сей

помітний, примітний, прикмі[е]тний, (легко распознаваемый) знатний, знатий, (значительный) значний. [Ярочок ледве примітний серед широкого степу (Н.-Лев.). Межа знатна буде навіки (Кониськ.). Знаті були міщани раз уже з того, що не носили шабель, - тілько ніж коло пояса (Куліш). Був сей чоловік значний між усіма на сході сонця (Куліш)]. Быть едва -ным вдали - мріти, бриніти. [А під лісом край дороги либонь курінь мріє (Шевч.). Орел під хмарою тільки бринів (Сл. Гр.)]. Становиться, стать -ным - позначатися, позначитися, визначатися, визначитися. [Вплив книг все дужче позначався на йому (М. Грінч.)]. Следы -ны - сліди знати.

* * *

затеряться

1) загублюватися, загубитися, губитися, згубитися, (пропадать) запропащуватися, запропаститися, загирюватися, загиритися, зашиватися, зашитися, сов. закинутися, (гал.) завергнутися, (о мн.) позагублюватися, погубитися, позапропащуватися. [Десь загубилася (закинулася, загирилася) шапка, - ніяк не знайду]. -ться в толпе, в стаде - загубитися (замішатися) в натовпі, в юрбі, загубитися (замішатися) в отарі, в череді. [Держися за мене, не одходь, загубишся у ярмарку (М. Вовч.). Овечка в отарі замішалась і загинула по сей день (Г. Барв.)];

2) (утрачиваться, уничтожиться) затрачуватися, затратитися, утрачуватися, утратитися, (исчезать) зникати, зникнути. [Вже дорога заросла і затратилась (М. Вовч.)]. Различие в значении между формами краткими и полными уже -лось - відмінність у значінні поміж формами короткими і повними вже затратилась (зникла).

* * *

несов.; сов. - затер`яться

чого, чом, чому, до чого, пощо, за-для чого, для чого, нащо, навіщо, про що, про віщо, (с раздражением) на біса, якого дідька. [Коли зле гадаєш, чом Бога благаєш? (Номис). Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться? (Л. Укр.). Костю, чого це ти перед татом говориш оттакечки? (Крим.). Нащо вона здалась тобі, така білоручка? (Мова). Але навіщо сей нікчемний жарт? (Самійл.). Про що життя тим, що їм на душі гірко? (Куліш). Куди їм вже податись. Пощо? - питали вони себе (Коцюб.)]. Зачем-то - чогось, чомусь, за-для чогось, для чогось, нащось, навіщось. Не зачем - нема чого, нема пощо.

* * *

имеющий много зёрен и состоящ. из зёрен) зерни[я]стий, зерна(с)тий, зернуватий, ядренистий, крупнистий, (диал.) зернаїстий. [Жито зернисте (Черк. п.). Да вроди, боже, густеє жито, колосистеє, ядренистеє (Грінч. III). Сей пісок зернистий (Лебед. п.)]. -тая соль - дрібча(с)та, дробова сіль. -тая икра - зерняста ікра.

* * *

знахар (-ря), знаху[о]р (-ря), знатник, (колдун) ворожбит, шептун, шептій (-тія), примівник, відьмак; срвн. Колдун. [Став я шукать знахарів та усяких характерників (Стор.). Сей бондар знатник великий був (Основа)].

* * *

1) (приглашение) кликання, закликання, заклик (-ку), зазов (-зву), запрохання, запросини (-син). Приехал без -ву - приїхав некликаний, непроханий;

2) (клич) клик, поклик (-ку), кликання, гук (-ку), гукання. [Поклик бойовий (Л. Укр.). Вона вийшла на поклик материн (Коцюб.). Клич-же, коли є хто, щоб на твій клик озвався (Кн. Йова). На сей гук побігла дівчина (Свидн.)]. Отвечать на зов - см. Отзываться 1.

* * *

1) ( призыв) за́клик, -у; ( клич) по́клик, -у, клик, -у; ( призывающий голос) гука́ння, кли́кання, гукани́на; ( оклик) о́клик, -у, ( резкий) о́крик, -у

2) ( приглашение) запро́шення

бути, сущим бути, існувати, (редко) матися. [Якби так малось, як не мається, так що-б то було (Номис). Поборовся-б і я, може, якби малось сили (Шевч.)]. Имеется - є, єсть. Не -ется - нема(є). В этой лавке -ются всякие товары - в цій крамниці є різний крам. Подробностей об этом происшествии не -ется - подробиць (докладних звісток) про цю подію нема(є). -ются ли для этого достаточные основания? - чи є (існують) для цього (на це) достатні підстави? Если таковые имеются - якщо такі є. Имелось в виду - була думка, малося на думці. Имеющийся - той, що є (існує), сущий. Единственный -щийся у меня - єдиний, що я маю. [Скарб сей, єдиний що маю, я вам, браття, тепер віддаю (Л. Укр.)]. По -щимся сведениям - за (тими) відомостями, що є, за набутими відомостями.

* * *

1) (другой, не этот) инший, (реже) другий. [Милий покидає, иншої шукає (Пісня). Не така, як иншії жінки (Грінч.)]. Тот или иной - той чи той, той чи инший;

2) (не такой, отличный) инший, инакший, иначий, инакий, инаковий, другий, ин-який. [Дві в однаковому убранні, а третя в иншому (Грінч. I). Тепер пора инакшая настала (Крим.). В таких і инаких розмовах проїхали вони день і другий (Свидн.). Кожен ґудзик иначий - навіть білі були між чорними (Свидн.)]. Совершенно иной - цілком (зовсім) инший, инакший. [Зовсім инакша стала (Київщ.)]. Казаться иным - здаватися иншим, инакшим, иначитися. [Світ мені від хвороби иначиться (Харківщ.)]. По -му - по-инакшому, по-иначому. Не что иное, как - не инше що, як; не що инше, як. Иное дело - инша справа. Иными словами - инакше сказавши, инакшими словами. Не для чего иного - не чого иншого. Иная хвала хуже брани - буває хвала гірша за ганьбу. Куда-нибудь в иное место - куди инакше (инде), куди-инде, де-инде. [Ходім куди-инде!];

3) (некоторый, тот) (як) декотрий, кот(о)рий инший, деякий, який, хто, дехто; срвн. Некоторый. [Инші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять (М. Вовч.). Инша зіронька личко ховає в покривало прозореє срібне (Л. Укр.). Які - посідали на лаві, а які - стоять (Март.). Як которий то й навчиться, а сей ніколи (Сл. Гр.). А вб'є котрий у голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.)].

* * *

1) ( другой) і́нший, і́нший, дру́гий; диал. она́кий; (отличающийся от этого, от прежнего) іна́кший

2) (некоторый, какой-л.) де́який, де́котрий, і́нший; ( какой-то) пе́вний

3) ( при перечислении или противопоставлении) і́нший, оди́н, род. п. одного́

4) в знач. сущ. і́нший, -ого, де́хто, род. п. де́кого

чужоплеменник, чужородець (-дця), (редко) иноплеменник. [Чом не вернулись вони дати хвалу Богові, тільки чужородець сей? (Єванг.)].

* * *

ви(й)нятковий, виїмковий, виключний, виметний, (диал.) опрічний, (особенный) особливий. [Це траплялося рідко, при виняткових випадках (Н.-Лев.). В рідких, виїмкових хвилях (Франко). Йому либонь трапились на сей раз якісь виключні вражіння (О. Пчілка). Що отсе за виметний такий і безщасний факт! (Кон.). Се я сказав тобі по приязні, як річ опрічну (Л. Укр.)]. -ный закон - винятковий закон. -ные мероприятия - надзвичайні заходи. -ные обстоятельства - виключні (незвичайні) обставини. -ное положение - надзвичайне становище; виїмковий, виключний стан. -ное право - виключне право. -ный талант - винятковий, небуденний талант. -ный случай - надзвичайна пригода, -ний випадок. -ный дурак - дурний як треба, туман вісімнадцятий.

* * *

1) (не похожий на других, особенный, необыкновенный) винятко́вий; ( чрезвычайный) надзвича́йний

2) (присущий только данному лицу, предмету; единственный) ви́ключний

-плять, искупить

I. 1) (приобретать куплею) скуповувати, скупити, закуповувати, закупити що, (о мн.) пос[поза]куповувати що, (всё необход.) скуплятися, скупитися, обкуплятися, обкупитися з чим. [Був на базарі, позакуповував усе (Звин.)];

2) (выкупать) викупати, викупляти, викупити, відкупати, відкупляти, відкупити кого, що з чого, від чого, (о мн.) пови[повід]купляти; см. Выкупать. [Я не світоч, не Месія, їх від згуби не відкуплю (Франко)];

3) (заглаживать поступок) ви[від]купляти, ви[від]купити що, (раскаянием, делом) (с)покутувати, сов. спокутувати (реже спокутати), відпокутовувати и відпокутувати, сов. відпокутувати що, за що, чим. [Нема на тобі вини, - ти викупив її (Мирн.). П'ятнадцять год буду сей гріх відпокутовувати (Квітка). Єсть учинки, яких нічим не одкупити, ні спокутувати й за які опрощення не може бути (Єфр.). Послав тебе на те, щоб давній братів гріх спокутувать і змити (М. Рильськ.). Щоб спокутати як-небудь своє лиходійство, Гриць, прибігши додому, одразу підскочив до дривітні та й давай рубати дрова (Яворн.)]. Искуплённый - (приобретенный) с[за]куплений; викуплений, відкуплений, спокутуваний и спокутаний. -ться -

1) с[за]куповуватися, с[за]купитися, бути с[за]купленим

2) викупатися, викуплятися, викупитися, бути викупленим з чого;

3) ви[від]куплятися, ви[від]купитися, (с)покутуватися, сов. спокутуватися и спокутатися.

II. Искупать, -ся - скупати, -ся (в воді).

* * *

1) поку́тувати, споку́тувати, сов. відпоку́тувати

2) ( возмещать) надолу́жувати и надолу́жати, надолу́жити

-ница митець (-тця) метець (-тця), мистець (-стця), умілець (-льця), -лиця, майстерник, -ниця, (фамил.) мастак, -тачка, мистюк (-ка), тямуха, (пров.) тімаха (общ. р.), здільник, -ниця. [Який митець, якою талановитою рукою наложив їх (ті барви) на тебе? (Мирний). Сей тімаха орудує своїм луком мов опудало в садку (Куліш). Там така здільниця, що й куди, - чи зварить, чи попрать, чи пошить - усе уміє (Київщ.). На ґанку музики- мастаки… Таких тепер, мопанку, уже й музик нема (М. Рильськ.)]. Она большая -ца в этом - вона великий митець на це, до цього; вона велика майстерниця у цьому.

* * *

исполнить 1 а) что - виконувати, виконати, чинити, учинити, робити, зробити, сповняти (зап. повнити), сповнити, виповняти, виповнити, (точно) певнити, спевнити що, (до конца) (зап.) доконувати, доконати чого; б) (исправлять) правити, справляти, справити що (якесь діло); в) (отбывать) відбувати, відбути що (різні повинності); г) (осуществлять) здійснювати, здійснити, справджувати, справдити що; д) (держать, соблюдать) додержувати и держати, додержати що и чого (напр. закон, постанови и закону, постанов). [Цю величну ролю наше письменство і по сей день виконує (Єфр.). Перед цілим світом він не побоїться виконати присуд (Грінч.). Він спитав, чи я закон сповняю й не грішу? (Л. Укр.). Не зламати прийшов я, а сповнити (закон) (Єв.). Коли-б Господь сповнив моє жадання (Куліш). Своє діло правив: коли треба подзвонить, свічки посвітить (Кон.). Вони справляли незмірної ваги громадську функцію (Єфр.). Не можна не справити його наказу (Кон.). Співали дуже серйозно, наче одбували якусь святу повинність (Крим.). Отецький заповіт справдив я чесно (Куліш). Розказ (приказание) мій учиніте, вигубіть всі діти в мойому царстві (Чуб. III). Доконавши сего діла, робітники подалися геть (Франко)]. -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. - виконувати, виконати присуд, постанову, наказ, обов'язок, доручення и т. д. -нять служебные обязанности - виконувати службові обов'язки. -нять намерение - виконувати, здійснювати намір. -нять заповеди - виконувати, чинити, справляти, сповняти заповіді, заповіти. [Вони-ж твою заповідь чинили (Св. П.)]. -нять, -нить обещание, слово - виконувати, виконати, справляти, справити, справджувати, справдити обіцянку, слово, (сдержать) додержувати, додержати, доконати обіцянки, слова [Рабини справили свою обіцянку (Кон.). Вже де достав, то достав, а свого слова додержав (Н.-Лев.). Справдити обітницю поспішайсь (Грінч.)]. Не -нять обещания - не додержувати обіцянки, (насм.) робити з губи халяву. -нить пьесу - виконати п'єсу. -нить угрозу - здійснити, справдити погрозу. -нить условие - виконати умову. -нять обычай, обряды - виконувати, справляти звичаї, обряди, (с оттенк. сохранять, блюсти) додержувати, пильнувати звичаїв, обрядів. - нять, -нить чью-л. волю, желание - уволяти (-ляю, -ляєш), уволити (-лю, -лиш), чинити, учинити, робити, зробити, виконувати, виконати чию волю, бажання. [Мати й не подумала вволяти синову волю (Крим.). Вволіть мою волю в останній цей час (Грінч.). І він отсе тепер вволив мої бажання (Самійл.). Чини-ж мою волю (Шевч.). Вчиніть мою волю (Липовеч.). Ой, ви чумаченьки, ой, ви молоденькі, зробіть мою волю (Пісня)]. -нять, -нить повинности - відбувати, відбути повинності (відбутки);

2) чем (наполнять) сповняти, сповнити, виповняти и виповнювати, виповнити чого и (реже) чим; срвн. Наполнять. [Сповнив їх серце мудрощами (Св. П.). Смуток сповнив ваше серце (Св. П.)]. Исполняемый - виконуваний, справлюваний, здійснюваний, справджуваний, додержуваний. Исполненный -

1) виконаний, справлений, відбутий, здійснений, справджений, сповнений, спевнений; додержаний; (о воле, желании ещё) уволений, учинений. Это будет -нено в точности - це буде виконано достотно. Это не может быть -нено - цього не можна виконати, зробити; це не здійсненна річ;

2) чем - сповнений, виповнений, повний чого и (реже) чим. [Душа його була сповнена поезії (Крим.)]. -ный скорби, радости - сповнений скорботи, радости.

* * *

Каковой

1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) який. [Який сором!]; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що за. [Що то за пекло, що тепло? (Приказка). Що то за хороші, за молоді парубки! (М. Вовч.)];

2) (который) котрий, которий. [Котрі були по селу красивіші і багатіші дівчата, ті вже ждали (Квітка). Де? В котрім місці? (Франко)]; (в относит. придат. предл.) що, що такий, який; см. Который 3. [Ся повість подобається слухачам більше, ніж усі инші М. Вовчкові оповідання, що я досі читав (Грінч.). А там звірі такі були, що ніде таких не було (Рудч.)]. -кой лучший, больший и т. п. - де-ліпший, де- кращий, де-більший. [Де-кращого шукає]. -кой дорогой - кудою? [Сюди-ж ішли, дак бачили кудою, хіба тепер не втрапите сами? (Грінч.)]. В -кое время? - якого часу? До -кого времени - на який час? до якого часу? -кая нужда знать? - що за потреба знати? -ким образом - яким чином, побитом, світом. На -кого чорта - на лихої години, на якого біса, на біса. [На лихої години тобі це здалося. На біса він тобі? (Звин.)]. Какое! - де там! [Де там! Батько наздожене і тільки наб'є (Крим.)]. Какой из - котрий, (реже) которий. [Три пани - їдні штани: котрий успіє той штани надіє (Приказка)]. Вот -кой! - о(т)такий, от(т)акенний. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)]. С -кою гордостью - з якою пихою, як гордовито! Какой-то - а) (некоторый) деякий(сь), котрийсь. [В деякімсь царстві, в деякімсь государстві (Рудч.). Живе до котрогось часу (Звин.)]; б) (неизвестно кто) якийсь, котрийсь. [Приходили якісь люди (Ніков.)]; в) (не без оттенка пренебрежения) якийсь-то, якийсь-там, котрийсь-там. [Дурень розказує мертвими словами та якогось там Ярему веде перед нами (Шевч.)]. Какой-нибудь (из нескольких) - а) який, який-небудь, котрий, декотрий, котрий-будь, (диал.) будлі-який. [Ой чи так красно в якій країні, як тут на нашій рідній Волині? (Л. Україн.). Гледіть, щоб кінь не забив котру (Стор.)]; б) (неизвестно кто) який, який-небудь. [Розпитує: чи нема де якого нетяги (бобыля)? (Рудч.). А то, як бродягу якого, ще в тюрму запруть (Мирн.)]; в) (с пренебреж.) аби-який, який-такий. [Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак (Греб.)]; г) (не более как) який. [За мить яку покину я сей світ (Грінч.)]. Не какой-нибудь - не аби-який. [І почали нову хату розпинати, та ще не аби-яку й зробили (Гр. Гр.)]. Кое-какой - сякий-такий, який- такий, деякий. [Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув (Приказка). Хафіз деякі відносини до двірських сфер уже й тоді мав (Крим.)]. Какой попало - аби-який, будь-який. [Звінчалась аби з яким батраком (Квітка)]. Какой бы ни - хоч-би який, хоча-б який, (руссизм) який би не. [Шевченко знає, що минуле не вернеться, хоч-би яке гарне було воно та принадне (Єфр.)]. Какой бы ни был - будь-який, усякий. [Взяли його до себе: нехай буде в хаті будь- який робітник (Київщ.). Матері усяка дитина хороша здається (Квітка)]. Какой бы то ни было - будь-який, (диал.) будлі-який, (раскакой), переякий. [Забуваєш про будь-яке всеньке життя сучасне (Крим.). Подивись, яке! - Да хоч-би воно було переяке, а я його й дурно не озьму (Основа)]. Хоть какой-нибудь - хоч який, (устар.) який-хотя. [Коли-б не узгранична сторожа, що-години мусіли-б українці сподіватись нападу, шкода була-б якої-хотя праці (Куліш)]. Бог знает какой - бо-зна який, (невесть какой) невідь який. [Даєте їм читати невідь-які книжки, та ще й заборонені (Кон.)]. Не бог весть какой - не який. [У мене що! не яка там і кара мені випала… Може ще то й не кара, а тільки так воно (Кон.)].

* * *

1) яки́й; ( который) ко́трий; яки́й завго́дно, пе́рший-лі́пший

2) ( в относительном предложении) яки́й

блюзнір (-ра), (ц.-слав.) кощунник. [Хто сей блюзнір безглуздий? (Дн. Чайка)].

* * *

Крючочек

1) гачок (-чка), гачечок, (редко) крючок, крючечок (-чечка); (деревянный) ключка, ключечка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлючка, (за)карлючечка. [На них (дощечках) були понамальовані якісь гачки (Франко). Це словечко одно в моє серце вп'ялося гачками (Вороний). Ой, яка карлючка танцює зо мною! - подумала Настя (Н.-Лев.)]. -чок вязальный - см. Вязальный; (для вязанья грубой шерсти) ключка. -чок дверной, оконный - защіпка, ум. защіпочка. Запирать, запереть, брать, взять дверь на -чок - защіпати, защепнути (о мног. позащіпати) двері, закинути двері на защіпку. -чок застежной (в одежде) - гаплик (-ка), ум. гапличок (-чка), (вместе с петлёй) дід і бабка, коник і кобилка, гаплик і гапличка. Застегнуть платье на -чки - застебнути, позастібати, позапинати убрання (женское: сукню), (самому себе) застебнутися (на гаплики). Сделанный на -чках (об одежде) - гапликовий. [Гапликова жилетка (Сл. Гр.)]. -чок спусковой (у ружья) - язичок (-чка), цинґель (-ґля); срвн. Собачка. -чок рыболовный - гачок, гак (рибальський); (двойной) козуля, ум. козулька. [Скуй гачок на удку (Н.-Лев.). На сей гачок його не зловиш (Коцюб.)];

2) (росчерк пера) (за)карлючка;

3) (лукавый изворот в деле) (за)карлючка. Строить -чки - см. Крючкотворствовать;

4) см. Крючкотвор;

5) (чарка) крючок, чарка, чарчина, чарочка;

6) (у змеи) зуб (-ба);

7) (у винограда) вусик (-ка).

* * *

1) гачо́к, -чка́, крючо́к, клю́чка

2) ( дверной) за́щіпка, крючо́к

3) ( в одежде) гапли́к, -а, крючо́к

4) (росчерк, завиток на письме) крючо́к; карлю́чка, закарлю́чка

5) (перен.: придирка, зацепка) за́чіпка

6) ( крючкотвор) крючок; круті́й, -тія́

нрч. до речи, (к делу) до діла, в діло, (к месту, влад) до ладу, влад, (к слову) до слова; (впору) саме вчас, (пров. всамчас), впору, вчас; (на руку) наруч, на руу. [Це лиш фрази, які до речи на своїм місці (Єфр.). Народові подобається «Кайдашева сім'я», до речи - писана прегарною мовою (Грінч.). А до речи: в голові вашій щось непевне одбувається (Крим.). Отся річ до діла (Квітка). Помажу комин - не біло, помию ложки - не в діло (Харк. Сб.). До ладу, як ложечка на меду (Номис). Що-б він не зробив, то все гаразд, все до ладу (Мирний). Дурень багатий, то й слово його влад (Номис). До слова: ти бачиш, як паскудно наша молода генерація вміє рідної мови? (Кониськ.). Всамчас приходиш (Куліш). А йому се й наруч (Сл. Гр.)]. Это весьма -ти - це дуже до речи, це саме до діла. -ти, не можете ли вы мне сказать? - до речи (до слова): може, ви могли-б сказати мені? Говорить -ти - говорити (казати) до речи (до ладу). Это сказано -ти - це сказано до речи (до ладу, до діла). Вы пришли -ти - ви прийшли саме вчас, саме впору. Прийтись -ти - прийтися до речи (до ладу), здатися. [Ваше слово дуже до речи прийшлося (Київщ.). На сей раз приказка здалась (Глібой)]. Случиться -ти (о ком-либо) - нагодитися. [Саме як на те й він нагодився (Звин.)]. Это ему как раз -ти - це йому саме до речи, це йому дуже на руку, (фамил.) це йому (як- раз) на руку ковінька, (приличествует) це йому дуже (саме) впадає. [Марусі на руку ковінька - мерщій з хати (Квітка). Нікому так не впадає (пасічником бути), як йому (Глібов)]. Не -ти - не до речи, не до діла, не до ладу; см. Некстати.

* * *

1) нареч. до ре́чі; до шми́ги; ( к месту) до ді́ла, до ладу́; ( вовремя) упо́ру, вча́сно, са́ме вчас

2) в знач. вводн. сл. до ре́чі

перекид (-ду), переверт (-ту). -ком, нрч. - перекидом, перекидьки, перевертом, перекицьки, шкереберть, кумельга. -ком упасть, полететь, свалиться, дать -ка - (сторч головою) беркиц(ь)нути(ся), покотитися (піти) перевертом (перекидьки, перекицьки, кумельга), мельника (у переверт(и), уперекидь, котом, котком) піти, п'ятами укритися, сторчака дати. [Як заходжусь, то й хата піде уперекидь (Н.-Лев.). А сей його так стусонув коліном, що книжка й піп котом (Куліш). Попадали та й пішли перекидьки згори та аж на долину (Проскурівщ.). Так кумельга з ґанку й покотився (Конотіпщ.). Як ударила гуся, так воно мельника й пішло (Роменщ.)].

* * *

лопушистий, лопухатий, лопухуватий. [Гречка сей рік удалася лопухувата (Лебединщ.)].

* * *

маків (-кова, -кове); срв. Маковый. [Сей світ, як маків цвіт (Приказка). Гарна, як маків цвіт (Звин.)].

* * *