утомлять

несов.; сов. - утом`ить

заговорить

1) (начать говорить) заговорювати, заговорити, забалакувати, забалакати, здіймати мову, зняти мову, загомоніти до кого про (за) що и що. -ть с кем - заговорювати, заговорити и т. д. до кого, озиватися, озватися и обізватися до кого. В нём -рило любопытство - його взяла цікавість;

2) кого - забалакувати, забалакати кого, заговорювати, заговорити кого, замовляти, замовити зуби, забивати, забити баки кому. [Зараз підсіла до чоловіка, та й ну його забалакувати. Та не замовляйте зуби,- не болять. Не забивай баки];

3) (завораживать) замовляти, замовити, заворожувати, заворожити, (от болезни) відшептувати, відшептати, вимовляти, вимовити що. [Кров замовляти. Баба пристріт замовляє. Бешихо, бешихо, я тебе вимовляю, на пущі засилаю. Умів і трясцю відшептати (Котл.)]. Заговорённый - заговорений, замовлений; (заговорный) замовний. [Замовний скарб].

* * *

1) ( утомлять разговором) загово́рювати, -рюю, -рюєш, заговори́ти, -ворю́, -во́риш, забала́кувати, забала́кати

2) ( воздействовать заговором) этногр. замовля́ти, замо́вити, примовля́ти, примо́вити, загово́рювати, заговори́ти; ( шептанием) відші́птувати, відшепта́ти, -шепчу́, -ше́пчеш

3) (сов.: начать говорить) заговори́ти, забала́кати; загомоні́ти

4) (сов.: овладеть речью, языком) заговорити, забала́кати

задёрнуть (завешивать) запинати, запнути и зап'ясти, (о мног.) позапинати. [Позапинав вікна фіранками]. -нуть кровать пологом - запнути ліжко запиналом. Небо -нуло - (безл.) нахмарило, (небо) затягло (заволокло) хмарами;

2) -гивать, задёргать (лошадь) - засмикувати, засмикати, засіпувати, засіпати, зашарпувати, зашарпати (коняку). Задёрнутый - запнутий и запнений. [Сцена ще запнута].

* * *

1) ( утомлять дёрганьем) засми́кувати, засми́кати, -сми́каю, -сми́каєш и -сми́чу, -сми́чеш, заша́рпувати, заша́рпати

2) (сов.: начать дёргать) засми́кати, заша́рпати; (прям.) засі́пати; (за дверь, окно, ставень) зато́ргати, зато́рсати

1) (занавеску, полог) запина́ти, запну́ти и зап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. позапина́ти; ( закрывать) закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти; ( завешивать) заві́шувати, заві́сити и мног. позаві́шувати

2) (перен.: закрывать туманом, дымом) запина́ти, запну́ти и мног. позапина́ти, закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти; ( заволакивать) затяга́ти и затя́гувати, -гує, затягти́, -тя́гне и затягну́ти и мног. позатяга́ти и позатя́гувати, заволіка́ти, заволокти́, -ло́че

закатать

I. 1) см. Укатывать;

2) (во что-л. катя) закачувати, закачати, що в що. [Сорочку попирскай, згорни щільно і закачай тісно в рушник, щоб була вогка до прасування];

3) (в раскатанное тесто) заліплювати, заліпити що в корж; загортати, загорнути коржем. [Заліпи шинку в корж і засунь у піч, хай печеться];

4) куда (заключать, ссылать) - завдавати, завдати, запро(в)торювати, запро(в)торити кого куди. [Завдано його до в'язниці аж на чотири роки. Його завдадуть (или запроторять) на Сибір, бо він душогуб]:

5) -тать розгами, плетьми на смерть - закатувати, забити, зашмагати кого різками, нагаями на смерть.

II. Закатывать, закатить -

1) зака[о]чувати, закотити. [Закотила клубок аж під піч];

2) укочувати, укотити; (только экипаж) заточувати, заточити, (о мн.) позаточувати. [Укотили барило в льох. Ой, де-ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози (Дума). Вози у возівню позаточував];

3) -ть глаза под лоб - заводити, завести (закотити) очі вгору (під лоба), пускати, пустити очі під лоба. [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік - тільки не крикне (М. Вовч.). Співаючи пускав очі під лоба];

4) (розог, плетей) сипати, усипати кому. [Усипано йому двадцять і п'ять]. Закаченный - закочений; укочений, заточений.

* * *

1) (завёртывать, обматывать во что) загорта́ти, загорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. позагорта́ти

2) ( засучивать) засу́кувати, засука́ти и и мног. позасу́кувати, зака́чувати, закача́ти и мног. позака́чувати, зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; (катая, сворачивать) згорта́ти и зго́ртувати, згорну́ти и мног. позгорта́ти и позго́ртувати

3) ( укатывать) укочувати, укоти́ти (укочу́, уко́тиш); ( дорогу) уторо́вувати и торува́ти, уторува́ти

4) ( в тюрьму) запрото́рювати, -рюю, -рюєш, запрото́рити

5) ( утомлять катанием) сто́млювати (-люю, -люєш) ката́нням, стоми́ти (-млю́, -миш) ката́нням, утомля́ти ката́нням, утоми́ти ката́нням; сов. заката́ти

6) сов. поча́ти кача́ти; см. катать

1) зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; ( вкатывать) уко́чувати, укоти́ти; ( повозку) зато́чувати, заточи́ти, -точу́, -то́чиш

2) (сов.: уехать) покоти́ти, чкурну́ти; помча́ти, пої́хати, -ї́ду, -ї́деш

3) (устраивать, делать что-л.) улашто́вувати, улаштува́ти; сов. утну́ти и утя́ти (утну́, утне́ш), устругну́ти, учи́стити (учи́щу, учи́стиш), ушква́рити, уджиґну́ти; ( учинять) учиня́ти, учини́ти (учиню́, учи́ниш)

4) ( сильно ударять) улі́плювати, уліпи́ти (уліплю́, улі́пиш) (кому що), затопля́ти и зато́плювати, затопи́ти, -топлю́, -то́пиш

замотать

1) кого, что, чем, во что - замотувати, замотати, умотувати, умотати кого, що чим, у що, укручувати, укрутити що у що, (о мн.) позамотувати, повмотувати, повкручувати. -тать на ус - замотати на вус;

2) -тать (головой) - закивати, захитати, замотати, замотляти (головою);

3) (доводить до одурения, сбивать с толку) заморочувати, заморочити кого;

4) -тать чьи-л. деньги - зашахрувати чиї гроші; см. Замошенничать. Замотанный - замотаний, умотаний чим, у що, укручений у що; заморочений; зашахрований.

* * *

несов.; сов. - замот`ать

1) замо́тувати, -мо́тую, -мо́туєш, замота́ти и мног. позамо́тувати; ( утомлять хлопотами) заморо́чувати, заморо́чити

2) (сов.: начать мотать) поча́ти мота́ти, замота́ти

зачесть

I. 1) (зачислять) зараховувати зарахувати, залічувати, залічити, зачислювати и зачисляти, зачислити; срвн. Засчитывать и Зачислять;

2) (считать за что- л.) лічити, полічити що за що. [Бог полічив йому те за праведність (Св. П.)]. Это тебе зачтётся - це тобі запишеться. Зачтённый - зарахований, залічений, зачислений. -ться -

1) (зачисляться) зараховуватися, зарахуватися, залічуватися, залічитися, зачислюватися, зачислятися, зачислитися;

2) лічитися, полічитися, бути поліченим за що; 3 (ошибиться в счете) залічитися, перечислитися; см. Обсчитаться.

II. Зачитывать, зачитать -

1) (утомлять чтением) зачитувати, зачитати кого;

2) (начать читать) почати читати, зачитати;

3) (прочитывать) прочитувати, прочитати. [Прочитати протокол попередніх зборів];

4) (присвоить книгу) зачитувати, зачитати, (о мн.) позачитувати, брати, взяти на вічне віддання;

5) (затаскать) за[ви]читувати, за[ви]читати, обчитати. Зачитанный - зачитаний; прочитаний, (затасканный) зачитаний, вичитаний, обчитаний; (присвоенный) зачитаний. [А книжку як розгорнув, - дивлюся - «Кобзар», та вже дуже вичитаний (Основа)].

* * *

-ся, измочалить, -ся

1) что (верёвку и т. п.) - розпрядо[и]вляти, -ся, розпрядо[и]вити, -ся, розвіхтювати, -ся, розвіхтити, -ся, (о дереве) розмачулити, -ся. -ть нервы - викручувати, викрутити (нерви), розсотувати, розсотати (нерви), розсмикувати, розсмикати (нерви);

2) -ть кого - см. Измучивать, -чить. Измочаленный -

1) (о верёвке) розпрядо[и]влений, розвіхтяний; (о дереве) розмачулений, на мачулу побитий; (о нервах) викручений, розсотаний, розсмиканий;

2) (о ком) висилений, знесилений; см. Измученный (под Измучить).

* * *

несов.; сов. - измоч`алить

1) розмачу́лювати, розмачу́лити, розмоча́лювати, розмоча́лити, розсо́тувати, розсота́ти, розсми́кувати, розсми́кати

2) (перен.: утомлять, мучить) виму́чувати, ви́мучити; см. изматывать

3) (перен.: трепать, бить) би́ти (б'ю, б'єш), поби́ти; чухра́ти, відчухра́ти, дава́ти (даю́, дає́ш) чо́су, да́ти (дам, даси́) чо́су

изнурить кого чем виснажувати и виснажати, виснажити, знесилювати, знесилити, (измаривать) зморювати, зморити, виморювати, виморити кого чим, (о мн.) повиснажувати, познесилювати, поз[пови]морювати кого чим; срвн. Истощать, Измождать, Истомлять. [І глянувши на людей, змилосердився, що вони так зморені (Єв.)]. -рять тело - виснажувати тіло. -рять плоть постом - знесилювати плоть (тіло) постом, постуванням. -рять здоровье - виснажувати (своє) здоров'я. Болезнь -рила его - хвороба виснажила, знесилила його. -рять лошадь - виснажувати, зморювати, перетомляти, перенатужувати коня. -рять налогами - виснажувати, стягати податками кого. [Подушним дуже стягають людей (Кам'ян. п.)]. -ться - виснажуватися и виснажатися, виснажитися, бути виснаженим, знесилюватися, знесилитися, бути знесиленим, з[ви]морюватися, зморитися, виморитися, бути змореним. -рить кого, -ться работой - спрацювати кого, спрацюватися, струдити кого, струдитися, знесилити (виснажити) працею кого, знесилитися (виснажитися) працею. -рять, -ться дорогой - здорожувати кого, здорожуватися, сов. здорожити кого, здорожитися. [Здорожив худобу (Кам. п.). Вона в дорозі не виспалась, дуже здорожилась, була роздратована (Н.-Лев.)]. -рять, -ться недостатком питания - захарчовувати кого, захарчовуватися, сов. захарчувати кого, захарчуватися. -рять, -ться постом - спощувати кого, спощуватися, сов. спостити, споститися, (о мног.) поспощувати кого, поспощуватися. [Ми поспощувались (Берд. п.)]. Изнурённый - виснажений, знесилений, зморений, (о мн.) повиснажувані, познесилювані, позморювані, (работой) спрацьований, струджений, (дорогой) здорожений, (недостатком питания) захарчований, (постом) спощений.

* * *

несов.; сов. - изнур`ить

истрепать

1) (избить в мохры) - см. Исхлестать. -пать рукава - обстріпати, пообстріпувати рукави. -пать юбку (внизу) - оббити спідницю;

2) (об одёже) шарпати, пошарпати, потріпати, халястати, схалястати; см. Истаскивать 2;

3) (лён, посконь) витіпувати, витіпати, потіпати (льон, плоскінь). См. Трепать. Истрёпанный - (об одёже: поношенный) пошарпаний, потріпаний, схалястаний. -ная книга - пошарпана, потріпана, (извне) обшарпана, об(с)тріпана книга. [Темніють оберемки школярських букварів: старі, розбиті, обтріпані (Васильч.). Обшарпані палятурки (Васильч.)]. -ное лицо - потріпане обличчя. -ться -

1) см. Исхлёстываться;

2) шарпатися, пошарпатися, зношуватися, зноситися; см. Истаскиваться 1, Изнашиваться.

* * *

несов.; сов. - истреп`ать

1) ша́рпати, поша́рпати, тріпа́ти, потріпа́ти; ( обтрёпывать) обтрі́пувати, обтріпа́ти и мног. пообтрі́пувати, обша́рпувати, обша́рпати и мног. пообша́рпувати, обстрі́пувати, обстрі́пати; ( растрёпывать) розтрі́пувати, розтріпа́ти и мног. порозтрі́пувати, розша́рпувати, розша́рпати и мног. порозша́рпувати; (одежду, обувь) зно́шувати, зноси́ти (зношу́, зно́сиш) и мног. позно́шувати, сов. поноси́ти; ( рвать) де́рти, -ру, -ре́ш и драти (деру́, дере́ш), поде́рти и подра́ти, рва́ти, порва́ти

2) (перен.: утомлять, измучивать) ша́рпати, поша́рпати; тріпа́ти, потріпа́ти; ( выматывать) вимо́тувати, ви́мотати, висо́тувати, ви́сотати; ( изнурять) висна́жувати, ви́снажити

маивать

1) кого - (мучить) мучити; (морить) морити, зморювати; (изнурять) виснажувати и виснажати, знесилювати; (утомлять) втомлювати, (томить) томити, стомлювати кого;

2) (делать неохотно) робити як не своїми (руками), робити аби робилося, мучити що. [Вже два тижні мучу сорочку (Звин.)];

3) -ять жизнь - животіти, поневірятися; срв. Маяться 1 и 2;

4) безл. -ет - душно, парно, парко, парить, варить.

* * *

1) (умерщвлять) морити, виморювати, вигубляти и вигублювати, вибавляти, (истреблять) нищити кого, що. [Чим ви мух морите (вигублюєте, вигубляєте, вибавляєте)? (М. Грінч.). Мороз нищить усяку нечисть (Київщ.)];

2) (томить) морити, зморювати, виморювати, уморювати, мучити кого. [Холодом мене морить (Канівщ.). Мучили нас тяжко роботою (Богодух.)]. -рить голодом - морити голодом, уголоджувати кого. [Морять довгим голодом у темниці (Куліш). Себе уголоджує, да годує нечисті душі (Борзенщ.)];

3) (тушить, запекать) тушкувати, парити що. -рить лук - тушкувати цибулю. -рить молоко - парити молоко. -ться -

1) (стр. з.) моритися, виморюватися, вигублюватися, вибавлятися; моритися, зморюватися, уморюватися, уголоджуватися; тушкуватися, паритися, мліти; бути мореним, виморюваним и т. п. [Нехай каша мліє (Звин.)];

2) (возвр. з.) моритися, мучитися. Не мало -лся над этим делом - попомучився коло цього діла (над цим ділом).

* * *

1) мори́ти; ( утомлять) томи́ти, сто́млювати

2) кул. тушкува́ти

3) спец. мори́ти

4) ( об угольях) диал. гаси́ти

натирывать, натереть

1) чего - натирати, натерти, (о мног.) понатирати чого. [Знайшла ріпу, натерла на тертушку (Мирний)];

2) кого, что чем (покрывать слоем чего-л.) - натирати, натерти, (о мног.) понатирати кого, що чим; (больного) витирати, витерти (хворого, слабого). [Натри мені бік шпигинаром (Київщ.). Натерла підлогу мастикою (Київ)];

3) что (продолжительным трением) - натирати, натерти, (о мног.) понатирати що; (саднить) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити, нашмуглювати, нашмугляти, о(б)шмуглювати, о(б)шмугляти, нашмульгувати, нашмульгати, обшмульгувати, обшмульгати, нашморгувати, нашморгати що, (утомлять работой) натруджувати, натрудити, (о мног.) понамулювати, помуля[и]ти, понашмуглювати, понашмульгувати, понашморгувати, понатруджувати и т. п. що. [Матірка з десятки (грубое полотно) натирає тіло до розчосу (Мирний). Машкара намуляла мені вже добре щоки (Н.- Лев.). Мені паляниці (в торбині) намуляли плечі (Тесл.). Мотуз ошмугляв молодеє тіло (Н.- Лев.). Кайдани тіло обшмульгали (Дума). Хоч ніжку натрудив (голуб), одначе вирвався і полетів (Глібів)]. -реть бока, перен. - обтертися, обговтатися, вигладитися, (наловчиться) наламатися и наломитися, (вульг.) насобачитися. Натёртый -

1) натертий; понатираний;

2) натертий, понатираний; витертий;

3) натертий, понатираний; намуля[е]ний, о(б)шмугляний, обшмульганий, нашморганий, натруджений, понамулюваний, помуля[е]ний, пообшмуглюваний, пообшмульгуваний, понашморгуваний, пошморганий, понатруджуваний. -ться -

1) натиратися, натертися, понатиратися; бути натираним, натертим, понатираним и т. п. [Руки-б йому перецілувала, а більш, де пошморгані залізом (Квітка)];

2) (наловчиться, сов.) - см. Навастривать (-рить к чему руку). Он в людях -тёрся - між людьми він обтерся; см. выше -реть бока;

3) (вдоволь, сов.) - а) натертися, попотерти (досхочу), (о мног.) понатиратися; б) натертися, попотертися (досхочу), (о мног.) понатиратися и т. п.; срв. Тереть, -ся.

* * *

несов.; сов. - натер`еть

1) натира́ти, нате́рти -тру́, -тре́ш и мног. понатира́ти; (измель-, чить некоторое количество) утира́ти, уте́рти

2) (причинять боль, повреждать трением) наму́лювати, -люю, -люєш, наму́ляти и наму́лити и мног. пому́ляти и пому́лити и понаму́лювати, натира́ти, нате́рти и мног. понатира́ти; ( наминать) намина́ти, нам'я́ти, -мну́, -мне́ш и мног. понамина́ти; (сов.: до ссадин) диал. пошмугля́ти, пошмо́ргати

I. нуживать нудити, (редко) нуждити, (неволить) неволити, (принуждать) силувати, примушувати, приневолювати, (понуждать) понукати, (с)понукувати и спонукати, (понукать) підганяти кого. [Нудили хлопців, щоб призналися, хто вкрав гроші (Вовчанщ.). Коли схоче син женитись, то нуждить його не будем (Макар.)]. Нуженный - силуваний, з примусу (з мусу, з принуки) (з)роблений, примушений. -ться -

1) (стр. з.) силуватися, примушуватися, приневолюватися, бути силуваним, примушуваним, приневолюваним;

2) (возвр. з.) силувати себе, примушувати себе.

II. безл. нудити; см. Тошнить, -ться -

1) мне -дится - мене нудить, млосно мені;

2) (томиться) нудитися, нудити світом;

3) Нуждаться 2.

* * *

1) ( принуждать) си́лувати, -лую, -луєш, приму́шувати, -шую, -шуєш; нуди́ти, -джу́, -диш и ну́ди́ти, -джу, -диш

2) ( утомлять) сто́млювати, -люю, -люєш, вто́млювати, ну́дити; (трудитьуст.) труди́ти, -джу́, -диш

отмотать

1) что от чего - відмотувати, відмотати що від чого, відсотувати, відсотати;

2) скінчити (перестати) мотати. -тать руку - надсадити, надірвати руку. -ся - відмотуватися, відмотатися. Отмотанный - відмотаний.

* * *

несов.; сов. - отмот`ать

1) відмо́тувати, відмота́ти

2) ( утомлять руки) надса́джувати, надсади́ти; надрива́ти, надірва́ти

отплясать (плясать с увлечением) витанцьовувати, витанцювати, вигопцьовувати. [Так гарно витанцьовує]; (окончить пляску) дотанцювати, скінчити танець, танці. -сать своё - відтанцювати. [Я вже своє відтанцював].

* * *

несов.; сов. - отпляс`ать

1) (несов.: плясать с увлечением) витанцьо́вувати, ( лихо) сади́ти, віддира́ти

2) (несов.: перестать плясать) відтанцюва́ти; ( протанцевать) протанцюва́ти

3) ( утомлять пляской ноги) відтанцьо́вувати, відтанцюва́ти

отходить

1) (оканчивать ходьбу) відходжувати, відходити. [Я вже відходив своє];

2) (утомить ходьбой) відходити що. [Відходила я свої ніженьки];

3) (от болезни, смерти) відходжувати, відходити кого, відхаювати, відхаяти, відволодати, відволати, відвалувати, відволожити кого від чого. [Вона тобі відходить твою слабість (Чуб.). Він мене од смерти відволав (Рудч.). Вона так і впала нежива: насилу її одволодали (Квітка)]. Он так плох, что едва ли -дят его - йому так погано, що навряд чи відхають (відходять, відволодають) його;

4) (уклоняться) відходити, відщеплюватися, відбігати від чого. Отхоженный - відходжений; відхаяний, відволоджений.

* * *

1) (несов.: кончить ходить) переста́ти ходи́ти; відходи́ти; ( проходить) прохо́дити

2) ( утомлять хождением) відхо́джувати, відходи́ти

3) (бить, колотить) чухра́ти, відчухра́ти, лата́ти, відлата́ти, мані́жити, ви́маніжити, дуба́сити, віддуба́сити, духопе́лити, віддухопе́лити

несов.; сов. - разм`аять

1) розгу́лювати, -люю, -люєш, розгуля́ти

2) ( утомлять) сто́млювати, -люю, -люєш, стоми́ти, -млю́, -миш, вто́млювати, втоми́ти

несов.; сов. - растряст`и

1) розтру́шувати, -шую, -шуєш, розтруси́ти, -трушу́, -тру́сиш и мног. порозтру́шувати

2) (будить, тряся; утомлять тряской) розтряса́ти, розтрясти́, сов. розтруси́ти

3) (перен.: расшевеливать) розвору́шувати, -шую, -шуєш, розворуши́ти, -рушу́, -ру́шиш, розру́хувати, -ру́хую, -ру́хуєш, розру́хати

несов.; сов. - укач`ать

1) ( убаюкивать) заколи́сувати, заколиса́ти и позаколи́сувати, заколи́хувати, заколиха́ти и позаколи́хувати, уколи́сувати, уколиса́ти

2) ( утомлять качкой) захи́тувати, захита́ти, зака́чувати, закача́ти; ( приводить в дремотное состояние) заколи́сувати, заколиса́ти, заколи́хувати, заколиха́ти, уколи́сувати, уколиса́ти

прост.; несов.; сов. - ум`аять

заму́чувати, заму́чити, зму́чувати, зму́чити; ( утомлять) змо́рювати, змори́ти, замо́рювати, замори́ти, несов. ухе́кати; ( изнурять) висна́жувати, ви́снажити, вимо́рювати, ви́морити; ( лишать сил) знеси́лювати, знеси́лити; несов. диал. ухо́ркати