дверью

(начать хлопать в ладоши) заплескати, заляскати, залопотіти (в долоні), (дверью) загрюкати (дверима), (кнутом) захвостати (батогом), (глазами) закліпати, залупати (очима); (о парусе) заполоскати, захлюпо(с)тати, заляпотіти. [Заплеще в долошки (Мирн.). Олеся зареготалась і заляскала в долоні (Н.-Лев.). Він залупав очима. Загрюкали дверима]. - пали в ладони - заплескали в долоні. -пать крыльями - забити, з(а)лопотіти крилами.

* * *

1) заля́скати и усилит. заляскоті́ти, захло́пати, заля́пати; ( крыльями) залопоті́ти, -поти́ть, залопота́ти, -поче; (о пробках, выстрелах) заба́хкати; ( дверью и) загрю́кати и усилит. загрюкоті́ти и загрюкота́ти, загу́пати; загу́ркати

2) ( в ладоши) заплеска́ти, -плещу́, -пле́щеш, заля́скати и усилит. заляскоті́ти, заля́пати

двері (р. -рей). Дверь с парадн., с заднего хода - двері напередні, затильні (задні, чорні). Дверь в сени - сінешні двері. Дверь одностворчатая, двустворчатая - двері одинарні, двійчасті, двойчаті, на дві половині. Дверь опускная - ляда. Дверь маленькая - дверці, дверки, дверцята, дверчата. Под дверью - (по-)під дверима. У дверей - коло дверей, (снаружи) одвір. [Станьте одвір, щоб лихі собаки не повтікали (Куліш)]. При закрытых дверях - за зачиненими дверима, (часто, хоть неточно) неприлюдно; при откр. дверях - прилюдно, привселюдно. [Його судитимуть прилюдно].

* * *

1) (над дверью, крыльцом) причілок (-лка), піддашок (-шка), піддашшя, (над воротами) острішок (-шка);

2) зонт (-та); см. Зонтик.

* * *

1) парасо́ль, -ля

2) (строит.) підда́шшя, підда́шок

1) (в карт. игре) козир (-ря), ув.-соб. козиряччя, (открытый) світка. [До всякої масти козир (Номис). У тебе було саме козиряччя (Яворн.). Світка - туз (Звин.)]. Старшие - ри - старші (більші) козирі. Что -ри? - що козир? що світить? Ходить, пойти с -рей - см. Козырять, Козырнуть 1. Быть -рем - бути козирем, світити. [Що світить? - Червова шістка (Звин.)]. Открывать, открыть (вскрывать, вскрыть) -зырь - світити козиря, висвічувати, висвітити що, яку масть, яку карту. Выменять -зырь - висвітити що (Сл. Ум.). Свои -ри (игра) - віз (р. воза), візок (-зка). Это ему -зырь в руки - це на його млин вода, це йому на руку ковінька;

2) козир (-ря), зух (-ха), козак (-ка), бравий, жвавий, голінний, моторний, сміливий. -зырь-девка - козир-дівка (Квітка). [А дівка-ж то собі й козир! (Федьк.)]. Ходить -рем - (півнем) козиритися, хизуватися, кукурічитися. [Коло дівки парубонько півнем козириться (Чуб.)]. Смотреть -рем - козирем дивитися, козиритися, мати бравий вигляд (-ду);

3) (навес над дверью, окном и т. п.) дашок (-шка), маркіза;

4) (в обуви) козир, верх (-ху) (перед(к)ів);

5) (патроны нашитые на черкеске) гузирі (-рів);

6) (головка полоза в санях) скорс (-са), головка.

* * *

1) см. Навеска 1;

2) (наклон, склон) нахил, схил (-лу);

3) (свес, выступ кровли) причілок (-лка), стріха, острішок, острішина, піддах (-ху), піддашок (-шка);

4) (кровелька, преимущ. над крыльцом) піддашок (-шка), піддашшя (-шшя), піддашки (-шків, мн.); підсіння (-ння). [Посадив хміль біля піддашшя, що над дверима: розрісся хміль так буйно, що й піддашок укрив і на хату поп'явся (Грінч.). Перед брамою було підсіння (Франко)];

5) (крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) повітка, повіть (-ти), шура, шопа, ум. повіточка, шурка, ші[о]пка, (для экипажей) возі[о]вня (-ні). [Під повіткою наймички коноплі тіпають (Н.-Лев.). Повіть, хату й новий тин (Макар.). Нема коло тієї хати ні тиночка кругом двору, ні хлівця, ні кошарочки, ні повіточки, - нічого не було (Март.). Дощ іде, зажени корову під шуру (Звин.). Пішли до шопи (Чуб. III)];

6) (круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашок (-шка), клубок (-бка), будка, будчина, (диал.) бундар (-ра); (шатёр) намет (-ту), курінь (-реня), халабуда, накриття (-ття). [От наче ще перед моїми очима ті крамнички під наметом (М. Вовч.) Люди звикли там на своїх далеких полях та сіножатях ставати собі холодні хатки, або хоч курені та халабуди (М. Лев.). Налинув дощ і перервав промову, я сів під накриття і думу думав (Л. Укр.)];

7) (дверные петли) наві[и]ска (мн. -ки), начепа.

* * *

1) наві́с, -у, накриття́; ( полотняный) наме́т, -у; (для хранения сена, необмолоченного хлеба диал.) оборі́г, -ро́гу; ( род сарая) пові́тка, ші́пка, диал. шо́па

2) ( выступающая часть) наме́т, наві́с; (преим. над входной дверью, крыльцом) підда́шшя, підда́шок, -шка, дашо́к, -шка́

и Надо предл.

1) с твор. п. - над, (редко) надо, (для обознач. большей или меньшей пространности места или же множественности предметов либо мест, над которыми что-н. совершается или имеет к ним отношение) понад ким, чим, (выше чего) поверх, верх чого. [Зозуля літала - над нами куючи (Сл. Гр.). Стоїть явір над водою, в воду похилився (Пісня). Простяг, гріє руки над полум'ям червоним (М. Вовч.). Місце над морем (Л. Укр.). Понад морем на бульварі я самотний походжаю (Вороний). Чорніє гай над водою, де ляхи ходили, засиніли понад Дніпром високі могили (Шевч.). Хто заплаче надо мною, як рідна дитина (Шевч.). Дунув вітер понад ставом - і сліду не стало (Шевч.). Червонясте та сіре каміння скрізь понад шляхом нависло неплідне та голе (Л. Укр.). Наче гетьман з козаками понад хмарами гуля і із лука блискавками в ворогів своїх стріля (Олесь). А понад всім блакитне небо слалось і сонце йшло та хутору сміялось (Щогол.). Як дуже зілля кипить, милий поверх дерева летить (Номис). Козаки не показувалися верх окопів (Маковей)]. Меч Дамокла висит над его головою - Дамоклів меч звисає (висить) над його головою. Над дверью были написаны следующие слова - над дверима були написані такі слова. Птицы летали над рекою - птахи (пташки) літали над річкою (в этом случае река мыслится в её целостности или же имеется в виду одно определённое место), понад річкою (во многих местах, повсюду над рекой). Село раскинулось над рекой - село розгорнулося понад річкою. Железнодорожный путь проходил над морем - залізнична колія ішла понад море(м). Замок этот господствует над городом - замок цей панує над містом. Над городом летали аэропланы, разбрасывая воззвания - понад містом літали аероплани (літаки), розкидаючи відозви. Работа, работать над чем, кем - праця, працювати коло чого, над чим, над ким. [Лишається багато ще попрацювати коло того, що дала природа (Рада). Роки напруженої праці над самим собою (М. Калин.)]. Сидеть над работой - сидіти над (за) роботою. Трудиться над составлением проекта - працювати над складанням (коло складання) проєкту. Он задумался над этим вопросом - він замислився над цим питанням. Смеяться над кем, над чем - сміятися з кого, з чого. Шутить над кем - жартувати з кого. Над ним разразилось большое несчастье - на його впало велике лихо. Сжалиться над кем - зглянутися на кого. Иметь над кем власть - мати над ким владу. Принять начальство над армией - узяти провід над армією. Над ним наряжён суд - над ним уряджено суд. Над ним исполнили приговор суда - над ним виконано вирок суду;

2) с вин. п. - над кого, над що, понад кого, понад що (в укр. яз. эта конструкция, при глаголах движения обычна). [Дивиться було він розпаленими очима кудись понад голови присутнім (Леонт.)]. Подыми конец доски над себя - підійми (підведи) кінець дошки над себе. Пошли над берег погулять - пішли над (у) берег погуляти;

3) (в сложении) - а) (для обознач. действия сверху наверху чего-л.) над, на, до, при, під, по, ви, роз и т. п., напр.: Надстроить колокольню - надбудувати дзвіницю. Надписать письмо - надписати листа. Надсмотр - догляд, нагляд. Надлить бутылку - а) (отлить) надлити пляшку; б) (долить) долити пляшку. Надлить молока - підлити молока. Надрыжеть - порудіти (вирудіти) (трохи, зверху). Надсидеть яйцо - над[при]сидіти яйце. Надцвести - розцвісти над чим; б) (для одознач. почина, зачина) над, напр.: Надломить калач - надломити калач(а). Надбитый горшок - надбитий горщик. Надгрызок сыру - надгризок сиру.

* * *

тж. н`адо; предл. с твор. п.

1) над (ким-чим); (преим. с местоимением "мною") на́ді, на́до (ким-чим); (вдоль чего-л.) пона́д и пона́д (чим)

2) (при глаголах "работать", "трудиться") над (ким-чим); ко́ло, біля (чого)

3) (при глаголах "смеяться", "издеваться") з, із, зо, зі (кого-чого), над (ким-чим)

нахлопать

I. 1) кого - наплескувати, плескати, наплескати, наляскувати, ляскати, наляскати, ляпати, наляпати, (о мног.) понаплескувати, поналяскувати кого (по чому). -пать кого по плечу - наплескати (наляпати) кого по плечі (по плечу) и кому плече;

2) что - наплескувати, наплескати, (о мног.) понаплескувати що. [Наплескав долоні, що й досі болять (Сл. Ум.)];

3) (вдоволь, сов.) - а) (в ладони) наплескати (наляскати) (в долоні); б) (крыльями) набити (налопотіти) (крилами); (дверью) нагрюкати (дверима); (кнутом) нахльостати (нахвостати) (батогом); (глазами) накліпати (налупати) (очима); (ушами) нахляпати (вухами, ушима); (о парусе) наполоскати (налопотіти, нахлюпо(с)тати). Нахлопанный -

1) наплесканий, налясканий, наляпаний, понапліскуваний, поналяскуваний;

2) наплесканий, понаплескуваний;

3) наплесканий, налясканий; набитий; нагрюканий; нахльостаний, нахвостаний; накліпаний, налупаний; нахляпаний; наполосканий. -ться -

1) (стр. з.) наплескуватися, бути наплескуваним, наплесканим, понаплескуваним и т. п.;

2) (вдоволь) наплескуватися, наплескатися, попоплескати (досхочу), (о мног.) понаплескуватися и т. п.; срв. Хлопать.

II. Нахлопывать, нахлопнуть -

1) (крышку) пристукувати, пристукнути, накляпувати, накляпнути, причиняти, причинити (гучно, з грюкотом), захрьопувати, захрьопнути що;

2) кого - запопадати, запопасти, застукувати, застукати, заскакувати, заскочити кого (на чому). Нахлопнутый -

1) пристукнутий, накляпнутий, причинений (гучно, з грюкотом), захрьопнутий;

2) запопадений, застуканий, заскочений. -ться -

1) (стр. з.) пристукуватися, бути пристукуваним, пристукнутим и т. п.;

2) (возвр. з.) пристукуватися, пристукнутися, накляпуватися, накляпнутися, причинятися, причинитися (з грюкотом) захрьопуватися, захрьопнутися.

* * *

1) (хлопая, причинять себе что-л. неприятное) наля́скувати, наля́скати

2) (бить.; похлопывать) плеска́ти (плещу́, пле́щеш), наплеска́ти, ля́скати, наля́скати; ля́пати, наля́пати

1) (крышку) присту́кувати, присту́кнути; ( накрывать) накрива́ти, накри́ти, -крию, -криєш

2) ( застигать) застига́ти, засти́гти, -гну, -гнеш; (сов.: застукать) засту́кати, заско́чити

оттискать, оттиснуть

1) кого, что, от чего - відтискати, відтиснути. См. Оттеснять, Оттирать. -нуть палец дверью - прищемити, прищекнути палець дверима. Толпа -ла меня - натовп відтиснув (відпер) мене;

2) Оттискивать, оттиснять, оттиснуть что на чём - відбивати, відбити що на чому, (о книге) друкувати, видрукувати. -нуть печать - вибити печатку. -нуть книгу - видрукувати книгу. -снуть корректуру - відбити коректу. Оттиснутый - відтиснений; відбитий, видрукуваний. Книга -та - книгу видрукувано.

* * *

несов.; сов. - отт`иснуть

1) ( оттеснять) відти́скувати и відтиска́ти, відти́снути и відти́скати; ( отпихивать) відпиха́ти, відіпхну́ти и відпихну́ти

2) ( отдавливать) відду́шувати, віддуши́ти и повідду́шувати; ( придавливать) приду́шувати, придуши́ти, прида́влювати, придави́ти

3) (давя, оставлять отпечаток) відбива́ти, відби́ти

4) полигр. відбива́ти, відби́ти, відти́скувати и відтиска́ти відти́снути и відти́скати; ( печатать) друкува́ти, надрукува́ти; несов. ви́друкувати

прихлопнуть

1) (в ладоши) припліскувати, плескати, плеснути, ляскати, ляснути (в долоні). [Почав кричати та в долоні припліскує (Свидн.)];

2) (закрыть со стуком что-л. напр., двери, крьпику сундука) зачиняти, зачинити, причиняти, причинити (грюкнувши, з грюкотом), загрякувати, загрякнути, прибивати, прибити що (напр. двері, віко в скрині), грюкати, грюкнути чим (дверима и т. п.). [Знов не щільно прибила двері (Звин.)]. -нуть дверью полу - прищикнути дверима полу. -нуть палец крышкой - прибити палець віком;

3) -нуть кого (накрыть, поймать врасплох) - запопасти, заскочити, приловити, злапати кого на чому;

4) (убить) - см. Ухлопать. Прихлопнутый - зачинений, причинений (з грюкотом), прибитий; прищикнутий.

* * *

несов.; сов. - прихл`опнуть

1) плеска́ти и приплі́скувати, плесну́ти; ( хлопать) ля́скати, ля́снути; ( ударять) присту́кувати, присту́кнути; ( ставить печать) прибива́ти, приби́ти, хля́пати, хля́пнути

2) ( затворять) зачиня́ти [з грю́котом, грю́кнувши], зачини́ти [з грю́котом, грю́кнувши]

3) ( прищемлять) прищи́кувати, прищикну́ти, прищи́пувати, прищипну́ти; ( придавливать) прида́влювати, придави́ти, приду́шувати, придуши́ти; ( прибивать) прибива́ти, приби́ти

4) (перен.: закрывать, ликвидировать) закрива́ти, закри́ти и позакрива́ти

5) (несов.: убить) ріши́ти, поріши́ти; ( пристукнуть) присту́кнути

несов.; сов. - хл`опнуть

1) ля́скати и усилит. ляскоті́ти, ля́снути, хло́пати, хло́пнути, ля́пати, ля́пнути; хля́пати, хля́пнути; (несов.: крыльями) лопоті́ти, лопота́ти; (о пробках, выстрелах) ба́хкати, ба́хнути; ( дверью) грю́кати и усилит. грюкота́ти и грюкоті́ти, грю́кнути и усилит. грюкону́ти, гу́пати, гу́пнути, гу́ркати, гу́ркнути, гря́кати, гря́кнути

2) (в ладоши, по плечу) пле́скати (плещу́, пле́щеш и плеска́ю, плеска́єш), плесну́ти, ля́пати, ля́пнути

3) (кнутом, по лицу) ля́скати и усилит. ляскоті́ти, ля́снути, хльо́скати и хльо́стати, хльо́снути, лу́скати, лу́снути, сов. усилит. лулу́снути

4) ( пить - об алкогольных напитках) ду́длити несов., сов. хильну́ти, дмухну́ти

5) (перен.: тратить деньги) уга́чувати и гати́ти, угати́ти

(о громе, пушке и пр.) гримнути, торохнути; (сильно грохнуть) грохонути, гуркнути, грюконути. Грохнуть дверью - гуркнути, грякнути дверима.