-
1 помечать
матем., техн., несов. помеча́ть, сов. поме́титьпознача́ти, позна́чити -
2 помечать
матем., техн., несов. помеча́ть, сов. поме́титьпознача́ти, позна́чити -
3 помечать
пометить позначати, позначити, на[за]значати, на[за]значити, (зарубками или нарезами) карбувати, покарбувати що чим. Назначила його, щоб був значений (Н.-Лев.)]. -тить платки - позначити хусточки. Помеченный - позначений, на[за]значений, покарбований. -ться - позначатися, на[за]значатися, бути позначеним, на[за]значеним.* * *несов.; сов. - пом`етитьпознача́ти, позна́чити, поміча́ти, помі́тити; ( сделать метки) поназнача́ти, поназна́чувати -
4 пометить
-
5 пометить
сов. от помечать -
6 пометить
сов. от помечать -
7 замечать
заметить1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбовувати, закарбувати що, класти, покласти карб на чім, (сов.) закмітити, (отмечать) нотувати, занотовувати, занотувати що, (помечать) значити, позначити що. [Неписьменні люди закарбовують на палічці хрещиками або карбами, скільки і чого кому продано (Єфр.). Позначив диню, щоб хлопці не зірвали. Закміть у голові собі. Як художник - нотує й записує він, часто несвідомо, всі життьові з'явища «як матеріял» (Єфр.)];2) (примечать, подмечать) помічати, помітити, при[за]мічати, при[за]мітити, прикмічати, прикмітити, кмітувати, кмітити (кметити), покмітити, у(к)мічати, у(к)мітити, (наблюдать) (с)постерегати, (с)постерегти, зауважати, зауважити, уважати, уважити; (видеть) бачити, побачити, убачати, убачити, добачати, добачити, за(в)бачати, за(в)бачити, доглянути, догледітися, (распознать) угадати. [Крадуть з-під носа, а він не помічає (Звин.). Уже давно я мовчки помічаю: захмарює нудьга твоє чоло (Грінч.). Як се він не примітив такої гарної дівчини? (Коцюб.). Люди укмічали, що погане діється в їх у хаті (Н.-Лев.). Я й не вкмітив, як він увійшов (Сл. Гр.). Постерегав він, що в його в серці ворушиться кохання (Коцюб.). І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого (М. Вовч.). Довго сиділа у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались (Полтавщ.). Вбачаю - марніє та й марніє Парася моя (М. Вовч.). Доглянули мене собачі діти (жандарі), пустилися навздогін (Франко). Зо мною зустрінуться, мов не добачають (Шевч.)]. -тить за кем что - доглянути що, підзорити, пристрітити кого. [Чи мене коли хто підзорив, що я чуже вкрав? (Бердянськ. п.)]. Дать -тить кому - дати навзнаки кому. [А як звістки ми будем подавати, щоб ворогам не дати навзнаки? (Грінч.)]. И не -чает кто - і не в замітку кому, невмітно, невкміту кому. [Сього невмітно мені, щоб таке було в його рало (Сл. Гр.)]. Сам того не -чая - не в замітку собі. [Отак, не в замітку собі, він дійшов до млина (Звин.)]. И не -чать, и не -тить как - і не зчуватися, і не зчутися, як; і не зогле[я]дітися, як. А сама і не зчувається, як сльози старе її обличчя росять (М. Вовч.)];3) (отмечать) зауважати, зауважити, зазначати, зазначити, запримічати, запримітити що. [Зауважу, що в обох циклах віршів немає нічогісінько автобіографічною (Крим.)]. Следует -тить - треба (или варто) сказати, зауважити, зазначити, запримітити;4) (поставить на вид кому) зауважати, зауважити кому. [Я йому зауважив, що так робити не годиться (Київ)]. Замеченный - закарбований, позначений, помічений, покмічений, постережений, зауважений и т. д. -ный в чём дурном - підзорений, (пров.) пристрічений. Он ни в чём дурном не -чен - за ним нічого негарного не помічено, немає; (пров.) він не пристрічений.* * *несов.; сов. - зам`етить1) ( воспринимать зрением) поміча́ти, помі́тити, -мі́чу, -мі́тиш; ( примечать) приміча́ти, примі́тити, запримі́тити сов., підстеріга́ти, підстерегти́, -режу́, -реже́ш; ( видеть) забача́ти, заба́чити, сов. угляді́ти, -джу, -диш, угле́діти; (сов.: досмотреть) додиви́тися, -дивлю́ся, -ди́вишся; (сов.: о людях со слабым зрением) ви́сліпати; (преим. с отрицанием) добача́ти, доба́чити; (подмечать, наблюдать) спостеріга́ти, спостерегти́, -режу́, -режеш, заува́жувати, -жую, -жуєш, заува́жити, завва́жувати, завва́житидать \замечать тить — да́ти зрозумі́ти; ( намекнуть) натякну́ти
\замечать тьте — в знач. вводн. сл. візьмі́ть до ува́ги, заува́жте
2) ( воспринимать слухом) чу́ти, почу́ти3) ( запоминать) запам'ято́вувати, запам'ята́ти; ( ставить в счёт кому-л) карбува́ти и закарбо́вувати, -бо́вую, -бо́вуєш, закарбува́ти4) ( делать метку) поміча́ти, помі́тити5) (высказываться по поводу чего-л.) заува́жувати, заува́жити, завва́жувати, завва́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, -значу́, -значиш и зазна́чити, -зна́чу, -зна́чиш -
8 знаменовать
(метить, помечать) значити що чим; (означать что-л. собою) значити, означати, визначати, знаменувати; (предвещать) вістувати що кому. [Державний капіталізм знаменує надзвичайне зміцнення великої буржуазії (Азб. Ком.)].* * *(что) знаменува́ти (що); ( означать) означа́ти, познача́ти (що); ( свидетельствовать) сві́дчити (про що); ( отмечать) відзнача́ти (що) -
9 маркировать
1) (в карт., бильярдн. играх) рахувати, нотувати, відзначати (взятки, виграш, удари), сов. порахувати, позанотовувати, повідзначати;2) (помечать) маркувати, значити, сов. замаркувати, (о мног.) помаркувати, позначити;3) агрон. - значити значником, писати рядки, сов. позначити, пописати. [Як пописав рядки, тоді й сіє (Ніженщ.)]. -вать поле вдоль и поперек - карбувати, сов. покарбувати поле. Маркированный -1) рахований, нотований, відзначуваний, оконч. порахований, занотований, відзначений;2) маркований, значений, оконч. за[по]маркований, позначений;3) значений, писаний, сов. позначений, пописаний. -ться -1) рахуватися, нотуватися, відзначатися, бути порахованим, занотованим, відзначеним;2) маркуватися, значитися, бути за[по]маркованим, позначеним;3) значитися, писатися, бути позначеним, пописаним.* * *1) с.-х. маркірува́ти2) (ставить клеймо) спец. маркува́ти3) ( в бильярде) маркірува́ти -
10 метить
мечать и мечивать1) (помечать что) значити, позначати, мітити (мічу, мітиш), (зарубками, нарезами) карбувати, (клеймом) таврувати, клейн[м]ити, (о товарах и перен.) шта[е]мпувати. [Уже я й значив шапку, так усе таки крадуть (Лебединщ.). Він свої ягнята мітить (Звин.). Коні таврують або клейнять гарячим залізом (М. Грінч.)]. -тить бельё - значити (мітити) білизну;2) (целить) - а) (в кого, во что, куда) ціляти, цілити, цілитися, націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що, куди (де), поціляти що, міря[и]ти(ся), наміряти(ся) на (в) кого. [Якраз мені ти в голову ціляєш (Куліш). Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис). На вовка цілиться (Рудан.). Сама добре знаю, що на біду лучу (Чуб. V). Хлопець кидає шапку, а всі кидають камінцями, націляють у ту шапку (Звин.). Де я мірю, там я вцілю (Гол. I)]. -тить ниже - низити, ціляти (лучити, мірити, брати) нижче. [Не вміє він ціляти добре - низить (Грінч.)]. -тить выше - ціляти (лучити, мірити, брати) вище. Он -тит очень высоко (перен.) - він дуже високо ціляє. Он -тит в мой огород - він у мій город ціляє. Он -тит в генералы - він націляється (наставляється, важить) на генеральство, (лезет) він пнеться в генерали; б) (на кого, на что) важити, ціляти, націлятися на кого, на що. [Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде вона моєю (Н.-Лев.). На віщо-ж ти важила: чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? (Ант.-Драг.). На великий посаг він ціляє (важить) (М. Грінч.)]; в) (на кого: намекать) мітити, закидати на кого, мати на меті кого. Говоря это он -тил на известное лицо - кажучи це, він мітив (закидав, думав) на певну особу (или мав на меті певну особу). Меченный - значений, мічений; карбований, таврований, клейнений, шта[е]мпований; позначений, помічений и т. д.; срв. Меченый. [Значені вівці (Богодухівщ.). Позначена білизна (Київщ.). Тавровані коні (Брацлавщ.). Злодій штемпований (Шевч.)].* * *I(ставить знак, метку) зна́чити, мі́титиII м`етить1) ( целить) ці́лити, ці́литися, ціляти, наці́люватися, націля́тися; лучити2) (на кого-что, в кого-что - иметь в виду; намекать) (в кого-що, на кого-що); натяка́ти (на кого-що); ма́ти на меті́ (кого-що)3) (во что - стремиться стать кем-л.) наці́люватися, націлятися (на що), пну́тися (в що)4) ( намереваться) ма́ти на́мір, збира́тися; ( рассчитывать) мі́тити, розрахо́вувати, сподіва́тися -
11 обозначать
обозначить или Означать, означить1) что (отмечать) визначати, визначувати, визначити, зазначати, зазначувати, зазначити, о(б)значувати, о(б)значати, о(б)значити, на[по]значувати, на[по]значати, значити, на[по]значити, позначкувати (Н.- Лев.), назнаменувати, назнаменати що, (о мног.) повизначувати, позазначувати, поо(б)значувати, поназначати, поназначувати що. [Границю визначив. Зазначи цього дуба, щоб ізнайти потім (Грінч.). Щоб означити силу, почали малювати орла або лева (Єфр.). Він назнаменував шляхи майбутнього]. -чить пути - назначити стежки. -чить колышками - обпал(ь)кувати що (Франко). -чать (-чить) дорогу вехами - позначати (-чити) дорогу (шлях) тичками, витичити дорогу (шлях) (Франко). -чить приметы в паспорте - по[за]значити на (в) пашпорті прикмети;2) (значить, знаменовать) визначати, означати, з'являти. [Меридіян по-нашому визначає південник. Те друге ймення має з'являти сина Дарієвого (Л. Укр.)]. Срв. Значить. Обозначенный - визначений, зазначений, о(б)значений, назначений, позначений, значений, назнаменований. Обозначаемый - за[ви]значуваний, по[на]значуваний.* * *несов.; сов. - обозн`ачить1) ( помечать) познача́ти и значи́ти, позна́чити; ( отмечать) відзнача́ти, відзна́чити и відзначи́ти; ( показывать) пока́зувати, показа́ти; ( намечать) наміча́ти и намі́чувати, намі́тити2) ( указывать) ука́зувати, указа́ти; ( называть) назива́ти, назва́ти; ( определять) визнача́ти визна́чувати, ви́значити3) (делать заметным, явным) познача́ти, позна́чити, виявля́ти, ви́явити4) (несов.: означать, иметь смысл) означа́ти, зна́чити -
12 отмечать
-ся, отметить, -ся відзначати, -ся, відзначити, -ся, зазначати, -ся, зазначити, -ся, нотувати, -ся, занотувати, -ся. -ть кого, что чем - значити, позначити, обзначати, обзначити, намічати, намітити. [Намітив крейдою, поки йому належиться]. -чать, -тить вехами (обозначать) - тичити, витичити що. -чать зарубками - закарбовувати, закарбувати, биркувати, забиркувати. -чать копны для раздела - о[від]тикати, розтикати, витикати копи; (при тканье) відтикати. -чать в реестре - реєструвати, зареєструвати. Отмеченный - зазначений, відзначений, занотований; позначений, обзначений, намічений, витичений; закарбований, забиркований.* * *несов.; сов. - отм`етитьвідзнача́ти, відзна́чити, відміча́ти, відмі́тити; ( обозначать) познача́ти и зна́чити, позна́чити; (помечать, примечать) поміча́ти, помі́тити; ( делать заметки) заното́вувати, занотува́ти; (делать зарубку, метку, брать на учёт) карбува́ти, покарбува́ти, закарбо́вувати, закарбува́ти -
13 Надрубливать
и Надрубать надрубить (топором)I. 1) (недорубать) надрубувати, надрубати, надтинати, надтяти и надітнути, (надтяпывать) надцюкувати, надцюкати, надцюкнути, (о мног. или во мн. местах) понадрубувати, понадтинати, понадцюкувати що чим; (только помечать топором) нарубувати, нарубати, нарубнути, (о мног. или во мн. местах) понарубувати що чим. [Як уже надрубав дуже, - дуб похилився (Основа 1862). Кілочки понадрубувати треба, бо дуже довгі (Харківщ.). Рубайте тільки ті дубки, що я понарубував, а решта хай ростуть (Богодухівщ.)];2) (избу) надбудовувати, надбудувати (рублену хату или кілька вінців на рубленій хаті).1) Надрубленный и Надрубанный -1) надрубаний, надтятий, надітнутий, понадрубуваний, понадтинаний; надцюканий, надцюкнутий, понадцюкуваний; нарубаний, понарубуваний;2) надбудований. -ться - надрубуватися, надрубатися, понадрубуватися; бути надрубуваним, надрубаним, понадрубуваним и т. п. [Пальці понадрубувано (Грінч.)].II. Надрубливать и Надрублять, надрубить (иглой) - надрублювати, надрубити, (о мног.) понадрублювати що.II. Надрубленный - надрублений, понадрублюваний. -ться - надрублюватися, надрубитися, понадрублюватися; бути надрублюваним, надрубленим, понадрублюваним. -
14 Надтяпывать
надтяпать, надтяпнуть (недорубать) надцюкувати, надцюкати, надцюкнути, (о мног. или во мн. местах) понадцюкувати що чим; (только помечать топором) нацюкувати, нацюкати, нацюкнути, (о мног. или во мн. местах) понацюкувати що чим; срв.I. Надрубливать 1. Надтяпанный - надцюканий, надцюкнутий, понадцюкуваний; нацюканий, нацюкнутий, понацюкуваний. -ться - надцюкуватися, надцюкатися, понадцюкуватися; бути надцюкуваним, надцюканим, надцюкнутим, понадцюкуваним и т. п. -
15 Накрещивать
и Накрещать накрестить1) (во множестве кого) нахре[и]щувати, нахре[и]стити, (о мног.) понахре[и]щувати кого;2) (помечать крестом что) позначати, позначити хрест[щ]иком (-ками) що, похрестити що. [Котрі кавуни спілі, він тії похрестив (Звин.)]. Накрещённый -1) нахре[и]щений, понахре[и]щуваний;2) позначений хрест[щ]иком (-ками). -ться -1) (стр. з.) нахре[и]щуватися, бути нахре[и]щуваним, нахре[и ]щеним, понахре[и]щуваним и т. п.;2) (вдоволь, сов.) - а) (крестя) нахре[и]ститися; б) (осеняя, -сь крестом) нахреститися.
См. также в других словарях:
помечать — См … Словарь синонимов
ПОМЕЧАТЬ — ПОМЕЧАТЬ, пометить что, класть метки, наметить, заметить, отмечать. Пометить белье. Отдавая шубу в поправку, вернее помечать каждую шкурку. Помечать входящие бумаги, ·приказн. выставлять вверху число полученья, номер и пр. Верно пометить, так… … Толковый словарь Даля
ПОМЕЧАТЬ — ПОМЕЧАТЬ, помечаю, помечаешь. несовер. к пометить. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ПОМЕЧАТЬ — ПОМЕЧАТЬ, аю, аешь; несовер., что. Ставить пометки, пометы на чём н. П. страницы рукописи. | совер. пометить, ечу, етишь; еченный. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
помечать — — [А.С.Гольдберг. Англо русский энергетический словарь. 2006 г.] Тематики энергетика в целом EN label … Справочник технического переводчика
помечать — Syn: метить, обозначать, означать (редк.), отмечать, помечать, намечать … Тезаурус русской деловой лексики
помечать датой — датировать, выставлять дату, ставить число, помечать числом, выставлять число, проставлять дату, проставлять число, ставить дату Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
ПОМЕЧАТЬ ДОКУМЕНТ ЗАДНИМ ЧИСЛОМ — (ante date) Датировать документ числом, предшествующим дате его подписания или составления. Это не обязательно незаконно или ошибочно, например чек, помеченный задним числом, по закону является действительным. сравни: помечать документ будущим… … Финансовый словарь
помечать документ задним числом — Датировать документ числом, предшествующим дате его подписания или составления. Это не обязательно незаконно или ошибочно, например чек, помеченный задним числом, по закону является действительным. Сравни: post date (помечать документ будущим… … Справочник технического переводчика
ПОМЕЧАТЬ ДОКУМЕНТ ЗАДНИМ ЧИСЛОМ — (ante date) Датировать документ числом, предшествующим дате его подписания или составления. Это не обязательно незаконно или ошибочно. Например, чек, помеченный задним числом, по закону является действительным. См.: датирование более поздним… … Словарь бизнес-терминов
ПОМЕЧАТЬ ЗАДНИМ ЧИСЛОМ — (backdate) 1. Датировать документ прошедшим числом, с тем чтобы он вступал в юридическую силу не в момент составления, а с более ранней даты. 2. Устанавливать, что увеличение заработной платы, особенно такое, которое выплачивается в виде премий,… … Словарь бизнес-терминов