и+не+говори(те)

1) ніс (р. носа). [У його ніс, зуби і борода, як у инших людей (М. Вовч.)]. Нос баклушей - товстий ніс, (насм.) кушка, курдюк (-ка). Вздёрнутый нос - кирпатий (слегка: кирпатенький) ніс, (насм.) кирпа. [Очками кирпу осідлав (Котл.)]. Горбатый нос, нос с горбинкой - горбуватий (горбоватий) ніс, ніс з горбочком. Нос картошкой (луковкою, пяткою) - ніс картопелькою, ніс-бурульбашка, бульба. Крючковатый нос, нос крючком - карлючкуватий (закарлючений, закандзюблений, заключений, реже крюкастий) ніс. С крючковатым -сом - см. Крючковатый 1. Мясистый нос - м'ясистий (м'яснистий, товстий) ніс, (насм.) курдюк (-ка). Орлиный нос - орлиний (орлячий) ніс. Острый нос - гострий ніс. Нос пуговкой - пли[е]скатий ніс, (насм.) пипка. Сизый нос (у пьяницы) - синій ніс. Тупой нос - тупий ніс. Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом - довгоніс, кривоніс, гостроніс, товстоніс (-носа), довгоносий и т. п., людина з довгим и т. п. носом. Болезни -са - носові хвороби, хвороби носа. Бить, ударить в нос (о сильном запахе) - бити, вдарити в ніс (реже до носа). Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос - мурмотіти (бурмотіти, мимрити, бубоніти), промурмотіти (пробурмотіти, промимрити, пробубоніти) собі під ніс; срв. ниже Говорить в нос. Водить за нос кого - водити за носа, дурити кого, (диал.) мотузити кого, (фам.) плести сухого дуба кому. [Вона вірить сьому шарлатанові а він їй плете сухого дуба (Франко)]. Воротить нос от чего - вернути носа (ніс), від чого, (отворачиваться) відвертати носа (ніс) від чого. Встретиться, сойтись -сом к -су - зустрітися, зійтися носом до носа. Говорить, проговорить (произнести) в нос - говорити гугняво, гугнявити, прогугнявити, гугнити, прогугнити. [«Спасибі» - прогугнив Кривоніс, глянувши з-під лоба (Стор.)]. Дать по -су, щелчка в нос кому - дати по носі, дати носака (щигля), дати пинхви (цибульки) кому, вдарити по носі кого, (осадить) утерти носа, пихи збити кому; (отказать) дати відкоша кому, (при сватанье) дати гарбуза кому. Держать нос по ветру - тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), (шутл.) належати до партії к. в. д. (куди вітер дме). Заложило нос кому - заклало в носі кому, (диал.) ніс заліг у кого. [Уже три дні, як у мене ніс заліг (Харківщ.)]. Запороть -сом - заорати (запороти) носом. [Пхнув його, а він так носом і заорав (Сл. Ум.)]. Зарубить себе (у себя) на -су, себе на нос (что) - закарбувати собі на носі (що), затямити (собі) (що). [Ти розмовлятимеш ввічливо і не напиватимешся, аж поки я не скажу свого слова, - закарбуй це собі на носі (Остр. Скарбів)]. Из-под -са у кого - з-під (з-перед) носа в кого и кому; см. Из-под (под Из). Клевать -сом, -сом окуней ловить - см. Клевать. На -су - (совсем близко) близенько, коло носа, під носом, над носом, (за плечами) за плечима; (скоро) скоро, незабаром, (не за горами) не за горою, (вот-вот) от- от, далі, далі-далі, тут-тут, тільки не видно. Беда на -су - біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей). Конец месяца на -су - скоро (незабаром, от-от, далі, далі-далі, над носом) кінець місяця. Неприятель у него на -су - ворог коло його носа, ворог дивиться в вічі. Смерть на -су - смерть за плечима (грубее: коло носа). Наклеить нос кому - см. Наклеивать. Не видеть дальше своего -са - не бачити поза своїм носом (дальше від свого носа). Не по -су нам это - це не для нашого носа, ще не вмилися ми до цього, (вульг.) це не для рила нашого Гаврила, (не по карману) не по наших грошах (достатках) це, не з нашими грошиками (на це или це). Не тычь -са в чужое просо - не сунь носа до чужого проса (Приказка). Опустить нос - спустити (похнюпити) носа. Остаться с -сом, получить нос - облизня піймати (спіймати, з'їсти, вхопити), (при сватанье) гарбуза з'їсти (вхопити). Оставить кого с -сом, приставить кому нос - наставити (приправити, натягти) кому носа, (оставить в дураках) пошити кого в дурні. Отойти с -сом - піти з носом (з облизнем). [Почухається (що батько не хоче його женити), та з тим носом і піде (Квітка)]. Перед самым -сом - перед самим носом, коло самого носа. Повесить нос - похнюпити (посупити) носа (ніс), похнюпитися, посупитися, (пров.) потютюритися. Повесить нос на квинту - похнюпити (посупити) носа, повісити носа на квінту. Под (самым) -сом - під (самим) носом. [Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Приказка)]. Под -сом взошло, а в голове и не посеяно - під носом насіялося, в голову й не завіялося; під носом косить пора, а в голові й не сіяно; вже й борідка виросла, а глузду не винесла (Приказки). Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) - підводити (задирати), підвести (задерти, задрати) носа, високо тримати ніс (носа), (о мног.) попідводити (позадирати) носи, (голову) підводити, підвести голову (о мног. попідводити голови), починати, почати високо нестися, (грубо) кирпу гнути (дерти, драти, задирати), задерти (задрати), губу копилити, закопилити (проти кого). [Починав ходити туди й сюди по палубі, підвівши згорда голову (Остр. Скарбів). Він так високо тримав ніс, що… (Кандід). Ти, дочко, не дуже кирпу гни та мерщій виходь до гостя (Н.-Лев.). Ти не смієш проти матери кирпу гнути! (Крим.). Кирпу проти людей так драв, що й кочергою не достанеш (Кониськ.). Є в них щось таке, що дає їм право задирати кирпу (Микит.). Проти всіх губу копилить (Мова)]. Показывать, показать длинный нос кому - показувати, показати довгого носа кому; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому - і носа не потикати (не появляти, не являти), не поткнути (не появити) до кого. [Не зваживсь-би й носа поткнути до мене (Мова)]. И -са к ним показать нельзя - і носа до їх поткнути не можна, і поткнутися до їх не можна. И -са не показывать, не показать откуда, из чего - і носа не витикати (не виткнути) звідки, з чого. Потягивать, потянуть -сом - шморгати, шморгнути носом, (пыхтеть) чмихати, чмихнути (носом). [Не шморгай носом! (Брацл.). Покинь чмихати! візьми хустку та висякайсь (Звин.)]. Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда - стромляти (или встромляти, пхати, тикати) (свого) носа до чого, всюди (скрізь, до всього), куди. [Куди тільки він не стромляє свого носа! (Брацл.). На що було пхати носа до чужого тіста? (Пісня). Не пхай свого носа туди, де не твоє діло! (Звин.)]. Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) - утерти носа кому. Нос не по чину у кого - ніс не доріс у кого или кому, високо несеться хто, заноситься хто. Чуять, почуять -сом что - чути носом, занюхати що. [Носом чує, де що лежить (Приказка). Занюхає ковбасу в борщі (Номис)]. У него идёт кровь из -су (или -сом) - у його (и йому) кров іде (сильнее: юшить) з носа. Кровотечение из -су - кровотеча з носа, з носа кров іде. У него течёт из -су - у його капає з носа; (сопли из -са) йому ніс віскриться, (шутл.) йому кози з носа дивляться, (насм.) дядьки з носа аж пищать (Рудан.);

2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. носа);

3) (у судна) ніс (р. носа) (у лодки ещё: носок (р. носка)), перед (-да) (у судна), прова (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Горить світло коло носа (на кораблі) (Рудан.). Дивилась на хвилю, що гнав своїм носом пароплав (В. Підмог.). Вітрила на фордевінд! носа на хвилю! (Влизько). Помічник капітана забарився на носі (Кінець Неволі). Носок човна виткнувся біля колоди (Олм. Примха). Пересядьте з корми на перед (Київ). Прова, як меч, розсікає зеленую хвилю (Дніпр. Ч.)];

4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. носа), ріг (р. рога). Нос машины - ніс машини. Нос наковальни - ріг ковадла;

5) геогр. - (мыс) ріг (р. рога), виступ (-па), (коса) коса, (стрелка) стрілка.

* * *

о ком о чём

1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];

2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;

3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;

4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.

* * *

1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́

2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати

3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

1) мест. - см. I. Нечто 2;

2) нрч. - нема чого, нема що, нічого, (редко) ніщо. [Перед нами нема чого критися: ми знаєм усе діло (Грінч.). Нема чого заздалегідь горлати (Грінч.). Нема чого лякатись ворогів (Крим.). Зіма - кожуха нема, чоботи ледащо, - і йти нема що (Сл. Гр.). Все пропало, - а пропале ніщо в пісні й споминати (Франко)]. Вам -го бояться меня - вам нема чого боятися мене. Этим -го шутить - цим нема чого жартувати. -го говорить - нема що (шкода, нема чого, редко ніщо) й казати, шкода й слова, нема (й) слова, ні(г)де правди діти, (упоминать) шкода й згадувати. [Шкода вже й говорити про це (Грінч.). Що вже повироблювано горорізьбою, то ніщо й казати (Свидн.). Шкода й згадувати, що той моряк не давав мені спокійно спати (Остр. Скарбів)]. -го говорить, он молодец - нема що казати (нема слова), він (з його) молодець. -го много говорить - нема чого розводитися (розбалакуватися). -го сказать - нема що (нема чого) казати, нічого сказати. [Ну, і ролька, нічого сказати! (Кирил.)]. -го и думать - а) о ком, о чём - нема чого (нічого) й думати (гадати) про кого, про що, нема чого (нічого) й міркувати про що; б) шкода й гадки (про що), шкода, годі ((з)робити що). Срв. Думать 1. [Шкода було (-го было и думать) шляхтичеві роздобутків сподіватися (Куліш)]. И думать -го (тебе) - і гадки (думки) (такої) не май, і думати не гадай, і думку покинь. Да тут и думать -го - та тут і думати (гадати) нема чого (нічого).

* * *

(предик.: не приходится) ні́чого, нема́ (нема́є) чого́ (що); ( незачем) дарма́, да́рмо; и

несов.; сов. - сказ`аться

1) ( обнаруживаться) виявля́тися, ви́явитися, -виться

2) ( отражаться) відбива́тися, відби́тися (відіб'є́ться); (на ком-чём) одзива́тися, одізва́тися, -зве́ться, несов. диал. очува́тися

3) ( давать почувствовать себя) познача́тися, позна́читися; ( давать себя знать) дава́тися (даю́ся, дає́шся) взнаки́, да́тися (да́мся, даси́ся) взнаки́

4) ( кем) об'явля́тися, об'яви́тися, -влю́ся, -вишся (ким), удава́ти (удаю́, удає́ш) з се́бе, уда́ти (уда́м, удаси́) з се́бе (кого)

5) ( выдавать себя за кого) видава́ти себе́, ви́дати (-дам, -даси) себе́ (за кого); ( называть себя) назива́ти себе́, назва́ти (-зву́, -звеш) себе́, сов. назва́тися (ким); (сов.: сказать) сказа́ти (скажу́, ска́жеш)

6) (сов.: быть сказанным) бу́ти (бу́де) ска́заним

7) (сов.: сообщить, предупредить) сказа́ти

8) (несов.: говориться, рассказываться) говори́тися, -во́риться; каза́тися

9) страд. несов. каза́тися, говори́тися; розповіда́тися, розка́зуватися, -зується

1) (разъяснять смысл, значение) тлума́чити; ( сны) відга́дувати

2) ( растолковывать) розтлума́чувати; розтовкма́чувати; ( втолковывать) утлума́чувати, товкма́чити, утовкма́чувати

3) ( говорить) говори́ти, каза́ти; ( рассказывать) розповіда́ти; ( рассуждать) міркува́ти; ( пускаться в рассуждения) розво́дитися

4) (беседовать, разговаривать) розмовля́ти, говори́ти, бала́кати

око (ум. - очко, очечко, оченя, оченятко; мн. - очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебр. - очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху. В глаза - в очі, у вічі, притьма, очевисто. [Як маєш казати по-за очі, - притьма (в-вічі) кажи. Йому самому очевисто повідати хочу]. Прямо в глаза - у живі очі. За глаза - а) позаочі, позаочима. [Так я скажу і в-вічі, і позаочі. А позаочима що він виробляє!] б) аж надто. [Цього аж надто стане]. На глазах, перед глазами - перед очима, при очах, перед віччю, в оці, під оком, увіччю, в-очу, в-очевидьки, в-очевидь, в-очевидячки. [Увіччю вона та й вона (Мирн.). Христі, мов живе, усе те стало в-очевидячки (Мирн.). Голова в-очевидь сивіє]. В глазах - в очу. [Од сонця так пожовтіло в очу]. Во все глаза - на все око, у дві оці. На глаз - як глянути, як на око. [Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне]. С глазу на глаз - віч-на-віч, сам-на-сам з ким, у чотири очі, на дві парі очей, на самоті. [Я та мама зосталися на самоті (Крим.)]. С глаз чьих - сперед кого. Своими глазами - на свої очі, на власні очі, очевидячки, наочне, очевисто. [Як не віриш, то побачиш сам очевидячки (Звин.)]. Дурной глаз (сглазящий), порча - наврочливе око, урічливі очі, прозір. Человек с дурным глазом - лихий на очі. От глазу (от сглаза) - з очей, від уроків. Простым, невооружённым глазом - на просте (голе) око, простим (голим) оком. Одним глазом - на одно око. [Тільки на одно око може бачити]. С блестящими ясными глазами - ясноокий, яснозорий. Со светлыми глазами - білозорий. С глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны - видроокий. И в глаза не видал - і на очі не бачив, і на очах не бу(ва)ло. Для отвода глаз - про людське око. Куда глаза глядят - куди очі, куди ведуть очі, світ за очі, навмання, навмани, галасвіта. Не на чем и глаз остановить - нігде й оком зачепитися. Не показаться на глаза - на очі не датися. Прочь с глаз - геть з-перед очей, згинь мені з очей! Глаз не отведешь от чего - очі бере на себе що. Глазки строить - бісики пускати, бісики очима посилати, очима прясти, моргати на кого. Глаза закрывши - сліпма, осліп. Ни в одном глазе - ані же, ані трішечки. [Пили разом однаково, ті двоє п'янісінькі, а цей - ані же].

* * *

1) нерозум, дурний розум, недоумство, дур (р. дуру), дурість (р. -рости), дурощі (р. -щів), дурування. [З великого розуму у дур заходить. Не боже карання, а своє дурування]. По глупости - з дурного розуму. Делать глупости - см. Глупить;

2) (мелочь, пустяк) дурниця. [Що там, врешті, сон? Дурниця (Коцюб.)]. Вот глупости! - дурниця!

* * *

1) ( свойство) ду́рість, -рості, глупота, глу́пство; ( бессмысленность) безглу́здість, -дості, нісені́тність, -ності

2) (глупый поступок, глупая мысль, речь) дурни́ці, -ни́ць, дурни́ця

говариваться говоритися, казатися, мовитися, балакатися, вимовлятися, промовлятися. [Те, що балакалося на лекції (Крим.). Вимовлялося те, чого ніхто не чув (Гліб.)]. Говорится (т.-е. говорят) - говориться, кажеться, (мова) мовиться про кого, балакається. [Не так швидко робиться, як мовиться]. Как говорится, как говорят - мовляв, як той мовляв, як той казав, сказано, як то проповідають, як то кажуть. [Пісню утни, щоб, мовляв, засміялося лихо (Л. Укр.)]. Говоренный - говорений, казаний, мовлений, балаканий. [Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув].

* * *

1) відвага, сміливість (р. -вости); см. Дерзновение;

2) зухвальство;

3) грубіянство. Говорить дерзости - грубіянствувати, грубіянити, казати нечемні речі.

* * *

1) зарозу́мілість, -лості; зухва́лість, зухва́льство; наха́бство; гру́бість, -бості

2) відва́жність, -ності, відва́га, сміли́вість, -вості и смі́ливість, смі́лість, завзя́тість, -тості

десятий. В десятый раз - удесяте. Десятая часть - десятина. Сам-десятый (с девятью иными) - самодесятий (Вхр.).

* * *

1) душа (ум. душка, душечка, душиця). [Людина з великою душею. Це чоловік без душі. Він був душею нашого товариства. В його творах багато душі]; (обращение к любим. человеку) душа (ум. душечка, дуся), серце (ум. серденько). [Жінко-душечко! Марусю- дусю!];

2) (особа, кто-нибудь) душа, (иногда) дух. [Забере з собою приятелів душ трицять (Куліш)]. Ни души - ані душі, ані душечки, ні духа[у], ні хуху ні духу, нікогісінько. Ни -ши живой - ні духу[а] живого, ні живого духу[а], ані живої душечки. Нет ни -ши - нема ні духа[у]. [У цілому замку немає ні духа (Л. Укр.)]. Село Корчовате - чимале село, але з панів - ні духа (Кониськ.)];

3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа. [Застебнеться під саму душу (Квітка)]. Без души - не тямлячи себе, не тямлячись. [Не тямлячись з радощів]. Быть без -ши от кого, -ши не слышать (не чаять) в ком - коло кого всією душею упадати, дух за ким ронити. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Грінч.)]. Отвести -шу - спочити душею, (поэтич.) душу відволожити. Отдать богу -шу (умереть) - богу душу віддати. До глубины -ши - до живого, до самого серця, аж до дна душі. Душа в -шу - як одна душа, як один (їден) дух. [Років з три жили, як одна душа (Васильч.)]. За милую душу - залюбки, з дорогою душею. От -ши - з душі, від [з] щирого серця. От всей - ши - з усієї душі, від [з] щирої душі. [З душі бажаю (Кул.)]. Дякую тобі з усієї душі (Крим.). Від щирої душі готовий я віддати (Сам.)]. Всей -шой - від [з] душі (щирого серця), з дорогою душею, з цілого серця. [Люблю тебе з цілого серця]. По -ше - до душі, до серця, до в[с]подоби, до мисли. Приттись (приходиться) по -ше - припасти (припадати) до душі, до серця, до в[с]подоби, пристати (прийтися) до душі. Сколько -ше (-шеньке) угодно - скільки душа (душечка) забажає, досхочу. Трогать -шу - порушувати душу, доходити до душі, до серця. Хватать за -шу - брати (хапати, торкати) за душу. [Так і бере тебе за душу]. Чего -ше угодно - чого душа забажає. В душу не идёт - в душу не лізе. На душе мутит - з душі верне, нудить, млосно. Душа в пятки ушла - на [у] душі похололо, душа не на місці. Чуть душа держится - тільки душа в тілі, (фамил.) тільки живий та теплий.

* * *

1) прич. яки́й (що) захлина́ється; см. захлёбываться

2) в знач. прил. зали́вчастий; зали́вистий

изъясниться

1) з'ясовуватися, вияснюватися и вияснятися, бути з'ясованим, виясненим;

2) (выражаться) висловлюватися и висловлятися, висловитися; говорити. [Пишався тим, що прості люди не вміли так штучно висловлятись (Куліш)]. -няться изысканно - висловлюватися вишукано, добірно, виборно. -ться по-немецки - говорити (балакати) по-німецькому, німецькою мовою. -ться в любви - освідчатися и освідчуватися, освідчитися кому, визнавати, визнати любов (кохання) свою кому. [Він пані визнав любов свою прокляту (Самійл.)].

* * *

несов.; сов. - изъясн`иться

1) (выражать, высказывать, излагать свои мысли) висло́влюватися, -лююся, -люєшся, ви́словитися, -влюся, -вишся

2) (несов.: говорить, разговаривать) розмовля́ти, говори́ти, -ворю́, -во́риш

3) страд. несов. поя́снюватися, -нюється, поясня́тися, тлума́читися, витлума́чуватися, -чується; з'ясо́вуватися, -со́вується

I. 1) с вин. п. - а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) - на кого, на що. [На слуги свої, на турки яничари зо-зла гукає (Ант.-Драг.). Подивися в воду на свою вроду (Приказка). Напосівся на мене, щоб дав йому грошей (Сл. Гр.). Сонце гріє, вітер віє з поля на долину (Шевч.)]. Указывать на кого пальцем - пальцем на кого показувати. Смотреть на кого - дивитися на кого. Закричать на кого - закричати на кого. Доносить, клеветать на кого - доказувати (доносити) на кого, клепати, набріхувати на кого, обмовляти кого. Жаловаться на кого - скаржитися на кого, (зап.) оскаржувати кого. Подать жалобу иск на кого - скласти скаргу, позов на кого. Сердиться, роптать на кого - сердитися (гніватися, ремствувати) на кого. Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас - я маю надію (надіюся), покладаюся (здаюся), рахую на вас. Я беру это на себя - я беру це на себе. Он много берёт на себя - він (за)багато бере на себе. Жребий пал на него - жереб (жеребок) упав на його (випав йому). На него наложен денежный штраф - на нього накладено грошову пеню, його оштрафовано. Посягать, посягнуть на чью жизнь - на чиє життя важити, поважитися, робити, зробити замах на кого. Оскалить зубы на кого - вищірити зуби на кого, проти кого. Итти войной на кого - іти війною на (проти) кого. Отправлять, -ся в поход на кого - виряджати, іти в похід на кого, проти кого; (реже) під кого. [Виряджали нас в похід під турка (Грінч. II)]. Собака лает на воров - собака гавкає (бреше) на злодіїв. Грех да беда на кого не живёт - з ким гріха та лиха не буває! Он похож на отца, на мать - він схожий (скидається) на батька, на матір, він подібний до батька, до матери. Итти, всходить, взойти, ехать на гору - іти, сходити, зійти, їхати на гору. [На гору йду - не бичую, а з гори йду - не гальмую (Пісня)]. Взлезть на стену, на дерево - вилізти на мур (на стіну), на дерево. Выйти на крыльцо - вийти на ґанок. Намазать масло на хлеб - намазати масла на хліб, намазати маслом хліб. Сесть на землю, на пол - сісти долі, сісти на землю, на поміст (на підлогу). Бросить кого на землю - кинути кого на(об) землю. Наткнуться на камень - наткнутися на камінь. Положить на стол - покласти на стіл. Окна выходят на улицу - вікна виходять на вулицю. Это действует на здоровье, на нервы - це впливає (має силу) на здоров'я, на нерви. Броситься кому на шею - кинутися кому на шию. Сесть кому на голову, на шею - на голову, на шию кому сісти. Приходить на ум - спадати на думку; см. Приходить 1. Иметь притязания на ум - мати претенсію на розум. Ум на ум не приходится - розум до розуму не приходиться. Говорить на ухо - говорити на ухо. Стать на колени - см. Колено 1. Кто назначен на это место? - хто призначений (кого призначено) на цю посаду. Верить, надеяться на слово - вірити, мати надію на слово чиє, (реже) на слові чиїм. [Маючи надію на твоїм слові (Сл. Гр.)]. Ссылаться на закон - посилатися (покликатися) на закон (на право). Отвечать на письмо - відповідати (відписувати) на лист (на листа). На что это похоже! - що це таке! на що це (воно) схоже! Положить стихи на музыку - покласти вірші на музику. Переводить на украинский язык - перекладати на українську мову. Писать на украинском языке - писати українською мовою, (зап.) в українській мові. Вариации на тему - варіяції на тему. Всплывать на поверхность воды - спливати поверх води, випливати на- поверха. [Наче дровиняка, спливає поверх води його загоріле тіло (Мирн.)]. Посадить на хлеб и на воду - посадити на самий хліб і воду. Он на все руки - він на все (до всього) придався, він на все здатний. Несмотря на - не вважаючи (не зважаючи) на; см. Несмотря; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) - на що, (реже) до чого. [Ой, полети, галко, ой, полети, чорна, на Дін риби їсти (Пісня)]. Держать путь на север - простувати (прямувати) на північ (до півночи). Оборотись на восток, на запад - повернися на схід, на захід (сонця). [Повернувся на схід сонця (Сл. Гр.)]. Путешествие на Восток - подорож на Схід. Я еду в Париж на Берлин и на Кельн - я їду до Парижу на (через) Берлін і на (через) Кельн. На базар, на ярмарку - на базар (на місто), на ярмарок и у базар (у місто), у ярмарок. [Наймичка разів зо три бігала в базар і щось приносила цілими в'язанками (Мирн.). Заплакала Морозиха, ідучи на місто (Грінч. III)]. Карета въехала на двор - карета в'їхала (заїхала) у двір. Перейдите, станьте на эту сторону - перейдіть, станьте на цей бік (по цей бік, з цього боку), (по)при цей бік. Идти на середину избы, комнаты - йти насеред хати, кімнати. [Вона тихо встає і йде насеред хати (Грінч.)]. Выйти на работу - піти на роботу, (к работе) до роботи. [Сини пополуднали і пішли знов до роботи (Н.-Лев.)]. Пойти, поехать на охоту - піти, поїхати на полювання (на лови). [Раз в-осени пан поїхав на лови (Рудч.)]. Итти на войну - іти на війну. Ехать на воды - їхати на води. Вести на казнь - вести на страту (на скарання). Вызвать на поединок - викликати на дуель (гал. на поєдинок). Звать на свадьбу - закликати (запрош[х]увати) на весілля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) - на що; срв. О, об 2. На другой день - другого дня, на другий день. На третью ночь - третьої ночі, на третю ніч. [А на третю нічку вийшла на зорі (Грінч. III)]. На новый год, на пасху - на новий рік (нового року), на великдень (великоднем). [На новий рік прибавилось дня на заячий скік (Номис). На великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками (Шевч.)]. На завтра - на(в)завтра. На следующий год - на той рік, на наступний рік. На будущее время - на прийдешній (на дальший) час. В ночь с 4-го на 5-е июля - уночі з четвертого на п'яте липня. В ночь на 5-е июля - уночі проти п'ятого липня. С понедельника на вторник - з понеділка на вівторок. Со дня на день - з дня на день, з днини на днину (на другу), день відо дня; г) на вопрос: на сколько времени - на (який час). [На рік пішов з дому (Сл. Гр.). По два карбованці, мовляв, косареві на день (Г. Барв.)]. Едешь на день, а хлеба бери на неделю - їдеш на день, а хліба бери на тиждень. Отпуск на двадцать восемь дней - відпустка на двадцять вісім день. На несколько дней - на кілька (декілька, скількись) день. На два года - на два роки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) - на що, за що. [Не на те козак п'є, що є, а на те, що буде (Приказка). Що в дівчат ума й за шеляг нема (Лавр.)]. Я купил это на свои собственные деньги - я купив це на (за) свої власні гроші. Променять что на что - проміняти що на що. [Проміняв на личко ремінець (Приказка)]. Помножить пять на четыре - помножити п'ять на чотири. На половину меньше - на половину менше. Убавить на треть, на половину - зменшити на третину, на половину. Разделить на двое - розділити (поділити) на двоє, на дві частини[і]. На четыре, на пять миль вокруг чего - на чотири, на п'ять миль круг (навкруг, навколо) чого. [Круг містечка Берестечка на чотири милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили (Шевч.)]. На всё небо - на все небо. [Хмара розпливалася на все небо (Васильч.)]. Обед был накрыт на четырёх - обід був накритий на чотирьох (на чотири душі). Купить на три рубля, на пять рублей - (по)купити на три карбованці, на п'ять карбованців чого. Я купил книг на сто рублей - я (по)купив книжок на сто карбованців. Один на один - сам на сам; (с глазу на глаз) на дві пари очей; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) - на що, про що, до чого. [Христа ради дайте на дорогу (Шевч.). Мабуть бог так дає про те, щоб менше люди грішили (Г. Барв.). Молодим до читання, старішим до розумного рахування (Куліш)]. На это платье пошло много материи - на це убрання пішло багато (чимало) краму. Он много тратит на книги - він багато витрачає на книжки. Отдать, взять вещь на хранение - віддати, узяти річ на перехованку (на сховок, на схорону). Играть на деньги, не на деньги - грати на гроші, не на гроші (так собі). Смолоть пшеницу на муку - з[по]молоти пшеницю на борошно. [Помололи пшеницю на борошно (Сл. Гр.)]. Осудить на смерть кого - засудити на смерть (на голову, на скарання) кого. На помощь голодным - на допомогу голодним. Шить рубаху на праздник - шити сорочку про свято. На чёрный день - про чорний день, про лиху годину. На случай - про случай; на випадок чого. На случай несчастья, пожара - на випадок нещастя, пожежі. На ваш счёт - на ваш рахунок, вашим коштом. Пройтись на чей счёт (переносно) - (до)кинути про кого, (шутл.) водою бризнути на кого. На риск - на риск, на відчай. На жизнь и на смерть - на життя і на смерть. Убить, -ся на смерть - забити, -ся на смерть. [На смерть порубав (Желех.)]. На смерть испугал ты меня - до смерти (на смерть) налякав (перелякав) ти мене. Покупать на вес - купувати на вагу що. На беду - на біду, на лихо, на нещастя. На встречу - см. Навстречу. На силу - см. Насилу. На память - а) на пам'ять, на спомин, на згадку; б) (наизусть) на пам'ять; см. Память 2. На голодный, желудок - на голодний шлунок, на голодне черево, (натощак) на тще серце;

2) с предл. п. - а) на вопрос: где, на ком, на чём - на кому, на чому. [Ой, на горі та женці жнуть (Пісня). На сонці полотно сушили (Сл. Гр.). У латаній свитиночці, на плечах торбина (Шевч.)]. Пасти лошадей на лугу - пасти коні на луці (на леваді). Сидеть на стуле - сидіти на стільці. Книга лежит на столе - книжка лежить на столі. Я не могу писать на этом столе, он слишком высок - я не можу писати на цьому столі (за цим столом), він (аж) надто високий. Рана на руке - рана на руці. Нести, держать ребёнка на руках - нести, держати дитину на руках. Сухарь хрустит на зубах - сухар хрумтить на зубах. Со слезами на глазах - із слізьми в очах, з очима сповненими слізьми (сльозами). Это происходило на моих глазах - це відбувалося перед моїми очима (у мене перед очима, при моїх очах). Стой на месте, будь на глазах - стій на місці, будь на очах. У меня не то на уме - в мене не те на думці. На небе и на земле - на небі і на землі. На небосклоне - на обрії. На Севере, на Востоке, на Кавказе - на Півночі, на Сході, на Кавказі. Города, лежащие на Днепре - міста, що лежать (по)над Дніпром. На берегу озера - на березі (над берегом) озера. На дне бутылки - на дні пляшки. На всех углах улиц - на (по) всіх ріжках вулиць. На каждом шагу - на кожному ступені (кроці); де ступну (ступнеш и т. п.). Быть на обеде, на ужине, на балу у кого - на обіді, вечері, на балі у кого бути. [На обіді в його був (Сл. Гр.)]. Быть, купить что на базаре, на ярмарке - бути, купити що на (у) базарі, у (на) ярмарку. Жить на конце улицы - жити (сидіти) на (в) кінці вулиці. Мы живём на конце села - ми сидимо кінець села (на край села). Я живу на улице Ленина - я живу на вулиці Леніна. На ней было бархатное платье - на їй було оксамитове вбрання, вона була в оксамитовому вбранні. Вся работа на мне, на моей обязанности - уся робота на мені (на моїй голові, за мною). [Свекруха тільки піч витопить, а то вся робота за мною (Черніг.)]. На вас есть должок - за вами невеличкий борг. Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике - стережіться цих людей: це шахрай на шахраєві (це самі шахраї). На его месте - на його місці, бувши їм. Быть женатым на ком - бути жонатим (одруженим) з ким, держати кого. Основываться на законе - спиратися на законі (на праві и на закон, на право), ґрунтуватися на законі (на праві). Он на этом помешался - він на цьому збожеволів. Спасибо и на этом - дякую (дякуємо) і за це. Резать на меди - різьбити (вирізувати, рити) на міді. Писать на бумаге - писати на папері. Держаться. плавать на воде, на поверхности воды - держатися, плавати на воді (поверх води, на поверхах). Переправиться через реку на пароме, на лодке - переправитися (перевезтися) через річку пороном (на пороні), човном (у човні). Ехать на лошадях - їхати кіньми, (верхом) їхати (верхи) на конях. Ехать на почтовых - їхати поштарськими (кіньми), їхати поштою (поштаркою). Я еду на своих лошадях - я їду своїми кіньми. Плыть на парусах, на вёслах - плисти під вітрилами, на веслах. Драться на шпагах - битися на шпадах. Передать на словах - переказати на словах (словесно). Играть, ваиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) - грати, заграти на що и на чому (напр. на скрипку и на скрипці, на роялі). [Дай заграю я на дудку, а то давно вже грав (Драг.). На бандурці виграває: «Лихо жити в світі» (ЗОЮР I)]. Ходить на костылях - ходити на милицях (з ключками). Пальто на вате, на шёлковой подкладке - пальто на ваті, на шовковій підбивці. Карета на лежачих рессорах - карета на лежачих ресорах. На ходу, на лету, на скаку - на ходу, на ле[ьо]ту, на скаку. Телега тяжела на ходу - віз важкий на ходу и до ходу. На коленях - см. Колено 1. На цыпочках - см. Цыпочки. На четвереньках - см. Четвереньки. На корточках - см. Корточки. Компания на акциях - акційне товариство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) - на чому. Быть на службе - бути (перебувати) на службі (на посаді). Стоять на часах - бути на варті (на чатах). На побегушках - см. Побегушки. На смертном одре - на (при) смертельній постелі, на божій дорозі, відходячи світу сього; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) - на чому. На этой, на прошедшей неделе - на цьому (на цім) тижні, на тому (на минулому, на тім, на минулім) тижні и цього тижня, того (минулого) тижня. [На тім тижні зроблю (Липовеч.)]. На днях - цими днями. На святках - святками. На досуге - на дозвіллі. На отъезде - на від'їзді, від'їздячи. Жениться на тридцатом году - оженитися на тридцятому році;

3) (в сложных словах) на, у, про, ви. На жёстком матраце не долго належишь - на твердому матраці не довго влежиш (вилежиш). С голодным желудком не долго наработаешь - з голодним шлунком не довго проробиш (виробиш).

II. На -

1) (мн. нате), глаг. нрч. - (ось) на! (ось) нате! ось маєш! ось маєте! ось візьми! ось візьміть! (с вин. п.). [На тобі паляницю, на тобі й другу! (Звин.). Нате-ж вам і ніж (ножа)! (Київ). На, їж! (Київщ.)]. На, это тебе на водку - ось на, це тобі на горілку. На, возьми! - на, візьми! ось візьми! ось маєш! На, отнеси это письмо на почту - (ось) на, віднеси цього листа (цей лист) на пошту;

2) междом. - о! диви! дивіть! [Дивіть! Як дитина примічає (Звин.)]. На, да ты уж здесь! - о (оце тобі)! та ти вже тут! Вот тебе на! - от тобі й маєш! ото маєш! от тобі й на! (поговорка) от(т)ака ловися! [За правду б'ють, за брехню віри не дають, - оттака ловися! (Основа 1861)]. На вот, что наделал! - диви ти (ось тобі й на), чого накоїв!

* * *

1) с вин. п. на (кого-що)

2) с предложн. п. на (кому-чому)

1) (действие) натякання, оконч. натякнення;

2) натяк (-ку), натякання (-ння) на кого, на що, про що, (иногда) натяма. [Тонкий натяк (Л. Укр.). Натяки на існування такої літературної школи ми маємо в Казаннях Кирила Туровського (Рада). Їй здалося, що в Гордієвих словах ховаються якісь натякання (Грінч.). Так збив чоботи проклятий хлопець, що тільки натяма осталась (Козелеч.)]. Делать -ки - робити натяки (натякання), натякати на кого, на що, (пров.) давати натеньки. Делать злостные -ки на кого - робити злосливі (злі) натяки, (шутл.) закидати гадючку на кого. [Се так на мене закида гадючку, а я… наче мені невтямки (М. Вовч.)]. Говорить, спрашивать и т. п. -ками - казати (говорити), питати и т. п. натяками (на(з)догад, навтяки, обиняками: навмання). [Кортіло побачити Степана і, просто чи навмання, виявити йому спочуття від себе (Короленко)]. Нет и -ка на то (нет и признака) - нема того й звання, і познаки того нема. [Та щоб сперечалася з тобою, гнівалася на тебе - нема того й звання (Тесл.). Та тих умов тоді й познаки ще не було (Рада)]. Тонкий - мёк на толстые обстоятельства - натяк на буряки, щоб дали капусти; срв. Намекать.

* * *

1) безглуздя (-дя), безглузде (-дого), (вздор) нісенітниця, дурниця, (деликатнее) марниця, пустячина, (белиберда) аби-що, ка-зна-що, невідь-що, курзу-верзу. [Я не оправдуюсь проти безглуздя (Л. Укр.). Такого абсолютного безглуздя, як заклик до «держави» (Ленін). Се щось таке безглузде, що не варте відповіди поважної (Л. Укр.). Донос повний нісенітниць та обмовних вигадок (Гр. Думка). Оте курзу-верзу їм дуже до вподоби (Крим.)]. Говорить -ти - нісенітниці (дурниці) говорити (молоти, плести, верзти, плескати), говорити и т. п. невідь-що (ка-зна-що; таке, що й купи не держиться), провадити не знати[ь] що. [Ніхто не зважиться, не бувши спеціялістом, плескати нісенітниці (Крим.). Невідь-що верзеш ти, Опанасе! (Кониськ.). Ат, верзе щось таке, що й купи не держиться (Н.-Лев.)]. Принимать -пость всерьёз, верить -ти - брати нісенітниці за правду, няти віри нісенітниці (нісенітницям);

2) неподобність, недоладність, нечупарність, бридкість (-ости). Срв. Несуразица.

* * *

1) ( свойство) безглу́здість, -дості; нісені́тність, -ності; недола́дність, неподо́бність

2) ( бессмыслица) безглу́здя; ( вздор) дурни́ця, нісені́тниця

(нелепость) недоладність, (несообразность) неподобна річ (р. речи), неподобність, (бессмыслица) безглуздя (-здя), нісенітниця, (глупость) дурниця, (опис.) (таке,) що й купи не держиться. [Всякі недоладності в книзі (Крим.). Комісії пощастило викрити силу дрібних недоладностей (Пр. Правда). Видима нісенітниця (Грінч.). Плеще всякі нісенітниці (Крим.). Говориш, що й купи не держиться (Звин.)].

* * *

и Нужда

1) потреба, (изредка, ц.-слав.) нужда, (потребность) потребина, (редко) потріб (-си), треба; срв. Надобность. [Вже яка потреба, - ні до кого не йду, - вона зарятує (Г. Барв.). Надумались збирати гроші про таку народню нужду (Куліш)]. -да в чём - потреба чого или в чому, на що, нужда в чому; срв. Потребность. Иметь -ду в чём - мати потребу (нужду) в чому, потребувати чого; срв. Нуждаться 1. А тебе какая -да до этого дела? - а тобі яке діло до цієї справи? а тобі що до цього (до того)?, (фам.) а тобі до цього якого батька горе? -да в ком - потреба в кому, на кого. Ему -да в нём - йому він потрібний (потрібен), він має діло (справу, зап. інтерес) до його. -да к кому, до кого - діло (справа, зап. інтерес) до кого. [Є в мене діло до вас (Київ)] Какая мне -да до тебя? - яке мені діло (яка мені нужда) до тебе? [Яка мені нужда до тебе? (Квітка)]. Мне до них -ды мало - мені про них (їх) малий клопіт (байдуже). Не твоя -да, не заботься - не твій клопіт, не турбуйся. Что нужды? - яка потреба?, (какой смысл?) яка рація?, (зачем?), нащо? навіщо?, (пустое!) дарма! Велика -да! - велика вага! овва! велике діло опеньки!, (пустое!) дарма. Что за -да (Какая -да) знать это? - яка потреба (нащо треба) знати це? Нет нужды говорить об этом - нема потреби говорити про це. Нет нужды (кому до чего) - байдуже (байдужки, байдужечки) (кому про (за) що), дарма (кому), (и горя жало) мале горе (кому), ні гадки (гадки мало) кому про (за) що, і гадки не має хто про (за) що, (шутл.) і за вухом не свербить кому. [Недоля жартує над старою головою, а йому байдуже (Шевч.) Дитина кричить, як не розірветься, а їй і байдуже (Сл. Ум.). «Байдуже!» - сказала: «не журись, коханий!» (Дніпр. Ч.). А мені про те й байдужечки (Кролевеч.). Хай світ завалиться, - дарма мені! (Грінч.). «Піду, тільки нехай об осени!» - «Дарма, й підождемо» (Квітка)]. Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) - тобі, бачиться, й за вухом не свербить (перекл. М. Рильськ.). Нужды нет, что - дарма що. [Дарма що старий, аби багатий Приказка)]. Без видимой -ды - без видимої (явної, очевидної) потреби. В случае -ды, при -де - в потребі, під нужду; см. ещё Надобность (В случае -сти). [Що-ж, і горщик річ непогана в потребі (Рада). Ви постерегли що і під нужду, як вашої запобігав він ласки (Куліш)]. Крайняя (неотложная) -да в чём - велика (конечна, пильна) потреба в чому й чого; скрута на що. Я имею крайнюю -ду в деньгах - мені аж надто (конче, до скруту) треба грошей, мені аж надто (конче, до скруту) треба (потрібно) мати гроші. Я имею крайнюю -ду видеть его - см. Крайний 3. По -де от -ды - з потреби, через потребу. По крайней (неотложной) -де - з великої (конечної) потреби, через велику (конечну, пильну) потребу. Испытывать -ду в чём - зазнавати не достачі, (нужди) в чому, (нуждаться) потребувати чого, нуждатися чим. [Роздавати хліб не тільки своїм підданцям, а й иншим, хто його потребував (Ор. Левиц.). Злидар Максим поліном дров нуждавсь (Боров.)]. Он не испытывает -ды ни в чём - він не знає нужди ні в чому, він нічим не нуждається, йому нічого не бракує. -ды - потреби (-треб), нужди (р. нужд), (редко) потребини (-бин). [Устами письменників народ говорить про своє життя і потреби (Н. Громада). Се не може перешкодити нам писати про свої потреби (Грінч.). Нужди у всякого є: кому хліба, кому до хліба (Кониськ.). Оплачували податки, мита і инші рядові потребини (Куліш)]. Повседневные, текущие -ды - повсякденні (щоденні), поточні потреби, (фам.) потрібка. На все -ды не запасёшься - на всі потрібки не наста(р)чишся; і не треба, і те треба, і тому требові кінця немає (Приказка). Отправлять свои -ды - відбувати свої (природні) потреби. Удовлетворение нужд - задовол(ьн)ювання (заспокоювання), оконч. задовол(ьн)ення (заспокоєння) потреб. Большая, малая -да (естественная надобность) - велика, мала потреба, велике, мале діло. [Треба на часиночку спинитися, за малим ділом (Звин.)];

2) (недостаток) нужда, нестаток (-тку) и (чаще мн.) нестатки (-ків), (реже) недостаток и (чаще мн.) недостатки, недостача и недостачі (-тач), (нищета) злидні (-нів), убозтво, (реже) убожество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.). [Нужда закон зміняє (Приказка). Гнала козаків нужда і жадоба волі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). Поки був живий батько, ми нужди й не знали (Мирний). Він, як і всі, з хатин убогих, повитих мороком нужди (Сосюра). І голодом не раз намлівся і всякої нужди натерпівся (Свидн.). Прийшов нестаток, забрав і остаток (Приказка). Нестатки ймуть (-да одолевает) (М. Вовч.). А чи відаєш ти, що то недостатки, ти, що зросла в розкошах? (Коцюб.). Зістарена тяжкою працею та недостатками жінка (Грінч.). Її врода красна, змарніє у злиднях та недостачах (Мирний). Я побоялася злиднів, звичайного матеріяльного вбожества (Л. Укр.)]. -да всему научит - нужда (біда) всього навчить, нестатки (злидні) всього навчать, нужда-мука - добра наука (Приказка). По -де - через нужду (нестатки, злидні, убозство). Жить в -де, терпеть -ду - жити в нужді (в не(до)статках, в злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед злиднів, серед нужди), жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно), терпіти нужду (злидні), (бедствовать) (дуже) бідувати, злиднювати. [Вони живуть скрутно (Звин.)]. Жить без -ды - жити без нужди (без недостатків, несутужно, безнуждно, невбого). Денег наживёшь, без -ды проживёшь - грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (или біду перебудеш). Крайняя -да - як-найбільша (крайня, остання) нужда, злидні злиденн, останні (великі) злидні, велике вбозтво. Быть, нах(о)диться в крайней -де - бути в як-найбільшій (крайній) нужді, терпіти як-найбільшу (крайню) нужду, жити у великих злиднях (недостатках, у великому вбозтві), сильно бідувати. Испытывать, испытать -ду - зазнавати, зазнати нужди (недостатків, злиднів, убозтва), (бедствовать) бідувати. [Змалечку зазнав нужди та бідування (Васильч.)]. Про -ду закон не писан - як нема нічого, то й закон ні до чого; на порожню кешеню й закон не важить. Он близок к -де - йому недалеко до злиднів. -да скачет, -да плачет, -да песенки поёт - злидні навчать співати й скакати. -да горемычная - злидні злиденні, (голь перекатная) голота нещадима. -да -птица - пугач (-ча). -да-хлеб - голодний хліб;

3) нужда, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.), скрутне становище, (стеснённое положение) сутуга, (реже притуга), сутужне становище, тіснота, (бедствие) біда, лихо, халепа, (горе) горе. Быть, находиться в -де - бути в нужді, бути в скрутному становищі, бути в скруті (в тісноті, в біді, в притузі), зазнавати (сов. зазнати) халепи. [Хіба ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли був у нужді і зголоднів? (Морач.)]. Кто в море не бывал, тот -ды не знал - хто на морі не і бував, той лиха не зазнав;

4) (неволя) неволя, (принуждение) сила, примус, мус (-су), принука. -дою - а) (поневоле) зневолі, мимоволі, несамохіть; б) (принудительно) силою, примусово, примусом; в) (по принуждению) з примусу, з мусу, з принуки, неволею.

* * *

диал. н`ужа

1) ( бедность) нужда́; ( недостаток) неста́ток, -тку, неста́тки, -ків; ( нищета) зли́дні, -нів

2) ( потребность) потре́ба, нужда́