pl+вульг

1) ( загаженный) fouled-up

2) ( отвратительный) lousy sl

вульг. son of a bitch, son of a sea cook, whoreson

вульг. to be big with child

1) ( кал) feci ж. мн., merda ж. вульг., stronzo м. вульг.

2) ( о негодной вещи) merda ж. вульг.

3) ( о человеке) stronzo м. вульг.

* * *

1) (= кал) cacca f прост.; feci f pl спец.

2) перен. бран. (о ком-чём-л. негодном, гадком) merda f вульг., stronzo m вульг.; stronza f

* * *

1) sl. cesso

2) rude.expr. 3 stronzata (о поведении, поступке и т.п.), merda

3) jarg. cagate

1) ( навоз) sterco м., letame м., merda ж. вульг.

2) (о человеке, вещи) merda ж. вульг., stronzo м. вульг. ( только о человеке)

3) ( неприятная ситуация) merda ж. вульг.

* * *

1) merda f, sterco m

2) бран. stronzo m, pezzo di merda

••

* * *

invect. merda (восклицание "merda!" является средним между русским "черт!" и "бля..!")

и Намощать намостить

1) (досками, стланью) намощувати, намостити, вимощувати, вимостити, (настилать) настелювати, настелити и настилати, наслати, (камнем, булыжником) вибруковувати, вибрукувати, (вульг.) вибурковувати, вибуркувати, (щебнем) насипати, насипати, висипати, висипати (грузом), нагружати и нагружувати, нагрузити, вигружати и вигружувати, вигрузити, (фашинником) тарасувати, витарасувати, (о мног.) пона[пови]мощувати, понастелювати, повибруковувати (вульг. повибурковувати) и побрукувати, пона[пови]сипати (грузом), пона[пови]гружати и пона[пови]гружувати що чим. [Намостили підлогу (Богодухівщ.). Настелив стелю (Сл. Ум.). Вибуркували багато вулиць (Київ). Витарасували греблю (Кам'янеч.)];

2) (наваливать ворохом, сооружать) намощувати, намостити, змощувати, змостити, (о мног.) понамощувати що. [Жінка не злюбила й високу кровать змостила (Чуб. V)]. Намощённый -

1) намощений, вимощений, настелений и насланий, вибрукуваний и (вульг.) вибуркуваний, насипаний, висипаний (грузом), нагружений, вигружений, витарасуваний, пона[пови]мощуваний, понастелюваний, повибурковуваний, побрукований, пона[пови]сипаний (грузом), пона[пови]гружуваний;

2) намощений, понамощуваний. -ться -

1) намощуватися, намоститися, понамощуватися; бути намощуваним, намощеним, понамощуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) намоститися, (о мног.) понамощуватися.

* * *

настилывать, настлать настилати, наслати, настеляти и настелювати, настелити, (о мног.) понастилати, понастелювати що и чого; (намащивать) намощувати, намостити що и чого, мостити, змостити, помостити що, (только камнем) брукувати що, набруковувати, набрукувати що и чого, (вульг.) буркувати, набурковувати, набуркувати, (о мног.) понамощувати, понабруковувати, (вульг.) понабурковувати. [Коровам у хліві соломи настелено товсто (Харківщ.). Настелиш соломи в холодній, щоб було їм м'якенько (Коцюб.). Намостив колючок під яблунею (Рудч.). Мостили мости через річеньки (Пісня). Високу кровать змостила (Чуб. V). Прийшов у садок, помостив на деревині колючок і сів на їх (Рудч.)]. -ть пол, потолок - мостити, намощувати, намостити поміст (підлогу), настилати, наслати поміст (підлогу), стелю. -ть мостовую (камнем) - брукувати, вибруковувати, вибрукувати що (напр. вулицю). Настланный - насланий, настелений, понастиланий, понастелюваний; намощений, змощений, помощений, понамощуваний; набрукований, понабруковуваний, (вульг.) набуркований, понабурковуваний. [Поміст, шклом настелений (Рудч.). Дорога, з дощок намощена, що по їй вагончики бігають (Грінч.)]. -ться -

1) настилатися, наслатися, понастилатися; бути настиланим, насланим, понастиланим и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) настелитися, (намоститься) намоститися, (о мног.) понастелюватися, понамощуватися.

* * *

несов.; сов. - настлать

1) (действие) - а) надмощування, намощування, оконч. надмощення и надмостіння, намощення и намостіння; б) домощування, добруковування, (вульг. добурковування), досипання (грузом), догружання, догружування, оконч. домощення и домостіння, добрукування, (вульг. добуркування), досипання (грузом), догруження;

2) (надмощённое) - а) надмощене (-ного); б) домощене, добруковане, (вульг. добурковане), добрукування и добруковання, добруківка, досипане (грузом), догружене (-ного). Срв. Надмащивать.

несов. - обсера́ться, сов. - обосра́ться; груб.

1) ( испражняться) soil oneself; poo one's pants; crap / shit into one's pants вульг.

2) ( испугаться) panic, be scared out of one's wits; be scared shitless sl вульг.

3) ( осрамиться) make a miserable show of oneself; show a piss poor performance sl вульг.

несов. - перде́ть, сов. - пёрнуть; вульг. груб.

1) биол. ( клетка) ovum (pl ova); egg cell

2) ( у птиц и яйцекладущих животных) egg

3) мн. вульг. ( мужские яички) balls вульг.; bollocks брит. вульг.

••

1) ( бредовое состояние) delirio м.

2) ( бессмыслица) assurdità ж., sproposito м.

••

* * *

1) мед. delirio

2) перен. ( бессвязная речь) delirio, farneticazione f (тж. перен.)

••

* * *

1) gener. deliramente, deliro, farnetico, delirio, farneticamento, sonniloquio (тж. перен.), vagellamento, vaneggiamento

2) med. eterolalia, mussitazione

3) colloq. manfrina (сивой кобылы)

4) ironic. carnevalata

5) rude.expr. stronzata

* * *

* * *

1) gener. deretano

2) colloq. posteriore, tafanario

3) sl. culo

4) jocul. mappamondo

1) ( предмет) schifo м., merda ж. вульг.

2) (поступок, слова) porcheria ж., stronzata ж. вульг.

* * *

* * *

gener. sozzeria, zozzeria, abominazione, luridezza, obbrobrio, sozzume, sporcizia, abiettezza, bruttura, cialtroneria, esecrabilita, immondezza, laidume, orribilita, schifezza, schifosaggine, schifosita, sconcezza, sordidezza, sozzura, sudiceria, sudiciume, turpezza, turpitudine, un'azione schifosa

увага; (сильнее) пильна увага. Обращать, обратить внимание на что-л. - звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, (вульг.) вдаряти (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком; (сжалиться) зглянутися на кого. [На все сам звертає увагу (Рудч.). На вважають вони на літа, на вроду (Шевч.). Москаль на сльози не вдаря (Ном.). Вона недужа лежала, дак він і тоді уваги не клав (Червіг.). Я вже її накинув оком. Згляньтеся (огляньтеся) на мене невидющого!]. Обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание - спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь. [Уривок з пісні, що спав на увагу ще авторові «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притяг до себе увагу таткову (Крим.). Кожному мусіла кинутися на увагу його чорна борода (Крим.)]. Обратите внимание - уваж, уважте, вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание - збирати (зосереджувати) увагу на чому. Не обращать, не обратить внимания, оставлять без внимания - не звертати уваги, не вважати, не (по)турати на що, занехаювати, занехаяти що, занедбувати, занедбати що, нехтувати, знехтувати (занехтувати) що, чим, легковажити що. [Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов'язки]. Он, и внимания не обращает на это - він і байдуже на те, про те, до того (Квіт.). А это остаётся без внимания - а це байдуже, а про це (за це) байдуже. Принимать во внимание, в соображение что-л. - брати, взяти що на увагу, зважати, зважити на що-неб., уважати, уважити на що-неб., мати на увазі, оглядатися, оглянутися на що. Принимая во внимание - беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого. [Маємо письменство не так-то вже й бідне, як на наші обставини]. Представлять чьему-л. вниманию - подавати, подати кому до уваги щось, ставити, поставити що-н., кому-н. перед очі, на очі. [Левицький поставив перед очі читачеві багатющу колекцію «пропащих» (Єфр.)]. Отвратить (отвлечь) внимание - відвернути (одтягти) увагу чиюсь, (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти бери (Мнж.)]. Оказать внимание - дати увагу комусь, показати увагу, зробити ласку. Благодарю за внимание - дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе). Относиться со вниманием к чему, посвящать внимание чему-л. - віддавати увагу чомусь. Заслуживающий, достойный внимания - вартий уваги, (справедливый) слушний. [Думка ця слушна: дає вихід із становища].

* * *

всадить

1) (в землю кол, лопату) стромляти, встромити, застромляти, застромити, засаджувати, засадити, заганяти, загнати;

2) (штык, кинжал) застромити, встромити, затопити, загнати, вгородити; (пулю) загнати, увігнати;

3) (гвоздь, пробку) забивати, забити, заганяти, загнати, угнати, засаджувати, засадити, всадити, сов. закатати. [У тім'я цвяшок закатай (Шевч.)];

4) всадить так, что трудно вынуть - заперти, (вульг.) замегелити, засурпелити;

5) (в тюрьму, в клетку) всадити, засадовити. [В темницю всадіте];

6) (деньги) втелющити. [Трицять карбованців утелющив, а воно й двацятьох не варт]. Всаженный - встромлений, застромлений, забитий, загнаний, всаджений, запертий, (вульг.) замегелений, засурпелений.

* * *

несов.; сов. - всад`ить

1) уса́джувати, усади́ти; ( втыкать) устромля́ти и устро́млювати, устроми́ти, стромля́ти, строми́ти, утика́ти, уткну́ти и увіткну́ти, угоро́джувати, угородити; ( вгонять) уганя́ти и уго́нити, увігна́ти и угна́ти, заганя́ти, загна́ти

2) (затрачивать деньги, средства) уга́чувати, угати́ти, уса́джувати, усади́ти, сов. утелю́щити

диліжанс, (вульг.) диліжан. -жансовый - диліжансовий (вульг.) диліжановий.

* * *

дозволить дозволяти, дозволити, (вульг.) подозволити, позволяти, позволити; попускати, попустити, попуск давати, дати попуск. [Не дозволятимуть дітям у садок ходити. Начальство і подозволило мені обо всім до вас писати (Квітка). Не попускай цим рукописам загинути. Пощо-ж ти їм сей попуск попускаєш? (Куліш). Дай попуск у всьому, не сперечайся (Куліш)]. Дозволять, -лить себе что (допустить что) - допускатися, допуститися чого. [Вони допускаються брехні]. Не дозволить - не дозволити, (воспретить) - заказати. [Її родичі заказали йому бувати в їх домі (Франко)]. Дозволено - вільно. [Але нехай мені буде вільно ісказати, що нічого тобі, царю, з України ждати (Рудан.)]. Не дозволено - не вільно. Тут не вільно рвати квіти і толочити траву. В вагоні не вільно плювати і насмічувати]. Дозволенный - дозволений, (вульг.) подозволений.

* * *

несов.; сов. - дозв`олить

-скать, -снуть

1) запліскувати, заплеснути, заплюскувати, заплюскати, заплюснути, захлюпувати, захлюпати, захлюпнути. [В діжці захлюпала вода (Н.-Лев.)]. Утки -скали водой - качки захлюпали, заплюскотіли водою. Лодку -нуло волной - човен заплеснуло, заплюснуло хвилею;

2) обхлюпувати, обхлюпати, (вульг.) забехтати кого, що. Ты меня всю -скал - ти мене чисто обхлюпав. Заплесканный - заплюсканий, заплюснутий, захлюпаний, захлюпнутий; обхлюпаний, (вульг.) забехтаний.

* * *

1) ( забрызгивать) захлю́пувати, захлю́пати и мног. позахлю́пувати; заплі́скувати, запле́скати, -плещу́, -пле́щеш, заплю́скувати, заплю́скати

2) (сов.: начать плескать) заплеска́ти; заплю́скати, усилит. заплескоті́ти, заплескота́ти, заплюскоті́ти, заплюскота́ти; ( по воде) захлюпоті́ти, -почу́, -поти́ш, захлюпота́ти, -почу́, -по́чеш, захлю́пати; (о парусах, флаге) залопоті́ти, -потить, залопота́ти, -по́че