делать+что

-ся робити, -ся; а отвлечённее - діяти, -ся, продіяти, -ся, чинити, -ся; виробляти, -ся. [Що він, старий, тепер діятиме за світі? (Грінч.). Мати дуже турбувалася: що таке продіється з її сином? (Крим.). Ой, боже, що чинити? Благословіть нас, мамо, коровай виробляти]. Делать плохое что-либо - коїти, витворяти. [Спусти їм, то таке закоють! (Котл.)]. Делать своё дело исправно - справляти, -ся, правити. [Ат собі чоловічок був; а проте - своє діло правив (Конис.)]. Делать усердно - робити щиро, припадати до роботи, пильнувати. Делать лениво - робити як не своїми. Делать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело - партачити, партол[р]ити, базграти, поганити, паскудити, (реже) капарити, кремсати, глемуздати. [Роби добре, не паскудь]. Изо всех сил делает - як не перерветься! Делать очень энергично (шутл.) - перцювати. Делать медленно, мешкотно - длубатися, марудитися, мацатися, момсатися, робити як мокре горить, як через пень колоду тягти. Делать легко, как бы играя - за играшки робити. [Та це вона за играшки зробить!]. Делать иначе - иначити, переиначувати, переинакшувати. Делать не спеша, с толком - покладаючи робити. Делать с оглядкой (шутл.) - позирати на задні колеса. [Позирай, дівко, на задні колеса (Конис.)]. Делать по своему - чинити свою волю, своїм робом (ладом) ходити, своїм богом робити (піти), узяти свою волю, робити по- вподобі. Делать кому приятное - догоджати, чинити кому втіху. Делать наперекор - насупереки йти з ким, бороздити кому, що. Делать по примеру - у слід іти. [У слід старої попаді йде (Конис.)]. Он может делать, что хочет - йому вільний світ (вільно) робити що хоче. Что будешь делать? - що маєш робити? Ничего не делать - байдики бити, лежня (лежники) справляти, посиденьки справляти, ханьки м'яти, бимбувати. [Бимбує, як жид у шабаш]. Решительно ничего не делает - і за холодну воду не береться (не візьметься), ані до холодної води, ні кує, ні меле. От нечего делать - знічев'я, від нічого робити. Делать кого чем - наставляти, настановити кого за [на] кого. [Настановлено його за соцького]. Делать, -ся, сделать, -ся - ставати, -ся, стати, -ся (о многих - постати). [Хто стається вівцею, того вовк з'їсть (Ном.). Ходім, сестро, лугами та постанем квітками (Чуб.)]. Делаться каким-л. - …ішати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурнішати - делаться глупым, гладшати - д. жирным, гіршати - д. хуже. Делающий, -щая всё по своему - своєумець, -мка. [Така вона своєумка, непокірлива (М. Вовч.)]. Делающий, -щая за раз несколько дел - семидільник, -ниця.

* * *

(делать что-л. нестоящее внимания) робити (чинити, строїти) ка-зна-що, виробляти дурниці; (говорить вздор) верзти, плести, теревені правити.

* * *

1) ( говорить ерунду) моло́ти (плести́, верзти́) дурни́ці (дурни́цю, нісені́тниці, нісені́тницю, ка́зна-що)

2) ( делать ерунду) роби́ти дурни́ці (ка́зна-що)

делать что) воля, вільна воля. [Батько поїхав, тепер воля робити що хотя].

предоставить (право кому) давати, дати, надавати, надати кому що (право), (себе) застерегати, застерегти (собі право); (отдавать на волю чью) віддавати віддати (на волю чию), (себя) здаватися, здатися на кого, на що; (позволять) дозволяти, дозволити кому що (з)робити. -лять волю (свободу действий) - давати волю кому. [Він за день увесь садок обірве, коли дасте йому волю (Звин.)]. -лять на чьё-л. усмотрение, кому-л. на усмотрение - давати (віддавати) на волю чию, давати (віддавати) кому на волю, на призволяще. [Даю вам на волю (на призволяще) - як хочете, так і робіть]. -вляю себя на ваше усмотрение - здаюся на вашу волю, на ваш суд. -вить себя на волю судьбы, на волю случая - здатися на долю (на ласку долі), на випадок. -вьте это судьбе, на волю судьбы - дайте (віддайте) це на волю долі. -вьте это времени - дайте це на волю часові. -влять, -вить себе право - застерегати (застерегти) собі право. -влять право кому - давати (надавати) право кому. [Громада надала мені таке право (Звин.)]. -влять что в пользование чьё либо - давати що до користування кому. -влять в чьё-л. распоряжение - давати кому що до волі, на чию хіть (волю) здавати. -влять себя в чьё-л. распоряжение - здаватися на чию волю. -вить выбор (выбрать) - дати до вибору (дати вибрати) кому що. -вить кому жить как хочет (как угодно) - дати кому жити, як хоче. -вить кому делать, что хочет - дати волю чинити що-хотя. [Воля їм тепер чинити що-хотя (Куліш)]. -вить работу, службу кому - дати працю, посаду кому. -вьте мне это сделать - дозвольте (дайте, дайте мені волю) це зробити. -вьте мне это знать, решить - дозвольте мені це знати, вирішити. -тавь это мне (не мешайся в это) - полиши це на мене, не втручайся в це (в цю справу). Суд -вил мне подать ходатайство о помиловании - суд дав мені право (суд дозволив мені) прохати про помилування. Предоставленный - даний, відданий. -ный на волю судьбы - даний (відданий) на ласку долі. -нное кому право - (на)дане кому право. -ный самому себе - покинутий (полишений, зданий) на самого себе. Предоставляемый - даваний. -ться - даватися, надаватися, бути даним. -ется вам право - дається (надається) вам право. Судить об этом -ется другим - міркувати про це дається (на волю) иншим.

* * *

несов.; сов. - предост`авить

1) (давать в пользование что-л., давать возможность обладания кем-чем) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́); ( отдавать) віддава́ти, відда́ти

2) (что - давать возможность делать что-л., распоряжаться чем) дава́ти, да́ти (що); (слово, право пользования) надава́ти, нада́ти (що, чого); ( оставлять) залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, полиши́ти (що); ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити (що)

зажарить

1) засмажувати засмажити, запікати, запекти, прягти, спрягти, (на сале) зашкварювати, зашкварити. -рить яичницу - спрягти яєчню. -рить жаркое - засмажити печеню. Солнце -рило меня - сонце запекло (засмалило) мене. Зажаренный - засмажений, запечений, спряжений, зашкварений;

2) (энергично что-л. делать) жарити, зажарити, затинати, витинати, затнути. [А він затинає гопака!].

* * *

несов.; сов. - заж`арить

1) зажа́рювати, зажа́рити, засма́жувати, засма́жити и мног. позасма́жувати; (преим. маслом, салом) зашква́рювати, зашква́рити; ( печь) пекти́ (печу́, пече́ш), спекти́

2) (перен.: энергично, с азартом делать что-л.) шква́рити и зашква́рювати, зашква́рити, затина́ти, затну́ти и затя́ти, -тну́, -тне́ш

1) (действие) - см. Настройка 1, оконч.;

2) настрій (-рою), (очень редко) направа, (расположение духа) гумор (-ру), дух (-ху). [Цей настрій нарешті й запанував над Лаговським (Крим.). Ходили чутки про страйк і вливали якийсь новий настрій в темну задурену масу (Черкас.). У рожевім настрої (Франко). Сутичка вийшла в настроях родини (Виннич.). Євреї, поярмаркувавши, очевидячки ще були в ярмарковій направі: розказували усі заразом (Н.-Лев.). Почала розуміти часті і наглі зміни в її гуморі, незрозумілу дражливість (Франко). Уже дух і так був на мене (-ние против меня) гіркий (Борзенщ.)]. Дурное (плохое) -ние - поганий настрій. -ние биржи - настрій на біржі. Повышательное -ние, -ние на повышение - ростучий настрій (на біржі), тенденція збільшувати. Повышенное -ние - піднесений настрій. Сдержанное -ние - стриманий настрій. Хорошее -ние - гарний (добрий) настрій, добрий гумор. Быть в плохом, хорошем -нии - бути в гарному (в доброму) настрої, бути в доброму гуморі (дусі), бути в поганому настрої (не в доброму гуморі). [Ви в доброму гуморі, як і завжди (Виннич.)]. Быть в -нии делать что - бути в настрої (мати настрій) робити що. [Я саме в настрою з ким-небудь говорить (Самійл.)]. Быть не в -нии - бути не в доброму настрої (гуморі, дусі), (не в духе) бути не в гуморі. [Володимир встав другого дня не в гуморі (Крим.)]. Быть не в -нии делать что - не мати настрою робити що. -ние умов - настрій (людських) дум.

* * *

отжарить

1) (изжарить сверху) припекти, присмажити - см. Обжарить 1;

2) (кончить жарить, изжарив всё) попекти, посмажити, пошкварити, попряжити и т. д. См. Жарить 1;

3) (в бане) добре випарити кого;

4) кого (высечь) віджарити, відчухрати, відчесати, відшмагати, від(ш)парити, відхльостати кого;

5) -вать (быстро делать что-л.) - см. Жарить 2. -жарить - ужарити, відкатати, учесати, учистити, усмалити, ушкварити, утяти… См. Жарить 2. -ривать (-рить) трепака - жарити (вжарити), шкварити (ушкварити) гопака.

* * *

несов.; сов. - отж`арить

1) (несов.: кончить жарить) дожа́рити, пожа́рити, досма́жити, посма́жити, кінчи́ти (скінчи́ти) жа́рити (сма́жити); спекти́, попекти́

2) (быстро, ловко делать что-л.; бить) шква́рити, ушква́рити и відшква́рити, жа́рити, ужа́рити, рі́зати, урі́зати; (отхватывать, откалывать) тну́ти, утну́ти, тя́ти, утя́ти

отхватить

1) (отрубить) відчесати. [Так голову за один мах і відчесав йому]; (отрубать, отрывать что-л. или кусок чего-л.) відбатовувати, відбатувати, відшматовувати, відшматувати. [Рубав чоловік дрова та й одбатував собі добрий шматок литки];

2) (отломать кусок чего-л.) відпайовувати, відпаювати;

3) (захватывать) відхоплювати, відхопити, ухопити що. [Даючи гроші під заставу, одхоплює нивку по нивці від бідноти (П. Мирн.)]; (расхватывать) розхоплювати, розхопити;

4) (делать что-л. бойко, лихо) віддирати, відодрати, затинати, затяти, тнути, втяти. [Гопака гуртом оддирають]. Срв. Жарить 2, Запузыривать;

5) (устроить) устригти, утяти.

* * *

несов.; сов. - отхват`ить

1) ( отрезать) відрі́зувати, відрі́зати и повідрі́зувати, відкра́ювати, відкра́яти, відчикри́жувати, відчикри́жити; (несов.: резким движением оторвать, отрезать) відшматува́ти, відпаюва́ти; ( отсекать) відтина́ти, відітну́ти и відтя́ти и повідтина́ти, відчі́сувати, відчеса́ти; ( отрубать) відру́бувати, відруба́ти и повідру́бувати, відчухра́ти (несов.), відбато́вувати, відбатува́ти; ( отдирать) віддира́ти, відде́рти и відідра́ти; ( откусывать) відку́шувати, відкуси́ти и повідку́шувати

2) (приобретать, заполучать) захо́плювати, захопи́ти и позахо́плювати, зага́рбувати, зага́рбати

3) (делать бойко, залихватски) тну́ти и тя́ти, утну́ти и утя́ти, затина́ти, затну́ти и затя́ти, віддира́ти (несов.), несов. удра́ти; ( чесать) чеса́ти, учеса́ти; ( шпарить) шпа́рити, відшпа́рити; (несов.: отплясывать) витанцьо́вувати, сади́ти; (о танцах, музыке) креса́ти (несов.), несов. учи́стити

4) ( отдёргивать) відсми́кувати, відсмикну́ти

перестать переставати, перестати, вгавати (обычно с отриц.), кидати, кинути, покидати, покинути, облишувати, облишити, залишити, (о крике, шуме, ветре, дожде и т. п.) ущухати(ся), ущухнути, угавати (только с отриц.), унишкнути(ся), занишкнути. [Не за нас це стало, не за нас і перестане. Гула всюди тая слава, та вже перестала (Л. Укр.). Про тебе, ненько, думати не кину. Книжки читати залишив. Вітер, дощ ущух. Дитина кричить, не вгаваючи. Уже пора-б дощеві й внишкнутися]. -ть делать что - перестати, спинитися робити що. [Спинився писати і став думати]. -тать болеть, печалиться, плакать и т. д. - переболіти кого що, пережуритися (пересумувати), переплакати. -тать сердиться - пересердитися, відсердитися, відійти, (безлично) відійти від серця. -тать бояться - перебоятися. Дождь -тал - дощ ущух или (безлично) передощило. Не -ставая - не переста(ва)ючи, не вгаваючи, без перестан(к)у, безперестанно, без[не]настанно, одно, в-одно. Срв. Безостановочно. [Тяжко йому: одно стогне та й стогне. Я її пужалном лущу в-одно (Щог.)]. Перестань, -те! - годі тобі! Годі вам!

* * *

несов.; сов. - перест`ать

покуситься (сделать что-л.) замірятися, заміритися, важитися, поважитися и важити, поважити, замахуватися, замахнутися. [Замірявся обікрасти, та не пощастило. І не важся цього робити]. -ситься на дерзкий поступок - поважитися на зухвалий учинок. -шаться на чью жизнь, на чьё имущество - важити, (оконч.) поважитися на чиє життя, на чиє добро, на кого, на що; робити, зробити замах на чиє життя, на кого, на що. Срв. Посягать. [Він на моє життя важить. На його зроблено було замах. Хто на моє здоров'я важить, той сам його не має (Ном.). На віщо-ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене козака молодого].

* * *

несов.; сов. - покус`иться

1) (на кого-что, делать что) заміря́тися, замі́ритися (на кого-що, робити що); ( пытаться) намага́тися, намогти́ся (робити що); ( пробовать) про́бувати, спро́бувати (робити що); ( умышлять) ва́жити, пова́житися (на кого-що); ( совершать покушение) роби́ти за́мах, зроби́ти за́мах (на кого-що)

2) (решаться на что-л.) нава́жуватися, нава́житися

почтить

I. шанувати, пошанувати и ушанувати кого, поважати, уповажити, (народн. песен.) величати, звеличати кого, (реже: славянизм) почитати и почитувати, чтити, почтити кого. Срв. Чтить. [Земля мати, шануй її, то вона тебе озолотить (Грінч.). Дурня багатого всі величають (Номис). Подивітесь, як Касія він мертвого вповажив (Куліш). Ми-ж тебе, Оксанко, звеличаємо (Грінч.)]. -тать родителей, старших - шанувати, поважати батьків, старших. [Щоби старших шанували, батька й неньку чтили (Рудан.)]. -тать старость - шанувати, поважати старість. -тать праздники - шанувати, поважати свята. [Посту не тримали, свят не шанували (Рудан.). Селяни поважають неділю й празники і не роблять ніякої роботи (Н.-Лев.)]. -тить кого-л. чем - вшанувати (пошанувати) кого чим. -тить чью-л. память, умершего - вшанувати, уповажити, звеличати чию пам'ять, померлого. -тить память кого-л. вставанием - вшанувати (пошанувати) чию пам'ять уставанням. -чту (вас) по рублику с пуда - уважу (скину) вам по карбованцю з пуда. -ться - шануватися, пошануватися, и вшануватися, поважатися, уповажитися и т. д. Прямота всеми -тается - одвертість усі шанують, поважають. -таются какие-л. обычаи - поважаються, шануються якісь звичаї. Свято -таться - святитися. [Честь тоді святилась дуже (Мкр.)].

II. Почитать, почесть - уважати, мати, (реже) тримати, ставити, поставити, узяти кого, що за кого, за що. [Мене люди за дурного мають (Г. Барв.). Ми тебе за святого уважаємо (Куліш). Взяли сиротину люди за ні за що (Грінч.). Ставили їх (людей) за скотів (Котл.). Тримай свято за свято (Номис)]. -тать полезным что-л. - уважати що за корисне. Я -чту за честь, за долг - за честь, за повинність собі матиму, за честь, за повинність свою уважатиму, за честь, за повинність собі поставлю. -тать себе за грех делать что-л. - за гріх уважати собі, гріхуватися що робити. -ться - уважатися, іти за кого, за що. Он -тается здесь лучшим доктором - його вважають тут за найкращого лікаря, він іде тут за найкращого лікаря. Это -тётся им за обиду - він матиме, візьме це за кривду, за образу. II.. Почитать - почитати - см. Читать. [Почитай мені що-небудь (Л. Укр.)].

* * *

предпочесть кого, что воліти (волію, -лієш и волю, -лиш, -лимо), зволіти кого, що и що робити, вважати, брати, узяти за краще що, (кого, что кому, чему) ставити, поставити кого над кого, що над що, перевагу (перед) давати, дати кому, чому над ким, над чим, (редко: книжн., полонизм) прекладати, прекласти, передкладати, передкласти кого над кого, що над що. [Де не зможемо по правді говорити, там воліємо мовчати (Єфр.). Не сила терпіти лихої напасти, волю я в широкому полі пропасти (Л. Укр.). Науку і талант над значність прекладати (Куліш). Де твій розум дівся, щоб зрадника над мене прекладати? (Куліш)]. Она -ла молодого богатому - вона дала перевагу молодому над багатим. Предпочтённый - поставлений над кого, над що. -ться - ставитися над кого, над що, бути поставленим, прекладеним над кого, над що. [Здоров'я ставиться над багатство].

* * *

несов.; сов. - предпоч`есть

1) (кого-что кому-чему) віддава́ти перева́гу, відда́ти перева́гу (кому-чому над ким-чим), дава́ти перева́гу, да́ти перева́гу

2) (делать что-л.) волі́ти, зволі́ти (робити що);(несов.: считать лучшим) вважа́ти за кра́ще, визнава́ти за кра́ще (роби́ти що)

отпечатать друкувати, видрукувати, надрукувати, відбивати, відбити. [Видрукував книгу. Треба відбити (надрукувати) ще з сотню примірників]. -нный - видрукуваний, надрукований, відбитий.

* * *

несов.; сов. - отпеч`атать

1) полигр. друкува́ти, ви́друкувати и надрукува́ти

2) ( делать отпечаток) залиша́ти відби́ток (слід), залиши́ти відби́ток (слід), відбива́ти, відби́ти

3) ( снимать печать) відпеча́тувати, відпеча́тати, розпеча́тувати, розпеча́тати

4) (несов.: кончить печатать) кінчи́ти (скінчи́ти) друкува́ти, віддрукува́ти

5) (делать что-л., говорить точно, резко) відру́бувати, відруба́ти, викарбо́вувати

6) ( бранить) ла́яти, ви́лаяти

несов.; сов. - усп`еть

1) (делать что-л. в срок) устига́ти, усти́гнути и усти́гти, реже успіва́ти, успі́ти; ( поспевать) поспіва́ти, поспіти, постига́ти, пости́гнути и пости́гти, несов. потра́пити

2) ( достигать успехов) досяга́ти у́спіхів, досягти́ (досягну́ти) у́спіхів; ( делать успехи) роби́ти у́спіхи, зроби́ти у́спіхи; (несов.: иметь успех) ма́ти у́спіх

3) (несов.: успешно учиться) устига́ти, успіва́ти

1) кинути, метнути, вергнути. Б. швырком - шпурнути, швиргонути, пожбурити. Б. во что (многое) - покидати, повкидати, пометати. [Покидали (повкидали) горобців у кашу. Всіх турків у Чорнеє море пометали]. Б. в тюрьму - закинути до в'язниці. Б. с размаху - кидонути. Б. с силой - бебехнути, бубухнути, гепнути, прянути. [Бебехнув (гепнув) ним об землю. Прянула мене на землю]. Б. с шумом - торохнути, хрьо[я]пнути. [Як хряпне відра об землю]. Б. мокрое, густое - ляпнути. [Ляпнула глиною в стіну]. Б. якорь - закинути кітву, кітвицю, якір. Б. жребий - кинути, метнути жереб (жеребок), пожеребкувати. Б. взгляд - зиркнути, скинути на когось очима, блимнути оком (очима), (на)кинути (намигнути) оком. Б. злой взгляд - кинути (метнути) злими очима, бликнути. [Бликнув на мене скоса]. Б. в дрожь - морозом усипати. [Чую - крик: так мене морозом і всипало];

2) кого, что (оставить) кинути, покинути, лишити, залишити, зацурати кого, що, відкинути кого. [Твою дочку хоче взяти, мене, бідну, зацурати]. Б. работу - закинути працю, пуститися діла. [Діла зовсім пустився, ні про що не дбає]. Б. (прекратить) заниматься чем, делать что - занедбати, покинути, закинути що. [Занедбав музику, ніколи скрипки в руки не бере. Покинув курити. Я вже давно закинув співати]. Б. на произвол судьбы - кинути на призволяще. См. ещё Брошенный.

* * *

см. бросать

закатать

I. 1) см. Укатывать;

2) (во что-л. катя) закачувати, закачати, що в що. [Сорочку попирскай, згорни щільно і закачай тісно в рушник, щоб була вогка до прасування];

3) (в раскатанное тесто) заліплювати, заліпити що в корж; загортати, загорнути коржем. [Заліпи шинку в корж і засунь у піч, хай печеться];

4) куда (заключать, ссылать) - завдавати, завдати, запро(в)торювати, запро(в)торити кого куди. [Завдано його до в'язниці аж на чотири роки. Його завдадуть (или запроторять) на Сибір, бо він душогуб]:

5) -тать розгами, плетьми на смерть - закатувати, забити, зашмагати кого різками, нагаями на смерть.

II. Закатывать, закатить -

1) зака[о]чувати, закотити. [Закотила клубок аж під піч];

2) укочувати, укотити; (только экипаж) заточувати, заточити, (о мн.) позаточувати. [Укотили барило в льох. Ой, де-ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози (Дума). Вози у возівню позаточував];

3) -ть глаза под лоб - заводити, завести (закотити) очі вгору (під лоба), пускати, пустити очі під лоба. [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік - тільки не крикне (М. Вовч.). Співаючи пускав очі під лоба];

4) (розог, плетей) сипати, усипати кому. [Усипано йому двадцять і п'ять]. Закаченный - закочений; укочений, заточений.

* * *

1) (завёртывать, обматывать во что) загорта́ти, загорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. позагорта́ти

2) ( засучивать) засу́кувати, засука́ти и и мног. позасу́кувати, зака́чувати, закача́ти и мног. позака́чувати, зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; (катая, сворачивать) згорта́ти и зго́ртувати, згорну́ти и мног. позгорта́ти и позго́ртувати

3) ( укатывать) укочувати, укоти́ти (укочу́, уко́тиш); ( дорогу) уторо́вувати и торува́ти, уторува́ти

4) ( в тюрьму) запрото́рювати, -рюю, -рюєш, запрото́рити

5) ( утомлять катанием) сто́млювати (-люю, -люєш) ката́нням, стоми́ти (-млю́, -миш) ката́нням, утомля́ти ката́нням, утоми́ти ката́нням; сов. заката́ти

6) сов. поча́ти кача́ти; см. катать

1) зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; ( вкатывать) уко́чувати, укоти́ти; ( повозку) зато́чувати, заточи́ти, -точу́, -то́чиш

2) (сов.: уехать) покоти́ти, чкурну́ти; помча́ти, пої́хати, -ї́ду, -ї́деш

3) (устраивать, делать что-л.) улашто́вувати, улаштува́ти; сов. утну́ти и утя́ти (утну́, утне́ш), устругну́ти, учи́стити (учи́щу, учи́стиш), ушква́рити, уджиґну́ти; ( учинять) учиня́ти, учини́ти (учиню́, учи́ниш)

4) ( сильно ударять) улі́плювати, уліпи́ти (уліплю́, улі́пиш) (кому що), затопля́ти и зато́плювати, затопи́ти, -топлю́, -то́пиш

думка, гадка, мисль и (реже) мисля (-лі), дума, дум (-му), погадка, (фамил.) погаданка, (помысл) помисл, умисел (-слу), ум.-ласк. думонька, гадонька, мислонька, думочка. [А думка край світа на хмарі гуля (Шевч.). Напрямки філософської думки (Основа 1915). Що хатка, то й инша гадка (Номис). Між ученими людьми пронеслася тоді гадка (Куліш). Мислі до суду не позивають (Номис). Серця не давлять понурії думи (Грінч.). В моїх чуттях, у помислах і мові (Франко). Стали умисли козацьку голову розбивати (Ант.- Драг.). І думу в мене, думу, як на морі шуму (М. Вовч.). Виорала дівчинонька мислоньками поле (Чуб. V). Усе їй той козаченько з мислоньків не сходить (Л. Укр.). Голос як сурмонька, але-ж чортова думонька (Номис). Думки-гадоньки не мають (Шевч.)]. -ль благодарная, высокая, низкая, благородная - вдячна, висока, низька (ниця), шляхетна думка (дума). [Творець високих дум (Самійл.) Гніздо думок високих (Франко)]. -ль светлая, остроумная блестящая - світла (ясна), бистра (дотепна), блискуча думка. -ль грустная, печальная, тяжёлая - смутна, сумна, важка думка. -ль предвзятая, задняя, преступная - упередня, потаєнна, злочинна думка. Делать что с предвзятою -лью - робити що з упередньою думкою (з упередженням). Говорить с задней -лью - говорити (казати) з потаєнною думкою (знарошна), (намекать, перен.) говорити (казати) на здогад буряків, щоб дали капусти. Иметь заднюю -ль на кого - закидати на кого, мати на кого потаєнну думку. -ль мрачная, чёрная - понура, чорна дум(к)а. -ль пылкая (горячая) - палка думка (гадка). [В- останнє згадати палкії гадки (Л. Укр.)]. -ль сокровенная, заветная - таємна, заповітна дум(к)а. Руководящая, главная -ль сочинения - провідна, головна думка (ідея) твору. Без -лей - без думок, бездумно. [Бездумно дивлячись (Л. Укр., Крим.)]. В -лях - на думці, у думці; срв. Мысленно. [Мовив собі на думці (Кониськ.). Виправдував він себе в думці (Васильч.)]. Иметь в -лях - мати на думці, покладати в думках, в голові класти, в голову собі класти. [Не мав на думці (Коцюб.). І в голову собі не клала (Сторож.)]. И в -лях не было, и в -лях не имел - і думки (гадки) не було, і на думці не було, і думки не мав, і думкою не вів, і в голові (в головах) не покладав про що, за що. [За вдачу її він тоді й не думав і гадки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові собі по покладав (Н.-Лев.). Ти собі і в головах не покладай! (Квітка). Полягали спати, навіть думкою не ведучи про ніж (Франко)]. Мне это не по -ли (не по нраву) - це мені не до мислі (не до мислоньки, не до вподоби). [Як-же її любити, коли не до мислі? (Метл.). І не до любови, і не до розмови, і не до мислоньки моєї (Чуб. V)]. По -ли автора - на думку (на гадку) авторову, як гадає автор. При одной -ли об этом - на саму думку (згадку) про це. Материне серце обіллялося жалем на саму думку, що дитина мерзла-б (Коцюб.)]. С такими -лями - у таких думках, з такими думками. Вертится -ль - роїться (крутиться) думка (гадка). Взвешивать в -лях - розважати в думках (в мислях). Высказывать -ль (мнение) - висловлювати думку (гадку). Не допускать и -ли - і в думці не мати, і в голові не покладати, і в головах не покладати, і думки не припускати. Навести на -ль кого - на думку навернути кого. Наводить на -ль (намекать) - давати на розум, казати на здогад. Обратить все свои -ли на что - звернути (обернути) усі свої думки на що. Одна -ль опережает (обгоняет) другую - дум(к)а дум(к)у поганяє (пошибає, пошиває), (поэт.) за думою дума роєм вилітає (Шевч.). Обуревают меня -ли - беруть мене гадки (думки), облягають гадки (думки) голову, обсідають мене думи (думки), (поэт.) мислоньки заносять (Метл.). Осенила -ль - зринула (в голові) (осияла) думка, (фамил.) стрельнула, (шибнула) думка. [Якась надзвичайна думка стрельнула йому до голови (Грінч.)]. Ошрешиться от -ли - зректися думки, покинути думку. Потерять -ль - спустити з думки. Избавиться от -ли - позбутися думки. Притти на -ль - спасти (впасти, прийти) на думку, навернутися на думку. [На думку мені спало (Звин.). Досі мені й на думку ні разу не впало про заміжжя (Кониськ.)]. Приходить к -ли (к заключению) - приходити до думки (до висновку). Постичь -ль чью - збагнути думку чию. Подать, дать -ль - подати думку, на розум послати кому (Квітка). Вот так дельная -ль! - от так розумна (путяща) думка! Пугать (разгонять) -ли - полохати думки. [Немов яке страхіття полохає думки (Вороний)]. Меня пугает -ль, мне страшно при -ли - мене лякає думка, мені страшно (лячно) на саму думку. Собираться с -ми - збирати (докупи) думки, змірковуватися, (перен.) розуму збирати. [Хочуть говорити, не зміркуються (М. Вовч.)]. У него явилась -ль - з'явилася в його думка (Грінч.). От -лей ум за разум заходит - за думками, за гадками аж голова туманіє (Грінч.). Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли - можна втратити розум (збожеволіти) з однієї гадки (на саму гадку). Я относительно этого одних с вами -лей - я про це (книжн. що-до цього) таких самих думок, як і (що й) ви, у мене однакові з вами думки про це (що-до цього). Я сказал это без всякой дурной -ли - я це сказав без усякої лихої думки (без усякого лихого наміру). Образ -лей - напрям думок, спосіб думання (мислення) (Франко). Хорошей -лью не грешно воспользоваться - з доброї думки не гріх і скористуватися. Книга эта богата -лями - ця книжка багата на думки. Эта -ль запала мне на сердце - ця думка припала мені до мислі (до душі, до серця). Одна -ль об этой опасности ужасает меня - сама гадка про цю небезпеку жахає мене. Узнавать образ -лей - вивідувати напрям думок, (перен.) ума вивідувати. Он хорошо выражает (свои) -ли - він добре висловлює (вимовляє) свої думки, у його хист до вислову думок (висловляти думки). Пьяного речи - трезвого -ли - що в п'яного на язиці, те в тверезого на умі. -лям тесно, словам просторно - мало слів, багато змісту; думок багато, аж слів не стає.

* * *

1) (действие) - а) нехтування, занехаювання, занедбування, недбання; гайнування; б) недбання, нехтування. Срв. Небречь; в) (неохранение) неохорона, необорона, (несохранение) незберегання, (недосмотр) недогляд (-ду);

2) о ком, о чём, к кому, к чему (нерадение, незаботливость) - недбання про кого, про що, нехтування (оконч. знехтування) ким, чим и кого, чого, занехаювання (оконч. занехаяння), занедбування (оконч. занедбання) кого, чого, (невнимание) неуважність, неувага до кого, до чого, (равнодушие) байдуж(н)ість; (небрежность) недбалість, недбальство, (редко) недбайність (-ости) (про кого, про що). [Нехтування народнім добром (Київ). Неуважність до свого народу (Доман.). Недбайність про народ і державу (Л. Укр.)]. С -нием делать что - недбало (недбайливо, неуважно) робити що;

3) (состояние) занедбаність, занехаяність, занедбання, занехаяння. Оставлять, оставить в -нии кого, что - занехаювати (занедбувати, нехтувати), занехая(я)ти (занедбати) кого, що. [Нехтував своє тіло (Грінч.)]. Оставаться (быть), остаться в -нии - занехаюватися, занедбуватися, бути занехаюваним, занехаяним, занедбуваним, занедбаним. [Занехаювались старі звичаї (Грінч.)]. Приводить, привести в -ние что - занехаювати (занедбувати), занеха(я)ти (занедбати) що;

4) (пренебрежение, презрение) зневага, погорда до кого, до чого.

* * *

отколоть

1) что от чего - відколювати, відколоти що від чого;

2) (отшпиливать) відшпилювати, відшпилити що;

3) (о пляске) шкварити, ушкварити, тяти, утяти, віддирати, вибивати. -вать трепака - вибивати гопака. Срв. Жарить 2; (штуку) витинати, утяти, утнути, платати, відплатати (о мног. наплатати чого), справляти, справити, стругнути, вдерти, впороти що. Такие штуки -вает, что беда - таких штук витинає, що лихо! Отколотый -

1) відколотий, відколений;

2) відшпилений;

3) ушкварений…

* * *

1) відко́лювати, відколо́ти; ( обкалывать) обко́лювати, обколо́ти

2) (говорить, делать что-л. неожиданное, неуместное) витина́ти, ви́тнути и ви́тяти, тну́ти, утну́ти, тя́ти, утя́ти, несов. устругну́ти; (о танцах, музыке) шква́рити, ушква́рити, затина́ти, затну́ти и затя́ти, учи́стити (несов.), несов. креса́ти, віддира́ти; (несов.: отплясывать) сади́ти

дунуть

1) (о ветре) дути (дму, дмеш, дме, дмемо, дмете, дмуть), сов. дунути [Дунув вітер по-над ставом (Шевч.)], дмухати, дмухнути [Дмухнув вітер], подихати, подихнути, дихнути, духнути [Легкий вітрець подихнув. Вітер як духнув], подувати, подути (подму, -дмеш, -дме). [Вітре буйний, Аквілоне, подми чарами, крилатий (Кул.)], віяти, війнути [От вітер буйний повійнув (Руд.)], (сильно) гунути (сов.) [Як гуне вітер (Змієв. п.)], (порывисто) бурхати, бурхнути, шугати, шугнути. Сильно дующий (о ветре) - буйний, дуйний (Голов.), рвачкий; (см. Порывистый);

2) (о человеке) дмухати, (редко) духати, сов. дмухнути [Не дмухай проти вітру. Він дмухнув і загасив свічку], (преимущественно дыханием) хук[х]ати, хук[х]нути. [Хукає собі в руки. Дитина хукає на гаряче молоко. Почав хухати на болючі руки (Фр.). Хукни у віконечко на скло (Щог.)]. Дуть мехом - димати, міхом димати [Коваль кричить: димай! димай!], міхом подувати. Дуть (надуть) губы - надимати губи, (иронич.) копилити губи, закопилювати (сов. закопилити) губи, мурмоситися. И в ус себе не дует - і гадки не має, ані гадки, ані в вус не дме. [А козак собі пішов і гадки не має. (Руд.). Його лають, а він - ані гадки]. Дуть стекло, бутылки - дути (видимати) скло, пляшки. Тот, кто дует - дмець (р. демця), видимач;

3) дуть, отдуть (бить, колотить) - духопелити кого, давати (сов. дати) духу, духопелу, духопелків, матланки кому, шустрити, чустрити кого; - во что - гатити в що. Гатять в різкі тарабани (Л. Укр.). Срвн. Жарить 2;

4) (скоро ехать) гнати (жену, -неш) [Жене, як вітер], гнатися, махати, махнути. [Треба кобилу запрягати та на село махати]. Дуй во всю мочь, во весь дух - махай що-сили, що-духу. Дуй, во всю ивановскую - махай на всі заставки;

5) (пить слишком много) дудлити, цмулити, джук[ґ]лити, жлуктати, жлуктити, лигати. Выдуть - видудлити, вицмулити, виджуклити…

6) дуть в хвост и в гриву - поганяти в три батоги; поганяти по конях і по голоблях;

7) дует, безл. (сквозит) - віє, тягне, тут протяг, (сильнее) дме.

* * *

несов.; сов. - д`унуть

1) ду́ти, ду́нути, дму́хати, дму́хнути; ( о ветре) ві́яти, пові́яти; ( ртом) ху́кати, ху́кнути

2) несов. техн. ду́ти, видува́ти, видима́ти

3) (несов.: нестись, мчаться) ката́ти, чеса́ти, жа́рити, шква́рити

4) (несов.: делать что-л. с азартом, увлечением) чеса́ти, шква́рити, жа́рити

5) (несов.: пить) смокта́ти, ду́длити, ду́ти, жлу́ктити, жлукта́ти, цму́лити, цмо́лити

6) (несов.: бить) лупцюва́ти, дуба́сити, духопе́лити, чухра́ти, чеса́ти, шква́рити