в+борьбе

1) (быть возимым) возитися. [Возись, дерево, і кладись];

2) (резвиться шумно) вовтузитися, пустувати. [Івась грався, вовтузився];

3) поратися коло кого-чого, біля кого-ч., з ким-чим, у чому [Батько занедужав, я коло його все поралася (Шевч.). Почала поратися коло печи, біля печи. Порається з своїм гамлетівський питанням (Крим.). Порається в книжках. У дворі порається], порати кого, що [Та я пораю поросята. Пораю обід = я занята приготовлением обеда], вовтузитися з ким-чим, панькатися коло кого-чого, з ким-ч. [З дитиною панькатися. Я не люблю коло їх панькатися], морочитися з ким-чим [Не хочеться з старим дідом морочитися], правитися біля (коло) кого, чого, захожуватися коло чого-небудь, клопотатися з ким-чим, тягатися з ким-чим, возитися з ким-чим [Возиться як кіт з салом], назолитися коло кого-ч., з ким-ч., воловодитися з к.-ч., човптися з к.-ч., мусуватися біля кого-ч., шпортатися коло чого, з чим, войдуватися з к.-ч., момсатися з к.-ч., монятися, цяцькатися з к.-ч., побиватися з к.-ч., (в борьбе) борсуватися [Вони почали борсуватися то в жарт, а то вже і навсправжки]. -ться с обмазкой или побелкой комнаты, здания - пічкатися; (окончить возню с чем-либо) попорати що-небудь, упорати кого.

* * *

1) вовту́зитися, товкти́ся, куйо́вдитися

2) (с кем-чем, около кого-чего - заниматься кропотливым делом) по́ратися (коло кого-чого, з ким-чим); ( копаться) по́рпатися, длу́батися (в чо́му); ( суетиться) метуши́тися (ко́ло кого-чо́го); (уделять кому-чему-л. много времени, внимания) моро́читися (з ким-чим); ( нянчиться) па́нькатися (з ким-чим)

1) запалати, (сильно и с шумом) запалахкотіти (-кочу, -котиш) и -котати (-кочу, -кочеш). [Земля затрясеться, небо запалає (Шевч.). Огонь знов запалахкотів (Н.-Лев.). Сухих дров поклав, то як запалахкотіло в грубі (Рудан.)];

2) (стать огненным, огнеподобным) запалати, заполоменіти, заогнитися, зажаріти. [Небо запалало. Земля під нею запалала, сонечко як мак почервоніло (Квітка). Зажаріли голівки горицвіту, загула бджола (Васильч.). Очі заогнилися ненавищами (Васильч.)];

3) (возгореться: о войне, борьбе, битве и т. п.) запалати, (вспыхнуть) спалахнути; (раскраснеться) зашарі[и]тися, зачервонітися, запашіти, зажеврітися (см. Зардеть, -ся, Раскраснеться). Снова -лала свирепая битва - знову лютий бій запалав. Щёки у нее -лали - лиця у неї или їй зашаріли(ся), запашіли. Он весь -лал - він увесь зашарівся. -лать страстью, негодованием, гневом, ненавистью - запалати, запалитися жагою (пристрастю), обуренням, гнівом, (з)ненавистю (ненавищами). [І почувши се, усі в синагозі запалали гнівом (Єв.)].

* * *

1) запала́ти, усилит. запалахкоті́ти, запалахкота́ти; ( распылаться) розпала́тися

2) (перен.: сделаться ярко-красным) запала́ти; ( от прилива крови) запаші́ти, зашарі́ти

1) (насильствен. присвоение) захват (-ту), захоплювання, (оконч.) захоплення, забрання, самобрання, займання, гарбання, загарбання, грабунок (-нку) чого. [Безладне захоплювання фабрик робітниками (Касян.). У полон займання (Сл. Гр.). Гарбання чужої предківщини (Куліш)];

2) (место или часть орудия, чем оно хватает) розпір (-пору), розворот (-ту). [Сі обценьки не годяться - малий розпір (Сл. Ум.)]. -том руки (ладони) - зажма, зажмагом (Сл. Гр.). [Рву щавель зажмагом, щоб пан не піймав (Н.-Вол. п.)];

3) -ват обеих расставленных рук - обіймище. [Аркан на вісім обіймищ]. В захват (в борьбе) - зчепившись;

4) (размах руки со щёткой, шваброй) замах (-ху).

* * *

1) ( действие) захо́плення, (неоконч.) захо́плювання; ( насильственное присвоение) зага́рбання, (неоконч.) зага́рбування, га́рбання

2) ( охватываемое пространство) захва́т, -у; ( косца) ру́чка

3) ( приспособление) техн., с.-х. захва́т, -а

4) ( запал зерна) с.-х. запа́л, -у

1) (что куда, на что, во что) класти, покладати що куди, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полагать 1. [По-над полем іде, не покоси кладе, не покоси кладе - гори (Шевч.). Взяв ляхами, як снопами, по два ряди класти (Гол.). Всі клейноди гетьманські на стілець покладає (Куліш)]. -сть каменное здание, стену, фундамент - кам'я[ме]ницю, мур, підмурівок мурувати и класти. -сть печь - ставити и становити піч, грубу, комини (Полт.). -сть кирпичи в ёлку - мурувати сосонкою, укладати цеглу сосонкою. -сть в кучу - на купу класти. -сть деньги в банк, в сберегательную кассу - класти гроші в банк, до банку, до щадниці, до ощадної каси. -сть деньги на текущий счёт - класти гроші на поточний (біжучий) рахунок. -сть яйца под наседку - підсипати, сов. підсипати квочку, о мн. попідсипати квочки. [Квочку підсипати годиться увечері (Сл. Гр.)]. -сть верх на стоге - см. Выводить 10. -сть поклоны - бити, класти, покладати поклони. -сть основанием, в основу чего - класти за основу, за підвалину чого. -сть крепкое основание чему - підводити міцну підвалину під що. -сть резкую границу между чем - становити, ставити, класти виразну межу, обруб між чим. [Не можемо визначити подію, що виразний ставила-б обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. -сть что в качестве чего - класти що чим. [Козаки Вислу клали порогом між Ляхвою й Руссю (Куліш)]. -сть на ноты, на музыку - заводити в ноти що, компонувати музику, укладати музику до чого. -сть на счетах - кидати (прикидати, відкладати) на рахівниці, (щёлкая) клацати на рахівниці. -сть в счёт - брати до рахунку, брати до рахуби, (считать) лічити, рахувати, числити що; срвн. Считать. Оканчивать -сть - см. Докладывать 1. И следа ко мне не клади - щоб і нога твоя в мене не була, і стежки до мене не топчи. -сть в борьбе (побеждать) - бороти, сов. побороти, збороти кого. [Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся (Приказка)]. -сть на обе лопатки - класти кого на горб, побороти кого навзнаки. -сть судно на бок - нахиляти судно на бік. -сть приправы в кушанья - сипати присмаки в страву, засмачувати (страву) чим, (искрошив их) сипати закришку, закришувати чим; срвн. Заправлять 3. [Гарбуз варю, цибулькою закришила (Сл. Гр.)]. -сть (назначать) цену - цінити, цінувати що, складати ціну, визначати ціну чому, за що; срвн. Оценивать. [Не вийшов цінувати, а вийшов продавати (Приказка)]. -сть хорошую цену - давати добру ціну. -сть резолюцию - покладати, накладати, класти резолюцію на чому. -сть голову - накладати, сов. наложити головою, покладати, сов. положити голову, о мн. понакладати головами. [Буду в землі козацькій голову християнську покладати (Дума)]. -сть голову порукой - головою ручитися за що. -сть душу, жизнь - покладати, офірувати життя, душу за що. -сть душу во что - вкладати душу в що, щиро ставитися до чого. -сть заботу о ком - піклуватися, клопотатися про кого и ким, дбати про кого, за кого, турбуватися про кого и ким; см. Заботиться. -сть обет, зарок - покладати, давати обітницю, зарік, за[об]рікатися. -сть знак, клеймо на чём - значити, таврувати що, класти тавро на чому. -сть отпечаток на что - накладати відбиток, позначатися на чому, (в перен. знач.) робити (справляти) вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що; срвн. Влиять. -сть конец разговору, речи - класти, покладати край розмові, мові, припиняти розмову; срвн. Прерывать. -сть позор, пятно на кого - ганьбою вкривати, плямувати кого; срвн. Пятнать 4. -сть преграду - см. Преграждать. -сть оружие перед победителем - складати зброю перед переможцем. Не -ди ему пальца в рот - пальця в рот йому не клади; йому дай поли вчепитися, то й свиту здере (Приказка). Не -ди плохо, не вводи вора в грех - недобре ховаєш - сам злодія спокушаєш (Приказка);

2) класть яйца (о птицах) - нести яйця, нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)]; (о змеях) класти яйця, (провинц.) чинити яйця, (о насекомых) класти яєчка, червити;

3) (кастрировать животных) викладати, чистити, холостити, валашити; см. Выхолащивать. [Викладати жеребчика. Чистити кабанця. Валашати баранчика]. Кладенный - кладений, покладений; (кастрированный) - см. Кладеный.

* * *

1) кла́сти

2) ( накладывать пищу) кла́сти, наклада́ти, си́пати

3) ( сооружать из кирпича) кла́сти, мурува́ти; ( строить) будува́ти, ста́вити

4) ( яйца) кла́сти; ( о птицах) нести́

5) (перен.: употреблять, расходовать) кла́сти; доклада́ти

6) (перен.: производить расчёт предполагаемых затрат, времени) кла́сти

7) ( кастрировать животных) диал. вичища́ти, чи́стити, холости́ти, виклада́ти, валаша́ти

неприладнаний, непристосований; срв. Неприлаженный. -ный к борьбе - непристосований до боротьби.

* * *

опрокидать, опрокинуть перевертати, перевернути, перекидати, перекинути, обертати, обернути що. -вать, -нуть и при этом вылить содержимое - вивертати, вивернути що. [Вивернув воду з відра. Страву повивертав, горщики побив]. -вать, -нуть бутылку, рюмку в рот - перекидати, перекинути, перехиляти, перехилити, вихиляти, вихилити пляшку, чарку. -нуть кого в борьбе - звалити, беркицьнути кого, кинути ким об землю. Наше войско опрокинуло неприятеля - наше військо погнало ворога. Опрокинутый - перевернений (-нутий), перекинений (-нутий), обернений (-нутий); звалений; вихилений.

* * *

несов.; сов. - опрок`инуть

1) перекида́ти, переки́нути и поперекида́ти, переверта́ти, переверну́ти и попереверта́ти; ( валить) вали́ти, повали́ти, валя́ти, повали́ти, зва́лювати, звали́ти и позва́лювати; ( вываливать содержимое) виверта́ти, ви́вернути и повиверта́ти

2) ( сбивать с позиций) воен. відкида́ти, відки́нути; ( разбивать) розбива́ти, розби́ти; ( громить) розтро́щувати, розтрощи́ти; (несов.: обратить в бегство) погна́ти

3) (перен.: уничтожать, лишать значения) лама́ти, полама́ти, переверта́ти, переверну́ти; ( опровергать) спросто́вувати, спростува́ти; ( разбивать) розбива́ти, розби́ти, розтро́щувати, розтрощи́ти

отвоевать

1) відвойовувати, відвоювати у кого и від кого що;

2) сов. відвоювати, скінчити воювати. Отвоёванный - відвойований.

* * *

несов.; сов. - отвоев`ать

победить перемагати, перемогти, змагати, змогти, дужати, подужати, сов. по[з]долати и по[з]доліти, бороти, побороти, переважувати, переважити кого, що, брати, взяти гору над ким, над чим. Срв. Одолевать, Осиливать, Преодолевать. [Не багато людей може тим похвалитись, що самих себе перемогли (Єфр.). Мене не подола весь люд ворожий (Л. Укр.). Мудрість бере гору над дурнотою, як світло над темрявою (Еккл.)]. -дить войною - звоювати, повоювати кого війною, (стар.) звитяжити кого. -дить врага, вражескую силу - перемогти, подужати, подолати, переважити, з[по]воювати ворога, ворожу силу. [Поміг йому ворога звоювати (Рудан.). Як переважили козаки шляхетську силу (Куліш)]. -дить кого в борьбе - подужати кого в боротьбі, побороти кого. Свет -дает тьму - світло перемагає (змагає, боре, переважує) темряву, бере гору над темрявою. -дить страх - перемогти, подужати, подолати, побороти страх. -дить препятствия, трудности - см. Преодолевать. Побеждённый - переможений, подоланий, подужаний, звитяжений. [Горе подоланим (переможеним, звитяженим)]. -ться - перемагатися, бути переможеним, подужаним, подоланим, звитяженим и т. д.

* * *

несов.; сов. - побед`ить

поднога (экипажа) підніжок (-жка), ступійка, ступиця; (педаль в ткацком станке) підніжка, підножай (-жая), понож (-жи), (в токарном станке) (гал.) постіл (-тола), керпець (-пця).

* * *

1) підні́жка, підні́жок, -жка

2) (в борьбе, играх, перен.) підні́жка

1) тягтися, тягнутися; ( тащиться) волокти́ся; ( простираться) простяга́тися

2) (к кому-чему) тягти́ся, тягну́тися; ( к находящемуся выше) спина́тися; (перен.) порива́тися

3) ( растягиваться) витяга́тися, витя́гуватися, розтяга́тися, розтя́гуватися, тягти́ся, тягну́тися

4) ( потягиваться) потяга́тися, потя́гуватися

5) ( длиться) тягти́ся, тягну́тися; ( о времени) трива́ти, точи́тися

6) ( стремиться) тяжі́ти, -жі́ю, -жієш и -жу́, -жи́ш; ( домогаться) п'ясти́ся и п'я́стися, пну́тися

7) ( тягаться) змага́тися, мі́рятися си́лами; ( добиваться в борьбе) тяга́тися

8) страд. тягти́ся, тягну́тися; волокти́ся; цу́питися; зволіка́тися; тягти́ся