кнігі+ў+рукі

отбиться відбиватися, відбитися від кого, від чого, (с оружием в руках) відбиватися, відбитися збройно (оружно); (холодн. оружием) відсікатися, відсіктися від кого. У горшка -билось ушко - в горщика відбилось вушко. -биться от рук - відбігти рук. - биться от дому - відбігти хати, дому, не держатися хати.

* * *

несов.; сов. - отб`иться

1) (марать) паскудити, каляти, валяти, бруднити, брудити, мазати, мастити що чим, (лицо) мурзати, (грязью) багнити, багнітувати, (чем.-л. жидким) ляпати, таляпати, (чем-л. жирным) ялозити, смальцювати, (мукою) борошнити. Срв. Марать, Грязнить, Гадить. Не хочу и рук -кать - і рук не хочу паскудити. (Переносно: чернить) паскудити, каляти, поганити, славити. [Слави своєї не каляйте. Невже-б я захтів себе поганити, крадучи чужі гроші?];

2) (делать как ни попало) паскудити, базграти, поганити, капарити, партачити партолити.

* * *

1) ( грязнить) брудни́ти, забру́днювати, ма́зати, масти́ти; каля́ти, уробля́ти, уболо́чувати; ( одежду) валя́ти; (в чём-л. жидком) ба́брати; ( лицо) заму́рзувати; ( гадить) паску́дити

2) (позорить, порочить) брудни́ти, пога́нити; каля́ти, паску́дити

3) (делать неумело, грязно) парта́чити, парто́лити, капа́рити; паску́дити; (плохо рисовать, писать) ма́зати, мазю́кати, ля́пати, ба́зграти

перейти

1) переходити, переходжати, перейти що и через що. [Довелось переходити йому через засіяні поля. Той блукає за морями, світ перехожає (Шевч.). Перейшов ліс і вийшов до річки. Перейшов по кладці (по каміннях) на той бік річки. Військо перейшло кордон. Він перейшов до нас жити. Кухоль переходив з рук до рук. І рабство їх на діти переходить (Грінч.). Ця хороба не заразна, на инших не переходить. Перейшов з медичного відділу на правничий. Перейти на четвертий курс. Перейшов (переступив) у п'яту класу. З благочестя на унію перейшов]. -ть (через улицу, площадь) - переходити, перейти вулицю, площу, через вулицю, через площу. -дить, -ти на новую квартиру - переходити, перейти, перебиратися, перебратися у (на) нову квартиру, (у нове помешкання). -дить, -ти дорогу кому - переходити, перейти кого, переходити, перейти дорогу кому. Войска -шли в наступление - військо перейшло до наступу, військо почало наступати. -ти в католичество, в ислам - перейти на(в) католицтво, на(в) іслям;

2) -дить к кому (передаваться) - переходити, перейти, перекидатися, перекинутися, (приставать) приставати, пристати, (о мног.) попереходити, поперекидатися, поприставати до кого. [Перейшов до ворога];

3) (доставаться) переходити, перейти від кого до кого, припадати, припасти, спадати, спасти, діставатися, дістатися від кого кому. -дить по наследству - переходити спадщиною;

4) -дить от чего, к чему - переходити, перейти від чого до чого. -дить от одной темы к другой - переходити від одної теми до иншої. -дёмте к следующему пункту устава - перейдімо до наступного (дальшого) пункту в статуті;

5) (изменяться) переходити, перейти в що, зіходити, зійти, переводитися, перевестися на що, (прев(об)ращаться) обертатися, обернутися в що, на що, чим. Срв. Изменяться, Превращаться, Обращаться. [Одна хороба переходить в иншу. Сварка перейшла (перевелася) на бійку]. Чёрнозем за этим лесом -дит в суглинок - чорнозем за цим лісом переходить (сходить) на суглинок. Известняк -дит (обращается) в мел - вапняк обертається у крейду;

6) (миновать, проходить) переходити, перейти, минати, минути, минутися. [Перейшло місяців два (М. Вовч.)];

7) -дить (исходить повсюду) виходити, обійти, обходити що. [Виходив усі вулиці, а його будинку не знайшов]. Пока сам не -хожу все улицы, Киева не узнаю - поки сам усі вулиці не виходжу, Київа не взнаю. По всем дворам -дил - усі двори виходив (обійшов);

8) -живать (ходить лишку) - переходжувати, переходити. Перехоженный - переходжений. Хожено и -но - ходжено й переходжено. -тся, безл. - переходиться. [Якось переходиться і в латаній свитині].

* * *

покладати. Работать, рук не -дая - робити, рук не по[с]кладаючи.

* * *

потирання. -ние рук - затирання рук.

* * *

прикарманить прибирати, прибрати до кешені, до рук що, (присваивать) привлащувати, привластити що (гроші). Прикарманенный - (о деньгах) прибраний до кешені, до рук, привлащений.

* * *

несов.; сов. - прикарм`анить

прожить

1) (быть на свете) проживати, прожити, виживати, вижити, жити, зжити. [Сам він прожив уже півсотні й шість літ (Грінч.). Поспитала її, чи вона вже багато вижила віку (М. Вовч.). І в тихую самотність до Вудстоку вернусь, де літа молоді зжила (Грінч.)]. -жить чем - прожити з чого, чим. -жить трудами рук своих - прожити з праці рук своїх, прожити з пучок. На эти деньги не -вёш - на ці гроші (цими грошима) не проживеш. -жить жизнь (свой век) - вік зжити, пережити, (вік) звікувати, (вік) провікувати, збути вік. [Вік пережити - не поле перейти (Приказка). В мирі не переживеш (Г. Барв.)]. -жить богато, широко, припеваючи - прожити у розкошах у достатках. -жить в своё удовольствие - зажити життя, світу. -жить кое-как, с грехом пополам - скалатати життя, вік. -жить без чего-н. - перебути без чого. -жить в муках, страданиях - змучитися. [Не зжила, а змучилась (О. 1861)];

2) (находиться пребывать где) проживати, жити, прожити, пробувати, пробути; обертатися; (иметь жилище) мешкати, промешкати, сидіти, просидіти, домувати де; (сколько времени, где) виживати, вижити, вибувати, вибути; (временно) перебувати, перебути, перемешкувати, перемешкати. [Він узимку живе в місті, а влітку на селі. Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). В иншому краї пробуваючи (Грінч.). Де ся моя рибочка обертає (Голов.). Просидів до смерти на батьківськім ґрунті. Місяць перемешкав у знайомого]. -живать, -жить определённый срок (выжить) - виживати, вижити, вибувати, вибути, (а специальнее - особенно в обучении мастерству) термінувати, протермінувати. [Термінував п'ять літ, заким визволили в челядники (Шейк.)];

3) (издерживать) проживати, прожити, (о мног. попроживати), тратити, потратити; (расточать) марнувати, промарнувати, промантачити, провести, прод(в)индрити. [Що наживали, те й проживали (Кониськ.). Сам бачу, що худобу трачу (Шейк.). Всі свої гроші провела (Звин.)]. Прожитый - прожитий, вижитий, зжитий, перебутий. [Перебуте життя (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - прож`ить

1) прожива́ти, прожи́ти; ( иметь жилище) ме́шкати, проме́шкати; (несов.: жизнь, век, молодость) зжи́ти, пережи́ти, збу́ти

2) (несов.: живя где-л., провести определённое время) прожи́ти; пережи́ти

прыснуть (внезапно прорваться, вырваться, выскочить) прискати, приснути, (вырываться вверх из рук) порс(ь)кати, порснути. [Приснули на синім морі скалки (Г. Арт.). Чом льоди присли всі на широкій ріці? (Франко). Присне сніг із-під копит (Щог.). Повновида, краска з лиця як не присне (Г. Барв.). З печи присне вуголь і вискочить аж насеред хати (Е. З.)];

2) -нуть (выскользнуть) - пирснути. [Так і пирснуло з рук намисто (Гр.)];

3) (со смеху, смеясь) пирскати, пирснути, порс(ь)кати, порс(к)нути, пирхати, пирхнути зо (із) сміху, від сміху, сміючись. [Іван аж пирснув зо сміху (Кониськ.). Вони порскнули од реготу (Гр. Григор.). Той пирхав зо сміху (Гр.). Від твоїх жартів і мертвий у труні пирхне з реготу (Мова)];

4) что чем - прискати, приснути, пирскати, пирснути, порскати, порснути, (брызгать) бризкати, бризнути що чим. [Треба набрати в рот води та й приснути нею проти сонця (Ком.). Порс(ь)кати білизну. Пирснув батюшці слиною в обличчя (Крим.)]. Прысканный - порсканий, присканий, бризканий. -ться - порскатися, прискатися, бризкатися. Он -ется духами - він прискається пахощами.

* * *

несов.; сов. - пр`ыснуть

1) (брызгать; не удержавшись, разражаться смехом) пи́рскати, пи́рснути, по́рскати, по́рснути; при́скати, при́снути; ( фыркать) пи́рхати, пи́рхнути

2) ( бросаться бежать) по́рскати, по́рснути; несов. дремену́ти

пустить

1) пускати, пустити, (во множ.) попускати кого, що (куди, звідки). [Пусти-ж мене, отамане, із полку додому (Пісня). Коні у чисте поле попускав (Манж.). Давали, та з рук не пускали (Номис). Як візьмеш ти за рученьку, - не мусиш пустити (Метл.)]. -стить на волю - пустити на волю, відзволити кого. -стить в отпуск кого - пустити, відзволити в відпустку кого. Его не -стили в отставку - йому не дано відставки (димісії). -стить кого по миру, с сумою - з торбами, на жебри, старцем (старцями) кого пустити. -стить лошадь во весь дух, во весь опор - пустити, погнати коня що-духу, на всю витягу. -стить лошадь рысью, в галоп - пустити коня ристю, учвал;

2) (метать, выбрасывать) пускати, пустити, кидати, кинути що и чим в кого, в що. -стить стрелу, пулю, ядро - пустити стрілу, кулю, набій. [Пустимо стрілку, як грім по небу (Ант.-Драг.)]. -стить камень или камнем в собаку - пустити, кинути каменюкою в собаку. Он -стил в него тарелкою - він пожбурив у нього тарілкою. -скать ракеты - пускати ракети. -скать пузыри - см. Пузырь 3. -стить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба. -скать кому пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) на кого, туманити кого, очі замиулювати, очі замилювати кому. [То вона тільки таку ману пускає (Мирн.). Бач! Якого туману пускає своєю червоною шапкою (Кониськ.)]. -скать, -стить молву, славу - пускати, пустити поголоску (поголоски), славу, розголошувати, розголосити що. [Бігав по людях, розпитував, пускав поголоски (Коцюб.). А ще до того розголосили, що вона славна ворожка, то так до неї люди йшли, як по свячену воду (Яворськ.)]. -скать, -стить в огласку что - розголошувати, розголосити що. -стить что в продажу - пустити що в (на) продаж, виставити на продаж що. -стить капитал в оборот - пустити капітал в оборот. -скать, -стить в ход, в дело - пускати, пустити що в діло; (о машине, механизме и т. п.) пускати, пустити, запускати, запустити що, ставити, поставити (машину) на роботу. [Тонка іронія, безощадний сарказм, гнівне обурення - все пускає він у діло, щоб здискредитувати систему гніту (Єфр.). Саме ото перед дев'ятою п'ятницею і пустили той млин уперше (Кониськ.). Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи (Номис)]. -скать, -стить в ход все средства - усіх засобів заживати, зажити (уживати, ужити), на всі способи братися (взятися). -стить кровь больному - кинути, пустити кров хворому (недужому). -стить корабль ко дну - корабель на дно пустити. -стить на ветер - пустити на вітер, на хух. -скать, -стить корень, корни - пускати, пустити корінь, пускати, попускати коріння. [Ти глибоко у глиб твердий корінь пусти, гілля вгору розкинь (Рудан.)]. -скать, -стить побег, отросток, побеги, отростки - пускати (виганяти и вигонити) пагін, нарост, пагони, нарости, пустити (вигнати) пагін, нарост, попускати (повигонити) пагони, парості, пароститися, попароститися. Деревья начинают -скать почки - дерева починають броститися (наброщуватися, бростатися, брунитися, набрунькуватися, набруньковуватися, бруньчитися, прищитися, наприщуватися); срв. Почка (Выбрасывать -чки). -стить почки - наброститися (набростатися, набрунитися, набруньчитися, набрунькуватися, наприщитися). [Вже дерево набрунилось (Звяг.). Вишні добре вже набрунькувалися, - тіль-тіль не розів'ється листочок (Новомоск.)]. -скать, -стить росток, ростки (о зерне) - кільчитися, накільчитися, ключитися, наключитися, назублюватися, назубитися, (во мн.) викільчитися, покільчитися, поключитися, поназублюватися. [Вже кільчиться гречка, пшениця (Кам'ян.). Він злиденний господар: у його в коморі геть покільчилась пшениця (Поділля). Посіяла вже, як насіння поключилось (Рук. Левиц.). Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Міюс.). Вже наключилося зерно (Черкас. п.)]. Пущенный - пущений (во множ. попусканий); (брошенный) кинутий и кинений; (в ход) запущений; (применённый) зажитий, ужитий; (о молве) розголошений.

* * *

несов.; сов. - пуст`ить

1) упуска́ти, пуска́ти

2) ( сбрасывать) скида́ти; ( опрокидывать) перекида́ти; ( сталкивать) зшто́вхувати (зшто́вхую, зшто́вхуєш); ( сбивать) збива́ти

3) ( терять) губи́ти, -блю́, -биш

4) (давать возможность упасть отделившемуся, оторвавшемуся) рони́ти, -ню́, -ниш, роня́ти; (лишаться чего-л., теряя) губи́ти, ( сбрасывая) скида́ти; (о снеге, листьях, лепестках) си́пати, -пле

5) (опускать голову, руки) опуска́ти

6) ( небрежно произносить слова) ки́дати; ( как бы невзначай) закида́ти; ( цедить) ціди́ти, -джу́, -диш; (издавать звук, звон; изредка о словах) рони́ти, роня́ти

7) ( унижать) при́нижувати, -жую, -жуєш

несов.; сов. - сбыть

1) ( товар) збува́ти, збу́ти (збу́ду, збу́деш)

2) ( кого-что - избавляться) збува́тися, збу́тися (кого-чого), збува́ти, збу́ти (кого-що); зди́хуватися (зди́хуюся, зди́хуєшся), зди́хатися (кого-чого)

3) ( о воде) спада́ти, спа́сти (спаде́), убува́ти, убу́ти (убу́де)

1) во́ля, свобо́да

2) ( вольность) ві́льність, -ності

и Опущать опустить

1) (ниже) спускати, спустити, знижати, знизити, осаджувати, осадити. [Треба камінь у млині осадити];

2) спускати, спустити. [Рушниками, що придбала, спусти мене в яму]. -тить невод в прорубь под лёд - затопити невід; (окно в вагоне) відсунути, спустити вікно; (крышку сундука) зачинити скриню; (шлюзный ставень) заставити (и спустити) заставку, заставити воду; (свет в лампе) прикрутити лямпу, світло. -тить глаза - спустити очі, погляд. -кать, -тить голову - спускати, спустити, хнюпити, похнюпити голову, хнюпитися, похнюпитися. Угрюмо -тить голову - понурити голову, понуритися. -тить руки - спустити руки. Он и руки опустил - йому й руки впали. -тить крылья - спустити крила. -тить хвост - попустити хвіст. -тить руку в воду - спустити (встромити) руку в воду. -тить концы пояса, ленты - попускати, попустити (кінці в пояса, стрічки). -тить платье - спустити сукню нижче. Высоко поднял, да низко опустил (о хвастунах) - високо літав, та низько сів. Поднял руку да не опустил - замірився, та не вдарив;

3) (из рук, из глаз) пускати, пустити з рук, з очей. -тить удобный случай - проминути добру оказію, (добру) нагоду, упустити слушний випадок;

4) (ослаблять) попускати, попустити. [Попусти трохи струни]. -кать парус, занавес - спускати вітрило, завісу;

5) -кать, -тить что-либо в книге, в разговоре - випускати, випустити, поминати, поминути, проминати, проминути. Опущенный - спущений, знижений, попущений. -ный взгляд - похнюплений (понурений) погляд. -ная голова - похнюплена (понурена) голова. С - ной головой - похнюпий, никлий, похнюпа (общ. р.), понура (общ. р.).