мого

мест. прит.

I. мій (ж. моя, ср. моє; р. м.-ср. мого, диал. мойого, моєго, ж. моєї, (редко) диал. мої и меї; д. м.-ср. моєму, диал. мойому, мойму, мому, ж. моїй; в. м. мій (о неодуш.) и мого (об одушевл.), ж. мою, ср. моє; тв. м.-ср. моїм, ж. моєю, (редко) диал. мою; пр. м.-ср. на моєму, на моїм, диал. на мойму, на мому, ж. на моїй; мн. ч. одинаково для всех р.: им. мої, р. моїх, д. моїм, в. мої (о неодуш., иногда и одуш.) и моїх (об одуш.), тв. моїми, пр. на моїх). [Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину! (Шевч.)]. По-моему, нрч. - по-моєму, як на мене; (по моему мнению) на мою гадку (думку). По -му вышло - на моє вийшло. [А воно таки на моє вийшло (Мова)].

II. Мой - см. Мыть.

* * *

1) ніс (р. носа). [У його ніс, зуби і борода, як у инших людей (М. Вовч.)]. Нос баклушей - товстий ніс, (насм.) кушка, курдюк (-ка). Вздёрнутый нос - кирпатий (слегка: кирпатенький) ніс, (насм.) кирпа. [Очками кирпу осідлав (Котл.)]. Горбатый нос, нос с горбинкой - горбуватий (горбоватий) ніс, ніс з горбочком. Нос картошкой (луковкою, пяткою) - ніс картопелькою, ніс-бурульбашка, бульба. Крючковатый нос, нос крючком - карлючкуватий (закарлючений, закандзюблений, заключений, реже крюкастий) ніс. С крючковатым -сом - см. Крючковатый 1. Мясистый нос - м'ясистий (м'яснистий, товстий) ніс, (насм.) курдюк (-ка). Орлиный нос - орлиний (орлячий) ніс. Острый нос - гострий ніс. Нос пуговкой - пли[е]скатий ніс, (насм.) пипка. Сизый нос (у пьяницы) - синій ніс. Тупой нос - тупий ніс. Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом - довгоніс, кривоніс, гостроніс, товстоніс (-носа), довгоносий и т. п., людина з довгим и т. п. носом. Болезни -са - носові хвороби, хвороби носа. Бить, ударить в нос (о сильном запахе) - бити, вдарити в ніс (реже до носа). Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос - мурмотіти (бурмотіти, мимрити, бубоніти), промурмотіти (пробурмотіти, промимрити, пробубоніти) собі під ніс; срв. ниже Говорить в нос. Водить за нос кого - водити за носа, дурити кого, (диал.) мотузити кого, (фам.) плести сухого дуба кому. [Вона вірить сьому шарлатанові а він їй плете сухого дуба (Франко)]. Воротить нос от чего - вернути носа (ніс), від чого, (отворачиваться) відвертати носа (ніс) від чого. Встретиться, сойтись -сом к -су - зустрітися, зійтися носом до носа. Говорить, проговорить (произнести) в нос - говорити гугняво, гугнявити, прогугнявити, гугнити, прогугнити. [«Спасибі» - прогугнив Кривоніс, глянувши з-під лоба (Стор.)]. Дать по -су, щелчка в нос кому - дати по носі, дати носака (щигля), дати пинхви (цибульки) кому, вдарити по носі кого, (осадить) утерти носа, пихи збити кому; (отказать) дати відкоша кому, (при сватанье) дати гарбуза кому. Держать нос по ветру - тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), (шутл.) належати до партії к. в. д. (куди вітер дме). Заложило нос кому - заклало в носі кому, (диал.) ніс заліг у кого. [Уже три дні, як у мене ніс заліг (Харківщ.)]. Запороть -сом - заорати (запороти) носом. [Пхнув його, а він так носом і заорав (Сл. Ум.)]. Зарубить себе (у себя) на -су, себе на нос (что) - закарбувати собі на носі (що), затямити (собі) (що). [Ти розмовлятимеш ввічливо і не напиватимешся, аж поки я не скажу свого слова, - закарбуй це собі на носі (Остр. Скарбів)]. Из-под -са у кого - з-під (з-перед) носа в кого и кому; см. Из-под (под Из). Клевать -сом, -сом окуней ловить - см. Клевать. На -су - (совсем близко) близенько, коло носа, під носом, над носом, (за плечами) за плечима; (скоро) скоро, незабаром, (не за горами) не за горою, (вот-вот) от- от, далі, далі-далі, тут-тут, тільки не видно. Беда на -су - біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей). Конец месяца на -су - скоро (незабаром, от-от, далі, далі-далі, над носом) кінець місяця. Неприятель у него на -су - ворог коло його носа, ворог дивиться в вічі. Смерть на -су - смерть за плечима (грубее: коло носа). Наклеить нос кому - см. Наклеивать. Не видеть дальше своего -са - не бачити поза своїм носом (дальше від свого носа). Не по -су нам это - це не для нашого носа, ще не вмилися ми до цього, (вульг.) це не для рила нашого Гаврила, (не по карману) не по наших грошах (достатках) це, не з нашими грошиками (на це или це). Не тычь -са в чужое просо - не сунь носа до чужого проса (Приказка). Опустить нос - спустити (похнюпити) носа. Остаться с -сом, получить нос - облизня піймати (спіймати, з'їсти, вхопити), (при сватанье) гарбуза з'їсти (вхопити). Оставить кого с -сом, приставить кому нос - наставити (приправити, натягти) кому носа, (оставить в дураках) пошити кого в дурні. Отойти с -сом - піти з носом (з облизнем). [Почухається (що батько не хоче його женити), та з тим носом і піде (Квітка)]. Перед самым -сом - перед самим носом, коло самого носа. Повесить нос - похнюпити (посупити) носа (ніс), похнюпитися, посупитися, (пров.) потютюритися. Повесить нос на квинту - похнюпити (посупити) носа, повісити носа на квінту. Под (самым) -сом - під (самим) носом. [Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Приказка)]. Под -сом взошло, а в голове и не посеяно - під носом насіялося, в голову й не завіялося; під носом косить пора, а в голові й не сіяно; вже й борідка виросла, а глузду не винесла (Приказки). Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) - підводити (задирати), підвести (задерти, задрати) носа, високо тримати ніс (носа), (о мног.) попідводити (позадирати) носи, (голову) підводити, підвести голову (о мног. попідводити голови), починати, почати високо нестися, (грубо) кирпу гнути (дерти, драти, задирати), задерти (задрати), губу копилити, закопилити (проти кого). [Починав ходити туди й сюди по палубі, підвівши згорда голову (Остр. Скарбів). Він так високо тримав ніс, що… (Кандід). Ти, дочко, не дуже кирпу гни та мерщій виходь до гостя (Н.-Лев.). Ти не смієш проти матери кирпу гнути! (Крим.). Кирпу проти людей так драв, що й кочергою не достанеш (Кониськ.). Є в них щось таке, що дає їм право задирати кирпу (Микит.). Проти всіх губу копилить (Мова)]. Показывать, показать длинный нос кому - показувати, показати довгого носа кому; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому - і носа не потикати (не появляти, не являти), не поткнути (не появити) до кого. [Не зваживсь-би й носа поткнути до мене (Мова)]. И -са к ним показать нельзя - і носа до їх поткнути не можна, і поткнутися до їх не можна. И -са не показывать, не показать откуда, из чего - і носа не витикати (не виткнути) звідки, з чого. Потягивать, потянуть -сом - шморгати, шморгнути носом, (пыхтеть) чмихати, чмихнути (носом). [Не шморгай носом! (Брацл.). Покинь чмихати! візьми хустку та висякайсь (Звин.)]. Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда - стромляти (или встромляти, пхати, тикати) (свого) носа до чого, всюди (скрізь, до всього), куди. [Куди тільки він не стромляє свого носа! (Брацл.). На що було пхати носа до чужого тіста? (Пісня). Не пхай свого носа туди, де не твоє діло! (Звин.)]. Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) - утерти носа кому. Нос не по чину у кого - ніс не доріс у кого или кому, високо несеться хто, заноситься хто. Чуять, почуять -сом что - чути носом, занюхати що. [Носом чує, де що лежить (Приказка). Занюхає ковбасу в борщі (Номис)]. У него идёт кровь из -су (или -сом) - у його (и йому) кров іде (сильнее: юшить) з носа. Кровотечение из -су - кровотеча з носа, з носа кров іде. У него течёт из -су - у його капає з носа; (сопли из -са) йому ніс віскриться, (шутл.) йому кози з носа дивляться, (насм.) дядьки з носа аж пищать (Рудан.);

2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. носа);

3) (у судна) ніс (р. носа) (у лодки ещё: носок (р. носка)), перед (-да) (у судна), прова (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Горить світло коло носа (на кораблі) (Рудан.). Дивилась на хвилю, що гнав своїм носом пароплав (В. Підмог.). Вітрила на фордевінд! носа на хвилю! (Влизько). Помічник капітана забарився на носі (Кінець Неволі). Носок човна виткнувся біля колоди (Олм. Примха). Пересядьте з корми на перед (Київ). Прова, як меч, розсікає зеленую хвилю (Дніпр. Ч.)];

4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. носа), ріг (р. рога). Нос машины - ніс машини. Нос наковальни - ріг ковадла;

5) геогр. - (мыс) ріг (р. рога), виступ (-па), (коса) коса, (стрелка) стрілка.

* * *

індивідуальність; суть (мого) я

* * *

выделывание вироблювання, вироблення, (производство) виробка, вироб (р. -робу), виробництво [Виробництво з дерева широко відоме], робливо (срв. Изделие). [Се ложки мого роблива (мого виробу)]. В. кожи - вичинка, чиньба, виправа. [Шкурка за чиньбу не стала = овчинка выделки не стоила. Не стане шкурка за виправу = овчинка не стоит выделки].

* * *

1) ( действие) ви́роблення, (неоконч.) виробля́ння, виро́блювання; ( кожи) чи́нення, (неоконч.) вичи́нювання, чиньба́

2) (качество, обработка) ви́робка, обро́бка; ( отделка) оздо́блення

життя, живоття. [Життя і смерть. Нові форми життя. Ми не все знаємо про Шевченкове життя на засланні. Чи для того-ж нам бог дав живоття? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жизни) - вік (ум. вічок, р. -чку), (время или образ -ни) - життя, живот, жизність, житів'я, прожиток, буття, (образ -ни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба. [Ох, боже, боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (Коцюб.). Та й вічок довгий, пробуток добрий. Це все діялося ще за батькового живота. Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (Неч.-Лев.). За всенький час мого житів'я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (Крим.). Тихий, спокійний прожиток (Франко). Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Добра жилба, коли сварки нема (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування. [Прочитайте про Шевченкове перебування в засланні. Підчас нашого побуту в Москві]. В -ни - за життя, в житті, за живота, на віку, живши. [Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (Неч.-Лев.)]. Никогда в -зни - зроду-(з)віку. [Я зроду-звіку не оженюся (Неч.-Лев.)]. Всю жизнь - покіль віку, до віку. [Гуляла-б у батька, гуляла-б до віку дівчиною молодою]. До конца -ни - до віку, довічно, до віку і до суду, до смерти-віку, до живота. [Йому три дні до віку зосталося]. Длящийся до конца -ни (пожизненный) - доживотній. При -ни - за життя, за живоття, за живота, заживо. [Ще за життя покійного о. Гервасія (Свидн.). Ще за живоття батькового (Грінч.). Я вам за живота добро своє оддаю (Самійл.)]. В продолжение всей -ни - через увесь час життя, протягом цілого життя, увесь вік, усе життя. Жизнь земная - сей світ, життя сьогосвітнє. Ж. загробная - тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік. Ж. райская - раювання. Ж. довольная, спокойная - життя безпечне, спокійне, супокійний прожиток. Ж. будничная - буденне життя (житів'я), щоденщина, буденщина. Ж. современная - сучасність (р. -ности), сучасне життя, (нынешняя ж.) - сьогочасне життя. Ж. семейная идёт согласно, хорошо - в сім'ї гарно ведеться. Ж. долговременная - вік довгий. Ж. счастливая, радостная - уквітчаний, заквітчаний вік. [Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г. Барв.)]. Ж. безрадостная - безпросвітнє життя. Ж. тяжёлая - бідування. [Бідування єднає людей (Конис.)]. Ж. супружеская - життя (пожиття) подружнє, шлюбне. Ж. совместная - життя (пожиття) спільне. Ж. барская - панування. Ж. бродячая - волочаще (волоцюжне) життя. Ж. холостяка, бобыля - бурлакування. Ж. дорогая, дешёвая - прожиток дорогий, дешевий. [Колись прожиток був дешевий]. Уклад, строй -ни - лад. [Москалі не мали права по своєму, по московському переробляти український лад (Грінч.)]. Радости -ни - життьові розкоші. Вызвать к -ни - сплодити. [Трудно думи разом сплодити (Руд.)]. Загубить, испортить жизнь - зав'язати світ, зав'язати вік. [Зав'язала собі світ за тим ледащом (Коцюб.). Молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ]. Лишать, лишить -ни кого, себя - страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку, життя кому, собі, укоротити віку кому, собі, зганяти, зігнати зо світу кого, одібрати життя кому, собі, заподіювати, заподіяти смерть кому, собі. Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что - наложити головою, душею за що, душі позбутися за що. Портить жизнь кому - заїдати вік чий. Укоротить жизнь кому - умалити віку кому. [Лихая дружина мені віку вмалила]. Жизнь провести - вік звікувати. Проводить в жизнь - переводити в життя. Быть проведену в жизнь - перейти в життя. Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем - вік вікувати, звікувати. [У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Грінч.). Сором в пітьмі духа вік ізвікувати]. Борьба не на жизнь, а на смерть - боротьба до загину, -ба смертельна. [Боротьба у їх смертельна почалася серед ночи (Грінч.)]. Жизнь прожить - не поле перейти - вік прожити - не дощову годину пересидіти; вік ізвікувати - не пальцем перекивати; на віку, як на довгій ниві - всього побачиш.

* * *

1) виконування и виконання, справляння, оконч. виконання чого (напр., присуду, постанови, обов'язків, програми, п'єси и т. д.); (чьей-либо воли, желания) вволяння и вволювання, оконч. ввоління, вволення чиєї волі, чийого бажання; (отбывание) відбування, оконч. відбуття чого (повинностей); (осуществление) здійснювання, справджування, оконч. здійснення, справдження, сповнення чого (напр. пророцтва, снів, бажань); (соблюдение) додержування, оконч. додержання чого (напр. звичаїв, слова). [Тим часом присуд без виконання зоставатись буде (Грінч.). Вволювання волі старшого (Наш)]. - ние обещания, намерения - виконання обіцянки, наміру. -ние желания, сна - здійснення, справдження бажання, сна. -ние слова - виконання, додержання, доконання слова. -ние договора - виконання, неок. виконування и виконання умови. -ние пророчества - справдження, здійснення пророцтва. -ние религиозных обрядов - виконування, відбування, (соблюдение) додержування релігійних обрядів. -ние года, известного времени, срока - сповнення (уплив (истечение)) року, певного часу, терміну (строку). По -нии года, известного времени, срока - як вийде (як вийшов) рік, певний час, термін (строк); по році, по термінові. Моего -ния (изделия) - мого виробу що, мого виконання що. Приводить, привести в -ние что - виконувати, виконати що (напр. присуд, постанову), (зап.) доконувати, доконати чого, (осуществлять) здійснювати, здійснити що (мрії, бажання); см. Исполнять 1. Во -ние предписания, приказа, приговора, постановления - виконуючи припис, наказ, присуд, постанову; щоб виконати припис, наказ, присуд, постанову. Для -ния чего - щоб виконати що. К -нию - до (на) виконання. Подлежит -нию что - треба виконати що. Не подлежит -нию что - не треба виконувати чого;

2) чем - сповнення, виповнення чого и (реже) чим (напр. горя, радости и горем, радістю).

* * *

неприхильний, неприязний, неласкавий, недоброзичливий до кого, до чого. [Ворога мого я чую в словах, цих неприхильних (Грінч.). Не будьте-ж до мого дарунку неласкаві (Самійл.)].

* * *

и Нем

1) (лишённый речи и перен.) німий, (ласк. німенький), безмовний, (стар. безмовий, немовний), без'язикий; срв. Бессловесный, Безгласный. [Він німий, як тварина (Луб.). Дівчинка допомагала своїй глухій і німій бабі (Михайлич.). Кіно німе, звукове та говорюще (Пр. Правда). Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, - з німими стінами (Шевч.). Ой постіль біленька, а стіна німенька (Чуб. V). Нічого не мовить, як мрець безмовний (Г. Барв.). Син його недоросток безмовий (Куліш). Тварина немовна (Київщ.). І всі уряд поставали, наче без'язикі (Шевч.). Шевченко, вийшовши дивом якимсь із тії темноти притоптаної, похилої, без'язикої (Основа 1861)]. -мая азбука - німа абетка. -мое вино - німе (мертве) вино. -мой восторг - німий захват. [Увесь зворушений, у захваті німім (Вороний)]. -мая карта - німа (сліпа) мапа (карта). -мой приказ - німий наказ. [Такі, щоб зрозуміть німий наказ уміли (Грінч.)]. -мая скорбь - німа туга (скорбота). [Де поділися ви, голоснії слова, що без вас моя туга німа? (Л. Укр.)]. -мой страх, упрёк - німий страх, докір. [Німий страх дивився на неї великими як темрява очима (Грінч.). Далеко десь з німим докором в тій хвилі згадуєш мене? (Франко)]. -мой человек - німий (-мого); срв. Немтырь. [Глухого та німого справи не допитаєшся (Номис)]. -мая женщина - німа (-мої), (редко) німка, німкеня. -мые люди - німі (-мих) (люди), (соб.) німота. Быть -мым - бути німим, німувати; срв. Немотствовать. Делаться -мым - ставати німим, німіти; срв. Неметь. Стать -мым - стати німим, оніміти, заніміти, зніміти, (о мног.) поніміти; срв. Онеметь. [Чому-ж уста не заніміли? (Вороний). Мов поніміли всі (Мирний)]. Сделать -мым - онімити, знімити. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.)]. Он глух и нем к просьбам - він глухий і німий на прохання (до проханнів);

2) (утративший чувствительность) затерплий, отерплий, замлілий, (о мног.) потерплий, помлілий;

3) неголосний, недзвінкий. - мой колокол - неголосний (глухий) дзвін.

* * *

1) прил. німи́й

2) в знач. сущ. німи́й, -о́го

(невежа) не(о)теса, нескреба, невиглада, нечема (общ. р.), (неуч) неук (м. р.) простак (-ка) (соб. простаччя), -стачка, (пренебр.) сліпак (-ка, м. р.), (увалень) вайло, товпига, макуха, хамло (общ. р.), чвалай (-лая, м. р.), (вахлак) мурло, мурляка, (соб. мурляччя), мурмило (общ. р.), ґевал (м. р.), (зап.) мудь, вахлай (-лая), книп, книпоть, кабро, кабряка, квак (м. р.), (байбак) тюхтій (-тія), -тійка, (болван, дубина) бовдур, лобур (-ра) (соб. лобуряччя, лобурня), -бурка, лобуряка (м. р.), йолоп, бевзь (-зя), лобоз, бецман (м. р.), незграба, одороб(а)ло, доробало, бамбула, мамула, маштула, мачула, мармуза (общ. р.), мармос (м. р.), (мужлан, пренебр.) мугир (-ря) (соб. мугиряччя), -гирка, мугиряка (м. р.) мужлай (-лая, м. р.); срв. ещё Неуклюжий. [Яка була неотеса, такою й зосталась (Мова). Ой, вийду я за ворота - нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба (Пісня). Чвалаями ходять, а бісів проводять (Номис). Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде (Сл. Гр.). Провадячи розмову, цей мурло ледві повертає язиком (Н.-Лев.). Там такий тобі мурляка, що й слова по-людському не скаже (Звин.). Чи чуєш, ти, мурмило? (Гул.-Арт.). Ґевали, ґевали, їм що не ляпати язиком, аби ляпати (Васильч.). Та що й говорити з такими мудями! (Н.-Лев.). Там ходило два: подивитись - книпи, а як загра! (Лебед.). Чортів книпоть, туди-ж таки до панів тешеться (Новомоск.). Чортів кабро (Харк.). Хто-ж їй більше любий - пан чи квак? (Хорольщ.). Цить лишень, гультяю! не знаєш шани, дикий лобуряко! (Куліш). А вони лобурня, як одвезуть (сболтнут) що-небудь, то за їх зчервонієш (Васильч.). Бісова ти бамбула, не підбіжиш! (Канівщ.). Не кожен бачив отаку маштулу, як ото був у бурсі Макар Мусійович (Яворн.). Нема мого мармузи (Пісня). Там такий мачула (Яворн.). Що це за мугиряка? (Звин.)].

* * *

1) см. Порука;

2) доручення, приручення, припорука. [Такі дворяни иноді одержували від короля тимчасові доручення (Ор. Лев.). Власне, я не сам, а з приручення мого батька (Грінч.)];

3) (миссия) посольство. [Не їстиму, поки не виповню мого посольства (Св. Пис.)]. Возложить на кого -ние - покласти доручення на кого, припоручити, допоручити, поручити, приручити кому що. Дать кому -ние - дати поручення, загадати справу (що зробити). Отказаться от -ния - відмовитися від доручення. По -нию - з доручення (припоручення). Исполнять -ние - виконувати, виконати доручення (припоручення). Чиновник особых -ний - урядовець для особливих доручень. Не беритесь за это -ние - не приймайте (не підіймайтесь) цього доручення.

* * *

1) дору́чення; припору́ка

2) ( действие) дору́чення, (неоконч.) доруча́ння; прируча́ння, приру́чення; довіря́ння, дові́рення

пробування (ум. пробуваннячко), перебування (ум. перебуваннячко); (бытность, побывка) побуток (-тку), пробуток (-тку), перебуток (-тку), буття (-тя), побут (- ту), бутність (-ности); (постоянное) вікування. [За шість років пробування в тій школі (Грінч.). Вирядимо їх, добрії люди, на нове життя, на нове пробуваннячко (Черкас.). За перших літ свого перебування в пансіоні (Крим.). Речінця побутові на Запоріжжі не визначалось нікому (Куліш). Не треба-ж того манастирського його побутку уважати за якесь суворе іночество (Куліш)]. Во время -ния моего - за мого пробування (перебування, буття, побутку, побуту, бутности) там, під час мого перебування (пробування и т. д.) там. -ние дома - домування (-ня), домарство. [Не маю кого на домарство лишити (Франко, Пр.)]. -ние без употребления, без дела - дармування (-ня). Место -ния - місце пробування, перебування, пробутку. Место постоянного -ния - місце постійного пробування (перебування, сидіння); оселя, домівка, житло, господа; срв. Жительство.

* * *

1) перебува́ння; пробува́ння; диал. по́бут, -у

2) ( местопребывание) місцеперебува́ння; місцепробува́ння

1) че́рез

2) ( сквозь) крізь, че́рез; диал. скрізь

3) (сверх, выше) че́рез, над

4) ( при определении промежутка времени) через; (преим. в будущем: по прошествии) за, по, диал. у, в

5) (вследствие, из-за) че́рез

стан, становище СК; оҗалар бильмез беним алым не валым панство не знає ні мого стану, ні мого становища — усіх моїх прикростей СК; пор. ал, див. эвал.

добро, добрий, щасливий, благословенний СБ, Г; користь, вигода, бариш О; хайыр бол будь здоров О; хайыр т'емеди на добро не вийшло Г; хайыр эклисе гарний храм Г; хапымызның ӧгӱ хайыр у нас гарне подвір'я СБ; бабанын хайыры җойулсун батькові твоєму ковінька — хай пропаде добро твого батька К; о бек беним дайымдыр, эр эвлады хайырдыр той вельможа мій дядько, усі його діти в порядку СК; хайыр ола хай буде на добро (коли хто чхне тощо) Г, СЛ, СГ; хайыр ола да д'ельди четэ, ачылды гӧзлери діло добре закінчилося, очі прозріли СК; бир хайры / ғайры йере варайым ки, хайырым чох ола піду-но я в інше місце для мого більшого добра К / Г; хайыр эт- давати добрі результати, бути корисним О; хайыр эт, дэңизге ат, халх бильмесе, балых билий зроби добро й кинь у море, якщо народ не взнає, узнає риба СБФ; ахшам хайыр П, ахшамларыныз хайыр олсун СЛ добрий вам вечір, доброго вечора; саба (ңыз) хайыр СБФ, СМ, сабах / сабалар хайыр о (л) сун Г-К доброго ранку; абетиниз / ахбетиңиз хайыр олсун / осун і вам усього найкращого Г / СМ.

хитрощі Г; шейтанын хайыр хитрощі, витівки диявола Г; пор. шер.

інший, крім, окрім П, Кб.; хайыр тӱрлӱ інакше Кб.; ахчадан хайыр окрім грошейП; мендэн хайыр крім мене У; сендэн хайыр эпси дэ т'етт'еннер крім тебе, усі пішли БТ; ондан хайыр крім нього К; бабамдан хайыр крім мого батька СК; пор. айры, айрый, айыр, айыры, ғайры, ғайыр, ғайыры, кайры, кайыр, кайыры, хайыры, хары II.

ні, немає СМ, М.

матем., сущ.

матем., сущ.

1. prep

1) для

2) протягом

3) до; в, у; на

4) задля, заради, за, на, для

5) від, через, з-за, за, з

6) замість, за

7) на

8) на честь

9) (для того) щоб

10) до

11) щодо

2. conj

тому що; бо

* * *

1) у часовому значенні вказує на тривалість протягом; термін, на який розрахована дія на

2) у просторовому значенні вказує на місце призначення в, до; відстань, протяжність

3) указує на мету, намір для, за, на; об'єкт прагнення, надії, бажання, пошуків до, на; передається непр. відмінками; особа або предмет, до якого відчувають любов, прихильність, ворожість до; призначення предмета або особи, їх придатність для чого-небудь для; засіб, ліки проти чого-небудь

4) указує на особу, іноді предмет, на користь якої або на шкоду якої відбувається дія для; передається дaв. відмінком; особа або предмет, на підтримку або на захист яких виступають за

5) указує на причину або привід вiд, за, через; по

6) указує на заміщення, заміну замість, за; використання як чого-небудь як; передається орудним відмінком; особу або предмет, прийняті за інші за; представництво у виборній організації від групи осіб, виступ від чийого-небудь імені від, за; місце роботи наймача

7) указує на ціну за; предмет обміну на, за; розмір суми на; винагороду за

8) указує на співвідношення або протиставлення на

9) указує на наявність особливих умов для

10) що стосується, по відношенню до

11) викор. у конструкції for + iм. /зaйм. / + інфінітив, що передається підрядним реченням, а також дaв. відмінком іменника або займенника е інфінітивом

12) дiaл.,; aмep. на честь ( кого-небудь)

13) у сполученнях

cj вводить частини складних речень або самостійні речення тому що

1) у просторовому значенні — від, з, із

2) вказує на відправну точку або відстань — від, з, на

3) вказує на часові відношення — з, від, через

4) вказує на джерело, походження тощо — від, з

5) вказує на матеріал, речовину, з яких щось виготовляють — з, із

6) вказує на особу, у якої щось купують, одержують — у

7) вказує на відтворення з оригіналу, на переклад з мови тощо — з

8) вказує на причину, підставу для дії — від, з, через

9) вказує на захист, звільнення, розлучення, утримання від чогось — від, з

10) показує співставлення, розрізнення — від

* * *

1) у просторовому значенні вказує на вихідний пункт дії або руху з; вихідний пункт при визначенні або відліку відстані від; положення предмета або його частини стосовно іншого предмета на; з, зі

2) у часовому значенні вказує на початковий момент процесу з, починаючи з; дату до; передається орудн. вiдм.

3) указує на джерело або походження від, з; передається poд.; вiдм.; особу, у якої що-небудь отримують, здобувають, купують у, в; відтворення оригіналу або зразка, а мову, з якої робиться переклад з

4) указує на причину, спонуку від, з, із, по; через; підставу по, з, із

5) указує на запобігання або утримання від чого-небудь від; звільнення, позбавлення кого-небудь, рідше чого-небудь від, з; приховування чого-небудь від кого-небудь від; розставання з; віднімання з, від

6) указує на зіставлення від

7) указує на матеріал, з якого що-небудь зроблено з, із

8) указує на особу або предмет, на честь яких що-небудь називають по, за

9) у сполученнях

1) вводити, вставляти, поміщати (усередину чогось)

2) заводити, приводити, впускати (кудись)

3) включати, приймати до складу

4) запроваджувати; давати хід (чомусь)

5) вносити на розгляд (законопроект тощо); виносити на обговорення

6) ввозити

7) відрекомендовувати, знайомити

8) ознайомлювати (з чимсь)

9) братися (до чогось); розпочинати (щось)

10) упроваджувати (новий спорт. нову породу тощо)

* * *

1) вводити; вставляти, поміщати ( всередину чого-небудь); приводити, впускати, включати, вносити; вводити, впроваджувати, встановлювати, засновувати; давати хід; вносити на розгляд; ставити на обговорення; привносити

2) представляти, знайомити; представляти

3) знайомити, ознайомлювати ( з чим-небудь)

4) впроваджувати, інтродукувати (новий вид, сорт або породу)

5) вiйcьк. вводити до бойового складу

1. n

1) лишок; надлишок, зайвина

2) доплата

3) військ. переліт (снаряда)

4) рад. перехід на прийом

2. adj

1) верхній

2) вищий, вищестоящий

3) зайвий

4) надмірний

3. adv

указує на:

1) рух через щось

2) широкий характер дій

3) перебування або рух над чимсь; нагорі; нагору

4) наближення до певного місця, до якоїсь особи

5) перехід чогось до іншої особи або передачу чогось іншій особі

6) лишок, зайвину

7) завершеність дії

8) закінчення, припинення дії

9) знову, ще раз

4. prep

1) над, вище

2) над, через

3) понад, більше

4) протягом

5) щодо, про

6) по, через

* * *

1) надлишок

2) приплата

3) вiйcьк. переліт ( снаряда)

4) cпopт. серія кидків (шість; у крикеті)

5) paд. перехід на прийом

1) верхній; зовнішній

2) вищестоящий

3) зайвий, надлишковий; надмірний

1) знаходження або рух над чим-небудь нагорі, зверху; наверх, вгору; рух через що-небудь- часто передається дiєcл. префіксом пере-

2) повторення знову, ще раз

3) старанність виконання дії або доведення її до кінця- часто передається дiєcл. префіксами про-, пере-

4) нерозв'язаність, незакінченість, неврегульованість

5) поширення по всьому даному місцю, по всій території (часто all over)

6) тривалість протікання дії протягом якого-небудь періоду часу або після закінчення цього періоду часу

7) передачу або перехід чого-небудь від однієї особи до іншої- часто передається дiєcл. префіксом пере-

8) надлишок до того ж, на додаток; надлишок або вищий ступінь якості надзвичайно, понад, занадто

9) вимір по діаметру або упоперек в

10) у сполученнях

1) указує назнаходження або рух над яким-небудь предметом над; положення на якому-небудь предметі або поверх нього на; положення поперек чого-небудь через; місце розташування по інший бік чого-небудь по той бік, за; положення біля чого-небудь біля; надягання, натягування чохла на; рух через що-небудь, по чому-небудь або через яку-небудь перешкоду через, по, об; рух або поширення по якій-небудь поверхні в певному або у різних напрямках по; на ( часто all over); дотик до поверхні чого-небудь по

2) указує наперіод протікання дії протягом, за; включення в дію якого-небудь моменту, відрізку часу включаючи, включно; до; протікання дії під час якого-небудь заняття за

3) указує набільшу кількість понад, більше; більший вік, час більше

4) указує набільш високе положення, перевагу, переважання, панування, владу над; більш високий ранг, положення вищий, старший

5) указує напредмет думки, суперечки про, над, відносно, з приводу; предмет розгляду, перегляду - часто передається дiєcл. префіксом про-

6) указує на подолання труднощів, перешкод

7) указує на спосіб пересування, пересилання, передачі по

8) указує на особу, з якою що-небудь відбувається або трапляється