убегать

несов.; сов. - убежать

1) (уходить, удаляться откуда-л.) тіка́ти и утіка́ти, утекти́ и повтіка́ти; ( поспешно уходить) бі́гти, побі́гти

2) (о кипящей жидкости, самоваре) збіга́ти и бі́гти, збі́гти

3) (несов.: быстро удаляться, исчезать из виду) бі́гти; ( простираться) простяга́тися

4) (несов.: избегать) уника́ти; ( уклоняться) ухиля́тися

1) бігати, ганяти, га(й)сати. -ать скачками, в припрыжку - га[е]рцювати. -ать суетливо - мотатися. -ать в перегонку, в запуски - перебігатися, бігати наввипередки. -ать туда и сюда - снуватися. Бегающий (о глазах) - верткий, бігучий;

2) -ать кого - уникати.

* * *

1) бі́гати; ганя́ти, гаса́ти

2) ( убегать) тіка́ти, утіка́ти; ( избегать) уника́ти; ( чуждаться) цура́тися

3) (неотступно следовать; ухаживать) бі́гати, уганя́ти, уганя́тися, волочи́тися, упада́ти

1) бігти (біжу), бігати (-гаю, -гаєш), (редко употр.). Не в силах -ать - не підбіжу. -ать быстро, изо всех сил - чухрати, махати, гнати (жену, -неш), гонити, летіти, лупити, чесати, мести, стригти, чкурити, катати; (насм.) - в кошечу, в собачу ристь. Броситься -жать - дременути, лепеснути, герсонути, дати ногам волю; (о многих) - сипнути [Сипнули всі у ліс густий]. -ать врассыпную (о многих) - пороснути в розтіч. -ать без памяти - бігти не своїми ногами, не тямлючи себе. -ать без оглядки - бігти необзир;

2) -ать куда, откуда -тікати, утікати, утекти, утеком піти. [Втеком пішли з свого краю]. -ать со света - бігти з світу, з блеску. -ать из тюрьмы со взломом - виламатися з в'язниці.

* * *

1) несов. бі́гти, біжу́, біжи́ш; ( течь) текти́

2) (несов., сов.: убегать, убежать) тіка́ти и утіка́ти, утекти́; (избегать, избежать) уника́ти, уни́кнути; (несов.: чуждаться) цура́тися

дирать драти, дерти. [Одежу так дере, що страх]. -ть горло - горлати - см. Горланить. -ть за волосы кого, друг друга - чубити, -ся, вихрити, -ся, скубти, -ся, скубки (почубеньків) давати кому. [Доки не поберуться, то й любляться, а як поберуться, то й чубляться]. -ть за уши - скубти за вуха, крутити вуха. -ть розгами - парити, лозанів давати - см. Сечь. -ть в горле - драти (дерти) в горлі (горло). [Проханий шматок горло дере]. -ть в тридорога - драти (лупити, дерти) як за батька. -ть взятки - см. Взятка, Взяточничать. -ть нос - кирпу дерти, кирпу загинати (гнути). Мороз дерёт по коже - мороз пішов по-за плечима (по-за шкурою), наче снігом по шкурі (по спині) тре, з-за спини морозом бере.

* * *

1) (рвать, разрывать) де́рти, дра́ти, рва́ти, роздира́ти, розрива́ти, шматува́ти

2) (отделять, снимать) де́рти, драти; ( вырывать) рва́ти, вирива́ти

3) ( растерзывать) де́рти, дра́ти, розрива́ти, роздира́ти

4) (наказывать поркой, сечь) бити, шмага́ти, сікти́; (за волосы, за уши) скубти́, ску́бати и скуба́ти; ( за волосы) чу́бити

5) (перен.: брать слишком дорого) де́рти, дра́ти, лупи́ти

6) (скоблить, тереть) де́рти, дра́ти, шарува́ти

7) (царапать, раздражать) де́рти, дра́ти, дря́пати; в

8) (кричать, громко петь) горла́ти, горла́нити, репетува́ти, галасува́ти

9) (убегать, удирать) де́рти, дря́пати

1) вопрос. - куди? (иногда) де? (каким путём) кудою? куди? [Куди ти йдеш, не спитавшись? (Шевч.). Що робить, куди піти? Де я помандрую? (Боров.). Кудою мені йти до вокзалу? (Київщ.)]. -да он девался? - де (куди) він подівся (дівся)? -да же? - куди-ж? де-ж? (каким же путём?) кудою-ж? куди-ж? куди саме? -да бы? - куди-б? де-б? кудою-б? -да-то? - куди то? де то? кудою то?;

2) (зачем?) нащо? навіщо? -да ему столько? - нащо (навіщо) йому стільки?;

3) указат., относит., неопредел. - куди, (иногда) де, (каким путём) кудою, куди. [Люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє (Шевч.). Я йшов туди, де розум посилав (Грінч.). Яка мука стояти на роздорожжі і не знати, кудою йти (Коцюб.)]. Вот -да - ось (от он) куди; ось (от, он) кудою. Кто -да - хто куди. Куда-куда - куди-куди. -да - туда - куди - туди; кудою - тудою. [Куди кінь з копитом, туди жаба з хвостом (Номис). Пішов тудою, кудою йшла Хведоська (Грінч.)]. -да же - куди-ж, де-ж; кудою-ж. -да ни - куди не, де не; кудою не. -да ни кинься - куди не зарви. [Куди не зарви - скрізь коня треба (Переясл.)]. -да ни шло - де наше не пропадало! (так и быть) гаразд, добре, нехай так. -да бы - куди-б, де- б; кудою-б. -да бы ни - хоч-би куди (де), хоч куди-б, куди-б (де-б) не; хоч-би кудою, кудою-б не. [Наш панич, хоч-би куди пішов, носить із собою книжечку (Звиног.). Де-б я не пішла, і він слідком іде (Київщ.)]. -да то - кудись, кудись то, кудись-там, десь. [Тікали кудись люди й коні (Коцюб.). Шатнувся кудись-там і приніс води (Богодухівщ.)]. -да-либо, -да-нибудь - куди, кудись, куди-небудь, де, десь, де-небудь; (-да бы то ни было) будь-куди; (в иное место) инкуди, куди-инде, де-инде. [Може-б ти пішов куди звідси (Брацлавщ.). Поїдемо кудись, аби не сидіти (Київщ.). Поїдемо де-небудь, де ще нас не знають (Київщ.). Магомет- Оглі радий був хоч на час збігти будь-куди (Коцюб.). Поїхали ми не инкуди, а в саму університетську церкву (Морд.). Іди, ринде (неряха), куди-инде, там тебе не знатимуть і риндею не зватимуть (Приказка)]. -да ни есть, -да угодно - аби-куди, будь-куди, куди-будь, хоч-куди, (вульг.) куди-завгодно. [Неси сміття аби-куди (Сл. Гр.)]. -да попало - куди трапиться, куди попадя, куди (де) луча. [Як та туча, куди луча, так і покотили (Вірша XVIII в.)]. -да глаза глядят - світ за очі, світ за очима, куди-глядя, навма(н)ня, навманяки. [Пішов козак світ за очі (Шевч.). Чи ви за ділом яким, чи вештались світ за очима? (Потеб. Одис.). Мчався куди-глядя (Крим.). Подався навмання і забрів на кладовище (Коцюб.)]. Убегать -да глаза глядят - тікати куди видно, тікати не-обзир (Куліш). Чорт знает -да - казна куди, чорт (лихий, дідько) знає куди. Кое-куда - см. отдельно;

4) (при сравн. ст.) куди, багато, далеко, де-то; см. Гораздо 2. [Тепер нам куди гірше (Звин.). Буде по весні де-то кращий наряд мені (Манж.)]. -да лучше - багато (багацько, далеко, геть куди) краще;

5) (в восклиц. предлож.) де, куди. -да тебе! - де тобі! куди тобі! [Куди куцому до зайця! (Приказка)]. -да уж! - де вже! е вже! [Е вже! не вичуняти мені, сину (Липовеч.)]. -да (уж), вам с таким здоровьем браться за эту работу - де вже вам з таким здоров'ям братися до цієї праці. -да там! - де там! де тобі! де в біса! де в ката! шкода! [Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! Таке лихо, що не видно й світа (Шевч.). Багато заробив грошенят на заробітках? - Де в біса! (Харківщ.). Шкода! не буде того! (Номис)]. Хоть -да - хоч-куди; срвн. Отличный 2. Что -да - що не то що. [Сміху-ж тоді наробив такого що не то що! (Яворн.)]. -да как! - диви як! ач як! -да как он забавен - ач, який він утішний! -да как хорошо! - де вже пак не гарно! -да бы хорошо - от-би добре. -да как нужно - аж он як треба. -да не бесполезный - аж ніяк не зайвий.

* * *

1) куди́

2) (зачем, для чего, к чему) на́що, наві́що; куди́; (со сравн. ст. прилагательного и наречия: значительно, несравненно, гораздо) куди́; набага́то, бага́то, зна́чно, далеко

и Ото предл. с род. п. від (и од), з чого. От Киева до Львова - від Київа до Львова. От села до села - від села до села. От Кубани до (самого) Сана-реки - від Кубани (аж) до Сяна- річки (аж по Сян-ріку). Далеко от города - далеко від міста. Недалеко от города - недалеко міста, недалеко від міста. Ветер от севера - вітер із півночи. От оврага во все стороны шли разветвления - від яру на всі боки тяглися (розбігалися) рукави (відноги). От одного к другому - з рук до рук, з хати до хати. От понедельника до среды - від понеділка до середи. Время от времени - від часу до часу, часом, часами. День ото дня - з дня на день, з днини на днину, день одо дня. Час от часу - що-години. Год от году - від року до року. От самого утра - від (з) самісінького ранку. От вчерашнего дня - від (з) учорашнього дня. Письмо от 10 января - лист від (з) десятого січня (з дня десятого місяця січня). От 12-ти до 2-х часов - від (з) 12-ої до 2-ої години. Мои часы отстали от ваших на 10 минут - мій годинник зостався позад (проти) вашого на 10 хвилин. От первого до последнего - від (з) першого до останнього. Письмо от сына - лист від сина. Наследство от отца - спадщина (спадок) від батька. Евангелие от Матфея - євангелія від Матвія. Им должно быть предоставлено помещение от общества - вони повинні мати хату з громади. Я не ожидал этого от тебя - я не сподівався такого від тебе, не сподівався такого по тобі. Едва убежал от него - насилу від нього втік. Кланяйтесь ему от меня - вклоніться йому від мене. Отойди, отстань от меня - відійди, відчепися від мене. Отличить друга от врага - відрізнити друга від ворога. Убегать, исчезать от чьего лица, от кого - бігти, гинути з-перед кого. [Як зайці бігтимуть вороги з-перед тебе (Леонт.). І пішов сатана з-перед Господа]. Убери от лошади сено - прийми з-перед коня сіно. Не убегу ж я один от стольких людей - не втечу-ж я один перед стільки (стількома) людьми. Защищаться от врагов - боронитися проти ворогів. Укрыться, защититься от холода, от ветра - сховатися, захиститися від холоду, від вітру. Пострадать от засухи, от града - потерпіти від суші, від граду. Загореть от солнца - засмагнути від сонця, засмалитися на сонці. Спасти, -тись от смерти - вратувати, -ся від смерти. Оправиться от болезни - поправитися, одужати, вичуняти від хороби. Вылечить, - ться от ран - вигоїти, вигоїтися від (з) ран. Лекарство, средство от чего-л. - ліки, засіб проти чого и на що. Он получил отвращение от чего-л. - верне його від чого, відвернуло його від чого, взяла його нехіть (відраза) до чого. Умирать, погибать от голода - голодом, з голоду мерти, гинути. Умереть от тифа, от холеры, от тяжёлой болезни, от ран - умерти з тифу, з холери (на тиф, на холеру), з тяжкої хороби, з ран. Изнемогать от смертельных ран - на рани смертельні знемагати. Изнемогать от сна - на сон знемагати. Остолбенеть от ужаса, от страха, от неожиданности - скам'яніти з жаху, з страху, з переляку, з переполоху, з несподіванки. Плакать от радости, от счастья, от горя, от стыда и т. п. - плакати з радости (з радощів), з щастя, з горя, із (в)стиду, з сорома и т. п. Боль от жестокого оскорбления - біль з тяжкої образи. Посинеть от ярости, от холода - посиніти з лютости, з холоду. Задыхаться от гнева - задихатися з гніву. Глава опухли от плача (от слёз) - очі понапухали з плачу. От всего сердца, от души желаю вам (благодарю вас) - з (від) щирого серця, з душі бажаю вам (дякую вам). Горе от ума - горе з (великого) розуму. От глупости сделать что - з дуру зробити що. От чего это произошло - з чого це сталося (скоїлося). От этой песни у меня сердце холодеет - з цієї пісні в мене серце холоне. От одной мисли об этом у меня… - на саму згадку (з самої згадки) про це в мене… Произойти от кого - піти з кого. [З його усі ті і Савлуки пішли по світу (М. Вовч.)]. Это бычок от нашей коровы - це бичок з-під (и від) нашої корови. Доход от торговли, от продажи - прибуток із торговлі (з торгу), з продажу. От роду - з роду. От природы умный ребёнок - з природи розумна дитина. Отказываться, -заться от чего - відмовлятися, відмовитися від чого, зрікатися, зректися чого.

* * *

предл. с род. п.; тж. ото

1) від, од, з, із

2) (при обозначении причины, повода) від, од ( реже), з, із, зі, зо

3) (при обозначении источника чего-л.) від; з

охотн. цькувати.

* * *

диал.; несов.; сов. - п`орскнуть

1) ( фыркать от смеха) по́рскати, порсну́ти, пирскати, пи́рснути, пи́рхати, пи́рхнути

2) (бросаться, убегать) по́рскати, порсну́ти

3) (несов.: нанести удар) порсну́ти

несов.; сов. - п`ырснуть

1) (фыркать, прыскать) пи́рскати, пи́рснути, пи́рхати, пи́рхнути, по́рскати, по́рснути; при́скати, при́снути

2) ( стремительно убегать) по́рскати, по́рснути; несов. дремену́ти

несов.; сов. - см`ыться

1) змива́тися, зми́тися (зми́юся, зми́єшся) и мног. позмива́тися

2) (быстро или незаметно убегать откуда-л.) ушива́тися, ушитися (уши́юся, уши́єшся)

несов.; сов. - стрекн`уть

1) (обжигать чем-л. жгучим) жали́ти (жалю́, жа́лиш), ужа́лити, сов. пожали́ти; (несов.: стрекаться) жали́тися; ( колоть) штрика́ти, штрикну́ти иусилит. штрикону́ти

2) ( быстро убегать) дря́пати, дряпну́ти иусилит. дряпону́ти, дава́ти (даю́, дає́ш) чо́су (дра́ла), да́ти (дам, даси́) чо́су (дра́ла), лупи́ти, -плю́, -пиш, улупи́ти, сов. дремену́ти, чкурну́ти, накива́ти (закива́ти) п'я́тами, да́ти дра́чки, сви́снути

3) ( с силой ударять) лупи́ти, улупи́ти, сов. сви́снути

см. убегать

несов. прост. см. убегать

1) (следовать, не отставая) уганя́тися, угна́тися; ( поспевать) поспіва́ти, поспі́ти, поспіша́тися, поспіши́тися; ( догонять) доганя́ти, догна́ти, наздоганя́ти, наздогна́ти и поназдоганя́ти

2) (поспешно уходить, убегать) прост. тіка́ти и утіка́ти, утекти́ и повтіка́ти; несов. дремену́ти, чкурну́ти

3) строит. (несов.) гна́тися; заганя́тися; виганя́тися, виго́нитися; відганя́тися, відго́нитися; кра́стися, викрада́тися; забира́тися

(сов.: устать от беготни) прост. набі́гатися, утоми́тися від бігани́ни (разг. від гаса́ння); нагаса́тися

несов.; сов. - умот`аться

1) ( обматываться) умо́туватися, умота́тися, обмо́туватися, обмота́тися и пообмо́туватися; ( заматываться) замо́туватися, замота́тися

2) (наматываясь, умещаться) намо́туватися, намота́тися; ( сматываться) змо́туватися, змота́тися

3) ( сильно утомляться) прост. вимо́туватися, ви́мотатися; ( изнуряться) висна́жуватися, ви́снажитися, вимо́рюватися, ви́моритися; ( лишаться сил) знеси́люватися, знеси́литися

4) ( убегать) прост. тіка́ти и утіка́ти, утекти́; дря́пати, дряпну́ти и дряпону́ти, дму́хати, дмухну́ти, ушива́тися, уши́тися

несов.; сов. - ут`ечь

1) ( вытекать) витіка́ти, ви́текти, текти́, утекти́

2) (перен.: миновать) мина́ти, мину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти; ( о времени) збіга́ти, збі́гти; ( исчезать) зника́ти, зни́кнути и зни́кти и позника́ти

3) ( убегать) прост. тіка́ти и утіка́ти, утекти́ и повтіка́ти

1) (идти, отправляться) іти́ [собі́], піти́ [собі́]; ( выходить) вихо́дити, ви́йти и повихо́дити; ( отходить) відхо́дити, відійти́ и повідхо́дити; ( о корабле) пливти́ и плисти́ и пли́сти, попливти́ и попли́сти́, відплива́ти, відпливти́ и відплисти́ и повідплива́ти; ( заходить) захо́дити, зайти́ и позахо́дити; ( сходить) схо́дити, зійти́; (убегать, избегать) тіка́ти и утіка́ти, утекти́ и повтіка́ти; ( отправляться) подава́тися, пода́тися; ( покидать помещение) залиша́ти, залиши́ти и позалиша́ти, покида́ти, поки́нути; ( исчезать) зника́ти, зни́кнути

2) ( о времени) іти́, піти́; (миновать, проходить) мина́ти, мину́ти, мина́тися, мину́тися, прохо́дити, пройти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́ и сплисти́

3) ( вытекать) витіка́ти, ви́текти и повитіка́ти; ( вытекать через край - о вареве) збіга́ти, збі́гти

4) ( погружаться) порина́ти, пори́нути, зану́рюватися, зану́ритися, вхо́дити, увійти́; ( углубляться) загли́блюватися, загли́битися

5) ( расходоваться) іти́, піти́, витрача́тися, ви́тратитися; ( выходить) вихо́дити, ви́йти и повихо́дити; ( исчерпываться) виче́рпуватися, ви́черпатися и бу́ти ви́черпаним

6) ( вмещаться) вхо́дити, увійти́, уміща́тися и умі́щуватися, умісти́тися, поміща́тися, помісти́тися

7) (проходить какое-л. расстояние) прохо́дити, пройти́

8) (несов.: простираться) сяга́ти, простяга́тися

1) ( убить) присту́кнути; прост. уколо́шкати, ухе́кати; диал. укла́ндати; ( уничтожить) зни́щити; ( избавиться) позбу́тися, збу́тися, зди́хатися, скара́скатися, спе́катися

2) ( измучить) заму́чити, зму́чити, змори́ти, замори́ти; ухе́кати, докона́ти; ( изнурить) ви́снажити, знеси́лити

3) ( израсходовать) перевести́, ви́тратити; розтри́нькати, протри́нькати, прогайнува́ти

(несов.: присмотреть) прост. догля́нути

несов.; сов. - уш`иться

1) ( сужаться) ушива́тися, уши́тися

2) ( поспешно убегать) ушива́тися, уши́тися, забира́тися, забра́тися

3) строит. (несов.) ушива́тися; обшива́тися; зашива́тися