-
1 отходить
техн., несов. отходи́ть, сов. отойтивідхо́дити, відійти́; ( отплывать) відплива́ти, відпливти́ и відплисти́ -
2 отходить
техн., несов. отходи́ть, сов. отойтивідхо́дити, відійти́; ( отплывать) відплива́ти, відпливти́ и відплисти́ -
3 отходить
отойти1) відходити, відходжати, відійти, (о мног.) повідходити від чого. [Одійшов трохи та й озирається. Відійшли козаченьки від села за милю]; (от чего, кого, с дороги) відступатися, відступитися, відступати, відступити від чого (напр., від вікна, стола, від його), з чого (з дороги), уступатися, уступитися, оступатися, оступитися, поступатися, поступитися від чого, від кого, з чого. [Оступилася назад, далі від страшного місця (Грінч.)]; (о поезде, пароходе, почте) і[й]ти, піти. -дите от окна - відійдіть (відступіть(ся)) від вікна. -ти в сторону - відійти, від[о]ступитися на-бік. Я не -ду от вас - я не відступлюсь від вас. - ди от зла - відступись від лиха. Не -дит - ні відступу. От колыбели не -дит - від колиски ні відступу (Кон.). Не -дя - безодхідно. Мы -ли версты две - ми відійшли верстви (-стов) зо дві. Пароход -шёл - пароплав пішов. Почта -дит и приходит по вторникам - пошта відходить (іде) і приходить вівторками. -ти назад от кого-нибудь - оставатися від кого. [Коли вдова вийде заміж за другого, то земля од неї остається (Звин.)];2) (о вещи: отставать) відставати, відстати, відтулятися, відтулитися, відхилятися, відхилитися. Стена -ла - стіна відстала, відхилилась;3) (отклоняться от чего) відхилятися, відхилитися, відбігати, відбігти від чого. [Відхилятися від правди. Відбігати від теми]. Переводчик -шёл от оригинала - перекладач відбіг (відхилився) від оригіналу;4) (оставлять место) відходити, відійти від кого [Скоро після того, як одійшов од мене, найнявся до сусіди], відправлятися, відправитися, покидати, покинути. Служанка -ла - служниця відправилася. -ла от нас - кинула нас. -ти от места - кинути місце (посаду);5) (оканчиваться, миновать) відходити, відійти, минатися, минутися. [Косовиця ще не відійшла. Минаються ягоди]. Обедня -ла - служба скінчилася, відійшла. Праздник -шёл - празник (свято) відійшов, відбувся;6) (умирать) відходити, відійти, конати, сконати, (несов.) кінчатися. -ти в вечность - в[по]мерти, сконати, на той світ піти;7) (приходить в себя) відходити, відійти. [Хоч відійшла вона, та знов замкнула очі]. Срв. Очнуться;8) (перестать сердиться) відходити, відійти, відходити (відійти) від серця. [Розсердиться він, але швидко відійде]. Сердце у него ещё не -ло - він ще не відійшов од серця свого. -ло от сердца (боль, горе) - відійшло від серця;9) (о мёрзлом) відходити, відійти, розмерзати(ся), розмерз(ну)ти(ся), відмерзати, відмерз(ну)ти, розійтися. [Внесли мерзлого зайця до хати, щоб розійшовся]. Мёрзлая говядина ещё не -ла - мерзле м'ясо ще не відійшло, не розійшлося;10) (о чём-л. окоченевшем) відходити, відійти, відклякати, відклякнути. Руки, ноги окоченели, погреть надо, чтоб -ли - руки, ноги поклякли (подубли), погріти треба, щоб відійшли. Отходящий - що відходить, відхожий. -щий поезд - поїзд (потяг), що відходить.* * *I см. отхаживать I II несов.; сов. - отойт`и1) відхо́дити, відійти́ и повідхо́дити; (отдаляться, отступать) оступа́тися, оступи́тися, уступа́ти, уступи́ти, уступа́тися, уступи́тися; ( отплывать) відплива́ти, відпливти́ и відплисти́ и повідплива́ти2) (проходить, миновать) прохо́дити, пройти́, мина́ти, мину́ти, мина́тися, мину́тися3) ( умирать) упоко́юватися, упоко́їтися; кона́ти, скона́ти; се́рдцеотошло́, от се́рдца отошло́ — відлягло́ (одійшло́) від се́рця
-
4 отхаживать
отходить1) (оканчивать ходьбу) відходжувати, відходити. [Я вже відходив своє];2) (утомить ходьбой) відходити що. [Відходила я свої ніженьки];3) (от болезни, смерти) відходжувати, відходити кого, відхаювати, відхаяти, відволодати, відволати, відвалувати, відволожити кого від чого. [Вона тобі відходить твою слабість (Чуб.). Він мене од смерти відволав (Рудч.). Вона так і впала нежива: насилу її одволодали (Квітка)]. Он так плох, что едва ли -дят его - йому так погано, що навряд чи відхають (відходять, відволодають) його;4) (уклоняться) відходити, відщеплюватися, відбігати від чого. Отхоженный - відходжений; відхаяний, відволоджений.* * *I несов.; сов. - отход`ить( вылечивать) відхо́джувати, відходи́ти; несов. відвола́ти, відволо́датиII несов.; сов. - отход`ить1) (несов.: кончить ходить) переста́ти ходи́ти; відходи́ти; ( проходить) прохо́дити2) ( утомлять хождением) відхо́джувати, відходи́ти3) (бить, колотить) чухра́ти, відчухра́ти, лата́ти, відлата́ти, мані́жити, ви́маніжити, дуба́сити, віддуба́сити, духопе́лити, віддухопе́лити -
5 отойти
-
6 отбывать
техн., несов. отбыва́ть, сов. отбы́ть -
7 отойти
сов. от отходить -
8 отбывать
техн., несов. отбыва́ть, сов. отбы́ть -
9 отойти
сов. от отходить -
10 відходити
техн. отбыва́ть ( отходить), отходи́ть -
11 издыхание
1) здих, здох (-ху). [Нема на вас здиху (Ков. п.). Його коняці три чисниці до здоху (Приказка)];2) последнее -ние - останній дих, скін (р. скону), сконання, (иносказ.) душа на волосочку. [В ярмо запрягшися, тягни до скону (Франко)]. Быть при последнем -нии - конати, доходити, бути душі на волосочку. [Тут ціла нація, живцем похована, конала (Єфр.). Харитина доходить (Конис.). Душа на волосочку, от-от і смерть (Крим.)].* * *здих, -у, здох, -у, скін, редко ско́ну, скона́ннябыть при после́днем \издыхание нии — ( при смерти) кона́ти, дохо́дити, кінча́тися; ( отходить) відхо́дити
до после́днего \издыхание ния — ( до смерти) до оста́ннього по́диху, до са́мої сме́рті, до заги́ну
-
12 отбывать
отбыть1) (работу, повинность) відбувати, відбути що (повинності, відбутки). [Відбувати військову службу. Відбув панщину]; (исполнять) справляти, справити що. [Справив свою роботу і пішов]. -вать наказание - відбувати (сов. відбути) кару; (эпитимию) покутувати, спокутувати;2) від'їздити и від'їжджати, від'їхати. [Полпред від'їхав до Лондону]. См. Уехать;3) от чего, что - см. Уклоняться, Отлынивать, Отделываться. Два раза молоду не быть, а смерти не отбыть - двічі молодим не бути, а смерти не збути(ся). -вать чем - відбуватися чим. Ложью не -дешь - брехнею не відбудешся. Отбытый - відбутий, справлений. Отбывший - вибулий. -ться - відбуватися, відбутися.* * *несов.; сов. - отб`ыть1) від'їжджа́ти и від'їзди́ти, від'ї́хати ( уезжать); ( отходить) відхо́дити, відійти́; ( отплывать) відплива́ти, відпливти́ и відплисти́2) (повинность, обязанность) відбува́ти, відбу́ти -
13 отстраняться
отстраниться от кого, от чего відсторонятися, відсторонитися, відхилятися, відхилитися, ухилятися, ухилитися, усуватися, усунутися, відсуватися відсунутися, відступатися, відступитися від кого, від чого. -ся от должности - бути відстановленим, усуненим з посади.* * *несов.; сов. - отстран`иться1) відстороня́тися, відсторони́тися; ( отодвигаться) відсува́тися и відсо́вуватися, відсу́нутися и мног. повідсува́тися; ( отклоняться) відхиля́тися, відхили́тися2) (устранять себя, уклоняться от чего-л.) усува́тися, усу́нутися; (отходить, отдаляться от чего) відхо́дити, відійти́ и мног. повідхо́дити3) строит. (несов.) відстороня́тися; відсува́тися, відсо́вуватися; відхиля́тися; відганя́тися, відго́нитися; проганя́тися; усува́тися; звільня́тися -
14 отступать
отступить1) (назад) відступати, відступити, відступатися, відступитися, о[у]ступатися, о[у]ступитися, поступатися, поступитися, подаватися, податися (назад) перед ким, перед чим или від кого, від чого. -пать в сторону - відсторонятися, відсторонитися. [То підійде до криниці, то знов одступає (Шевч.). Стала перед очима і не вступається (Свидн.). «Нас видно знадвору», сказала Онися, оступаючись од вікна (Н.-Лев.). Злякавшись, парубок поступився назад. Перед мечем назад не подається (Куліш)]. -пить назад на два шага - оступитися (поступитися) назад на два кроки (ступені); (при постройках) відступити (відійти) на два ступені. -пи, дай дорогу! - оступися, дай (пусти) дорогу! Неприятель -пил от города - вороги відступили від міста (уступилися з-перед міста). Татары начали -пать к берегу - татари почали оступатися до берега (Леонт.). -пать шаг за шагом - поступатися назад поступцем. Не -плю (не отстану), пока… - не відступлюся, поки… -пать поздно, дело решено - відступатися пізно, справу вирішено (скінчено);2) (отказываться) відступатися, відступитися від чого, відрікатися, відректися, зрікатися, зректися чого и від чого, поступатися, поступитися чим. -пить от веры - см. Отступиться;3) (уклоняться) віддалятися, віддалитися від чого, відбігати чого, від[у]хилятися, від[у]хилитися від чого. -пить от закона, от правил - порушити закон (право), правило. -пить от истины - відбігти правди, ухилитися від правди, розминутися з правдою. -пить от контракта - порушити контракт, умову.* * *несов.; сов. - отступ`итьвідступа́ти, відступи́ти и повідступа́ти; (отходить назад, оставлять в покое) відступа́тися, відступи́тися, оступа́тися, оступи́тися, поступа́тися, поступи́тися, уступа́ти, уступи́ти, уступа́тися, уступи́тися; (нарушать что-л.) пору́шувати, пору́шити -
15 привязываться
привязаться1) прив'язуватися, прив'язатися, припинатися, прип'ястися. [Сиділа на сходах, що провадили до причалу, де прив'язувались човни (Л. Укр.)];2) (пристать, не отходить) ув'язуватися, ув'язатися до кого, за ким, присотатися, навратитися. [Ой вернись, бідо! чого ти вв'язалась? Пішли ми в садок, і він до нас присотався (Чигир. п.). Навративсь як собака (Мнж.)];3) (к кому, к чему: придираться, приставать, прицепиться) в'язнути, прив'язнути, ув'язнути, нав'яз(ну)ти, в'язатися, ув'язатися, нав'язуватися, нав'язатися до кого, до чого, чіплятися, при[в]чепитися до кого или кого за що, налазити, налізти на кого или до кого, сікатися, присікуватися, присікатися, присіпатися, скіпатися, прискіпуватися, прискіпатися до кого; срв. Приставать, Придираться, Цепляться. [Чого ти в'язнеш до нас? (Звиног.). Чого вона прив'язла до мене? (Васильч.). Причепився, як реп'ях (Ном.). Ні з сього, ні з того за що-небудь учепиться (Звиног.). Учепився, як гріх села (Ном.). Присікалася наче оса (Кониськ.). Чого ви на нас налазите? (Мирн.). Чого се він до мене присіпався?]. -вязываться к каждому слову - чіплятися кожного слова, за кожне слово;4) прихилятися, прихилитися, привертатися, привернутися до кого, до чого, прикладатися прикластися до чого. [Він до мене був прихилився всією душею (Крим.). Я відразу привернулась до тебе серцем за твою лагідність (Л. Укр.). З більшим запалом прикладався до науки (Франко)].* * *несов.; сов. - привяз`аться1) прив'я́зуватися, прив'яза́тися, припина́тися, припну́тися и прип'ясти́ся и прип'я́стися2) ( чувствовать расположение) прихиля́тися, прихили́тися, приверта́тися, приверну́тися, прив'я́зуватися, прив'яза́тися3) (к кому-чему - неотступно следовать, приставать) причіпля́тися и причі́плюватися, причепи́тися, чіпля́тися, учепи́тися (до кого-чого) и начепи́тися (на кого), прив'я́зуватися, прив'яза́тися (до кого-чого), ув'я́зуватися, ув'яза́тися, в'я́знути, прив'я́знути и ув'я́знути, пристава́ти, приста́ти (до кого); ( придираться) прискі́пуватися, прискі́патися (до кого-чого) -
16 сторониться
1) ( отходить в сторону) відхо́дити (-джу, -диш) на́бік (вбік), відступи́тися [з доро́ги], уступа́тися [з доро́ги, вбік], відстороня́тися; бокува́ти, -ку́ю, -ку́єш2) (кого-чего - избегать, чуждаться) цура́тися (кого-чого), трима́тися (держа́тися) о́сторонь (кого-чого, від кого-чого), сторони́тися, -роню́ся, -ро́нишся (кого-чого, від кого-чого), відчу́жуватися, -жуюся, -жуєшся (від кого) -
17 удаляться
несов.; сов. - удал`иться1) ( отдаляться) віддаля́тися, віддали́тися; ( отходить) відхо́дити, відійти́ и повідхо́дити; ( отклоняться от темы) відхиля́тися, відхили́тися; ( уклоняться) ухиля́тися, ухили́тися и ухильну́тися2) ( уходить) іти́ [собі́ геть], піти́ [собі́ геть]; ( уезжать) ї́хати, пої́хати; ( выходить) вихо́дити, ви́йти и повиходити; ( отстраняться) відхо́дити, відійти́ и повідхо́дити; (оставлять кого-что-л.) залиша́ти, залиши́ти и позалиша́ти, покида́ти, поки́нути и поки́дати; ( исчезать) зника́ти, зни́кнути3) строит. (несов.) віддаля́тися; виво́дитися; випрова́джуватися; висила́тися; виганя́тися, виго́нитися; видаля́тися; вилуча́тися; прибира́тися; вирі́зуватися; відрі́зуватися; вийма́тися, витяга́тися, витя́гуватися; вирива́тися; ни́щитися, вини́щуватися, зни́щуватися; виво́дитися; усува́тися -
18 уклоняться
несов.; сов. - уклон`иться1) (отстраняться, отодвигаться) відхиля́тися, відхили́тися, ухиля́тися, ухили́тися; ( отворачиваться) відверта́тися, відверну́тися2) (отклоняться от прежнего пути, направления) відхиля́тися, відхили́тися; ( в сторону) збо́чувати, збо́чити; ( отступать от темы) відбіга́ти, відбі́гти; (перен.: отходить) відхо́дити, відійти́3) (перен.: избегать) ухиля́тися, ухили́тися, уника́ти, уни́кнути4) ( уходить) іти́, піти́, відхо́дити, відійти́5) ( кланяться) уклоня́тися, уклони́тися6) строит. (несов.) відхиля́тися; відво́дитися [вбік], відверта́тися -
19 уходить
I несов.; сов. - уйт`и1) (идти, отправляться) іти́ [собі́], піти́ [собі́]; ( выходить) вихо́дити, ви́йти и повихо́дити; ( отходить) відхо́дити, відійти́ и повідхо́дити; ( о корабле) пливти́ и плисти́ и пли́сти, попливти́ и попли́сти́, відплива́ти, відпливти́ и відплисти́ и повідплива́ти; ( заходить) захо́дити, зайти́ и позахо́дити; ( сходить) схо́дити, зійти́; (убегать, избегать) тіка́ти и утіка́ти, утекти́ и повтіка́ти; ( отправляться) подава́тися, пода́тися; ( покидать помещение) залиша́ти, залиши́ти и позалиша́ти, покида́ти, поки́нути; ( исчезать) зника́ти, зни́кнути2) ( о времени) іти́, піти́; (миновать, проходить) мина́ти, мину́ти, мина́тися, мину́тися, прохо́дити, пройти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́ и сплисти́3) ( вытекать) витіка́ти, ви́текти и повитіка́ти; ( вытекать через край - о вареве) збіга́ти, збі́гти4) ( погружаться) порина́ти, пори́нути, зану́рюватися, зану́ритися, вхо́дити, увійти́; ( углубляться) загли́блюватися, загли́битися5) ( расходоваться) іти́, піти́, витрача́тися, ви́тратитися; ( выходить) вихо́дити, ви́йти и повихо́дити; ( исчерпываться) виче́рпуватися, ви́черпатися и бу́ти ви́черпаним6) ( вмещаться) вхо́дити, увійти́, уміща́тися и умі́щуватися, умісти́тися, поміща́тися, помісти́тися7) (проходить какое-л. расстояние) прохо́дити, пройти́8) (несов.: простираться) сяга́ти, простяга́тисяII несов. прост.1) ( убить) присту́кнути; прост. уколо́шкати, ухе́кати; диал. укла́ндати; ( уничтожить) зни́щити; ( избавиться) позбу́тися, збу́тися, зди́хатися, скара́скатися, спе́катися2) ( измучить) заму́чити, зму́чити, змори́ти, замори́ти; ухе́кати, докона́ти; ( изнурить) ви́снажити, знеси́лити3) ( израсходовать) перевести́, ви́тратити; розтри́нькати, протри́нькати, прогайнува́тиIII(несов.: присмотреть) прост. догля́нути -
20 Отшествовать
см. Отходить, отойти.
См. также в других словарях:
отходить — См … Словарь синонимов
ОТХОДИТЬ — 1. ОТХОДИТЬ1, отхожу, отходишь. несовер. к отойти. 2. ОТХОДИТЬ2, отхожу, отходишь, совер. (к отхаживать). 1. кого что. Вылечить тщательным уходом, заботливым отношением (тяжело больного). Отходить больного. Мать отходила сына. 2. что. Утомить,… … Толковый словарь Ушакова
ОТХОДИТЬ — 1. ОТХОДИТЬ1, отхожу, отходишь. несовер. к отойти. 2. ОТХОДИТЬ2, отхожу, отходишь, совер. (к отхаживать). 1. кого что. Вылечить тщательным уходом, заботливым отношением (тяжело больного). Отходить больного. Мать отходила сына. 2. что. Утомить,… … Толковый словарь Ушакова
ОТХОДИТЬ — ОТХОДИТЬ, отход, отхожий и пр. см. отхаживать. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
ОТХОДИТЬ — отступать, идти прочь от чего либо, идти далее. Отойти от берега, пристани, стенки, от борта другого судна, от противника и пр. Самойлов К. И. Морской словарь. М. Л.: Государственное Военно морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941 ОТХОДИТЬ … Морской словарь
отходить — ОТХОДИТЬ, ожу, одишь; оженный; совер., кого (что). Вылечить тщательным уходом, а также вообще вернуть к жизни, приняв срочные меры. О. больного. Умирал, еле отходили. | несовер. отхаживать, аю, аешь. II. ОТХОДИТЬ, ожу, одишь, оженный; совер. 1.… … Толковый словарь Ожегова
ОТХОДИТЬ 1 — ОТХОДИТЬ 1, ожу, одишь; оженный; сов., кого (что). Вылечить тщательным уходом, а также вообще вернуть к жизни, приняв срочные меры. О. больного. Умирал, еле отходили. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
ОТХОДИТЬ 2 — ОТХОДИТЬ 2, ожу, одишь, оженный; сов. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
отходить — ОТХОДИТЬ, ожу, одишь; несов. (сов. ОТОЙТИ, йду, йдёшь), без доп. В домино: делать ход, ставя кость поперёк … Словарь русского арго
отходить — 1. ОТХОДИТЬ см. Отойти. 2. ОТХОДИТЬ, хожу, ходишь; отхоженный; жен, а, о; св. кого. Разг. Заботливым уходом добиться выздоровления или улучшения состояния; вернуть к жизни, приняв срочные меры. О. больного. Умирал, еле отходили. ◁ Отхаживать, аю … Энциклопедический словарь
Отходить — 1. Отходить (иноск.) придти въ себя, опомниться. Ср. Онъ дѣйствительно, говоря его языкомъ, только начиналъ теперь отходить маленько. Б. М. Маркевичъ. Бездна. 3, 2. См. Отлегло от сердца, от души. См. Отошло. См. Оттаять. 2. Отходить (иноск.)… … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)
