(кæрæдзи)

1) (игрушка) дзиґа, фуркало, гучок;

2) см. Волочок;

3) (волчок в тюремной двери) прозурка, прозірка, візитирка (гал.), кватирочка.

* * *

1) ( игрушка) дзиґа

2) ( глазок в двери) ві́чко, прозу́рка

3) бот. и пр. вовчо́к, -чка

звякнуть брязкати, брязнути, бряжчати, забряжчати, дзвякати, дзвякотіти, дзвякнути.

* * *

несов.; сов. - зв`якнуть

кокетний, кокетливий; (вертлявый) верткий, (провинц.) (при)дзиґльований; (жеманный) манірний, (франтоватый) чепуристий. [Кокетним навиклим рухом поправив він бороду (Коцюб.). Уста кокетні (Н.-Лев.). Дзиґльована дівка (Сл. Гр.)].

* * *

1) дзиґа. -рём - см. Кубарем;

2) зоол. (раковина Turbo) - верчик (-ка).

* * *

1) майстер (-тра), (очень гредко) майстро (-ра); ум. майстерок (-рка), майстрочко. [По роботі пізнати майстра (Номис). Сякий-такий майстерок, а натесав трісочок (Приказка)]. Золотых дел -тер - золотар (-ря), золотарник (-ка), золотник (-ка), ум. золотарик, золотничок (-чка). Каретный, тележный, экипажный -тер - стельмах (-ха). Корабельный -тер - корабельний майстер, корабляр (-ра), корабельник. Оружейный -тер - зброяр (-ра), збройов(н)ик (-ка), зброєроб, (устар.) пушкар (-ря); (ружейный) рушничник, рушничний майстер. Седельный -тер - сідляр (-ра), кульбачник. Часовой -тер - годинникар (-ря), (устар.) дзиґарник, дзиґармайстер (-стра). -тер-специалист - фаховий майстер, фахо[і]вець (-хо[і]вця). -тер цеховой - цеховий майстер, цеховик (-ка). Горе -тер - попсуй- майстер, (пренебреж.) партач (-ча), (добродушно) майстер-шпичка. Дело -ра боится - діло майстра знає. Если не -тер, то и не берись делать - коли не коваль, то й заліза не погань; коли не пиріг, то й не пирожися (Приказки);

2) (искусник) майстер, майстерник, митець (- тця), мистець (-ст(е)ця), умілець (-льця), (фам.) мастак (-ка), мистюк (-ка); срв. Искусник и Мастак. -тер в чём, на что, что делать - майстер, майстерник, митець, мистець, мастак, мистюк, тімаха, зугарний, зугарен, кебетний, дотепний, удатний, майстерний на що, до чого, що робити. [Майстер до чужих кайстер (сумок) (Приказка). Незрівнянний майстер на життьові контрасти (изображать жизненные контрасты) (Єфр.). Ви справді митець говорити промови (Н.-Лев.). Митець до танців (Свидниц.). Мистець пити (Куліш). Я до жалю не мастак (Котл.). Зугарний теревені правити (Сл. Гр.). На ябеди кебетний (М. Левиц.). На що, на що, - на це (плести ясла) дотепний був (Глібов). Біля Рози вдатний він на жарти (Самійл.). Я майстерний до сього діла (Сл. Гр.)]. Большой -тер выпить - великий недурень випити (Куліш). Не -тер - не майстер, не митець, не мистець, не мастак, незугарний и т. п. Он -тер своего дела - він на своє діло майстер, він знавець свого діла, він фаховець у своїй справі. -тер на выдумки (забавные) - майстер (митець, мистець) на вигадки, штукар (-ря), чмут (-та). [На всі вигадки митець (Свидниц.)]. -тер на все руки - майстер (митець, мистець) на все, (майстер) на всі штуки, моторний, моторливий, моторнячий на все, зугарний (кебетний, удатний) до всього. [О, він на всі штуки! (Звин.). Моторнячий на все (Хорольщ.)];

3) (квалифиц. рабочий, старший в производстве) майстер. [Треба притягати до права майстрів, що випускають поганий хліб (Пр. Правда)]. -тер младший, старший - майстер менший, старший;

4) (о художнике, писателе и т. п.) майстер. [Кращі речі світових майстрів (письменства) (Грінч.)].

5) (учитель) майстер, учитель, навчитель (-ля); (орденский) магістер (-стра);

6) (титул у англичан) мастер (-ра);

7) (охотн.: о гончей) передовик, передняк (-ка).

* * *

1) ма́йстер, -тра

2) ( искусник) ма́йстер, мите́ць, -тця́, мисте́ць, майсте́рник; маста́к, -а

просвистать и просвистеть

1) (песню) висвистувати, висвистіти що (пісню);

2) просвистать (известное время) - просвистати, просвистіти. [Цілий день просвистав];

3) просвистіти; см. Промотать. [Просвистіла всі наші гроші на свої убори (Неч.-Лев.)].

* * *

несов.; сов. - просвист`еть и просвист`ать

1) просви́стувати, просвиста́ти и просвисті́ти; ( мелодию) висви́стувати, ви́свистати и ви́свистіти; (несов.: пролететь со свистом) дзи́знути, дзи́ґнути; (несов.: в свисток) продзюрча́ти

2) ( зря расходовать) просви́стувати, просвиста́ти и просвисті́ти

3) (несов.: свистеть в течение определённого времени) свисті́ти [ці́лу ніч], просвисті́ти

1) техн. вовчо́к, -чка́; ( глазок) ві́чко, прозу́рка

- взрыхлительный волчок

2) физ. дзи́ґа, гіроско́п

- цветовой волчок

1) техн. вовчо́к, -чка́; ( глазок) ві́чко, прозу́рка

- взрыхлительный волчок

2) физ. дзи́ґа, гіроско́п

- цветовой волчок

1) (пор. голубя) турман;

2) (о человеке) вертун, вертій (р. -тія), крутько, непосида. См. Вертлявый.

* * *

1) ( непоседа) верту́н, -а, дзи́ґа

2) ( флюгер) флю́гер

3) ( порода голубей) ту́рман, верту́н

4) ( водоворот) диал. вир, -у, коловоро́т, -у

5) ( болезнь сосны) верту́н

1) (вентил. с крыльями) вітрогон, вітрячок (р. -чка), млинок (р. -нка);

2) вертулька (игрушка);

3) (пирог) струдель, струцель, верчик;

1) см. Вертлявый.

* * *

1) техн. млино́к, -нка́; ( о приспособлении) круті́лка, крути́лка, крутни́ця

2) ( непоседа) верту́ха, круті́лка, дзи́ґа

3) воен. вертоліт; жарг. вертушка

I. см. Жив.

II. 1) живий, (редко) живущий. [Казали помер, а він живісінький. Вона й живуща була наче мертва (М. Вовч.)]. Живой элемент (и всё живое, живущее) - живло. [За сонцем усе живло прокинулось (Мирн.)]. Остаться в живых - вижити, (о многих) повиживати. [Мої діти таки повиживали, а сестриних троє померло з обкладу]. Оставлятсь в живых - лишати живого, лишати при життю. [Лишали при життю хлоп'яток. (Св. Письмо)]. Стать живым - відживитися, оживіти. [І дихнув господь на нього, то він відживився (Рудан.)]. Стать живой действительностью, воспринять живой образ - вживитися. [Бачу його, віри не йму: се, кажу, моя думка щоденна, щочасна вживилася (М. Вовч.)]. В живой действительности - в живій дійсності, живцем. [Події в драмі проходять перед нашими очима, показуються живцем, а не в самому тільки оповіданні про них (Єфр.)]. Принимать живое участие - брати пильну (жваву) участь. Задеть кого-либо за живое - дозолити, допекти кому, упекти кого; см. Допечь, Доехать. Ни живой души - ні живого духа (Неч.- Лев.). Живой язык - жива мова. [Словник української живої мови]. Живой человеческий дух - живущий дух людський. Живая вода - вода джерельна, текуча, біжуча. Живая и мёртвая вода (в сказках) - вода живуща й зцілюща, живляща і жертвляща. Живая изгородь - живопліт (р. -плоту). На живую руку - на швидку руч, (на) швидкоруч. [Ніколи було - на швидкоруч зробила];

2) (ясный) живий, виразний, ясний. [Усе проминуло, а в споминку - живісіньке, аж сяє (М. Вовч.). Таке виразне стоїть воно перед очима];

3) жвавий, моторний, меткий, швидкий. [І натуру маю жваву (Самійл.). Такий жвавий, як рак на греблі (насмешка). Моторна дівчина]; см. Бойкий, Подвижный, Разбитной. Живая женщина, девушка - моторуха. [Там така моторуха - як на шрубах уся]. Слишком живой (о ребёнке) - вертун, вертунчик. [Такий вертун, що й на місці не всидить; так і крутиться, як тая дзиґа]. Делаться живее - жвавішати, моторнішати;

4) (лишь о музыке) доскочистий. [А ну йому марш! - і вдали такого доскочистого, аж волосся їжиться (Свидн.)].

* * *

энтом.; тж. жужж`альцы

деркотіти, дзижчати, дзизкати, дзинчати, бреніти, сюрчати, брумчати, густи (гуде); (о веретене, сверчке, кузнечике) сюрчати, хурчати. [Мухи деркотять. Золоті бджоли бреніли в золотому сонячному промінні (Грінч.). Комар у вухо бренить (гуде) (Чуб.). Всі мухи тихо сиділи, лишень одна брумчала. Коники сюрчали в траві. Хрущі літали й гули. Комарик молодий своє дзинчить (Гліб.). Оса дзинькає]. Полететь жужжа - побреніти. [Бджілка побреніла до вулика]. Жужжать в уши кому - туркати в вуха кому, натуркувати кому щось. [Це ви їм усяку погань натуркуєте, до лукавности призводите! (Крим.)].

* * *

1) дзижча́ти; зумкоті́ти, -кочу́, -коти́ш; ( с гудением) гуді́ти, густи́ (гуду́, гуде́ш); (преим. о насекомых) дзинча́ти, дзвинча́ти, дзиґоті́ти, -ґоти́ть, дзикоті́ти, -коти́ть; ( звонко) брині́ти, -нить; (о веретене, прялке, осколках) хурча́ти, фурча́ти, фу́ркати, фуркота́ти, -ко́че, фуркоті́ти, -коти́ть, сюрча́ти, сю́ркати

2) (твердить что-л.) ту́ркати, турча́ти, усилит. туркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, туркоті́ти, -кочу́, -коти́ш

запущать) запустить

1) кого куда (впускать) - упускати, упустити, (о мн.) повпускати кого куди, до чого. -ти-ка телят в сарай - впусти-но телята в повітку (до повітки). -скать, -стить в хлеб (производить потраву) - запускати, запустити що ким, (за)пускати, (за)пустити в спаш, в пашню (коні, корову). [А ми просо засієм. А ми стадом запустим, запустим (Метл.). Не пусти коні в спаш! Пустив коні в пашню (Поділля)];

2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) - занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занехаяти и занехати, залишати, залишити кого, що, (редко) запускати, запустити, (о мн.) позанехаювати. [Занехаяла геть усе, і виховання своїх дітей (Звин.) Занедбав поле. Одна жінка запустила діжу, що вона й на діжу не похожа (Грінч. I)]. -скать, - стить дела - занедбувати, занедбати, запускати, запустити и т. д. справи. -скать, -стить корову - запускати, запустити корову. -скать, -стить болезнь - задавнювати, задавнити, (редко) запускати, запустити хоробу. -скать, -стить бороду, кудри - запускати, запустити бороду кучері. -скать, -стить ногти - відпускати, відпустити (ніготь), повідпускати нігті (пагності, пазурі);

3) (бросать чем-н. в кого) шпурляти, шпурнути, жбурити, пожбурити, пошпурити, (однокр.) жбурнути, шпурнути чим на (в) кого;

4) (гнать, погнать) пускати, пустити, затинати, затяти. [Пустив коні що-духу. Як затяв коня, аж летить (Звин.)]. -скать, - стить храпенье - (зав)давати, (зав)дати, затинати, затяти хропака, хропти хропака;

5) (вонзать в кого, во что) запускати, запустити в кого, в що, вгороджувати, вгородити в кого, в що, втереблювати, втеребити, впірити в кого, в що; см. ещё Вонзать. [Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав (Мог.). І запустить пазурі в печінки Шевч.). Та вгородила в своє серденько гострий ніж (Пісня)]. -стить руку в карман - закласти (засунути, застромити) руку в кишеню. -стить куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) - простягти лапу, сунути руку куди, погріти руки чим. -стить кому (в нос) гусара - запустити пинхву кому. -скать, -стить глаз (глазуна, глазенапа) - закидати, закинути оком, зиркати, зир(к)нути (кутиком ока) куди, на кого. -скать, -стить в паз - запускати, запустити в жолоб (паз, бурт), забуртовувати, забуртувати, (вколачивать) за[у]саджувати, за[у]садити, забивати, забити, вбивати, вбити;

6) (класть закваску) заквашувати, заквасити що, запускати, запустити що чим (дріжджами). -скать, -стить дрожжами (квас, пиво) - запускати, запустити дріжджами (квас, пиво);

7) -скать, -стить за галстук (выпивать) - заливати, залити и залляти очі, пити-непроливати;

8) (сильно ругать) загинати, загнути кому;

9) -скать змея - пускати змія. -кать кубарь (волчка) - пускати дзиґу. -стить шарманку - завести катеринку. Запущенный - впущений; занехаяний, занедбаний, (редко) неприкоханий, (о болезни) задавнений; (вонзённый) запущений, угороджений. -ные дела - занедбані справи. Дела -щены - справи занедбано.

* * *

ке[и]шеневий, кешеньковий. -ный вор - кешеньковий злодій, кешеньковий майстер, кешеньковий злодюжка (воришка), (в жаргоне) хіпесник. -ные деньги - кешенькові гроші, (образно) похіпна копійка. -ный нож - складаний ніж, (зап.) цизорик. -ные расходы - кешенькові дрібні видатки. -ные часы - кешеньковий годинник, (зап.) дзиґарок (-рка). -ная чахотка - сухоти в кешені; вітри в кешені гудуть; у кешені дюдя свистить.

* * *

1) кокетка; (моргунья) моргуха, (вертунья) дзиґа, вертуха, (жеманница) манірниця, (нарядница) чепуруля, чепурушка;

2) ґестка. [Зробіть мені сукню з ґесткою (Липовеч.)].

* * *