4)+(яйца

1) (что куда, на что, во что) класти, покладати що куди, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полагать 1. [По-над полем іде, не покоси кладе, не покоси кладе - гори (Шевч.). Взяв ляхами, як снопами, по два ряди класти (Гол.). Всі клейноди гетьманські на стілець покладає (Куліш)]. -сть каменное здание, стену, фундамент - кам'я[ме]ницю, мур, підмурівок мурувати и класти. -сть печь - ставити и становити піч, грубу, комини (Полт.). -сть кирпичи в ёлку - мурувати сосонкою, укладати цеглу сосонкою. -сть в кучу - на купу класти. -сть деньги в банк, в сберегательную кассу - класти гроші в банк, до банку, до щадниці, до ощадної каси. -сть деньги на текущий счёт - класти гроші на поточний (біжучий) рахунок. -сть яйца под наседку - підсипати, сов. підсипати квочку, о мн. попідсипати квочки. [Квочку підсипати годиться увечері (Сл. Гр.)]. -сть верх на стоге - см. Выводить 10. -сть поклоны - бити, класти, покладати поклони. -сть основанием, в основу чего - класти за основу, за підвалину чого. -сть крепкое основание чему - підводити міцну підвалину під що. -сть резкую границу между чем - становити, ставити, класти виразну межу, обруб між чим. [Не можемо визначити подію, що виразний ставила-б обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. -сть что в качестве чего - класти що чим. [Козаки Вислу клали порогом між Ляхвою й Руссю (Куліш)]. -сть на ноты, на музыку - заводити в ноти що, компонувати музику, укладати музику до чого. -сть на счетах - кидати (прикидати, відкладати) на рахівниці, (щёлкая) клацати на рахівниці. -сть в счёт - брати до рахунку, брати до рахуби, (считать) лічити, рахувати, числити що; срвн. Считать. Оканчивать -сть - см. Докладывать 1. И следа ко мне не клади - щоб і нога твоя в мене не була, і стежки до мене не топчи. -сть в борьбе (побеждать) - бороти, сов. побороти, збороти кого. [Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся (Приказка)]. -сть на обе лопатки - класти кого на горб, побороти кого навзнаки. -сть судно на бок - нахиляти судно на бік. -сть приправы в кушанья - сипати присмаки в страву, засмачувати (страву) чим, (искрошив их) сипати закришку, закришувати чим; срвн. Заправлять 3. [Гарбуз варю, цибулькою закришила (Сл. Гр.)]. -сть (назначать) цену - цінити, цінувати що, складати ціну, визначати ціну чому, за що; срвн. Оценивать. [Не вийшов цінувати, а вийшов продавати (Приказка)]. -сть хорошую цену - давати добру ціну. -сть резолюцию - покладати, накладати, класти резолюцію на чому. -сть голову - накладати, сов. наложити головою, покладати, сов. положити голову, о мн. понакладати головами. [Буду в землі козацькій голову християнську покладати (Дума)]. -сть голову порукой - головою ручитися за що. -сть душу, жизнь - покладати, офірувати життя, душу за що. -сть душу во что - вкладати душу в що, щиро ставитися до чого. -сть заботу о ком - піклуватися, клопотатися про кого и ким, дбати про кого, за кого, турбуватися про кого и ким; см. Заботиться. -сть обет, зарок - покладати, давати обітницю, зарік, за[об]рікатися. -сть знак, клеймо на чём - значити, таврувати що, класти тавро на чому. -сть отпечаток на что - накладати відбиток, позначатися на чому, (в перен. знач.) робити (справляти) вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що; срвн. Влиять. -сть конец разговору, речи - класти, покладати край розмові, мові, припиняти розмову; срвн. Прерывать. -сть позор, пятно на кого - ганьбою вкривати, плямувати кого; срвн. Пятнать 4. -сть преграду - см. Преграждать. -сть оружие перед победителем - складати зброю перед переможцем. Не -ди ему пальца в рот - пальця в рот йому не клади; йому дай поли вчепитися, то й свиту здере (Приказка). Не -ди плохо, не вводи вора в грех - недобре ховаєш - сам злодія спокушаєш (Приказка);

2) класть яйца (о птицах) - нести яйця, нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)]; (о змеях) класти яйця, (провинц.) чинити яйця, (о насекомых) класти яєчка, червити;

3) (кастрировать животных) викладати, чистити, холостити, валашити; см. Выхолащивать. [Викладати жеребчика. Чистити кабанця. Валашати баранчика]. Кладенный - кладений, покладений; (кастрированный) - см. Кладеный.

* * *

1) кла́сти

2) ( накладывать пищу) кла́сти, наклада́ти, си́пати

3) ( сооружать из кирпича) кла́сти, мурува́ти; ( строить) будува́ти, ста́вити

4) ( яйца) кла́сти; ( о птицах) нести́

5) (перен.: употреблять, расходовать) кла́сти; доклада́ти

6) (перен.: производить расчёт предполагаемых затрат, времени) кла́сти

7) ( кастрировать животных) диал. вичища́ти, чи́стити, холости́ти, виклада́ти, валаша́ти

1) нести кого, що. [Молодиця несла на руках двоє своїх дітей (Коцюб.). Чобітки в руках несе (Метл.). Несімо-ж світло аж туди, де зорі (Самійл.). Несем ми дію скрізь, співці гудка й нагана (Сосюра)]. Ноги не -сут, не -сли - ноги не несуть, не несли. [Мене ноги не несли ані до неї, ані від неї (М. Вовч.)];

2) (быть в состоянии -ти, подымать) нести, носити, могти нести (на собі) що и скільки чого. Слон -сёт свыше ста пудов - слон може нести на собі понад сто пуд(ів);

3) (держать на себе) нести (на собі), держати, тримати (на собі) що здержувати що. [Море несе на собі кораблі (Київ). Ця колона здержує (держить) велику вагу (Київ)]. Лёд не -сёт - лід не держить, лід не держкий;

4) (перен.; бремя и т. п.) нести що; (обязанности, убытки и т. п.) відбувати що; зазнавати чого и т. п. [Він легко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його плечі не почували тягара, який йому випало нести від колиски до домовини (Кінець Неволі)]. -ти бремя работы (труд) - нести тягар праці, відбувати роботу, приймати труд. [Атмосфера порожнечі, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Рада)]. -ти возмездие за что - покутувати що, каратися за що. -ти высоко себя (голову) - нести (носити) високо (вгору, гордо) голову, високо нестися; срв. Нестись 4. [Шлях кохання дивовижний, дивний із шляхів: гордо голову там носить, хто її згубив (Крим.)]. -ти заботы о ком, о чём - піклуватися ким, чим и про кого, про що. -ти издержки - платити витрати. -ти наказание за что - приймати (отбывать: відбувати) кару за що, (за грехи, проступок) приймати покуту за що, покутувати що; см. Наказание 2. [Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі (Шевч.). Щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість (Рудч.)]. -ти ответственность за что - відповідати, бути відповідальним, нести відповідальність за що, (принимать на себя ответственность) брати на себе відповідальність за що. [Педагогічний склад наших ВИШ'ів несе відповідальність за якість майбутніх кадрів (Пр. Правда)]. -ти последствия - (отвечать) відповідати за наслідки; (платиться) платитися за наслідки, (искупать) покутувати наслідки. -ти службу, служебные обязанности - відбувати (нести) службу, відправляти службу и служби, (устар.) правити (справляти) службу, відбувати (виконувати) службові обов'язки. [Другий місяць одбуває службу (Сл. Ум.). Жінки гарно несуть сторожову службу (Комуніст). Ой пішов він до ляшеньків служби відправляти (Пісня). Ви, козаки, сторожову службу нам правте (Куліш). Вони справляють за жалування державну службу (Корол.)]. Он -сёт тяжёлую службу - він на важкій (тяжкій) службі, він має важку (тяжку) службу. -ти труды и заботы - мати багато праці і клопоту, нести великий (важкий) тягар праці і клопоту. -ти убытки - зазнавати втрат, мати (терпіти, редко поносити) втрати, утрачатися; (при работе) проробляти. [Велику від цього втрату поносить наша культура (Рада). Де заробиш, а де проробиш (Приказка)]. -ти на сердце - мати (редко носити) на серці; терпіти мовчки;

5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) нести, (мчать) мчати, (гнать) гнати кого, що. [Кленовий листоньку, куди тебе вітер несе? (Метл.). Тихо, тихо Дунай воду несе (Пісня). Вода несе кригу (Сл. Ум.). Осінній вітер мчав жовті хмари (Коцюб.). Сердита ріка, збурена грозою, мчала свої хвилі, до моря (Олм. Примха)]. Куда (тебя) бог -сёт (устар.) - куди (тебе) бог провадить? (Звин., Франко). Куда -сёт тебя нелёгкая? - куди несе тебе лиха година (х(в)ороба, враг, вража мати, нечиста сила, нечистий)?;

6) (о поре, о времени: приносить) нести, приносити (з собою). [Нехай я щастя не найшов того, - його весна несе струнка (М. Рильськ.). Осінь і зима несуть Німеччині політичні бурі (Пр. Правда). Що то нам новий рік несе? (Київ)];

7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти (плести) нісенітницю (нісенітниці, дурниці, ка-зна-що), нісенітниці (теревені) правити, провадити (плескати) не знати[ь] що; см. Вздор, Околёсная 2, Чепуха. -ти небылицы - верзти (провадити) небилиці. -ти своё - провадити (правити, грубо: торочити, товкти) своєї, своє правити;

8) (о птицах: яйца) нести (яйця), нестися. [Кури несуть яйця (Сл. Ум.)];

9) (о лошадях) нести, носити. Лошади -сут - коні носять;

10) (о метели) мести, бити, курити, куйовдити, хурделити; срв. Мести 2. [Завірюха б'є (Грінч. II)];

11) безл. - а) нести. По реке - сёт лёд - рікою (річкою) несе лід (кригу). Пар -сёт из бани - пара шугає (вихоплюється, вибивається) з лазні; б) (о неприятном запахе) тхнути ким, чим від кого, від чого, (отдавать) відгонити, (редко) віяти чим від кого, від чого, (быть слышным) чути чим від кого; (тянуть) нести -чим. [Од старого німця дуже тхнуло табакою (Н.-Лев.). Від наймички тхнуло пекарнею й потом (Черкас.). Тхне свіжою фарбою (Васильч.). Од тебе часником одгонить (Звин.). Від них на сто кроків віє нестерпний дух нечисти (Франко). Від тебе тютюном чути (Свидн.). Инколи їдко несло гаром з обідніх огнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти, протягати. Из-под пола -сёт - з-під помосту (підлоги) тягне (віє, дует: дме). -сёт тепло(м) из печи - тягне (віє) теплом з печи (комнатной: з груби); г) (слабить) проносити, прочищати, промикати. Несенный - несений; відбуваний; зазнаваний; прийманий; покутуваний; виконуваний; гнаний, гонений; що його несе (ніс) и т. п. -тись и тися -

1) (стр. з.) нестися, бути несеним, відбуватися и т. п.;

2) нестися, (мчаться) мчати(ся), гнати(ся); (бежать) бігти; (лететь) летіти, линути; (плыть) плисти, пливти, плинути; (об эхе) котитися, розлягатися, йти; срв. Мчаться. [Мов вихор неслася чвірка (Франко). З кузні нісся пекельний стукіт (Коцюб.). «Івасю! Івасю!» - гукав Грицько, несучись полем до бурти (Мирний). До сонця несемося (М. Хвильов.). Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Звістка мчала збудженими вулицями (Країна Сліпих). Мчать життям, як розлогими степами, наші буйногриві місяці (А. Любч.). Вчвал жене по втоптаній дорозі чвірка (Франко). Чого летиш, як скажений? (Волинь). Далеко линув думок легкий рій (Л. Укр.). Линув до нас за ґрати весняний вітер (Васильч.). «Івана Купайла!» лине по повітрю (Крим.). Хропе, аж луна по хаті котиться (Борз.). Аж по хаті луна йде (Пісня)]. Всадник -тся на коне - верхівець (вершник) мчить на коні. Корабль -тся по ветру - корабель лине за вітром. Лёд -тся по реке - лід (крига) жене (плине) рікою (річкою). Молва (слух) -тся - поголос (поголоска, чутка) лине. -тся молва, что… - чутка йде, що… Облака - тся - хмари мчать (несуться, летять, линуть). Куда ты так -шься? - куди ти так женешся (біжиш, летиш, несешся)?;

3) (о птицах: нести яйца) нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)];

4) (много о себе думать) (високо) нестися (літати). [Високо літає; та низько сідає (Номис)].

* * *

1) нести́; ( мчать) мча́ти

2) (безл.: передаваться по воздуху) тягти́ (тя́гне), нести́; ( дуть) ду́ти (дме и ду́є); ( о неприятном запахе) відго́нити, тхну́ти

3) (перен.: выполнять поручения, обязанности) вико́нувати, -ную, -нуєш, нести́; (о службе, повинностях) відбува́ти

4) ( что - терпеть ущерб) зазнава́ти, -знаю́, -знає́ш (чого); ( отбывать) відбува́ти, нести́ (що)

5) (перен.: говорить что-л. пустое) плести́ (плету́, плете́ш), торо́чити, верзти́, прен. верзя́кати

6) (безл.: слабить) проно́сити, -но́сить

7) ( класть яйца - о птицах) нести́

1) (предел в пространстве) кінець (-нця), край (р. краю), ум. кінчик, кінчичок (-чка), краєчок (-чка). [Попустила низько кінці стрічок (Сл. Гр.). Кінцем ножа копирсає (Сл. Гр.). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (- ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]сок (-ска); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гузка; (пальца на руке) пучка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. рогу), (ум.) ріжок (-жка); (загнутый: полоза в санях) скорс (- са); (кнута, арапника) приконечник, хвостик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околичник (Шух.). -нец аллеи, поля - кінець (край) алеї, поля. -цы города - кінці (краї) міста; (части) дільниці (частини) міста. Палка о двух -цах - у палиці два кінці; палиця на два кінці. Всякая вещь о двух -цах - кожна річ має два кінці. В -нец чего - на кінець, на край чого. [Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Окуляри йому зсунулися аж на край носа (Єфр.)]. Из -ца в -нец - від (з) краю до краю, з кінця в кінець. [Там (в Україні) широко, там весело од краю до краю (Шевч.). Хай вона (пісня) з краю до краю гуляє (Грінч.)]. Со всех -цов - з усіх усюд(ів), звідусіль. В -це, на -це чего - кінець, край, в (на) кінці, на край, навзкрай, по кінець, по край, на краю, з краю чого. [Сидить батько кінець стола (Шевч.). Сіла кінець столу (Тесл.). Росте вона край чистого поля (Рудан.). В кінці хуторця буде будиночок біленький (М. Вовч.). Жила вдова на край села (Пісня). Навзкрай ниви курився димок (Сл. Гр.). Десь там, по край села, гука якась-то мати (Яворн.). На краю ліса (Франко)]. Ударение во французском языке стоит на -це слова - наголос у французькій мові стоїть на кінці (наприкінці) слова. В самом -це, на самом -це - в (на) самому кінці, на самому краю, наостанці. [А наостанці, під сьогоднішньою дниною було записано (у щоденнику) усю пригоду (Крим.)]. Находящийся в -це, на -це - кінцевий, прикінцевий. Без -ца, нет -ца - без кінця, без краю, без кінця-краю, нема краю, нема кінця- краю. [Нема краю тихому Дунаю (Мет.)]. Не имеющий -ца - безкраїй; срвн. Бесконечный. Точить -нец ножа - гострити кінець ножа. Соединить два -ца - сполучити два (обидва) кінці. -нец к -цу - кінець (кінцем) до кінця, край до краю. Прятать, хоронить -цы - ховати кінці. И -цы в воду - і кінці у воду. Сводить -цы - добре орудувати (своїми) справами, викручуватися, крутити-вертіти. Сводить -цы с -цами - зводити кінці з кінцями, жити ощадливо. Еле сводить -цы с -цами - ледве перебуватися (перемагатися). -цы с -цами не сходятся - кінці з кінцями не сходяться. -нец глухой, техн. - кінець сліпий;

2) (отрезок ч.- л.) кінець, край чого. Бросить -нец с лодки - кинути кінець (кінець мотуза, мотуз) з човна;

3) (торговая единица) шматок (-тка), сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). -нец пряжи - пуд пряжі. -нец снасти - сто сажнів снасти. Хазовый (казовый) -нец - показний кінець (край);

4) швальный -нец (верва) - дратва;

5) (доля) частина, частка, пайка. У нас подать на два -ца разводят - у нас податок (подать) розписують (розкладають) на два півріччя;

6) (о расстоянии) кінець, перехід (-ходу), переїзд (-ду). Большой, порядочный, добрый -нец - довгий (далекий, здоровий, добрий) кінець (перехід, переїзд), не блигомий світ, добра промашка. [Такі переходи здорові од вокзалів до тюрми (Теел.). Од нас до вас не блигомий світ - за годину не дійдеш (Київщ.). До лісу добра промашка (Звиног.)]. Нанять извозчика в один -нец - найняти візника на один кінець. Оба -ца - обидва кінці; туди й назад. В оба -ца - на обидва кінці; туди й назад;

7) (предел времени и действия) кінець, край, приконеччя. [Надіходив кінець лекції (Крим.). Всьому під сонцем край один, всьому земному - тлін і тлін (Філян.). Сиджу в кімнаті, жду краю ночі (Черняв.). Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. Начало и -нец - початок і кінець. Не иметь ни начала, ни -ца - не мати ні початку, ні кінця (ні краю, ні кінця-краю). От начала до -ца - від (з) початку до кінця. Нет ни -ца, ни краю - нема кінця-краю. -ца-краю не видно - кінця- краю не видк[н]о. В -це, на -це - в кінці, наприкінці, наостанці, наостан[т]ку, на приостанку, на остан[т]ок, на скінчанні, на скінчу, на скінчі (Куліш); (напоследок) напослідок, напослідку. [Наприкінці того-ж року поїхав він на Херсонщину (Єфр.). Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась (Крим.). Лаговському бажалося, хоч наостатку, на прощання, надивитися на них (Крим.). Що це він на приостанку розказував? (Борзен.) Криваві чвари, що почались на скінчанню 15-го віку (Куліш). На скінчу схопила себе обіруч за лиця (Свидниц.)]. В -це месяца, года - в кінці, наприкінці, під кінець, в кінець, наостанку місяця, року; з кінцем місяця, року. [Якось я вже в кінець літа прийшла (Грінч.)]. В самом -це, в -це всего - наостанці, наостан[т]ку, наостан[т]ок, насамкінець, на(при)послідку; срвн. Напоследок. В -це-концов - кінець-кінцем, нарешті, врешті, наостанку, наостанці, насамкінець. [Кінець-кінцем ніхто не знав, що можна, чого не можна (Єфр.). Він слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався (М. Вовч.). Покинувши чесну працю, руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Наступництво політичної й духовної власти наостанці переходить з Візантії на Русь (Єфр.)]. Под -нец - наприкінці, на кінці, під кінець, при остан[т]ку, наостан[т]ку, на остан[т]ок, при послідку; срвн. В конце. [Навіть в душі нам залізти забажали на кінці (Франко). При остатку козачка заграли (Житом. п.). Розмови наші, співи й на останок уривчаста, палка, завзята річ (Л. Укр.). Тепер я при послідку своєї служби і під суд попав (Звиног.)]. К -цу - під кінець, на кінці, наприкінці. К -цу лета - під кінець (наприкінці) літа. Дело близится к -цу - справа доходить кінця (краю). В -нец, до -ца - вкрай, до краю, до решти, до остан[т]ку, до останнього, до-щенту, геть, геть-чисто. [Збавив своє здоров'я вкрай (Звиног.)]. Разбранить в -нец - вилаяти на всі боки (на всі заставки) кого. До -ца - до кінця, до краю, до останку, до послідку; (всё до капли, решительно всё) до щерця, до ґрунту, до щаду, (вульг.) до канцура, до шниру. [До кінця там досидів (Сл. Гр.). Будуть захищатись до краю (Коцюб.). Як не дасть бог талану змалку, то й не буде до останку (Номис). Кажи всю правду до щерця (Мова). Очі, шию, голос твій буду пить до щаду (Пачов.)]. До -ца жизни, дней - довіку, довічно, повік, до смерти, віку, до суду-віку, до віку й до суду, до кончини (до скінчання) віку, поки живота. [Гуляла-б довіку дівчиною молодою (Мет.). Не взнать тому весни повік, хто серцем холодний (Самійл.). Будеш у мене до смерти-віку хліб-сіль уживати (Дума)]. При -це жизни - наприкінці життя, на скінчанні (на сході) віку. Не без -ца же - не довіку-ж, не доки. [Пора була молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм (Сл. Гр.)]. Достигнуть желаемого -ца - дійти бажаного (жаданого) кінця. Положить -нец чему - зробити (покласти, дати) кінець (край) чому, берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада). Цьому процесові край вже покладено (Єфр.)]. Чтобы положить -нец этим толкам - щоб покласти край цим пересудам, поговорам. Приводить, привести, доводить, довести до -ца что - доводити, довести до кінця, (до) краю що, доходити, дійти краю у чому, довершити що. [Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати (Шевч.). Він не вміє нічого довершити (Л. Укр.)]. Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -цу - доходити, дійти краю (до краю, до кінця), кінча[и]тися, (с)кінчитися, бути на скінчу (Свидн.), вийти на кінець; срвн. Приходить 1. [Третя зима його життя доходила краю (Короленко). Екзамени дійшли до краю (Крим.)]. Дело приближается к -цу - справа доходить кінця. Приходило к -цу что у кого - став (почав) вибиватися з чого хто. [От і стали ми з харчів вибиватись (Короленко)]. Пришло к -цу что - (с)кінчилося що, завершився кінець чого, в чого. [У денної бійки кінець завершився (Рудан.)]. Водка приходит к -цу (шутл.) - горілці видко денце. Расследовать, узнать дело до -ца - розслідити (розвідати, дізнати) справу до кінця (до краю), дійти кінця справи. [Не дійшли ми кінця сеї справи (Куліш)]. -нец света (мира) - кінець (кончина) світу (світові). Вот и -нец всему - от і край усьому; от і все (с)кінчилося; от і по всьому. Всему есть -нец, всё имеет свой -нец - всьому (на все) є (єсть) кінець (край). -нец слезам, заботам - кінець (край) сльозам, турботам. -нец службы - кінець служби[і]; (завершение) відслуга. Ещё не настал -нец его несчастьям - ще не настав (не прийшов) кінець його нещастю. -нец делу; дело с -цом; да и -нец - скінчено справу; та й по всій справі; та й край! та й уже! та й квит! та й конт! по цей дуб миля. -нец чему - по чому. [Вже по дощеві (Звиног.)]. -нец был бы мне, будет нам - було-б по мені, буде по нас. Пришёл кому -нец - прийшов кінець кому, прийшла на кого остан[т]ня година, (перен.) урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому, (фам.) сів маком хто. Тут тебе и -нец (капут, аминь) - тут тобі й край, капут, амінь, рішенець, решта, (провинц.) рехт, гак, хата, ярмиз, саксаган, амба, капець, капурис, каюк. -нец - делу венец, -нец дело венчает (красит) - кінець - ділу вінець (Номис). Не смотри начала, смотри -ца - не вважай на цвіт, бо чи буде ще плід. Не хвались началом, похвались - цом - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. На худой -нец - в найгіршому разі. Всему бывает -нец (о терпении) - на всякий терпець буває кінець;

8) (цель) мета, ціль (-лі). На какой -нец ты это делаешь? - нащо (навіщо) ти робиш це?

* * *

-ся, выдрать, -ся видирати, -ся, видрати, -ся, видерти, -ся. Выдирать яйца из гнезда - видирати, дерти. В. мёд из ульев (о медведе) - піддирати. Выдрать за волосы - поскубти чуба, наскубти чуба, почубити, вичубити, чуба нам'яти, матланки дати; (за уши) вуха нам'яти. Выдрать розгами, нагайкой - вибити різкою, відчухрати, відшкварити, відбатожити. Выдранный - видертий; наскубаний, почублений, відчухраний, відбатожений.

* * *

несов.; сов. - в`ыдрать

1) видира́ти, ви́дерти и ви́драти, вирива́ти, ви́рвати

2) (сов.: высечь) ви́сікти, відшмага́ти

I. выйти, вытти, выдти

1) виходити (вихожати) [Не вихожає з хати. Кудись-же той яр виходить. Будинок виходив у садок великим рундуком], сов. вийти, піти; виступати. Выйти с трудом - сов. видибати, видибуляти; (хромая) вишкандибати; (шаркая ногами) вичовгати; (пятясь) визадкувати; (украдкой) викрастися; (толпой) вироюватися, вироїтися, сипнути; (из воды) вибрести, -ся; (из вагона) висісти. Прошу выйти (фамильярно) - прошу на виступці, (иронич.) прохаю на викидку. Не выходить из головы - не сходити з голови. Выйти наружу - пробитися, виступити (наверх), виявитися. Выйти, прорубив отверстие - прорубатися, вирубатися звідкись; (гуськом) висотатися; (из употребления) виводитися, вивестися; (из затруднения) вирятуватися; (из границ) перейти за межі, перебрати (всякої) міри. Выходить, выйти из себя - аж із шкури вилазити (вилізти), із себе пнутися, аж на місці цибати, аж нетямитися; (из детского возраста) з дітей (з дитячих літ) виходити. Выйти в жизнь - вийти між люди; (замуж) віддаватися, віддатися, піти заміж за кого, сов. одружитися з ким, видатися за кого, зашлюбитися з ким; (из яйца) вилупитися;

2) сходити. [У нас багато хліба сходить]. Вышло всё - (вже) по всьому. Вышли все деньги - по всіх грошах. У меня вышло что - (диал.) я вивелася з чого;

3) выйти каким - вдатися, придатися. [Такий уже вдавсь поганий. Паска у нас хороша придалася. Наймичку собі прийняла, та й добра дівчина придалася (Г. Барв.)]. Ничего хорошего из тебя не выйдет - добра (пуття) з тебе не буде. У меня вышло хорошо = мне удалось - я вдав добре. [У росіян сатиру найкраще вдав новітній письменник Салтиков-Шедрін (Єфр.). Слабше вдає він заклики до боротьби (Єфр.)];

4) безл. - виходити, виходитися, вийтися. [Пішли, аж не так вийшлося]. Выходит - виходить; (следовательно) отже, (следует думать) випадає. [Випада, що всі троє були дурні, а вона розумна]. Вышло, как я говорил - на моє слово впало, на моє вийшло;

5) выходить на картах (при гаданьи) - випадати;

6) хим. - добуватися, видаватися.

II. виходити. [Оддай - руками, а не виходиш ногами].

* * *

(у яйца, веретена) гузка; (у мешка, бредня) гузир (р. -ря); (у птицы) куприк.

* * *

1) ( у птицы) ку́прик, гу́зка; перен. гу́зка

2) тип. гу́зка

забрать

1) забирати, забрати, (мног.) побрати, позабирати. [Дітей люди позабирали. От поберуть вони коси та й підуть ніби-то косити (ЗОЮР)]. -брать всё, без остатка у кого, откуда - позабирати все в кого, вибрати що звідки, (образно) і кутки випорожнити кому. [Я вже всі свої гроші вибрав]. -рать силой - забирати, забрати силою (силоміць), гарбати, загарбувати, загарбати, грабувати, пограбувати. [Нічим було нам заплатити, так корівку мою пограбували і продали (Г. Барв.)]. -рать в долг - боргуватися, брати набір (на борг), на віру. [Ми в крамниці боргуємося на місяць. Я беру хліб на віру, а як зароблю, тоді віддаю гроші]. -рать в войско - брати, забирати до війська (в армію, в салдати) кого; чуби голити кому. [Король війну замишляє, усіх хлопців забирає. Хлопцям чуби поголили (Пісня)]. -рать в плен - забирати (займати) в полон (у бран, у неволю). -брать в плен всех - усіх виполонити. [Усіх татар вирубаємо й виполонимо (Куліш)]. -рать скот на потраве - займати худобу в шкоді (в спашу). [Ой, лихо! коні в спашу - займайте мерщій];

2) (о хмельном, о лекарстве) розбирати, розібрати. [Та вже-ж мою голівоньку та хміль розбирає (Пісня)]. -рать кого - брати кого. Охота -рает кого - хіть бере кого; кортить кому. Злость -рает - злість бере, злість узяла кого. -рает за душу - бере за душу, діймає до серця кого. [Сумна пісня брала за душу. Її плач аж до серця діймає]. -брать в голову - узяти собі думку, убгати в голову. -брать в руки кого - узяти в свої руки, (шутл.) убрати в шори, запетлювати кого. [А що, запетльовано тебе?];

3) (о режущем орудии) брати, взяти. [Плуг бере мілко. Гембель товсто бере - підбити треба]. Забранный - забраний и забратий; (без остатка) вибраний; (силой) забраний и забратий силою (силоміць), загарбаний, заграбований; (в долг) узятий на віру, набір; (в войско) забраний до війська; (в плен) забраний, зайнятий у бран (у полон, у неволю); (о скоте на потраве) зайнятий.

* * *

несов.; сов. - забр`ать

1) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; (сов.: многое по одному) побра́ти; (яйца, птенцов из гнезда и) видира́ти, ви́дерти и ви́драти, -деру, -дереш; ( скот на потраве) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -йме́ш

2) ( заделывать) заклада́ти, закла́сти и мног. позаклада́ти; ( загораживать) загоро́джувати, загороди́ти и мног. позагоро́джувати; (убирать, заправляя) заправля́ти, запра́вити, підтика́ти, підіткну́ти; (об одежде: убавлять) заву́жувати, заву́зити, -у́жу, -у́зиш, підкоро́чувати, підкороти́ти, -очу́, -о́тиш

I. прил. золотий, (ум.-ласк.) золотенький, золотесенький; совершенно -той - золотісінький. [Золотий перстень. Промінь золотий (Філян.). Над Київом золотий гомін, і голуби і сонце (Тичина). Моя матінко, моя золотісінька (Мил.)]. -тых дел мастер - см. Золотарь 1. -тая валюта - золота валюта. -тые прииски - золоті копальні (копні), золотокопальні (-лень), золотокопні (-пень). -тая шейка - золота шийка, золотошийка. С -тыми перьями - золотоперий; с -тыми (золотистыми) полями - золотополий; с -тыми волнами - золотохвилій; с -той корой - золотокорий и т. д. Это человек -той - це людина - золото. -той ребёнок (перен.) - золота дитина. [Що за золота в вас дитина! (Н.-Лев.)]. Зачем терять -тое время? - нащо марнувати (гаяти) золотий час? Обещать -тые горы - обіцяти золоті гори кому. -тая рота, иноск. (золоторотцы, босячьё) - босота, босячня, золотарська команда. -тая середина - а) золота середина. [Горацієва проповідь про золоту середину (Крим.)]; б) (посредственность) золота посередність, пересічність, людина з того золота, що п'ятаки роблять. -той мешок (иноск.) - золота торба. -тые руки (иноск.) - золоті руки, ручки. -тые яйца - золоті яйця. -той век - золота доба. -тые годы, -тая юность - золоті (красні) роки, красна молодість. -тая молодежь - золота (багата) молодь. -той телец - золотий ідол (кумир). -той молоток и железные двери (запоры) отпирает - золотий ключик до кожних дверей придасться (Приказка); или Золотий обушок скрізь двері відчине (Номис). -той мост строить (иноск.) - перекидати кому золотий місток, робити золотий місток (до ворога) (Номис).

II. сущ. червінець (-нця), дукат (-та), (в ожерельях) дукач (-ча).

* * *

I. 1) (і)з-за кого, (і)з-за чого, з-поза кого, з-поза чого. [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). З-поза срібного туману хвиля срібного фонтану плеще та бринить (Крим.)]. Встать из-за стола - встати з-за столу. Возвратиться из-за границы - повернутися (о мног. повертатися) з-за кордону. Выглянуть из-за двери - виглянути, визирнути з-поза дверей. [З-поза дверей визирнуло веселе Одарчине обличчя (Крим.)]. Из- за горы - (і)з-за гори, з-поза гори. [Із-за гори вітер віє, березоньку хилить (Метл.). З-поза скали виїхало двоє кавказців-верхівців (Крим.)]. Из-за тучи (туч) - з-за, з-поза хмари (хмар). Из-за моря - (і)з-за моря, з-поза моря;

2) (вследствие, по причине чего) за чим, через що, (диал., зап.) без що; (ради чего) за-для чого, за-ради, ради чого, (диал.) про що, (за что) за що. [Довго не спали обоє - кожне за своїми думками (Грінч.). За лихими людьми та за ворогами гуляти не вільно (Пісня). Мусів через малярію й болюче знервування покинути тепле Туапсе (Крим.). Ой вронила я віночок без свій дурний розумочок (Чуб. V). Отож і є найважніші причини, за-для яких я вдягаюся бідно (Крим.). За-ради власних інтересів (Корол.). Стида ради не зможе вимовити ні словечка (Квітка). Як я тепер мушу рідні свої чада про хліба кавалок тручати до аду? (Федьк.). За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, виливало мову (Шевч.). Йому ця квартира незвичайно припала до вподоби за свою ідеальну тихість і безшумність (Крим.)]. Из-за собственной неосторожности - через власну необережність. Из-за кого (меня, тебя и т. д.) - через кого (мене, тебе і т. д.). [Через неї мій вік молодий пропадає (М. Вовч.). Ідіть, діти, ви од нас, нема життя через вас (Гнід.)]. Спорить, ссориться из-за чего, из-за пустяка - сперечатися (суперечитися), сваритися за щось, за дурницю. [От учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.)]. Из-за выеденного яйца - за масляні вишкварки, за онучу. [За онучу збили бучу]. Соперничество из-за кого, чего - суперництво за кого, за що, через кого, через що.

II. см. под Из.

* * *

предл. с род. п.

1) (при обозначении действия или движения откуда-л.) з-за, із-за, з-по́за, з-по́між, з-над, з-по́над

2) (по вине, по причине кого-чего-л.) че́рез (кого-що), з-за, із-за (чого), за (що), по (чому); за́для (кого-чого)

3) ( при указании цели действия) ра́ди, зара́ди

курка, (реже) кура (мн. кури, курей), (детск.) тютя, тютінька; см. I. Куры. [Кому не ведеться, то й курка не несеться (Приказка). На Юра сховається в житі кура (Номис)]. Ноская -ца - несуща курка. -ца домашняя - курка свійська. -ца кустарниковая (красная), Gallus ferrugineus - курка дика, червона. -ца водяная (камышница), Gallinula chloropus L. - курочка водяна. -ца дунайская (лысуха), Fulica atra L. - лиска. -ца степная (стрепет), Otis tetrax L. - хохітва. -ца цесарская, Numida meleagris L. - цисарка, пантарка, перлиця. Голодной -це просо снится - кому - що, а курці просо (Приказка). -ца ты мокрая - тютя ти з полив'яним носом. Как мокрая -ца - як мокра курка. Мокрая -ца, а тоже петушится - як мокра курка, а й собі кукурічиться. Носится как -ца с яйцом - носиться як дурень з писаною торбою; носиться як курка з яйцем. Скажешь -це, а она всей улице - сказав кумі, а вона всій слободі. -цу яйца не учат - курку яйця не вчать. -це не петь петухом - не співати курці півнем; не бути бабі дідом.

* * *

ливать

1) лити (н. вр. (і)ллю, (і)ллєш, (і)ллє, (і)ллємо, (і)ллєте, (і)ллють и пров. лию, лиєш, лиють; прош. лив, лила, лило, лили; буд. литиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лляти (спрягается в н. вр. - а) как првдыдущ. глаг. и б) лляю, лляєш; прош. лляв, лляла, лляло, лляли; буд. ллятиму; пов. н. лляй), (наливать) сипати (сиплю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) виливати, зливати, проливати, точити. [Нащо в море воду лить, коли море повне? (Номис). Грай, кобзарю! Лий, шинкарю! (Шевч.). Отруту в душі ллють (Франко). Але дармо лили воду в решето дюраве (Рудан.). П'є козак та горілочку, а шинкарочка сипле (Гнід.). Сип борщу! (Липовеч.). Сип горілку швидше! (Звин.). Іфігенія зливає вино і олій на вогонь (Л. Укр.). Точити горілку з барильця (Н.-Лев.)]. Лить кровь - лити (точити, проливати, розливати) кров. [Кров, як воду, точить (Шевч.)]. Лить слёзы - лити (лляти, проливати, виливати) сльози, лити (лляти, проливати) слізьми (сльозами). [Слізоньки лити (Грінч. III). Під чужим тином сльози виливать (Шевч.). Дрібними сльозами ллю (Гнід.). Плаче, ридає, дрібними сльозами проливає (Март.)]. Лить воду на руки - зливати воду на руки. Река льёт струи свои в море - ріка ллє (виливає, несе) свої хвилі в море. Цветы льют благовония - квітки ллють (точать, пускають, випускають) пахощі, пахнуть. Лить через край - лити (переливати) через вінця. Лить масло в огонь, перен. - доливати олії до вогню. Лить под что - лити (лляти) під що, підливати що;

2) (отливать из как.-ниб. вещества) лити, виливати. Лить медь, чугун - лити мідь, чавун. Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи - лити, виливати кулі, гармати, дзвони, статуї, свічки. Лить колокола, пули (пускать утки) - дзвін великий лити (Номис), кулі лити (Номис), брехуна дзвонити; см. Колокол 1. Лить воск (гадая) - виливати воском. Курица льёт яйца - курка несе виливки, виливає яйця;

3) (литься) литися (зап. ллятися), текти, (с силой) бурити; см. Литься 1. [Піт з лоба так і ллється (Київщ.). Бурить, як з барила (Сл. Гр.)];

4) (о дожде) лити, (зап.) лляти, (во всю, ливмя, хлестать) пірити, піжити, репіжити, тюжити, пороти, (пров.) чустрити, хвостати. [Учора цілий день лив дощ (Київщ.). Ото лляє! (Брацлавщ.). А надворі дощ такий пірить (Основа). Дощ репіжить (Брацлавщ.). Дощ так і поре (Сл. Гр.)]; Срв. Ливмя. Начать лить - почати лити (пірити и т. д.), запірити, запіжити, зарепіжити. [Як почне пірити дощ, нитки сухої не лишилось (Липовеч.). Дощ запіжив, аж захлющав (Н.-Лев.)]. Лить, как из ведра - лити (зап. лляти), як (мов, немов) з відра (з луба, з рукава, з коновки), як відром, як з-під ринви. [Дощ тюжить, немов з відра ллє (Кониськ.). Дощ іллє, як з луба (Номис)].

* * *

1) ли́ти, лля́ти; (наливать из крана, бочки) точи́ти

2) мет. лити, вилива́ти

мурашиний, комашиний, мурав(л)иний, мурашковий, муравельний, муравчаний. -ная кислота - муравельна (мурав(л)ина) кислота, їдь (р. їди). -ные яйца - мурашині яйця, подушки, подушечки (-чок). [Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татари йдуть (Номис)]. -ная трава, бот. Trificum caninum L. - пирій (-рію) (собачий), муравина трава. -ная куча - см. Муравейник.

* * *

насадить

I. 1) см. Насаждать;

2) см. II. Насаживать 2;

3) (надевать что на что) насаджувати, насадити, (набивать) набивати, набити, (на остриё, на макушку) настромлювати, настромити, наштрикувати, наштрикнути, натикати, наткнути, (о мног.) понасаджувати, понабивати, понастромлювати, понаштрикувати, понатикати що на що; (кирпичным боем, строит.) загружати и загружувати, загрузити ще. [Насадив сокиру на топорище (Сл. Ум.). Набити сокиру на держално (Київщ.). Настромили на віху його козацькую головку (Котл.). Наштрикнув картоплину на ціпок (Сл. Гр.). Наткнути хробака на гачок (вудки) (Канівщ.)];

4) (пришивать) пришивати, пришити, (нашивать) нашивати, нашити, (о мног.) попришивати що до чого, понашивати що на що. -дить пуговицы - попришивати ґудзики до чого. Насаженный -

1) насаджений, понасаджуваний; набитий, понабиваний; настромлений, понастромлюваний, наштрикнутий, наткнутий;

2) пришитий, попришиваний; нашитий, понашиваний. -ться -

1) насаджуватися, насадитися, понасаджуватися; бути насаджуваним, насадженим, понасаджуваним и т. п.;

2) см. Наседать;

3) (вдоволь, сов.) насаджатися, насадитися, насадовитися.

II. Насаживать, насажать -

1) (растений) насаджувати, насадити, насаджати, понасаджувати чого; срв. Насаждать 1;

2) (во множестве кого) насаджувати, саджати и садити, насадити, понасаджувати, садовити, насадовити кого. [Насадовила гостей, що сісти не можна (Сл. Гр.)]. -жать в тюрьму кого - насадити, насаджати, понасаджувати насадовити, вкинути, закинути, повкидати, позакидати у в'язницю кого. -жать кур на яйца - попідсипати курей (квочок). -ть рыбы в садок - напускати, напустити, понапускати риби в кіш (в саж, в саджал[в]ку);

3) оселяти и оселювати, оселити, пооселювати, осаджувати, осадити, саджати, посадити, поосаджувати кого; срв. Поселять;

4) -жать кого во что, на должность - понастановлювати и понастановляти, попризначати кого ким и на кого, за кого;

5) -жать заплат, пуговиц - понашивати (понаставляти) латок, пона[попри]шивати ґудзиків. -жать мушек - поналіплювати мушок. -жать хлеба в печь - насаджати (повсаджувати) хліба в піч. Насаженный -

1) насаджений, понасаджуваний;

2) насаджений, насадовлений, понасаджуваний; вкинутий, закинутий, повкиданий, позакиданий; напущений;

3) оселений, осаджений, пооселюваний, посаджений, поосаджуваний;

4) понастановлюваний, попризначуваний;

5) понашиваний, попришиваний; поналіплюваний. - ться -

1) насаджуватися, бути насаджуваним, насадженим, понасаджуваним и т. п.;

2) (вдоволь: сажая растенья, усаживая кого; сов.) насаджатися, насадитися, насадовитися.

* * *

несов.; сов. - насад`ить

1) наса́джувати насади́ти, -саджу́, -са́диш и насаджа́ти и мног. понаса́джувати; сов. насадови́ти, -довлю́, -до́виш

2) (надевать, надвигать) наса́джувати, насади́ти и мног. понаса́джувати; ( на остриё) настро́млювати, -люю, -люєш, настроми́ти, -стромлю́, -стро́миш и мног. понастро́млювати и понастромля́ти, натика́ти, наткну́ти и мног. понатика́ти, наштри́кувати, наштрикну́ти

3) портн. пришива́ти, приши́ти, -ши́ю, -ши́єш и мног. попришива́ти, несов. сади́ти

насидеть

1) (долго сидеть на чём-л.) насиджувати, насидіти що, на чому. -деть место - насидіти (опис. нагріти) місце. Блохи -дели бельё - блохи заслідили білизну;

2) (о птицах: сидя на яйцах) висиджувати, висидіти, (о мног.) повисиджувати що. [Квочка висиділа курчата (Сл. Ум.)];

3) (наживать сиденьем) насиджувати, насидіти, висиджувати, висидіти що. [День-у-день сидів за роботою, то й насидів почечуй (Сл. Ум.). Сиділи три дні, та й висиділи злидні (Номис)];

4) (выкуривать вино, смолу, дёготь) викурювати, гнати що, викурити, накурювати, накурити, вигнати, нагнати чого. Насиженный -

1) насиджений. -ное место - см. Место 3;

2) висиджений, повисиджуваний; (о яйце) засиджений. [Цього яйця не варіть: воно засиджене (Звин.)];

3) насиджений, висиджений;

4) викурений, накурений. -ться -

1) (стр. з.) насиджуватися, бути насиджуваним, насидженим и т. п.;

2) (вдоволь) насиджуватися, насидітися, висиджуватися, висидітися. [Коло неї не насидиться (Мил.). Нехай висидиться (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - насид`еть

1) ( о птицах) наси́джувати, -джує, наси́діти, -дить ( яйца), виси́джувати, ви́сидіти ( птенцов)

2) (согревать сидением; наживать от сидячего образа жизни) наси́джувати, насиді́ти

3) (сов.: изготовить перегонкой) диал. нагна́ти, -жену́, -жене́ш, ви́гнати, -жену, -женеш, накури́ти, -курю́, -ку́риш, ви́курити, -курю, -куриш

1) нести́ся; ( мчаться) мча́ти, мча́тися, гна́тися (жену́ся, жене́шся), гна́ти, диал. майнува́ти, -ну́ю, -ну́єш; ( бежать) бі́гти (біжу́, біжи́ш); (со всех ног диал.) уляга́ти; ( лететь) леті́ти (лечу́, лети́ш), поэз. ли́нути

2) (распространяться, становиться слышным, известным) нести́ся, розно́ситися, -но́ситься; ( о запахах) ві́яти; ( о звуках) ли́нути

3) ( класть яйца - о птицах) нести́ся

мест. ніщо, (диал.) нічого; (ровно, решительно -то) аніщо. [Ніщо не ділило темної ночи від ясного дня (Л. Укр.). Ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх (степи) і вздовж і вшир (Мирний). Йому нічого не вадить (Звин.)]. Это -то в сравнении с чем - це ніщо проти чого (порівнюючи, в порівнянні з чим). Этому -то не мешает - цьому ніщо не заважає (не перешкоджає, не стоїть на перешкоді или на заваді, не перебиває). Ему -то не удаётся - йому не щастить (не таланить) ні в чому, йому ніщо не йде в лад (до пуття). Обращать, обратить что, кого в -то - обертати, обернути що, кого в ніщо (в нівець), повертати (пускати, перевертати), повернути (пустити, перевернути) що в нівець, повертати, повернути кого в ніщо, зводити, звести що на нівець (на ніщо, ні на що), переводити, перевести що на нівець; (уничтожать) нищити, знищити що. [Обернувши в нівець могуще королівство (Куліш). Та сила, що чоловіка стоптала, у нівець обернула (Грінч.). Пан та німець усе повернуть у нівець (Приказка). Старшина хоче писаря у нівець повернути (Харківщ.). Час мене в ніщо поверне (Самійл.). Вона стільки клопоталася, стільки платила, а тепер усе-б то те пустити в нівець? (Кониськ.). Всі великі страхи переверне в нівець (Куліш). Життя звело стільки законів на нівець (Н. Громада). Ту «поправку», що міг я йому дати моїми ліками, на нівець переводила тяжка праця (Н.-Лев.)]. За -то (продавать и т. п.) - за ніщо (ні за віщо, за бесценок: за-півдарма, за так-грошей, за так-гроші). [Старі гроші підуть ні за віщо (Лебединщ.). Пороздавала поросята за так-гроші (Борз.)]. Ничего - нічого. [«Що хто тобі зробив?» - «Ніхто нічого» (Л. Укр.). Секретар нічого не відав про сю справу (Кониськ.). Спервовіку не було нічого (П. Тичина)]. Абсолютно, положительно, решительно, ровно, совершенно -го, -го то - нічогісінько, (экспрессивнее) анічогісінько, (зап., полон.) ніц нічого; (ни-ни) аніже. [Нічогісінько не бачу! (Н.-Лев.) «Що-ж у нас сталося?» - «Нічого… анічогісінько!» (Грінч.). Це не має анічогісінько спільного з тим розумінням, якого… (А. Любч.). Ніц нічого не знаю! (Брацл.). Не чую аніже! (Куліш)]. Всё или -го - все або нічого. -го не видно, неслышно - нічого не видн[к]о (не знати), не чути. Нет -го выше, лучше и т. п., как… - см. Нет 1. Нет -го легче, как… - нема(є) нічого легшого, як… -го подобного - нічого подібного (схожого, підхожого, такого); см. Подобный. -го в мире (на свете) - нічого в світі. [Нічого в світі не було такого прекрасного, як ці дві армії (Кандід)]. Не иметь -го общего с кем, чем - не мати нічого спільного з ким, з чим. Из-за -го - (из-за пустяков) за дурницю, за нікчемницю, (из-за выеденного яйца) за масляні вишкварки, за онучу, (от нечего делать) зні[е]чев'я. [За онучу збили бучу (Приказка)]. Из этого -го не вышло - з цього нічого не вийшло. Выходить, выйти в люди из -го - вибиватися, вибитися в люди з нічого. -го не значит (пустяки) - дарма, пусте, дурниця. [Мо' то й не ваше, та дарма, беріть уже (Сл. Гр.)]. -го не поделаешь - нічого не вдієш; см. Поделать 2. -го не стоит - нічого не коштує; нічого не варт(ий); см. Стоить. Создать то из -го - створити що з нічого. Ничему - нічому. Ничем - нічим. [Нічим не виявив своїх почуттів (Велз)]. Я -чем не болен - я ні на що не хворий (не слабий, не слабую). Он чем не доволен - він нічим (ні з чого) не задоволений. Ни в чём, ни на чём, ни во что, ни на что и т. п. - ні в чому (чім) и (реже) в нічому, ні на чому (чім) и (реже) на нічому, ні в що, ні на що и т. п. [Це ні на що не схоже (Коцюб.)]. Ни во что не ставить кого - ні за що (за ніщо) мати кого, не поважати, не шанувати кого. Ни за что - (ни за какие блага) ні за що (в світі), ні за що, (ни в коем случае) зроду, зроду-(з)віку, (никак) ніяк. Ни за что, ни про что - см. Ни 1а. Остаться ни при чём, ни с чем - зостатися ні при чому (чім), зостатися ні з чим, (в дураках) опинитися в дурнях, пошитися в дурні, облизня піймати (з'їсти), (шутл.) вхопити шилом патоки.

* * *

1) мест. ніщо́, род. п. нічо́го

2) в знач. сущ. ніщо́ (нескл., с.)

1) (ум. от Нос) - а) см. Носик 1; б) дзюбок, дзьобок (-бка), (реже) носок (р. но[і]ска); срв. Нос 2. [Рання пташка носок чистить (Чуб. I)]. С воробьиный -сок - з комареву ніжку;

2) (предмета, орудия) носок, ріжок (-жка); (кончик) кінчик; (острый конец яйца) носок и носик;

3) (посуды) носок, носик, пиптик, пипка, (диал.) циплик (-ка), рулька. [Чайник з відбитим пиптиком (Брацл.). Циплик у лійки, в самоварі (Липовеч.). Хто се одбив рульку? (Київщ.)];

4) (обуви) носок, (редко ніс (р. носа)), носак; (-ка), (диал.) висп'яток (- тка), (перед) перед (-да), передок (-дка). [Вдарив його носаком (Сл. Гр.)]. -ски - носки, (переды) переди (-дів), передки (-ків). [Перебуйся назад носками (Номис). Висп'ятками бити (Драг.). В чоботях старі халяви, а переди і підошви нові (Звин.). Дивився на передки своїх черевиків (Васильч.)]. Бить мяч с -ска - бити м'яч(а) носком (передком). Бороться с - ска - боротися нога об ногу;

5) (чулка) носок. Навязать у чулок -ски - доплести до панчіх носки;

6) (короткий чулок) шкарпетка. -ски - шкарпетки (-ток). [Мусів скинути чоботи і пішов на баштан в самих шкарпетках (Н.-Лев.)];

7) (гарпун) гарпуна (-ни).

* * *

1) уменьш. носо́к, -ска́; ( носик) но́сик

2) (передний край ступни, обуви, чулка) носо́к

подкласть и подложить підкладати, під(і)класти, (о мн.) попідкладати що. -вать, чтобы было мягче или выше - підмощувати. [Підмостіть ще подушку під голову, бо низько лежати]. -кладывать яйца под наседку - підсипати квочку. -жить (новую) подкладку подо что - підбити, підшити (новим, новою підбивкою, підшивкою) що. Подкладенный - підкладений; підмощений; (подкладкой) підбитий, підшитий.

* * *

несов.; сов. - подлож`ить