аж жаль за його взяв. Їй стало шкода, що й вона з ним не поїхала. Себе жалчіше йому зробилося (Грінч.)].

* * *

1) жалюгі́дніше; жалібні́ше, жа́лісніше

2) більш шкода́ (жалко, жаль)

задержать

1) (останавливать, удерживать) задержувати, задержати, затримувати, затримати, спиняти, спинити, зупиняти, зупинити кого, що, запиняти, запинити (напр. воду), перепиняти, перепинити, тамувати, затамовувати, затамувати що; гаяти, загаювати, загаяти, угаювати, угаяти кого, що, барити, забаряти, забарити, бавити, забавляти, забавити кого. [Не бав їх, нехай діло роблять]. Обстоятельства -жали меня в городе - обставини задержали (затримали) мене в місті. -вать дыхание - запиняти (затримувати, затамовувати) дух (віддих). -вать шаги, ход - притишувати (притишити) ходу, придержувати (придержати) ходу, притишитися. [Поїзд на мосту притишивсь]. -вать воду (течение воды) - запиняти (перепиняти, тамувати) воду, річку. Не -вайте меня, мне некогда - не гайте (не баріть, не бавте, не затримуйте) мене, мені ніколи. Он -жал меня до вечера (до темноты) - він догаяв мене до вечора (до смерку). -вать кого своею мешкотностью - воловодити, марудити кого;

2) (препятствовать чему) затримувати, затримати, гальмувати, загальмувати, тамувати, затамувати що, перечити чому. -вать духовное развитие, прогресс - затримувати, гальмувати, тамувати духовий розвій, поступ. - вать ход дела - (препятствуя) затримувати, гальмувати справу, (умышленно оттягивая) загаювати (угаювати) справу;

3) затримувати, затримати, заарештовувати, заарештувати, (о мног.) позатримувати, позаарештовувати кого, що; (наложить арест) причиняти, причинити що. [Самого пустили, а хліб причинили, бо не було квитка (Чигир.)]. Задерживающий - см. Задерживательный. Задержанный - задержаний, затриманий, запинений, затамований и т. д. -ный с поличным - затриманий з доведеною крадіжкою, з гарячим, (стар.) пійманий з доводом, з лицем.

* * *

несов.; сов. - задерж`ать