право

положиться

1) кластися, покластися, бути покладеним. [На підбійку бавовна кладеться];

2) належати(ся). -лагается на каждого по одному фунту хлеба - кожному належиться по одному фунтові хліба. -лагается выдавать пищу - належить видавати харчі;

3) (предполагаться) матися. [Тут малося стежку прорізати];

4) (на кого, на что) звірятися, звіритися на кого, на що, кому, здаватися, здатися, спускатися, спуститися, покладатися, покластися, впевнятися, впевнитися на кого, на що, убезпечатися, убезпечитися на кого, чим, дуфати (духвати) на кого. [Звіритись не можна ні на кого (Грінч.). На посвідчення сучасників звірилися (Корол.). Мали пани на Україні добрі оборонці, звірилися сотникові уманському Гонті (Макс.). Я тобі кажу: ти на мене здайся (Л. Укр.). Пішли тайгою, на ласку божу спустившись (Корол.). На своє певне право надію кладу (покладаюся). Не впевняйся, сизий орле, на лейстрових дуже (Куліш). Не вбезпечившись на козаків, гетьманове коронні поспіль з ними і німецьку піхоту в човни посадили (Куліш). Та й на дядька не дуже духвайте (Свид.)]. -гаться на чей-л. авторитет - здаватися, здатися на чий авторитет. -гаюсь на вас, на ваше слово - здаюся (звіряюся) на вас, на ваше слово. -гаюсь во всём на вас - у всьому на вас здаюся (спускаюся). На его слова нельзя -житься - на його слова не можна звіритися (спуститися, здатися). -гаться на свои силы - на свою силу покладатися, покластися;

5) -гаться согласно обычаю, закону - годитися. -гается (по обычаю) - годиться, заведено. [У гостях годиться поводитися чемно. На весілля заведено пекти коровай]. По закону -гается, чтобы - закон велить (наказує), щоб… Так поступать (делать) не -гается (законом) - так чинити (робити) не вільно, не дозволено (закон не велить); (обычаем) так чинити не годиться, не заведено;

6) (взаимно условиться) поєднатися, постановити, покласти. [Поєдналися, щоб завтра й роботу почати. Поклали більше не сваритися].

* * *

несов.; сов. - полож`иться

1) ( на кого-что) поклада́тися, покла́стися; ( доверяться) звіря́тися и зві́рюватися, зві́ритися, здава́тися, зда́тися, спуска́тися, спусти́тися, упевня́тися, упе́внитися, склада́тися, скла́стися

2) (несов.: причитаться) нале́жати

3) (несов.: приличествовать) годи́тися; ( следует) слід; ( надо) тре́ба; ( в обычае) заве́дено; ( надлежать) нале́жати

4) (несов.: усматриваться) убача́тися; ( считаться) уважа́тися

5) страд. (несов.) кла́стися, поклада́тися; уклада́тися

повноправний. [До війська мали право вступати тільки повноправні римські громадяни (М. Лев.)].

* * *

(таможенная) мито, (высокая) промито (стар.); (вообще налог) оплата; срв. Подать, Налог. [Право одержувати крам з-за кордону без мита]. Судебная -на (стар.) - судова оплата, судове (-вого), пересуд, пересудок (-дка), пересуддя, присуди (-дів). Гербовая -на - гербова оплата. Обложить -ною что-л. - накласти, накинути мито на що, обмитити що. Сборщик -ны - см. Пошлинник.

* * *

1) эк. ми́то; ( денежный сбор) збір, род. п. збо́ру; ( оплата) опла́та, спла́та

2) старови́нний зви́чай (-чаю и -ча́ю) и звича́й; ( стародавность) старода́вність, -ності

диал. см. право II

1) (неложно) правдиво и правдиве, щиро;

2) (праведно) правдиво, по правді, справедливо, праведно, право;

3) (верно) правдиво, справедливо. Срв. Правдивый.

* * *

праведно, право, по правді, свято, справедливо, спасенно.

* * *

1) пра́ведно

2) справедли́во

правопис (-су), (устар.) правопись (-си), ортографія. Относящийся к -санию - правописний.

* * *

заступництво, представництво, репрезентація. [В офіціяльному повідомленні єсть згадка про народнє заступництво, але конкретніших форм його не показано (Н. Рада). Коли письменство розвивається серед національно-пригнобленого народу, то воно мусить перейняти на себе функції народнього заступництва (Єфр.). Право репрезентації в державних сеймах (Доман.)]. Народное -во - народнє заступництво. Торговое -во - торговельне представництво (заступництво). Советское -во за границей - радянське заступництво за кордоном.

* * *

(дейст. и состоян.) нехтування, знехтування ким, чим, гордування, погорджування, погордження ким, чим, занехаяння, занедбання кого, чого зневажання, зневаження, упосліджування, упослідження, легковаження кого, чого, гребання ким, чим, (состоян.) погорда, зневага (незвага, неувага) до кого, до чого или кому, чому, поневірок (- рка), поневірка; срв. Презрение. [Шляхетське гордування простими громадянами (Куліш). Державний централізм, з його нехтуванням, з його неувагою до місцевого життя (Єфр.). З занедбанєм усяких приписів гіґієни (Франко). Легковаження чужого права (Ор. Лев.). Зоя з ледві помітною зневагою дивилася на нього (Крим.). Сказала з нехтуванням жінка (Неч.- Лев.)]. -ние к самому себе - зневага до себе, самозанедбання. -ние к людям - зневага до людей. -ние к своим, обязанностям - занедбання своїх обов'язків, (з)нехтування своїми обов'язками. Оказывать, -ать -ние кому-нб. - зневажати, зневажити кого; см. Пренебрегать. Оставить в -нии кого-нб. - занедбати, занехаяти кого, що. Оставленный в - нии - занедбаний, занехаяний. Впасть в -ние - піти у занедбання, у поневірку (у поневірок). Жить в -нии - жити в поневірці (Л. Укр.), в поневірянні. Вызвать -ние к чему- нб. - в погорду привести що. Подвергать кого-нб. -нию - кидати кого на нехтування. [Кидати на нехтування я нікого не хотів (Кониськ.)]. Закон в -нии - право (закон) в занедбанні, у зневазі. С -нием смотреть на кого, относиться к кому, чему - з погордою (з зневагою) дивитися на кого, на що, ставитися до кого, до чого.

* * *

1) (кем-чем, к кому-чему, чего - действие) зневажа́ння, знева́ження (кого-чого), знева́га (до кого-чого), гордува́ння (ким-чим), пого́рда (до кого-чого); гре́бування (ким-чим); не́хтування, зне́хтування (кого-що, ким-чим); занедба́ння, зане́дбування, занеха́яння (кого-чого)

2) ( презрение) знева́га, пого́рда

признать

1) что, кого (брать за истину) - визнавати, визнати, признавати, признати, узнавати, узнати що, кого. [Вони не визнавали римських богів і всього старого ладу (М. Лев.). Я визнаю свою помилку. Він не визнає ніяких обов'язків. Я признаю єдиного лиш бога (Крим.). Хто признає мене перед людьми, і я признаю його перед отцем моїм (Єванг.). Ти сама признала свою провину (Л. Укр.). Загальна маса великий за ним (Коцюбинським) узнавала талант (Єфр.)]. -вать за кем что - признавати кому що и визнавати, узнавати за ким що. [Всякому народові признають його право, а українцям - зась (Стебн.). Хоч не маєм театру, йому признаємо славу першого комедіянта (Франко). А чи визнають вони за нами які-небудь непорушні права? (Крим.)]. -вать, -нать кого, что (признаваться, к кому, к чему) - признаватися, признатися до кого, до чого. [Ми на ярмарку стрілися, то він і признавсь до мене (Липов.). Василь признався до того ножа. Надто вже багато людей призналося до тієї думки (О. Пчілка). Це його обов'язок, коли він тільки признається до якихсь обов'язків (Н. Рада). Образа була-б для бога, якби хто признався до нього для хвилевої користи (Л. Укр.). Вони до мене не признаються, бо дуже багаті, а я вбогий];

2) -вать, -знать кого, что кем, каким, чем (считать) - визнавати, визнати, вважати, вважити, узнавати, узнати кого за кого, за якого, що за що (и редко ким, чим); см. Считать. [Сучасники не визнавали його за генія. Міклошич завсігди визнавав українську мову за самостійну (Грінч.). Козаки слухають тільки того, кого своїм старшим сами узнають (Куліш)]. -знаю это полезным - визнаю це за корисне. -нать что-л. нужным, необходимым - визнати щось за потрібне, за необхідне. -наю за благо - при[ви]знаю за добре;

3) кого, что (узнать, распознать) - пізнавати, пізнати, угадувати, угадати кого, що; см. Узнавать. [В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю? (Франко). Чи зостріне, що пізнає Катерину, привітає сина? (Шевч.)]. Признанный -

1) визнаний, признаний, узнаний;

2) визнаний, вважений, узнаний за кого, за що;

3) пізнаний, угаданий.

* * *

несов.; сов. - призн`ать

1) визнава́ти, ви́знати, признава́ти, призна́ти; (несов.: считать) вважа́ти

2) (узнавать, опознавать) пізнава́ти, пізна́ти, признава́ти, призна́ти

произойти

1) (сделаться, статься) діятися, подіятися и здіятися, чинитися, зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, робитися, зробитися, статися, скластися; (твориться) творитися, утворитися и створитися, коїтися, скоїтися; (совершаться, иметь место) відбуватися, відбутися, заходити, зайти. Срв. Случаться, Твориться. [Що було колись, те буде й знов, і що діялось, те й діятиметься, і нема нового нічого під сонцем (Еккл.). Давно колись те діялось у вас на Вкраїні (Шевч.). Побіжу мерщій додому, чи не подіялось чого там (Шевч.). Ось як воно здіялось, слухай (Стор.). Чинилося те у давню давнину (М. Вовч.). У мертвій тиші сонного гаю зчинився бій (Коцюб.). Не так воно робиться, як нам хочеться (Номис). Як сталось це? І як могло це статись? (Грінч.). Але тут і сталось чудо (Самійл.). Дивне диво склалося тут (Грінч.). Надворі таке коїться, що і виглянути не можна (Канів.). Що там скоїлося вчора межи вами? (Коцюб.). І ніхто не знає того дива, що твориться серед ночи в гаї (Шевч.). Як одбувалася ця боротьба - не треба нагадувати, бо одбувалась вона на наших очах (Єфр.). Батьки ніколи не знають того, що одбувається в душі їхніх дітей (Крим.). Еволюція значна зайшла від часів, як батьки боронились війною (Самійл.)]. Между ними -зошла ссора - між ними зайшла сварка, сталася сварка. Между ними что-то -зошло - між ними щось сталося, щось зайшло. [Що межи вами зайшло, най межи вами буде (Франко). Те, що межи нами зайшло, не було непорозуміння (Л. Укр.)]. -зошло землетрясение - стався, зчинився землетрус. -зошёл неожиданный случай с кем - сталася, склалася несподівана пригода кому и з ким. [Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько з Криму ідучи (Пісня)]. Если -зойдёт перемена - якщо станеться, зайде, відбудеться зміна. В нём, с ним -зошла большая перемена - з ним сталася, зайшла, відбулася велика зміна. [Я почула, що від того часу з ним зайшла якась зміна (Франка)]. -дить, -зойти с кем - діятися, подіятися, статися, робитися, зробитися з ким и кому, поводитися з ким. [Сяя молодиця знала усе, що з Оксаною поводилось (Квітка)]. С ним что-то -зошло - з ним и йому щось сталося, подіялося, зробилося. [Що з їм сталося - не знати (Грінч.). Сталося хоробливій людині те, що й повинно було статися (Крим.)]. Не понимаю, что это со мною (с ним) -дит, -зошло - не розумію, що це зо мною (з ним) и мені (йому) діється, робиться, подіялося, сталося, зробилося. [Боже мій! де це я?.. Що це зо мною діється? (Н.-Лев.). Що вам оце такого подіялось? (Федьк.). Що се з нею подіялось? (М. Вовч.). Що це її зробилося? (Житом.)]. С ногами что-то -дит, -шло - ногам щось робиться, зробилося. Действие -дит - дія відбувається, ведеться, провадиться де. [Народні типи з тієї місцевости, де ведеться дія поеми (Рідн. Край)]. Дело -дило в 20-х годах XIX века - дія діялась в двадцятих роках XIX віку. Разговор -дит с глазу на глаз, шёпотом - розмова відбувається, ведеться, провадиться віч-на-віч, пошепки. [Розмова звичайно або уривалася, або провадилася вже пошепки, на ухо (Єфр.)]. Вчера -дили выборы - учора відбувалися вибори. Заседания -дят в здании городского совета - засідання відбуваються в будинку міської ради. Битва под Полтавой -дила 27 июня 1709 года - битва під Полтавою відбувалася 27 червня 1709 року;

2) (возникать, брать начало, быть следствием чего-л.) виходити, вийти, походити, піти, ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати з чого, виникати, виникнути, випасти з чого. [Вірш виходить з того, що слова розставляються так, що природні наголоси сами собою чергуються, як виміряні, ритмічно (Єфр.). Але не з тієї народньої поезії вийшло старе наше письменство (Єфр.). Звідкіля пішла мова людська (Крим.). Одні системи трактують, що мораль походить з абсолютного авторитету (Наш). Таким чином і стала азбука (Єфр.). З тихеньких усе лихо встає (Номис). Усяк знав, шо од його у селі усе лихо встає (Квітка). Біль, що повставав з нудьги (Крим.). Отаким способом і повстав той поділ праці, що ми тепер скрізь бачимо (Єфр.). З цього могло повстати велике лихо (Загірня). Хто й зна, що-б воно виникло з цього (Грінч.). З того-то й випало, що правди нігде було шукати (Куліш)]. -шло несогласие - повстала незгода. Это -дит от того, что… - це виходить, виникає, (по)стає з того, що… [Може це виникало з того, що українським критикам доводилося разом і обороняти право українського письменства на існування (Єфр.)]. Свет - дит от солнца - світло походить, виходить з сонця. Эта болезнь -дит от простуды - ця хвороба постає з простуди. От этого может -йти убыток - з цього може вийти шкода, збиток. -дить откуда - походити звідки. [Лоялем я зовусь. З Нормандії походжу (Самійл.)]. -дить, -йти от кого - походити, піти з кого и від кого, народитися (во множ. понароджуватися) від кого. [Сини усюди від отців походять (Куліш). З його усі ті і Савлуки пішли по світу (М. Вовч.). З Прометея походжу (Л. Укр.). Деякі з них, як от князі Острозькі понароджувались од варяго-руських і литво-руських князів (Куліш)]. Он -дит от знаменитого рода - він походить з славного роду.

* * *

несов.; сов. - произойт`и

1) ( совершаться) відбува́тися, відбу́тися, ді́ятися, поді́ятися, чини́тися, учини́тися и зчини́тися; ( случаться) става́тися, ста́тися; ( делаться) роби́тися, зроби́тися; твори́тися, створи́тися; (преим. о чём-л. неприятном) ко́їтися, ско́їтися и уко́їтися

2) (возникать, проистекать) виника́ти, ви́никнути, постава́ти, поста́ти

3) ( брать начало) похо́дити, піти́

1) походження; (возникновение) по(в)стання. -ние этого обычая нам неизвестно - походження (повстання) цього звичаю нам невідоме. Рукопись болгарского -ния - рукопис болгарського походження. -ние видов - походження (повстання) видів. -ние языка - походження (повстання) мови. Слово, -ние которого неизвестно - слово, якого походження невідоме;

2) походження, рід (р. роду), коліно, уродження. [Соромився свого походження, гордував своїми земляками (Леонт.). Найбільше право давав тоді чоловікові рід його, а не розум і дотепність (Куліш)]. По своему -нию - родом, з роду, походженням, з походження свого. Он немец по -нию - він німець родом, з роду, походженням, з походження. Человек знатного, благородного, низкого -ния - людина високого (великого), шляхетного, низького роду, коліна, уродження. [Високі уряди і королівщини роздавав король панам великого коліна (Куліш). Повсякчас корить свого чоловіка за те, що він низького коліна (Яворн.)]. Мужицкого, мещанского, барского -ния - мужицького, міщанського, панського роду, коліна; (диал.) мужицької, міщанської, панської ложі. [То були все панського коліна люде (Єфр.). А як ти, ци нашої мужицької ложі, ци міщанської, ци панської? (Стефаник)]. Одного -ния с кем - одноколінний з ким. [Стародавнього князівського роду, одноколінного з князями Збаразькими, Вишневецькими й Воронецькими (О. Лев.)].

* * *

1) (дело, занятие) спра́ва

2) ( снаряжение) споря́дження; ( снасть) снасть, -ті; спра́ва

3) ( управа) управ

1) бік, род. п. бо́ку, сторона́

2) (край, страна) край, род. п. кра́ю, сторона́

3) мат. сторона́, бік

4) юр., дипл. сторона́

1) стражда́ти

2) ( терпеть) [бага́то] терпі́ти, -плю́, -пиш

3) (обладать, иметь) ма́ти (ма́ю, ма́єш)

4) ( чем - болеть) хворі́ти (на що, чим)

5) ( быть не на должном уровне) бу́ти в зане́паді; ( хромать) кульга́ти

1) нареч. уже́, вже

2) част. уже́, вже; ( право же) вже ж

3) част. фольк. і; ( вот) от, ось

нар. так, правда, справді, (зап.) так єсть. Ей-ей - далебі, справді так, далебі що так, таки-так, (провинц.) їй-право. Ей-же-ей - справді-ж. Ей богу - їй-богу, єй-богу, їй-бо, бігме, далебі, присяй-богу.

різникувати, різничити. [Коли різникуєш, то й плати за право - торговлю (Харк.)].