повёртывать

повернуть повертати, повернути, обертати, обернути, вертіти, крутити, покрутити, крутнути, (о мног.) пообертати що. [Поверни ключ у замку. Обернув (повернув) до себе палицю гострим кінцем. Повернув його обличчям до стіни]. -нуть направо - повернути праворуч, у праву руку. Корабль -нул к берегу - корабель повернув до берега. -нуть дело по своему - повернути (обернути) справу по-свойому, на свій обичай. -вать мясо на вертеле - обертати м'ясо на рожні. Повёртывай оглобли (убирайся) - відвертай лиги. Повёрнутый - повернений, повернутий, обернений, обернутий.

* * *

несов.; сов. - поверн`уть

отвертеть, отвернуть

1) відкручувати, відкрутити. Я тебе голову -ну - я тобі голову відкручу;

2) відкручувати, відкрутити, відві[е]рчувати, відвертіти, відвернути. -нуть винт, кран - відкрутити, відвертіти ґвинт, відкрутити, відвернути крант;

3) (отворачивать) відвертати, відвернути, відгортати, відгорнути, закочувати, закотити, закасувати, закасати. -нуть пласт земли - відвернути, відгорнути скибу землі. -нуть полу - відгорнути полу. -нуть воротник, рукава - відгорнути (відвернути, відкотити, закотити) комір, закачати (закотити, закасати) рукава. -нуть кожу - залупити шкуру. -нуть лицо, глаза - відвертати, відвернути (о многих повідвертати) лице, очі від кого, від чого, відводити, відвести очі від кого, від чого. Отвёрнутый, отверченный - відкручений, відвірчений, відвернений и відвернутий, відгорнений и відгорнутий, відкочений, закочений.

* * *

несов.; сов. - отверн`уть

1) ( повёртывать) відверта́ти, відверну́ти и повідверта́ти

2) ( отвинчивать) відкру́чувати, відкрути́ти и повідкру́чувати; відві́рчувати, відверті́ти

3) (вертя, отламывать) відкру́чувати, відкрути́ти и повідкру́чувати, скру́чувати, скрути́ти и поскру́чувати; відла́мувати, відлама́ти, відло́млювати, відломи́ти

4) (отгибать край чего-л.) відгорта́ти, відгорну́ти и повідгорта́ти, відверта́ти, відверну́ти и повідверта́ти, відко́чувати, відкоти́ти и повідко́чувати; (штанину, рукав) відка́чувати, відкача́ти и повідка́чувати; ( откидывать) відкида́ти, відки́нути и повідкида́ти; (загнув, завёртывать) загорта́ти, загорну́ти и позагорта́ти, зако́чувати, закоти́ти и позако́чувати, (штанину, рукав) зака́чувати, закача́ти и позака́чувати

5) ( сворачивать в сторону) зверта́ти, зверну́ти

техн., несов. отвёртывать, сов. отверну́ть

1) ( повёртывать) відверта́ти, відверну́ти

2) ( откручивать) відкру́чувати, відкрути́ти

•

- отвёртываться

техн., несов. отвёртывать, сов. отверну́ть

1) ( повёртывать) відверта́ти, відверну́ти

2) ( откручивать) відкру́чувати, відкрути́ти

•

- отвёртываться

-ся см. Повёртывать, -ся.

* * *

см. повёртывать

техн. отвёртывать ( повёртывать), предотвраща́ть, ува́ливать ( отклонять)

поворотить

1) повертати, вернути, повернути, (в сторону и назад) завертати, завернути, (сворачивать в сторону) завертати, звернути, (диал.) скручувати, скрутити. [Сонце почало повертати на вечірній упруг (Неч.-Лев.). Обізвався, не повертаючи голови. Туди мою голівоньку що-вечора верне. Верни до мого двору. Він уже й коня завертає (Грінч.). Ішли просто, а тоді звернули (завернули) вліворуч за ріжок. Жандар скрутив направо, між корчі (Франко)]. -вать, -тить к чему (при езде, ходьбе) - привертати, привернути до чого; срв. Приворачивать. -вать направо, налево - повертати (звертати, завертати) праворуч, ліворуч, у праву, у ліву руку. -вать с дороги - звертати з дороги. -вать обратно (при езде, ходьбе) - назад завертати, -ся, завернути, -ся. [Завертай коні додому. Пішов був, аж побачив, що хмара насуває, та й завернувся]. Здесь негде и -тить - тут ніде й завернутися. -вать оглобли - вернути назад. Ветер -вает к югу - вітер верне, повертає(ться) на південь. На весну -вает - на весну кладеться (верне). На весну -тит - на весну поверне (скресне). [Сон-трава цвіте, скоро поверне (скресне) на весну. На весну вже повернуло (скресло)]. -вать в свою пользу - на свою руч навертати. [На свою руч навертали справу]. -вать по своему, на свой обычай - навертати, наворочати на своє, на свій розум, на свій звичай, обертати на свій звичай;

2) что куда, вокруг чего - вернути, обертати, обернути що куди, навколо (круг) чого. [Веретено камінь обертає у млині. Обертає над огнем м'ясо, настромлене на рожен. Вітер обертає крила у вітряці].

* * *

несов.; сов. - поворот`ить

1) см. повёртывать

2) (несов.: распоряжаться, управлять) ору́дувати, верхово́дити, крути́ти, воро́чати

3) (перен.: перевёртывать) переверта́ти, переверну́ти

оборотиться

1) повертатися, повернутися, обертатися, обернутися. -ся к кому спиной - показати спину кому;

2) вокруг чего - крутитися, обертатися, обернутися округи (навкруги, навколо) чого; (о листках книги) перегортатися;

3) во что - перевертатися, перевернутися, перекидатися, перекинутися на кого, на що, ким, чим, скидатися, скинутися ким, чим, повертатися, повернутися у що;

4) (изворачиваться) собі раду давати. См. Обращаться 4, Обёртываться 5.

* * *

несов.; сов. - оберн`уться

1) (поворачиваться, повёртывать голову, туловище) оберта́тися, оберну́тися и пооберта́тися, поверта́тися, поверну́тися и поповерта́тися

2) ( делать оборот - о капитале) оберта́тися, оберну́тися

3) ( проделывать путь туда и обратно) оберта́тися, оберну́тися

4) ( управляться) справля́тися, спра́витися, несов. упо́ратися, упо́рати

5) ( превращаться) оберта́тися, оберну́тися и пооберта́тися, поверта́тися, поверну́тися и поповерта́тися; (о живых существах фольк.) переверта́тися, переверну́тися и попереверта́тися, перекида́тися, переки́нутися и поперекида́тися

6) (окружать что-л., виться вокруг чего-л.) обгорта́тися, обгорну́тися и пообгорта́тися, обкру́чуватися, обкрути́тися и пообкру́чуватися, обмо́туватися, обмота́тися и пообмо́туватися

отворотить

1) відвертати, відвернути що. -тить камень с дороги - відвернути (відкотити) камінь з дороги. -тить лошадь - відвернути коня. -тить сукрой хлеба - відкраяти, відбатувати лусту (кімсу) хліба;

2) відгортати, відгорнути, відвертати, відвернути, відкочувати, відкотити, закочувати, закотити, закачувати, закачати, відхиляти, відхилити. -тил полу и полез в карман - відгорнув (закотив) полу і сягнув до кешені. -вать, - тить полог, занавеску - відгортати, відгорнути, відхиляти, відхилити, (слегка) прогортати, прогорнути запинало, запинальце. -тить воротник, рукава - відкотити, закотити комір, закачати (закотити, закасати) рукава, срв. Отвёртывать 3. -вать кожу, кожицу - залуплювати шкуру, шкурку. См. Отвернуть (Отвёртывать 3);

3) відвертати, відвернути, відхиляти, відхилити. -вать лицо - відвертати, відвернути лице від кого, від чого. -вать нос от чего - ніс вернути від чого. Ветер -вает - вітер повертається (повернувся);

4) см. Отвёртывать, отвернуть 1;

5) см. Отвращать, отвратить;

6) безл. вернути, відворочати, сов. відвернути. [Від їжі верне]. Отвороченный - відвернений и відвернутий, відгорнений и відгорнутий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отворот`ить

1) відверта́ти, відверну́ти и повідверта́ти

2) см. отвёртывать 4)

несов.; сов. - сворот`ить

1) см. свёртывать 1), 3), 5)

2) ( выворачивать) виверта́ти, ви́вернути и мног. повиверта́ти; ( отворачивать) відверта́ти, відверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. повідверта́ти; ( сдвигать) зру́шувати, -шую, -шуєш, зру́шити, зсо́вувати (зсо́вую, зсо́вуєш) и зсува́ти, зсу́нути и мног. позсо́вувати и позсува́ти

3) несов. см. свёртывать 1), 8)

4) (несов.: быть похожим) скида́тися

закутать

1) (что, чем или во что) закутувати, закутати, загортати, загорнути, угортати, угорнути, завивати, зави(ну)ти, (плотно) утушковувати, утушкувати у що, чим, (толст. платком) закушкувати, закушкати кого чим, (о мн.) позакутувати, повкутувати, поза[пов]гортати, позавивати, (немного) прикутувати, прикутати; срвн. Завёртывать, Обвёртывать. [Закутав дитину хусткою. Та недужную дитину угортає в кожушину (Щог.). Дерева, загорнені у сутінь (Коцюб.). Закутав їх сніг білий (Мог.)];

2) (обстанавливать для тепла) обтуляти, обтулити, затушковувати, затушкувати (напр. хату);

3) -ть печь, трубу - затуляти, затулити, затикати, заткати и заткнути (піч, каглу), (о мног.) позатуляти, позитакати (печі). Закутанный - закутаний, загорнений и загорнутий, угорнений, зави(ну)тий и завинений у що, чим; обтулений, затушкований; затулений, заткнутий, заткнений и затканий.

накатать

I. 1) (дорогу колёсами) накочувати, накотити, (полозьями) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (торить) торувати, уторовувати, уторувати, (о мног.) понакочувати, пона[пов,попро]тирати, повторовувати що. [Гладкий протерли шлях мужицькі сани (Франко)];

2) (навивать) навивати, нави(ну)ти, накачувати, накачати, нагортати, нагорнути, (наматывать) намотувати, намотати, (о мног.) понавивати, понакачувати, понагортати, понамотувати що на що. [Навинув картину на качалку (Київ)];

3) (чего: придавая округлённую, цилиндрич. форму) накачувати, накачати, (шариков из хлеба ещё) накручувати, накрутити, (сена) нагромаджувати, нагромадити, (о мног.) понакачувати, понакручувати, понагромаджувати чого;

4) (чего: придавая гладкость, плоскость) накачувати, накачати; (о белье) накачувати, накачати, (на станке) намаґльовувати, намаґлювати; (о металлах) накачувати, накачати, навальцьовувати, навальцювати; (о шерсти) навалювати, наваляти и навалити, набити; (о мног.) понакачувати, понамаґльовувати, понавальцьовувати, понавалювати чого; б) (чего: навозить) навозити, навезти и навозити чого;

6) (кого: навозить) накатувати, накатати, попокатати кого (кіньми). [Добре попокатав дітей (Богодух.)];

7) (что: наделать во всю) накатувати, накатати, нашкварювати, нашкварити, начісувати, начесати що. [Накатав я йому листа довжелезного (Київ)]. Накатанный -

1) накочений, натертий, у[про]тертий уторований, понакочуваний, пона[пов,попро]тираний, повторовуваний. -ная дорога - накочена и т. п. дорога, накочений (битий) и т. п. шлях. [Їхав добре накоченим шляхом (Грінч.)];

2) навитий и навинутий, накачаний, нагорнутий и нагорнений, намотаний, понавиваний, понакочуваний, понагортаний, понамотуваний;

3) накачаний, накручений, нагромаджений, понакачуваний, понакручуваний, понагромаджуваний;

4) накачаний, намаґльований, навальцьований, наваляний, набитий, понакачуваний, понамаґльовуваний, понавальцьовуваний, понавалюваний;

5) навезений;

6) накатаний, нашкварений. -ться -

1) накочуватися, накотитися, понакочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п.;

2) (покататься вдоволь) - а) (перекатываясь) накачуватися, накачатися; б) (ездя) накатуватися, накататися, (верхом, сов.) наїздитися верхи; (с горки на салазках) наспускатися з гори; (на коньках) набігатися на ковзана[я]х; (по льду) на(с)ковзатися, насовгатися (на льоду).

II. Накатывать, накатить, накатнуть, действ. з. -

1) что на что - накочувати, накотити, скочувати, скотити, (о мног.) понакочувати, поскочувати що на що. [Накотили хуру з дровами на терези, зважили (Богодух.). Скотили деревину на дроги (Чорвоногр.)];

2) -вать, -тить, что, чего куда к чему - накочувати, накотити, (о мног.) понакочувати що, чого, куди, до чого. [Накотили каміння (Київщ.). Накотили діжок до льоху (Канівщ.)]. Накаченный -

1) накочений, скочений, понакочуваний, поскочуваний;

2) накочений, понакочуваний. -ться -

1) накочуватися, накотитися, скочуватися, скотитися, пона[пос]кочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п. [Колесо накотилося на пень (Брацл.)];

2) (вином) - см. Накачиваться 2 (под Накачивать);

3) (о плодах) см. Наливаться 2. II.. Накатывать, накатить, ср. з. -

1) наїздити и наїжджати, наїхати, понаїздити и понаїжджати. [Наїхало до нас гостей багато, - відкіля їх стільки понаїздило? (Богодух.)];

2) -ть и -ться (о грозе, туче) насувати(ся), насунути(ся); см. Надвигаться;

3) (у хлыстов, сов.) насунути, наринути, налетіти на кого.

* * *

1) ( наезжать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -ко́тиш и мног. понако́чувати; ( укатывать дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уто́рувати, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш)

2) (наготавливать, катая) нака́чувати, накача́ти

3) (рисунок, резьбу) спец. нака́тувати, наката́ти

4) (навёртывать, наматывать, катаясь) нака́чувати, накача́ти

5) ( наглаживать катком) нака́чувати, накача́ти

6) (сов.: написать быстро) наката́ти

1) (надвигать; катя, собирать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -коти́ш

2) ( наезжать) наїжджа́ти и наїзди́ти, -їжджу́, -їзди́ш, наї́хати, -ї́ду, -ї́деш

3) (перен.: внезапно появляться, возникать) насува́ти, насу́нути, насува́тися, насу́нутися

4) (на кого - о чувстве, состоянии) нахо́дити, -дить, найти́, -йде и -йде́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого)

просверлить просвердлювати, просвердлити, прові[е]рчувати, провертіти и (реже) провернути, (провёртывать) прокручувати, прокрутити, пробуртити, (о мн. или местами) попросвердлювати, попрові[е]рчувати, попрокручувати що чим. [Провірчуй дірку в дошці отим свердлом (Харк. п.). Попровірчував дірочки в дошці (Харківщ.). Сховала (його) до скрині і прокрутила маленьку дірочку, щоб дух пускати (Чуб.). Куля пробуртила ногу (Мкр.)]. Просверленный - просвердлений, проверчений, прокручений, (о мн.) попросвердлювані, попрові[е]рчувані, (диал.) повіртяні. [Ллє в діряву миску, що в дні повіртяні діри (Звин.)]. -сверленный буравом - свердловий (Куліш). -ться - просвердлюватися, просвердлитися, прові[е]рчуватися, провертітися, прокручуватися, прокрутитися, бути просвердленим, проверченим, прокрученим.

* * *

несов.; сов. - просверл`ить

1) просве́рдлювати, просвердли́ти и попросве́рдлювати, прові́рчувати, проверті́ти и попрові́рчувати, прокру́чувати, прокрути́ти

2) ( прокалывать) проштри́кувати, проштрикну́ти

3) (несов.: сверлить в течение определённого времени) свердли́ти [ці́лу годи́ну], просвердли́ти

-ся, отвинтить, -ся відґвинчувати, -ся, відґвинтити, -ся, відшрубовувати, -ся, відшрубувати, -ся, відкручувати, -ся, відкрутити, -ся. Срв. Отвёртывать 2, Отвёртываться 1. -ть винт - відкрутити, відґвинтити ґвинта. -ть доску, замок - відґвинтити, відшрубувати дошку, замок. Гайка -тилась - гайка відкрутилася. Отвинченный - відґвинчений, відшрубований, відкручений, відвірчений.

* * *

несов.; сов. - отвинт`ить