Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

(загонять)

  • 1 загонять

    загнать
    1) заганяти и загонити, загнати, займати, за(й)няти, (домашнее животное из стада) залучати, залучити, (о мног.) позаганяти и позагонити, позаймати, позалучати. [Кожне своїх овець залучало додому. Вона нашу худобу позаганяла];
    2) -гнать лошадь, лошадей - загнати коня, загнати (позагонити) коні; потомити, поморити коні;
    3) (забивать) заганяти, загнати, забивати, забити, (о мн.) позаганяти, позабивати. Загнанный - загнаний; (угнетённый) затурканий. [Народ темний і затурканий].
    * * *
    I несов.; сов. - загн`ать
    1) заганя́ти и заго́нити, загна́ти (зажену́, зажене́ш) и мног. позаганя́ти и позаго́нити; (забирать домой, домашних животных из стада) залуча́ти, залучи́ти, -лучу́, -лу́чиш и мног. позалуча́ти; ( забирать животных на потраве) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -йме́ш и мног. позайма́ти
    2) (изнурять ездой, гоньбой) заганя́ти, загна́ти и мног. позаганя́ти; сов. уганя́ти; (сов., лошадей) підірва́ти, -дірву́, -ді́рвеш и -дірве́ш
    3) (продавать, сбывать) заганя́ти, загна́ти

    \загонять гна́ть копе́йку (деньгу́) — ( добыть денег) добу́ти копі́йку

    II
    (сов.: начать гонять) поча́ти ганя́ти

    Русско-украинский словарь > загонять

  • 2 загонять

    техн., несов. загоня́ть, сов. загна́ть
    заганя́ти и заго́нити, загна́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > загонять

  • 3 загонять

    техн., несов. загоня́ть, сов. загна́ть
    заганя́ти и заго́нити, загна́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > загонять

  • 4 Заганивать

    загонять
    1) (утомлять) заганяти и загонити, загнати, морити, заморити, затомити кого, (о многих) позагонити, поморити, потомити;
    2) -нять кого - настрахати, настрашити, напудити кого. -нять кого в споре - заморочити, затуркати, (вульг.) забелькотати кого.

    Русско-украинский словарь > Заганивать

  • 5 загнать

    см. Загонять.
    * * *

    Русско-украинский словарь > загнать

  • 6 вгонять

    техн., несов. вгоня́ть, сов. вогна́ть
    уганя́ти, увігна́ти; ( загонять) заганя́ти и заго́нити, загна́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > вгонять

  • 7 загнать

    сов. от загонять

    Русско-украинский политехнический словарь > загнать

  • 8 вгонять

    техн., несов. вгоня́ть, сов. вогна́ть
    уганя́ти, увігна́ти; ( загонять) заганя́ти и заго́нити, загна́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > вгонять

  • 9 загнать

    сов. от загонять

    Русско-украинский политехнический словарь > загнать

  • 10 заганяти

    техн. вби́вать (клин, сваю), вгоня́ть ( загонять), вкола́чивать, загоня́ть

    Українсько-російський політехнічний словник > заганяти

  • 11 вгонять

    вогнать
    1) заганяти, загонити, загнати; (о многих) позаганяти. [Позаганяти телята в двір];
    2) (вбивать) вганяти, угнати, увігнати, забивати, забити, вбивати, вбити, вгороджувати, вгородити. [Загнати клин (Конис.). Угнав його по коліна в землю (Чуб.). Мов ніж угородив у серце (Мир.)];
    3) (в гроб, чахотку и т. д.) доводити, довести до чого, впроваджувати, впровадити до чого. [Ой, козаченьку, впровадив ти дівчиноньку до гроба]. Вогнать что-л. в руку, ногу - підколоти чим руку.
    * * *
    несов.; сов. - вогн`ать
    1) уганя́ти, увігна́ти; ( загонять) заганя́ти и заго́нити, загна́ти и мног. позаганя́ти и позаго́нити
    2) (во что - приводить-в какое-л. состояние) уганя́ти, увігна́ти (в що); дово́дити, довести́, (до чо́го)

    Русско-украинский словарь > вгонять

  • 12 надрывать

    надорвать
    I. 1) надривати, надірвати, (слегка) наривати, нарвати (редко), (наддирать) наддирати, наддерти и (реже) надідрати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понаддирати що. [Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає (К. Старина). З краєчків трохи понаддирали газету (Київщ.)];
    2) (перен.: надсаживать) надривати, надірвати, підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадривати, попідривати, понадсаджувати. -ть голос - надривати, надірвати, рвати, порвати, зривати, зірвати голос. [Надривати мій чистий голос диким голосінням (Куліш)]. -рывать горло криком - надривати (надсаджувати) горло криком (кричучи). -ть грудь, живот (непосильной работой) - надсаджувати, надсадити груди, живіт, порушувати и порушати, порушити, надрушувати, надрушити що у грудях, у животі, уривати, під[у]вереджувати, під[у]вередити живіт (надсильною працею), підвереджуватися, підвередитися (з надсильної праці). [Вона любила свою роботу, при якій утрачала голос, надсаджувала груди (Коцюб.). Підняла важко та й порушила в животі щось (Чернігівщ.). Нехай степу ногами не зміряє, живота не вриває. (Лукаш.)]. -ть животы, животики от смеха - рвати, порвати кишки (боки) з реготу. -ть здоровье - підривати, підірвати здоров'я, надвереджати и надвереджувати, надвередити себе, занепадати, занепасти; срв. Подрывать 3. [Ти так занепав, синку, своєю чумачкою (чумаченьем), що й не пізнаєш тебе (Харківщ.)]. -ть лошадь - підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (быстрой ездой) переганяти, перегнати, запалювати, запалити коня; срв. Загонять 2. -рвать память - надірвати (надвередити) пам'ять. -рывать сердце, душу кому - надривати (краяти, рвати, шматувати) серце, душу, (зап.) уривати серце кому. [А мені журба серце надриває (Черн.). Дівчино, не плач, не рви мого серця (М. Грінч.). «Ооой!» - голосом, що аж душу шматував, кричав Захар (Крим.)]. Надрывающий сердце, душу - надсадливий. [Щось жалісно квилить, чується якесь ридання, якийсь надсадливий, нервовий плач (Крим.)]. Надорванный -
    1) надірваний, наддертий и надідраний, понадриваний, понаддираний. [Наддерті записочки (Крим.)];
    2) надірваний, підірваний, надсаджений, понадриваний, попідриваний, понадсаджуваний; зірваний; порушений, надрушений, під[у]вереджений; надвереджений, занепалий; перегнаний, запалений. [Надірваний роками тяжкої праці організм (Пр. Правда). Порушений живіт (Борзенщ.)]. -ный голос - надірваний (зірваний, надсілий, ирон. драний) голос. [Почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.). У писаря хрипкий і драний голос (Проскурівна)]. -ное здоровье - підірване (занепале) здоров'я. С -ным здоровьем кто - з підірваним здоров'ям, занепалий хто. [Я убогий, занепалий од самої молодости (Куліш)]. -ться -
    1) надриватися, надірватися, (слегка) нариватися, нарватися, (наддираться) наддиратися, наддертися, (о мног. или во мн. местах) понадриватися, понаддиратися; бути надриваним, наддираним, надірваним, наддертим, понадриваним, понаддираним. [Град побив буряки, - листя понадривалося (Брацлавщ.). Як нарвалося трохи, то й далі буде дратися (Богодух.). Сіпнула за папірець, а він наддерся (Київщ.)];
    2) (перен.: надрывать себя) надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадриватися, попідриватися, понадсаджуватися. У меня сердце, душа -ется от чего (от жалости и т. п.) - серце, душа мені надривається (крається, рветься) з чого (з жалю и т. п.). [Страхіття й дивитися (як він гірко плакав)! аж серце краялося (Крим.)]. Моё здоровье -рвалось - моє здоров'я занепало (підірвалося, підтялося). Мои силы -ваны - мої сили підірвані (підтяті), моя сила занепала. -ться от крика - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з крику (кричучи), кричати аж розриватися (перериватися, роздиратися). -рываться от лая - валувати, ґвалтувати, гавкати аж перериватися (розсідатися). -ться от плача - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з плачу (плачучи). -рываться над работой - рватися (перериватися) коло (в) праці. [Плугач оре, і в праці рветься (Номис). Роблю - перериваюся, а все не догоджу (Київщ.)]. -ться от тяжёлой работы, поднимая тяжести и т. п. - надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, надсідатися, надсістися, надвереджуватися, надвередитися, під[у]вереджуватися, під[у]вередитися, порушитися, зрушитися, урватися, (о мног.) понадриватися, понадвереджуватися и т. п. з тяжкої праці (на тяжкій праці), підіймаючи вагу и т. п. [Не підриватимуться на тяжкій роботі (Рада). Хто переносить каміння, той може надсадитися (Куліш). Не надсівшися, не вмерти (Номис). Не піднімайте, бо надвередитеся! (Н.-Лев.). Не дуже греби, - увередишся (Стор.). Помалу, а то ще урвешся (Липовеч.)]. Хоть -вись, а дай - хоч надсядься, а дай. -рываться со смеху - кишки (боки) рвати (сов. порвати) із сміху (з реготу), перериватися з реготу, зсідатися. [Хлопці аж кишки порвали з реготу (Квітка). Аж боки рвав з сміху (Н.-Лев.). Аж переривається з реготу (Хорольщ.). Він було аж зсідається та регоче (Сл. Гр.)]. Лошадь -рвалась - кінь підірвався (надсадився).
    II. Надрывать, надрыть - надривати, надрити, (надкапывать) надкопувати, надкопати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понадкопувати що. Надрытый - надритий, надкопаний, понадриваний, понадкопуваний. -ться - надриватися, бути надриваним, надритим, понадриваним и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - надорв`ать
    надрива́ти, надірва́ти и мног. понадрива́ти; (здоровье, силы) підрива́ти, підірва́ти и мног. попідрива́ти; ( надсаживать) надсаджувати, надсади́ти, -саджу́, -са́диш

    \надрывать рва́ть го́лос — надірва́ти (надсади́ти) го́лос

    \надрыватьть ду́шу — надри́вати, надірва́ти (надсаджувати, надсадити) ду́шу

    \надрыватьть живо́т (живо́тики) со сме́ху (от хо́хота) — рва́ти, порва́ти кишки́ (животи́) зо смі́ху (від смі́ху, від ре́готу, з ре́готу) сов. надірва́ти пу́па зо сміху и т. п

    \надрывать рывать горло (глотку) — надрива́ти (надса́джувати) горло (глотку)

    Русско-украинский словарь > надрывать

  • 13 угонять

    I несов.; сов. - угн`ать
    1) гна́ти, погна́ти; ( загонять) заганя́ти и заго́нити, загна́ти и позаганя́ти; ( выгонять) виганя́ти и виго́нити, ви́гнати и повиганя́ти и повиго́нити; ( отгонять) відганя́ти и відго́нити, відігна́ти
    2) ( похищать) кра́сти, укра́сти и покра́сти, викрада́ти, ви́красти и повикрада́ти; ( забирать) забира́ти, забра́ти и позабира́ти
    3) (сов.: быстро уехать) погна́ти; махну́ти, махону́ти
    II
    (сов.: гоняя, утомить) заганя́ти, позаганя́ти; угрі́ти

    Русско-украинский словарь > угонять

  • 14 упаривать

    несов.; сов. - уп`арить
    1) (паря, размягчать) розпа́рювати, розпа́рити; упа́рювати, упа́рити; ( выпаривать) випа́рювати, ви́парити и повипа́рювати
    2) ( вгонять в испарину) прост. угріва́ти, угрі́ти, упа́рювати, упа́рити; (несов.: загонять) заганя́ти и позаганя́ти

    Русско-украинский словарь > упаривать

  • 15 Позагнать

    позагонять позаганяти, позагонити, позаймати кого, що. Срв. Загонять.

    Русско-украинский словарь > Позагнать

См. также в других словарях:

  • загонять — См …   Словарь синонимов

  • загонять — ЗАГОНЯТЬ, яю, яешь; несов. (сов. ЗАГНАТЬ, загоню, загонишь). 1. что кому и без доп. Выгодно продавать. 2. кому (или загонять шершавого, загонять дурака под кожу). Вступать с кем л. в половую связь (о мужчине). 3. что кому. Рассказывать что л.… …   Словарь русского арго

  • ЗАГОНЯТЬ — ЗАГОНЯТЬ, см. заганивать. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 …   Толковый словарь Даля

  • загонять —     ЗАГОНЯТЬ/ЗАГНАТЬ     разг. ЗАГОНЯТЬ/ЗАГНАТЬ, разг. вгонять/вогнать …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • ЗАГОНЯТЬ — 1. ЗАГОНЯТЬ1, загоняю, загоняешь. несовер. к загнать. 2. ЗАГОНЯТЬ2, загоняю, загоняешь, совер., кого что (разг.). 1. Крайне утомить, изнурить непосильной работой. Лошадь совсем загоняли. Вестового загоняли на посылках. 2. Поставить в безвыходное… …   Толковый словарь Ушакова

  • ЗАГОНЯТЬ — 1. ЗАГОНЯТЬ1, загоняю, загоняешь. несовер. к загнать. 2. ЗАГОНЯТЬ2, загоняю, загоняешь, совер., кого что (разг.). 1. Крайне утомить, изнурить непосильной работой. Лошадь совсем загоняли. Вестового загоняли на посылках. 2. Поставить в безвыходное… …   Толковый словарь Ушакова

  • загонять — ЗАГОНЯТЬ, яю, яешь; совер., кого (что) (разг.). То же, что загнать (в 3 знач.). З. лошадь З. всех подчинённых (перен.). II. ЗАГОНЯТЬ см. загнать. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • ЗАГОНЯТЬ 1 — ЗАГОНЯТЬ 1, яю, яешь; сов., кого (что) (разг.). То же, что загнать (в 3 знач.). З. лошадь З. всех подчинённых (перен.). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • ЗАГОНЯТЬ 2 — см. загнать. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • загонять — 1. ЗАГОНЯТЬ см. Загнать. 2. ЗАГОНЯТЬ, яю, яешь; св. кого что. Разг. Изнурить, гоняя, утомить работой, многочисленными поручениями. Мальчишка загонял голубей. Разъездами совсем загоняли секретаршу. 3. ЗАГОНЯТЬ, яю, яешь; св. Начать гонять …   Энциклопедический словарь

  • загонять — ЗАГОНЯТЬ1, несов. (сов. загнать), что во что. Разг. Помещать (поместить) что л. острое, продолговатое сильными или резкими движениями, ударами глубоко внутрь чего л.; Син.: вбивать, Разг. вгонять, Разг. вколачивать, вонзать, забивать [impf. coll …   Большой толковый словарь русских глаголов

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»