острить

1) что - гострити; (на точиле) точити; (на бруске) брусити; (косу) клепати, (на лопатке) мантачити; (зубчастые орудия) зубити. -рить зубы на кого (замышлять) - гострити зуби, язики, стригти (насталити) зуби на кого. -рить зубы на что - ласитися на що. -рить глаза - гострити очі на кого. [І ворог мій на мене очі гострить (Куліш)]. -рить уши - прясти ушима. -рить лыжи - намазувати п'яти, сов. п'ятами накивати;

2) (отпускать остроты) остючками колоти, дотепувати. -рить над кем, над чем (насмехаться) - глузувати з кого, з чого, докладати кому, прикладати прикладки кому, пришивати квітки кому. [Молодиці жартували, докладали одна одній].

* * *

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

подточить

I. 1) (острить слегка) підгострювати, підгострити, (о мн.) попідгострювати, (на точильном камне, станке) підточувати, підточити, (о мног.) попідточувати; (на оселке) брусити, підбрусити, (косу) мантачити, підмантачити (косу);

2) (снизу или слегка грызть, подъедать) підточувати, підточити, під'їдати, під'їсти, підгризати, підгризти, (о мн.) попідточувати, попідгризати, попід'їдати, (о воде: подмывать.) підмивати, підмити, підривати, підрити, (о мн. или местами) попідмивати, попідривати. -вать силы, здоровье - підточувати, підгризати сили (снагу), здоров'я. Подточенный -

1) підгострений, підточений; підмантачений;

2) підточений, під'їдений и під'їджений, підгризений, (водой) підмитий, підритий. -ться - підгострюватися, бути підгостреним, підточуватися, бути підточеним, підгризатися, бути підгризеним, під'їдатися, бути під'їд(ж)еним.

II. Подтачивать, -ся, подтачать, -ся - (подшивать в тачку) підшивати, -ся, підшити, -ся, під[над]точувати, -ся, під[над]точити, -ся.

* * *

1) ( острить) підго́стрювати, підгостри́ти и попідго́стрювати, підто́чувати, підточи́ти и попідто́чувати; (косу манта́чкою) підманта́чувати, підманта́чити

2) (повреждать, разрушать) підто́чувати, підточи́ти и попідто́чувати; ( подъедать) під'їда́ти, під'ї́сти и попід'їда́ти

1) погострити що;

2) подотепувати, (насмешливо) поглузувати з кого, з чого. Срв. Острить.

* * *

техн., несов. выта́чивать, сов. вы́точить

техн., несов. дота́чивать, сов. доточи́ть

техн., несов. ната́чивать, сов. наточи́ть

техн., несов. выта́чивать, сов. вы́точить

техн., несов. дота́чивать, сов. доточи́ть

техн., несов. ната́чивать, сов. наточи́ть

техн. выта́чивать ( острить), отпуска́ть ( оттачивать), отта́чивать ( гострить)

техн. дота́чивать ( острить), остри́ть, пра́вить ( точить - ещё), точи́ть ( заострять)

техн. перета́чивать ( острить заново)

см. Острить.

* * *

I. затачать зашивати, зашити; (заштопать) заштопувати, заштопати, (о мног.) позашивати, позаштопувати. Затачанный - зашитий; заштопаний.

II. заточить

1) загострювати, загострити, виточувати, виточити, (о мног.) позагострювати, повиточувати. -вать, -чить зазубрину - заточувати, заточити щербину;

2) почати гострити. Заточенный - загострений, виточений; заточений.

* * *

1) зато́чувати, заточи́ти, -точу́, -то́чиш; ( заострять) заго́стрювати, -рюю, -рюєш, загостри́ти, -гострю́, -го́стриш, застру́гувати, заструга́ти, -ружу́, -ру́жеш и -руга́ю, -руга́єш

2) (сов.: начать точить) поча́ти точи́ти; ( начать острить) поча́ти гостри́ти (струга́ти)