заходить

астр., несов. заходи́ть, сов. зайти

астр., несов. заходи́ть, сов. зайти

захаживать, зайти

1) (к кому, куда) заходити, заходжати (= захаживать), зайти, доходити, доходжати, уступати, уступити, (навещать) вітати и завітувати, завітати, (часто) вчащати до кого, куди. [Я частенько туди дохожаю (Крим.). На повороті я вступлю до склепу (Берд.). Доходили молодиці навідати (М. Вовч.)]. -дить на короткое время - забігати, забігти до кого, до чого. -ти по дороге к кому - зайти по дорозі, завернути до кого. -ти неприятелю в тыл - зайти в тил ворогові;

2) (за что скрываться) заходити, зайти, заступати, заступити за що, (о солнце) заходити, зайти, сідати, сісти, спочивати (в н. вр. в смысле прош. вр.) спочити; лягати, лягти. [За горою сонечко сідає (Шевч.)]. Солнце уже -шло - сонце вже спочиває или спочило;

3) (как далеко) сягати, сягнути. [Бажання їхні далеко сягають];

4) (о болезнях, вещах) заходити, зайти, (по)трапляти, потрапити. [Ця річ потрапила до нас із Азії (Крим.)];

5) -йти (из чужого края забресть) - заблукати. [Заблукав до нас із чужого краю];

6) (начать ходить) почати ходити, заходити. Он -дил взад и вперёд - він почав ходити сюди й туди;

7) (расшевелиться) розходитися;

8) (о речи, разговоре) заходити, зайти, заводитися, завестися про що, (коснуться) торкнутися чого. [Мова зайшла (завелася) про щось. Розмова торкнулася наших відносин (Крим.)]. Зашедший - що зайшов; (прил.) зайшлий, захожий, зайдений, примандрований.

* * *

см. Заходить.

* * *

см. заходить II

1) (на кого, на что) наступ (-пу), (действие ещё) наступання; (нападение) напад (-ду), (действие ещё) нападання на кого, на що. [Тяжкі гріхи впинили предків наших від наступу на християнські землі (Куліш). Наступ на всьому фронті на капітал (Пр. Правда). Не боялися наступання зоколу (Рада)]. При -нии, во время -ния - під час наступу, за наступу; наступаючи. Вести, повести -ние - наступати, вести (провадити, робити), повести наступ, (начинать, начать) починати (розпочинати), почати (розпочати) наступ. Переходить, перейти в -ние на кого, на что - переходити, перейти до наступу, починати, почати наступ, наступати, рушати, рушити на кого, на що. Переход в -ние - перехід до наступу. Генеральное -ние - загальний наступ, загальна атака [Тіні немов-би чекали гасла, щоб почати загальну атаку на вільні простори світу (Кінець Неволі)];

2) (о времени, сроке) наставання, оконч. настання (-ння), (редко, диал.) настаття (-ття), (приход) надходження, оконч. надхід, прихід (-ходу), (начало) початок (-тку). [В Йосифа-ж родилося два сини, до настання семи год голодних (Біблія). Мрії про настання на землі золотого віку (М. Калин.)]. При -нии, с-нием чего - коли (як) настає (надходить, заходить, в прошлом: наставало, настало и т. п., в будущем: настане и т. п.; срв. Наставать) що, (о времени, но не о сроке ещё) з чим, з приходом (редко з наставанням, з настанням, з надходом) чого, (с началом чего) на (при) початку чого. При -нии весны - коли (як) настає и т. п. весна, об весні, (с -нием) з весною, з приходом весни. При -нии, с -нием ночи - коли (як) настає и т. п. ніч. При -нии опасности - коли заходить (настає и т. п.) небезпека. При -нии срока - коли (як) настає и т. п. термін (строк, речінець).

* * *

сов. от заходить

сов. от заходить

вдаться

1) (врезаться) вганятися, увігнатися, заганятися, загнатися. [У землю ту, мов величезний клин, вганялося далеко синє море (Грінч.). Не заганяючись у велику науку];

2) (пускаться, предаваться) вдаватись, вдатися, вкидатися, вкинутися. Вдаваться в разговоры - в речі (в балачки) ввіходити, заходити. [Не дуже в речі заходжу: розпитаюся дороги та й далі (М. Вовч.)].

* * *

несов.; сов. - вд`аться

1) уганя́тися, угна́тися и увігна́тися; ( заходить вглубь) захо́дити, зайти́

2) (предаваться чему-л., углубляться во что-л.) удава́тися, уда́тися, ударя́тися, уда́ритися

возникнуть по(в)ставати з чого, повстати [Сердечний біль повстав з нудьги за сім'єю (Крим.). Отаким способом і повстав той поділ праці, що ми тепер скрізь бачимо (Єфр.)], настати, стати, виникати з чого, виникнути, виникти [Нові держави легко виникають, але й руйнуються так само легко. Думка про се виникла в селян (Грінч.)], уставати, устати, з'являтися, з'явитися, братися, взятися, вироюватися, вироїтися [Відсіля-ж то й вироїлася приказка (Стор.)]; сов. вродитися, зродитися [В неї зродилася думка], зародитися [Ідилія так само зародилася в старовину (Єфр.)], народитися [Класична поема народилася з народніх пісень (Єфр.)], прокинутися [Прокинулися нові думки]; (подоспеть) наспіти [Знов наспіла думка (Крим.)], зробитися, піти [Невже народня ненависть до латинців пішла з самого тільки завидливого нашепту? (Куліш)]. Возникает вопрос - повстає (заходить) питання.

* * *

несов.; сов. - возн`икнуть

войти увіходити, входити, увійти, вхожати (несов.), вступати, вступити. -ить с трудом - вдибати, сов. вдибати. -ить протискиваясь - всуватися, всунутися, протовплюватися, протовпитися. -ить малозаметно - просмикатися, просмикнутися. Войти в воду - вбрести (сов.). -ить в землю - вгрузати, вгрузнути. -ить судном в реку - спадати, спасти. -ить во вкус чего - набиратися, набратися смаку до чого. -ить в силу (о человеке) - вбиватися (вбитися) в силу, в потугу; (о законе) набирати (набрати) сили, ставати правосильним. Войти в обычай - повестися (сов.). -ить в товарищество, заплатив вступительный взнос, пай - вкупатися, вкупитися. -ить во что (вмешиваться) - вмикуватися, втручатися до чого. [Батько тепер до господарства не вмикуєтьея, син сам усім порядкує]; срв. Вникать. -ить в соглашение - вступати в згоду, порозуміватися. Войти в милость к кому - підійти під ласку кому, здобутися ласки в кого. -ить с представлением - звертатися з поданням. -ить в пререкания - заходити (вдаватися) в суперечки. -ить в долги - запозичуватися (сов. -зичитися), напозичатися.

* * *

несов.; сов. - войт`и

1) вхо́дити и увіхо́дити, увійти́ и мног. повхо́дити и поввіхо́дити; ( заходить) захо́дити, зайти́ и мног. позахо́дити; ( вступать) вступа́ти, вступи́ти

2) (обращаться с просьбой, предложением) зверта́тися, зверну́тися

1) нерозум, дурний розум, недоумство, дур (р. дуру), дурість (р. -рости), дурощі (р. -щів), дурування. [З великого розуму у дур заходить. Не боже карання, а своє дурування]. По глупости - з дурного розуму. Делать глупости - см. Глупить;

2) (мелочь, пустяк) дурниця. [Що там, врешті, сон? Дурниця (Коцюб.)]. Вот глупости! - дурниця!

* * *

1) ( свойство) ду́рість, -рості, глупота, глу́пство; ( бессмысленность) безглу́здість, -дості, нісені́тність, -ності

2) (глупый поступок, глупая мысль, речь) дурни́ці, -ни́ць, дурни́ця

головка, головушка

1) голова, ум. голівка, голівонька, увел. головище. Выше всех - ою - за всіх головою вищий. Рубить, отрубить голову кому-л. - стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого. Задирать -ву - дерти голову, (иронически) кирпу гнути. Повесить -ву - похнюпити голову, похнюпити ніс, похнюпитися, понуритися. В голове, как молотом бьёт - в голові так і креше, в голові наче ковалі кують. Вниз головой - см. Вниз. Ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) - волоссям світити. С непокрытой -вой - простоволосий. Покачать головою - покрутити головою, похитати головою. Кивнуть -ой - кивнути головою. Поднимать головы - набиратися духу, сміливости. Стоять, постоять головой за кого-л., за что-л. - важити життям за кого, відважувати, відважити життя за кого, за що. Платиться, поплатиться головой - накладати (накласти, наложити) головою (душею), заплатити своєю головою. Сложить голову - лягти головою, зложити голову, трупом лягти. Бей в мою голову! - бий моєю рукою! Мылить, намылить голову кому-л. - милити, намилити чуба, чуприну, (длительно) скребти моркву кому. Осмотреть кого с головы до ног - обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову - осліп, наосліп, на одчай душі, на одчай божий. Сломя голову - стрімголов, прожогом. Голова кругом идёт - голова обертом іде (ходором ходить, кружка йде), голова туманіє, морочиться (паморочиться) світ, голова макітриться, світ вернеться кому. Закружилась голова у кого-л. - заморочило голову кому, заморочилася голова кому. Не сносить ему головы - накладе він головою, не топтатиме він рясту. Как снег на голову - неждано-негадано, несподівано. Разбить на голову - впень, до ноги побити. Сколько голов, столько умов - що голова, то розум. С больной головы на здоровую - швець заслужив, а коваля повісили; винувата діжа, що не йде на ум їжа. Глупые головы - цвілі голови. Глупая голова - дурна, капустяна голова, макітра. Низкоостриженная (или голая) голова (насмешл.) - гиря, макотиря. Лохматая г. (насмешл.) - кудла, кучма. Сорви- голова - шибеник, шибай-голова. Победная головушка - побіденна голівонька. Жить одною головою - самотою жити. Он (она) живёт одною головою - одним-один (одна) живе, самотою живе. С головы на голову - всі до одного (жодного), геть-усі. Вооруженный с ног до головы - о[у]зброєний до зубів. Голова сахару - голова, брила цукру. Голова пласта (геол.) - лоб верстви. Мёртвая голова (бабочка) - летючий павук. В головах - в головах. В головы - в голови, під голову. Под головами - під головами. Из-под головы - з- під голів;

2) (ум. память) голова, думка. Мне приходит, пришло в голову - мені спадає, спало на думку, упадає, упало на думку, набігає, набігло на думку, спливає, сплило на думку. Забрать себе в голову - убгати собі в голову, у голову забрати, узяти щось собі в голову, взяти собі думку. Засело что-л. в голове - запало щось у голову, уроїлось у голову кому. [Уроївсь мені в голову Семен небіжчик]. Не выходит из -вы что-л. - не сходить, не виходить, не йде з думки, стоїть мені на думці. Ломает себе голову - клопоче собі голову; сушить собі голову (мозок), у голову заходить, ходить до голови по розум. Взбрело в -ву кому - ухопилося голови кому, спало на думку, (вульг.) забандюрилося кому що. Потерять - ву - стерятися, заморочитися. Теряю голову - не дам собі ради, нестямлюся, нестямки напали мене. Вбить в голову кому - втовкмачити кому. Выкинуть из головы - спустити з думки що. Пойти с повинной головой к кому - повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору. Голова полна тяжёлых мыслей - важкі думи обсіли голову. У него голова не в порядке - немає в нього (не стає йому) третьої (десятої) клепки в голові. Вскружить кому голову - закружити (закрутити) кому голову. Забивать кому -ву - морочити голову кому, памороки забивати кому;

3) (начальник, предводитель) голова. Голова городской, сельский - голова міський, сільський. Быть, служить -вой - головувати. Пробыть, прослужить головой - проголовувати. Он всему делу голова - він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова.

* * *

забраться забиратися, забратися, убиратися, убратися и увібратися, залазити, залізти, (пренебр.) утелющитися, утеребитися куди, в що. [Еней на піч забрався спати (Котл.). Злодій убрався в хижу. Чого це ти утеребився в льох?].

* * *

1) забра́ться

2) забира́тися, забра́тися, -беру́ся, -бере́шся и мног. позабира́тися; (влезть, войти) убира́тися, убра́тися, сов. утеса́тися (утешу́ся, уте́шешся), утелю́щитися, утереби́тися, -блю́ся, -би́шся; (заходить куда-л.) забива́тися, заби́тися, -б'ю́ся, -б'єшся и мног. позабива́тися

3) страд. (несов.) забира́тися; видира́тися; заклада́тися; загоро́джуватися, -джується; (убирать, заправляя) заправля́тися, запра́витися, -влюся, -вишся, підтика́тися, підіткну́тися; (об одежде: убавлять) заву́жуватися

завернуть

1) загортати, загорнути що в що, чим, угортати, угорнути в що, завивати, завинути, завити в що, чим, у[за]мотувати, у[за]мотати, уповивати, уповити в що, чим, заверчувати, завертіти, закутувати, закутати в що, чим, обкутувати, обкутати чим, (о мн.) позагортати, позавивати и т. д. [Загорнув оселедця в папір. Боже, у мою поему лойову вгорнули свічку! (Самійл.). Знайшла дитину,- ні в віщо завинути (Г. Барв.). Не заверчуйте в папір, я в хустку замотаю. Закутала дитину теплою хусткою];

2) (полы одежды) закочувати, закотити, (о мн.) позакочувати. [А той поли закотив (Рудан.)];

3) закрутнути. [Зламали осичку та й закрутнули, щоб замітити теє місце];

4) (кран) закручувати, закрутити; (винт, гайку) зашрубовувати, зашрубувати, закручувати, закрутити. [Візьми ключ та закрути оцю шрубку. Закрути кран дужче, а то вода капотить];

5) -нуть куда, к кому - зайти, заїхати, навихнутися до кого, куди. [Ніколи до нас і не навихнешся]. -ните ко мне - зайдіть до мене;

6) (словечко) загнути, зашити (слівце);

7) (цену) - см. Запросить (под Запрашивать 1). Завёрнутый - загорнений и загорнутий, угорнений и угорнутий, завинений и завинутий, умотаний, заверчений, закутаний, обкутаний; закручений, зашрубований.

* * *

несов.; сов. - заверн`уть

1) загорта́ти, загорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. позагорта́ти, завертати, завернути, -верну́, -ве́рнеш; ( заматывать) замо́тувати, замота́ти и мног. позамо́тувати, угорта́ти, угорну́ти, диал. завива́ти, зави́нути; ( укутывать) заку́тувати, заку́тати и мног. позаку́тувати, уку́тувати, уку́тати; ( закручивать) закру́чувати, закрути́ти и мног. позакру́чувати

2) (загибая, приподнимать) загорта́ти, загорну́ти, заверта́ти, заверну́ти, зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; (штанину, рукав) зака́чувати, закача́ти и мног. позака́чувати

3) ( сворачивать в сторону) заверта́ти, заверну́ти, поверта́ти, поверну́ти

4) (заходить, заезжать мимоходом) заверта́ти, заверну́ти; ( на короткое время) загляда́ти, загля́нути

5) ( завинчивать) закру́чувати, закрути́ти и мног. позакру́чувати

6) ( наступать) настава́ти, -стає́, наста́ти, -ста́не

7) (говорить что-л. неожиданное) докида́ти, доки́нути, укида́ти, уки́нути

заглянуть

1) заглядати, заглянути, зазирати, зазирнути. -нуть в глаза - зазирнути в вічі кому;

2) к кому - заглянути (зазирнути) до кого, навертатися, навернутися, навідуватися, навідатися, завітати, заскочити до кого. [Зазирніть до нас хоч на часинку. Завіта до нас хоч який-небудь гість (Самійл.)]. -вайте, -ните к нам - навідуйтесь, навідайтеся, завітайте до нас.

* * *

несов.; сов. - заглян`уть

I. захід (-ходу) (сонця, місяця). На -те солнца - як сонце заходить (заходило), над захід сонця, навзаході[и], надзаходи (сонця). [Вже надзаходи сонечко, скоро вечір (Квітка). Вдома він буває саме тоді, як навзаходи сонце. Навзаході недобре спати хворим (Л. Укр.)]. Спуститься к -ту (о солнце) - стати навзаході, на схилку, повечоріти. [Пождіть, хай сонце трохи повечоріє]. Солнце (было) на -те - сонце вже (було) надвечори, на схилку, на вечірньому (у)прузі. [Вже хутко вечір; сонце вже на схилку (Л. Укр.)]. На -те дней своих - доживаючи свого віку, на схилку свого віку. «Закат Европы» О. Шпенглера - «Присмерк Европи» О. Шпенґлера.

II. Закат снежный - забіг (-гу). [Не їдь туди - там великі забіги].

* * *

1) за́хід, -ходу и захі́д, -хо́ду

2) (перен.: конец) кіне́ць, -нця́; ( упадок) зане́пад, -у; ( гибель) заги́бель, -лі; ( сумерки) при́смерк, -у, при́смерки, -ків

залезть куда, за что залазити и залізати, залізти, (о мног.) позалазати, позалізати куди, за що, забиратися, убиратися, за[у]братися, (о мног.) позабиратися куди, на що, за що; (взлезать) злізати, злізти на що. [Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Приказка). Заліз як муха в патоку (Номис)]. -зать в душу кому - за[у]лазити в душу кому. -зать в долги - залазити (залізти), затягатися в борги, (образно) набиратися (набратися) на шию. Залезлый, Залезший - залізлий.

* * *

несов.; сов. - зал`езть

см. Заходить 1.

* * *

(прич.) що заходить; (как прил.) західній, призахідній (Звиног.). [Обертається, дивлячись на західнє сонце, що вже зникає за обрієм (Л. Укр.)]. -щее светило - призахіднє світило. -щее солнце - сонце на заході, навзаході. Страна -щего солнца - країна сонячного заходу. -щая звезда - а) зірка на заході; б) (переносно) пригасла зірка. -щая слава - пригасла слава.

* * *

1) заходження, завітання до кого;

2) (закат) захід (-ходу). При -нии солнца - під захід сонця, як заходило (заходить) сонце.

* * *