ять

несов.; сов. - рассе́ять

1) (семена и т. п.) ekmek; serpiştirmek

2) физ. yayındırmak

3) врз dağıtmak

4) перен. ( устранять) gidermek

1) sembrar (непр.) vt (тж. перен.)

2) ( просеивать) tamizar vt

••

* * *

1) sembrar (непр.) vt (тж. перен.)

2) ( просеивать) tamizar vt

••

* * *

gener. (ïðîñåèâàáü) tamizar, sembrar (тж. перен.)

1) (на память) на пам'ять; (по памяти) з пам'яти, по пам'яті, з голови. [Батько приневолював його вивчити на пам'ять відомий напис (Крим.). (Півень) на пам'ять свою пісню знає (Рудан.). Знав з голови багато всяких його (Шевченкових) щирих слів (Грінч.)]. Говорить, сказать, читать, прочитать -зусть - проказувати, проказати, читати, прочитати з пам'яти (по пам'яті, з голови). [Я її (Кулішеву «Граматку») всю по пам'яті і тепер прокажу (Кониськ.). Коли вночі не спиться, я читаю собі з голови (Кониськ.)];

2) см. Наобум.

* * *

прийти, притти и придти

1) приходити (в песнях и приходжати) прийти, (редко) доходити (в песнях и доходжати), дійти, (подходить) надходити, надійти, (прибывать) прибувати, прибути (во множ.) поприходити, подоходити, понадходити, поприбувати куди, до кого, до чого. [Коли це приходить до його лисичка та й питає (Рудч.). То козачка-неборачка до його приходжає (Чуб. V). Прийшов до його отаман його (Пісня). Всі поприходили до його (Єв.). Я до тебе, дівчинонько, я до тебе доходжав (Пісня). Доходили молодиці знакомі навідати (М. Вовч.). Чом ти ніколи до нас не дійдеш? (Харк.). Завтра, гуляючи, я сам надійду до тебе (Тесл.). А ви чого, Федоре, надходили? (Стеф.)]. С чем -шёл, с тем и ушёл - як прийшов, так і пішов. -ходите к нам почаще - приходьте до нас частіше. Наконец и он -шёл - нарешті й він прийшов (надійшов). -шла весть, вести - прийшла (надійшла, наспіла) звістка, вісті. [Прийшла звістка до милої, що милого вбито (Метл.)]. Поезд -дит в пять часов - поїзд (потяг) приходить о п'ятій годині. -шёл поезд - прийшов (надійшов) поїзд (потяг). -дит, -ти к концу - доходити, дійти краю (кінця), кінчатися, кінчитися, бути на скінчу; на кінець вийти; срв. Приближаться к концу. [От уже і третій день кінчався (Рудч.). А на дворі тимчасом січень був на скінчу (Свидн.). Борше з жидом на конець вийду, як в тобов (Франко. Пр.)]. Наши припасы стали -дить уже к концу - почали ми вже з харчів вибиватися. -шёл кому конец (переносно) - урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому. [Всьому земству урвалася тепер удка (Котл.)]. -дить, -ти в возраст - доходити, дійти до зросту и зросту; (о девушке) на порі, на стану стати. [Як дійшли вже до зросту, пішли собі щастя шукати (Ум.). Росла, росла дівчинонька та й на стану стала (Пісня)]. -дёт черёд - дійдеться ряд. К чему дело -дёт - до чого дійдеться. -дить, -ти в порядок - приходити, прийти до ладу, до порядку, на лад спасти, зійти; (упорядочиваться) порядкуватися, упорядкуватися; срв. Порядок. [Думка вспокоювалася, міцніла, порядкувалася (Франко)]. -ти в беспорядок - на безлад піти. [Порядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде. А від'їде, то й знов усе піде на безлад (Мова)]. -дить, -ти на помощь см. Помощь. -дить, -ти в сознание - приходити, прийти до пам'яти (до притомности, до розуму и в розум) опритомнювати, опритомніти. [До смерти своєї до пам'яти не приходив (Драг.). Він трохи прийшов у розум і оглянувсь навкруги себе (Яворн.)]. -дить, -ти в себя, в чувство - приходити, прийти до пам'яти, до чуття, опритомнювати, опритомніти, о[с]тямлюватися. о[с]тямитися. очутитися, очутіти, очутися, прочутитися, очунювати, очуняти, прочунювати(ся), прочуняти(ся), очуматися, прочуматися, розчуматися, розчуманіти, прочинатися, прочнутися (реже прочинати, прочнути), опам'ятатися и -туватися, пропам'ятатися, спам'ятатися, спостерегтися; срв. Опомниваться, Очнуться, Очувствоваться, Отойти 7. [Тоді Олеся мов до пам'яти прийшла (М. Вовч.). Лука опритомнів трохи, побачивши знайому обстанову (Коцюб.). Вітерець дмухнув на неї, от вона отямилася (Квітка). Ох! і досі я не стямлюся: де ти, щастя молоде! (Крим.). Не, знаю. що й робити, як оживити губи її побілілі, як їм запомогти очутитись (Г. Барв.). Устань, устань, милая, прочутися (Чуб. V). Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї (М. Вовч.). Дорогою він очуняв (Франко). Насилу прочунявся (Шевч.). Очумався вже в хаті (Мирн.). Нехай трохи прочумається (Котл.). А я розчумався, вхопив булат у руки (Біл.-Нос.). Він розчуманів трохи на дворі (Хорол.). Зараз вони і ну його качати, поки аж прочнувся він (Рудч.). І вже не скоро я опам'ятався (Самійл.). Як упав, зуби стяв, ледве спам'ятався (Чуб. V). Смерклося зовсім. Він аж тепер мов спостерігся (Франко)]. -дить на ум, в голову - спадати (спливати, збігати, набігати, навертатися, приходити) на думку, впадати в голову. [На думку спадають дитячі згадки (Васильч.). Збіга мені на думку, з чого то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба чи любва (М. Вовч.). А що це тобі усе світа на думку навертаються? (М. Вовч.). Приходить мені на думку (Франко)]. Мне -шло на ум, на мысль, в голову - мені спало (спливло, зійшло, набігло) на думку, мені здумалося, мені впало в голову, я прийшов, на думку (на гадку). [Ти ізнов сумуєш, Наталко? Ізнов тобі щось на думку спало? (Котл.). Що це тобі на думку таке зійшло? (Мирн.), Та я бач тільки спитала, - так набігло на думку (Н.-Лев.). Допіру мені оте слово впало в голову, та зараз забулося (Васильк. п.)]. Мне никогда не -дило это на ум - мені ніколи це на думку не спадало. [Нікому з присутніх не спадало на думку таке слово (Єфр.). Тільки того не мала, чого бажати на думку ве спадало (Грінч.)]. Внезапно, вдруг -шло на ум, в голову кому - стукнуло в голову кому, шибнула думка кого. [Стукнуло в голову Оленці: чи не піти це до його (Тесл.). Він був такий веселий, поки думка про Рим його не шибла (Куліш)]. Это никому не могло -ти в голову - нікому це і на думку не могло спасти, і в голову не могло впасти. Уж если ей что -дёт на ум, в голову, так… - вже як їй що впаде (стрілить) в голову, то… [Їй як що стрілить в голову, то й діло тут (Франко)]. -дить на память - приходити на згадку, спадати (спливати, навертатися) на пам'ять (на згадку), уставати на думці; срв. Память. [Мимоволі спадає тут на пам'ять сторінка з давнього минулого нашого Київа (Н. Рада)]. Не -дить на память - не даватися на згадку. [Ми силкувались потім з товаришем відновити цей немудрий мотив, та він ніяк не давався на згадку (Корол.)]. -дить, -ти к мысли - приходити, прийти до думки, намислитися (що зробити). -дить, -ти к пониманию чего-л. - доходити, дійти до розуміння чого. -дить, -ти к соглашению по поводу чего - приходити, прийти до згоди (до порозуміння), учиняти, учинити згоду, порозуміватися, порозумітися, злагоджуватися, злагодитися, погодитися за що; срв. Соглашаться. [От взялись за діло, зговорились, злагодились (Федьк.). Тоді знов якось (новгородці) між себе погодились і инших уже збройних людей до себе призвали (Куліш)]. -ти к единодушному соглашению, решению - прийти до одностайної згоди, узяти думку і волю єдину (Куліш). -ти к какому-л. решению - вирішити, (после совместного обсуждения) ураяти, урадити(ся) (що зробити); срв. Порешить. Я -шёл к убеждению, что… - я впевнився, що…, я переконався, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшов до твердого переконання. -ти к заключению (путём логического мышления) - дійти до висновку (порешить) стати на чому. Они -шли к заключению, что… - вони стали на тому, стало у них на тому, що… [Мудрували і гадали, і на тім в них стало, що… (Рудан.)]. -ти в отчаяние - вдатися (вкинутися) в розпач (в розпуку). -дить, -ти в упадок - приходити, прийти до занепаду, занепадати, занепасти, підупадати, підупасти, упадати, упасти, западати, запасти. [Запали городи, занепали і всі торги по лядському краю (Куліш). Упало здоров'я, почав (Хмельницький) на силах знемагати (Куліш)]. -дить, -ти в совершенный упадок - зводитися, звестися ні на що (на нівець), зійти на пси (на нівець). -дить, -ти в негодность - нікчемніти, знікчемніти, зледащіти. [На тім стоїть сила нашої словесности; з того вона до віку-вічного молодітиме, і ніколи вона тим робом не знікчемніє (Куліш). Зледащіла, не здужаю і на ноги встати (Шевч.)]. -дить, -ти в ветхость - постаріти(ся). -ти в нищету - впасти в злидні, зійти на злидні. -дить, -ти в забвение - іти, піти в непам'ять. [Якби не було цих літописів, то вся минувшина наша пішла-б у непам'ять(Єфр.)]. -дить, -ти в ужас - жахатися, (в)жахнутися. -дить, -ти в (крайнее) смущение - (дуже) засоромлюватися, засоромитися. -ти в (крайнее) изумление - (великим дивом) здивуватися, здуміти. -ти в тупик - см. Тупик. -ти в гнев, в ярость - розгніватися, розлютуватися, розпасіюватися. [Чоловік так розпасіювався, що мало не побив жінки (Уман.)]. -дить в раздражение - роздратовуватися, роздратуватися, (вульг.) роздрочуватися, роздрочитися, (во множ.) пороздратовуватися, пороздрочуватися. Мне -шла охота - узяла мене охота, припала мені охота (що робити). [А коли вже тобі припала така охота читати, то підожди - я тобі дам иншу книжку (Васильч.)];

2) приходити, прийти, надходити, надійти, заходити, зайти; срв. Наступать, Наставать, Приспевать. [Ой як прийде ніч темненька, - я не можу спати (Чуб. V). Час приходить умирати, нікому поради дати (Дума)]. -шёл конец - надійшов кінець, прийшов (наступив) край. [Усьому наступає свій край (Грінч.). Тільки-ж тому раюванню надійшов швидко кінець (Крим.)]. -дят праздники - надходять свята. -шёл день отъезда, срок платежа - надійшов день від'їзду, платіжний речінець (термін). -шла весна - надійшла (настигла) весна. [Надійшла весна прекрасна (Франко)]. -шла осень, зима - надійшла, настигла, зайшла осінь, зима. [Рано цього року осінь зайшла (Васильч.)]. Пришедший - (той) що прийшов и т. д. -ший в упадок - занепалий, підупалий, упалий. -ший в негодность - знікчемнілий, зледащілий; (от работы) спрацьований. -ший в смущение - засоромлений. -ший в гнев, в ярость - розгніваний, розлютований и т. д.

* * *

несов.; сов. - прийт`и

п'ять раз. -тью шесть тридцать - п'ять раз по шість (буде) тридцять. -тью четыре - п'ять раз по чотири.

* * *

збі́льшений уде́в'ятеро (у де́в'ять разі́в, у де́в'ять раз), в знач. прил. уде́в'ятеро (у де́в'ять разі́в, у де́в'ять раз) бі́льший

збі́льшений уп'я́теро (у п'ять разі́в, у п'ять раз), в знач. прил. уп'я́теро (у п'ять разі́в, у п'ять раз) бі́льший

несов.; сов. - упятер`ить

несов.; сов. - упятер`иться

несов. - затева́ть, сов. - зате́ять; (вн.) разг.

1. v/i wehen; flattern; schweben; (unpers. + Т) in der Luft liegen;

2. <про­> v/t Agr. worfeln, schwingen

* * *

1. v/i wehen; flattern; schweben; (unpers. + Т) in der Luft liegen;

2. < про-> v/t AGR worfeln, schwingen

* * *

<-ю, -ешь> нсв, пове́ять св

нпрх wehen

ве́тер ве́ет der Wind weht

от него́ ве́яло хо́лодом перен er strahlte Kälte aus

* * *

1) gener. bieseln, wehen (о ветре), fegen (зерно), zuwehen (в сторону кого-л., чего-л.), fächeln, fächern (зерно), stoben (зерно)

2) navy. killen

3) agric. härten (зерно), schwingen, aufworfeln, worfeln

4) pompous. anwehen

pf. aufziehen, liebevoll aufziehen; лелеять

* * *

взлеле́ять pf. aufziehen, liebevoll aufziehen; → лелеять

* * *

<-ю, -ешь> св

прх см. леле́ять

* * *

1) gener. aufhätscheln

2) ironic. großpäppeln

засе́ять

semi, ensemi, prisemi.

* * *

сов., вин. п.

1) sementar (непр.) vt, sembrar (непр.) vt

2) ( усеять) sembrar (непр.) vt, cubrir (непр.) vt

* * *

сов., вин. п.

1) sementar (непр.) vt, sembrar (непр.) vt

2) ( усеять) sembrar (непр.) vt, cubrir (непр.) vt

* * *

gener. (óñåàáü) sembrar, cubrir, sementar

ла́ять

boji;

\лаять на кого́-л. boji kontraŭ iu.

* * *

••

* * *

••

* * *

gener. latir, ladrar

наве́ять

(al)blovi, influi;

♦ \навеять тоску́ enuigi.

* * *

сов., вин. п.

1) ( принести с собой - о ветре) arrastrar vt, traer (непр.) vt, llevar vt ( consigo)

2) перен. ( вызвать) producir (непр.) vt ( a alguien); inspirar vt ( a alguien), sugerir (непр.) vt ( a alguien) ( внушить)

3) тж. род. п., с.-х. aventar (непр.) vt; ahechar vt (через грохот, решето)

* * *

1) gener. (принести с собой - о ветре) arrastrar, llevar (consigo), traer

2) liter. (âúçâàáü) producir (a alguien), inspirar (a alguien), sugerir (âñóøèáü; a alguien)

3) agric. ahechar (через грохот, решето), aventar

па́ник||а

paniko;

наводи́ть \паникау, се́ять \паникау panikigi, fari panikon;

\паникаёр panikulo, alarmisto.

* * *

* * *

* * *

gener. pánico, pànico

разве́ять

1. disblovi, disventi;

2. (тоску и т. п.) dispeli.

* * *

сов., вин. п.

* * *

сов., вин. п.

* * *

gener. disipar (тж. перен.), dispersar

раздо́р

malkonkordo, malpaco, kverelo;

се́ять \раздор semi malkonkordon.

* * *

••

* * *

••

* * *

gener. contienda, desunión, disensión, disturbio, división, escisionista, rencilla, tropezón, tropiezo, discordia

раста́ять

degeli;

likviĝi, fluidiĝi (превратиться в жидкость).

* * *

1) derretirse (непр.), deshelarse (непр.)

2) перен. ( исчезнуть) disiparse, desvanecerse (непр.), desaparecer (непр.) vi

3) перен. ( смягчиться) enternecerse (непр.), ablandarse

* * *

1) derretirse (непр.), deshelarse (непр.)

2) перен. ( исчезнуть) disiparse, desvanecerse (непр.), desaparecer (непр.) vi

3) перен. ( смягчиться) enternecerse (непр.), ablandarse

* * *

1) gener. derretirse, deshelarse

2) liter. (èñ÷åçñóáü) disiparse, (ñìàã÷èáüñà) enternecerse, ablandarse, desaparecer, desvanecerse

та́ять

1. (о снеге, льде) degeli, malglaciiĝi, fandiĝi;

2. перен. (исчезать) degeli;

3. (умиляться) kormoliĝi;

4. (чахнуть) konsumiĝi.

* * *

1) derretirse (непр.), desnevar vi ( о снеге)

2) безл. ( об оттепели) deshelar (непр.) vi

3) (становиться незаметным, исчезать) desaparecer (непр.) vi; disiparse (об облаке, о тумане); extinguirse ( о звуках)

4) ( чахнуть) consumirse

5) ( умиляться) ирон. enternecerse (непр.), conmoverse (непр.); derretirse (непр.) (de placer, de admiración, etc.)

••

* * *

1) derretirse (непр.), desnevar vi ( о снеге)

2) безл. ( об оттепели) deshelar (непр.) vi

3) (становиться незаметным, исчезать) desaparecer (непр.) vi; disiparse (об облаке, о тумане); extinguirse ( о звуках)

4) ( чахнуть) consumirse

5) ( умиляться) ирон. enternecerse (непр.), conmoverse (непр.); derretirse (непр.) (de placer, de admiración, etc.)

••

* * *

1) gener. (становиться незаметным, исчезать) desaparecer, (÷àõñóáü) consumirse, derretirse, desnevar (о снеге), disiparse (об облаке, о тумане), extinguirse (о звуках), fundirse, pasarse, deshelar

2) colloq. hacerse una jalea

3) ironic. (óìèëàáüñà) enternecerse, conmoverse, derretirse (de placer, de admiración, etc.)