відпустити

техн. подпуска́ть

отпустить

1) пускати, пустити, відпускати, відпустити, повідпускати кого куди, звідки; (отправлять) відряджати, відрядити кого. -стить кого на волю, домой - (від)пустити кого на волю, додому. -сти душу на покаяние - пусти з душею;

2) давати, дати, видавати, видати, відважувати, відважити, наділяти, наділити кому що, що на що. -скать провизию - видавати (відважувати) харч (-чи ж. р. и -чу м. р.). Правительство -стило сто тысяч рублей на это дело - уряд дав (приділив) сто тисяч карбованців на цю справу. -скать кому-л. в кредит - давати кому на [в] борг (и набір), боргувати, наборгувати, поборгувати, вірити кому и на кого, навіряти кому. Лавочник -скает мне в кредит на сто рублей - крамар на сто карбованців мені навіряє (дає мені на борг). Он никому не -скает в долг - він нікому не боргує (не дає на борг), він ні на кого не вірить. -скать на вес - давати вагою. -скать что-л. по счёту кому - вилічувати (сов. вилічити) кому що. -скать скупо - видавцем (ви)давати. -скать товары (за границу) - виправляти, вивозити, випроваджати, відпроваджати крам (за кордон). -стить остроту, словечко - пустити дотеп, (на чей-л. счёт) прикладку прикласти кому, квітку кому пришити. -скать комплименты - компліменти садити. -скать штуки, -стить штуку - витворяти, платати штуки, наплатати штук, утнути, устругнути штуку;

3) -скать, -стить грехи кому - розгрішати, розгрішити кого, відпускати, відпустити гріхи кому;

4) запускати, запустити, попускати, попустити що. -стить бороду, косу - запустити бороду, косу. -стить кудри - попустити кучері;

5) (ослаблять) попускати, попустити; відпускати, відпустити. -стить верёвку, струну - попустити мотуз, струну. -стить пояс - відперезати, по[від]пустити пояс. -стить сталь - м'якшити (відгартувати) крицю, сталь. -стить тормоз - розгальмувати;

6) (отточить) нагострювати, нагострити, вигострювати, вигострити. -скать, -стить косу (покосную) - клепати (н. вр. клепаю и клеплю), відклепати косу;

7) відпустити, полегшати (чаще безл.). [Було так у грудях стисло, а це трохи відпустило]. На дворе -стило - надворі відлигло. Мороз -стил - мороз пересівся, перетис. -нный - відпущений, попущений и т. д.

* * *

несов.; сов. - отпуст`ить

1) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти

2) ( выпускать) випуска́ти, ви́пустити и повипуска́ти; ( пускать) пуска́ти, пусти́ти и попуска́ти

3) ( ослаблять) попуска́ти, попусти́ти, відпуска́ти, відпусти́ти

4) ( о боли) відпуска́ти, відпусти́ти, безл. ле́гшати, поле́гшати

5) ( предоставлять в пользование) відпуска́ти, відпусти́ти, ( давать) дава́ти, да́ти, ( выдавать) видава́ти, ви́дати и повидава́ти, ( продавать) продава́ти, прода́ти

6) (отращивать волосы, ногти) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти, ( запускать) запуска́ти, запусти́ти и позапуска́ти

7) ( оттачивать) спец. виго́стрювати, ви́гострити и повиго́стрювати, наго́стрювати, нагостри́ти и понаго́стрювати; ( косу) клепа́ти, наклепа́ти, несов. поклепа́ти, ви́клепати

8) мет. відпуска́ти, відпусти́ти

простить кого и кому прощати, простити (ти простиш, він простить) кого и кому дарувати, подарувати кому, (извинять) вибачати, вибачити кому, пробачати, пробачити кому, (диал.) збачити, звидіти кому що, (отпускать) відпускати, відпустити кому що. [Нехай тебе Бог прощає та добрії люди (Шевч.). Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово (М. Вовч.). Нехай йому Господь за те пробачить (Грінч.). Нехай тобі Бог звидить і збачить (Номис)]. Я этого тебе, вам не -щу - я тобі, вам цього не подарую, не вибачу (не пробачу). [Я йому сього не подарую (Кониськ.). Я тобі цього не вибачу, не подарую (Н.- Лев.)]. -тить кому грехи, вину, обиду - простити (подарувати) гріхи, провину, кривду кому, (отпустить) відпустити гріхи кому. [Якби хоч сто рублів, то-б я вже свою кривду подарувала (Єфр.). Вона справедлива й ніколи не гримне на безвинного, хоч ніколи й не подарує вини (Коцюб.)]. -щать наказание - дарувати кару. -щать, -тить преступника - милувати, помилувати злочинця. -стить друг друга - пробачити, подарувати один одному, подаруватися. [Вже як там не погодимось на чому, то подаруємось (М. Вовч.)]. Я -щаю вам ваш долг - я дарую вам ваш борг. Прости, простите меня - прости, простіть, даруй, даруйте, вибач, вибачте, пробач, пробачте мені, будьте вибачні до мене. [Прости мені, мій голубе, мій соколе милий (Шевч.). Даруй мені, я вже більш не буду]. -тите за выражение - простіть, даруйте на цім слові, за це слово, пробачте це слово. [Уже простіть мені на цім слові, але ваш лібералізм аж надто виходить дешевенький (Крим.). Даруйте за це слово (Куліш). Пробач се слово, Цезарю! (Куліш)]. Прощай, прости, прощайте - прощай, прощайте, прощавай, прощавайте, бувай (будь) здоров, бувайте (будьте) здорові, (ответное) ходи здоров, ходіть здорові. [Прощай, прощай, громадонько (Метл.). То прощайте, кажу, - дякувати вам за ласку і добрість вашу (М. Вовч.). Будь здорова, пань-матусю, обійдуся без Настусі (Приказка). По сій мові бувайте здорові (Приказка). Прощавайте, піду вже од вас (Харк.)]. Прощённый и -щёный - прощений, подарований, вибачений, пробачений, (отпущенный) відпущений.

* * *

несов.; сов. - прост`ить

жарг., диал.

допустить пускати, пустити, допускати, допустити, попускати, попустити, підпускати, підпустити, доводити, довести, (предполагать) припускати, припустити. [В свою господу я пускаю всіх (Л. Укр.). Не попустить (или не дасть, не дозволить) він Грицькові верховодити над собою (Грінч.). Такі форми дозволяються, хіба, в віршах. Ви кажете, що з нього злодій, а я того не припускаю (не гадаю). Не приведи (не доведи), боже, нікому такого бачити]. Допустим (предположим) - покладімо, припустімо, даймо, даймо на теє. [Даймо, що він продасть жито, то й тоді все-ж не вистачить грошей на хату. Даймо на те, що він помилився. Покладімо навіть, що слова її справедливі (Крим.)]. Не допускать и мысли - і думки не припускати, і в головах не покладати. [І в головах не покладала, щоб пан мусів збрехати (Квітка)]. Не допускать противоречий - не попускати суперечитися (или сперечань). Не допустить беды (предотвратить) - запобігти лихові, зарадити лихові. Допустить себя до чего (или допустить что) - допуститися чого. [Хто міг сподіватися, що він допуститься брехні? Декотрі сміховини, що їх допустивсь автор (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - допуст`ить

запущать) запустить

1) кого куда (впускать) - упускати, упустити, (о мн.) повпускати кого куди, до чого. -ти-ка телят в сарай - впусти-но телята в повітку (до повітки). -скать, -стить в хлеб (производить потраву) - запускати, запустити що ким, (за)пускати, (за)пустити в спаш, в пашню (коні, корову). [А ми просо засієм. А ми стадом запустим, запустим (Метл.). Не пусти коні в спаш! Пустив коні в пашню (Поділля)];

2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) - занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занехаяти и занехати, залишати, залишити кого, що, (редко) запускати, запустити, (о мн.) позанехаювати. [Занехаяла геть усе, і виховання своїх дітей (Звин.) Занедбав поле. Одна жінка запустила діжу, що вона й на діжу не похожа (Грінч. I)]. -скать, - стить дела - занедбувати, занедбати, запускати, запустити и т. д. справи. -скать, -стить корову - запускати, запустити корову. -скать, -стить болезнь - задавнювати, задавнити, (редко) запускати, запустити хоробу. -скать, -стить бороду, кудри - запускати, запустити бороду кучері. -скать, -стить ногти - відпускати, відпустити (ніготь), повідпускати нігті (пагності, пазурі);

3) (бросать чем-н. в кого) шпурляти, шпурнути, жбурити, пожбурити, пошпурити, (однокр.) жбурнути, шпурнути чим на (в) кого;

4) (гнать, погнать) пускати, пустити, затинати, затяти. [Пустив коні що-духу. Як затяв коня, аж летить (Звин.)]. -скать, - стить храпенье - (зав)давати, (зав)дати, затинати, затяти хропака, хропти хропака;

5) (вонзать в кого, во что) запускати, запустити в кого, в що, вгороджувати, вгородити в кого, в що, втереблювати, втеребити, впірити в кого, в що; см. ещё Вонзать. [Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав (Мог.). І запустить пазурі в печінки Шевч.). Та вгородила в своє серденько гострий ніж (Пісня)]. -стить руку в карман - закласти (засунути, застромити) руку в кишеню. -стить куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) - простягти лапу, сунути руку куди, погріти руки чим. -стить кому (в нос) гусара - запустити пинхву кому. -скать, -стить глаз (глазуна, глазенапа) - закидати, закинути оком, зиркати, зир(к)нути (кутиком ока) куди, на кого. -скать, -стить в паз - запускати, запустити в жолоб (паз, бурт), забуртовувати, забуртувати, (вколачивать) за[у]саджувати, за[у]садити, забивати, забити, вбивати, вбити;

6) (класть закваску) заквашувати, заквасити що, запускати, запустити що чим (дріжджами). -скать, -стить дрожжами (квас, пиво) - запускати, запустити дріжджами (квас, пиво);

7) -скать, -стить за галстук (выпивать) - заливати, залити и залляти очі, пити-непроливати;

8) (сильно ругать) загинати, загнути кому;

9) -скать змея - пускати змія. -кать кубарь (волчка) - пускати дзиґу. -стить шарманку - завести катеринку. Запущенный - впущений; занехаяний, занедбаний, (редко) неприкоханий, (о болезни) задавнений; (вонзённый) запущений, угороджений. -ные дела - занедбані справи. Дела -щены - справи занедбано.

* * *

1) цап (-па), (зап.) цапур (-ра) (Верхр.), козел (р. козла и кізла), ласк. цапусенько, соб. цапня (-ні). [Вуса - честь, а борода і в цапа, есть (Приказка)]. Каменный -зёл - см. Козерог 1. -зёл отпущения - козел (цап) відпущення (розгрішення). Стать -лом (на четвереньки) - стати цапки, рачки. Дать -ла - стрибнути, скокнути, кинутися (пуститися) бігти стрибом, плигом. Прыгать -лом - стрибати (плигати), як цап. Взять на -ла (ребёнка) - взяти (дитину) на копки, підійняти собі на плечі (дитину). Доить -ла - см. Мочиться 2. Драть -ла - козу (козли) дерти. Петь -лом - пускати цапа, козлякувати, на цапиний глас співати. Пустить -ла (скозлоголосить) - підпустити (вивести) цапа. Пустить -ла в огород - пустити цапа в капусту. Как от -ла молока - як з цапа вовни (Кон.), як з бика молока;

2) (о глупом человеке) цап. [Дурний, як цап (Поділля). Ой, цап з мене, цап! (Звин.)];

3) (козлиная кожа) см. Козлина 2;

4) (ворот) ручний коловоро[і]т (-роту);

5) (скамейка, на которой секли школьников) кобилка, лавка.

* * *

1) цап, козе́л, -зла́

2) мет., спорт. и пр. козе́л

обмануть обманювати, обманити (о мног. пообманювати), обдурювати, обдурити, здурити, підманювати, підмани[у]ти, піддурювати, піддурити [Вони нас піддурили та водою напоїли], ошукувати, ошукати, о(б)[за]туманювати, о(б)[за]туманити, з(а)водити, з(а)вести, омиляти, омилити, облигувати, облигати, налигати. [Мене доля омилила. Він нас налигав (Лохв. п.)]; (описат.) зводити з розуму кого, пускати тумана кому, убирати (убрати) в шори кого, у дурні пошивати (пошити) кого, москаля підвозити (підвезти) кому, підпускати (підпустити) -ля кому, підвозити (підвезти) воза, провезти попа в решеті кому. -нуть чьи-л. надежды - не справдити чиїхсь надій, омилити чиї надії. Он сам себя -вает - він сам себе дурить. Дать себя -нуть - датися на підмову кому. Обманываемый - об[під]манюваний, об[під]дурюваний, ошукуваний, о(б) [за]туманюваний. Обманутый - об[під]дурений, об[під]манений, ошуканий, о(б) [за]туманений, зведений, облиганий. -тое ожидание, надежда - обдурена (ошукана) надія.

* * *

несов.; сов. - обман`уть

обма́нювати, обману́ти и обмани́ти, ома́нювати, омани́ти; підма́нювати, підмани́ти и підману́ти и попідма́нювати; ( надувать) обду́рювати и дури́ти, обдури́ти и пообду́рювати и подури́ти, оду́рювати, одури́ти, підду́рювати, піддури́ти и попідду́рювати, ошу́кувати, ошука́ти, несов. диал. здури́ти; (не оправдывать надежд, ожиданий) зра́джувати, зра́дити

-ся, отжечь, -ся

1) что (сожигать часть ч.-л.) - спалювати, -ся, спалити що, -ся;

2) (отделять огнём) відпалювати, -ся, відпалити, -ся, (хирург.) відпікати, відпекти що; (поперёк) перепалювати, -ся, перепалити, -ся. Отжечь нитку - перепалити нитку. Наросты -гают - нарослі відпікають;

3) (сталь) відпускати, -ся, відпустити, відгартовувати, -ся, вигартувати, -ся;

4) (водку для опред. крепости) випалювати, -ся, випалити, -ся;

5) солнце уже отожгло - сонце вже не пече, не палить. Отожжонный - спалений, від[пере]палений, відпечений.

* * *

несов.; сов. - отж`ечь

подпущать, подпустить

1) кого куда, к чему - підпускати, підпустити, припускати, припустити, (о мног.) попід[попри]пускати кого куди, до чого, до кого. [Нікого і близько не підпускав до хати. Припустила теля до корови]. -кать шпильки кому - підшпигувати кого;

2) чего во что (добавлять жидкости) - впускати, впустити чого в що, підбавляти, підбавити чого в що. [Підбавив масла у віск]. Подпущенный - під[при]пущений, (о мног.) попід[попри]пусканий.

* * *

несов.; сов. - подпуст`ить

1) кому - наговорити милих речей кому, (фам.) підпустити меду кому, помастити медом кого;

2) (с кем: любезно обходясь) навпадати коло кого, напримилятися до кого; (ухаживая) на(за)лицятися до кого, з ким, наженихатися з ким. -ться - навпадатися коло кого, напримилятися до кого, на(за)лицятися до кого, з ким, наженихатися з ким; срв. Любезничать.