-
1 волк
вовк, звір (р. -ра); ув. вовчище, вовцюга, вовцюган, вовчуган. Волк серый - вовк сіроманець; (молодой) вовчук. Самка -ка - вовчиця. Волки - вовки, вовченьки, звірина. [По козакові вовченьки завили]. Морской волк - морський вовк, морський пес; (детс.) вова. [Не ходи - там вова]. Много волков где - звірно. [У нашому лісі звірно цю зиму]. Смотреть волком - дивитися вовкувато. Смотрящий -ком - вовкуватий. И волки сыты, и овцы целы - і кози ситі, і сіно ціле.* * * -
2 серый
1) сі́рий; (о цвете, масти) си́вий; ( о масти) миша́стий, диал. ша́рий, сивко́вий2) (в знач. сущ.: волк, заяц, лошадь) сі́рий, -ого; ( волк) сірома́нець, -нця, сірома́н, сірома́нок, -нка\серый ого помя́нешь, а \серыйый здесь — погов. про во́вка промо́вка (помо́вка), а вовк тут (а вовк у ха́ту, аж ді́дько во́вка несе́)
-
3 волчица
вовчиця; см. Волк.* * *тж. волч`ихавовчи́ця, вовчи́ха -
4 задирать
задрать -1) задирати и дерти (вгору), задерти и задрати, задублювати, задубити, (о мн.) позадирати, позадублювати. -рать голову, хвост, ноги задирати (задерти) голову, хвоста, ноги, закопилювати (закопилити) хвоста, задублювати (задубити) хвоста. [Біжить кінь, хвоста задубивши]. -рать нос (голову) - кирпу гнути, губу копилити проти кого, пиндючитися, високо нестися. -драв ноги - задерши ноги. Я тебе как дам, так и ноги -рёшь - як стусону тебе, то й п'ятами вкриєшся (ноги задереш);2) (затрагивать) задирати, задерти, зачіпати, зачепити, займати, за(й)няти кого, заводитися, завестися з ким, чіплятися до кого, налазити на кого. Он всех -рает - він кожного зачіпає, він з кожним заводиться, до кожного чіпляється, на кожного налазить;3) роздирати, роздерти. -драть за живое - дійняти (допекти) до живого, до серця, до печінок. Волк козу -драл - вовк козу розірвав. Задранный - задраний, задертий, задублений.* * *несов.; сов. - задр`ать1) задира́ти, заде́рти и задра́ти, -деру́, -дере́ш и мног. позадира́ти\задиратьть нос — см. нос
2) ( растерзывать) розрива́ти, розірва́ти, роздира́ти, розде́рти и розідра́ти, задира́ти, заде́рти и задра́ти3) ( засекать розгами) засіка́ти, засікти́, -січу́, -січе́ш4) (задевать, вызывать на ссору, драку) задира́ти несов.; зачіпа́ти, зачепи́ти, -чеплю́, -че́пиш, займа́ти, зайня́ти, -йму́, -ймеш -
5 ловить
лавливать1) ловити, уловлювати, (хватать) хапати, лапати, (захватывать) запопадати, (перенимать) переймати кого, що; срв. Поймать. [Ловили, ловили та й піймали сома (Номис). Нитяна сітка, що нею ловлять перепели (Яворн.)]. -вить вора с поличным - ловити злодія з лицем (з краденим, з крадіжкою). -вить воздух - ловити, хапати повітря. -вить на лету - з льоту ловити; з двох слів розуміти. -вить взгляд - переймати (ловити) погляд. -вить рыбу - ловити рибу, (удой) (в)удити, надити рибу; срв. Удить. [Ходив на річку рибу надити (Грінч.)]. -вить рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван - ловити рибу сачком, на блешню, на перемет, на кукільван, сачити, блешнювати, переймати, кукільванити рибу. -вить рыбу, делая прорубь во льду - на духи ловити рибу. -вить раков в норах - печерувати раки. [З Демком Павло вже печерують раки (Грінч.)]. Двух зайцев -вить, ни одного не поймать - двох зайців ловиш, ні одного не вловиш. -вит волк, -вят и волка - носить вовк, понесуть і вовка. Эта кошка хорошо -вит мышей - цей кіт добре ловить миші, це ловний кіт. -вить ухом (внимательно слушать) - ловити вухом. [У глибокім мовчанню сю річ вухом ловлять гебреї (Франко)]. -вить ворон (переносно) - ловити ґави (вітри, випорожні, виторопні, витрішки), їсти (продавати) витрішки; срв. Глазеть, Ротозейничать;2) -вить в чём, на чём; см. Уличать. -вить в проступке - ловити (підловлювати) в (на) провині. -вить на месте преступления - ловити (лапати) на гарячому (вчинкові). -вить на слове - ловити на (в) слові (в мові), брати за слово. [Олександра він бере за слово (Франко)];3) (искать, улучать) шукати, вигадувати. -вить случай, момент, время - шукати, вичікувати нагоди (випадку, часини). -вить глазами - шукати очима;4) см. Красть. Ловленный - ловлений, хапаний; срв. Пойманный.* * *лови́ти; диал. лапа́ти, ганя́тися (за ким); ( уличать) викрива́ти -
6 подбираться
подобраться1) підбиратися, підібратися, попідбиратися, збиратися, зібратися, позбиратися, визбируватися, визбиратися, повизбируватися, бути підібраним, попідбираним, позбираним, повизбируваним; добиратися, добратися, прибиратися, прибратися и т. д. - см. Подбирать;2) підбиратися, підібратися, підсмикуватися, підсмикатися, підтикатися, підтикатися и підіткнутися, закасуватися, закасатися, підкасуватися, підкасатися, закачуватися, закачатися, підкуцатися, (во множ.) попідбиратися, попідсмикуватися, попідтикатися и т. д. См. Подобрать платье (Подбирать). [І підсмикалася, і підтикалася, і підперезалася (Стор.). Маланка закасалась та лізе в воду (Коцюб.). Очеретом качки гнала, високо-м ся закачала (Пісня)];3) (подкрадываться) підбиратися, підібратися, підкрадатися, підкрастися, чалитися, причалитися до чого. Срв. Подкрадываться. [Підбирається під хатнє віконце. Онде корова до капусти чалиться (Переясл.)]. Волк -бирается к стаду (овец) - вовк підкрадається (чалиться) до отари;4) (подольщаться) добиратися, добратися до кого, заходити до кого и коло кого, підмощуватися и підмощатися, підмоститися до кого, підходити, підійти під ласку кому. Срв. Подольщаться, Подбиваться 3. [Спроквола добираючись, запутав пан- отця, як павук муху (Свидн.). Не погляне, не заговорить, хоч там як до його не заходь (М. Вовч.)];5) (о припасах: приходить к концу) сходити. [Уже наші припаси сходять];6) (тощать) худнути, схуднути, охлявати, охлясти, з тіла спадати, спасти, (о мног.) похуднути, похлясти и поохлявати, з тіла поспадати.* * *несов.; сов. - подобр`аться1) підбира́тися, підібра́тися и попідбира́тися; ( подкрадываться) підкрада́тися, підкра́стися и попідкрада́тися2) ( иссякать) схо́дити, зійти́; ( переводиться) перево́дитися, перевести́ся3) (подбирать подол, полы) підбира́тися, підібра́тися; ( поддёргиваться) підсми́куватися и підсмика́тися, підсмикну́тися и підсмика́тися4) страд. (несов.) підбира́тися; збира́тися; визби́руватися; добира́тися -
7 поймать
піймати, у[в]піймати, спіймати, пійняти, зловити, у[в]ловити (о мн. половити), імати, поїмати, з'їмати, злапати, попасти, злавудити; (захватить) запопадати, запопасти; (застигнуть) заскочити, застукувати, застукати кого, що. [Пійміть, діду. Дід пійняв (Руд.). Пусти-но батька в поле, - чи тоді піймеш (Руд.). Поїмали сиві коні, гнідії і чорні. Коня з'їмав у отаві. Сам собі риби влови. Злапали його і помчали швидше у губернію (Квітка). Заскочили пана і крихточку налякали (М. Вовч.). Застукали, як сотника в горосі]. -ть в руки - злапати, піймати до рук, злавудити у руки (лапи). -ть в проступке - спіймати в провині. -ть на месте преступления - застукати (злапати) на гарячому вчинку. -ть на слове - піймати в слові, вловити в мові. Если бы -ал я тебя в другом месте, знал бы ты - коли-б я був запопав тебе в иншому місці, знав-би ти. Его ни на чём не -ешь (он изворотлив) - його в ложці води не піймаєш. -ал, как же - а як-же, піймав; піймав зайця за хвіст. -ал не -ал, а погнаться можно (= попытаться) - втік не втік, а побігти можна. Либо рыбку -мать, либо домой не бывать - або здобути, або вдома не бути. -ал быка за рога (иронич.) - піймав облизня. Ловит волк, а как волка-то -мают - носить вовк, понесуть і вовка. Двух зайцев ловить, ни одного не -маешь - двох зайців гониш, ні одного не вловиш. Пойманный - пійманий, упійманий, спійманий, уловлений, злапаний, заскочений, застуканий.* * *пійма́ти, спійма́ти, упійма́ти, злови́ти; зла́пати; (успеть найти, застать) попа́сти; охотн. уполюва́ти -
8 поминать
I. помянуть1) пам'ятати кого, що; см. Помнить;2) кого, что (вспоминать) - споминати, (с)пом'янути, згадувати, згадати, спогадувати, спогадати кого, що, про кого, про що; срв. Вспоминать. [Та я пізно лягаю, то я й вас споминаю. Не забудьте пом'янути не злим тихим словом (Шевч.). Прощай - добрим словом мене спогадай (Л. Укр.)]. -най как звали - шукай вітру в полі; згадуй лиш як звали (Федьк.). Кто старое -нёт, тому глаз долой - хто старе споминає, той щастя не має. Не -най лихом - не згадуй лихом. -ли волка, а волк тут - про вовка помовка, а вовк тут. -нать, -нуть чьё имя - поминати, пом'янути кого. [Писар чув, що його поминають (М. В.)];3) -нуть о чём - згадати про що;4) (усопшего) поминати, пом'янути, споминати, спом'янути, сов. об[від]поминати кого. [Хто без тебе грішну душу поминати буде? (Шевч.). Хто заплаче, поховає? Хто душу спом'яне? (Шевч.)]. Помянутый и помянутый - спом'янутий, пом'янутий, згаданий, спогаданий. Не тем будь -нут (говоря о к.-л. недоброе) - не тим згадавши; хай бог простить. -ться - споминатися, спом'янутися, поминатися, пом'янутися, згадуватися, згадатися. Кому икается, тот -ется - икнулося - згадав хтось.II. помять1) м'яти (мну, мнеш), пом'яти що (напр., папір, сукню);2) (траву, хлеб и т. п.) толочити, потолочити (траву, пашню (хліб)). -мять постель - пом'яти (покуйовдити) постіль. Помятый - пом'ятий; потолочений. -ться -1) м'ятися, пом'ятися, бути пом'ятим [Одежа геть пом'ялася];2) толочитися, бути потолоченим;3) (не решаться) м'ятися, пом'ятися. [Потерся, пом'явся та й мусів доставати гроші (Н.-Лев.)].* * *несов.; сов. - помян`уть1) ( вспоминать) зга́дувати, згада́ти, помина́ти, пом'яну́ти, спомина́ти, спом'яну́ти2) церк. помина́ти, пом'яну́ти -
9 растерзывать
несов.; сов. - растерз`ать1) роздира́ти, розде́рти, -деру́, -дере́ш и розідра́ти (роздеру́, роздере́ш) и мног. пороздира́ти, розте́рзувати, -зую, -зуєш, розтерза́ти, розша́рпувати, -пую, -пуєш, розша́рпати, шматува́ти, -ту́ю, -ту́єш, пошматува́ти, розшмато́вувати, -то́вую, -то́вуєш, розшматува́ти; (сердце, душу) кра́яти (кра́ю, кра́єш) и розкра́ювати, -кра́юю, -кра́юєш, розкра́ятиволк \растерзывать за́л овцу́ — во́вк розде́р (розідра́в, пошматува́в, розшматува́в) вівцю́
\растерзывать за́ть се́рдце — розкра́яти (пошматува́ти, розшматува́ти) се́рце
-
10 сходить
I несов.; сов. - сойт`и1) схо́дити, -джу, -диш и зіхо́дити, зійти́ (зійду́, зі́йдеш) и мног. посхо́дити; ( с лошади - обычно) зла́зити (зла́жу, зла́зиш) и зліза́ти, злі́зти и мног. позла́зити и позліза́ти; ( спускаться) спуска́тися, спусти́тися (спущу́ся, спу́стишся) и мног. поспуска́тися; (оставлять занимаемое место - о сидящем, лежащем) устава́ти, уста́ти (уста́ну, уста́неш) и мног. повстава́ти; ( с чего) зсіда́ти, зсі́сти (зся́ду, зся́деш); (сойти - с какого-л. места) уступа́тися, уступи́тися (уступлю́ся, устуґпишся), диал. зступа́ти, зступи́тине сходи́ть с языка́ — не схо́дити з язика́ (з уст)
румя́нец \сходить шёл — рум'я́нець зійшо́в
снег \сходить шёл — с поле́й сніг зійшо́в з полі́в
\сходить ди́ть с горы́ — схо́дити (спуска́тися) з гори́
\сходить ди́ть с конве́ера — схо́дити з конве́єра
\сходить ди́ть с пути́ (с доро́ги, со своего́ пути́, со свое́й доро́ги) — перен. схо́дити з [свого́] шляху́ (з [своє́ї] доро́ги)
\сходить ди́ть с ре́льсов — схо́дити з ре́йок (з ко́лії)
2) (благополучно закончиться, проходить) мина́ти, мину́ти, схо́дити, зійти́ему́ всё \сходить дит — йому́ все мина́є (схо́дить)
3) ( быть признаваемым за кого-что) схо́дити, зійти́, відбува́ти, відбу́ти, -бу́ду, -бу́дешволк \сходить ди́л за соба́ку — ( был принимаемый) во́вка прийма́ли за соба́ку
де́рево \сходить дёт за сад — де́рево зі́йде за садо́к (за сад)
4) ( оканчиваться - о грибах) прохо́дити, -дять, пройти́ (про́йдуть)5) ( выслеживать) охотн. висте́жувати, -жую, -жуєш, ви́стежити, вислі́джувати, -джую, -джуєш, ви́слідити, -джу, -дишII сов.схо́дити, -джу́, -диш; ( пойти) піти́ (піду́, пі́деш)\сходитьть к коло́дцу по во́ду — сходи́ти (піти́) до коло́дязя по во́ду
\сходить жу́ посмотре́ть — піду́ подивлю́ся, піду́ подиви́тися
\сходить ди́ть слоно́м — шах м. піти́ слоно́м
-
11 таскать
\таскать ку́ли — тяга́ти (таска́ти; носи́ти; пиря́ти) мішки́ (лантухи́)
\таскать по суда́м — тяга́ти по суда́х
\таскать кашта́ны из огня́ для кого́ — перен. тяга́ти кашта́ни з вогню́ для ко́го
таска́л волк - потащи́ли и во́лка — погов. носи́в вовк козу́, аж і во́вка понесли́; носи́в вовк ове́ць - понесли́ вже й во́вка
2) (платье, обувь) носи́ти, тяга́ти; таска́ти3) ( дёргать до боли) тяга́ти; (за волосы, уши) скубти́, ску́бати и скуба́ти, таска́ти; ( без прямого дополнения) ску́бтися, ску́ба́тися; ( за волосы) чу́бити\таскать за у́ши кого́ — м'я́ти (крути́ти) ву́ха кому́, скубти́ (тяга́ти) за ву́ха кого́, скубти́ся за ву́ха
4) ( красть) тягти́, тягну́ти, цу́пити -
12 травленый
прил.1) (отравой, ядом) тру́єний2) ( обработанный кислотами) тра́влений, ща́влений\травленый волк (зверь) — те́рта людина; би́та голова́; би́тий жак, би́тий у ті́м'я; бува́ла (досві́дчена) люди́на
См. также в других словарях:
волк — волк, а, мн. ч. и, ов … Русский орфографический словарь
волк — волк/ … Морфемно-орфографический словарь
ВОЛК — муж. хищный зверь песьего рода, положительными признаками едва отличаемый от собаки, Canis Lupus; южн. вовк, новг. лыкас (греч.?), вост., татар. бирюк, шутл. аука, серый, овчар; ·собств. зверь. Красный волк, Canis alpinus, в горах юго вост.… … Толковый словарь Даля
ВОЛК — в овечьей шкуре. Разг. Неодобр. О лицемере, прячущем под маской добродетели свои злые намерения. БТС, 146, 1500; ШЗФ 2001, 42. /em> Восходит к Евангелию. ФСРЯ, 76; Ф 1, 73; ДП, 50; БМС 1998, 94 95. Волк в овчине (под овчиной). Народн. То же. ДП,… … Большой словарь русских поговорок
Волк — Canis lupus см. также 3.1.1. Род Собаки Canis Волк [73] Canis lupus (Окраска лесных волков серая, обычно с темным седлом на спине; тундровые волки бывают почти белыми, а степные рыжеватые. От собак отличается широкой мордой с выпуклым лбом,… … Животные России. Справочник
волк — отольются волку овечьи слезки, смотреть волком, травленый волк.. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. волк (серый); койот, тилацин, волчок, шакал, (серый, лесной) (помещик,… … Словарь синонимов
ВОЛК — В мифологических представлениях многих народов Евразии и Северной Америки образ В. был преимущественно связан с культом предводителя боевой дружины (или бога войны) и родоначальника племени. Общим для многих мифологий Северо Западной и… … Энциклопедия мифологии
волк — сущ., м., употр. часто Морфология: (нет) чего? волка, чему? волку, (вижу) что? волк, чем? волком, о чём? о волке; мн. что? волки, (нет) чего? волков, чему? волкам, (вижу) что? волков, чем? волками, о чём? о волках; сущ., ж. волчица 1 … Толковый словарь Дмитриева
волк — а; мн. род. ов; м. 1. Хищное животное сем. псовых. Стая волков. Степной в. Матёрый, травленый в. (также: разг.; о много испытавшем, привыкшем к невзгодам и опасностям человеке). Голоден как в. (разг.; очень голоден). Хоть волком вой (разг.; о… … Энциклопедический словарь
ВОЛК — 1. ВОЛК1, волка, мн. волки, волков, муж. Хищное животное, одного рода с собакою. || перен. Угрюмый, недоброжелательный человек (обл.). ❖ Волком выть (разг.) горько жаловаться на страдания от какого нибудь бедствия или лишения. Волк в овечьей… … Толковый словарь Ушакова
ВОЛК — 1. ВОЛК1, волка, мн. волки, волков, муж. Хищное животное, одного рода с собакою. || перен. Угрюмый, недоброжелательный человек (обл.). ❖ Волком выть (разг.) горько жаловаться на страдания от какого нибудь бедствия или лишения. Волк в овечьей… … Толковый словарь Ушакова