за+кем

1) (с кем - быть, считать себя равным кому-л.) рівня́тися (до кого, з ким)

2) ( с кем-чем - становиться рядом) рівня́тися (з ким-чим)

3) (по кому, на кого - перен.) рівня́тися (на кого)

4) ( чему - соответствовать) дорі́внювати, -нює, рівня́тися

5) страд. рівня́тися; підрі́внюватися

1) ( действие) порівня́ння, (неоконч.) порі́внювання

2) лит. порівня́ння

1) зігра́ти; ( на музыкальном инструменте) загра́ти; ( в карты) згуля́ти

2) (перен.: оказать влияние, иметь значение) відігра́ти, зігра́ти

порівняти (гал. порівнати), повирівнювати що (деякий час); зрівняти, вирівняти (гал. зрівнати, вирівнати) що. Вишь кого с кем -нял - бач, кого до кого прирівняв, (фам.) притулив. Поравненный - порівня[а]ний, зрівня[а]ний, вирівня[а]ний. -ться с кем, с чем и с кем в чём - порівня[а]тися з ким, з чим, зрівня[а]тися з ким, з чим и з ким в чому, дорівнювати, дорівняти кому, (догнать) дорівня[а]тися до кого; (сделаться более ровным) вирівня[а]тися, порівнішати. [А він, порівнявшись із нами, та й каже: «Здорові» (ЗОЮР)]. Младший -нялся со старшим, -нялся с ним в науках - менший по[з]рівнявся з старшим, зрівнявся з ним у науках. Дорога -нялась немного - дорога порівнішала трохи, вирівнялась трохи.

проваландаться

1) марудитися (промарудитися), воловодитися (проволоводитися) коло чого, мляво копатися коло чого, баблятися з чим, валандатися;

2) швендяти, тинятися, хилятися, валасатися, байдувати, байдикувати, (пробайдикувати), гайнувати (час), (прогайнувати), бавити, пробавити (час).

* * *

1) (медленно, бестолково возиться с кем-чем-л.) волово́дитися, вовту́зитися, мару́дитися, вала́ндатися, ба́братися; диал. ба́блятися; ( терять время) бари́тися, га́ятися

2) (водиться с кем-л.) волово́дитися, вала́ндатися

3) ( шататься) шве́ндяти, тиня́тися, байдикува́ти

слідком, слідом, услід, наслідці. Итти в. (следом) за кем - в тропи йти за ким. Итти вслед за кем, не выпуская из вида, с целью проследить - іти назирці, назирком, наглядці.

* * *

1) ( следом) услі́д, слі́дом и слідо́м, слідко́м

2) в знач. предл. с дат. п. услі́д (кому-чому); ( вдогонку) навздогі́н, наздогі́н, навздогі́нці, наздогі́нці (кому-чому)

за кем за чем

1) ганятися за ким, за чим, уганяти за ким, за чим [Ганялися батьки наші по степах за білорогими сугаками (Куліш). Порожнії втіхи - нема що за їми вганяти (Грінч.)], а специальнее - упадати за чим. [За новинками впадати (Л. Укр.)]. Гоняющийся, гоняющаяся за чем (любитель, любительница чего) - гонитель, гонителька за чим, на що. [Наші родителі за тим не гонителі. Я на ті оселедці не гонителька]. Гоняющийся за деньгами - грошолов;

2) (бегать, ездить взапуски) бігати (їздити) навипередки, переганятися.

* * *

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

завладеть кем, чем опановувати, опанувати кого, що, запосідати, запосісти, посісти кого, що, захоплювати, захопити кого, що, заволодівати, заволодіти, завладати ким, чим, підгортати, підгорнути під себе кого, що, заполоняти, заполонити кого, що; см. Овладевать, овладеть. [Завзятість всіх опанувала (Котл.). Багатирі силкувалися підгортати під себе землю, скуповуючи її в убожчих хазяїнів (Грінч.). Горе заполоняє всю душу, до останку (Л. Укр.)]. -ть крепостью, городом - здобувати, здобути фортецю, місто. -ть землёю, имуществом чьим - посідати, посісти чиюсь землю, майно (добро, добра); заволодіти чиєюсь землею, майном (добрами). -вать, -деть первоначально никому не принадлежащими землями - займати, зайняти займанщину (займань).

* * *

несов.; сов. - завлад`еть

1) ( кем-чем) заволодіва́ти, заволоді́ти (ким-чим); (брать силой; увлекать) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш (кого-що); ( захватывать) посіда́ти, посі́сти, -ся́ду, -ся́деш (що); ( овладевать) опано́вувати, -но́вую, -но́вуєш, опанува́ти (кого-що, ким-чим)

2) ( подчинять своєму влиянию) заволодіва́ти, заволоді́ти (ким-чим), заполо́нювати, заполони́ти (кого-що); сов. заору́дувати, -дую, -дуєш (ким-чим)

заиграть

1) загравати, заграти. [Музики заграли. Сонечко заграло]. -ть кого - перегравати, переграти кого. [Він на скрипці усіх переграє (заигрывает)];

2) -вать с кем - (шутить) жартувати з ким, (возиться) мизкатися з ким, (ухаживая) женихатися до кого, (шалить) жирувати з ким, (подделываться) загравати з ким, лабузнитися до кого. Чи з ким иншим мизкаєшся з нудьги та з похмілля? (Шевч.). ІОзефович загравав з українством (Крим.). Загнибіді кинулася в вічі Христинина врода, і вік почав лабузнитись до неї (Мирн.)]. См. Играть.

* * *

1) (часто играя, изнашивать) заграва́ти, загра́ти; ( карты) заяло́жувати, заяло́зити, -ло́жу, -ло́зиш

2) ( делать избитым) заяло́жувати, заяло́зити, заграва́ти, загра́ти

занести

I. 1) (кого или что куда) заносити, занести, (о мн.) позаносити кого, що куди. [Повій, буйний вітре, та з високих гір, занеси мій голосочок до милої в двір (Пісня). Якось їх клятих і до мене на тихий хутір занесло (Шевч.). Ітимеш повз тітчин двір,- візьми занеси їй паляницю. Холеру занесено з Азії]. Какими судьбами -сло вас сюда? - яким вітром вас сюди завіяло? Куда его нелёгкая -сла? - куди його занесло? куди його занесла нечиста? -сти быстро - замчати;

2) (снегом, песком и т. п.). заносити, занести, замітати, замести, засипати, засипати, завіяти, забузовувати, забузувати, (слегка) запорошувати, запорошити (снігом, піском), (о мн.) позаносити, позамітати, позасипати и т. д. що чим. [І занесе піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.). Усі шляхи позамітало в полі (Грінч.). Снігом дорогу завіяло. Борода йому забузована снігом (Греб.). На порозі став чоловік у запорошеній снігом одежі (Грінч.)]. -ти дорогу снегом - забити. [Дорогу снігом забило]. -ть илом, типом - замулювати, замулити;

3) -ть в книгу - заводити, завести в книгу и до книги. [Документ цей заведено в актові книги (Доман.)];

4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие - знімати, зняти (піднести) руку, зброю над ким;

5) заносити, заносити, затирювати, затирити що куди. [Не винось ножа з хати, бо й так уже одного заносив десь]. Занесённый - занесений, замчаний; занесений, заметений, засипаний, завіяний, запорошений, забитий (снігом), (илом) замулений; заведений у книгу; знятий, піднесений над ким; занесений, затирений. -ная снегом дорога - забивна (забитна, забійна, забоїста) путь (дорога). Быть -ным над кем - зніматися над ким, бути виміреним над ким. [Уже над їм знімавсь мій меч (Грінч.). Удар, вимірений над Україною, впав на голову її ворогів (Єфр.)].

II. Заносить, -ся (об одежде) - см. II. Занашивать, -ся.

* * *

1) зано́сити, -но́шу, -но́сиш, занести́ и мног. позано́сити

2) ( поднимать) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, підніма́ти, підня́ти, -німу́, -ні́меш и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти, -дійму́, -ді́ймеш и мног. попідійма́ти

3) (снегом, песком) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, засипа́ти, заси́пати, -пле и мног. позасипа́ти, заміта́ти, замести́, -мете́ и мног. позаміта́ти, завіва́ти, заві́яти и мног. позавіва́ти

1) (знакомец) знайомий, знакомий, (диал.) знакімський; см. Знакомец, Знакомка. [Він живе у знайомих. Позіходилися усі родичі і знакомі (Квітка). Знакімським передам йому чого-небудь (Борз. п.)]. Быть -мым, -му с кем - бути знайомим, знатися з ким. [О, давно я знайомий, давно з опікункою тою (Франко)]. Быть хорошо -мым - бути добре знайомим, добре знатися з ким. [Ми з їм добре зналися, часом бували в його (Грінч.)]. -мы ли вы с ним? - чи знайомі ви з ним? Скажи с кем ты -ком, а я скажу кто ты таков - скажи мені, хто до тебе ходе, а я скажу тобі, хто ти;

2) (известный) знайомий, знакомий, знаний, відомий, (диал.) свідомий кому. [Ухожу у знайомі кімнаточки; усе як і було (М. Вовч.). Ніби той голос і знайомий Корнієві, але хто це - не вгадає він (Грінч.). Путь-дорога їх відома, яри їм знакомі (Руданськ.). Голос то відомий (Куліш). Це корова свідома, - хіба-ж ми не знаємо її? (Сл. Гр.)]. -ком кто, что кому - по знаку кому хто, що и знайомий и т. д. кому хто, що. Быть -мым кому - бути по знаку кому, бути в приміт(к)у кому. [Прислухаюсь: голос наче і по знаку мені, та не вгадаю (Кониськ.). Ви мені наче по знаку (Звин.)]. Совершенно -ком, -комый кому - знайомісінький кому. [Кожна стежечка, кожний кущик знайомісінькі (М. Вовч.)]. -мая песня - знана (знайома) пісня. -мый напев - знайомий спів (голос). -мая дорога - знайома, знана дорога. Мне хорошо -мы его привычки - я добре знаю (мені добре відомі) його звички;

3) (ознакомленный с чем) знайомий з чим, обізнаний, запізнаний з чим. [Він знайомий (обізнаний) з цією справою]. Быть -комым с чем - бути знайомим, обізнаним з чим, знатися на чому.

* * *

1) прил. знайо́мий; знакоми́тий, по знаку́; ( очень хорошо знакомый) знайомі́сінький; ( известный) відо́мий; (такой, которого знали раньше) зна́ний; (ознакомленный с чем-л.) обі́знаний

2) в знач. сущ. знайо́мий, -ого; знайо́мець, -мця

где) бути зазначеним де, бути вписаним де, значитися де (Сл. Ум.), писатися де, (кем, каким) уважатися, рахуватися за кого, за якого; см. Считаться, Числиться. Он по переписи -чится пропавшим - він за переписом уважається за пропалого. Он -чится в списках - він пишеться в реєстрах. -ться за кем (считаться) - рахуватися, лічитися за ким. За вами не -чится недоимок - за вами не лічиться (немає) недоплаток.

* * *

избрать кого (из среды кого), что (из чего) обирати, обрати и обібрати, вибирати, вибрати, (о мног.) пообирати, повибирати кого (з кого, з-поміж кого), що (з чого). [Та ви, певно, когось уже обрали собі, - так ви й кажіть (М. Вовч.). Він обібрав другий шлях (Крим.). Вибирає злу дорогу (Куліш)]. -рать себе род жизни, деятельности, специальность - обрати собі певне життя, певну діяльність, обрати (вибрати) собі спеціяльність. [Сам добровільно, без чужого примсу, обібрав собі спеціяльність (Крим.)]. -рать поприще для работы - обрати (обібрати) собі поле (терен) для праці. -рать себе место - обрати (обібрати) собі місце. [Обрали собі місце і жили в столиці (Рудан.). Собі місця не обібрав (Чуб. V)]. -бирать, -брать кого, кем или во что (напр. в судьи, в депутаты) - обирати, обрати и обібрати кого на кого, за кого и ким (напр. на суддю, на депутата, за суддю, за депутата, суддею, депутатом, (во множ.) на суддів, на депутатів, за суддів и т. д.); срвн. Определять 3, Поставлять 3. [А що, хлопці, так обираєте його на ватажка? (Стор.). Обібрали його на писаря (Звин.). Хотіли за старшину обрати, та мій не хоче (Коцюб.). Нам сотника Лясковського, кажу, полковником годиться обібрати (Грінч.)]. -брать кого своим преемником - визначити кого собі наступником, за наступника, обрати собі на наступника. - брать кого путём голосования - обрати (обібрати) кого голосуванням, через голосування; зголосувати кого. Избранный - а) прич. обраний, обібраний, вибраний; б) прил. - см. Избранный. -ться - обиратися, бути обраним (обібраним), вибиратися, бути вибраним.

* * *

несов.; сов. - избр`ать

1) ( отдавать предпочтение) обира́ти, обра́ти (оберу́, обере́ш) и обібра́ти и мног. пообира́ти, вибира́ти, ви́брати, -беру, -береш и мног. повибира́ти

2) (кем-чем, кого - выбирать голосованием) обира́ти, обра́ти и мног. пообира́ти, вибира́ти, ви́брати и мног. повибира́ти (ким-чим, на кого-що, за кого-що)

извиниться перед кем перепрошувати (-шую, -єш) и перепрошати (-шаю, -єш), перепросити кого, перепрохувати, перепрохати кого, прохати, попрохати вибачення (пробачення) у кого, прохати (попрохати) дарувати кому що; (взаимно) перепрошуватися, перепроситися. [Нехай він при всіх нас перепросить тебе (Конис.). Перепросилися вони та й помирилися (Поділля). Прохають дарувати їм їхню провину (Крим.)]. -ться чем - вимовлятися, вимовитися чим. [Не приїхав і вимовився тим, що слабує (М. Грінч.)]. Такие поступки не -ются - за такі вчинки не вибачають (не прощають); такі вчинки не годні вибачення, такі вчинки непрощенні.

* * *

несов.; сов. - извин`иться

1) (перед кем) проси́ти (прошу́, про́сиш) ви́бачення (проба́чення), попроси́ти ви́бачення (проба́чення) (в кого), перепро́шувати, перепроси́ти, -прошу́, -про́сиш (кого), вибача́тися, ви́бачитися, пробача́тися, проба́читися, перепро́шуватися, перепроси́тися (перед ким); сов. перепроха́ти (кого)

2) страд. несов. ви́бачатися, пробача́тися; проща́тися, дарува́тися, -ру́ється

изгнать виганяти, вигонити, вигнати, гнати, зганяти, зігнати, викидати, викинути, (о мног.) повиганяти, повигонити, повикидати, (всех) визганяти кого; срвн. Гнать, Выгонять, Сгонять. [Вигнати духа нечистого (Єв.). Максимця не раз з двора зганяли (Боров.). Та й говорять як Господь гнав Адама з раю (Рудан.). З усіх установ, де він служив, його повикидали (Крим.)]. -нять (из пределов родного края, республики) юрид. - виганяти, вигонити (за межі рідного краю, батьківщини, республіки), (стар.) виволати, сов. виволати з чого, банітувати кого. [А за віщо його банітовано? (Л. Укр.)]. Он человек опасный, его нужно -нать из нашего общества - він людина небезпечна, його треба викинути з нашого товариства. Его -нали из отечества - його вигнано з рідного краю, (стар.) його банітовано. -ть плод - зганяти, зігнати, страчувати, стратити, потеряти зародок, дитину, робити, зробити викидень. Изгнанный - вигнаний, зігнаний, (стар.) виволаний, банітований від кого (кем). Изгоняемый кем - гнаний від кого. [Забивцею вона до нас прийшла, від люду гнана, скинена з престолу (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - изгн`ать

1) виганя́ти и виго́нити, ви́гнати (ви́жену, ви́женеш) и мног. повиго́нити; банітува́ти; (устранять, исключать) виключа́ти, ви́ключити

2) ( плод) мед. зганя́ти, зігна́ти (зжену́, зжене́ш)

над кем глузувати з кого, збиткуватися над ким и з кого, кепкувати з кого, (издеваться) знущатися з кого; см. Насмехаться, Издеваться.

* * *

с кем щирувати кому, з ким, щиро звірятися кому. [Як зо мною п'ють, зо мною гуляють, тоді мені щирують, а як від мене підуть, за мене говорять, ще й на мене ворогують (Чуб.)].

* * *

1) (кем, чем в чём) клястися (клянуся и кленуся, -нешся) ким, чим на (у) чому (в чём), присягати(ся), заприсягати(ся) ким, чим у чому, (призывая в свидетели кого, что) свідчитися ким, чим, заклинатися, (зарекаться) зарікатися. [Він почав клястись, що не знає чоловіка сього (Св. П.). Присягаю й я, Якиме, лиш тебе любити (Рудан.). Пам'ятаєш, на чім (в чём) присягався (Короленко). Катря почала заприсягатись: щоб мені крізь землю провалитись, щоб мені під вінець не підійти! (Гр. Григ.). Мотря заклиналась, що бачила холеру (Сл. Гр.). Плакала, зарікалася, що це не її дитина (М. Лев.)]. -ться в вечной дружбе, в верности кому - присягати(ся) на вічну (довічну) приязнь (дружбу), на вірність кому. -нусь честью - присягаюся (заприсягаюся, клянуся) честю. -нусь небом, богом - присягаю(ся) (заприсягаюся, клянуся) небом, богом; небом, богом свідчуся. [Я иншу не люблю, богом присягаю (Чуб. V). Землею, небом і богом заприсягаюсь (Тобіл.). Не зрадник я! Я свідчусь богом (Грінч.)]. -ться всеми святыми - присягати(ся) (заприсягатися, свідчитися) всіма святими;

2) страд. з. проклинатися від кого (кем).

* * *

1) (часть тела; мн. ч. колени, -ней) коліно (мн. коліна, -лін, -ньми, -нах и -нях), соб. коління. [Де ноги перегинаються,- то коліна (Звин.)]. До -лен - по коліна, до колін. [Жупанина по коліна (Мет.)]. Грязь по (в) -но - болото (грязь) по коліна. На -нях (коленопреклонённо) - навколішках, навколі[ю]шки, навколінки, навколінці, на коліна[я]х, уклінно. [Навколішках перед образами молиться (Кон.). Роман стоїть навколішки біля порогу (Васильч.)]. Ставать, стать, падать, упасть (опускаться, опуститься) на -ни[а] перед кем - ставати, стати, падати, упасти, (о мног.) поставати, попадати навколі[ю]шки, навколінки, навколінці, (зап.) уклякати, клякнути, у[о]клякнути, приклякнути, (о мног.) повклякати перед ким. [Щоб перед їм скидали всі шапки, навколішки ставали (Грінч.). Прямісінько перед усіма бух навколюшки (Мирний). Став навколінки (Звин.). Богомільні уклякали, щиро сповідались (Рудан.). Уклякла на обидва коліна на мокру од крови землю (Коцюб.)]. Ставить на -ни - ставити на коліна, навколіш[н]ки. Ползать на -нях перед кем - колінкувати перед ким. Пьяному море по -но - п'яному море по коліна; п'яний і в огонь полізе;

2) (мн. ч. колена, -лен) а) (изгиб) коліно (мн. коліна, -нами, -нах), заворо[і]т (-роту), заворотень (-тня). -но реки - коліно (заворот) ріки. Река дала -но - ріка завернула коліном (Грінч.). Узор -нами - узо[і]р зубцями (клинцями), колінчастий, зубчастий узо[і]р; б) (техн.: -но вала, трубы и т. п.) коліно; в) (в песне, в пении) коліно. [Не попадеш пісні; на коліна крута (Харківщ.)]; г) (род) коліно, покоління, рід (р. роду). [Моя жона не простого коліна (Л. Укр.)]. Отцовское -но - батьківський рід. Родственник в третьем -не - родич третього коліна;

3) (в стебле растений; мн. ч. коленья, -ньев) коліно, колінце, колінчик; (звено) ланка. [Одрізав очеретину саме на колінці (Сл. Ум.)].

* * *