на+берег

пологий, положистий, спадистий, спусковатий, скотистий, згористий, розкотистий, зубочистий, похилений, нахилий, спохилий. -тая гора - полога (спадиста) гора. -тый овраг - положиста балка. -тый склон горы в долину - положистий схилок гори в долину. -тый берег - спадистий берег. -тая кровля - спусковата покрівля. -тая дорога - скотиста дорога. -тые плечи - похилені плечі. -тая шахта - похідна шахта. -тый погреб - похідний льох (погріб).

* * *

понизиться нижчати, понижчати, понижуватися, понизитися, знижуватися, знизитися, обнижуватися, обнизитися, опадати, опасти, (немного) принижуватися, принижатися, принизитися, (слишком) перенижуватися, перенизитися, (о ценах) спадати, спасти. [Досягти поєднання з масами інтелігенція може, не знижуючись до того рівня, на якому вони стоять (Грінч.)]. Гора -лась - гора знизилася. Берег -лся - берег обнизився. Температура -лась - температура знизилася. Цены очень -жаются - ціни дуже спадають.

* * *

несов.; сов. - пон`изиться

1) противний, супротивний, протилежний; см. Противоположный. [З противної вулиці доносився парубочий гомін (Мирн.)]. -ный берег - протилежний берег. -ная сторона (реки, дома) - противний, протилежний бік (річки, дому). [Сіни були прохідні і виводили на такий же ґанок з противного боку дому (Ор. Лев.)]. -ное мнение - протилежна, супротивна думка. В -ном случае - в противному разі. -ная сторона, юрид. - супротивна, суперечна, відпорна сторона. В -ную сторону - см. В противоположную сторону (Противоположный). -ные средства часто ведут к одной цели - протилежні (суперечні) засоби часто провадять до однієї мети;

2) (противодействующий) противний, супротивний, суперечний и -ній, перешкідний. [Прийдеться тоді нам і все те, що роблено в Московщині для руського єдинства, назвати супротивним народній руській справі (Куліш)]. -ный ветер, -ная волна - противний, супротивний вітер, противна, супротивна хвиля. [Човен же був уже на середині моря й било його хвилями, бо вітер був супротивний (Єв.). Вітер (су)противну хвилю зо дна моря знімає, судна козацькі розбиває (Дума)]. -ный закону поступок - суперечний законові (и із законом) вчинок. -ный лагерь - противний, супротивний, суперечній табор. -ная сила - супротивна, перешкідна сила;

3) гидкий, огидний, огидливий гидесний, бридкий, обридний, обридливий, прикрий, оприкривий, відворотний, осоружний, нечвидний, вредний; срв. Отвратительный. [Я йому гидка, тому й біжить так швидко (Самійл.). Гидесна ти мені стала (Липовеч.). Бридкий, поганий же ти, Дувиде, та ще й дуже (Васильч.). Як зненавиділа, то й дивитись не хоче на нього - якийсь одворотний став він їй (Васильч.). Щось іде - таке нечвидне, що й глянути гидко (Свидн.). Ну, та й уредний же хлопець (Лохв.)]. -ный вкус, запах - гидкий, відворотний, прикрий смак, пах. -ная погода - бридка, погана погода. -ный человек, женщина - огидний, вредний, відворотний чоловік, огидна, вредна, відворотна людина, жінка, огидник, огидниця, огида (общ. р.), обридник, обридниця. Делать, сделать кому-л. что-л. -ным - спротивлювати, спротивити, бридити, збридити и набридити, прикрити, сприкрити кому що. [Знав, що тим спротивлю їй ще гірше огидну хату нашу (Л. Укр.). І оте заживання самого цукру так йому набридило цукор, що він потім не міг пити солодкого чаю (Єфр.). Все те вкупі в короткім часі мусіло сприкрити їй спільні снідання, обіди і проходи з панством Темницькими (Франко)]. Сделаться -ным кому - спротивитися, збридитися, сприкритися кому, зробитися, стати гидким, відворотним кому. [Коли-б я не спротивилася часом Степанові в такій одежі (Л. Укр.)]. Он -вен мне - він мені відворотний, гидкий, огидний, бридкий, осоружний. [Попросту мені той Дембовський - огидний (Крим.). Чи не будуть вони бридкі тобі (Леонт.). Я тричі вже йому казала, що осоружний він мені, що й глянути не можу я на нього (Тобіл.). Вона мені така одворотна (Борз.)].

* * *

1) проти́вний; ( расположенный напротив) супроти́вний; ( противоположный) протиле́жний, супротиле́жний

2) ( противоречащий) супере́чний, проти́вний

1) (судна) облавок (р. -вка), борт. Выбросить за борт - геть за облавок, за борт;

2) (платья) край, берег.

* * *

1) мор. борт, -у; ( судна) о́бла́вок, -вка

2) ( край одежды) борт, -а

рінь (р. ріни), ріння (ср. р.) нарінок (р. -нка), жорства. Смешанный с гравием (о земле) - рінуватий. Покрытый гравием - рінистий. [Рінистий берег].

* * *

1) о времени (как только, только что) - ледве [-і, -о, -и], заледве. [Ледве ми ввійшли, він почав сміятися (М. Вовч.)]. Едва лишь (коль скоро) - тільки-но, тільки-що, скоро, скоро-но. [Скоро заблаговістять до церкви, Явдоха зараз у себе в хаті лямпадку засвітить (Кониськ.)];

2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) - ледве (-і, -о), заледве, ледь- що. [Ледве мріється. Ледве чутно. Заледві пам'ятаю. Ледь-що вибрався живий на берег (Л. Укр.)]. Едва-едва - ледве-ледве, тільки-тільки, тільки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) лельом-полельом (Франко), лелю-полелю. [Місяць тільки-тільки мріє (Боров.). Тіль-тіль що пам'ятаю се. Тільки-що жива]. Едва не (чуть не, почти) - ледве не, ледь не, мало не, трохи не, мало що не, трохи що не, замалим не (Коц.), як не, тіль не. [Ледве я не збожеволів. Ледь не сконала тоді за тобою (Л. Укр.). Зігнувсь мало не до землі. Трохи не плакав. Сміюся як не лусну. Тіль не впав]. Едва-едва не - ледве-ледве не, трохи-трохи не, мало-мало не, тіль-тіль не; б) едва (с трудом, насилу, еле, еле-еле) - ледве, заледве, насилу, всилу, через силу, від сили. [Ледве ноги доволік. Насилу встигали йти за нею (Неч.-Лев.). Кінь всилу йде. Через силу ноги волоче (Квітка)]. Едва-едва (с трудом, с трудом) - ледве-ледве, ледь-не-ледь, ледве-не-ледве, силу-в-силу, всилу-всилу, насилу-силу, на превелику силу, туж-туж. [Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Шевч.). Ледво-не-ледво додому дійшов (Кам. п.). Такий мішок важкий, що всилу-силу підніс (Київщ.). Насилу-силу ми вибилися на гору. На плечах одежа туж-туж держиться (Квітка)];

3) едва ли, едва (выраж. сомнение: вряд ли) - ледве чи, (реже) ледве, навряд чи, навряд, троха лиш, троха лишень, троха чи, заледве, навдак, навдаку, навдаку чи. [Ледве чи буде що з цього. Сьогодні ледві прийде, бо свято (Кам. п.). Навряд чи й сокира врубає той лід. Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш (Шевч.). Навдаку можна туди доскочити (Грінч.)]. Едва ли не (чуть ли не, почти) - ледве не, мало не, чи не, трохи чи не, мабуть чи не. [Кулішів роман «Чорна Рада» і досі лишається у нас мало не єдиним історичним романом. Історична белетристика у нас чи не найслабше розоране поле в письменстві (Єфр.). Балачка була трохи чи не останньою (Крим.)].

* * *

1) нареч. ле́две, ледь; зале́две; ( только что) ті́льки що, ті́льки-но; ( с трудом) наси́лу

2) союз ле́две, ледь, ті́льки, як ті́льки, ті́льки що, ті́льки-но, ско́ро ті́льки, ско́ро, що́йно, ті́льки що́йно; зале́две

(предмета) край (р. краю), берег (-га).

* * *

замокнуть замокати, замок(ну)ти, (о мног.) позамокати. [Однесла діжки в берег, щоб позамокали, бо геть порозсихалися (Слов'янос. п.)]. -нуть от сырости, дождя - змокнути, замокнути. [Стіна змокла мало не до стелі. Сіно замокло на дощі]. Замокший - замоклий; змоклий.

* * *

несов.; сов. - зам`окнуть

піти, побігти поковзом, піти легко, безгучно - см. Скользить. [Річка замерзла він скочив на кригу і побіг поковзом на той берег у село (М. Грінч.). Вона легко, безгучно пішла попід стіною (М. Грінч.)].

* * *

1) зако́взати, зако́взатися

2) ( плавно двинуться) поли́нути, попливти́, поплисти́, -пливу́, -пливе́ш, попли́нути

Ко, предл.

1) (о движении, направлении) до кого, до чого, (на) на що, (перед) перед кого, перед що, проти кого, проти чого, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік кому, (і)к чому. [Піду до річеньки (Метл.). Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Шевч.). Сусід до себе кликав кума (Гліб.). Подавсь на захід. Як ось перед якуюсь гору прийшли (Котл.). Бог покликав перед себе чорта (Г. Барв.). Щось мені приверзлося чудне - Бог знає, проти чого (Васильч.). Татарин вже й під Київ підступає (ЗОЮР). Підійшов під віконце та й кличе (Казка). Ото вони й пішли над море (Рудан.). Скрізь ік півночі стояли пущі величенні (Куліш)]. К вершине - до верху. Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему - любов, ненависть, огида до кого, до чого и для чого. К вопросу о чём - до питання про що. Выйти к реке, ко взморью, к морю - вийти над річку, над море и до річки, до моря. [Вийду я над річеньку та й стану думати (Пісня). Впірнув у самую безодню, над самий пісок (Рудан.)]. Дружно идти, двигаться - рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду - разом йти, рушати рука з рукою, плече з плечем, лава з лавою, при лаві лава. [Як сніг розтоплений, пливе при лаві лава, кіннота виграє (М. Рильськ.)]. Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию - складатися в дорогу, лаштуватися в подорож. К чему бы это (что могло бы значить)? - проти чого-б воно було? Зависть к чему, кому - заздрість до чого, до кого, проти чого, проти кого. [Докори совісти ідуть не од Бога, а од моєї заздрости проти вродливих людей (Крим.)]. Изменяться, исправляться к лучшему - змінятися, виправлятися на краще. К исполнению (о бумагах, делах) - на (до) виконання. К подписи (о бумагах) - до підпису, на підпис. Материалы к изучению украинских говоров - знадоби (матеріяли) до (для) пізнання українських говорів (Верхр.). Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому - простувати, рушати, йти, їхати до чого, до кого. Немного к востоку - трохи на схід. Обращаться к кому с речью - говорити до кого. Обращаться, прибегать к чему - удаватися до чого, братися чого; к кому - удаватися до кого. Одежда к празднику - одежа на свято, (запасная) одежа про свято. Относиться к чему - стосуватися до чого, куди, належати до чого, куди. Плыть ближе к берегу - плисти при (самий) берег. Поворачивать к дому, к лесу - завертати до хати, до лісу. Подъезжать, подходить к лесу, городу - під'їздити, підходити до лісу, до міста или під ліс (близко: попід ліс), під місто. Подходить, приходиться к чему - пасувати до чого, бути до лиця чому. Пойти ко дну - піти, пуститися на дно. Пошёл к порогу! - геть до порога! По отношению к кому - що-до кого, проти кого. [Потайне невдоволення не тільки проти братів, а й проти професора (Крим.)]. Приближаться к чему - наближатися, надходити, підходити до чого, (в направлении к чему) до и к чому. [Іде к лісу (Сл. Гр.)]. Приближаться (клониться) к чему - ітися до чого. Приглашать, привлекать кого к чему - запрошувати, єднати кого до чого. Прилепить, приставить, пригнать что к чему - приліпити, приставити, припасувати що до чого. Прикладывать что к чему - прикладати що до чого, класти що на що. Присуждать, приговаривать кого к чему - присуджувати кого до чого (до тюрми); вирікати кому що (відсиджування в тюрмі); засуджувати кого на що (на заслання). Приходиться к лицу - бути до лиця. Приходиться, прийтись ко двору - бути, прийтися під масть. К расстрелу! - на розстріл! до розстрілу! К свету! - до світла! К свету стать - стати проти світла. Стать к окну, к двери (ближе) - стати до вікна, до дверей. Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему - бути при що. [У нас одна хата при один бік сіней, а друга - при другий бік сіней, а сіни посередині (Звин.)]. К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) - на сором, на жаль, на радість, на щастя. К тому (речь идёт) - проти того, до того (мова мовиться). К тому же (притом же) - до того, до того-ж таки. К худу, к добру ли? - на лихе, чи на добре? К чему это? - до чого воно? проти чого воно? нащо воно? Ни к чему! - ні до чого, ні к чому! К югу - а) (ближе) до півдня (ближче); б) (о направлении) на південь. Явиться к кому (предстать) - прийти до кого, перед кого. [Він з землею вийшов перед бога (Рудан.). Як прибіжить перед музики, як піде танцювати! (Мартин.). Узяла паляничку, звичайно як перед голову йти (Квітка)];

2) (в обознач. времени) до чого, к (ік) чому, (диал. ід чому), на що, проти чого, під що, над що. [К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька (Номис). Треба дечого купить ік весіллю (Н.-Лев.). Масла не продам: собі ід пасці буде (Козелеч.). Проти дня брехня, проти ночи правда (Приказка). В п'ятницю над вечір мати і кликнули мене (ЗОЮР)]. К вечеру - над вечір; к вечору; до вечора. К десяти часам - на десяту годину. К заходу солнца - на заході, над захід сонця. К концу - під кінець. К началу - під початок, на початок. К началу года - на початок року. К ночи - проти ночи. Не ко времени - не під пору. К рассвету - над світанок. К самому началу - саме на початок. К тому времени - під ту пору. К утру - під (над) ранок; до ранку;

3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чорту йдіть (Рудан). Іди к нечистій матері (Херсонщ.). Туди к лихій годині! Ну вас ід богу (Сл. Гр.)]. К чертям! - під три чорти! Ко всем чертям - до всіх чортів. А ну его к чертям! - до всіх чортів його! А ну его к дьяволу (лешему)! - а ну його к чорту! до дідька!

* * *

предл. с дат. п.; тж. ко

1) до (кого-чого)

2) ( при выражении направлеия действия к временному пределу) над, на, під (що), до (чого)

3) ( при обозначении расположения по отношению к странам света) на (що)

4) (при указании на назначение какого-л. действия или предмета) на (що)

5) ( в бранных выражениях) до, під, к, редко ік

1) (покромка) берег (-рега), береги (мн.), крайка; (обшивка) (об)лямівка, обвідка, окраєць (-йця), шлярка; (на юбке или рубахе) лиштва; (суконная) викравка, окрайка, окравка; (бархатная, меховая) торочка, бабак. [Хустка з жовтогарячою крайкою (Кон.). Принесу хвартух дорогий - золотії береги (Пісня)];

2) (полоса по краю чего-либо) лямівка, торочка, обвідка, лиштва, (полоса) смуга. [Скелі присипані зверху лямівкою з білого снігу (Корол.). Над річкою село з білими хатками та вишневими садками облягло її узорчатою лиштвою (Мирний)]. Обвести -мой чего - підвести чим. [Настя побілила стіни, підвела припічок червоною глиною (Коцюб.)].

* * *

Канта

I. кант, канта, пісня хвальна, умен. кантик. [Він записував то канти, то всякі вірші, то пісні (Н.-Лев.)].

II. Кант - (край, рубец) кант (-та), рубець (-бця), край (р. краю), берег (-га); специальнее: (между двумя кусками кожи или материи) кант, ільтиця, (в голенищах) ірха (пров.), (в женск. полушубке по талии) забиванка, (у портн.) кант; тип. - кант. Картуз с -том, мундир с -тами - кашкет з кантом, мундир з кантами. Сбивать доски по -нту - збивати (зшивати) дошки рубцем.

* * *

1) (свить, ссучить, замесить, сварить) круто, ум. крутенько. [Нитки зсукані дуже круто (Харківщ.). Тісто замісила круто (Київщ.)];

2) (о наклоне) круто; (очень -то) стрімко, прикро, круто. [Драбина стоїть круто (стрімко, прикро). Круто спускалася гора (Стор.). Круто з'їздити сюдою (Сл. Гр.). Стрімко крокви поставив (Канівщ.)];

3) -то повернуть, свернуть в сторону - круто (прикро) повернути, звернути вбік. [Круто звернув з шляху. Круто (прикро) повернув коня (М. Грінч.)]. Он повернул -то этим делом - він круто повернув цюю справу. -то поворачивающий (о повороте) - залі[о]мний, заломистий. [Залімний берег];

4) -то приходится (пришлось) кому - сутужно, круто, скрутно, до скруту приходить (прийшлося, довелося) кому; круто було з ким; (насм.) урвався бас кому. -то добыть что - сутужно з чим. [Сутужно з грішми тепер. В Звиногородці сутужно з землею (Звиног.)]. -то обходиться с кем - суворо (круто) поводитися з ким; суворим бути до кого.

* * *

крутобокий. [І за берег крутобокий, важко дишучи, вхопивсь (Грінч.)].

* * *

1) (круто свитый, сваренный, замешенный) крутий. [Крута пряжа. Крута каша Крутий хліб];

2) (о горе, береге, скале, лестнице, дороге) крутий, прикрий, (очень) стрімкий, стрімчастий, кручуватий, прикро-крутий; (о повороте) крутий, раптовий. [Такі круті сходи, що насилу вийшла на їх (Київ). Мов серні по стрімких скалах тікать їй довелося (Крим.). Стрімчасті скелі (Тичина). Пішов швидко, деручися кручуватою стежкою вгору (Грінч.). Прошу злізти під гору, бо прикра, та всіх не витягнуть бички (Гнат.). Прикрий берег (Сл. Гр.)]. Дорога делает -той поворот вправо - шлях круто (раптово) повертає праворуч. Уходили сивку -тые горки - був кінь та з'їздився (Приказка);

3) (тяжёлый) сутужний, прикрий, (о характере) крутий, суворий. -тые обстоятельства - сутужні (прикрі) обставини. У него очень -тые обстоятельства - йому дуже круто, йому дуже сутужно. -той характер, нрав - крута, сувора, (пров.) сукриста вдача. Человек -того характера, нрава - людина крутої вдачі; людина крута. -тая мера - суворий захід. Придётся принять -тые меры - доведеться вжити суворих заходів. -той мороз - лютий мороз.

* * *

кущи[а]стий, (зап.) корчи[а]стий, (о злаках и траве ещё) рунистий, (о местности) чагарюватий, (кочковатый) купинястий. [У кущастій сивій бороді (Л. Укр.). Цибуля ця в стрілку не йде, це кущаста (Кониськ.). Корчисте жито (Поділля). Садочок вишневий корчастий (Грінч. III). Жито рунисте (Богодух.). Мокрець - зілля рунисте, стелеться густо й коренисто (Сл. Гр.). Чагарюватий берег (Звин.)].

* * *

човен (р. човна), човно (ср. р.), (диал.) каюк (-ка), (челнок) човник, човенце, (долбленая) душогубка, (большая) дуб (-ба), (плоскодонная) плискоденник, (диал.) кайра, кайора, галярка, (набойная) обшиванка. Срв. Чёлн. [Пливе човен води повен (Пісня). Із гущі лісової пливе каюк повільною ходою (Рильськ.). Пристали коло Черкас дубом (ЗОЮР). У Кременчуці переїздили на той берег галярками (Пирятинщ.)]. Гребная -ка - весловий човен, байдарка, (для двух гребцов) двогребний човен, двогребка, двояк (-ка). Парусная -ка - вітрильний човен, байдак (-ка). [По синьому морю байдаки під вітром гуляють (Пісня)]. -ка подводная - підводний човен. -ка спасательная - рятівни(чи)й човен. -ка моторная - моторовий човен. -ка лёгкая, быстроходная - легкий (прудкий) човен. [Був човен легкий як пушок (Котл.)].

* * *

зоол. медуза, (морське) серце. [А море гидує тим серцем морським, на берег його викидає (Дніпр. Ч.)].

* * *

в штанах у невода) матня (-ні). [Матнею улицю мете - іде козак (Шевч.). Далеко на берег полізла мережа двома рядами, а за нею показалася з води широка матня (Н.-Лев.)].

* * *

1) рыб. матня́

2) ( в штанах) матня́

и Мочажина мочар (-ра, мн. мочарі), мокрина, мокравина, гал. млака, млаковина, болітце, мокрач (-ча), мокряк (-ка), відмока, берег (-га), сага.

* * *

диал.; тж. моч`ажина