Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

Сить

  • 1 сить

    техн. жир

    Українсько-російський політехнічний словник > сить

  • 2 Сить

    р. (РФ) Sit'

    Русско-английский географический словарь > Сить

  • 3 жир

    сить, сало, жир, (топл.) лій (р. лою) (ум. сальце, лойок, жирок). [Як виросте кабан, то вже аж тоді кладе на собі сить. Гуска гарно вгодована - на палець сала на їй. З кабана два пуди сала взяли. Помастив рану козиним лоєм (Зв.). Хоч вичищаємо гнойок, так їмо лойок]. Ж. у убойного скота - нагул. Ж. топлёный свиной, гусиный, утиный - смалець; топлёный говяжий, бараний, козий, барсучий - лій (р. лою). Ж. внутренний - здір (р. здору). Тонкий слой жира на жидкости - осуга. Ж., пережаренный с мукой для заправки кушанья - запряжка, засмажка. Вытопки жира - вишкварки. Жиры - омаста. [Служниця спалювала далеко більше дров, видаткувала більше омасти, ніж я (Франко). Крупи є, тільки омасти немає]. Помазанный жиром - масний. [Масні пироги]. С жиру беситься - навісніти з розкошів. Ж. рыбий - тран, трин. [Трин - риб'яче топлене сало, риб'яча сить (Неч.-Лев.)].
    * * *
    жир, -у, товща; диал. сить, -ті, товщ, -у; (преим. топлёное сало овец и рогатого скота; свечное сало) лій, род. п. ло́ю; (преим. свиное и птичье топлёное сало) сма́лець, -льцю

    Русско-украинский словарь > жир

  • 4 Обрусять

    -сить змосковлювати, змосковити, змоскалювати, змоскалити, помоскалити, русифікувати.

    Русско-украинский словарь > Обрусять

  • 5 сбросить

    сбро́сить
    1. прям., перен. forĵeti;
    malsuprenĵeti (вниз);
    2. (одежду, обувь) разг. demeti.
    * * *
    сов., вин. п.
    1) ( сверху вниз) arrojar vt, tirar vt; sacudir vt ( стряхнуть)

    сбро́сить но́шу (груз) — arrojar (tirar) la carga

    сбро́сить снег с кры́ши — tirar (quitar) la nieve del tejado

    сбро́сить седока́ — desmontar (derribar) al jinete

    сбро́сить на парашю́те — lanzar en paracaídas

    2) ( свергнуть) derribar vt, derrumbar vt

    сбро́сить и́го ра́бства — sacudir el yugo de la esclavitud

    3) разг. (снять - одежду, обувь и т.п.) quitar vt, quitarse bruscamente

    сбро́сить боти́нки, пальто́ — quitarse los zapatos, el abrigo

    сбро́сить одея́ло — quitarse la manta

    4) (листья, рога и т.п.) quitar vt

    сбро́сить листву́ — deshojarse

    оле́нь сбро́сил рога́ — el ciervo se descornó

    я́щерица сбро́сила ко́жу — la lagartija mudó la piel

    5) ( избавиться) quitarse, sacudir vt

    сбро́сить лень, апа́тию — sacudir la pereza, la apatía

    6) ( стереть) borrar vt

    сбро́сить па́мять — borrar la memoria

    ••

    сбро́сить ма́ску — quitarse la careta (la máscara), desencadenarse

    сбро́сить со счёта (со счето́в) — no tomar en cuenta, no hacer cuenta, desechar vt

    сбро́сить с плеч — quitar un peso de encima, quitarse de encima

    * * *
    сов., вин. п.
    1) ( сверху вниз) arrojar vt, tirar vt; sacudir vt ( стряхнуть)

    сбро́сить но́шу (груз) — arrojar (tirar) la carga

    сбро́сить снег с кры́ши — tirar (quitar) la nieve del tejado

    сбро́сить седока́ — desmontar (derribar) al jinete

    сбро́сить на парашю́те — lanzar en paracaídas

    2) ( свергнуть) derribar vt, derrumbar vt

    сбро́сить и́го ра́бства — sacudir el yugo de la esclavitud

    3) разг. (снять - одежду, обувь и т.п.) quitar vt, quitarse bruscamente

    сбро́сить боти́нки, пальто́ — quitarse los zapatos, el abrigo

    сбро́сить одея́ло — quitarse la manta

    4) (листья, рога и т.п.) quitar vt

    сбро́сить листву́ — deshojarse

    оле́нь сбро́сил рога́ — el ciervo se descornó

    я́щерица сбро́сила ко́жу — la lagartija mudó la piel

    5) ( избавиться) quitarse, sacudir vt

    сбро́сить лень, апа́тию — sacudir la pereza, la apatía

    6) ( стереть) borrar vt

    сбро́сить па́мять — borrar la memoria

    ••

    сбро́сить ма́ску — quitarse la careta (la máscara), desencadenarse

    сбро́сить со счёта (со счето́в) — no tomar en cuenta, no hacer cuenta, desechar vt

    сбро́сить с плеч — quitar un peso de encima, quitarse de encima

    * * *
    v
    1) gener. (èçáàâèáüñà) quitarse, (ëèñáüà, ðîãà è á. ï.) quitar, (ñâåðãñóáü) derribar, (ñâåðõó âñèç) arrojar, (ñáåðåáü) borrar, dejar caer, derrumbar, sacudir (стряхнуть), tirar
    2) colloq. (ññàáü - îäå¿äó, îáóâü è á. ï.) quitar, quitarse bruscamente

    Diccionario universal ruso-español > сбросить

  • 6 повысить

    повы́сить
    plialtigi, altigi;
    \повыситься plialtiĝi, altiĝi.
    * * *
    сов.
    subir vt, elevar vt, alzar vt; aumentar vt ( увеличить)

    повы́сить вдво́е — duplicar vt

    повы́сить втро́е — triplicar vt

    повы́сить в пять раз — quintuplicar vt, aumentar (en) cinco veces

    повы́сить у́ровень — elevar el nivel

    повы́сить производи́тельность — aumentar la productividad

    повы́сить свою́ квалифика́цию — elevar su calificación, recapacitarse

    повы́сить тре́бования — aumentar las exigencias

    повы́сить по слу́жбе — ascender (непр.) vt, promover (непр.) vt

    повы́сить го́лос, тон — alzar la voz, el tono

    * * *
    сов.
    subir vt, elevar vt, alzar vt; aumentar vt ( увеличить)

    повы́сить вдво́е — duplicar vt

    повы́сить втро́е — triplicar vt

    повы́сить в пять раз — quintuplicar vt, aumentar (en) cinco veces

    повы́сить у́ровень — elevar el nivel

    повы́сить производи́тельность — aumentar la productividad

    повы́сить свою́ квалифика́цию — elevar su calificación, recapacitarse

    повы́сить тре́бования — aumentar las exigencias

    повы́сить по слу́жбе — ascender (непр.) vt, promover (непр.) vt

    повы́сить го́лос, тон — alzar la voz, el tono

    * * *
    v
    gener. alzar, aumentar (увеличить), elevar, promocionar (в должности), subir

    Diccionario universal ruso-español > повысить

  • 7 подбросить

    подбр||а́сывать, \подброситьо́сить
    (вверх) suprenĵeti.
    * * *
    сов., вин. п.
    1) ( вверх) echar vt, lanzar vt ( hacia arriba)

    подбро́сить мяч — lanzar arriba la pelota

    подбро́сить ребёнка ( на руках) — tirar en alto al niño

    2) твор. п. ( задом - о животных) corcovear vt
    3) тж. род. п. (подложить, добавить) echar vt ( más), añadir vt, aumentar vt

    подбро́сить дров в пе́чку — echar (más) leña al fuego

    подбро́сить ко́рма в корму́шку — echar más forraje al pesebre

    4) тж. род. п., разг. (дать, послать) dar (непр.) vt, mandar vt, enviar vt (más)

    подбро́сить люде́й — mandar (más) gente

    подбро́сить средств — dar (más) recursos

    5) ( тайком) echar (poner) furtivamente

    подбро́сить ребёнка — abandonar (dejar) un niño

    подбро́сить листо́вку — echar (furtivamente) una octavilla

    6) прост. (подвезти, довезти) llevar vt, conducir (непр.) vt; dar un aventón (Мекс.)

    подбро́сить на маши́не к ста́нции — llevar en el coche a la estación

    * * *
    сов., вин. п.
    1) ( вверх) echar vt, lanzar vt ( hacia arriba)

    подбро́сить мяч — lanzar arriba la pelota

    подбро́сить ребёнка ( на руках) — tirar en alto al niño

    2) твор. п. ( задом - о животных) corcovear vt
    3) тж. род. п. (подложить, добавить) echar vt ( más), añadir vt, aumentar vt

    подбро́сить дров в пе́чку — echar (más) leña al fuego

    подбро́сить ко́рма в корму́шку — echar más forraje al pesebre

    4) тж. род. п., разг. (дать, послать) dar (непр.) vt, mandar vt, enviar vt (más)

    подбро́сить люде́й — mandar (más) gente

    подбро́сить средств — dar (más) recursos

    5) ( тайком) echar (poner) furtivamente

    подбро́сить ребёнка — abandonar (dejar) un niño

    подбро́сить листо́вку — echar (furtivamente) una octavilla

    6) прост. (подвезти, довезти) llevar vt, conducir (непр.) vt; dar un aventón (Мекс.)

    подбро́сить на маши́не к ста́нции — llevar en el coche a la estación

    * * *
    v
    1) gener. (çàäîì - î ¿èâîáñúõ) corcovear, (подложить, добавить) echar (más), (áàìêîì) echar (poner) furtivamente, aumentar, añadir, lanzar (hacia arriba)
    2) colloq. (дать, послать) dar, enviar (más), mandar
    3) simpl. (подвезти, довезти) llevar, conducir, dar un aventón (Ì.), dar una bola (разг. выражение, Дом. Респ.)

    Diccionario universal ruso-español > подбросить

  • 8 бросить

    1) ( метнуть) gettare, lanciare, scagliare
    2) ( выбросить) buttare
    3) ( быстро переместить) lanciare, gettare
    4) ( покинуть) lasciare, abbandonare, piantare
    5) (качнуть, подбросить) sballottare, far balzare
    6) (охватить, пронизать) far venire
    7) ( прекратить) smettere, cessare
    * * *
    сов. - бро́сить, несов. - броса́ть
    1) В lanciare vt, gettare vt, buttare vt; scagliare vt ( далеко и сильно); scaraventare vt ( свалить)

    бро́сить якорь — gettare l'ancora

    бро́сить мяч — lanciare la palla

    бро́сить гранату — lanciare una bomba a mano

    раздеваясь, бро́сить пальто на стул — svestendosi buttare il cappotto sulla sedia

    бро́сить снежком в кого-л. — lanciare una palla di neve contro qd

    2) ( выбросить) buttare via

    бро́сить мусор в ведро — buttare l'immondizia nel secchio

    3) В перен. (направить, послать куда-л.) inviare vt, mandare vt, spedire vt

    бро́сить войска в бой — lanciare le truppe in combattimento

    бро́сить в тюрьму — gettare in carcere

    бро́сить взгляд на кого / что-л. — lanciare uno sguardo contro qd / qc

    бро́сить вопрос, замечание — buttar giù una domanda, un'osservazione

    4) В и с неопр. abbandonare vt, lasciare vt; ( не доделать) lasciare a mezzo qc, lasciar cadere la (прекратить что-л. делать)

    бро́сить семью — abbandonare la famiglia

    бро́сить курить — smettere di fumare

    бро́сить работу — smettere di lavorare

    бро́сить службу — ritirarsi dal servizio

    бро́сить учёбу — abbandonare gli studi

    5) безл. (охватить, пронизать чем-л.)
    6) разг. (брось(те), тж. с неопр.)

    брось(те) спорить — smetti-la / smettetela di bisticciare

    не ходи туда, брось! — non ci andare mai più

    Да брось ты!; да бросьте Вы! — Ma per favore!

    •
    ••

    (да) брось(те)! — lascia(te) stare / perdere!

    * * *
    v
    gener. scaricare (о возлюбленном), mandare a monte (äåëî), mandare in fumo (äåëî), piantare, voltare la schiena a (qd)

    Universale dizionario russo-italiano > бросить

  • 9 сбросить

    1) ( бросить вниз) gettare giù
    ••
    2) ( снять с себя) togliersi di dosso, levarsi
    3) ( уменьшить) ridurre, abbassare
    4) ( свергнуть) abbattere, rovesciare
    5) ( избавиться) sbarazzarsi, levarsi
    ••

    сбросить со счетов — smettere di prendere in considerazione, non dare più importanza

    6) ( на бирже) vendere in grosse quantità
    * * *
    сов. В
    1) ( вниз) gettare vt, far precipitare vt, buttare vt (giù)

    сбро́сить в пропасть — far precipitare in un baratro

    сбро́сить мешок с плеч — buttare giù il sacco dalle spalle

    сбро́сить бомбу — lanciare / sganciare una bomba

    2) ( свергнуть) abbattere vt; rovesciare vt; far cadere

    сбро́сить колониальный гнёт — rovesciare il giogo coloniale

    3) разг. ( снять с себя) levare vt, levarsi, togliere vt; smettere vt

    сбро́сить ботинки — levar(si) le scarpe

    сбро́сить пальто — toglier(si) il cappotto

    деревья сбро́сили листву — gli alberi hanno perduto le foglie

    4) ( уменьшить) diminuire vt, ridurre vt; far calare

    сбро́сить вес — diminuire / calare il peso

    сбро́сить давление — ridurre / calare la pressione

    5) разг. ( небрежно сложить в одно место) buttare vt; gettare vt

    сбро́сить все вещи в угол — gettare tutta la roba in un angolo

    6) карт. scartare vt
    7) ( отвести воду) far deviare l'acqua
    ••

    сбро́сить жирок / жир — smagrire vi (e); calare di qualche chilo

    сбро́сить (с себя) маску — togliersi / lasciar cadere la maschera

    сбро́сить с плеч — sbrigarsela

    сбро́сить со счетов, сбро́сить со счёта — non tener conto ( di qc); snobbare vt ( преуменьшить значение)

    * * *
    v
    1) gener. gettare giu
    2) tel. (вызов, соединение) abbattere

    Universale dizionario russo-italiano > сбросить

  • 10 бросить

    1) прям., перен. ( кинуть) jeter (tt) vt; lancer vt ( в определённом направлении)

    бро́сить ка́мень в окно́ — lancer une pierre dans la fenêtre

    бро́сить кому́-либо взгляд, по́лный упрёка — lancer à qn un regard plein de reproche

    бро́сить упрёк, обвине́ние — lancer ( или jeter, adresser) un reproche, une accusation

    бро́сить в ата́ку — lancer à l'attaque ( или à l'assaut)

    бро́сить кого́-либо на выполне́ние зада́ния — envoyer qn en mission

    2) ( выбросить) jeter (tt) vt; éparpiller vt ( разбросать)
    3) ( оставить) abandonner vt, quitter vt, lâcher vt; planter vt là (fam); plaquer vt ( vulg)

    бро́сить му́зыку — abandonner la musique

    бро́сить заня́тия — abandonner les études

    бро́сить рабо́ту — quitter le travail

    бро́сить кого́-либо и уйти́ — planter là qn

    4) (перестать, прекратить) cesser vi de

    бро́сить кури́ть — cesser de fumer

    бро́сь! — arrête!, finis!; laisse!, cesse!

    бро́сьте! — laissez!, cessez!, assez!

    бро́симте! — laissons cela!; finissons-en!

    ••

    бро́сить я́корь — jeter l'ancre

    бро́сить ору́жие — jeter bas les armes

    бро́сить тень на... — jeter un mauvais jour sur..., porter ombrage à...

    * * *
    v
    1) gener. arrêter les frais (какое-л. дело), (о вредных привычках) arrêter (Etude clinique des fumeurs désireux d'arrêter de fumer), décrocher, envoyer tout promener (что-л.), envoyer valdinguer, laisser courir 0, laisser en panne, laisser là, mettre bas, larguer, envoyer aux pelotes,envoyer promener (ûîèî.ô), balancer ( œòî-ô) (argot), lancer, accrocher une gamelle à (qn) (кого-л.), attacher une gamelle à (qn) (кого-л.)
    2) colloq. laisser en carafe, laisser en plan, laisser en rade, planter là, ficher par terre, flanquer par terre
    3) liter. décocher (слово, взгляд и т.п.), parachuter (на какую-л работу), larguer
    4) simpl. lâcher les pédales, coller, valiser, valouser
    5) argo. draper, scier

    Dictionnaire russe-français universel > бросить

  • 11 наносить

    (несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)
    I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].
    II. Наносить, нанести и нанесть -
    1) см. I. Наносить;
    2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.
    I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;
    3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];
    4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;
    5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;
    6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;
    7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;
    8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];
    9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;
    10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -
    1) см. под
    I. Наносить:
    2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;
    3) занесений, позаношений;
    4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;
    5) зазначений, позазначуваний;
    6) накиданий, понакид(ув)аний;
    7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;
    8) набитий, підбитий.
    * * *
    I сов. см. нанашивать II несов.; сов. - нанест`и
    1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити
    2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

    \наносить ть, \наносить ти́ визи́т — роби́ти, зроби́ти (нано́сити, нанести́) візи́т

    \наносить ть, \наносить ти́ оскорбле́ние кому́ — обража́ти, обра́зити кого́; завдава́ти, завда́ти обра́зи кому́; заподі́ювати, заподіяти (чини́ти и учиня́ти, учини́ти) обра́зу кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ пораже́ние кому́ — завдава́ти, завда́ти пора́зки кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ ра́ну кому́ — ра́нити, пора́нити кого́, заподіювати, заподі́яти (роби́ти, зроби́ти) ра́ну кому́

    Русско-украинский словарь > наносить

  • 12 просить

    попросить
    1) (кого, чего, у кого) просити (прошу, диал. просю), попросити, прохати (-хаю), попрохати кого, у кого чого, (кого о ком, о чём, у кого, чего) кого за кого, про що, в кого чого, (гал.) о що (чего, о чём), прохатися, попрохатися в кого (кого), (молить) благати кого, чого, кого за кого, в кого чого, (гал. о що), (многих: одного за другим) перепросити, перепрохати (усіх). [І Господа просить, щоб послав він дощі вночі і дрібнії роси (Шевч.). У людей просіте (Рудан.). Просив о раду (Франко) (литер. форма: просив ради (совета)). Зібрав Тарас козаченьків поради прохати (Шевч.). Люди прохали дощу (Коцюб.). Як тому не дати, хто вміє прохати (Номис). Я ще в них хочу прохатись, чи не заступились-би вони за мене (Квітка). Пані-матку до свого дому благає (Метл.). Бога за них благає, щоб дав їм долю щасливу (Васальч.)]. -сить кого о чём-л. - просити, прохати, благати в кого чого. [Прохав (благав) у його порятунку]. -сить о помиловании - прохати помилування. Я -сил его об этом - я прохав його про це. Я -сил за вас (о вас) секретаря - я прохав за вас секретаря. -сить помощи, о помощи - прохати, благати помочи, (и реже) благати на поміч. -шу садиться - прошу сідати. -сить извинения у кого - прохати пробачення в кого, перепрошувати, перепрохувати кого. -сить прощения - перепрошувати и перепрошати, перепрохувати кого. -сить снисхождения - просити, прохати ласки в кого. -сить позволения - питатися дозволу, прохати дозволу, про дозвіл у кого. -сить слова, совета - прохати (просити) слова, ради (поради) в кого. Милости -сим (пожалуйте) - просимо. Осмелюсь -сить вас об одолжении - насмілюсь (зважусь) прохати вас про ласку. -сим пожаловать к нам, к столу - просимо (прохаємо) до нас, просимо завітати до нас, просимо до столу. -сить (цену) - правити, оконч. заправити. [Тепер ви з нас правите сорок карбованців (Кримськ.)]. -сить милостыни - просити милостині;
    2) (ходить по миру) просити, жебрати и жебрувати, жебрачити в кого, старцювати, ходити з довгою рукою. [Ходив і жебрав у вояків (Л. Укр.)]. -сить Христа ради - просити Христа ради;
    3) на кого - позивати кого (до суду), скаржитися на кого (в суд); см. Жаловаться. Прошенный - прошений, проханий. [Проханий кусок горло дере (Номис)].
    * * *
    проси́ти, проха́ти; ( обращаться с просьбой) суплікува́ти; ( назначать цену) пра́вити

    Русско-украинский словарь > просить

  • 13 повысить

    1) ( сделать более высоким) elevare, alzare, aumentare
    2) (усилить, увеличить) aumentare, intensificare
    ••
    3) ( по службе) promuovere
    * * *
    сов. - повы́сить, несов. - повышать
    В
    1) alzare vt, elevare vt

    повы́сить уровень воды — alzare il livello dell'acqua

    2) (усилить, увеличить) accrescere vt, aumentare vt

    повы́сить напряжение эл. — innalzare / moltiplicare la tensione

    повы́сить цены — aumentare i prezzi

    повы́сить производительность — aumentare / elevare la produttività

    повы́сить культуру — elevare la cultura

    повы́сить авторитет — accrescere il prestigio

    3) ( по должности) promuovere vt
    4)

    повы́сить тон муз. перен. — elevare il tono

    повы́сить голос перен. — alzare la voce

    повы́сить громкость радио — aumentare il volume

    •
    * * *
    v
    fin. aumentare, incrementare

    Universale dizionario russo-italiano > повысить

  • 14 носить

    1) носити кого, що. [Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина (Шевч.). Хто-ж тобі, моє серденько, обідати носив? (Пісня). Чуже ярмо народи инші носять (Грінч.). Його знають люди, бо носить земля (Шевч.). На собі носив ти (, Дніпре,) легкими човнами славетного Святослава (М. Вербицьк.)]. -сить на руках кого (в прямом и перен. знач.) - носити на руках кого;
    2) см. Нести 2;
    3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носити що; (одеваться ещё) о[в]дягатися, вбиратися в що, (об одежде и одуви ещё) ходити в чому. [Одна його доля - чорні бровенята, та й тих люди заздрі не дають носить (Шевч.). Носи створено для окулярів - і тому ми носимо окуляри; ноги, очевидячки, призначено для того, щоб їх узувати, і от ми носимо черевики (Кандід). Куртку мою шкіряную носить якийсь спекулянт (Сосюра). Капітан ніколи не носив модних коркових шоломів (Кінець Неволі)]. -сить траур по ком - носити жалобу, ходити в жалобі по кому. -сить чёрное - о[в]дягатися (убиратися) в чорне, ходити в чорному;
    4) (перен.: имя, характер и т. п.) мати, носити що. -сить имя - зватися, мати (реже носити) ім'я. -сить славное имя - мати (носити) славетне ім'я. -сить название - зватися, мати (реже носити) назву. -сить звание - мати звання (ступінь, гідність); срв. Звание. -сить печать, отпечаток чего - мати на собі печать, познаку чого, бути позначеним чим. Его наружность -сила отпечаток той самоуверенности, которая… - на його зовнішності (зовнішньому вигляді) познача[и]лася та самовпевненість, що… -сить характер - мати характер чого;
    5) (быть беременной) носити (дитину), на дитину заходити, ходити дитиною, ходити важкою (непорожньою); срв. Беременная (Быть -ой) и Беременеть;
    6) (о лошадях: нести) носити. [Мене коні не раз носили (Звин.)];
    7) безл. - носити. Корабль долго -сило по волнам - корабель довго носило на (по) хвилях. -сить кого - носити кого. [Стільки років вони не бачились: де, справді, його носило? (Кінець Неволі)]. Где его нелёгкая -сит? - де його лиха (тяжка) година (нечиста сила, нечистий) носить? Носимый - що його носить (носив) и т. п.; ношений. Корабль, бурею -мый - корабель, що буря кидає всюди; корабель, що буря скрізь (його) бурхає. Ношенный -
    1) ношений;
    2) прлг. - см. отдельно Ношеный. -ться -
    1) (стр. з.) носитися, бути ношеним. Провизия -тся в корзине - харч (харчі, живність) носять у кошику;
    2) носитися; (гоняться) ганяти, вганяти, (метаться) га(й)сати, (слоняться) микатися, віятися; (летать в прям. и перен. знач.) літати, (шумно) шугати, (о ветре ещё) гуляти, (вихрем) вихрити, (парить) буяти, ширяти, (кружиться в воздухе) кружляти (в повітрі); (витать) витати. [Мошка хмарами носилась (Мирний). По шляхах носилися цілі хмари куряви (Коцюб.). Перед ним носився образ Галі (Васильч.). Ті інтелігентні люди, що мають матеріяльну змогу носитися в емпіреях абстрактности (Крим.). Ганяє сірим вовком через гори, яри (Рудан.). Вона ганяла по світах за пророком (Л. Укр.). Хмари так і ганяли по небу (Теол.). А вітер ганяє, а вітер гасає (Васильч.). Вганяв по лісах (Франко). Гасав по полю, мов навіжений (Звин.). (Маруся) микалась то в кімнату, то в хату (Квітка). Вітер, веселий і дужий, шугав між блакитним небом і зеленим морем (Грінч.). Мисль космополіта вільна, як птиця: шугає над морями, над горами (Н.-Лев.). Він шугав вулицями, мов Тамерлан той (Корол.). По діброві вітер віє, гуляє по полю (Шевч.). Серце прагне буять на просторі (Л. Укр.). Вітерець долиною легесенько витає (Філян.)]. В воздухе -тся испарения - в повітрі носяться випари. -ться на коне - ганяти на коні (конем). Корабель -тся по волнам - корабель носиться на (по) хвилях. Собака -тся по двору - собака ганяє (га(й)сає) по подвір'ї. -тся слухи, что… - ширяться (йдуть) чутки (шириться, йде чутка), що…;
    3) (о предм. туалета) носитися. Эта материя долго -тся - ця матерія (тканина) довго носиться;
    4) с кем, с чем - носитися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) панькатися, цяцькатися з ким. [Носиться, як дурень з ступою (Номис). А вб'є в голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Цяцькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом - см. Курица.
    * * *
    1) носи́ти (ношу́, но́сиш)

    едва́ (е́ле, наси́лу) но́ги \носить сят — ле́две (наси́лу) но́ги но́сять

    \носитьть на рука́х кого́ — перен. носи́ти на руках кого́

    \носитьть ору́жие — носи́ти збро́ю

    2) ( иметь) ма́ти, носи́ти

    \носитьть и́мя — ма́ти (носи́ти) ім'я́, зва́тися (зву́ся, зве́шся), назива́тися

    \носитьть хара́ктер чего́ — ма́ти хара́ктер чого́

    Русско-украинский словарь > носить

  • 15 плотноватый

    щільнуватий; дебелува(с)тий, дебеластий.
    * * *
    1) щільнува́тий, щільне́нький, до́сить щі́льний
    2) до́сить компа́ктний; щільнува́тий, щільне́нький, до́сить щі́льний; густува́тий, густе́нький, до́сить густи́й; твердува́тий, тверде́нький, до́сить тверди́й; цупке́нький, до́сить цу́пкий; дебеле́нький, до́сить дебе́лий
    3) дебеле́нький, до́сить дебе́лий
    4) туге́нький, до́сить туги́й (нато́птаний, нато́птуваний)
    5) ситне́нький, сите́нький, до́сить си́тний (си́тий)

    Русско-украинский словарь > плотноватый

  • 16 бросить

    1) ( кинуть) wérfen (непр.) vt; schméißen (непр.) vt (разг.); schléudern vt ( с силой)
    2) (оставить, покинуть) verlássen (непр.) vt, im Stich lássen (непр.) vt

    бро́сить семью́ — Frau und Kind verlássen (непр.)

    3) ( перестать) áufhören vi, áufgeben (непр.) vt

    бро́сить рабо́ту — áufhören vi zu árbeiten; die Árbeit an den Nágel hängen (разг.)

    бро́сить кури́ть — das Ráuchen áufgeben (непр.)

    брось! — laß das!, hör damít auf!

    ••

    бро́сить жре́бий — das Los zíehen (непр.)

    бро́сить я́корь — Ánker wérfen (непр.), ánkern vi

    бро́сить ору́жие — die Wáffen strécken; sich ergében (непр.) ( сдаться)

    бро́сить тень на кого́-либо — éinen Schátten auf j-m wérfen (непр.), j-m (A) kompromittíeren

    бро́сить взгляд на кого́-либо [что-либо] — éinen Blick auf j-m (A) [etw. (A)] wérfen (непр.)

    бро́сить кому́-либо упрёк — j-m (D) Vórwürfe máchen

    бро́сить войска́ в сраже́ние — die Trúppen in die Schlacht wérfen (непр.)

    меня́ бро́сило в жар — es überlíef mich heiß

    Новый русско-немецкий словарь > бросить

  • 17 сбрасывать

    несов.; сов. - сбро́сить

    сбра́сывать дрова́ с грузовика́ на зе́млю — kamyondaki odunları yere atmak

    сбра́сывать бо́мбы — bomba atmak

    сбра́сывать снег с кры́ши — damı kardan temizlemek

    сбро́сить проти́вника в мо́ре — düşmanı denize dökmek

    с парохо́да сбро́сили схо́дни — vapurdan iskele attılar

    сбра́сывать что-л. с парашю́том — bir şeyi paraşütle atmak

    сбра́сывать отхо́ды в ре́ку (о предприятии) — artıklarını nehre boşaltmak

    2) перен. ( свергать) alaşağı etmek, devirmek

    сбро́сить око́вы ра́бства — kölelik zincirlerini kırıp atmak

    3) разг. ( снимать с себя) atmak

    сбро́сить пальто́ — paltosunu sırtından atmak

    сбро́сить с себя́ ко́жу (о змее) — gömlek değiştirmek

    с тех пор, как же́нщины сбро́сили чадру́... — kadınlar çarşaflarını atalıberi...

    сбро́сить седока́ (о лошади) — binicisini yere atmak

    дуб сбро́сил листву́ — meşe yapraklarını döktü

    4) ( уменьшать) azaltmak, düşürmek

    сбро́сить (ли́шний) вес — kilo düşmek / atmak / eritmek

    сбро́сить два проце́нта на усу́шку — yüzde iki fire düşmek

    ••

    сбро́сить со счето́в — hesaptan düşmek / çıkarmak, yabana atmak

    Русско-турецкий словарь > сбрасывать

  • 18 забросить

    забро́||сить
    1. (далеко бросить) ĵeti, forĵeti;
    2. (оставить без внимания) malzorgi, forlasi;
    ĉesi (прекратить заниматься);
    \заброситьшенный forlasita, nezorgata, malatentata.
    * * *
    сов., вин. п.
    1) ( закинуть) lanzar vt, arrojar vt, tirar vt, echar vt

    забро́сить мяч в корзи́ну — tirar la pelota en el cesto

    забро́сить ру́ку наза́д — echar la mano hacia atrás

    судьба́ забро́сила его́ далеко́ — el destino lo arrojó lejos

    2) ( перестать заниматься чем-либо) abandonar vt; desatender (непр.) vt, descuidar vt ( оставить без внимания)

    забро́сить заня́тия (учёбу) — desatender los estudios

    забро́сить хозя́йство — descuidar las cosas, desatender la hacienda

    3) разг. ( завезти куда-либо) llevar vt, introducir (непр.) vt ( a un lugar)
    * * *
    сов., вин. п.
    1) ( закинуть) lanzar vt, arrojar vt, tirar vt, echar vt

    забро́сить мяч в корзи́ну — tirar la pelota en el cesto

    забро́сить ру́ку наза́д — echar la mano hacia atrás

    судьба́ забро́сила его́ далеко́ — el destino lo arrojó lejos

    2) ( перестать заниматься чем-либо) abandonar vt; desatender (непр.) vt, descuidar vt ( оставить без внимания)

    забро́сить заня́тия (учёбу) — desatender los estudios

    забро́сить хозя́йство — descuidar las cosas, desatender la hacienda

    3) разг. ( завезти куда-либо) llevar vt, introducir (непр.) vt ( a un lugar)
    * * *
    v
    1) gener. (çàêèñóáü) lanzar, (перестать заниматься чем-л.) abandonar, arrojar, dar al traste con una cosa, desatender, descuidar (оставить без внимания), echar, tirar
    2) colloq. (çàâåçáè êóäà-ë.) llevar, echarse a las espaldas, introducir (a un lugar)

    Diccionario universal ruso-español > забросить

  • 19 отбросить

    отбр||а́сывать, \отброситьо́сить
    1. reĵeti, forĵeti;
    flankenĵeti (в сторону);
    2. (неприятеля) rebati, renversi;
    3. перен. (отвергать) malatenti, ignori.
    * * *
    сов., вин. п.
    1) ( в сторону) arrojar vt ( de sí), desechar vt
    2) перен. (отказаться, отвергнуть) dejar vt, abandonar vt, renunciar vt; omitir vt (в вычислениях и т.п.)

    отбро́сить предрассу́дки — renunciar a los prejuicios

    отбро́сить мысль — abandonar la idea (de)

    отбро́сить сомне́ния — dejar a un lado las dudas

    3) ( неприятеля) rechazar vt, repeler vt
    4) (свет, луч) lanzar vt
    ••

    отбро́сить тень — hacer sombra, sombrear vt

    * * *
    сов., вин. п.
    1) ( в сторону) arrojar vt ( de sí), desechar vt
    2) перен. (отказаться, отвергнуть) dejar vt, abandonar vt, renunciar vt; omitir vt (в вычислениях и т.п.)

    отбро́сить предрассу́дки — renunciar a los prejuicios

    отбро́сить мысль — abandonar la idea (de)

    отбро́сить сомне́ния — dejar a un lado las dudas

    3) ( неприятеля) rechazar vt, repeler vt
    4) (свет, луч) lanzar vt
    ••

    отбро́сить тень — hacer sombra, sombrear vt

    * * *
    v
    1) gener. (â ñáîðîñó) arrojar (de sì), (ñåïðèàáåëà) rechazar, (ñâåá, ëó÷) lanzar, desechar, repeler
    2) liter. (отказаться, отвергнуть) dejar, abandonar, omitir (в вычислениях и т. п.), renunciar

    Diccionario universal ruso-español > отбросить

  • 20 превысить

    превы́||сить, \превыситьша́ть
    (полномочия и т. п.) superuzi, trouzi;
    \превыситьше́ние trouzo.
    * * *
    сов.
    1) sobrepasar vt, superar vt, exceder vt

    превы́сить обяза́тельства — superar los compromisos

    превы́сить план — superar el plan

    превы́сить реко́рд — batir el record

    превы́сить власть (полномо́чия) — abusar de los poderes

    * * *
    сов.
    1) sobrepasar vt, superar vt, exceder vt

    превы́сить обяза́тельства — superar los compromisos

    превы́сить план — superar el plan

    превы́сить реко́рд — batir el record

    превы́сить власть (полномо́чия) — abusar de los poderes

    * * *
    v
    gener. (злоупотребить) abusar, exceder, sobrepasar, superar

    Diccionario universal ruso-español > превысить

Страницы

См. также в других словарях:

  • Сить — Река Сить на территории Некоузского района Характеристика Длина 159 км Площадь бассейна …   Википедия

  • сить — сущ., кол во синонимов: 1 • река (2073) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …   Словарь синонимов

  • сить — іменник жіночого роду жир; ситість діал …   Орфографічний словник української мови

  • Сить — Sp Sitė Ap Сить/Sit’ L u. RF Vologdos ir Jaroslavlio sr …   Pasaulio vietovardžiai. Internetinė duomenų bazė

  • Сить (приток Кубены) — Сить Характеристика Длина 97 км Площадь бассейна 1860 км² Бассейн Кубена  → Кубенское озеро  → Сухона  → Северная Двина  → Белое море Расход воды 13,6 м³/с …   Википедия

  • Сить (значения) — Сить  река в Тверской и Ярославской областях России, впадает в Рыбинское водохранилище Сить  река в Вологодской области России, приток Кубены Сить  протока реки Чулым в Красноярском крае России …   Википедия

  • Сить —         река в Калининской и Ярославской области РСФСР. Длина 159 км, площадь бассейна 1900 км2. Берёт начало с возвышенности Бежецкий Верх, впадает в Рыбинское водохранилище. Питание смешанное, с преобладанием снегового. Средний расход воды в 19 …   Большая советская энциклопедия

  • Сить — р. Тверской и Ярославской губ., прав. пр. Мологи. впадающей в Волгу. Берет начало в Бежецком у., течет на В, далее на С по уу. Кашинскому, Мышкинскому и Моложскому. Дл. 137 в., шир. 2 10 саж., глуб. 1 8 арш. Сплав на 39 вер. Долина С. густо… …   Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона

  • сить — і, ж., діал. 1) Жир (див. жир I). 2) Ситість …   Український тлумачний словник

  • Сить (река) — …   Википедия

  • Битва на реке Сить — Монгольское нашествие на Русь Дата 4 марта 1238 года Место Сить (река) Итог полный разгром владимирского войска, гибель князя …   Википедия

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»