действовать

діяти, чинити, орудувати. [Закони, які діють на нашій території. Мова - то могуче знаряддя, щоб діяти на душі людські (Єфр.). Чиніть, як знаєте. Час не балакати, а орудувати]. О машинах - робити, працювати. [Чому пожар гасили відрами, а не кишкою? - Бо кишка порвалася, не робила. Наша машинка не робить (не працює). Чи працює ваш телефон? - Ні, зопсувавсь, не працює]. Действовать в качестве истца или ответчика - виступати позовником або відповідачем. Действовать справедливо, дурно - ходити правим робом, ходити лихим робом. Действовать по своему - чинити по-своєму, ходити своїм робом. Действовать по (чужой) указке - ходити у когось на поводі, слухати чиєго голоса, (гал.) ходити чиїм трибом. Действовать за одно (во вред кому) - накладати з ким проти кого. [Дочка з ворогами батьковими проти його накладає (Мирн.)]. Ничто на него не действует - ніщо його не бере (не йме), нічим його не візьмеш, ніщо не має над ним сили.

* * *

-действовать см. Блудник, Блудить 2.

техн., несов. отка́зывать, сов. отказа́ть

1) працюва́ти; разг. ( делать) роби́ти; ( трудиться) працюва́ти, труди́тися

2) книжн. ( действовать - ещё) функціонува́ти

3) ( вырабатывать) виробля́ти; ( изготавливать) виготовля́ти

техн., несов. отка́зывать, сов. отказа́ть

1) працюва́ти; разг. ( делать) роби́ти; ( трудиться) працюва́ти, труди́тися

2) книжн. ( действовать - ещё) функціонува́ти

3) ( вырабатывать) виробля́ти; ( изготавливать) виготовля́ти

техн. отка́зывать ( переставать действовать)

техн. книжн. рабо́тать ( действовать - ещё)

1) (иметь в собственности, во владении, обладать) володіти, владіти, владати ким, чим, обладувати ким, чим и що; держати, посідати що, мати в своїй руці що. [Володіти землею, маєтком. З діда-прадіда вони тую землю держать. Виявити все багатство духа, що посідає український народ (Єфр.)];

2) (управлять) володіти, владати, обладувати. [Володіти серцем і душею. Володіти здоровою логікою. В сім'ї не він, а вона всім обладує]. Владеть собою - владати собою, керувати собою, панувати, (сов.) запанувати над собою. Не владеющий собой - від себе незалежний, над собою не пан;

3) (действовать каким-л. орудием или органом) орудувати, володати, владати. [Орудуючи цією потужною зброєю - сміхом… (Єфр.). Орудувати мовою, пером. Не володаю а ні руками, а ні ногами. Не володаю пальцем].

* * *

1) (свобода) воля, свобода. [Дай рукам волю, сам підеш у неволю]. Лишенный воли - позбавлений волі, заневільний, поневолений, заневолений. Пастись на воле - йти самопаски, самопасом. Давать (дать) волю - давати (дати) попуск, попускати (попустити) кому. Сила воли - завзятість (р. -тости). По своей воле - по волі, по своїй (власній) волі, із своєї (власної) волі, своєю волею, з доброї волі, самохіть, самохіттю, охотою. Не по своей воле - несамохіть, не своєю волею, не з власної волі. Против воли - неволею, наперекір. [Неволею сина оженила. Не наперекір-же богам ти зродився і згодувався]. Волей-неволей - рад-не-рад, хоч-не-хоч, хіть або й нехіть;

2) действовать наперекор чьей воле - іти проти чиєї волі. Исполнять, исполнить волю - вволяти (вволити) чию волю. Пусть будет воля божья - дійся воля божа.

* * *

-ся робити, -ся; а отвлечённее - діяти, -ся, продіяти, -ся, чинити, -ся; виробляти, -ся. [Що він, старий, тепер діятиме за світі? (Грінч.). Мати дуже турбувалася: що таке продіється з її сином? (Крим.). Ой, боже, що чинити? Благословіть нас, мамо, коровай виробляти]. Делать плохое что-либо - коїти, витворяти. [Спусти їм, то таке закоють! (Котл.)]. Делать своё дело исправно - справляти, -ся, правити. [Ат собі чоловічок був; а проте - своє діло правив (Конис.)]. Делать усердно - робити щиро, припадати до роботи, пильнувати. Делать лениво - робити як не своїми. Делать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело - партачити, партол[р]ити, базграти, поганити, паскудити, (реже) капарити, кремсати, глемуздати. [Роби добре, не паскудь]. Изо всех сил делает - як не перерветься! Делать очень энергично (шутл.) - перцювати. Делать медленно, мешкотно - длубатися, марудитися, мацатися, момсатися, робити як мокре горить, як через пень колоду тягти. Делать легко, как бы играя - за играшки робити. [Та це вона за играшки зробить!]. Делать иначе - иначити, переиначувати, переинакшувати. Делать не спеша, с толком - покладаючи робити. Делать с оглядкой (шутл.) - позирати на задні колеса. [Позирай, дівко, на задні колеса (Конис.)]. Делать по своему - чинити свою волю, своїм робом (ладом) ходити, своїм богом робити (піти), узяти свою волю, робити по- вподобі. Делать кому приятное - догоджати, чинити кому втіху. Делать наперекор - насупереки йти з ким, бороздити кому, що. Делать по примеру - у слід іти. [У слід старої попаді йде (Конис.)]. Он может делать, что хочет - йому вільний світ (вільно) робити що хоче. Что будешь делать? - що маєш робити? Ничего не делать - байдики бити, лежня (лежники) справляти, посиденьки справляти, ханьки м'яти, бимбувати. [Бимбує, як жид у шабаш]. Решительно ничего не делает - і за холодну воду не береться (не візьметься), ані до холодної води, ні кує, ні меле. От нечего делать - знічев'я, від нічого робити. Делать кого чем - наставляти, настановити кого за [на] кого. [Настановлено його за соцького]. Делать, -ся, сделать, -ся - ставати, -ся, стати, -ся (о многих - постати). [Хто стається вівцею, того вовк з'їсть (Ном.). Ходім, сестро, лугами та постанем квітками (Чуб.)]. Делаться каким-л. - …ішати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурнішати - делаться глупым, гладшати - д. жирным, гіршати - д. хуже. Делающий, -щая всё по своему - своєумець, -мка. [Така вона своєумка, непокірлива (М. Вовч.)]. Делающий, -щая за раз несколько дел - семидільник, -ниця.

* * *

жигать палити, перепалювати, пекти. Солнце жжёт - сонце пече. Сердце жжёт - коло серця пече. Жечь кирпичи, известь - палити (перепалювати) цеглу, вапну. Жечь кофе - палити (перепалювати) каву. Крапива жжёт - кропива жалить(ся). Жжёный - палений, перепалюваний.

* * *

1) пали́ти, -лю́, -лиш; ( истреблять огнём) спалювати

2) (припекать, печь) пекти́ (печу́, пече́ш), пали́ти; ( о солнце) смали́ти, -лить, шква́рити; ( о крапиве) жали́ти, -лить

3) (волновать, мучить) пекти

4) ( обжигать) спец. випа́лювати

5) (действовать быстро, возбуждённо; бить) жа́рити, шква́рити, смали́ти, -лю́, -лиш

1) (сообща) заодно, спільно. Думать, действовать -но - бути заодно, одностайне стояти, спільно стояти, (образно) в один гуж тягти, (шутл.) в одну дудочку грати. [Ми в цій справі всі заодно. Треба всім одностайне стояти, тоді й виграємо справу. Всі покою щире прагнуть, та не в один гуж всі тягнуть (Мазепа)];

2) (за один раз) за одним ходом, за одним заходом, за одним разом, ураз. [Піду в книгарню, та за одним ходом (заходом) і в бібліотеку зайду. Нехай уже за одним разом і ваші сорочки поперу з своїми. Вітаймо дитятко і враз його матку (Чуб. III)].

* * *

1) односта́йно, у зго́ді, заодно́; (сообща, вместе) спі́льно, ра́зом

2) (попутно, кстати, одновременно) заразо́м, ра́зом, за одни́м заходом, за одним ра́зом

1) запустува́ти; ( начать дурачиться) зажирува́ти

2) ( начать бесчинствовать) поча́ти; бешкетува́ти; ( начать своевольничать) поча́ти сваво́лити; ( начать разбойничать) поча́ти грабува́ти

3) ( перестать действовать нормально) поча́ти капризува́ти, закапризува́ти, -зу́є

катывать, катнуть

1) котити, котнути, покотити, качати, покачати, точити, поточити що или чим по чому; срвн. Катить. [Котити колоду (Сл. Ум.). Скаже вона мені робити: під гору камінь точити (Пісня)]. -тают и катят большой камень - котять великий камінь. Катни ещё разок - котни ще хоч раз. -тать шаром - котити кулею. Шары -тать - котити кулі. -тать колесом - котити колесом. -тать по земле, по полу - качати по землі, по підлозі. [Вони і ну його качати та вертіти, поки аж прочунявся він (Рудч.)];

2) (кого: возить) катати, возити кого. -тать в бричке - катати бричкою. -тать на лошадях - катати кіньми. -тать в лодке - катати човном. -тать саночки (взад и вперёд) - возити саночки. -тать кого по окрестностям - возити кого по околицях;

3) (быстро, много ездить) (непереходн. знач.) катати, гонити, ганяти(ся). -тай-валяй! - жени на всю! гайда та й гайда! -тать во всю (ивановскую) - гонити на всі заставки, що-духу, скільки духу. Катнуть - покотити, покатати, махнути, податися куди; см. Покатить 2;

4) (двигаться во всю, делать что во всю) катати, валити, парити, чесати; см. Жарить 2. [Сліпому нема гори: куди попав, туди й вали (Номис). Мати парить по селу, а ми собі киснем (Рудан.). Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш (Чуб.). Матюшо! катай «Гуси»! (Тобіл.)];

5) (придавать округлённую форму) катати, качати, валяти. -тать свечи - качати свічки. -тать хлебные шарики - качати кульки з хліба;

6) (что: придавать гладкость ими плоскость) качати що. [Хомиха качала корж (Н.-Лев.).]; (о белье) качати, маґлювати (о металлах) качати, вальцювати, (о шерсти) бити, валяти, валити, (о сене) громадити сіно;

7) (бить кого) чесати, пірчити, періщити кого; см. Бить, Лупить. [Явтух Рябка все знай по жижках чеше (Г. Арт.). Меч самобієць чесав уже його військо (Грінч. I). Народ як зсадив вовка, як почав пірчить (Казка). Періщили, періщили, аж пір'я летіло (Шевч.). Дощ цілий день періщить (Київ.)]. И пошёл -тать (бить) - і давай чесати. Катанный - катаний; (о белье) качаний, маґльований; (о металле) качаний, вальцьований; (о шерсти) битий, валяний; (о тесте) качаний.

* * *

1) кача́ти

2) (возить; много ездить) ката́ти

3) (плющить, вытягивать) техн. ката́ти

4) ( выделывать из битой шерсти) валя́ти

5) (перен.: стремительно, энергично действовать) ката́ти

нрч. наступом, наступцем, нападом, нападаючи, нападчим способом. Действовать -но - діяти наступом, наступати.

* * *

нрч. нечисто, (грязно) брудно, (неопрятно) неохайно. Комната -то выметена - кімнату нечисто заметено. -то действовать - нечисто орудувати, крутити; (искать отговорок, зап.) микитити. -то ходить - нечисто (брудно, неохайно) ходити.

* * *