о+ветре

взвыть вити, завити; (жалобно) заводити, скиглити, квилити, квилити-проквиляти. [Хто так жалібно заводить? Вітер скиглить. Вовки квилять-проквиляють. Пугач квилить]. Воющий (о ветре) - скиглявий (Куліш).

* * *

довіювати; (о ветре) довівати.

* * *

несов.; сов. - дов`еять

долететь долітати, долетіти, (о многом) подолітати, долинати, долинути, доленути; (с напором) доринути; (о ветре) довіяти. [Той галас долинав і до Зінька (Грінч.). Раптом доринула гучна хвиля мішаного, невиразного гомону (Крим.). Туди й вітер не довіє і сонечко не догріє].

* * *

несов.; сов. - долет`еть

загусти (пр. в. загув, -гула), загудіти, (о пламени, ветре в трубе) загоготіти.

* * *

задуть

1) (веять) задувати, задути, завівати, завіяти, повівати, повіяти, подихати, подихнути. -дул холодный ветер - задув (повіяв, подихнув) холодний вітер. Сюда -вает (безл.) - сюди підвіває, сюди тягне вітром;

2) (тушить) задувати и задимати; сов. задути, задмухувати, задмухнути, гасити, загасити. Ветром -дуло свечу - вітром загасило (задуло) свічку;

3) (заносить) завівати и завіювати, завіяти. Снегом -дуло дорогу - снігом дорогу завіяло. -вать во все лопатки - гнати (бігти) що-духу, на всі заставки, п'яти намастивши;

4) (домну) задувати, задути що. Задутый - задутий. -ться - задуватися, бути задутим. [Задуто другу домну Кузнецького заводу (Вісті 1932)].

* * *

несов.; сов. - зад`уть

1) задува́ти и задима́ти, заду́ти, -дму́, -дме́ш и -ду́ю, -ду́єш; (о ветре, пурге) завіва́ти, заві́яти

2) (гасить, дуя) гасити (гашу́, га́сиш) и загаша́ти, загаси́ти, задува́ти и задима́ти, заду́ти

3) мет. задува́ти, заду́ти

1) (чем, что: о ветре и т. п.) закрутити, завертіти. [Вітер закрутив сухим листям. Схопиться вітер і закрутить по шляху (Грінч.)]. -жить кому голову - закрутити, вавертіти, замакітрити голову кому, збити кого з пантелику (з плигу, з пливу). -жило в голове, -жило кого - заморочило голову, замакітрило голову кому, завернулося (замакітрилося) в голові кому, млості обняли кого, млосно стало кому, занедобрилося кому, голова пішла обертом, мозок закрутивсь кому, у кого;

2) (заставить путать в лесу) закрутити кого;

3) (начать описывать круги, кружиться) закружити, закружляти;

4) (загулять) закрутити, закурити, загуляти, закубрячити.

* * *

1) ( начать кружить) закрути́ти, закружи́ти, -кружу́, -кру́жиш, закружля́ти

2) ( сбить с толку) закрути́ти; ( заморочить) запа́морочити

Зол 1а) (дурной, недобрый) лихий, злий, недобрий, клятий, лютий, злісний, злі[о]сливий. [Лихий доброго попсує (Номис). На світі лихих людей більш ніж добрих (Кониськ.). Лихий намір. Нехай собі злії люди що хотять говорять (Шевч.). Вона дуже недобра: б'є своїх пасинків, їсти їм не дає (Звин.). Схаменися, лютий враже (Ворон.). Ну, та й зліслива у мене жінка (Кан. п.). Приміта: у клятої жінки коси тверді (Звин.). Злісна думка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихий, заїдливий, (бранно) катаржний. [Зняли з нього головоньку злії басурмани (Метл.). Собаки злі - покусають та не заговорять (Шевч.)]. Злой дух - нечиста сила, враг, мара. Злые духи - нечиста сила (см. Дух 1). Злой гений - лихий геній. Злой умысел - лихий, злий намір, зло(в)мислення. Злой человек - лиха людина, злобитель, бузувір. Злое дело - злочинство. Злой поступок - лихий вчинок. Злая женщина - недобра жінка, злісниця, з'їдуха, бузувірка (см. Злючка). Злая критика - злісна критика. Злая судьба, рок - лиха доля, зла доля, люта, зла недоля, недоля, лиха година, (бездолье) безталання; срвн. Злосчастие. [Лиха доля і під землею надибає (Номис). Злая доля може на тім боці плаче (Шевч.). Ой, лихая година моя! Одцуралась родина моя! (Макс.)]. Злой, как змея - лихий, як гадюка, гадюкуватий. [Вона, кажуть, дуже гадюкувата (Кон. п.)]. Делать злое (зло) - лихо коїти, чинити кому. Злейший враг - лютий, найлютіший, завзятий ворог. [Побачив знайомого муляра поруч із своїм завзятим ворогом (Франко)]. Злые травы - шкідливі трави, лихе зілля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лютий, недобрий, злий, злісний, сердитий. [Недобрий сміх (Крим.). Недобра радість (Коцюб.). Зиркнув на нього лютим поглядом (Кримськ.). Очі були ніби сердиті (Н.-Лев.). Злісний сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лютий, лихий; см. Жестокий, Лютый. [Свою Україну любіть, любіть її… во врем'я люте (Шевч.). Люта недоля. Їм лірник співав про колишню неволю, про панську сваволю лихую (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лютий, клятий, сердитий. [Зима люта; вітер свище (Руданськ). Сердитий вітер завива (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лютий, клятий, лихий, тяжкий. [Люта хвороба. Лиха гарячка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) сердитий, лютий, клятий. [Сердитий хрін];

2) (сердитый) злий, лихий, лютий; см. Сердитый. [Устав сьогодні дуже злий (Звин.)]. Быть злым на кого - бути лихим, лютим на кого, бути лихої волі на кого, злувати на (и проти) кого, (опис.) лихим духом дихати на кого, злим (лихим) оком дивитися на кого; см. Злобствовать. [І пан був лихої волі на його (Свидн.)]. Очень злой - дуже лихий, злий, лютий и т. д.; (прелютый) прелютий, запрелютий. Он на вас очень зол - він на вас дуже лихий, злий, (фамил.) храп має.

3) (ретивый) завзятий. Дядя был злой рыбак - дядько був завзятий рибалка.

* * *

пекучий, палючий, гарячий, жаркий, ш[с]кварний, (о ветре) суховійний. [Літо палюче, все повисихало (Грінч.). Це літо жаркеє (Звин.). Суховійний вітер (Звин.)].

* * *

1) пеку́чий, палю́чий, спечний, спеко́тливий и спекотли́вий; ( жаркий) жарки́й

2) перен. ( пылкий) палки́й; ( жгучий) жагу́чий

качивать, качнуть (колыбель, качели, деревья, суднами т. п.) колих[с]ати (-лишу, -шеш), колихнути, гойдати, гойднути, хитати, хитнути, хилитати, хилитнути, (сильно) вихати, вихнути, хибати, хибнути, схибнути, (однокр.) стенути, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиляти, хильнути що. [Прийшлося тещі зятнії діти колихати (Номис). Вичуняла та в запічку дитину колише (Шевч.). Теща дитя колисала (Гол.). Гойдала дитину в колисці (Коцюб.). Ой тихо, тихо Дунай воду хитає (Грінч. III). І над ними буйний вітер траву хилитає (Рудан.). Вітер віє-повіває, кораблі хитає (Рудан.). Не годиться вихати порожню колиску (Звин.). Не хибни горщик, щоб не схлюпнуть (Хорол. п.). Котрась мене схибнула за плече (Г. Барв.). Вітер дуба хиляє (Грінч. III)]. Ветер -чает что - вітер хитає (гойдає, хилитає, хиляє, коливає, колише) що и чим; срвн. Колебать 1. [Вітер гойдав дивину і волошки (Коцюб.). Ой у полі билина, вітер нею хитає (Чуб.). Дивлюся на височенну сосну, - вітер нею гойдає (Г. Барв.)]. -чать, -нуть головой - хитати, (с)хитнути, мотати, мотнути головою; (сильно или продолжительно) вихитувати головою. [Корови головами вихитують (Харківщ.)]. -чать, -нуть головой - (в знак согласия) кивати, кивнути, хитати, хитнути головою; (выражая несогласие, отрицание) крутити (-чу, -тиш), крутнути, мотати, мотнути, тріпати, тріпнути головою. [Ні, ні - казав Сухобрус, тріпаючи головою (Н.-Лев.)]. -нуть станом - хитнутися на стану. [Вийшов один з гурту, хитнувся на стану, протер вуса (Свидн.)]. -чать насосом - помпувати, (зап.) димати.

* * *

несов.; сов. - качнуть

1) (в гамаке, на качелях; о ветре) гойда́ти, гойдну́ти, виха́ти, вихну́ти; ( колыхать) колиха́ти, колихну́ти, ма́яти, майну́ти, колиса́ти, колисну́ти; ( колебать) коливати, коливну́ти; ( шатать) хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, несов. диал. хиля́ти

2) (убаюкивать, укачивать) колиса́ти, колиснути, колиха́ти, колихну́ти, гойда́ти, гойдну́ти

3) ( жидкость насосом) кача́ти, качну́ти, несов. помпува́ти, диал. ди́мати

1) (становиться крепче, сильнее) міцні(ша)ти, зміцнятися, дужчати, дужати, в силу вбиватися, набирати(ся) сили, зростати на силах, кріпшати, кріпнути, потужніти, підживати, дебелішати. [Горпина стає сміліша, голос міцніє (Франко). Словесна творчість міцнішає й дужчає (Єфр.). Збирається сила, росте, зміцняється (Коцюб.). Згуки дужчали, виростали, потужніли (Корол.). Життя дома заспокоїло хлопця і він видимо дебелішав (Яворн.). Саме тоді починав у силу вбиватись революційний рух (Єфр.)]; (о морозе, ветре) дужчати, кріпшати, (о спиртных напитках) міцні(ша)ти, кріпшати;

2) (после болезни) дужчати, здоровіти, здоровшати, сили набиратися; у силу вбиватися, остербувати, оклигувати;

3) (делаться тверже) тужавіти, тугшати, тверднути, твердішати. [Масло твердне (тужавіє) на морозі (Київщ.). Грязь від морозу тугшає (Сл. Гр.)].

* * *

(о морозе) братися, дужчати, крепити, (о ветре) дужчати, розбиратися, міцнішати; срвн. Крепнуть. [Брався мороз (Грінч.). Мороз крепить, шпарить (Кониськ.). А вітер усе розбирається, - коли-б хоч стріх не покуйовдив (Харківщ.)].

* * *

Кручивать

1) (скручивать, сучить) крутити, вити (в'ю, в'єш), звивати, сукати що. [Перевесла дівчата в полі крутили (М. Вовч.). Синові дав волоки вити (Основа). Чоловік крутить, а бог розкручує (Номис). Крути, та не перекручуй (Приказка)];

2) (вилять) крутити, вертіти, (хвостом ещё) меляти (хвостом). [Вертить хвостом (Номис). Моє теля хвостом меля (Сл. Гр.)]. -тя, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься - брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (Приказка);

3) (кем) крутити, вертіти, верховодити, орудувати ким. [До бога далеко, а пани вертять як хотять (Номис). Невістка нами орудувала (Г. Барв.)];

4) -ть снег (о ветре, мятели) - крутити, хурделити сніг, снігом, (воду: о водовороте) нуртувати, вирувати, крутити воду. [В віконце поглядає, чи крутить завірюха (М. Вовч.). Він (нечистий) збирає багато снігу і сипле й крутить їм, - того й завірюха (Грінч.). Вітер хурделить (Сл. Гр.). Вир як воду крутить! (Грінч.)];

5) (кости) крутити кістки, у кістках; см. Ломать;

6) см. Коловращать, Кружить что;

7) (спешить, понукать) поспішатися; підгонити кого. Не -ти, успеется - не підгонь - поспіємо.

* * *

1) крути́ти; ( вращать) оберта́ти; (о вьюге, метели) хурде́лити, кушпе́лити

2) (вертя, изготовлять) крути́ти; ( сучить) сука́ти (сука́ю, сука́єш и сучу́, су́чиш) и сучи́ти; ( свёртывать) скру́чувати; ( свивать) звива́ти

1) (скручиваться) крутитися, скручуватися, витися, сукатися;

2) крутитися, вертітися. [Крутиться, як муха в окропі (Номис). Вертиться, наче в'юн в ополонці (Номис)];

3) (обвиваться вокруг чего) крутитися, обкручуватися, витися круг чого;

4) (о ветре, вихре) крутитися, вихорити(ся), (о мятели) крутити, хурделити, (о воде водоворота) крутитися, вирувати, нуртувати. [Плачучи, крутиться вітер круг хат (Грінч.)];

5) (таскаться) тягатися, волочитися;

6) см. Коловращаться.

* * *

1) крути́тися; ( вращаться) оберта́тися

2) (перен.: постоянно находиться где-л., подле кого-л.) крути́тися; топта́тися; (суетиться, хлопотать) товкти́ся

3) страд. крути́тися; сука́тися (сука́ється и су́читься), сучи́тися; скру́чуватися; звива́тися

кутнуть

1) гуляти, гульнути, пити-гуляти, пиячити, курити, курнути, гайнувати, (грубо) кубрячити, купряжити. [Гуляв чумак на ріночку та пив чумак горілочку (Пісня). Хотілося таки на святий празник гульнути (Сторож.). А кум з кумою в корчмі гайнує (Чуб.) Як усунулися вони у шинок, як посіли за стіл та як почали кубрячити (Яворн.)]. -тить во всю - гуляти на всі заставки;

2) (о ветре) крутити, вихрити, вихрувати, гуляти.

* * *

несов.; сов. - кутн`уть

-ся

1) набушувати, -ся, набуяти, -ся, набурхати, -ся, (наволноваться) нахвилювати, -ся, нашпувати, -ся, (только о буре) навихорити, -ся;

2) см. Набуянить, -ся.

* * *

надуть

1) надимати и (редко) надувати, надути, (о мног.) понадимати, (редко) понадувати; (вздувать, пучить) обдимати, обдути, надимати, дути, надути, (от жидкости, влаги, сов.) набубнити, (о мног.) пообдимати, понадимати кого, що. [Аеростат надимають (редко надувають) газом (Київ). Великий Зевс, надми його вітрило власним духом! (Куліш). Живіт йому обдуло (Червоногр.). Багатство дме, а нещастя гне (Номис). Так нахлестався (сироватки), що аж набубнило його (Рудч.)]. -дуть бока кому - полатати боки (спину) кому, відлупцювати (відлатати) кого. -вать, -дуть губы - надимати, надути губи, копилити, закопилювати, закопилити губу и губи, скопилити губу, набундючити губу, (насм.) відквашувати, відквасити губи, (о мног.) понадимати, позакопилювати, повідквашувати губи. [Гнівалася, надимала губки, випинаючи їх наперед (Грінч.). Не копильте, дітки, губок! Їжте, воно смачне! (Сим.). «Не знаю»,- сказала дочка, закопиливши спідню губу (Н.-Лев.)] Федул, что губы -дул? - шкода на Данила: зробив з губи копила; Івасю, чого ти губи розквасив? (Гуманщ.); чи тебе набили, що ти губи закопилив? (Гуманщ.). -вать уши кому - надимати (натуркувати) (повні) вуха кому. -вать шнур, верёвку (у плотн., каменщ.) - натягати и натягувати, напинати (туго, цупко), нацурковувати шнур(а) (шнурку), мотузку (шворку). Мне -дуло спину - мені провіяло (продуло) спину, мені надуло в спину;

2) (навевать) надувати, надути, навівати и навіювати, навіяти, намітати, намести, наносити, нанести, (редко: о сильном ветре, сов.) нашугати, (во мног. местах) понадувати, понавівати и понавіювати, понамітати, понаносити чого. [Вітром аж у сіни снігу навіяло (намело, нанесло) (Київщ.). Нашугає нам оцей вітер дощу (Кролевеч.)];

3) (обманывать) піддурювати, піддурити, обдурювати, обдурити, дурити, одурити, підманювати, підманити, обшахровувати, обшахрувати, (зап.) ошукувати, ошукати, (диал.) огулити, (описат.) підголити кого, штукою підійти (зайти) кого, лудою лудити, (о мног.) попід[пооб]дурювати, попідманювати, поошукувати, пообшахровувати кого; срв. Обманывать. [Він один нас усіх попіддурював (Харківщ.). Обдурювати якось ніяково (Н.-Лев.). Я не маю причини підманювати вас (Крим.). Кого вони не обшахрували! (Звин.). Аж пан собі задумує хлопа ошукати (Рудан.). Москаль козака як-раз огулить, а москаля і чорт не одурить (Номис)]. Надутый -

1) надутий, понадиманий; обдутий, пообдиманий; закопилений, позакопилюваний; натягнутий и натягнений, напнутий (туго, цупко), нацуркований;

2) надутий, навіяний, наметений, нанесений, понадуваний, понавіюваний, понамітаний, понаношений;

3) прлг. - см. отдельно.

* * *

несов.; сов. - над`уть

1) надува́ти и надима́ти, наду́ти, -дму́, -дме́ш и -дую, -дуєш и мног. понадува́ти и понадима́ти, несов. ду́ти; ( паруса) напинати, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапи́нати

2) ( обманывать) обду́рювати, -рюю, -рюєш и дури́ти, -рю, -риш, обдури́ти и мног. пообду́рювати; підду́рювати, піддури́ти и мног. попідду́рювати, ошу́кувати, ошука́ти, сов. убра́ти (уберу́, убере́ш) в шо́ри; (несов.: мошенничать) шахрува́ти, шахраюва́ти, -раюю, -раюєш

накрутить

1) что на что - накручувати, накрутити, навірчувати, навертіти, (навивать) навивати, нави(ну)ти, (наматывать) намотувати, намотати, (о мног.) понакручувати, понавірчувати, понавивати, понамотувати що на що;

2) чего - накручувати, накрутити, (насукивать) насукувати, насукати, (о мног.) понакручувати, понасукувати чого;

3) -тить - а) (чем) накрутити, навертіти (хвостом ещё) намеляти, намелькати (хвостом); б) (кем) накрутити, навертіти, наверховодити, наорудувати ким; в) (о ветре, снеге, метели) накрутити, нахурделити (снігом); (воду: о водовороте) нануртувати, навирувати, накрутити (воду); г) (кости) накрутити (кістки, у кістках); ґ) см. Накружить. Накрученный -

1) накручений, наверчений, нави(ну)тий, намотаний, понакручуваний, понавірчуваний, понавиваний, понамотуваний;

2) накручений, насуканий, понакручуваний, понасукуваний;

3) накручений, наверчений; нануртований, навирований. -ться -

1) накручуватися, накрутитися, понакручуватися; бути накручуваним, накрученим, понакручуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) накрутитися, навитися; навертітися; навируватися; навихоритися и т. п.; срв. Крутить, -ся.

* * *

несов.; сов. - накрут`ить

1) накру́чувати, накрути́ти, -кручу́, -кру́тиш и мног. понакру́чувати

2) ( кручением изготовлять) накру́чувати, накрути́ти и мног. понакру́чувати; ( насучивать) насу́кувати, насука́ти, -сука́ю, -сука́єш и -сучу́, -су́чиш; ( навивать) навива́ти, нави́ти, -в'ю́, -в'є́ш и нави́нути

(несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)

I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].

II. Наносить, нанести и нанесть -

1) см. I. Наносить;

2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.

I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;

3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];

4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;

5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;

6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;

7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;

8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];

9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;

10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -

1) см. под

I. Наносить:

2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;

3) занесений, позаношений;

4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;

5) зазначений, позазначуваний;

6) накиданий, понакид(ув)аний;

7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;

8) набитий, підбитий.

* * *

1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити

2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

и Наносной от Нанос)

I. 1) (о песке, иле и т. п.) наносний, нанесений, (нанесённый водой) намивний, напла[и]вний, намулений; срв. Намывной 2. -ные камни - наносне (ератичне) каміння. -ной лес - бережняк (-ку);

2) (о заразе, болезни) занесений; (эпидемический) пошесний. -ная беда - лиха пошесть (-ти);

3) (о ветре) наносливий, надувистий, навійний;

4) наклепний, обмовний; срв. Клеветнический 2.

II. Наносный (от Нос) - на(д)нісний, на(д)носовий.

* * *

1) наносни́й; ( нанесённый) нане́сений; ( ветром) наме́тений, наві́яний; ( водой) намивни́й, наму́лений

2) ( клеветнический) обмо́вний

несов.; сов. - нач`аться