бом

дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.

* * *

несов.; сов. - дать

дострочить достебновувати, достебнувати, дошивати, дошити вистібом. Достроченный - достебнований.

* * *

несов.; сов. - достроч`ить

1) спец. достьо́бувати, достьо́бати

2) ( письмо) шви́дко (ху́тко) допи́сувати, шви́дко (ху́тко) дописа́ти

1) (становиться дыбом, подыматься) дибитися [Волосся почало дибитися], ставати дибом, стовбурчати, насто(в)бурчуватися, настовпужуватися, їжитися [З жаху їжиться волос (Фр.)], лізти догори; сов. в. - стати дибом (дубом), на[за]стовбурчитися, настовпужитися, наїжитися, полізти догори. [Волосся полізло догори];

2) (становиться на дыбы) ставати цапа, цапки, дуба, гопки, диба, горою (см. Дыбы) [Кінь цапа (гопки) стає = конь дыбится). Бодай йому кінь горою став!], (специальнее о лошади) спинатися, зводитися, сов. - зіп'ястися (зіпнутися, сп'ястися), звестися.

* * *

загресть

1) загрібати, загребти, загортати, загорнути, загромаджувати, загромадити, (о мног.) позагрібати, позагортати, погромадити, позагромаджувати що. [Вони мерців у землю загрібають (Л. Укр.). Загромадити сіно]. -бать жар - загортати жар. -бают жар (перен.) - гріють руки. Чужими руками жар -бать - чужими руками жар загрібати, чужими пирогами батька поминати (Приказка);

2) (захватывать чужое) гарбати, загарбати, позагарбувати. Загребённый - загребений, загорнений, загромаджений и т. д.

* * *

несов.; сов. - загрест`и

1) загріба́ти, загребти́ и мног. позагріба́ти; ( лопатой) загорта́ти, загорну́ти и мног. позагорта́ти; ( присваивать чужое) зага́рбувати и га́рбати, зага́рбати, сов. диал. зга́рбати, загра́бати

2) (сов.: начать грести) загребти́; ( веслом) поча́ти веслува́ти

заесть

1) заїдати, заїсти, загризати, загризти, поїдом їсти, заїсти кого, (о мног.) позаїдати, позагризати кого. -дать чей-л. век (не давать житья) - заїдати (заїсти) чий вік, занапащати (занапастити) чий вік (чию долю). Как ни тяни, а чужого веку не -ешь (послов.) - як не мудруй, а вмерти треба;

2) (закусывать) заїдати, заїсти що чим. -есть водку хлебом - заїсти горілку хлібом;

3) (чужое добро) заїдати, заїсти, зажирати, зажерти (чуже добро), (присваивать) привлащати, привластити що;

4) (застрявать) затинатися. Ножницы -дают - ножиці затинаються. Заеденный - заїд(ж)ений, загризений.

* * *

несов.; сов. - за`есть

закусать

I. 1) кого (загрызать, заедать) - загризати, загризти, заїдати, заїсти кого;

2) почати (взяти, стати) кусати що. Он -сал губы - він почав (узяв) кусати губи.

II. Закусывать, закусить -

1) что - закушувати (закусувати, закусювати), закусити (напр., губу, язика). [Руфін закушує з досади губу (Л. Укр.). Неласкаво одгризнувсь я, закусуючи губу (Крим.)]. Он больно -сил язык - він боляче прикусив (укусив) язика. -сить язык (замолкнуть) - прикусити язика (язик), укуситися за язик. -сить удила - заїсти (стиснути) вудила, вгризтися в вудила;

2) что (заедать) - закушу[сю]вати, закусити чим, заїдати, заїсти чим; (теснее: завтракать) снідати, поснідати; (вообще подкрепиться) підживлятися, підживитися. [Уже закушував смачненько, хто добре пінної лигнув (Котл.). Довго що випивали та закусювали (Грінч.). Оддала хазяйці чарку в руки, закусивши хлібом та салом (Н.-Лев.). Сидить собі коло столу, вишняк попиває, що висмалить, їдну чарку, то і заїдає (Руданськ.)]. По первой не -вают - по одній (по першій) не закушують (Номис). Закушенный - закушений, прикушений, заїджений.

* * *

1) (есть немного, наскоро) заку́сувати, закуси́ти, -кушу́, -ку́сиш, перехо́плювати, перехопи́ти; сов. попої́сти, -ї́м, -їси́; ( перед обедом) підобі́дувати, -дую, -дуєш, підобі́дати; ( перед ужином) підвече́рювати, -рюю, -рюєш и підвечі́ркувати, підвече́ряти; (сов.: перед завтраком) підсні́дати

2) (заедать выпитое, съеденное) заку́шувати и заку́сувати, закуси́ти, заїда́ти, заї́сти

3) ( надкусывать) надку́шувати, надкуси́ти

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

1) компанія, (фам.) кумпанія, гурт (-ту), (общество) товариство, (союз) спілка, (застольная) бесе[і]да, (группа) громадка (множество) лава. [За кумпанію і циган повісився (Номис). Облишивши писар книгу, сідає до гурту (Грінч.). Свого смутку не міг Лаговський позбутися й у товаристві Шмідтів (Крим.). За столом сиділа беседа: брат Охрім із жінкою, сват Манойло, кум Терешко (Грінч.). Чоловік та жінка, то одна спілка (Номис). В темну ніч ми зібралися громадкою йти (Л. Укр.). Колядувати ходимо лавою (Звин.)]. -нией - гуртом, у гурті, лавою. [Навіть іти в гурті легше з співом (Єфр.)]. В своей -нии (сидеть) - своїм гуртом. Водить, иметь -нию с кем - ко[у]мпанувати, водитися, водитися хлібом, заходити з ким. В -нии - при гурті, в гурті. Пожалуйте в -нию - просимо до гурту, до компанії, до купи. Держаться -нии с кем - триматися чийого товариства (гурту), тримати спілку з ким, триматися купи. [Не тримай з панами спілки (Сл. Гр.). Треба всім купи триматися (Крим.)]. Для -нии - за компанію. Достойная -ния - товариство чесне, (иронич.) кумпанія чесна. Дружная -ния - любе (дружнє) товариство, дружня компанія, (братва) братва. Дурная -ния - погане товариство. Иметь -нию с кем - бути в товаристві з ким. За -нию - за гуртом, за ко[у]мпанію. Присоединиться к -нии - пристати, прилучитися до гурту. Принять в -нию - взяти до гурту кого. Расстроить -нию - розбити ко[у]мпанію. Сделать, составить кому, разделить с кем -нию - потоваришувати кому, приєднатися до гурту з ким. Спасибо за -нию - спасибі за товариство, за компанію. Удалая -ния - гоп-ко[у]мпанія. Холостая -ния - парубоцька (дівоцька) компанія. Честная -ния - шановне товариство. Я ему (он мне) не -ния - мені з ним у хлібосолі не бути; (раздраж.) ми з ним свиней не пасли;

2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компанія, (никогда не кумпанія), товариство, спілка. [Вкупишся (вступишь со взносом) в компанію, то можеш бути безпечний (Франко). Асекураційне (страхове) товариство «Дністер». Знайшов собі спільників і з ними в спілці взяв одно село в графа в посесію (Н.-Лев.)]. В -нии с кем - в спілці, спільно, до спілки з ким. [Нумер газетини тої, що її з кумом дяком до спілки пренумеруємо (выписываем) (Франко)]. Быть, состоять в -нии с кем - спілкувати, сполувати, бути в компанії (в спілці) з ким, тримати спілку з ким. Вступать, входить в -нию с кем - заводити спілку, приступати до спілки з ким. Основывать, учреждать -нию - закладати спілку. Торговый дом: Заблоцкий и К° - торговельний дім: Заблоцький і С-ка (і Т-во).

* * *

кармливать годувати, (редко) кормити (-млю, -миш), (продовольствовать, содержать) харчувати, контентувати, (питать) живити (-влю, -виш) кого. [Крадеш? Годуєш борщем з червою? (Коцюб.). Хлібом кормлять, а стеблом очі колють (Номис). Україна їх харчувала (Куліш). Жінки обіцянку дали людей контентувати (Г. Барв.)]. -мить ребёнка грудью - годувати дитину груддю, давати дитині грудь. В этом ресторане хорошо - мят - у цьому ресторані добре годують. -мить из рук - годувати з рук кого. -мить лошадей (в дороге) - попасати, попасувати коні. Проехать сорок вёрст не -мя - проїхати сорок верстов без попасу (не попасаючи коні). -мить вволю кого - годувати досхочу кого, (домашн. животных) годувати уприпуст (невпоїд) (худобу). -мить кого завтраками - (по)жданиками годувати кого. Соловья баснями не -мят - соловей піснями не ситий. -щие грудью женщины - жінки-годівниці. Кормленный и Кормлённый - годований.

* * *

1) ( животное) годува́ти, корми́ти

2) ( человека) годува́ти; (предоставлять продовольствие, прокармливать) харчува́ти

3) (перен.: содержать) годува́ти

1) короб (-ба), (из луба) козуб (-ба), (из лозы покрытой глиною) стуга, (из картона, футляр) шабатурка, (чаще множ.) шабатурки (-рок); срвн. Коробка 1. Наговорить три -ба - набалакати повен міх (Крим.); (наврать) набалакати три мішки (сім мішків) гречаної вовни (Приказка), розбити цілий глек брехеньки. Его свело -бом - його зсудомило (справчило). Ни из -ба, ни в -роб - ні туди, ні сюди; ані з коша, ані в кіш;

2) (тележный лубяной кузов) короб, глабці (-бців и -бець); см. Кузов 1; (плетёная корзина на дрогах для возки угля и пр.) сапет (-та), сапета (-ти), куча;

3) см. Пошевни.

* * *

I. 1) (согласие, лад) (добра) згода, (добра) злагода, (реже) мир (-ру), мирність (-ности), сумир (-ру). [Зникли скрізь тоді зо світу згода братня і любов (Грінч.). Культивування доброї злагоди й справжнього замирення (Єфр.). Помирилися так, що миру не стало й до вечора (Н.-Лев.). Щоби-сте дочекали (свят) в мирності, радості і веселості ( Kolb.)]. В -ре (с кем) - у згоді, у злагоді (з ким). [Я вмер-би з чистою душею у згоді з небом і землею (Черняв.). Умерти хотів у злагоді з усіма (Грінч.)]. Быть, жить в -ре с кем - бути, жити в (добрій) згоді, в (добрій) злагоді, ладнати з ким, у миру, сумиром жити з ким. [Помиріться та живіть у згоді (Коцюб.). Живемо в злагоді (Харківщ.). Він з братом ладнає (Сл. Гр.). Живуть, страх, не в миру (Тесл.). Сумиром з тобою не проживеш (Звягельщ.)]. Кончить дело -ром - дійти (добити) згоди (в справі). Покончить ссору -ром - перевести сварку на мир (Еварн.). Склонять, склонить к -ру кого - до згоди при[на]вертати, при[на]вернути, до згоди приєднувати, приєднати кого. [Батька з сином до згоди приєднайте (Самійл.)]. Худой мир лучше доброй ссоры - краща солом'яна згода, як золота звада (Приказка);

2) (покой, спокойствие) спокій, упокій, супокій (-кою), (з)лагода, мирнота, сумир, (ц.-слав.) мир (-ру). [Се я сказав вам, щоб ви у мені спокій мали (Біблія). Святий спокою, добре з тобою (Номис). Для розвитку науки найбільш потрібно того супокою, яким даремно тужить сучасник (Єфр.). Вони мечем та кулаччям, а ми миром та лагодою (Куліш). Затишний куток, повний злагоди, ніжности й спокою (Ніков.). Спокій і мирнота були і в серці молодих людей (Н.-Лев.)]. Душевный мир - душевний спокій. Мир вам - мир вам; нехай буде з вами супокій или упокій (Біблія). Идите с -ром - ідіть з миром, ідіть щасливі. Мир праху твоему - см. Прах 2;

3) (отсутствие войны) мир, замир'я (-р'я), замирення (-ння). [Захочемо правдивий із ляхами мати мир (Франко). Король трактував з ханом про довічне замир'я (Куліш)]. Заключать, заключить мир - замиряти(ся), замирити(ся), складати, скласти мир; см. Заключать. Заключение -ра - складання миру, замиряння, (оконч.) складення миру, замирення. [Після Зборовського замирення до якогось часу стало тихо (Ор. Лев.)]. Нарушение -ра - порушення спокою, розмир (-ру). [Чи мир, чи розмир - є на все свій звичай (Крим.)].

II. Мир -

1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи, -тів), всесвіт (-ту), всесвіття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пишний світ, ввесь рух життя отут у мені, в серці (Коцюб.). Доки світ світом, не буде баба дідом (Кониськ.). Ви світло світу (Куліш). І до мене цілий всесвіт усміхавсь (Олесь). Ой, видить бог, видить творець, що мир погибає (Колядка)]. От сотворения -ра - від с(о)творе[і]ння світу, від початку світу; відколи світ настав. [Відколи світ настав, не бувало ще такого (Брацл.)]. Ещё до сотворения -ра - ще з- передвіку, ще як світ не настав, ще перед сотворенням світу. Системы -ра - системи світу (всесвіту). Мир божий - світ (мир) божий. [І світ божий, як великдень, і люди, як люди (Шевч.)];

2) (светило) світ. [Горять світи, біжать світи музичною рікою (Тичина)];

3) (земля) світ, наш світ, земний світ, (ум.-ласк.) світочок (-чка), світонько (-ка, ср. р.). [Зійду я на гірочку та гляну я по світочку: світе мій ясний, світе мій красний, як на тобі тяжко жити (Пісня). Над нашого козаченька і в світі нема (Метл.)]. Во всём -ре - в усьому світі (всесвіті), по всьому (по цілому) світі; на всьому світі. Нигде в -ре - ніде в світі. По всему -ру - по всьому (по цілому) світі. На весь мир - на ввесь світ. Дурак на весь мир - усьогосвітній, світовий дурень, (фамил.) перістий дурень (-рня). Горний мир - вишній (надземний) світ, (вишнє) небо. Дольний мир - долішній (земний) світ, земля. Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир - цей (цьогобічний) світ, сьогосвіття, той (потойбічний) світ, тогосвіття (-ття). [Усе на цім світі зникає (Грінч.). Привели до неї одну бабу, що недавно обмирала і на тім світі була (ЗОЮР. I)]. Этого -ра, потустороннего - ра - сьогосвітній, тогосвітній (несьогосвітній, несвітній). [Блукали якісь тіні несьогосвітні (Н.-Лев.). Мара несвітня озивається (М. Вовч.)]. Он человек не от -ра сего - він людина несьогосвітня, (возвыш.) не від миру сього. Сильные -ра (сего) - можні, владні (-них), зверхники (-ків) (світу сього); володарі світу сього. Гражданин -ра - громадянин всесвіту, всесвітянин (-на, им. мн. -тяни, р. -тян), (космополит) всесвітник. [Я всесвітянин римський і бажав-би побачить Рим столицею всесвіту (Л. Укр.)];

4) (перен.: круг явлений) світ. Два -ра (противоположных) - два світи. Внешний, внутренний мир - зовнішній (околишній, зверхній), внутрішній світ. Идеальный, физический мир - ідеальний, фізичний світ. Новый, старый (древний) мир - новий, старий світ. Мир красоты - світ краси. Мир психических явлений - круг (коло, світ) психічних явищ. В -ре неведомого - у світі невідомого;

5) (все люди) світ, (общество) громада людська, загал (-лу). [Світ прозвав (діда Хо) страхом (Коцюб.). Хто так недавно приймав гучну славу, світ того хутко забув (Л. Укр.)]. Пустить по -ру - см. Пускать 1. Ходить, пойти по -ру, в мир - з торбами (з торбою), з довгою рукою ходити, піти, за проханим (за ласкавим) хлібом, попідвіконню, по жебрах (на жебри, в жебри) ходити, піти, на прошений хліб перейти, (пров.) по миру ходити, (нищенствовать) жебрачити, жебрати, жебрувати, старцювати. [Стара мати пішла з торбою і з того сім'ю годувала (Крим.). «Чим заробля?» - «По миру ходить» (Звин.)]. С -ру по нитке, голому рубашка - зернятко до зернятка - от і ціла мірка. На весь мир мягко не постелешь - всім не догодиш; всім (на всіх) не наста(р)чиш, на всіх не настараєшся. С -ром и беда не убыток - як усім біда, то то вже півбіди. На -ру и смерть красна - за кумпанію і цигани вішаються (Приказка);

6) (социальная группа) світ. [Світ розбурканих людей (Єфр.)]. Крещённый, христианский мир - хрещений, христіянський світ. Преступный мир - злочинний світ, злочинна громада;

7) (крестьянская община) громада, (редко) мир, (пров., рус.) обчество, (стар.) копа, (ум.) громадка, громадочка, громадонька. [Вже вся громада зібралася коло волости (Грінч.). Біля зборні зібрався ввесь мир (Коцюб.). Копа переможе й попа (Номис)]. - ром - громадою, миром. [Поховали громадою (Шевч.). Миром і богу добре молитися (Номис)]. Он выбран -ром - його обрала громада;

8) (мирская сходка) сход (-ду), громада. [Як сход скаже, так і буде (Брацлавщ.). Прийшов батько з громади такий сердитий (Грінч.)]. Класть, положить на -ру - класти, покласти (вирішити) на сході;

9) (светская, неотшельническая жизнь) (грішний) світ, світське (мирське) життя (-ття); мир. [Чернець Пахомій, у миру Петро Борзенко (Крим.)]. Жить в -ру - жити серед людей, провадити світське (мирське) життя, жити в світовій (в земній) марноті. Оставить, покинуть мир - а) (светскую жизнь) покинути світ, відійти від (грішного) світу. [Покидає світ і волю, щоб в печері смерти ждать (Франко)]; б) (умереть) покинути світ, зійти з(о) світу, переставитися. II.. Мир, бот. - см. Кудрявец 2.

* * *

1) світ, -у; ( вселенная) все́світ, -у

2) ( сельская община) ист. грома́да, мир

1) (отсутствие вражды, войны, ссоры) мир, -у; ( согласие) зго́да, зла́года; ( спокойствие) спокій, -кою и -ко́ю

2) ( соглашение) мир; ( прекращение войны) замирення

нагин (-ну), нахил (-лу). Пить -бом - пити нахильці.

* * *

насытить

1) (накармливать досыта) нагодовувати, нагодувати (досита, досхочу, до-не(с)хочу), (обычнее в возвыш. речи) насищати и насищувати, ситити, наситити, (о мног.) понагодовувати, понасищати и понасищувати кого чим; срв. Накармливать. [Жаднючого не нагодуєш (Київщ.). Старшого сина ситить, жалує, поважає (Ант.-Драг.). Трупи-б тліли та ситили і без того ситу землю (Мирний)];

2) (перен.) насищати и насищувати, наситити кого чим; (удовлетворять) задовольняти и задовол(ьн)ювати, задовол(ьн)ити, вдовольняти и вдовол(ьн)ювати, вдовол(ьн)ити кого чим. [Сріблом-злотом панів насищати (ЗОЮР II). Думки насищай минулим щастям (Куліш). Читаючи, душу свою насищає словом (Грінч.). Є чим серце наситити (Федьк.). Не наситив своєї помсти (Сторож.)]. -тить любознательность чью - вдовольнити допитливість (жадобу до знання) чию, наситити ззнаттєлюбивість (знаттєлюбність) чию;

3) хим. и перен. - насич[щ]увати, наситити що чим. Насыщенный -

1) нагодований, насищений, понагодовуваний, понасищуваний;

2) насищений; задовол(ьн)ений, вдовол(ьн)ений;

3) насич[щ]ений. [Любо їй дихати теплим повітрям, насиченим пахощами (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) нагодовуватвся, бути нагодовуваним, нагодованим, понагодовуваним; насич[щ]уватися и насищатися, бути насич[щ]уваним, насич[щ]еним, понасич[щ]уваним и т. п. [Околишня тиша насичена була тривогою (Коцюб.)];

2) (наедаться) наїдатися, наїстися (досита, досхочу, до-не(с)хочу) чим, чого и з чого, заїдатися (редко), заїстися, доїдати (редко), доїсти, заживлятися, заживитися, (слегка) оживлятися, оживитися, (обычнее в возвыш. речи) насищатися и насищуватися, насититися чим, (о мног.) понаїдатися, позаїдатися (редко), позаживлятися, понасищатися и понасищуватася; (удовлетворяться) вдовольнятися, вдовол(ьн)итися; срв. Наедаться 2. [Я вже наївся, - не хочу більше (Гайсинщ.). Сідай обідай, - грушками (з грушок) не наїсися (Брацл.). Наш люд тої землі ніколи не наїдається: хоч-би й скільки мав, хочеться ще більше (Звин.). Не доїси стравою, то намагай хлібом (Чуб. III). Що сама поїм-же (груші), то не оживлюся, а милому однесу, слави наберуся (Гнідич). «Їж», - каже, - «насищайся!» (Свидн.). Їли хліб і наситилися (Морач.). Купити хліба досить, щоб насититись (Франко). І їли і вдовольнились усі (Морач.)];

3) (перен.) насищатися и насищуватвся, насититися чим, (удовлетворяться) задовольнятися, задовол(ьн)итися, вдовольнятися, вдовол(ьн)итися чим; (наслаждаться) тішитися, втішатися, натішитися чим и з чого, (преимущ. лицезрением) напасатися, напастися чим. [Не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи (Куліш). Ті, що жадають правди, задовольняться (Біблія). Як напасеться його тілом, побачить тоді, що помилилась вибором (Куліш)];

4) хим. и перен. - насич[щ]уватися, насититися.

* * *

несов.; сов. - нас`ытить

1) ( кормить досыта) нагодо́вувати, -довую, -довуєш, нагодува́ти, -дую, -дуєш и мног. понагодо́вувати, насища́ти, наси́тити, -сичу, -ситиш

2) хим., перен. наси́чувати, наси́тити, -сичу, -ситиш, несов. ситити

неосновательный)

I. недодільний, не до діла, недоладні[и]й, не до ладу, непутящий, непутній, не до пуття. [Він людина не до діла (Звин.)].

II. Недельный -

1) (относ. к неделе) тижневий, тижньовий, тиженний, (понедельный) потижневий, потиженний, (на целую неделю, длящийся целую неделю) цілотижневий. [Тижневий речінець (Київ). Поденна та потижнева платня (Екон. Наука.). Торба з хлібом і цибулею - це його цілотижнева пожива (Франко)]. -ный заработок - тижневий (тижньовий) заробіток;

2) (воскресный) недільний, неділішний. День -ный - неділішний день, неділя.

* * *

1) (свойств., принадлеж. нищему) старчачий, старчий, старецький, жебрачий, жебрацький, прохацький, дідівський, (бедняцкий) бідняцький, (пренебр.) злидняцький, злидарський, харпацький, убозький. [Сліпці в старчачій одежі (Корол.). Користуючись старчачою платою за свою каторжанську працю (Яворн.). Поводатар хоч молодий, та вже знає всі старчі пісні (Звин.). Жебрацька торба (Франко)]. -ная жизнь - злидняцьке (злидарське, харпацьке) життя. [До пів-смерти працювало, щоб убезпечити своє життя злидарське (Кониськ.)]. -кий хлеб - жебраний (прошений, проханий) хліб. [Ходити за жебраним хлібом (Л. Укр.)];

2) (скудный, убогий) злиденний, мізерний, убогий. [За се їм харч злиденну вистачають (Куліш). Все на нім брудне, злиденне (Крим.)]. -кое угощение - злиденне (мізерне) частування.

* * *

1) старча́чий, жебра́цький, старці́вський, старе́чий; ( бедняцкий) злида́рський, злидня́цький

2) (перен.: скудный) злиде́нний, нужде́нний; мізе́рний; ( убогий) убо́гий

1) в ком, в чём - потребувати кого, чого, мати потребу в кому, в чому и кого, чого, нуждатися ким, чим, (редко, диал.) требувати чого. [Ми нових богів не потребуємо (Етн. 3б.). Стара людина тепла потребує, спокою (М. Левиц.). Стомлене тіло потребує відпочинку (Черкас.). Потребувала учителька дров на зиму (Коцюб.). Єдности, яка-б робила нас незламаною силою, потребуємо й ми (Коцюб.). Парубки вдають, буцім-то вони не нуждаються дівками (Звіш.). Вони бабою нуждаються (Вінниччина). Я вашою роботою не нуждаюся (Звин.). Він такий сильний, що не требує нашої помочи (Звин.). Весільні пісні - не для концертів; вони немов требують і всього оточення весільного (Ол. Пчілка)]. -ться в деньгах - мати потребу (нужду) в грошах, нуждатися грішми (грошима), (жалуясь) бідкатися грішми (грошима). [В Персію збираюсь, то й бідкаюсь грошима на дорогу (Куліш)], Он крайне -ется в деньгах - йому аж надто (до скруту, конче, аж-аж) потрібні гроші, він має як-найбільшу (крайню) нужду (потребу) в грошах, йому дуже (аж надто, аж- аж) скрутно (сутужно) на гроші. Он -дался в ста рублях - він не мав і ста[о] карбованців, він нуждався ст(ом)а карбованцями, йому бракувало (неставало) сто карбованців; (очень нужны были) йому були дуже (аж надто, конче, до скруту) потрібні сто карбованців. Он -ется во всём - він терпить нужду і в усьому, він усім нуждається, йому всього бракує (нестає). Он ни в чём не -ется - він не знає нужди ні в чому, він нічим не нуждається, йому нічого не бракує (не треба). Обувь -ется в починке - взуття потребує (ботинки: черевики и т. п. потребують) (по)лагодження (полагоди); (фам.) чоботи (черевики) просять поправи. Это не -ется в комментариях - це не потребує (не вимагає, изредка: не варте) коментарів (пояснення, пояснень), до цього коментарі непотрібні (зайві). Я не -даюсь в ваших советах - я не потребую ваших порад, мені непотрібні (без потреби) ваші поради. Я в нём не -даюсь - мені він непотрібний (без потреби);

2) (материально) терпіти нужду (злидні, недостатки), приймати (зазнавати) нужди, (бедствовать) бідувати, злиднювати. Они очень -ются - вони дуже бідують. Нуждающийся в ком, в чём - що потребує кого, чого и т. п.: бідний на що, (диал.: испытывающий недостачу, не имеющий) жадний чим, чого и на що. [А скільки є сиріт, бідних і на хліб і на прихильне слово! (Звин.). Коли це бувало, щоб ми хлібом жадні були? (Ржищівщ.). На картоплю ми не жадні (Звин.). У сусіда доньок сім, та й є доля всім, а в мене одна, та й та долі жадна (Приказка)].

* * *

1) ( находиться в бедности) терпі́ти (-плю́, -пиш) нужду́ (зли́дні, неста́тки); ( бедствовать) бідува́ти, -ду́ю, -ду́єш; ( нищенствовать) злидарюва́ти, -рю́ю, -рю́єш, злиднюва́ти, -ню́ю, -ню́єш

2) (в ком-чём) потребува́ти, -бу́ю, -бу́єш (кого-чого), ма́ти потре́бу (в кому-чому); диал. требува́ти (чого)

I. или об и обо пред.

1) с вин. п. - об, в, на. Разбиться о камень - розбитися об камінь. Об землю, о стену - об землю, в землю, об мур, в мур. Биться головою о стену - об мур (об стіну) головою битися (товкти). Опереться о стол, о перила - спертися на стіл, на поруччя. Споткнуться о порог, о камень - спіткнутися на поріг, на камінь. Исколоть ноги о жнитвину - на стерню ноги поколоти. [На біле каміння, на сіре коріння свої ноги побиває (Дума)]. Стена о стену, двор о двор, межа о межу - стіна повз (крізь) стіну и опостінь, двір повз (крізь) двір, межа об межу. [Поховали його трупа об труну з Степановою (Кониськ.)]. Рука об руку, бок о бок - рукою до руки, поруч, побіч;

2) с вин. и предл. п. п. (для обозн. времени) - об, на, за. О Пасху (о Пасхе), о Покров, о Рождество, о полночь (о полночи) - об Великодні и на Великдень, об Покрові и на Покрову, об Різдві и на Різдво, опівночі. О Троице - об Зеленій (Клечальній) неділі, на Зелену неділю. О святках - святками. Об эту (ту) пору - об цій (тій) порі, на цю (ту) пору, на цей (той) час, під цей (той) час. Это было о прошлое воскресенье - це було минулої неділі. О семидесятых годах - за семидесятих років и семидесятих років;

3) с предл. п. - за, про, (реже) на (с вин. п.). Думать, знать, слышать, говорить, петь о ком, о чём - думати, знати, чути, говорити, співати за кого, за що и про кого, про що. Я часто об этом думаю - я часто про (за) це думаю. Я давно слыхал о вас - я давно за (про) вас чув. Спрашивать, вспоминать, помнить, забыть о ком, о чём - питати(ся), згадувати, пам'ятати, забути(ся) за кого, за що, про кого, про що и (реже) на кого, на що. [Не все-ж бог дарує, про що люд міркує. Я йому за свій намір нічого не казала (Неч.-Лев.). Він за ню не знав, вона за нього не знала. За милого як співати - любо й потужити (Шевч.). Хто-ж за мене спогадає (Рудан.)]. Дума о трёх братьях Азовских - дума про трьох братів Озівських. Рассказы о животных - оповідання про звірів. Об этом - за це, про це. Беспокоиться, заботиться о ком, о чём - турбуватися, пеклуватися, дбати за кого, за що, про кого, про що, (гал.) дбати о що. Обо мне не беспокойтесь - за мене не турбуйтесь. Довольно об этом - годі про це. Донести о происшествии - доповісти (сповістити) за пригоду. Переговариваться о мире - умовлятися за мир. Просить, ходатайствовать о ком, о чём - прохати (просити), клопотатися за кого, за що. Жалеть о ком, о чём - жалувати, жалкувати, шкодувати за ким, за чим. Не об одном хлебе живы будем - не самим хлібом живі будемо. О сыне только на свете живу - сином (за-для сина) тільки й живу на світі;

4) (с качеств. прил. и числительными) - на, з. Дом о трёх этажах - будинок на три поверхи (на три осади). Изба о двух горницах - хата на дві світлиці. Стол о трёх ножках - стіл на трьох ніжках, з трьома ніжками. Храм о золотой голове - церква з золотим верхом. Храм о трёх главах - церква з трьома банями (верхами), на три бані. Ведь ты не о двух головах - у тебе-ж не дві голови, ти-ж не з двома головами. Птица о восьми ногах - (в сказке) птах об восьми ногах.

II. межд. о! ой! ну й…! [О, боже мій милий! О, друже мій добрий! (Шевч.). Ой, лишечко мені! (о, горе мне!)]. О времена, о нравы! - ну й час, ну й люди! О-о - ого, еге. О-о, брат, это уж слишком! - ого (еге), брате, це вже занадто!

* * *

1) с вин. п.; (при указании на соприкосновение, столкновение, пребывание вплотную чего-л. с чем-л.) об, о; ( иногда) у, на; (при указании на расположение кого-чего-л. возле чего-л., со стороны, чего-л.) диал. по; диал. о; (при обозначении времени, в которое совершается действие) диал. на, у, о, об

2) с предложн. п.; (при обозначении лица, предмета, явления, которые представляют собой объект разговоров, размышлений, забот) про, за, об; диал. о; (при указании на количество частей, членов, из которых состоит предмет) на, з, об, о; (при обозначении времени, в которое совершается действие) диал. на, у, о, об

1) о

2) (при выражении чувства боли, отчаяния) о, ой