лев-

1) погляд, (зрение) зір (р. зору), (наружн. вид) позір (р. позору). Человек с весёл. взглядом - веселого погляду (М. Вовч.). С недобрым взглядом - звірогляд. На взгляд - на око, на погляд, на позір, як глянути. Встретились взглядами - вони ззирнулися, очі їх ззирнулися (Грінч.). Окинуть, охватить взглядом что - скинути, зглянути оком, зирнути по чому. [Зирнув по хаті]. Окидывать, окинуть, обводить, обвести взглядом многое - озирати, (сов.) озирнути, обвести, зглядіти оком, перебігти очима, перезріти (гал.). Привлекать взгляд - брати очі, вбирати в себе очі. Проникать, проникнуть -дом - прозирати, прозирнути кого, проглядати, -ся, проглянути, -ся, продивлятися, продивитися в кім, протиснути погляд (Франко). Смерить -дом - обміряти поглядом, очима. Встретиться с чьим -дом - спасти очима на кого. [Куди я ні гляну, усе на його погляд очима спаду = с его взглядом встречаюсь глазами (М. Вовч.)]. Устремить взгляд - уп'ястися очима, втопити очі (Неч.-Лев.). На мой, ваш взгляд - на мої, ваші очі, на мій, ваш погляд. [На ваші очі - бур'ян, а на мої - чудові квіточки (Неч.-Лев.)]. Бросить взгляд - см. Взглянуть;

2) взгляд (мнение) - погляд, гадка, думка, переконання. На мой, его взгляд - з погляду мого (його), (як) на мій (його) погляд, як на мене (на його), по моєму, по його; на мою (на його) думку (гадку). Вырабатывать -ды - доходити до поглядів. Не соглашаться с чьими -дами - не згоджуватися з чиїмись поглядами, (описат.) не туди дивитися. Высказывать свой взгляд - давати свій суд, висловлювати свою думку (погляд).

* * *

1) по́гляд, -у; ( взор) зір, род. п. зо́ру; диал. по́зирк, -у, позі́р, -зо́ру

2) (перен.: воззрение) по́гляд, перекона́ння; ( мнение) ду́мка, га́дка

вмешаться

1) (быть вмешиваему, вмешану) вмішуватися, вмішатися; домішуватися, домішатися. [Вино вмішується у воду; отруту вмішано в трунок];

2) (вступаться в постороннее дело) втручатися, втрутитися до чого, уві що, встрявати, встряти (встрянути), (о многих - повстрявати), вмикатися (вмикуватися), микатися (несов. в.), вплутуватися (плутатися), вплутатися, мішатися, вмішатися, вступатися, вступитися до чого-неб., у що. [Втручатися в розмову. До всього втручається дід: і до свого, і до чужого (Кониськ.). Всі вони туди повстрявали (Грін.). В справи грошові ви не повинні плутатися (Крим.). Старий дурень - микається не в своє діло (Неч.-Лев.). Не дуже він умикався в господарство (Неч.-Лев.)]. Вмешиваться в разговор - плутатися до розмови (в розмову), примовитися (соверш. в.), приставати до розмови, впадати (впасти) в слово. Вмешаться в толпу - втасуватися між юрбу. Всюду он вмешается, затешется - без нього й вода ніде не освятиться; де не посій, то вродиться.

* * *

1) (проникать куда-л., смешиваться с чем-л.) умі́шуватися, уміша́тися, замі́шуватися, заміша́тися

2) (входить, вторгаться в чьи-л. дела, отношения) втруча́тися, втру́титися, умі́шуватися и міша́тися, уміша́тися; ( ввязываться) устрява́ти, устря́ти

3) страд. несов. умі́шуватися; уплу́туватися

возбудить

1) збуджувати, будити кого, збудити. См. Пробуждать;

2) зворушувати кого, що, зворушити, розворушувати, розворушити [Вино розворушило обох (Неч.-Лев.)], дратувати, роздратувати кого, що [Уся природа, пишна й зелена, дратувала мрії в молодої дівчини (Неч.-Лев.)], збуджувати, будити, сов. збудити [Будить правий гнів (Сам.). Збуджує солодкі почуття], розбурхувати, розбурхати, збаламучувати, збаламутити, викликати, викликати. [Викликати ненависть] дражнити, здіймати, сов. зрушити кого, на що [Зрушив їх на боротьбу (Єфр.)], підганяти (підгонити), підігнати (кого до праці). -ждать, -дить кого против кого - бурити [Бурити народ], обурювати, сов. обурити [Дуже вже проти себе обурювала слухачів (Грінч.)], збурювати, збурити [Кого не збурював він проти себе (Грінч.)], підбурювати кого проти кого, чого і кого на кого, підбуряти, сов. підбурити [Підбурює людей проти школи (Грінч.). Вони його підбуряли на Турчина (Куліш). Хтіли підбурити народ та перерізати дворян (Доман.)], наструнчувати, наструнчити, настренчити кого проти кого [Не наструнчуй других проти мене (Мирн.)], дратувати, піднімати кого на кого, на що [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство (Куліш)], піді[о]грівати кого на кого [Ченці та попи людей на ляхів іще більше підогрівали (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збуджувати жагу, жадобу, дрочити, роздрочити, ятрити, роз'ятрити, дратувати, роздратувати. Возбуждать, -будить охоту, желание в ком - заохочувати кого до чого, заохотити, підохочувати, підохотити. -ать отвращение, омерзение - викликати огиду, мерзити (безл.). -ать гнев - гнівити кого, будити в кім гнів. -ать негодование в ком - обурювати, обурити кого. -ать чью-либо жизнен. энергию - підживляти, підживити кого. Возбуждать, возбудить вопрос, речь - піднімати (знімати, порушувати) питання, річ, сов. підняти (зняти, порушити) питання, річ. -дать, -дить дело - порушувати (розпочинати, заводити) справу, діло, сов. порушити (розпочати, завести) справу, діло. Возбуждать, -дить сомнение, подозрение, удивление - викликати (сов. викликати) сумнів, підозріння, здивування.

* * *

несов.; сов. - возбуд`ить

1) (пробуждать мысль, чувство) збу́джувати, збуди́ти; ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати; ( распалять) розпа́лювати и розпаля́ти, розпали́ти; (служить причиной чего-л.) поро́джувати, породи́ти

2) (предлагать что-л. на обсуждение) пору́шувати, пору́шити

3) ( волновать) хвилюва́ти, схвилюва́ти, звору́шувати, зворуши́ти; збу́джувати, збуди́ти

4) ( подстрекать) підбу́рювати, підбу́рити, збу́рювати, збу́рити, під'ю́джувати, під'ю́дити; настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити

-ся, высосать, -ся висисати, -ся, висмоктувати, -ся, витягати, -ся. [Висисає останню силу нашої землі наш ворог (Неч.-Лев.). Висмоктував з чарки останню крапельку (Неч.-Лев.)]. Высасываемый - висмоктуваний. Высосанный - виссаний, висмоктаний, витягнутий.

* * *

несов.; сов. - в`ысосать

вдавано, вдано, робле[я]но. [Удавано жваві очі (Неч.-Лев.). Якось штучно, робляно, дуже низенько й химерно поклонивсь (Неч.-Лев.)].

* * *

донять

1) (о взимании долгов, податей) добирати, добрати;

2) (причинять неприятность) діймати, доняти, дійняти, (реже няти) кого, шкулити, дошкуляти, дошкулити, допікати, допекти, припікати, припекти, надопекти кого и кому, дотинати, дотнути, доп'ясти, долягати кому, (редко) догаряти, узичати кому, надозолювати, надозолити кому. [Холод діймав до костей (Коцюб.). Доняв він мене до плачу. Нестатки ймуть (М. Вовч.). А що - ця лозина добре шкулить? Нас національне питання, сказав-би, щодня дошкуляє (Грінч.). Допікаєш мене гіркими словами (Неч.-Лев.). А ніхто мені так не допік, як та капісна баба Палажка! (Неч.-Лев.). Як мені життя дозолило (Мирн.). Ці осоружні справи теж хронічно долягали письменникові (Єфр.)]. Донимает (это) меня - дошкуляє мене (мені), шкульно мені. Донимать словами - дошкуляти словами, словом карати; додавати словами. [Він не б'є мене, не лає, він мене словом карає]. Донимать, донять сильно, до последней степени - допікати до живих печінок (до серця), вразити до живого, заливати за шкуру сала, голову кому гризти, їсти. Он вас доймёт - він вас доїде. Донимающий - дошкульний, дошкулький, шкулкий, доле[і]гливий, гіркий. [Дошкульне слово. Шкулкий (дошкульний) вітер. Нужда доліглива. Лає гіркими словами]. Донятой - дошкулений.

* * *

несов.; сов. - дон`ять

1) (мыслить) думати, гадати, мислити про кого, про що, (рассуждать) міркувати про що, над чим, (мозговать) мізкувати про що, (иметь в мыслях) в голові (в мислях) покладати що, в голову класти, мати на думці (на мислі), (полагать) покладати. [І про речі поважні гадав (Самійл.). Ніколи не гадав був (не ожидал) зустріти їх тут (М. Лев.). Та я люблю тебе, і більше ні за кого і в голові не покладаю (Неч.-Лев.). І в голову того собі не клав, щоб сваритися (Грінч.). А мама зовсім не така дика, як я був покладав (Крим.)]. Думать-гадать - думати-гадати, розважати-гадати. [В самотині я зостаюся розважать- гадати (Л. Укр.)]. -мать думу - думу гадати, думу думати. И думать нечего - і думати не гадай. Нечего -мать - шкода й гадки, шкода чого, нічого (нема чого) думати, гадати, міркувати. [Шкода й гадки, не буде нічого (Шевч.). Шкода було походу (нечего было и думать о походе), довелося вертатись (Кул.)]. Так он -мает (таково его мнение) - так він гадає, така в його думка, він такої думки. [Мабуть і отець Сидір такої думки (Конис.)];

2) (заботиться, печься) думати про кого, дбати про кого-що, клопотатися про кого-що. И не думать - і гадки не мати, і в голові (в головах) не покладати. [Не журиться Катерина, і гадки не має = и не думает вовсе) (Шевч.). Як була я молодою, і гадки не мала (ни о чём не думала), по садочку похожала (Шевч.)];

3) думать с подозрением про кого, иметь подозрение на кого - думати на кого, мати підзор на кого, призру на кого мати. [Хто вкрав? на кого ви думаєте?];

4) думать с кем о чём-либо (советываться) - радитися з ким про що; (замышлять) замишляти з ким;

5) думать (мечтать) о себе (зазнаваться) - заноситися, багато про себе думати, задаватися, панитися.

* * *

1) ду́мати; кміти́ти; кмети́ти, кмітува́ти, кметува́ти, ми́слити, помишля́ти

2) (полагать, предполагать) гада́ти, ду́мати, поклада́ти

дыхать

1) дихати (-хаю, -хаєш и дишу, -шеш), віддихати. [Вільно дихає грудьми. Спить і тяжко дише. Грудям легко оддихати (Крим.)]. -шать полною грудью - дихати на повні груди. -шать тяжело вслух с сопением - сапати [Андрій голосно сапав (Коц.)]; (скоро и тяжело) дихтіти, (хрипло) харчати [Спали, харчали і хропли]. Тяжело -шать (запыхавшись от жары или работы) - хакати, хекати. [Душно Рябкові - бач аж хакає, язик висолопивши (Харк. п.). Як рубає, то хекає]. -шать ртом, чтоб согреть что-нибудь или охладить (дуть) - хук[х]ати. [Дитина хукає на гаряче молоко. Хухає собі в руки]. См. Дуть 2. Едва -шит - дух ледве зводить, ледве дихає (дише). Огнём дышащий - огнедихатий. [Дракон огнедихатий (Кул.)]. Ды[о]хнуть - дихнути, дхнути [Бог дхне своїм духом, то й не буде його], хукнути (ртом). [Взяла тіста, хукнула - полетів голуб]. Отдыхать, отдышаться - віддихатися, віддихати;

2) (веять) дихати, подихати [Перед світом дихає холодненький вітрець (Ворон.). Все подихало молодою парубочою красою (Неч.-Лев.)], (пахнуть) віддавати чим, пашіти (пашу, пашеш, паше) [Пахощами молодощів оддає його збірка (Єфр.). Духом сіножати паше усе свіжим (Манж.)], (нести) т[д]хнути [Його лице дхнуло щастям (Н.-Лев.). Кажете, що од мене дхне вища поезія? (от меня дышит высшей поэзией) (Крим.)]. Дышать неприязнью, злобою - важким (лихим) духом, пеклом дихати на кого. Дышать молодостью - віяти молодощами, молодіти. [Там молодіють кущі, як свіжі дівчата (Коц.)]. Ды[о]хнуть (повеять) - дихнути, подихнути. [Вітер не дихне. Подихнуло свіжим повітрям].

* * *

закрыть

1) (окна, двери и т. п.) зачиняти, зачинити, захиляти, захилити, (о мн.) позачиняти и позачинювати (вікна, двері); (отверстие) затуляти, затулити, затикати, заткнути и заткати, (о мног.) позатуляти, позатикати, (заслонкой) заслоняти, заслонити, (о мног.) позаслоняти, (запоной и т. п.) запинати, запнути, зап'ясти, заслоняти, заслонити, (о мн.) позапинати, позаслоняти що чим; (что-либо плотно) затушковувати, затушкувати, (пров.) заштурмовувати, заштурмувати. [Без мене й дірочки малої нікому затулити (Номис). Укинув її в піч і заслонив (Рудч. П.). А я вже й піч заслонила (Кониськ.). Робили вони, позаслонявши вікна од двору (Н.-Лев.). Запинає вікно хусткою (Сл. Гр.)]. -крой сундук, крышку - зачини скриню, причини віко, кришку. -крой бутылку - заткни пляшку. -крой кран - закрути кран. -ть уши - затикати, заткнути, заткати (в)уха, защулювати, защулити (в)уха, (о мног.) позатикати, позащулювати (в)уха. [Він сів у куті, скулився, заткав вуха (Франко). Та й мимоволі з одчаєм защулив вуха (Крим.)];

2) (складывать) згортати, згорнути, стуляти, стулити. -ть книжку - згортати, згорнути книжку, стуляти, стулити книжку. [Книжку згорнув, сховав у свою шаховку (Грінч.)]. -ть зонтик - згортати, згорнути парасольку. -рыть рот - стулити рота, (насм.) зашити губи; (презрительно) замкнути (стулити) писок, заткнутися, заткати каглу. -ть рот кому (заставить замолчать) - заціплювати, заціпити уста, замикати, замкнути губу (уста) кому, зав'язувати, зав'язати язик(а) кому. -крыть рот кому чем - затулити рота кому чим. [Десятник затулив їй уста шапкою (М. Вовч.)]. -ть глаза (веками) - заплющувати (заплющати и плющити), заплющити, сплющувати, сплющити, закривати, закрити, стулювати и стуляти, стулити очі; заплющуватися, заплющитися, (о мног.) позаплющувати, посплющувати, постулювати очі, позаплющуватися; (смежить) склепати, склепити (очі). [Олеся заплющила очі й знов стала як мертва (Н.-Лев.). Плющить він очі (Мирн.). Сплющу очі (Кониськ.). Не дивіться, позаплющуйте очі (Харк. п.). Не стулю ні на хвильку очей (Л. Укр.). Впасти на лаву, як камінь у воду - і вмить склепити очі (Коцюб.)]. -ть глаза умершему - затуляти, затулити, закривати, закрити очі помершому. [Не сумуй, що прийдеться самій у гріб лягать, що не буде кому очей затулить (Франко)]. -крыть глаза (умереть) - с[за]плющити, (смежить) склепити очі. -крыть глаза кому (убить, погубить) - замкнути очі кому. -вать, -крыть глаза на что - заплющувати, заплющити очі на що, не мати очей на що. [Навмисне заплющуючи на правду очі (Єфр.)];

3) (накрывать) закривати, закрити, накривати, накрити, покривати, покрити, укривати, укрити, (о мног.) позакривати, понакривати, повкривати; (сплошь) крийма крити (укривати, укрити) що. [Зострілася чумаками, закрила дитину (Шевч.)]. -крой крышкой - за[на]крий кришкою. -ть лицо руками - затуляти, затулити обличчя руками, затулятися и затулюватися, затулитися руками, утуляти, утулити лице в долоні. [Він затулив обличчя руками (Крим.). Спустився на лавку і затуливсь руками (Крим.)]. -ть голову платком - запинати, запнути, зап'ясти голову хусткою. -ть глаза чем - затуляти, затулити очі чим. [Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала (Стор.)];

4) чем (скрывать от глаз, заграждать) - затуляти, затулити, заслоняти, заслонити, заступати, заступити, покривати, крити, покрити кого, що; (застить) застувати; (о тумане: заволакивать) застилати, заслати (-стелю, -стелеш), застеляти, застелити (-стелю; -стелиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгортати, обгорнути, оповивати, оповити що. [Затуляючи собою мало не все вікно (Васильч.). Чорні хмари непрозорі затулили ясні зорі (Чупр.). Рада- б зірка зійти, чорна хмара заступає (Мет.). І дим хмарою заступить сонце перед вами (Шевч.). Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє (Шевч.). Неначе якийсь туман застилав йому очі (Грінч.). Не застуй вікна (Київщ.). Одійди, не застуй, бо нічого не видно (Звин.)]. - ть что чем (завешивая) - запинати, запнути и зап'ясти, (о мног.) позапинати, (со всех сторон) обпинати, обіпнути, обіп'ясти що. -вать что чем, заставляя - заставляти, заставити що чим. [Двері заставлено шахвою];

5) см. Скрывать, Укрывать;

6) (прекращать, запрещать) закривати, закрити (засідання), припиняти, припинити (засідання, газету, журнал, товариство, приймання вантажу), (счета) замикати, замкнути (рахунки). -крыть кредиты - закрити кредити. -крыть лавку (временно, совсем) зачинити крамницю. Закрытый - зачинений, захилений; затулений, заткнутий, заткнений и затканий, заслонений, запнутий и запнений; згорнений и згорнутий; (о глазах) стулений, заплющений, сплющений, (плотно) засклеплений, склеплений; закритий, по[на]критий; заступлений; застелений; закритий, припинений (журнал), (о лавке) зачинений. -тое учебное заведение - закрита школа, інтернат. -тое заседание - неприлюдне (закрите) засідання. -тое представление - закрита (неприлюдна) вистава. -тое голосование - таємне голосування. -тое платье - закрита сукня. -тое письмо - закритий лист; (заклеиваемое по краям) закритка. -тое море - закрите море. -тый слог - закритий склад. -тый экипаж, вагон - закритий екіпаж (повіз), вагон. Вход, проезд -крыт - вхід, проїзд закрито. Книжный магазин -крыт - книгарня зачинена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книгарню зачинено. Магазины по понедельникам -крыты - крамниці понеділками зачинені. Окно -то - вікно зачинено. С -тыми глазами - з заплющеними очима. С плотно -той крышкой - щільно зачинений. Свет -рыт для кого (перен.) - світ зав'язано кому.

* * *

несов.; сов. - закр`ыть

1) закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти; (загораживать, заслонять что-л.) затуля́ти и зату́лювати, затули́ти и мног. позатуля́ти и позату́лювати, заслоня́ти, заслони́ти, -слоню́, -сло́ниш и мног. позаслоня́ти; (дверь, окно, ворота; кого-л. в помещении) зачиня́ти, зачини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. позачиня́ти и позачи́нювати; (застилать, завешивать) запина́ти, запну́ти и зап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. позапина́ти; (книгу, тетрадь) згорта́ти и зго́ртувати, згорну́ти, -ну́, -неш и мног. позгорта́ти и позго́ртувати

2) ( смыкать глаза) заплю́щувати, -щую, -щуєш и плю́щити, заплю́щити и мног. позаплю́щувати, сплю́щувати, сплющити, закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти

1) (имущества) заставляння, застава, застанова (майна);

2) (что-л. заложен. и отвлеч.) застава (ум. заставочка, -вонька), застанова, застав (-ву), заклад (-ду); (денежный) зарука (грошова). [Ті гроші не пропадуть! адже Ганна дала заставу (Крим.). Кожух у застанові (Н.-Вол. п.)]. В -лог - на (или в) заставу, застав, на (в) заклад и т. д. [Я дам свій білет у застав (Свидн.). У заставу брав що було: і кожухи, і коралі, і справу усяку хазяйську (М. Лев.). Поніс чоловік до жида свій ціп на застанову (Лебед. п.)]. Давать в -лог что - давати, дати в (на) заставу (застав и т. д.) що, заста(но)вляти, заста(но)вити що, (о недвиж. имуществе) записувати, записати у заставу (застанову) що. Давать -лог - давати, дати, класти, покласти заставу (застав и т. д.). Давать что под -лог - давати, дати що під застав (заставу, застанову и т. д.). [Гроші давав людям під застав, або на відробіток (М. Лев.)]. Брать в -лог что - брати, узяти у (или на) заставу (застанову, застав) що. [Шинкарочко мила, усип меду-вина, бери на заставу коня вороного (Чуб. V)]. Выкупать ис-под -лога - викупати и викупляти, викупити заставу, застанову, застав, заставщину или викупати, викупити з (з-під) застави, застанови, заставу що. Под -лог положенный, отданный - заставлений, застановлений, заставний. Биться, бить, ударить о -лог - битися, побитися, заходити, зайти, іти, піти в заклад (навзаклад, реже об заклад), закладатися, закластися, заставлятися, заставитися, (пров.) заложатися, заложитися; см. Заклад;

3) (порука, обеспечение) зарука, запорука, порука, забезпека (чого и чому), завдаток (-тку) чого; срвн. Порука. [Запорука нашої майбутности. В цьому безупинному шуканні маємо забезпеку й нашого розвитку на прийдущі часи (Єфр.). Хай вона (рука) буде завдатком нашого будучого щастя (Коцюб.)]. -гом этого является… - запорука, зарука цьому є… -лог любви - запорука кохання (любови);

4) (засада) залога, засідка, засіди (-дів), залягання;

5) (давно непаханное поле) обліг, переліг (-логу);

6) грам. - стаж (-ну). Действительный, страдательный -лог (глаголов) - прямий, переємний стан (дієслів).

* * *

1) заста́ва; заставля́ння

2) (перен.: свидетельство, доказательство чего-л.) запору́ка

-ся, заразить, -ся

1) (болезнью и перен.: о вредном и о хорошем) заражати, -ся и заражувати, -ся, заразити, -ся, замечувати, -ся, заметити, -ся, закажувати, -ся, заказити, -ся, затруювати, -ся, затруїти, -ся, (о мног.) позаражувати, -ся, позамечувати, -ся, позатруювати кого чим, -ся від кого чим; (чумой) задж[ч]умлювати, -ся, задж[ч]умити, -ся. [Паршива вівця все стадо заразить (Номис). Гляди сухоти! Заразитися ще можна (Тесл.). Їхня вівця всі наші вівці заметила (Звин.). Навіть баба в пекарні заметилась тією пошестю (Н.-Лев.). Вони нас позатруювали: на всіх чисто короста напала (Черн. п.). Письменник немов заражає такими- ж почуваннями й читача (Єфр.). Сміх його нервовий, заразливий, - він вас замечує (Н.- Лев.). Я й сам заметився національною ворожнечею (Крим.). Школярі затруювались захопленням до всіх буржуазних чеснот (Азб. ком.)];

2) (отравлять что-л.) затруювати, -ся, затруїти, -ся, отруювати, -ся, отруїти, -ся, (о мн.) позатруювати, -ся, поотруювати, -ся, (о воздухе) заповітрювати, -ся, заповітрити? -ся. Заражённый - заражений, замечений, закажений, за[о]труєний, (чумой) задж[ч]умлений, (о воздухе) заповітрений.

* * *

несов.; сов. - зараз`ить

затихнуть затихати и тихнути, затихнути, стихати, стихнути, затишуватися, затишитися, стишуватися, стишитися, (о мног.) позатихати, постихати, поза[пос]тишуватися; (униматься) угавати (только с отриц. не), (диал.) убавлятися, убавитися; (прекращаться, переставать) ущухати, ущухнути, занишкнути, (притаиться) (образно) мовчати та дихати, (замолкнуть) замовкати, замовкнути. [Затихло все, тілько дівчата та соловейко не затих (Шевч.). І тихнуть Божії слова (Шевч.). В людських хатах все було позатихає, все посне (Н.-Лев.). То стала злая хуртовина (буря) по Чорному морю стихати (Макс.). Постихали співи й жарти (Гліб.). Затишивсь уже грім, не гримить (Конгр. п.). В горницях стишилось, як надворі після заверюхи (Н.-Лев.). Там внизу музика дика не вгаває на хвилину (Франко). Помалу занишкло шепотіння (Грінч.). Сполохались пташки і в одну мить ущухли (Коцюб.). Вийшов Хмельницький до чорного війська, почав мирову читати; ущухла чернь прислухаючись (Куліш)]. Буря не -хает - буря не вгаває, не втишується. Ветер -тих - вітер ущух, (улёгся) заліг. [Вітерець заліг десь, тиша (М. Вовч.)]. Дождь -тих - дощ ущух. Шаги, звуки -хли - хода затихла (завмерла), звуки затихли (завмерли). Затихший - затихлий, ущухлий.

* * *

несов.; сов. - зат`ихнуть

миршавий, зачучверілий, зачучверений, захужений, (обнищавший) зубожілий, скапцанілий. [Бички миршаві (Н.-Лев.). Зачучверене порося (Бердян. н.). Захужені коні (Н.- Лев.). Скапцанілі пани (Крим.)]. -лый род - здрібніле коліно, переводня. -лые дворяне - здрібніла шляхта, щабльові дворяни (Тобіл.), (дворяне-лапотники) ходачкова шляхта (Франко), нешеретована шляхта (Свидн.), полупанки. -лая корова, лошадь - корівчина, конячин(к)а.

* * *

1) зубожі́лий; підупа́лий, занепа́лий; здрібні́лий

2) (слабый, хилый) ми́ршавий; зачу́чверений, зачу́чверілий

3) (плохой, незначительный) незначни́й, аби́який

союз і, й (й после гласной, но не после паузы и не пред неудобопроизн. сочетан. согласных), (диал.) а, (да) та (диал. да). [І вітер не віє, і сонце не гріє (Пісня). Омелько Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Н.-Лев.). Стала їсти й пити (Шевч.). Він а я - це-ж не те саме (Крим.). Минали роки, збільшуючи той мур, що стояв межи двором а селом (Коцюб.). За током ішов садок - великий та розкішний (Свидн.)]. Огонь и вода - огонь і вода. Отец и мать - батько й мати. От моря и до моря - від моря й до моря. Весёлый и радостный - веселий і радісний, веселий та радісний. Эта река широка и глубока - ця річка широка й (та) глибока. Вот и - ось і. [Ось і дуб той кучерявий (Шевч.)]. Да и - та і (й). [Обіцявся вернутися, та, мабуть, і згинув (Шевч.). А їй, звичайне діло, і віри своєї жалко, та й родичів, батьків, то-що (М. Лев.)]. И кто бы мог предполагать - і хто-б міг думати. И я это знаю - і я це знаю. И не богат, да тороват - і не багатий, та щедрий. И благоразумные иногда ошибаются - і розумні (люди) часом помиляються. И хотел бы, да не могу - і хтів-би, та не можу. Мы и пошли, да нас не пустили - ми й пішли (були), та нас не пущено. И не пытайся, всё равно ничего не выйдет - і не спитуйся (не пробуй), однаково нічого не вийде. И молода, и хороша, и богата - і молода, і хороша, і багата. Но и - ба й, але й. Он не только глуп, но и зол - він не тільки дурний, ба й злий (але й злий).

* * *

1) і; (преим. после гласного) й; ( для соединения однородных членов предложения) та

2) усилит. і, та й; и

1) (во что) грати, гуляти в що и в чого, (тешиться) гратися, бавитися в що, (в детск. яз.) гратоньки, граватовьки, гулятоньки, гуляточки. [Гуляють у тісної баби (Рудч.). Гуляєте в креймахи? В дамки гуляєте, чи ні? (Звин.). Чи ти граєш в якоїсь іграшки, чи що? - говорила Олеся (Н.-Лев.). Можна гратися, можна бігати, бурушкатися без кінця (Васильч.). Кругом них бавилася дітвора, дзвінким реготом сповняючи повітря (Черкас.)]. -рать в куклы, в жмурки, в мячик - гуляти, гратися в ляльки, в піжмурки, в м'яча. -рать в карты, в шахматы - грати, гуляти в карти, в шахи. [Троє вірмен зараз-же з боку біля Марка гуляють у карти (Грінч.)]. -рать по большой, по маленькой - грати в велику, в малу гру. -рать на мелок - набір грати. -рать в бубнах, в пиках - грати на дзвінці, на вині. -рать (с) чем - гратися, бавитися, гулятися (з) чим. С ним как с огнём -рать - з ним як з огнем гратися, гулятися, бавитися. -рать кем - гратися, бавитися, гулятися ким. [Чи будеш ним мов пташкою гулятись, на ниточці прив'яжеш для дитини? (Куліш). Вона чула серцем, що Миколай тільки бавиться нею (Гр. Григ.)]. Судьба -рает людьми - доля грається людьми, жартує з людьми. Кошка -рает с котятами - кішка грається з кошенятами. -рает, как кот мышью - грається, як кіт (з) мишею. -рать с кем (иметь партнёром) - грати, гуляти з ким; (тешиться, забавляться) гратися, гулятися, бавитися з ким. [З собакою унучок грався (Шевч.). Вовчиця на сонці з вовченятами грається (Рудч.). Ще недавно вона з їми в ляльки гулялася, а он тепер уже порається (Грінч.)]. -рать на бирже - грати на биржі. -рать на повышение - бити на підвищення;

2) (на музык. инструм. и о них) грати (на що и на чому, у що). [Кобзар чутно як грає і співає про Морозенка (М. Вовч.). Бас гуде, скрипка грає (Номис)]. -рать на лире, на скрипке, на дуде, на пианино, на рояли - грати на ліру (и на лірі), на скрипку (и на скрипці), на дудку (и у дудку), на піяніно (и на піяніні), на роялі. [Грає на ліру (Звин.). Сидить кобзар на могилі та на кобзі грає (Шевч.)];

3) что - грати що. -рать кого, чью роль изображать на сцене - грати, удавати кого, чию ролю. [Він грає Гамлета (Крим.). Жінок на театрі (грецькім) удавали теж чоловіки (Єфр.). І що-найпишнішії дами з придворних вдавали на сцені субреток моторних, щоб слави і втіхи зажить (Л. Укр.)]. -рать роль чего - грати, (исполнять) відігравати, відбувати ролю чого. Это не -рает роли - це не грає ролі, це не має ваги. -рать главную или руководящую роль, -рать первую скрипку (переносно) - першу скрипку грати, перед вести в чому. [В Київі знайшов Шевченко цілу вже громаду ентузіястичної молоди, між якою перед вели Костомаров та Куліш (Єфр.)]. -рать значительную, выдающуюся роль - чимало, багато важити (в чому). -рать свадьбу - справляти весілля. [Одної неділі справляли весілля Настине з Петром, другої вінчали Гната (Коцюб.)];

4) (об игре света, красок, лица) грати (чим), мінитися (чим). [Небо грає усякими барвами (Коцюб.). По той бік Росі грала зірниця (Н.-Лев.). На устах під чорним вусом грала усмішка (Коцюб.)]. Солнце -рает на Пасху - сонце грає, міниться на Великдень. Шампанское -рает в бокале - шампанське грає в келіху. Румянец -рает - рум'янець грає, міниться. [В обох на щоках міниться невгасимою купинкою рум'янець (Васильч.)];

5) (бродить) грати, шумувати, мусувати, (только переносно) буяти. [Чи не той то хміль, що у пиві грає? (АД.). Мед вже почав у бочці грати (Сл. Гр.)]. Молодая кровь -рает - молода, юнацька кров грає, буяє, шумує. [Бо то не кров юнацька в мене грає (Грінч.)]. Волна -рает - хвиля грає. Играя, Играючи (шутя) - гуляючи(сь), заіграшки[у]. Это -ючи сделать можно - це гуляючи(сь), заіграшки[у] зробити можна. Игранный - граний, гуляний.

* * *

1) гра́ти; (во что, с кем-чем) гратися, гуля́ти, гуля́тися; ( забавляться) ба́витися, -влюся, -вишся; ( относиться несерьёзно) жартува́ти

2) ( о вине и шипучих напитках) гра́ти, виграва́ти, -грає́, шумува́ти, -му́є

3) (сверкать, отражаясь) гра́ти, виграва́ти, міни́тися, -ни́ться, перелива́ти, перелива́тися, блища́ти, блисті́ти, -ти́ть, ся́яти, ся́ти(ся́є); (о смене оттенков, тонов) лелі́ти

4) (о чувствах, мыслях, воображении) гра́ти, шумува́ти, буя́ти

5) ( на музыкальном инструменте) гра́ти, виграва́ти

6) ( петь) диал. співа́ти

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

избавиться (спасаться) визволятися, визволитися від чого и з чого, відзволятися, відзволитися від чого, ря[а]туватися, виря[а]товуватися, виря[а]туватися з чого, (зап.) вибавлятися, вибавитися з чого, (диал.) (о)слибонятися, (о)слобонитися від чого, (лишаться) позбавлятися, позбавитися чого, (отделываться) збуватися, збутися и позбуватися, позбутися кого, чого, збувати, збути кого, що, відбуватися, відбутися від чого, відмагатися, відмогтися від кого, від чого, (с трудом) спекатися, здихатися кого, чого, здихати кого, що. -виться от наказания - відзволитися, відмогтися від кари. [Він од усякої кари відможеться, як оте прокаже (Г. Барв.)]. -виться от опасности, от смерти - визволитися, виря[а]туватися, вибавитися з небезпеки, від смерти. [Ледве вирятувався од видимої смерти (Грінч.)]. -виться от оков рабства - збутися кайданів неволі, визволитися з кайданів, з неволі. -виться от греха - визволитися від гріха, відкупитися, (диал.) скупитися гріха. -виться от беды, от напасти, от неприятностей, беспокойства и т. п. - збутися, позбутися, спекатися, здихатися, позбавитися, біди (лиха), напасти, прикростей, клопоту, збути, здихати біду (лихо), напасть, прикрості, клопіт, вибавитися з біди (з лиха), з напасти, з прикростей, з клопоту, відбутися, (диал.) (о)слобонитися від біди (від лиха) від напасти, від прикростей, від клопоту, то-що. [Збувся тато клопоту: жито змолотив і гроші пропив (Номис). Щоб позбутися халепи, погонич хутко погнав коні (Крим.). Не спекаєшся халепи (Крим.). Не здихався біди (Н.-Лев.). Якось-то так оборудується, що я і з лиха вибавлюсь і свого покуштую (М. Вовч.). Вона прийшла, щоб тільки відбутись від людського нарікання (Н.-Лев.)]. -виться от своих недугов - визволитися від своїх недуг (недугів), позбутися, позбавитися своїх недуг (недугів). -виться от горя, печали, тяжёлых мыслей (дум) и т. п. - збутися и позбутися горя, смутку, важких думок, збути горе, смуток, важкі думки і т. п. [Але зараз-же схотілося збутися цієї думки, цього важкого почування (Грінч.). Не збуду смутку, ані вдень, ні вночі (Чуб. V)]. -виться от непрошенных гостей - спекатися, здихатися, збутися, збути непроханих гостей. Он не знает, как и -виться от своих кредиторов - він не знає, як і збутися (и збути), здихатися, спекатися своїх кредиторів. Как бы мне от него (от нее) -виться - як-би мені його (її) спекатися, здихатися (и здихати), збутися и збути. [Коли ми їх здихаємось! (Сл. Левч.). Цар посилає їх в таку непевну війну, аби збутися їх (Л. Укр.). Він ще й рад буде збути нас, щоб тут йому своя воля була (Квітка)]. Никак не -вимся от мух - ніяк не спекаємся (не зведемося) мух.

* * *

несов.; сов. - изб`авиться

відомо, звісно, (диал.) вісно. [Відомо нам з приватних джерел (Крим.). Здавна звісно, що він добрий чоловік (М. Грінч.). Чи вісно вам, що наш пан помер (Яворн.)]. Мне - но - мені відомо, я знаю, я відомий (диал. звісний, звістен). [Я відомий за ті гроші (Н.-Лев.). В цей час діла не буває в банку: я добре цьому відома (Н.-Лев.). Ти сама звісна, що, як його вигнано з гімназії, то я таки не дуже й жалував (Мова)]. Мне это не -но - мені це не відомо, я про це не звістен. Сколько мне -но - скільки мені відомо, скільки я знаю. Всякому это -но - кожному це відомо, кожному це річ відома, кожен це знає. Как и вам -но - як і вам відомо, як і ви звісні, під свідомом вашим. [Це-ж під свідомом вашим, як вони не хтять слухатись (Липовеч.)]. -но ли вам это? - чи відомо вам це? про це? чи знаєте ви про це? чи звісні ви про це? Это всем -но - це (про це) відомо всім; це (про це) всі знають; про це всі звісні. С достоверностью -но - напевне (запевне) відомо. Всякому -но - відомо кожному, кожен знає. Не -тно ли? - чи відомо? не знати? [Вранці Маланка - кого стріла - питала: не знати? будуть землю ділити? (Коцюб.)]. -но, что… - відомо, що…, відома річ, що… Не -но за что - не знати за що, не відомо за що.

* * *

1) предик. відо́мо; зві́сно

2) (в знач. вводн. сл.: конечно) звича́йно, зві́сно, зві́сна (відо́ма, пе́вна) річ, зві́сне (відо́ме) ді́ло, ска́зано; ( понятно) зрозумі́ло

мати. [Є на світі воля, а хто її має? (Шевч.). Як дбаєш, так і маєш (Приказка). Маємо й городчик і пашні трохи (М. Вовч.)]; (в значении долженствовать) мати, матися, (зап.) мати си. [Щось маю тобі сказать (Н.-Лев.). В Ірландію мався прибуть корабель (Л. Укр.)]. Иметь вес - мати вагу, важити см. Вес 2. Иметь в виду кого, что - мати на увазі (на оці) кого, що; см. Вид 4. Иметь вид кого, чего - мати подобу, вигляд, постать кого, чого, виглядати як щось; см. Вид 1. Иметь виды на кого, на что - важити, бити, цілити на кого, на що; см. Вид 9. Иметь дело, отношения с кем - мати діло (справу), стосунки з ким; см. Дело. Иметь отношение к чему, к кому - стосуватися до чого, до кого, (стар.) мати до чинення з чим, з ким; см. Отношение 1. Иметь жительство, пребывание где - перебувати, пробувати, проживати де. Иметь значение - мати вагу, силу, важити; см. Значение 2. Иметь злобу, зуб на кого - завзяти злість, мати завзяття, лихе око, храп на кого. [Іцко Цаншмерц мав здавна завзяття на Германа (Франко)]. Иметь сердце на кого - гніватися, сердитися на кого. Иметь место (происходить) - відбуватися, діятися, (сов.) статися, трапитися. Иметь много чего - мати багато (багацько) чого, бути багатим на що. Иметь мало чего - мати мало чого, бути бідним на що. И в мыслях не иметь - і гадки не мати, і в голові (в головах) не покладати. Не иметь ничего - не мати нічого, (грубо) дідька мати. Иметь общение с кем - мати єднання (єднатися), водитися, (якшаться) накладати з ким; см. Общаться. Иметь основание - мати підставу; (быть правым, иметь резон) мати рацію; см. Основание 4. Иметь перевес - мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; см. Перевес 3. Иметь познания в чём - знатися на чому (до чого), розумітися на чому. Иметь на попечении кого, попечение о ком, о чём - пі[е]клуватися ким, чим и за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (фам.) на своїх плечах кого; см. Попечение. Иметь присмотр над кем - доглядати, дозирати кого; см. Присматривать 2. Иметь целью - мати за мету що и мати на меті що. Иметь сношения с кем - мати зносини з ким; см. Сношение. Иметь в себе - мати в собі що, містити в собі що. [Тонкі пружки (черты) його блідого лиця мали в собі щось неласкаве (Н.-Лев.)]. Иметь (терпеть) убыток - мати шкоду з чого. Иметь в длину, в ширину столько-то аршин - мати (тримати) вдовж (уздовж, завдовжки, завздовжки), ушир (завширшки) стільки-то аршин, бути стільки-то аршин довгим, широким. [Він три аршини довгий (Звин.)]. Я имею к вам просьбу - я маю до вас прохання, я маю просити вас. Я имею недостаток в деньгах - мені не стає (бракує) грошей; см. Недоставать, Недостаток. Имеющий - (прич.) той, що (хто) має щось. -щий много чего - той, що (хто) має багато (багацько) чого, багатий, ум. багатенький на що. -щий силу (о законе), юрид. - чинний.

* * *

1) ма́ти

2) (в сочетании с неопр. глагола) ма́ти, ма́тися; ( быть должным) бу́ти пови́нним, му́сити (му́шу, му́сиш)

3) иметь (кого, что) в виду жарг. послати до біса

(изначальный) споконвічний, предковічний, (с)правічний, (извечный) відвічний, (основной) докорінний. [Споконвічна борня за живоття, за їжу (Н.-Лев.). Скривдив українських дрібніших дідичів, справічних на Київщині (Н.-Лев.)]. -ный враг - відвічний ворог. -ные обитатели - справічні мешканці, тубільці.

* * *