Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

(кого+с+кем)

  • 1 гнушаться

    кем чем гидувати (з) кого, (з) чого (и ким, чим), бридити, -ся ким, чим.
    * * *
    (кого-чего, кем-чем) гре́бувати, гре́бати, бридитися, -джуся, -дишся; диал. гербувати (ким-чим); ( брезгать) гидува́ти, (ким-чим); ( пренебрегать) цура́тися (кого-чого), гордува́ти; диал. ганьбува́ти (ким-чим)

    Русско-украинский словарь > гнушаться

  • 2 поссорить

    кого с кем посварити, посердити, порізнити, роздружити, розсердити, (родственников) розріднити кого з ким, (опис.) розбрат посіяти поміж ким; срв. Ссорить. [Посварить батька з сином (Тобіл.). Посердив не одну сім'ю з другою (Н.-Лев.)].
    * * *
    посвари́ти, посе́рдити

    Русско-украинский словарь > поссорить

  • 3 Общить

    кого с кем єднати кого з ким.

    Русско-украинский словарь > Общить

  • 4 назначать

    назначить
    1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;
    2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];
    3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];
    4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -
    1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;
    2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);
    3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;
    4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -
    1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;
    2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;
    3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;
    4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].
    * * *
    несов.; сов. - назначить
    1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

    \назначатьть лека́рства — признача́ти, призна́чити лі́ки

    \назначатьть свида́ние — признача́ти, призна́чити побачення

    \назначатьть цену — признача́ти, призна́чити (визначати, визначити) ці́ну

    2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)

    Русско-украинский словарь > назначать

  • 5 поухаживать

    за кем
    1) походити коло кого и за ким, попорати кого, пообходити кого, повпадати, (шутл.) потупкатися, потупцятися коло кого; (повозиться) попанькатися з ким и коло кого, попадькатися коло кого; (усилит.) попоходити, попотупкатися, попотупцятися и т. д. коло кого. [Попотупкаєшся коло нього на случай якої оказії та й кешеню потрясеш (Свидн.)]. -вайте за барышнями (прислуживая) - пообходьте панночок;
    2) (с амурными целями) полицятися, позалицятися до кого, повпадати біля кого, (грубее) поженихатися з ким, (шутл.) потупцятися, посмалити халявки біля кого.
    * * *
    1) (за больным, за детьми, за цветами) походи́ти (коло кого-чого); ( присмотреть) догля́нути (кого-що)
    2) ( угождая) повпада́ти (коло кого)
    3) ( услуживая за столом) послужи́ти (кому); ( угостить) почастува́ти (кого); ( развлечь) розва́жити (кого)
    4) ( с любовными намерениями) позалиця́тися, полиця́тися (до кого), повпада́ти (коло кого); пожениха́тися (з ким), посмали́ти халя́вки (до кого, коло кого)

    Русско-украинский словарь > поухаживать

  • 6 признавать

    признать
    1) что, кого (брать за истину) - визнавати, визнати, признавати, признати, узнавати, узнати що, кого. [Вони не визнавали римських богів і всього старого ладу (М. Лев.). Я визнаю свою помилку. Він не визнає ніяких обов'язків. Я признаю єдиного лиш бога (Крим.). Хто признає мене перед людьми, і я признаю його перед отцем моїм (Єванг.). Ти сама признала свою провину (Л. Укр.). Загальна маса великий за ним (Коцюбинським) узнавала талант (Єфр.)]. -вать за кем что - признавати кому що и визнавати, узнавати за ким що. [Всякому народові признають його право, а українцям - зась (Стебн.). Хоч не маєм театру, йому признаємо славу першого комедіянта (Франко). А чи визнають вони за нами які-небудь непорушні права? (Крим.)]. -вать, -нать кого, что (признаваться, к кому, к чему) - признаватися, признатися до кого, до чого. [Ми на ярмарку стрілися, то він і признавсь до мене (Липов.). Василь признався до того ножа. Надто вже багато людей призналося до тієї думки (О. Пчілка). Це його обов'язок, коли він тільки признається до якихсь обов'язків (Н. Рада). Образа була-б для бога, якби хто признався до нього для хвилевої користи (Л. Укр.). Вони до мене не признаються, бо дуже багаті, а я вбогий];
    2) -вать, -знать кого, что кем, каким, чем (считать) - визнавати, визнати, вважати, вважити, узнавати, узнати кого за кого, за якого, що за що (и редко ким, чим); см. Считать. [Сучасники не визнавали його за генія. Міклошич завсігди визнавав українську мову за самостійну (Грінч.). Козаки слухають тільки того, кого своїм старшим сами узнають (Куліш)]. -знаю это полезным - визнаю це за корисне. -нать что-л. нужным, необходимым - визнати щось за потрібне, за необхідне. -наю за благо - при[ви]знаю за добре;
    3) кого, что (узнать, распознать) - пізнавати, пізнати, угадувати, угадати кого, що; см. Узнавать. [В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю? (Франко). Чи зостріне, що пізнає Катерину, привітає сина? (Шевч.)]. Признанный -
    1) визнаний, признаний, узнаний;
    2) визнаний, вважений, узнаний за кого, за що;
    3) пізнаний, угаданий.
    * * *
    несов.; сов. - призн`ать
    1) визнава́ти, ви́знати, признава́ти, призна́ти; (несов.: считать) вважа́ти
    2) (узнавать, опознавать) пізнава́ти, пізна́ти, признава́ти, призна́ти

    Русско-украинский словарь > признавать

  • 7 Пора[о]внять

    порівняти (гал. порівнати), повирівнювати що (деякий час); зрівняти, вирівняти (гал. зрівнати, вирівнати) що. Вишь кого с кем -нял - бач, кого до кого прирівняв, (фам.) притулив. Поравненный - порівня[а]ний, зрівня[а]ний, вирівня[а]ний. -ться с кем, с чем и с кем в чём - порівня[а]тися з ким, з чим, зрівня[а]тися з ким, з чим и з ким в чому, дорівнювати, дорівняти кому, (догнать) дорівня[а]тися до кого; (сделаться более ровным) вирівня[а]тися, порівнішати. [А він, порівнявшись із нами, та й каже: «Здорові» (ЗОЮР)]. Младший -нялся со старшим, -нялся с ним в науках - менший по[з]рівнявся з старшим, зрівнявся з ним у науках. Дорога -нялась немного - дорога порівнішала трохи, вирівнялась трохи.

    Русско-украинский словарь > Пора[о]внять

  • 8 помыкать

    I. кого и кем попихати кого и ким, попихатися ким, помітувати, поневіряти ким, коверзувати над ким, собкати, турляти, колотити, поштуркуватися ким, замишляти, орудувати ким, потирати руки об кого. Человек, которым все -кают - попихач, поштурковище. [Хто для всіх був попихачем, тепер став другими попихати (Свид.)].
    II. 1) поблукати, поблудити, потинятися, повештатися. -кать по свету - поблукати по світах;
    2) -кать горе - натерпітися (набратися, зазнати) горя, біди, набідуватися, попоневірятися;
    3) помикати (льон, мички).
    * * *
    I пом`ыкать
    2) приму́сити (заста́вити) поблука́ти (потиня́тися)
    II помык`ать
    (кем) попиха́ти (кого, ким), попиха́тися (ким); пошту́ркувати (кого); диал. потира́ти (ким), потира́ти ру́ки (об кого)

    Русско-украинский словарь > помыкать

  • 9 почитать

    почтить
    I. шанувати, пошанувати и ушанувати кого, поважати, уповажити, (народн. песен.) величати, звеличати кого, (реже: славянизм) почитати и почитувати, чтити, почтити кого. Срв. Чтить. [Земля мати, шануй її, то вона тебе озолотить (Грінч.). Дурня багатого всі величають (Номис). Подивітесь, як Касія він мертвого вповажив (Куліш). Ми-ж тебе, Оксанко, звеличаємо (Грінч.)]. -тать родителей, старших - шанувати, поважати батьків, старших. [Щоби старших шанували, батька й неньку чтили (Рудан.)]. -тать старость - шанувати, поважати старість. -тать праздники - шанувати, поважати свята. [Посту не тримали, свят не шанували (Рудан.). Селяни поважають неділю й празники і не роблять ніякої роботи (Н.-Лев.)]. -тить кого-л. чем - вшанувати (пошанувати) кого чим. -тить чью-л. память, умершего - вшанувати, уповажити, звеличати чию пам'ять, померлого. -тить память кого-л. вставанием - вшанувати (пошанувати) чию пам'ять уставанням. -чту (вас) по рублику с пуда - уважу (скину) вам по карбованцю з пуда. -ться - шануватися, пошануватися, и вшануватися, поважатися, уповажитися и т. д. Прямота всеми -тается - одвертість усі шанують, поважають. -таются какие-л. обычаи - поважаються, шануються якісь звичаї. Свято -таться - святитися. [Честь тоді святилась дуже (Мкр.)].
    II. Почитать, почесть - уважати, мати, (реже) тримати, ставити, поставити, узяти кого, що за кого, за що. [Мене люди за дурного мають (Г. Барв.). Ми тебе за святого уважаємо (Куліш). Взяли сиротину люди за ні за що (Грінч.). Ставили їх (людей) за скотів (Котл.). Тримай свято за свято (Номис)]. -тать полезным что-л. - уважати що за корисне. Я -чту за честь, за долг - за честь, за повинність собі матиму, за честь, за повинність свою уважатиму, за честь, за повинність собі поставлю. -тать себе за грех делать что-л. - за гріх уважати собі, гріхуватися що робити. -ться - уважатися, іти за кого, за що. Он -тается здесь лучшим доктором - його вважають тут за найкращого лікаря, він іде тут за найкращого лікаря. Это -тётся им за обиду - він матиме, візьме це за кривду, за образу. II.. Почитать - почитати - см. Читать. [Почитай мені що-небудь (Л. Укр.)].
    * * *
    I II
    ( испытывать почтение) шанува́ти; ( уважать) поважа́ти
    III несов.; сов. - поч`есть
    (кого-что кем-чем, за кого-что) уважа́ти (кого-що за кого-що, ким-чим) (несов.), визнава́ти, ви́знати (кого-що ким-чим, за кого-що), ма́ти (несов.), ста́вити, поста́вити (кого-що за кого-що)

    Русско-украинский словарь > почитать

  • 10 производить

    произвести и произвесть
    1) (творить, рождать) родити, зродити и породити, плодити, сплодити; (о земле) зрощати, зростити що; (создавать) творити, створити, витворяти, витворити що; (делать, совершать) робити, зробити, чинити, зчиняти, зчинити, учиняти, учинити, справляти, справити що; (служить причиной чего) спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чого. [Я-ж бо не своєю волею родивсь на світ, мене зродила природа (Крим.). Земля все була як камінь, хліба не родила (Рудан.). Де мерзлий ґрунт нічого не зроща (Грінч.). Нічого, опріч протесту та опозиції, система репресій не витворила (Єфр.)]. -сти на свет - зродити на світ, сплодити. [Та я-ж тебе зродила на світ. Я тебе годую (Крим.). Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував (Номис). Та бодай тая річка риби не сплодила (Чуб. V)]. -сти из себя - вродити з себе, видати з себе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. Страна эта -водит золото - країна ця родить (видачі) золото. Эта земля -водит много овса - ця земля родить (видає, зрощає) багато вівса. Ничтожные причины -водят часто большие перевороты - незначні причини спричиняються часто до великих переворотів (спричиняють часто великі перевороти). Это -ведёт хорошее действие - це справить (зробить) добрий вплив, це добре подіє. -дить, -сти впечатление на кого - справляти, справити, робити, зробити, чинити, вчинити враже[і]ння на кого, вразити кого. [Доклад Лаговського справив велике вражіння на з'їзді (Крим.). Той сон таке на мене зробив вражіння, що й не знаю (Кониськ.). Вражіння, яке вони чинили, нагадало мені Шіллерову баладу (Грінч.)]. -сти неприятное впечатление на кого - справити, зробити, вчинити прикре враження на кого, прикро вразити кого. Это событие -вело на него сильное впечатление - ця подія справила (зробила, вчинила) на його велике враження, дуже його вразила. -дить эффект, фурор - робити, чинити ефект, фурор. [Темні очі, натхнуті коханням, робили великий ефект (Неч.-Лев.). Його проповідь чинила фурор (Крим.)]. -сти чудо - справити, зробити чудо. [І указ сей чудо справив (Франко)]. -дить шум, беспорядок сумятицу - чинити, зчиняти, робити шум (галас, ґвалт), чинити, робити нелад, колот, бунт. [Він чинить у громаді всякий нелад (Грінч.). Погляди Д. Куліша зчинили превеликий колот і в московській, і в українській пресі (Грінч.)]. -дить, -сти опустошение - чинити, зчинити и учинити спустошення в чому, пустошити, спустошити що. -дить сон, испарину - спричиняти сон, випар. -дить давление - робити тиснення, натискати на що. -дить опыты - робити досліди;
    2) (изготовлять, выделывать) виробляти, робити, виробити що, продукувати, спродукувати и випродукувати що. [Робітник виробляє ті прегарні матерії, з яких другий пошиє одежу (Єфр.). Хто робить багатство, той і повинен з його користуватись (Єфр.). Робітникові повинно-б достатися все те, що він власною працею виробить (Єфр.)];
    3) (дело) переводити, перевести, робити, зробити; (исполнять) відбувати, відбути що. [Мусила стародавня Русь байдаками плавати і торги свої, і войни водою відбувати (Куліш). Атмосфера, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Н.-Рада)]. -дить следствие, дознание - переводити, провадити, робити слідство, дізнання. -дить допрос - чинити, переводити допит. -дить суд - чинити, відправляти суд. -дить ревизию - переводити (робити) ревізію, відбувати ревізію. [Сьогодні в волості одбувають ревізію (Звин.)]. -дить работу, уплату - переводити, справляти, робити роботу, виплату. -дить раздел - переводити (робити) поділ. -дить торговлю - вести, провадити торг. -дить учёт - робити облік чому. Воен. -сти смотр - перевести, зробити, учинити огляд;
    4) что из чего, от чего - виводити, вивести що з чого, від чого. Он -дит свой род от знаменитых предков - він виводить свій рід під славних предків. Это слово -дят от греческого корня - це слово виводять від грецького кореня;
    5) кого во что - промувати, попромувати кого в що. -дить, -сти в следующий чин - промувати, попромувати кого в вищий чин, ранг. Произведённый -
    1) зроджений, сплоджений, зрощений; створений, витворений; зроблений, зчинений, учинений, справлений, спричинений;
    2) вироблений, спродукований;
    3) переведений, зроблений, відбутий;
    4) виведений з чого;
    5) попромований в що. -ться -
    1) родитися, бути зродженим, плодитися, бути сплодженим, зрощатися, бути зрощеним; творитися, бути створеним, витворятися, бути витвореним, чинитися, зчинятися, бути зчиненим, учиненим, справлятися, бути справленим, спричинятися, бути спричиненим;
    2) вироблятися, бути виробленим, продукуватися, бути спродукованим;
    3) переводитися, бути переведеним, робитися, бути зробленим, відбуватися, бути відбутим. [Вибори до 3-ої й 4-ої дум всюди в Росії, а найбільше на Україні, переводились силами духовенства (Н. Рада), Робота дружніше одбувається, коли йде плавним, рівним ходом (Єфр.)]. Продажа -дится - продаж провадиться, торг ведеться;
    4) виводитися, бути виведеним з чого и від чого;
    5) промуватися, бути попромованим.
    * * *
    I несов.; сов. - произвест`и
    1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) учиня́ти, учини́ти; (проводить, выполнять) прова́дити (несов.), прово́дити, провести́
    2) (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и повиробля́ти и повиро́блювати, несов. продукува́ти
    3) (вызывать, порождать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; (причинять, становиться источником чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти
    4) (давать жизнь, рождать) роди́ти и поро́джувати, породи́ти
    5) ( создавать) ство́рювати, створи́ти, утво́рювати, утвори́ти
    6) (кого в кого-что, кем - присваивать звание, чин) підви́щувати, підви́щити, підви́шувати, підви́сити (кого в кого-що), надава́ти, нада́ти (кому що)
    7) (несов.: устанавливать происхождение кого-чего-л.) виво́дити
    II несов. см. соизволять

    Русско-украинский словарь > производить

  • 11 нагружать

    нагрузить
    1) что, кого чем, кем - навантажувати що, кого чим, ким, вантажити що на що, що чим, навантажити що, кого чим, ким, ладувати що на що, налад(н)овувати, налад(н)увати що на що, що чим, ким, облад(н)овувати, облад(н)увати що, кого чим, вилад(н)овувати, вилад(н)увати що чим, ким, накладати, накласти чого на що, на кого, рих[ш]тувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати що на що, (только воз, сани) хурувати, нахурувати що чим (о мног.) понавантажувати и т. п. [Навантажиш було віз снопами (Хата). Не годиться поганенький возик тяжким заліззям вантажити (Сл. Гр.). По весні човни споруджали, медом, воском, бранцями наладовували (Куліш). Він обладував ослів міхами з вином (Л. Укр.). Шістнадцять возів житом нахурували та й повезли (Радомищ.). Високо нахурували воза скринями та подушками (Богодух.)]. Чересчур -ть - (за)надто багато (важко, через лад) навантажувати и т. п., (воз и т. п. ещё, диал.) наричувати, наричити (воза и т. п.); (перегружать) перевантажувати, перевантажити що, кого чим. [Було батько як наричить гарбу, хоч яка пара коней не потягне, - хіба воли (Бердянщ.)];
    2) (возлагать обязанности работу на кого) покладати, покласти обов'язки на кого, навантажувати, навантажити кого чим, (поручать) доручати, доручити кому що, (обременять) обтяжувати, обтяжити кого чим, (перегружать) перевантажувати, перевантажити, перетяжувати, перетяжити кого чим. Нагружённый -
    1) навантажений, ладований, налад(н)ований, облад(н)ований, вилад(н)уваний, нарих[ш]тований, нахурований, понавантажуваний и т. п.; перевантажений. [На возах, навантажених усяким крамом (Н.-Лев.). Він захопив ладовану галеру (Куліш). Хури, наладновані золотими снопами (Коцюб.)];
    2) навантажений, обтяжений, перевантажений, перетяжений. -ться -
    1) навантажуватися, навантажитися, ладуватися, налад(н)овуватися, налад(н)уватися, облад(н)овуватися, облад(н)уватися, вилад(н)овуватися, вилад(н)уватися и т. п., (о мног.) понавантажуватися и т. п.; бути навантажуваним, навантаженим, понавантажуваним и т. п. [Бричка ущерть виладнувалася жінками (Коцюб.)]. Судно, вагон -ется - судно, вагон навантажують. Он -жён обязанностями свыше всякой меры - він обтяжений (його обтяжено) обов'язками над усяку міру (аж надто, через лад);
    2) (выпивать лишнее) перебирати, перебрати через край, (грубо) наливатися, налитися, наджулитися, набратися як квач, насмоктатися. Он сегодня порядочно -зился - він сьогодні таки добре під чаркою, (грубо) він сьогодні набрався (насмоктався) як квач (налився, що й світа не бачить);
    3) (плотно покушать, сов.) добре (цупко) попоїсти, вкласти чималенько чого, напакуватися чим, чого, (грубо) насадитися чого, викласти живота чим. [Так напакувався пирогами, що й не здишеться (Богодух). Насадився галушок, що й не продихне (Зіньківщ.). Викладе живота галушками, - і покинув робити! (Звин.)].
    * * *
    несов.; сов. - нагруз`ить
    наванта́жувати, -жую, -жуєш и ванта́жити, навантажити

    Русско-украинский словарь > нагружать

  • 12 кланяться

    поклониться кланятися и уклонятися, (в песнях) поклонятися, уклонитися, поклонитися кому, (прощаясь ещё) відклонятися, відклонитися. [Батькові й неньці поклоняйся (Пісня). Молодий і молода відклоняються батькові й матері (Сл. Гр.)]. -ться почтительно - уклонятися шанобливо, поштиво; чолом давати (віддавати, віддати). [Увійшов у хату, віддав чолом господареві (М. Грінч.)]. -ться в пояс - уклонятися низько, низьким поклоном. -ться земно - бити (сов. ударити) чолом, падати (упасти) в ноги (до ніг) кому, уклонятися до землі, чолом доземний (уклін) дати, (презр.) п'яти лизати кому. [Ударили чолом перед нашим столом (Пісня)]. Не стоило и -ться кому - не варт було й голову клонити (кланятися) перед ким. -ться кому чем - дарувати кому що, на ралець давати кому що. -юсь вам этим конём - дарую вам цього коня. -нился ему сотнею рублей - відніс йому на ралець сотню карбованців. Просить -няясь - прохати уклінно. -ться (передавать поклон кому) - поклонятися (сов. поклонитися), кланятися кому, до кого, поклона переказувати (посилати) кому, (сов. перекланятися кому од кого), вітати кого (поклоном). [Вітайте його від мене (низьким поклоном)]. Берёт так -ется, а возьмет, так чванится - як позичає, то всі боги викладає, а як віддає, то в батька-матір лає (Номис).
    * * *
    (кому-чему) кла́нятися (кому-чому); ( делать поклон) уклоня́тися, торж. кла́сти поклі́н (кому-чому); ( приветствовать при встрече) віта́тися (з ким), віта́ти, диал. здоро́вити (кого); (перед кем-л.) шапкува́ти (перед ким, кому; кого)

    честь име́ю \кланяться — моє́ шанува́ння (поважа́ння)

    Русско-украинский словарь > кланяться

  • 13 льститься

    на что на кого ласитися, ласуватися, вабитися, надитися, квапитися на що, на кого; срв. Зариться. [Ласилися на її добро (Ор. Лев.). Попоб'ю, щоб не ласувався на мою дівчину (Полт.). Посполита людність надилась на пільгу, чи то волю українську (Куліш). Ти не квапся на мою дочку, бо вона хазяйського роду (Канівщ.)]. Он -тся получить это место - він має надію, сподівається дістати цю посаду. Я не -щусь на богатство - я не кваплюся на багатство, я не ласий до багатства (на багатство). -щусь надеждою - тішуся надією; маю сміливість сподіватися. -щийся на что - ласий, поквапливий до чого, на що; срв. Охотник до чего.
    * * *
    1) (на кого-что, кем-чем - соблазняться) спокуша́тися, на́дитися (на кого-що); ( зариться) ласува́тися и ла́суватися, ва́битися, ква́питися, ла́ситися, зазіха́ти (на кого-що)
    2) ( надеяться) наді́ятися, сподіва́тися

    Русско-украинский словарь > льститься

  • 14 наживать

    нажить
    1) кого, что - наживати, нажити, набувати, набути кого, що и чого, надбавати, надбати, придбавати, придбати що и чого, приживати, прижити що, вижити чого, убиватися, убитися в що, (в большом колич.) принадбати, напридбати, понадбати чого, (о мног.) понаживати, понабувати кого, що и чого, понадбавати, попридбавати що и чого, повбиватися в що. [Що наживали, те й проживали (Кониськ.). Добро наживать (Рудч.). Вже не нажити йому другої такої дружини (М. Вовч.). А хоч і покинеш - плакати не буду, а я, молодая, другого набуду (Грінч. III). Садок у гаї розвели і пасіку чималу, - всього надбали (Шевч.). Кому понадбали добра цього? (Шевч.). Ну, вбивсь у хазяйство - тільки бриль та палічка! (Звин.)]. -вать, -жить работая - дороблятися, доробитися чого, приробляти, приробити, запрацювати що; (тяжёлой работой) загорювати що. [Доробився він великих достатків (Богодух.). Прижили, приробили хату (Звин.). А що загорюєш, те вночі прогайнуєш (Пісня)]. -жить хозяйничая - пригосподарювати и пригосподарити, загосподарювати и загосподарити що. -вать, -жить воруя - прикрадати, прикрасти що и чого. -жить друга, недруга - нажити приятеля (друга), ворога. [Не напоївши, не нагодувавши, ворога не наживеш (Номис)]. -жить беду, хлопот - напитати (собі) біди (лиха), клопоту, доскочити (собі) лиха, здобутися лиха, клопоту, набратися лиха, клопоту; (ходя куда-л.) доходитися лиха, клопоту. [Доскочив собі такого лиха, що од кольок у боках не міг ні сидіти, ни лежать (Яворн.). З тобою тільки лиха наберешся (Звин.)]. -вать, -жить славу - наживати, нажити, заживати, зажити, набувати, набути слави, здобувати, здобути, придбавати, придбати славу (и слави). [Ой, не знав козак, як славоньки - нажити (Хведор. Зб.)];
    2) -жить где, у кого, с кем - вижити, ужити, вибути де, в кого, з ким. [У його така вдача, що довго з ним не виживеш (не вживеш) (Київщ.)]. Нажитый и Нажитой - нажитий, набутий, надбаний, придбаний, прижитий, принадбаний, напридбаний, понаживаний и т. п.; прироблений, запрацьований; загорьований; при[за]господарьований, при[за]господарений; прикрадений. Худо -тое в прок нейдёт - неправдою наживши, не покористуєшся; з неправдою прийшло - з вітром пішло.
    * * *
    несов.; сов. - наж`ить
    нажива́ти, нажи́ти; ( приобретать) набува́ти, набу́ти, и мног. понабува́ти, сов. надба́ти и мног. понадба́ти

    \наживатьть [себе] врага — нажива́ти, нажи́ти [собі] во́рога

    \наживать жить хлопот — нажи́ти (набра́тися, напита́ти) кло́поту, напита́ти ли́ха (біди)

    Русско-украинский словарь > наживать

  • 15 выходить

    I. выйти, вытти, выдти
    1) виходити (вихожати) [Не вихожає з хати. Кудись-же той яр виходить. Будинок виходив у садок великим рундуком], сов. вийти, піти; виступати. Выйти с трудом - сов. видибати, видибуляти; (хромая) вишкандибати; (шаркая ногами) вичовгати; (пятясь) визадкувати; (украдкой) викрастися; (толпой) вироюватися, вироїтися, сипнути; (из воды) вибрести, -ся; (из вагона) висісти. Прошу выйти (фамильярно) - прошу на виступці, (иронич.) прохаю на викидку. Не выходить из головы - не сходити з голови. Выйти наружу - пробитися, виступити (наверх), виявитися. Выйти, прорубив отверстие - прорубатися, вирубатися звідкись; (гуськом) висотатися; (из употребления) виводитися, вивестися; (из затруднения) вирятуватися; (из границ) перейти за межі, перебрати (всякої) міри. Выходить, выйти из себя - аж із шкури вилазити (вилізти), із себе пнутися, аж на місці цибати, аж нетямитися; (из детского возраста) з дітей (з дитячих літ) виходити. Выйти в жизнь - вийти між люди; (замуж) віддаватися, віддатися, піти заміж за кого, сов. одружитися з ким, видатися за кого, зашлюбитися з ким; (из яйца) вилупитися;
    2) сходити. [У нас багато хліба сходить]. Вышло всё - (вже) по всьому. Вышли все деньги - по всіх грошах. У меня вышло что - (диал.) я вивелася з чого;
    3) выйти каким - вдатися, придатися. [Такий уже вдавсь поганий. Паска у нас хороша придалася. Наймичку собі прийняла, та й добра дівчина придалася (Г. Барв.)]. Ничего хорошего из тебя не выйдет - добра (пуття) з тебе не буде. У меня вышло хорошо = мне удалось - я вдав добре. [У росіян сатиру найкраще вдав новітній письменник Салтиков-Шедрін (Єфр.). Слабше вдає він заклики до боротьби (Єфр.)];
    4) безл. - виходити, виходитися, вийтися. [Пішли, аж не так вийшлося]. Выходит - виходить; (следовательно) отже, (следует думать) випадає. [Випада, що всі троє були дурні, а вона розумна]. Вышло, как я говорил - на моє слово впало, на моє вийшло;
    5) выходить на картах (при гаданьи) - випадати;
    6) хим. - добуватися, видаватися.
    II. виходити. [Оддай - руками, а не виходиш ногами].
    * * *
    I выход`ить
    несов.; сов. - в`ыйти
    вихо́дити, ви́йти и мног. повихо́дити

    выходи́ть, вы́йти в кого́ — (быть похожим на кого, делаться кем) вихо́дити, ви́йти в ко́го

    выходи́ть, вы́йти из подчине́ния — перестава́ти, переста́ти кори́тися

    выходи́ть, вы́йти из положе́ния — вихо́дити, ви́йти із стано́вища

    выходи́ть, вы́йти из себя́ — втрача́ти, втра́тити ви́тримку (самовла́ду, самовлада́ння), дратува́тися, роздратува́тися

    II в`ыходить

    Русско-украинский словарь > выходить

  • 16 глумиться

    глумитися, глумувати, глузувати з кого, на глум, на глузи брати кого, кепкувати, кпити, шкелювати з кого, коверзувати над ким, знущатися з кого.
    * * *
    (над кем-чем) глуми́тися (з ко́го-чо́го, над ким-чим); ( издеваться) знуща́тися; ( насмехаясь) глузува́ти, кепкува́ти, кпи́ти (кплю, кпиш, мн. кплять), кпи́тися (кплю́ся, кпи́шся, мн. кпля́ться)

    Русско-украинский словарь > глумиться

  • 17 лгать

    1) неправду казати, брехати, (иногда) побріхувати, (шутл.) москаля везти (підпускати), смаленого луба плести, в брехунівку заїздити; см. Врать. [Брехати не ціпом махати (Номис). Бреше, як шовком шиє (Номис). Підвезе він вам москаля (Куліш)]. -ать на исповеди - на сповіді неправду казати, (шутл.) попа в решеті возити. -ать в глаза - в живі очі брехати. Он лжёт, как по писанному - бреше, як із книги чита (вичитує). Кто лжёт, тот и крадет - хто уміє красти, той уміє й брехеньку скласти (Номис);
    2) см. Обманывать;
    3) (на кого, перед кем, кому, в чём-л., на что-л.) неправду казати, брехати на кого, перед ким, кому, в чому, набріхувати на кого; срвн. Облыгать. Он нагло лжёт на меня - він нахабно бреше (набріхує) на мене. Зачем ты лжёшь на себя? - нащо ти на себе набріхуєш (клеплеш, пеню зводиш)?
    * * *
    бреха́ти

    Русско-украинский словарь > лгать

  • 18 стравливать

    I тж. стравл`ять; несов.; сов. - страв`ить
    1) ( кого с кем) нацько́вувати, -цько́вую, -цько́вуєш, нацькува́ти, -цькую́, -цькує́ш (кого на кого); ( подстрекать) підбу́рювати, -рюю, -рюєш, підбу́рити
    2) ( производить потраву) спаса́ти и спасува́ти, -су́ю, -су́єш, спа́сти, -су́, -се́ш, трави́ти, -влю́, -виш, потрави́ти и страви́ти; ( вытравлять) витра́влювати, -люю, -люєш и витравля́ти, ви́травити, -влю, -виш; ( вытаптывать) толочи́ти, -лочу́, -ло́чиш и витоло́чувати, -чую, -чуєш, ви́толочити и мног. повитоло́чувати
    3) (уничтожать, сводить с помощью едкого вещества) спец. витра́влювати и витравля́ти, ви́травити
    4) ( отравлять) отру́ювати, -ру́юю, -ру́юєш, отруї́ти, -рую́, -ру́їш
    5) ( тратить зря) перево́дити, -джу, -диш, перевести́, -веду́, -веде́ш
    II несов.; сов. - страв`ить
    1) (канат, снасть) мор. попуска́ти, попусти́ти, -пущу́, -пу́стиш
    2) (пар, воздух) спец. випуска́ти, ви́пустити, -пущу, -пустиш

    Русско-украинский словарь > стравливать

  • 19 таить

    1) таї́ти; ( скрывать) хова́ти, прихо́вувати, кри́ти; ( сдерживать - о дыхании) тамува́ти; ( прятать) хорони́ти; (иметь, заключать в себе) місти́ти

    \таить в себе́ — таї́ти (хова́ти, прихо́вувати, кри́ти) в собі́; (иметь, заключать) місти́ти [в собі́]; ма́ти

    \таить дыха́ние — таї́ти (тамува́ти) дух (ві́ддих, ди́хання)

    \таить мечты́ от кого́ (перед кем) — таї́ти (прихо́вувати, кри́ти, хова́ти) мрі́ї від ко́го, хова́тися (таї́тися, кри́тися) з мрі́ями від кого

    2) (прятать, укрывать кого-л.) хова́ти, прихо́вувати, перехо́вувати

    Русско-украинский словарь > таить

  • 20 пошучивать

    пошутить жартувати (иноді, злегка), пожартувати, шуткувати, пошуткувати, штукувати, поштукувати з кого (над кем), з ким (с кем). [Пожартував трохи з старої (Коцюб.). З панянками пожартуєм (Шевч.)].
    * * *
    жартува́ти [зле́гка, ча́сом], шуткува́ти

    Русско-украинский словарь > пошучивать

Страницы

См. также в других словарях:

  • познакомиться с (кем) — ▲ установить (состояние) ↑ общение познакомиться установить общение. познакомить. знакомить, ся. перезнакомить, ся. представлять кого кому. представиться. отрекомендоваться. прошу любить и жаловать. завязывать(# знакомство, отношения, связи,… …   Идеографический словарь русского языка

  • обращаться с кем — Обходиться, вести себя, третировать кого, относиться к кому. Обращаться вежливо, грубо, гуманно, дерзко, почтительно, фамильярно; вольничать, деликатничать, любезничать с кем. Он ведет (держит) себя, держится прилично, тактично, тонко; у него… …   Словарь синонимов

  • сопровождать (кого) — ▲ перемещаться ↑ вместе, в качестве, обеспечение сопровождение. сопровождать следовать вместе с кем л. в его целях. сопроводительный. в сопровождении кого. провожатый. проводить (# до ворот). проводник. | перевести (# детей через улицу). провести …   Идеографический словарь русского языка

  • не́кого — некому, некем, не о ком, мест. отрицат., с неопр. В сочетании с предлогом отрицание „не“ ставится перед предлогом и пишется отдельно, например: не у кого, не к кому, не с кем. Нет никого, кто (мог бы сделать что л., был бы пригоден для чего л.).… …   Малый академический словарь

  • между кем-чем — между кого чего. 1. между кем чем. Между горами. Между деревьями. На лбу, между бровями, появились две морщины (Тургенев). Половину листовок Матвей послал Мартыну с запиской, остальные поделил между фронтовиками (Марков). 2. между кого чего (с… …   Словарь управления

  • между кого-чего — между кем чем между кого чего. 1. между кем чем. Между горами. Между деревьями. На лбу, между бровями, появились две морщины (Тургенев). Половину листовок Матвей послал Мартыну с запиской, остальные поделил между фронтовиками (Марков). 2. между… …   Словарь управления

  • поддерживать (кого) — ▲ поддерживать (что) ↑ кого поддерживать кого что (горячо # это предложение). принять [держать] сторону [руку] кого, чью. брать [взять] чью л. сторону. быть [стоять] на стороне кого, чьей. стать [встать. перейти. сов/несов] на сторону кого, чью.… …   Идеографический словарь русского языка

  • ловить (кого) — ▲ стараться ↑ лишить свободы ловить стараться лишить свободы кого л; хватать то, что ускользает. слежка. следить. выслеживать. напасть [выйти] на след. охотиться. поджидать. подкараулить. подстеречь. подсторожить. облава. обложить. гоняться за… …   Идеографический словарь русского языка

  • Оно пришло из далёкого космоса — It Came from Outer Space Жанр фильм ужасов кинофантастика Режиссёр Джек Арнольд Продюсер Уил …   Википедия

  • За кем пропало, у того чтоб в горле торчало. — За кем (у кого) пропало, у того чтоб в горле торчало (потому что на всех клеплет). См. МИР ССОРА СПОР …   В.И. Даль. Пословицы русского народа

  • уход (за кем) — ↑ поддерживать (что), нормальный, состояние, объект < > не заботиться уход за кем чем поддержание нормального состояния кого л. ухоженный. ▼ заботиться о …   Идеографический словарь русского языка

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»