бранить

лаяти (сов. вилаяти), сваритися на кого, сварити кого, картати, бештати, шпетити, гримати, на зуби брати (сов. взяти) кого. [Батько свариться на мене, щоб не гуляв із хлопцями до пізнього пізна]. Бранить с укорами - ганити кого. Б. с головомойкой - милити кого. [Добре милила чоловіка, як прийшов п'яний]. Б. назойливо кого-либо из семьи, преимущ. мужа - скребти (скромадити) моркву кому. Б. сильно - лаяти на всі боки (заставки), кобенити, коренити, корешувати, шельмувати, штапувати, паскудити, клясти в батька-матір, батькувати, банітувати. Б. как собаку - псякувати, псячити, собачити (кого или кому). Б. скверными, площадными словами - лаяти неподобними словами, москалів гонити, матіркувати, по-московському загинати.

* * *

(бранить кого, браниться обоюдно) лаятися, лихословити. [То Семенові невістки за діти лаються. Навчав, щоб не лихословили, не билися].

* * *

-лаять кого

1) (о собаке) - см. Лаять;

2) (бранить кого) облаювати, облаяти, вилаяти кого, як, чим. См. Обругать, Бранить. Облаявшись со всеми, он ушёл с собрания - полаявшись з усіма, він подавсь із зборів.

* * *

несов.; сов. - обл`аять

1) ( встречать лаем) обга́вкувати, обга́вкати, несов. нага́вкати

2) ( бранить) обла́ювати, обла́яти, несов. нала́яти

1) (бранить кого) корити, картати (словами, словом) кого. [Прислухайся, що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити (Квітка). Чому картаєш ти людей, пустельниче святий? (Крим.)];

2) (кого за что, чем, в чём) докоряти, дорікати кому чим и за що, виказувати кому, корити, картати, бештати кого за що. [Докоряти світові за гріх (Єванг.). Доволі ви мені брехнею дорікали (Самійл.)].

* * *

1) (кого - упрекать, порицать за что) закида́ти (кому), карта́ти (кого); (бранить, срамить) бе́штати (кого)

2) ( кого-что чем - попрекать) доріка́ти, докоря́ти (кому-чому чим и за що)

вилаяти, налаяти, посварити кого, вибештати, вишпетити, виштапувати, відзолити. Выбранить, упоминая отца - вибатькувати. Выбраниться - вилаятися, злихословити. См. Бранить, -ся.

* * *

1) вимова, вимівка, виголос, говірка, гутірка. [У неї добра французька вимова];

2) нагана, догана, докір (р. докору), напоумлення. Делать, сделать выговор - вимовляти кому, застерегати, застерегти кого, зробити комусь догану, напоумлення; (упрекать) дорікати, дорікнути кому; (описат.) вичитувати (вичитати, одчитувати, одчитати) молитву кому; (бранить, побранить) сварити, посварити кого, картати, покартати кого.

* * *

1) ( произношение) вимо́ва, гові́рка

2) ( порицание) дога́на, застере́ження, засторо́га

козыривать, козырнуть

1) (ходить с козыря) козиряти, козирнути, заходити, зайти (піти) козирем. [Добре йому козиряти з такою картою! (Київщ.)];

2) (отдавать честь) козиряти кому и перед ким, вітати кого під козирок;

3) кого, кому - (стращать) погрожати и погрожувати кому, насварятися на кого; (бранить) картати, кобенити, коренити, лаяти на всі боки (заставки) кого;

4) (о птице, бумажном змее) козиряти, вихатися, поринати. [Моя змія краще літає, рівно, а твоя все козиряє,- мабуть, хвіст малий (Київщ.)].

* * *

несов.; сов. - козырн`уть

гавкати, брехати, (лаймя лаять: о нескольк. собаках) валувати. [Мале щеня, та й те гавкає (Приказка). Тільки собаки надворі ще довго брехали (Н.-Лев.). Десь вовк у селі, бо так собаки валують (Черкащ.)].

* * *

1) ( издавать лай) га́вкати; бреха́ти (бре́ше); ( сильно) валува́ти, ґвалтува́ти

2) (бранить, ругать) ла́яти, свари́ти

отпечатать друкувати, видрукувати, надрукувати, відбивати, відбити. [Видрукував книгу. Треба відбити (надрукувати) ще з сотню примірників]. -нный - видрукуваний, надрукований, відбитий.

* * *

несов.; сов. - отпеч`атать

1) полигр. друкува́ти, ви́друкувати и надрукува́ти

2) ( делать отпечаток) залиша́ти відби́ток (слід), залиши́ти відби́ток (слід), відбива́ти, відби́ти

3) ( снимать печать) відпеча́тувати, відпеча́тати, розпеча́тувати, розпеча́тати

4) (несов.: кончить печатать) кінчи́ти (скінчи́ти) друкува́ти, віддрукува́ти

5) (делать что-л., говорить точно, резко) відру́бувати, відруба́ти, викарбо́вувати

6) ( бранить) ла́яти, ви́лаяти

отщелкнуть

1) (дверь) відщепати, відщепнути (двері), відкидати, відкинути защіпку на дверях. -ся - відщепатися, відщепнутися;

2) (отбросить щелчком) відцопнути, збивати, збити цопкою, сапаткою.

* * *

1) ( производить щёлкающие звуки) відкла́цувати, відкла́цати

2) ( бить щелчками) би́ти [щи́глями], поби́ти [щи́глями], ля́скати, наля́скати

3) (перен.: отчитывать) шпе́тити, ви́шпетити; ( бранить) ла́яти, ви́лаяти и нала́яти

(иноді, трохи) лаяти, сварити, картати кого, гримати на кого. См. Бранить.

* * *

полаяти, налаяти, посварити, покартати, пошпетити кого, погримати на кого. Срв. Бранить.

* * *

1) піти куди, по що, до чого; (направиться, отправиться) податися, побратися до чого; (тронуться) рушити; (пуститься) потягти. [От і пішли вони одного разу влітку по ягоди (Грінч.). Батько до млина подався. Побрався шляхом-дорогою. Поїзд рушив. Та й не ївши потяг додому]. -ти вместе - піти разом, вкупі. -ти впереди - піти попереду, перед повести. [Голова повів перед (Квітка)]. -ти без дороги, наобум - піти навманя, наверле. -ти напрямик - піти навпростець, попростувати, попрямувати. -ти в театр - піти до театру (у театр). -ти в гости - піти в гості, у гостину, у бесіду, на посиденьки. -ти в село - піти на село, у село, до села. -ти за ягодами - піти по ягоди. -ти за водой - піти по воду. -ти (поплыть) по течению воды, реки - піти за водою, за течією. [Як за водою підеш - назад не вернешся]. -ти на рыбную ловлю - піти по рибу, на рибу. -ти на охоту за зайцами, за волками - піти на зайців, на вовків. -ти в люди, на люди; между людей - піти поміж люди. -ти бродяжить - піти в мандри, на побрідки, помандрувати, змандрувати. -ти бродить по свету - піти світами, у світи, піти в блуд. -ти куда глаза глядят - піти світ за очі; піти, де очі понесуть (Грінч.). Куда ни -ду - хоч куди (де) піду; куди (де) не піду; де не повернуся. [Я один тут, як той палець, де не повернуся (Рудан.)]. -ди(те)-ка сюда - ходи (ходіть)-но сюди; а ходи (ходіть) сюди. Пошли! Пошёл! (идёмте, иди!) - ходімо, гайда! -дём(те)! - ходім(о)! -шёл вон! - геть іди! геть(те)! -шёл! (отвяжись, не получишь) - дзуськи, дзусь, адзусь. -шёл к чорту - іди (геть) к чорту! геть к нечистому! до дідька! -шёл! (трогай) - торкай, рушай! (езжай быстрее) поганяй, паняй. Пади, поди! - а-гов! з дороги! -ди-ка, -ди ж ты - а диви. [І маю я діти, і ніби не маю. А диви, до матери так і горнуться, а до мене холодні (Крим.)]. Вот -ди-ж ты - от маєш. -ди-ка, вот что делается - бач, що робиться. -ди с ним - що з ним поробиш. Да -ди (вишь) - та ба. [Хоч він собі і сирота, та ба, і отцевський син не буде такий бравий козак (Квітка)]. Коли на то -шло - як на те пішлося. -шло к тому - пішлося на те, повернуло на те. Это -шло к несчастью - це пішлося на нещастя (на біду, на горе, на лихо), на біду повернуло. -шло прахом - пішло на (в) нівець (на марне, за вітром, за водою), повітрилося, випадком випало. [Повітрилася робота (Гліб.). Чужим живилися, ото воно нам випадком і випало (Кониськ.)]. -шло по-прежнему - пішло (повелося) по-старому (по-давньому). -шло наоборот - пішло діло на переверт. -шло дело в ход - пішла робота. Дело -шло в лад (хорошо) - справа пішла (повелася) добре, гаразд, на добре. -шло кому в прок - пішло в руку (на добро). [Багатство не пішло йому в руку]. -шли разногласия - пішло на нелад (розлад, розбрат). -ти за кого - піти за кого. [Путяща дівчина за тебе не піде]. -ти по миру - піти в жебри, піти з довгою рукою, на прошений хліб перейти. -ти в бега - піти на втечі, піти в світи, змандрувати. Он -шёл по другой дороге - вій пішов иншим шляхом. Лёд -шёл (тронулся) - лід рушив; крига пішла (скресла). Мороз -шёл у него под кожей - мороз пішов йому (у його) по-за шкурою, морозом сипнуло по-за шкурою. Гвоздь вбок -шёл - цвях убік пішов (погнався). Птица в отлёт -шла - птаство у вирій потягло (полетіло). Дорога -шла под гору - дорога пішла з гори. Река -шла на восток - річка пішла (повернула, скрутила) на схід. Эхо -шло по дубраве (лесу) - луна пішла гаєм (лісом). Шум - шёл по дубраве - шум (шелест) пішов дібровою. -шёл вгору (возвысился) - пішов угору. [Пішли наші вгору]. -ти по чьей дорожке (по чьим следам) - на чию стежку ступити (спасти, попасти). [Він ступив на батькову стежку. От і я на дідову стежку спала: він учора розбив кухля, а я сьогодні]. -ти разными путями (в разные стороны) - піти різно, порізнитися. [Ой, у полі три дороги різно]. -ти на уступки - поступитися. -ти в пари - заложитися. -ти ходуном - заходити ходором. [Кущі бузку захиталися, затріщали, заходили ходором, ніби несподівано звели між собою люту бійку (Васильч.)]. -ти в кого - удатися в кого, уродитися в кого. [Чорт її зна, в кого вона й уродилась така хороша (Тобіл.). І мій батько такий мався, і я в його вдався]. -ти в бубны (с бубён) - піти дзвінкою. -ти в поход - піти (рушити) в похід. -ти против кого - піти проти кого, (вульг.) сторч проти кого стати. -ти в бой - у бій піти; до бою (побою) піти; до бою стати. -ти жить к чужим людям - піти в прийми (сусіди), піти в комірне. -ти на хлеба - на чужий хліб перейти, піти на дармоїжки. На платье -шло много материи - на сукню пішло багато матерії. Под воду -ти - нирця дати. Некоторое время -ти - попойти. [Чимало ще треба попойти, поки додому дійдемо. Як-би дощик попійшов на мою капусту]. См. Итти, Ходить;

2) (согласиться) піти на що, пристати на що, пуститися на що. -ти на мир - піти на мир (на мирову), замиритися. -ти на компромисс - пристати на компроміс, вчинити компроміс (Грінч.). Не верю, чтоб он на это -шёл - не вірю, щоб він на таке пустився;

3) (начать) піти, почати, узяти. -шёл врать, хвастать - зачав (давай) брехати, хвалитися. И -шёл бранить - та й узяв (ну) лаяти. Опять -шёл дурить - знов почав коверзувати (химороди гонити). -шёл плясать - пішов танцювати. -шёл в пляс - пішов у танець. Да и -шли (болтать) - та й пішли. [Та й пішли: то чия торбина важча, то на скільки харчів стане у котрої, то як котра з дому виряджалась (Тесл.)]. -шёл расспрашивать - пішов (ну) розпитувати. Вот трава -дёт рости после дождя - от зілля рухне рости після дощу. -шла валять, -шла писать - завели, почали вже;

4) (начаться) піти, початися. -шли у них внутренние усобицы - пішли у них домові чвари (Куліш), (вульг.) і пішла у них сварка та змажка (Неч.-Лев.). -шла дружба - пішло товариство, на дружбу пішлося. [Таке товариство пішло між бузимком і хлоп'ям (Мирн.)]. Дождь -шёл - дощ пішов. Ему -шёл второй год - йому на другий (на другу весну) повернуло, йому другий поступив, йому на другий пішло. -дёт беда, растворяй ворота - лиха конем не об'їхати; біда сама не ходить

5) (поступить) піти. -ти в учителя - піти в учителі, піти учителювати. -ти в услужение - піти у найми. -ти в солдаты - піти у москалі. -ти в войско - піти до війська (у військо);

6) (кому, безлич.) повестися, пощастити, поталанити, пофортунити кому.

* * *

1) піти́; ( отправиться) пода́тися, побра́тися; ( двинуться) ру́шити; ( поплыть) поплисти́, попливти́

2) ( начать) поча́ти; піти́

3) ( начаться) поча́тися; піти́

пробрать

1) (растения) проривати, прорвати, проріджувати, прорідити;

2) прогортати, прогорнути. [Я солому прогортаю, зернята шукаю (Пісня)];

3) (волосы на голове, пробор) проділяти, проділити (волосся, проділь, ряд);

4) (о ветре, холоде) проймати, пройняти. [Вітер холодний проймає (Харківщ.)];

5) (журить кого) гримати, нагримати на кого, вичитувати, вичитати кому (молитву), картати, викартати, шпетити, вишпетати кого. Пробранный -

1) прорваний, проріджений;

2) прогорнутий;

3) проділений.

* * *

несов.; сов. - пробр`ать

1) (пронизывать, охватывать) пройма́ти, пройня́ти; пробира́ти, пробра́ти

2) (кого - делать строгий выговор, бранить) вичи́тувати, ви́читати (кому), пробира́ти, пробра́ти, шпе́тити, пошпе́тити (кого)

3) ( посев) с.-х. перебира́ти, перебра́ти, пробира́ти, пробра́ти; ( пропалывать) пропо́лювати, прополо́ти, прорива́ти, прорва́ти, прорі́джувати, проріди́ти

4) ( волосы) проділя́ти, проділи́ти

1) (разбивать пушисто) пушити, спушувати що (землю, вовну и т. д.);

2) облямовувати, обшивати брамом (хутром) що; см. Опушать;

3) кого - лаяти, картати, бештати, кобенити, коренити, путрити, шпетити кого за що; (гонять) турляти, туряти, прати, випрати кого; см. Бранить, Журить. [Олимпських шпетив на всю губу (Котл.)].

* * *

1) пуши́ти; ( разрыхлять) розпу́шувати, спу́шувати; (распускать перья, шерсть) стовбу́рчити, настовбу́рчувати; (опушать) опу́шувати, облямо́вувати [ху́тром], обшива́ти [ху́тром]

2) спец. пуши́ти

3) ( кого - распекать) ла́яти [на всі за́ставки], карта́ти (кого); шпе́тити (кого); ( отчитывать) вичи́тувати (кому)

несов.; сов. - разд`елать

1) роби́ти (роблю́, ро́биш), зроби́ти; ( обрабатывать) обробля́ти и обро́блювати, -люю, -люєш, оброби́ти и мног. пообробля́ти и пообро́блювати; ( тушу животного) розбира́ти, розібра́ти (розберу́, розбере́ш) и мног. порозбира́ти; ( потрошить) розчиня́ти, розчини́ти, -чиню́, -чи́ниш

2) (несов.: делать, исполнять что-л. залихватски) шква́рити, нашква́рювати, -рюю, -рюєш, рі́зати (рі́жу, рі́жеш), жа́рити; (выделывать что-л. необычное) виробля́ти и виро́блювати, -люю, -люєш, витворя́ти и витво́рювати, -рюю, -рюєш, викома́рювати, -рюю, -рюєш

3) (ругать, бранить) розпіка́ти, розпекти́, -печу́, -пече́ш, пробира́ти, пробра́ти, -беру́, -бере́ш, шпе́тити (шпе́чу, шпе́тиш), ви́шпетити, -шпечу, -шпетиш и пошпе́тити; ( отчитывать) вичи́тувати, -тую, -туєш, ви́читати

4) ( сильно избивать) би́ти (б'ю, б'єш), поби́ти; обробля́ти, оброби́ти, розмальо́вувати, -льо́вую, -льо́вуєш, розмалюва́ти, -лю́ю, -лю́єш

5) ( расширять) спец. розши́рювати, -рюю, -рюєш и розширя́ти, розши́рити и мног. порозши́рювати и порозширя́ти

6) (приводить в первоначальное положение, состояние) розробля́ти, розроби́ти

1) розно́сити, -но́шу, -но́сиш, рознести́ и мног. порозно́сити; (развеивать, разгонять) розві́ювати, -ві́юю, -ві́юєш, розві́яти и мног. порозві́ювати, розганя́ти и розго́нити, розігна́ти (розжену́, розжене́ш) и мног. порозганя́ти; ( разрушать) розбива́ти, розби́ти (розіб'ю́, розі́б'є́ш) и мног. порозбива́ти, розтро́щувати, -щую, -щуєш, розтрощи́ти, -трощу́, -тро́щиш и мног. порозтро́щувати; ( растаскивать) розтяга́ти и розтя́гувати, -гую, -гуєш, розтягти́, -тягну́, -тя́гнеш и розтягну́ти и мног. порозтя́гувати; (сов.: разметать) розмета́ти, -мета́ю, -мета́єш и -мечу́, -ме́чеш

2) (сильно бранить кого-л.) розно́сити, рознести́, шпе́тити (шпе́чу, шпе́тиш), ви́шпетити, -шпечу, -шпетиш

3) (безл.: делать пухлым, раздувать) роздува́ти, розду́ти (розідме́ и розду́є) и мног. пороздува́ти; розно́сити, рознести́, розпира́ти, розпе́рти (розіпре́), розганя́ти, розігна́ти