стремиться

1) ( быстро двигаться) мча́ти, мча́тися, стремі́ти, -млю́, -ми́ш; ( лететь) леті́ти (лечу́, лети́ш), поэз. ли́нути; (быстро течь, нестись) ри́нути; ( рваться) рва́тися (рву́ся, рве́шся)

2) (направляться, идти к определённой цели) прямува́ти, -му́ю, -му́єш, простува́ти, -ту́ю, -ту́єш

3) (хотеть, желать) пра́гнути; ( стараться) намага́тися; ( рваться) рва́тися; ( тянуться) тягти́ся, -гну́ся, -гнешся, тягну́тися; ( порываться) порива́тися

4) мат. прямува́ти, -му́є, наближа́тися

1) (испытывать жажду) х(о)тіти пити, жадати пити, (книжн.) жаждувати (Св. П.). Я жажду (ты жаждешь и т. д.) - у мене (в тебе) спрага, жага; (о частях челов. тела, о растениях) жадати чого, прагнути чого. [Груди жадали (прагнули) повітря. Зів'ялі дерева прагнули вогкости (води)];

2) (сильно желать, с. стремиться) прагнути кого, чого, жадати кого, чого, бути жадобним на кого, на що. [Щастя й волі серце прагне (Франко). Слугувати прагнув я тобі (Грінч.). Давно моє серденько тебе жадає. Він жадобен на неї].

* * *

1) ( кого-чего) хоті́ти (хо́чу, хо́чеш) пи́ти (що), відчува́ти спра́гу (жагу́, зга́гу) ( до чого); уст. пра́гнути (чого́, до чо́го)

2) (перен.: страстно желать) жада́ти (кого́-чого́); ( стремиться) пра́гнути (чого́, до чо́го)

норавливать

1) кому - а) (давать потачку) потурати, попускати кому, попуск (потур, пров. потолю) давати кому; б) (угождать) догоджати, годити, (лицеприятствовать) сприятельствувати кому. Сроду я никому не -вал, а жил по правде - зроду (зроду-віку, ніколи) я нікому не догоджав, а жив по правді; в) (заботиться, о ком, стараться для кого, о ком, за кого) дбати, клопотатися про (за) кого, піклуватися про кого, добра прияти кому; см. ещё ниже -вить 2. -ровя себе, понорови и людям - про себе дбати дбай, але й людей не забувай; дбаючи про себе, подбай і про людей. Всяк Демид себе -вит - всяк Іванець дбає в свій гаманець;

2) (искать, выжидать случая) шукати (чекати, вичікувати) нагоди ((щоб или як-би) зробити що), пильнувати (щоб или як-би зробити що), (стремиться, силиться) силкуватися, намагатися, вціляти ((як-би) зробити що), гнути, (исподтишка) крастися (як- би зробити що), (реже) гонобити ((щоб или як-би) зробити що), (пров.) цахати (щоб зробити що). [Він так і гне, щоб йому досталось (Сл. Ум.). У нас теля таке, що крадеться ссати; як не додивишся, геть виссе молоко (Звин.). Я-ж так і вціляв, щоб красіння було сіреньке (Звин.). Так і гонобить кінь дременути до ліса (Корол.). Так і гонобить, щоб де-небудь украсти (Сл. Ум.). Такий вредний мужчина, - завжди гонобить, як-би чоловіка знівечити (Корол.). Оце-ж він і цахає, щоб що-небудь продати (Сл. Гр.)]. Он -вит захватить всё, он себе -вит - він шукає (чекає, вичікує) нагоди захопити (загарбати) все, він силкується (намагається) захопити (загарбати) все; він так і гне (гонобить), щоб усе захопити (загарбати);

3) (целить) цілити(ся), націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що; срв. Метить 2 а. [Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис)]. Он -вит в головы - він націляється (наставляється, важить) на головування, (лезет) він пнеться в голови.

* * *

1) норови́ти, -влю́, -ви́ш; ( настойчиво стремиться) намага́тися, силкува́тися, -ку́юся, -ку́єшся, си́луватися, -луюся, -луєшся

2) ( в кого-что - метить) націлюватися, -лююся, -люєшся, націля́тися (на кого-що, в кого-що); ( лезть) п'ясти́ся (пну́ся, пне́шся), пну́тися (в що)

порваться

1) рватися, порватися, (о тканях, бумаге и т. п.) дертися, подертися, дратися, подратися. [Ой як вийдеш на вулицю, - намисто порветься. Як лиштва подереться, пишання минеться];

2) (стремиться) пориватися, рватися, порватися, поривати, (с усилием) пнутися, (торопливо, поспешно) квапитися, поквапитися, (на дело, которое не по силам; иронич.) сікатися, (много раз или долго) попорватися, попопнутися, попосікатися. [Я змагався, поривався гори зсунути з землі (Грінч.). Ми не рвемось на свободу й другим її не дамо (Самійл.). Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла (Коцюб.). За щелепами своє не поміститься, а (вона) до чужого куска квапиться (Кониськ.). Сікається бити мене свекор, та тікаю я (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - порв`аться

1) (несов.: разорваться) порва́тися, розірва́тися; ( изодраться) поде́ртися, подра́тися, розде́ртися, розідра́тися

2) (о связях, отношениях) порива́тися и рва́тися, порва́тися; ( разрываться) розрива́тися, розірва́тися

3) (несов.: делать порывистые движения) порива́тися, рва́тися

4) (несов.: стремиться) порива́тися

1) тягтися, волоктися;

2) (к чему) пориватися до чого, линути (душею) до чого.

* * *

1) ( тащиться) волокти́ся, тягти́ся, тягну́тися; ( с трудом идти) пле́нтатися

2) ( к кому-чему - стремиться) тягти́ся, тягну́тися, ли́нути, порива́тися (до кого-чого), пра́гнути (кого-чого, до кого-чого)

мати. [Є на світі воля, а хто її має? (Шевч.). Як дбаєш, так і маєш (Приказка). Маємо й городчик і пашні трохи (М. Вовч.)]; (в значении долженствовать) мати, матися, (зап.) мати си. [Щось маю тобі сказать (Н.-Лев.). В Ірландію мався прибуть корабель (Л. Укр.)]. Иметь вес - мати вагу, важити см. Вес 2. Иметь в виду кого, что - мати на увазі (на оці) кого, що; см. Вид 4. Иметь вид кого, чего - мати подобу, вигляд, постать кого, чого, виглядати як щось; см. Вид 1. Иметь виды на кого, на что - важити, бити, цілити на кого, на що; см. Вид 9. Иметь дело, отношения с кем - мати діло (справу), стосунки з ким; см. Дело. Иметь отношение к чему, к кому - стосуватися до чого, до кого, (стар.) мати до чинення з чим, з ким; см. Отношение 1. Иметь жительство, пребывание где - перебувати, пробувати, проживати де. Иметь значение - мати вагу, силу, важити; см. Значение 2. Иметь злобу, зуб на кого - завзяти злість, мати завзяття, лихе око, храп на кого. [Іцко Цаншмерц мав здавна завзяття на Германа (Франко)]. Иметь сердце на кого - гніватися, сердитися на кого. Иметь место (происходить) - відбуватися, діятися, (сов.) статися, трапитися. Иметь много чего - мати багато (багацько) чого, бути багатим на що. Иметь мало чего - мати мало чого, бути бідним на що. И в мыслях не иметь - і гадки не мати, і в голові (в головах) не покладати. Не иметь ничего - не мати нічого, (грубо) дідька мати. Иметь общение с кем - мати єднання (єднатися), водитися, (якшаться) накладати з ким; см. Общаться. Иметь основание - мати підставу; (быть правым, иметь резон) мати рацію; см. Основание 4. Иметь перевес - мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; см. Перевес 3. Иметь познания в чём - знатися на чому (до чого), розумітися на чому. Иметь на попечении кого, попечение о ком, о чём - пі[е]клуватися ким, чим и за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (фам.) на своїх плечах кого; см. Попечение. Иметь присмотр над кем - доглядати, дозирати кого; см. Присматривать 2. Иметь целью - мати за мету що и мати на меті що. Иметь сношения с кем - мати зносини з ким; см. Сношение. Иметь в себе - мати в собі що, містити в собі що. [Тонкі пружки (черты) його блідого лиця мали в собі щось неласкаве (Н.-Лев.)]. Иметь (терпеть) убыток - мати шкоду з чого. Иметь в длину, в ширину столько-то аршин - мати (тримати) вдовж (уздовж, завдовжки, завздовжки), ушир (завширшки) стільки-то аршин, бути стільки-то аршин довгим, широким. [Він три аршини довгий (Звин.)]. Я имею к вам просьбу - я маю до вас прохання, я маю просити вас. Я имею недостаток в деньгах - мені не стає (бракує) грошей; см. Недоставать, Недостаток. Имеющий - (прич.) той, що (хто) має щось. -щий много чего - той, що (хто) має багато (багацько) чого, багатий, ум. багатенький на що. -щий силу (о законе), юрид. - чинний.

* * *

1) ма́ти

2) (в сочетании с неопр. глагола) ма́ти, ма́тися; ( быть должным) бу́ти пови́нним, му́сити (му́шу, му́сиш)

3) иметь (кого, что) в виду жарг. послати до біса

1) (стараться найти) шукати кого, що и чого, за ким, за чим, пошукувати, глядіти кого, чого, за ким, за чим, (гал.) глядати кого, чого, що. [Озирається по людях, мов шукаючи кого очима (Грінч.). Погоня була вже в лісі, шукала за ними (Франко). Коли я вам не згожу, то глядіть собі кращої наймички (Коцюб.). Буду я собі мужа глядати (Гол.)]. Ищи! (собаке) - шукай (шпуй, шкуй)! -кать себе беды - напитувати (собі) лиха. -кать блох, вшей у кого (в голове) - ськати бліх, вошей у кого, ськати кому (голову), глядіти в голові кому. -скать у себя в голове - ськатися (в голові). От добра добра не ищут - з доброго добра за иншим не шукають. -кать должности (места) - шукати посади, (пров.) шукати помістя. Ищу комнату для холостого - шукаю (пошукую) кімнати для нежонатого. -скать повсюду - шукати скрізь, по всіх усюдах. -скать правды - доходити (шукати) правди. -скать спасения (в бегстве) - шукати поратунку (втікаючи). -скать счастья - шукати (питати) долі (щастя- долі). -скать предлога (повода) для ссоры - шукати приводу до сварки; шукати приключки (зачіпки) до сварки. Что вы ищете? - чого ви шукаєте? -скать убить - шукати вбити. [Ирод Христа вбити шукає (Колядка)]. Ищет меня убить (мне повредить) - шукає смерти моєї (мені шкоди). Ищет случая мне повредить - шукає нагоди мені шкоду вчинити (нашкодити). Ищут прислугу за всё - треба служниці до всього, (гал.) пошукується служниці за все, до всього;

2) (что на ком) правити що в кого, з кого, доправлятися чого в кого, з кого. [Ніхто не прийде править проценту (Рудч.). А зробив яку шкоду робітник - судом із його доправляйся та свого права доходь, а сам карати не смій (Єфр.)]. Взял, а потом ищи с него - взяв, а тоді прав з нього, справуйся з ним. На нищем не ищут - що з голого взяти. -кать с кого за обиду - правитися на кого за образу (за шкоду). -кать по суду - правити судом. -кать судом - позивати кого. [Позиватися я не охоча, а коли треба, то позиватиму (Кон.)]. -кать в суде - позиватися за що з ким, доправлятися судом, справуватися за що з ким. -кать судебным порядком с кого - правити через суд з кого; доходити чого; (стар.) од кого правно доходити. -кать судебного удовлетворения - права прохати;

3) (в ком) запобігати в кого чого. [(Уряд) запобігав їх (козацької) помочи на Шведа (Куліш)]. В нём все ищут - перед ним всяке запобігає. -кать милости - запобігати ласки чиєї и у кого. -кать поддержки - запобігати допомоги. Искомый - шуканий, пошукуваний. [Шукали все людину в людині і часто близько до шуканого ідеалу підходили (Ніков.)]. -мый результат - шуканий вислід. -мое (мат.) - шукане (-ного).

* * *

1) шука́ти, гляді́ти; ( шарить) ша́рити, диал. пошу́кувати

2) (стараться получить, добиваться) домага́тися, шука́ти

3) (с кого-чего, на ком-чём - предъявлять иск) юр. позива́ти (кого-що), позива́тися (з ким-чим), пра́вити (з кого-чого), справля́ти (з кого-чого), подава́ти (дава́ти) по́зов (на кого), учиня́ти по́зов (проти кого)

4) (стремиться, стараться) силкува́тися, -ку́юся, -ку́єшся, стара́тися

5) (в ком, у кого - заискивать, угождать) запобіга́ти (перед ким); ( подольщаться) підле́щуватися, -щуюся, -щуєшся (до кого)

мечать и мечивать

1) (помечать что) значити, позначати, мітити (мічу, мітиш), (зарубками, нарезами) карбувати, (клеймом) таврувати, клейн[м]ити, (о товарах и перен.) шта[е]мпувати. [Уже я й значив шапку, так усе таки крадуть (Лебединщ.). Він свої ягнята мітить (Звин.). Коні таврують або клейнять гарячим залізом (М. Грінч.)]. -тить бельё - значити (мітити) білизну;

2) (целить) - а) (в кого, во что, куда) ціляти, цілити, цілитися, націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що, куди (де), поціляти що, міря[и]ти(ся), наміряти(ся) на (в) кого. [Якраз мені ти в голову ціляєш (Куліш). Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис). На вовка цілиться (Рудан.). Сама добре знаю, що на біду лучу (Чуб. V). Хлопець кидає шапку, а всі кидають камінцями, націляють у ту шапку (Звин.). Де я мірю, там я вцілю (Гол. I)]. -тить ниже - низити, ціляти (лучити, мірити, брати) нижче. [Не вміє він ціляти добре - низить (Грінч.)]. -тить выше - ціляти (лучити, мірити, брати) вище. Он -тит очень высоко (перен.) - він дуже високо ціляє. Он -тит в мой огород - він у мій город ціляє. Он -тит в генералы - він націляється (наставляється, важить) на генеральство, (лезет) він пнеться в генерали; б) (на кого, на что) важити, ціляти, націлятися на кого, на що. [Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде вона моєю (Н.-Лев.). На віщо-ж ти важила: чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? (Ант.-Драг.). На великий посаг він ціляє (важить) (М. Грінч.)]; в) (на кого: намекать) мітити, закидати на кого, мати на меті кого. Говоря это он -тил на известное лицо - кажучи це, він мітив (закидав, думав) на певну особу (или мав на меті певну особу). Меченный - значений, мічений; карбований, таврований, клейнений, шта[е]мпований; позначений, помічений и т. д.; срв. Меченый. [Значені вівці (Богодухівщ.). Позначена білизна (Київщ.). Тавровані коні (Брацлавщ.). Злодій штемпований (Шевч.)].

* * *

1) ( целить) ці́лити, ці́литися, ціляти, наці́люватися, націля́тися; лучити

2) (на кого-что, в кого-что - иметь в виду; намекать) (в кого-що, на кого-що); натяка́ти (на кого-що); ма́ти на меті́ (кого-що)

3) (во что - стремиться стать кем-л.) наці́люватися, націлятися (на що), пну́тися (в що)

4) ( намереваться) ма́ти на́мір, збира́тися; ( рассчитывать) мі́тити, розрахо́вувати, сподіва́тися

мечиваться

1) значитися, мітитися, (зарубками, нарезами) карбуватися, (клеймом) тавруватися, клейн[м]итися, (о товарах) шта[е]мпуватися; бути таврованим и т. п. Скот -лся известным клеймом - скотину тавровано (клейнено) певним тавром;

2) (стремиться) націлятися на що (или зробити що).

* * *

нрч. (энергично, твёрдо) завзято, (упорно) уперто, (упорно, настоятельно) притьмом, (неотступно) невідступно, напосідливо, настійливо, (навязчиво) невідчепно, (назойливо) настирливо, настирно, наважливо, навратливо. [Впевняєте завзято, та хто-ж повірить вам? (Самійл.). «Маю повне право», - уперто сказав він собі задруге (Крим.). Верзе притьмом, що… (Гул.-Артем.). Силувався здержати щось, що притьмом ринуло з середини (Черкас.). Притьмом просить (Квітка). Заздалегідь, напосідливо, збиралися на своїй силі (Рідний Край). Усе частіш, усе напосідливіше й дужче проривалася якась, що за саму душу брала, нота (Корол.). Спочатку тихо, мляво, потім глибше, настирливіше (ср. ст.) (цілувала його) (В. Підмог.). Життя настирливо вимагає свого (М. Грінч.)]. -во браться, взяться за что - завзято (уперто) братися до чого, за(по)взятися на що, (пров.) наповратитися. [Бувало, як на що завізьметься, то все поставить на своїм (Франко). Якби наповратився, то дістав-би землі (Липовеч.)]. -во стремиться к своей цели - уперто йти (простувати, прямувати) до своєї мети. -во требовать - притьмом (уперто, напосідливо, наважливо) вимагати.

* * *

1) охотитися, поохочуватися на що, в що, мати хіть (охоту, бажання) до чого. [Не охотилася йти за Василя (Г. Барв.)]. -тся кто - хіть (охота, бажання) бере кого, охотиться (поохочується) хто;

2) полювати на кого, на що, ходити на лови (влови), стрільцювати, стрільчити (гал.). -ться на мышей - мишкувати.

* * *

1) рва́тися; ( разрываться) розрива́тися, де́ртися, -ре́ться, дра́тися (дере́ться)

2) ( взрываться) рва́тися, розрива́тися; ( подрываться) підрива́тися

3) ( вырываться) рва́тися; ( дёргаться) сми́катися (сми́каюся, сми́каєшся и сми́чуся, сми́чешся), ша́рпатися

4) (перен.: стремиться куда-л., к кому-чему-л.) рва́тися, порива́тися, порива́ти

5) страд. рва́тися; вирива́тися; рва́тися; де́ртися, дра́тися, шматува́тися, -ту́ється; підрива́тися; виса́джуватися (-джується) в пові́тря

1) тягтися, тягнутися; ( тащиться) волокти́ся; ( простираться) простяга́тися

2) (к кому-чему) тягти́ся, тягну́тися; ( к находящемуся выше) спина́тися; (перен.) порива́тися

3) ( растягиваться) витяга́тися, витя́гуватися, розтяга́тися, розтя́гуватися, тягти́ся, тягну́тися

4) ( потягиваться) потяга́тися, потя́гуватися

5) ( длиться) тягти́ся, тягну́тися; ( о времени) трива́ти, точи́тися

6) ( стремиться) тяжі́ти, -жі́ю, -жієш и -жу́, -жи́ш; ( домогаться) п'ясти́ся и п'я́стися, пну́тися

7) ( тягаться) змага́тися, мі́рятися си́лами; ( добиваться в борьбе) тяга́тися

8) страд. тягти́ся, тягну́тися; волокти́ся; цу́питися; зволіка́тися; тягти́ся