(про+кита)

про̀кита̀йски,

прил., -а, -о, -и pro-Chinese.

1. n

1) подув; подих; порив вітру

2) звук духового інструмента

3) звук при сяканні

4) фонтан кита

5) розм. хвастощі; хвастун

6) мет. продувка; бесемерування

7) відпочинок; перерва, щоб поїсти; перекур

8) гульня

9) кладка яєць мухами

10) цвіт; цвітіння

11) розквіт

2. v (past blew; p.p. blown)

1) дути; віяти; повівати; розвіювати; гнати (про вітер); нестися

2) грати, сурмити (на духовому інструменті)

3) звучати (про сирену, свисток тощо); свистіти; гудіти

4) пихкати; пихтіти, важко дихати

5) дмухати; студити

6) зігрівати (сушити) диханням

7) випускати фонтан (про кита)

8) видувати (скляні вироби)

9) продувати, прочищати (тж blow through, blow out)

10) розм. курити, палити

11) роздмухувати (вогонь тощо)

12) запалювати, розпалювати

13) бушувати, вибухати гнівом

14) розм. поширювати (чутки тощо)

15) розм. обнародувати; проголошувати

16) заганяти (коня)

17) розм. хвастати, хвалитися

18) проклинати

19) амер., розм. тікати; дременути

20) розм. розтринькувати; пригощати

21) розм. нудитися

22) театр. забути текст (репліку)

23) розм. програти, проґавити

24) розм. ліквідувати; знищити

25) майстерно робити щось

26) класти яйця (промух)

27) перегорати (про запобіжник)

28) мет. подавати дуття

29) цвісти

30) перен. процвітати, розцвітати

* * *

1) удар

2) нещастя, удар долі

3) гipн. гірський удар; обвалення покрівлі

1) подув; порив вітру

2) звук духового інструмента; звук при сяканні

3) фонтан кита

4) хвастощі; хвалько

5) метал. продувка; бесемерування

6) гeoл. вихід рудної жили на денну поверхню

7) cл.; вiйcьк. перепочинок

8) = blow out II

9) кладка яєць мухами

10) cл. кокаїн

1) дути, віяти ( про вітер)

2) гнати ( вітром); розвівати; нестися

3) грати ( на духовому інструменті); дути ( у свисток); видавати звук ( про духовий інструмент); свистіти (про сирену, свисток)

4) дути на що-небудь, студити; зігрівати, сушити або прохолоджувати подихом; роздмухувати ( вогонь)

5) видувати (скляні вироби, мильні бульбашки е т. д.)

6) продувати, прочищати (тж. blow through; blow out); очищати від вмісту ( повітрям або газом)

7) підривати (нaпp., динамітом) (тж. blow up, blow down, blow in); вибухати (тж. blow up)

8) лопатися (про камеру, покришку); розірватися від внутрішнього тиску

9) пихкати; важко дихати; загнати ( коня)

10) перегоряти ( про запобіжники); перепалювати (запобіжники; тж. blow out)

11) поширювати (новини, чутки; тж. blow about, blow abroad)

12) бушувати, вибухати гнівом

13) викривати

14) хвастати

15) тринькати ( гроші); пригощати

16) cл. іти, тікати

17) cл. програти; проґавити

18) cл. ліквідувати

19) хандрити

20) театр. жapг. забути текст, репліку

21) cл. майстерно робити що-небудь

22) eвф. (p.; p. blowed) лаяти, проклинати

23) класти яйця ( про мух)

24) випускати фонтан ( про кита)

25) курити або вдихати наркотик

26) заст. розпалювати ( пристрасті)

27) aмep.; cл. займатися мінетом, фелаціо

28) метал. подавати дуття

29) тex. парити (про сальник, фланець) ІІ Б to blow smth to some state доводити що-небудь до якого-небудь стану

1) цвіт, цвітіння

2) розквіт

1) цвісти

2) розцвітати

1. n

1) іхт. камбала

2) трематода

3) мор. лапа, ріг (якоря)

4) амер. зазублина гарпуна

5) pl хвостовий плавник (кита)

6) несподівана удача; щаслива випадковість

7) амер. неудача, провал

8) вдалий удар при грі (більярд)

2. v

1) працювати хвостовими плавцями (про кита)

2) відрубати хвіст (у кита)

3) прив'язати китову тушу до судна

4) зробити вдалий удар (більярд)

5) виграти завдяки щасливій випадковості

6) амер. зазнати невдачі

* * *

1) зooл. камбала

2) гeльм. трематода

1) мop. лапа, ріг ( якоря)

2) aмep. зазублина гарпуна

3) pl хвостовий плавець ( кита)

1) працювати хвостовими плавцями ( про кита)

2) відрубати хвіст ( при обробці китової туші)

3) прив'язати китову тушу до судна

1) удар

2) нещастя, удар долі

3) гipн. гірський удар; обвалення покрівлі

1) подув; порив вітру

2) звук духового інструмента; звук при сяканні

3) фонтан кита

4) хвастощі; хвалько

5) метал. продувка; бесемерування

6) гeoл. вихід рудної жили на денну поверхню

7) cл.; вiйcьк. перепочинок

8) = blow out II

9) кладка яєць мухами

10) cл. кокаїн

1) дути, віяти ( про вітер)

2) гнати ( вітром); розвівати; нестися

3) грати ( на духовому інструменті); дути ( у свисток); видавати звук ( про духовий інструмент); свистіти (про сирену, свисток)

4) дути на що-небудь, студити; зігрівати, сушити або прохолоджувати подихом; роздмухувати ( вогонь)

5) видувати (скляні вироби, мильні бульбашки е т. д.)

6) продувати, прочищати (тж. blow through; blow out); очищати від вмісту ( повітрям або газом)

7) підривати (нaпp., динамітом) (тж. blow up, blow down, blow in); вибухати (тж. blow up)

8) лопатися (про камеру, покришку); розірватися від внутрішнього тиску

9) пихкати; важко дихати; загнати ( коня)

10) перегоряти ( про запобіжники); перепалювати (запобіжники; тж. blow out)

11) поширювати (новини, чутки; тж. blow about, blow abroad)

12) бушувати, вибухати гнівом

13) викривати

14) хвастати

15) тринькати ( гроші); пригощати

16) cл. іти, тікати

17) cл. програти; проґавити

18) cл. ліквідувати

19) хандрити

20) театр. жapг. забути текст, репліку

21) cл. майстерно робити що-небудь

22) eвф. (p.; p. blowed) лаяти, проклинати

23) класти яйця ( про мух)

24) випускати фонтан ( про кита)

25) курити або вдихати наркотик

26) заст. розпалювати ( пристрасті)

27) aмep.; cл. займатися мінетом, фелаціо

28) метал. подавати дуття

29) тex. парити (про сальник, фланець) ІІ Б to blow smth to some state доводити що-небудь до якого-небудь стану

1) цвіт, цвітіння

2) розквіт

1) цвісти

2) розцвітати

1. n

1) пролом; отвір; прорив

2) розрив (стосунків); розбіжність, незгода; сварка

3) юр. порушення (закону тощо)

4) перерва, інтервал

5) мор. бурун; хвилі, що розбиваються об берег (корабель)

2. v

1) пробивати пролом, проламувати отвір; робити прохід

2) мор. вискакувати з води (про кита)

* * *

1) пробоїна, отвір, пролом

2) розрив ( відносин)

3) юp. порушення (закону, зобов'язання)

4) мop. буруни; хвилі, що розбиваються об берег або об корабель

1) робити пролом; проламувати ( отвір); пробити прохід

2) порушувати

3) мop. вискакувати з води ( про кита)

1. n

1) пік, гострокінцева вершина

2) перен. найвища точка, максимум

3) вістря (даху тощо)

4) гребінь (хвилі)

5) козирок (кашкета)

6) гострий кінець, клинок (бороди)

7) вершина (кривої)

8) мор. кінцевий відсік

9) мис ліфа

2. v

1) випинатися, стирчати

2) загострювати, акцентувати

3) піднімати хвіст (про кита)

4) чахнути, слабнути

* * *

1) пік, гостра вершина; гора; вища точка; вершина (слави, розквіту); вістря ( даху); гребінь ( хвилі)

2) козирок (кепки, кашкета); гостра частина головного убору; вихор, який стирчить; кок

3) гострий кінець, клинець бороди

4) icт. мис ліфа

5) cпeц. пік; вища точка, максимум

1) досягти апогею (слави, влади); досягти повного розквіту; піднятися до вищої точки; підвищитися до рекордного рівня ( peak out)

2) загострювати, акцентувати

3) мop. отопити ( рей)

4) брати весла на планшир

5) піднімати хвіст або хвостові плавці прямо вгору ( при вертикальному пірнанні- про кита)

1) звук; шум

2) зна́чення, зміст

3) attr. звукови́й

1) звуча́ти, дава́ти звук; дзвені́ти

2) вимовля́ти

3) дава́ти сигна́л ( гудком тощо)

4) проголо́шувати; прославля́ти

5) мед. висту́кувати, вислухо́вувати ( стетоскопом)

1) здоро́вий

2) непошко́джений; міцни́й

3) міцни́й, глибо́кий ( про сон)

4) пра́вильний; розсу́дливий; логі́чний

5) си́льний

6) рете́льний; глибо́кий, ґрунто́вний ( про аналіз тощо)

7) платоспромо́жний; наді́йний

8) юр. зако́нний; ді́йсний; чи́нний

••

1) вузька́ прото́ка

2) пла́вальний міху́р ( у риби)

1) мед. зондува́ти ( рану)

2) вимі́рювати глибину́ ( лотом)

3) перен. зондува́ти, намага́тися з'ясува́ти (погляд, думку); обере́жно випи́тувати (on, as to, about)

4) випробо́вувати; перевіря́ти

5) пірна́ти (особл. про кита); опуска́тися на дно

1) зooл. камбала

2) гeльм. трематода

1) мop. лапа, ріг ( якоря)

2) aмep. зазублина гарпуна

3) pl хвостовий плавець ( кита)

1) працювати хвостовими плавцями ( про кита)

2) відрубати хвіст ( при обробці китової туші)

3) прив'язати китову тушу до судна

1) віялоподібний хвіст або кінець

2) трубач ( голуб)

3) мop. зюйдвестка ( fantail hat)

4) автомобіль-амфібія

5) дiєcл. працювати хвостом як віялом ( про кита)

1) пробоїна, отвір, пролом

2) розрив ( відносин)

3) юp. порушення (закону, зобов'язання)

4) мop. буруни; хвилі, що розбиваються об берег або об корабель

1) робити пролом; проламувати ( отвір); пробити прохід

2) порушувати

3) мop. вискакувати з води ( про кита)

1) віялоподібний хвіст або кінець

2) трубач ( голуб)

3) мop. зюйдвестка ( fantail hat)

4) автомобіль-амфібія

5) дiєcл. працювати хвостом як віялом ( про кита)

1) пік, гостра вершина; гора; вища точка; вершина (слави, розквіту); вістря ( даху); гребінь ( хвилі)

2) козирок (кепки, кашкета); гостра частина головного убору; вихор, який стирчить; кок

3) гострий кінець, клинець бороди

4) icт. мис ліфа

5) cпeц. пік; вища точка, максимум

1) досягти апогею (слави, влади); досягти повного розквіту; піднятися до вищої точки; підвищитися до рекордного рівня ( peak out)

2) загострювати, акцентувати

3) мop. отопити ( рей)

4) брати весла на планшир

5) піднімати хвіст або хвостові плавці прямо вгору ( при вертикальному пірнанні- про кита)

1) проло́м, о́твір, прори́в

2) розри́в ( стосунків); розбі́жність, незго́да, сва́рка

3) пору́шення (закону, зобов'язання)

4) пере́рва, інтерва́л

5) мор. хви́лі, що розбива́ються об корабе́ль

1) пробива́ти, проло́млювати (отвір, дірку)

2) пору́шувати (закон, угоду і т.ін.)

3) ви́скочити з води́ ( про кита)

1) удар

2) бій (годинника)

3) амер. пропущений м'яч (у бейсболі); поганий удар

4) відкриття родовища (нафти, вугілля тощо)

5) несподівана удача

6) клювання (риби)

1) великий улов

8) геол. простягання (жили, пласта)

9) міра ємкості

10) кількість одночасно викарбуваних монет

11) страйк

12) колективна відмова (від чогось); бойкот

v (past struck; p.p. struck, stricken)

1) бити, ударяти; стукати

2) ударятися; стукатися; влучати

3) бити (про годинник)

4) нападати

5) уражати, приголомшувати

6) натрапити (на когось), випадково зустріти (когось) (тж strike on, strike upon); знайти, відкрити (щось)

7) прямувати

8) проникати, проходити, пронизувати; пробиватися

9) досягати

10) знищувати; відміняти; скасовувати; викреслювати

11) справляти враження; привертати увагу, вражати

12) спадати на думку

13) амер., військ. служити денщиком

14) красти; грабувати

15) простромити, проткнути

16) викликати (почуття тощо); вселяти (жах)

17) викрешувати (вогонь); запалювати

18) запалюватися

19) битися (про серце)

20) бити (про годинник)

21) карбувати (монету)

22) спускати (прапор); згортати (вітрила)

23) театр. розбирати (декорації); демонтувати (сцену)

24) буд. знімати риштування

25) підбивати (баланс); укладати (угоду)

26) складати (список тощо)

27) підсікати (рибу)

28) загарпунити (кита)

29) клювати, брати принаду (про рибу)

30) пускати коріння; прийматися, приживатися, укорінюватися

31) саджати, культивувати (рослини)

32) усмоктуватися, розтікатися (про фарбу)

33) просолювати, просочувати сіллю (м'ясо, рибу)

34) розвантажувати (судно)

35) розвантажуватися

36) мор. спускати (у трюм)

37) міздрити (шкіру)

38) завдавати (болю)

39) (at) нападати, накидатися (на когось, на щось); завдавати ударів (комусь, чомусь)

40) втручатися (у щось — into)

41) устромляти, вбивати (у щось — into)

42) прагнути, добиватися (чогось — for)

43) боротися, битися (за щось — for)

44) вимагати, випрошувати (щось — for)

45) страйкувати; оголошувати страйк

46) припиняти (роботу)

* * *

1) удар; повітряний наліт; удар, бій ( годинника); cл. поганий удар; пропущений м'яч ( у бейсболі)

2) відкриття родовища ( золота); несподівана удача ( lucky strike)

3) cл. недолік; перешкода

4) клювання; підсікання ( волосіні); великий улов

5) гребок ( для згрібання зайвого зерна з міри)

6) гeoл. простягання ( жили або пласта)

1) ударяти, бити; стукнути, ляснути; ударятися, битися, стукатися; попадати; ударяти (по клавішах, струнах)

2) нападати

3) вражати; убивати

4) (on, upon) знаходити, натрапляти, випадково зустрічати

5) направлятися; повертати (у ліс, на північ); заглиблюватися ( у тему)

6) проникати; пробиватися

7) досягати

8) виключати; скасовувати; викреслювати

9) вражати, справляти враження; привертати увагу

10) спадати на думку

11) cл.; вiйcьк. служити денщиком

12) зненацька зустріти

13) викликати ( які-небудь почуття)

14) вселяти ( жах)

15) висікати ( вогонь); запалювати; eл. запалювати дугу; запалюватися

16) бити ( про годинник)

17) битися ( про серце)

18) карбувати (монету, медаль); зробити, вибити (бирку, ярлик)

19) спускати ( прапор); прибирати ( вітрила); згорнути ( намети); бyд. знімати ( риштовання); театр. забирати, розбирати ( декорації); демонтувати ( сцену); театр. гасити, зменшувати ( світло)

20) підводити ( баланс); домагатися ( рівноваги); укладати ( угоду)

21) складати ( список)

22) підсікати ( рибу); загарпунити ( кита)

23) клювати, брати принаду ( про рибу)

24) кусати, жалити ( про змію)

25) пускати ( коріння); прийматися; укорінюватися, прищеплюватися, приживатися; саджати, культивувати ( рослини)

26) профарбовувати (тканину, дерево); вбиратися, розтікатися ( про фарбу)

27) просолювати, просочувати сіллю (рибу, м'ясо)

28) розвантажувати ( корабель); розвантажуватися

29) мop. спускати (у трюм; strike down)

30) рівняти гребком ( міру зерна)

31) міздрити ( шкіру); здирати ( міздрю)

32) cпeц. відбивати риску ( натертою крейдою мотузкою)

33) to strike at smb; smth накидатися /нападати/ на кого-небудь, що-небудь; завдавати удару кому-небудь, чому-небудь; направляти удар на кого-небудь, що-небудь; вiйcьк. наступати на кого-небудь, що-небудь

34) to strike into smth починати що-небудь; втручатися в що-небудь

35) to strike smth into smth змушувати що-небудь проникати в що-небудь; устромляти, втикати, забивати що-небудь у що-небудь

36) to strike smth into smb втикати що-небудь у кого-небудь; давати, надавати, що-небудь кому-небудь

37) to strike for smth прагнути до чого-небудь, робити зусилля, щоб домогтися чого-небудь; битися, боротися за що-небудь

38) to strike smb for smth; cл.; cл. вимагати, випрошувати що-небудь у кого-небудь; просити, шукати протекції у кого-небудь

1) страйк

2) колективна відмова ( від чого-небудь); бойкот

1. n

1) падіння

2) занепад

3) спад; зниження

4) звич. pl водоспад

5) амер. осінь

6) випадання опадів

7) впадіння (ріки)

8) народження; окіт (ягнят тощо); виводок; опорос

9) рубання лісу; зрубаний ліс

10) покривало, вуаль

11) спорт. коло, раунд; сутичка; боротьба

12) тех. напір; висота напору

13) схил, обрив

14) мор. фал

15) тех. канат підйомного блока

16) муз. каданс

17) полювання на китів

18) пастка

2. v (past fell; p.p. fallen)

1) падати; спадати; знижуватися; схилятися

2) опускатися, спускатися; наставати

3) охоплювати, долати (про сон тощо)

4) слабшати, затихати (про вітер тощо)

5) погіршуватися, псуватися (про настрій тощо)

6) полягти, загинути (в бою)

1) дохнути (про худобу)

8) руйнуватися, обвалюватися; осідати

9) поширюватися, лягати (на когось, щось)

10) припадати, випадати

11) ставати, робитися

12) зриватися з вуст

13) опадати (про листя)

14) випадати (про зуби тощо)

15) іти, падати (про дощ тощо)

16) розпадатися (на частини)

17) западати, спадати, приходити (в голову)

18) народжуватися (про тварин)

19) амер. рубати, валити (ліс)

20) потрапляти (у пастку)

* * *

1) падіння

2) зниження, падіння; спад

3) pl водоспад

4) уклон, обрив, схил ( пагорба)

5) випадання (волосся, зубів)

6) aмep. осінь

7) випадання ( опадів)

8) впадіння ріки

9) окіт, народження ( ягняти); виводок, приплід

10) рубка лісу; зрубаний ліс

11) покривало, вуаль; спадаючий комір; накладневолосся у вигляді "кінського хвоста"; шиньйон з довгого волосся

12) cпopт. коло, бій, раунд

13) тex. напір; висота напору

14) тex. канат піднімального блоку ( block and fall); мop. фал

15) мyз. Каданс

16) peл. ( the Fall) гріхопадіння, первородний гріх ( a fall from grace)

1) падати

2) опускатися, спускатися; низько опускатися, схилятися; наставати, опускатися (про туман, ніч); охоплювати, долати (сон, страх)

3) падати, знижуватися; ущухати, слабшати; погіршуватися, псуватися

4) загинути; здихати

5) прямувати, направлятися

6) опускатися; іти під уклон

7) валитися, обвалюватися; осідати

8) (on, upon) поширюватися, лягати (на кого-небудь, що-небудь) (нaпp., про відповідальність); падати (на кого-небудь, що-небудь) (нaпp., про підозру); (to) випадати ( на чию-небудь долю); діставатися ( кому-небудь)

9) зриватися з вуст

10) cл. потрапити до в'язниці

11) втратити цнотливість

12) опадати (про листя; fall oft); випадати (про волосся, зуби; часто fall out)

13) іти, випадати (про дощ, сніг)

14) впадати ( про ріку)

15) потрапляти ( у пастку)

16) розпадатися ( на частини)

17) западати ( у голову); спадати ( на думку)

18) народжуватися (про ягнят, щенят)

ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.

1. n

1) сильний порив вітру, шквал

2) амер. раптовий сильний снігопад, несподівана злива

3) метушня; збудження, хвилювання; поспіх

4) метання загарпуненого кита

5) пожвавлення на біржі

2. v

1) збуджувати, хвилювати; тривожити, турбувати, бентежити

2) амер. раптово налітати (про зливу тощо)

* * *

1) сильний порив вітру, шквал; aмep. раптова сильна злива або снігопад

2) збудження, хвилювання; поспіх, метушня

3) cпeц. кидки, метання загарпуненого кита

1) хвилювати, збуджувати, розбурхувати (особл. поспіхом); нервувати, смикати

2) aмep. раптово налітати (про зливу, снігопад)

1) падіння

2) зниження, падіння; спад

3) pl водоспад

4) уклон, обрив, схил ( пагорба)

5) випадання (волосся, зубів)

6) aмep. осінь

7) випадання ( опадів)

8) впадіння ріки

9) окіт, народження ( ягняти); виводок, приплід

10) рубка лісу; зрубаний ліс

11) покривало, вуаль; спадаючий комір; накладневолосся у вигляді "кінського хвоста"; шиньйон з довгого волосся

12) cпopт. коло, бій, раунд

13) тex. напір; висота напору

14) тex. канат піднімального блоку ( block and fall); мop. фал

15) мyз. Каданс

16) peл. ( the Fall) гріхопадіння, первородний гріх ( a fall from grace)

1) падати

2) опускатися, спускатися; низько опускатися, схилятися; наставати, опускатися (про туман, ніч); охоплювати, долати (сон, страх)

3) падати, знижуватися; ущухати, слабшати; погіршуватися, псуватися

4) загинути; здихати

5) прямувати, направлятися

6) опускатися; іти під уклон

7) валитися, обвалюватися; осідати

8) (on, upon) поширюватися, лягати (на кого-небудь, що-небудь) (нaпp., про відповідальність); падати (на кого-небудь, що-небудь) (нaпp., про підозру); (to) випадати ( на чию-небудь долю); діставатися ( кому-небудь)

9) зриватися з вуст

10) cл. потрапити до в'язниці

11) втратити цнотливість

12) опадати (про листя; fall oft); випадати (про волосся, зуби; часто fall out)

13) іти, випадати (про дощ, сніг)

14) впадати ( про ріку)

15) потрапляти ( у пастку)

16) розпадатися ( на частини)

17) западати ( у голову); спадати ( на думку)

18) народжуватися (про ягнят, щенят)

1) удар; повітряний наліт; удар, бій ( годинника); cл. поганий удар; пропущений м'яч ( у бейсболі)

2) відкриття родовища ( золота); несподівана удача ( lucky strike)

3) cл. недолік; перешкода

4) клювання; підсікання ( волосіні); великий улов

5) гребок ( для згрібання зайвого зерна з міри)

6) гeoл. простягання ( жили або пласта)

1) ударяти, бити; стукнути, ляснути; ударятися, битися, стукатися; попадати; ударяти (по клавішах, струнах)

2) нападати

3) вражати; убивати

4) (on, upon) знаходити, натрапляти, випадково зустрічати

5) направлятися; повертати (у ліс, на північ); заглиблюватися ( у тему)

6) проникати; пробиватися

7) досягати

8) виключати; скасовувати; викреслювати

9) вражати, справляти враження; привертати увагу

10) спадати на думку

11) cл.; вiйcьк. служити денщиком

12) зненацька зустріти

13) викликати ( які-небудь почуття)

14) вселяти ( жах)

15) висікати ( вогонь); запалювати; eл. запалювати дугу; запалюватися

16) бити ( про годинник)

17) битися ( про серце)

18) карбувати (монету, медаль); зробити, вибити (бирку, ярлик)

19) спускати ( прапор); прибирати ( вітрила); згорнути ( намети); бyд. знімати ( риштовання); театр. забирати, розбирати ( декорації); демонтувати ( сцену); театр. гасити, зменшувати ( світло)

20) підводити ( баланс); домагатися ( рівноваги); укладати ( угоду)

21) складати ( список)

22) підсікати ( рибу); загарпунити ( кита)

23) клювати, брати принаду ( про рибу)

24) кусати, жалити ( про змію)

25) пускати ( коріння); прийматися; укорінюватися, прищеплюватися, приживатися; саджати, культивувати ( рослини)

26) профарбовувати (тканину, дерево); вбиратися, розтікатися ( про фарбу)

27) просолювати, просочувати сіллю (рибу, м'ясо)

28) розвантажувати ( корабель); розвантажуватися

29) мop. спускати (у трюм; strike down)

30) рівняти гребком ( міру зерна)

31) міздрити ( шкіру); здирати ( міздрю)

32) cпeц. відбивати риску ( натертою крейдою мотузкою)

33) to strike at smb; smth накидатися /нападати/ на кого-небудь, що-небудь; завдавати удару кому-небудь, чому-небудь; направляти удар на кого-небудь, що-небудь; вiйcьк. наступати на кого-небудь, що-небудь

34) to strike into smth починати що-небудь; втручатися в що-небудь

35) to strike smth into smth змушувати що-небудь проникати в що-небудь; устромляти, втикати, забивати що-небудь у що-небудь

36) to strike smth into smb втикати що-небудь у кого-небудь; давати, надавати, що-небудь кому-небудь

37) to strike for smth прагнути до чого-небудь, робити зусилля, щоб домогтися чого-небудь; битися, боротися за що-небудь

38) to strike smb for smth; cл.; cл. вимагати, випрошувати що-небудь у кого-небудь; просити, шукати протекції у кого-небудь

1) страйк

2) колективна відмова ( від чого-небудь); бойкот

1) отелитися

2) відриватися від масиву (про айсберги)

3) гірн. обвалюватися, завалюватися

* * *

1) отелитися, народити дитинча (про слона, кита)

2) відриватися від масиву ( про айсберги)

3) гipн. обрушуватися при підкопі